Рішення № 81080284, 04.04.2019, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 ел.пошта : inbox@vn.arbitr.gov.ua

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"04" квітня 2019 р. Cправа № 902/214/18

Господарський суд Вінницької області у складі судді Банаська О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: ОСОБА_1, м. Чернівці

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Барський комбікормовий завод", с.Ялтушків, Барський район, Вінницька область

про визнання недійсними рішень загальних зборів товариства

За участю секретаря судового засідання Кузьменко В.В.

Представники сторін в судове засідання не з'явилися.

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 подано позов до Товариства з обмеженою відповідальністю "Барський комбікормовий завод" про визнання недійсними рішень загальних зборів товариства.

Ухвалою суду від 27.04.2018 за вказаним позовом відкрито провадження у справі № 902/214/18 в порядку загального позовного провадження та призначено у ній підготовче засідання на 23.05.2018.

23.05.2018 представником позивача до суду подано заяву вх. № 02.1-34/4209/18 від 23.05.2018 про зміну предмету позову, в якій останній просить суд визнати недійсним рішення загальних зборів засновників Товариства з обмеженою відповідальністю "Барський комбікормовий завод" по питанню другому порядку денного про призначення ОСОБА_2 на посаду директора товариства, оформлене протоколом № 06-06/2016 від 06.06.2016 та визнати недійсним рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Барський комбікормовий завод" по питанню другому порядку денного про призначення ОСОБА_3 на посаду директора товариства, оформлене протоколом № 1 від 27.02.2017.

Ухвалою суду від 23.05.2018 відкладено підготовче засідання до 20.06.2018. При цьому судом прийнято до розгляду заяву позивача вх. № 02.1-34/4209/18 від 23.05.2018, як таку, що не суперечить ГПК України.

Відповідно до ухвали суду від 20.06.2018 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та призначено підготовче судове засідання на 04.07.2018.

За результатами підготовчого судового засідання 04.07.2018 закрито підготовче провадження у справі та призначено її до судового розгляду по суті про що постановлено ухвалу занесену до протоколу судового засідання.

Ухвалою суду від 04.07.2018 призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 25.07.2018.

24.07.2018 на електронну адресу та в послідуючому 25.07.2018 на поштову адресу суду надійшло клопотання позивача про зупинення провадження у справі № 902/214/18 до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 902/182/18.

Ухвалою суду від 25.07.2018 зупинено провадження у справі № 902/214/18 до вирішення та набрання законної сили рішення у справі № 902/182/18.

Рішенням Господарського суду Вінницької області від 22.08.2018 у справі № 902/182/18 у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено повністю.

Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 10.01.2019 рішення Господарського суду Вінницької області від 22.08.2018 у справі № 902/182/18 залишено без змін.

Ухвалою суду від 25.03.2019 поновлено провадження у справі № 902/214/18 та призначено до розгляду в судовому засіданні на 04.04.2019.

В судове засідання 04.04.2019 представники сторін не з'явилися, хоча про дату, час та місце судового засідання повідомлялись належним чином ухвалою суду, яка надсилалась рекомендованою кореспонденцією.

Факт належного повідомлення позивача (ОСОБА_1) про дату, час та місце судового засідання підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 5800803811550, яке наявне в матеріалах справи.

В свою чергу адресована відповідачу (ТОВ "Барський комбікормовий завод") ухвала суду від 25.03.2019 згідно інформації отриманої з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень значиться в стані "відправлення вручено: особисто".

Відповідно до ч. 4 ст. 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" обов'язок щодо внесення змін про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі, з поміж іншого і стосовно місцезнаходження, покладається на останню.

Статтею 42 Господарського процесуального кодексу України визначено права та обов'язки учасників судового процесу, зокрема учасники справи зобов'язані: виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; з'являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов'язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази тощо.

Крім того, частиною 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

З огляду на вказане сторони не були позбавлені права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалою від 25.03.2019 про призначення розгляду справи по суті у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Також суд зазначає, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа "Скопелліті проти Італії" від 23.11.1993), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа "Папахелас проти Греції" від 25.03.1999).

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Суд нагадує, що роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (&51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України").

Суд нагадує, що це роль національних судів організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (рішення Суду у справі Шульга проти України, no. 16652/04, від 02.12.2010).

До того ж організація провадження таким чином, щоб воно було швидким та ефективним, є завданням саме національних судів (рішення Суду у справі Білий проти України, no. 14475/03, від 21.10.2010).

Згідно із ч.1 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи положення ст.ст.13, 74 ГПК України якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній матеріалами і документами без явки в судове засідання сторін.

При цьому суд з урахуванням приписів ч.2 ст.195 ГПК України, яка імперативно встановлює строки на стадії розгляду справи по суті наголошує на відсутності можливості відкладення або оголошення перерви у даному судовому засіданні.

Разом з тим суд звертає увагу на те, що від сторін на момент відкриття судового засідання не надійшло будь-якої заяви чи клопотання про відкладення або оголошення перерви в судовому засіданні при тому, що останні завчасно були повідомлені про дату, час та місце судового засідання.

У зв'язку із неявкою учасників справи фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши подані документи і матеріали даної справи, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

Як вбачається із позовної заяви (з урахуванням заяви про зміну предмет позову вх. № 02.1-34/4209/18 від 23.05.2018, в якій конкретизовано (уточнено) зміст адресованих відповідачеві вимог), позивач в якості підстави позовних вимог зазначає, що рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Барський комбікормовий завод", які оформлені протоколами № 06-06/2016 від 06.06.2016 та № 1 від 27.02.2017 з питання другого порядку денного про зміни керівників (директорів) товариства прийнятті з порушенням порядку скликання та проведення загальних зборів учасників товариства, оскільки ОСОБА_1, як учасника Товариства з обмеженою відповідальністю "Барський комбікормовий завод", не було повідомлено про час та дату проведення загальних зборів учасників товариства та останні прийнятті за його відсутності.

Вказані обставини, на думку позивача, свідчать про наявність підстав для визнання рішень загальних зборів учасників ТОВ "Барський комбікормовий завод", оформлених протоколами № 06-06/2016 від 06.06.2016 та № 1 від 27.02.2017, недійсними.

Матеріали справи не містять ні відзиву, ні письмового пояснення з долученням відповідних доказів в яких би відповідач вказав власну процесуальну позицію щодо поданого позову.

Із наявних у справі та досліджених судом доказів, огляду матеріалів справи Господарського суду Вінницької області № 902/182/18, слідує, що 23.10.2008 Барською районною державною адміністрацією Вінницької області зареєстровано Товариство з обмеженою відповідальністю "Барський комбікормовий завод" (номер запису 114710000000586).

06.06.2016 загальними зборами учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Барський комбікормовий завод" прийнято рішення, оформлені протоколом № 06-06/2016, якими вирішено, зокрема, призначити на посаду директора Товариства ОСОБА_2 з 07.06.2016 відповідно до поданої заяви (а.с. 18-19, т. 1).

27.02.2017 загальними зборами учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Барський комбікормовий завод" прийнято рішення, оформлені протоколом № 1, якими вирішено, зокрема, призначити на посаду директора ТОВ "Барський комбікормовий завод" ОСОБА_3 (а.с. 33-34, т. 1).

Вказані рішення загальних зборів, за твердженням позивача, порушують його корпоративні права як учасника товариства, що слугувало підставою звернення останнього з даним позовом до суду.

В свою чергу, в ході розгляду даної справи судом встановлено, що в провадженні Господарського суду Вінницької області знаходилась справа № 902/182/19 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Барський комбікормовий завод", до ОСОБА_4 та до ОСОБА_5 предметом якого являються вимоги про: 1) визнання недійсним договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Барський комбікормовий завод" від 10.02.2016 укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_6, посвідченого Лободою С. Л. приватним нотаріусом Барського районною нотаріального округу; 2) про визнання недійсним рішення Загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Барський комбікормовий завод", оформленого протоколом № 01-02/2016 від 10.02.2016; про скасування запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про реєстрацію змін до установчих документів ТОВ "Барський комбікормовий завод", здійснений 23.02.2016 за номером № 11471050016000586.

Ухвалою суду від 25.07.2018, враховуючи, що прийняттю оскаржуваних позивачем рішень загальних зборів товариства від 06.06.2016 та 27.02.2017 у часовій хронології передувало укладення договору купівлі продажу частки від 10.02.2016 та прийняття рішень загальних зборів товариства від 10.02.2016, зупинено провадження у даній справі № 902/214/18 до вирішення та набрання законної сили рішення у справі № 902/182/18, оскільки встановлені обставини у вказаній справи є преюдиційними для розгляду даної справи.

Рішенням Господарського суду Вінницької області від 22.08.2018 у справі № 902/182/18 у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено повністю.

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 суд дійшов висновку, що позивачем не надано суду доказів та не доведено, яким саме чином рішення загальних зборів товариства оформлені протоколом №01-02/2016 від 10.02.2016 та укладений між відповідачами 2, 3 договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі товариства від 10.02.2016 порушують його права та законні інтереси.

При цьому судом встановлено, що ОСОБА_1, як учасник ТОВ "Барський комбікормовий завод", безпосередньо був присутній та брав участь при прийнятті загальними зборами оспорюваних рішень оформлених протоколом № 01-02/2016 від 10.02.2016, позитивно голосувавши за кожне із прийнятих рішень, в тому числі ОСОБА_1 відмовився від переважного права на купівлю частки (її частини) у статуті Товариства у розмірі 60 %, яка у грошовому виражені складає 3 000 000 грн, що належить ОСОБА_4 та погодив продаж ОСОБА_4 частини частки у статутному капіталі Товариства на користь третьої особи.

Також встановлено, що 03.06.2016 ОСОБА_1 звернувся до зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Барський комбікормовий завод" із нотаріально посвідченою заявою про вихід зі складу Товариства та продаж своєї частки в статутному фонді ТОВ "Барський комбікормовий завод", в якій про повне розуміння значення та правових наслідків своїх дій та їх вчинення без будь-якого тиску зі сторони та відповідно до власного волевиявлення. Відтак з моменту звернення позивача із зазначеною заявою до Зборів учасників ТОВ "Барський комбікормовий завод" (03.06.2016) ним реалізовано гарантоване чинним законодавством та обумовлене Статутом право на вихід зі складу Товариства, в зв'язку з чим із вказаного моменту право ОСОБА_1 на участь у Товаристві припиняє свою дію з виникненням у нього права одержати вартість частини майна, пропорційну його частці у статутному капіталі Товариства.

З огляду на вказане, суд дійшов висновку, що позивачем у контексті тлумачення приписів ст. 167 ГК України щодо сутності корпоративних прав не обґрунтовано наявність порушення його корпоративних прав (права управління Товариством, права участі в Товаристві, права в отримані доходів тощо). При цьому, подальше збільшення статутного капіталу чи зміну керівництва Товариства не впливає на права позивача, позаяк: 1) ним подано заяву про вихід з Товариства; 2) у будь-якому випадку прийняття рішення про збільшення виходячи із розмірів часток учасників гіпотетично не могло ставитись у залежність від волевиявлення позивача.

Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 10.01.2019 рішення Господарського суду Вінницької області від 22.08.2018 у справі № 902/182/18 залишено без змін.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог та надаючи юридичну оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Згідно зі статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист.

Згідно зі статтею 2 ГПК України метою господарського судочинства є ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

У відповідності до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Таким чином, об'єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи законний інтерес. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Реалізуючи передбачене ст. 55 Конституції України, ст. 4 ГПК України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Однак, наявність права на пред'явлення позову не є безумовною підставою для здійснення судового захисту, а є лише однією з необхідних умов реалізації встановленого вищевказаними нормами права.

В свою чергу підставою для звернення до суду є наявність порушеного права та звернення про здійснення його захисту особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту.

Таким чином вирішуючи переданий на розгляд господарського суду спір по суті, суд повинен встановити наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Іншими словами, навіть у разі обґрунтованого позову, але якщо жодне право особи, яка звернулася із позовом, не порушене і не оспорюється, то правових підстав для задоволення такого позову немає.

Так, у постанові пленуму ВГСУ від 25.02.2016 № 4 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин" господарським судам під час вирішення спорів, що виникають з корпоративних відносин, було рекомендовано з'ясовувати наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного права або законного інтересу в правовідносинах, на захист яких подано позов, а також питання про наявність чи відсутність факту їх порушення, невизнання або оспорювання.

Пленумом ВСУ в постанові від 24.10.2008 № 13 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" надавалися аналогічні рекомендації щодо розгляду конкретної категорії корпоративних спорів - спорів про визнання недійсними рішень загальних зборів. Зокрема, Пленумом ВСУ зазначено таке: суди мають враховувати, що для визнання недійсним рішення загальних зборів товариства необхідно встановити факт порушення цим рішенням прав та законних інтересів учасника (акціонера) товариства.

Якщо за результатами розгляду справи факт такого порушення не встановлено, господарський суд не має підстав для задоволення позову.

У постанові від 02.05.2018 у справі № 910/20357/16 Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду наголосив на тому, що у спорі про визнання недійсними рішень зборів учасників товариства вирішальним є встановлення факту порушення відповідним рішенням прав та законних інтересів позивача як учасника товариства, тобто його корпоративних прав.

У постанові від 09.10.2018 у справі № 910/2062/18 Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду звернув увагу на те, що згідно з положеннями статей 2, 4, 5 ГПК України, статей 15, 16 ЦК України підставою для захисту цивільного права чи охоронюваного законом інтересу є його порушення, невизнання чи оспорення. Отож задоволення судом позову можливе лише за умови доведення позивачем відповідно до вимог процесуального законодавства обставин щодо наявності у нього відповідного права (охоронюваного законом інтересу), а також порушення (невизнання, оспорення) зазначеного права відповідачем з урахуванням належності обраного способу судового захисту.

Предметом позову у даній справі є вимога позивача про визнання недійсними рішень загальних зборів засновників Товариства з обмеженою відповідальністю "Барський комбікормовий завод" по питанню другому порядку денного про зміни керівників (директорів) товариства, оформлених протоколами № 06-06/2016 від 06.06.2016 та № 1 від 27.02.2017.

В якості підстави позовних вимог позивачем вказано, що вказані рішення загальних зборів прийнятті з порушенням порядку скликання та проведення загальних зборів учасників товариства, оскільки ОСОБА_1, як учасника Товариства з обмеженою відповідальністю "Барський комбікормовий завод", не було повідомлено про час та дату проведення загальних зборів учасників товариства та останні прийняті за його відсутності.

Надаючи оцінку доводам позивача, в контексті зазначених обставин та змісту правовідносин, що склались між сторонами спору, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 20 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов'язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.

Реалізація учасником господарського товариства передбачених законом прав учасника господарського товариства відбувається в рамках корпоративних відносин.

Згідно з ч. 3 ст. 167 Господарського кодексу України під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.

Частиною 1 статті 167 Господарського кодексу України визначено, що корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Відповідно до ч.ч. 1, 5 ст. 98 Цивільного кодексу України загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства. Рішення загальних зборів може бути оскаржене учасником товариства до суду.

За змістом наведених вище положень закону, сторонами у корпоративному спорі є:

1) юридична особа та її учасник (засновник, акціонер, член), у тому числі учасник, який вибув;

2) учасники (засновники, акціонери, члени) юридичної особи.

При цьому, учасник, який вибув зі складу юридичної особи, може бути стороною корпоративного спору зокрема про визнання недійсними рішень юридичної особи, якщо ці рішення прийняті в період до виходу (виключення) учасника, а відповідні вимоги обґрунтовуються порушенням його корпоративних прав на момент прийняття такого рішення.

Тобто, право на звернення до суду з позовом про визнання недійсними рішень органів управління товариства мають ті його учасники, які були учасниками на дату прийняття рішення, що оскаржується (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.04.2018 у справі № 910/7847/17, від 12.06.2018 у справі № 910/10134/17, від 04.09.2018 у справі 915/593/17, від 16.10.2018 у справі № 910/15792/14).

Разом з тим недотримання вимог закону та установчих документів юридичної особи під час скликання і проведення загальних зборів не може визнаватися порушенням прав тих позивачів, які не є учасниками (акціонерами, членами) цієї особи (постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.05.2018 у справі № 912/779/17).

Таким чином під час вирішення корпоративного спору суд повинен встановити наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов, а також з'ясувати питання про наявність чи відсутність факту їх порушення або оспорювання.

Як вказувалось вище, предметом оскарження у даній справі є прийняті загальними зборами учасників ТОВ "Барський комбікормовий завод" рішення від 06.06.2016 та 27.02.2017, оформлені протоколами № 06-06/2016 та № 1 відповідно, які, за твердженням ОСОБА_1, порушують його корпоративні права як учасника товариства.

При цьому, в ході розгляду справи судом встановлено, що прийняттю оскаржуваних рішень у часовій хронології передувало укладення договору купівлі продажу частки від 10.02.2016 та прийняття рішень загальних зборів товариства від 10.02.2016, які є предметом оскарження у справі № 902/182/18.

Ухвалою суду від 25.07.2018 зупинено провадження у даній справі № 902/214/18 до вирішення та набрання законної сили рішення у справі № 902/182/18, оскільки встановлені обставини у вказаній справи є преюдиційними для розгляду даної справи.

Як вже вказувалось вище рішенням Господарського суду Вінницької області від 22.08.2018 у справі № 902/182/18 залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 10.01.2019 у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено повністю.

Під час розгляду справи № 902/182/18, з поміж-іншого, було встановлено, що 03.06.2016 ОСОБА_1 звернувся до зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Барський комбікормовий завод" із нотаріально посвідченою заявою про вихід зі складу Товариства та продаж своєї частки в статутному фонді ТОВ "Барський комбікормовий завод".

Відтак з моменту звернення позивача із зазначеною заявою до Зборів учасників ТОВ "Барський комбікормовий завод" (03.06.2016) ним реалізовано гарантоване чинним законодавством та обумовлене Статутом право на вихід зі складу Товариства, в зв'язку з чим із вказаного моменту право ОСОБА_1 на участь у Товаристві припиняє свою дію з виникненням у нього права одержати вартість частини майна, пропорційну його частці у статутному капіталі Товариства.

Доказів скасування даного рішення суду та постанови Північно-західного апеляційного господарського суду матеріали справи не містять.

Таким чином вказане вище рішення Господарського суду Вінницької області від 25.01.2012 у справі № 902/182/18 є таким, що набрало законної сили з огляду на приписи ст. 244 ГПК України - 10.01.2019.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 у справі "Совтрансавто-Холдинг" проти України" зазначено, що одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів.

Таким чином, обставини встановлені рішенням суду у справі № 902/182/18, в тому числі, стосовно припинення з 03.06.2016 (з моменту реалізації права на вихід з товариства) права ОСОБА_1 на участь у ТОВ "Барський комбікормовий завод", є преюдиційними для даної справи в силу ст. 75 ГПК України.

Отже, права ОСОБА_1 (позивача) на участь у ТОВ "Барський комбікормовий завод" є припиненими з 03.06.2016, тоді як оскаржувані рішення загальних зборів, які є предметом оскарження у даній справі прийнято 06.06.2016 та 27.02.2017 відповідно (в період коли позивач носієм корпоративних прав не являється) право участі у товаристві останнього було припинено, в зв'язку з чим прийняття рішень загальним зборами товариства у вказаний період не впливає на права позивача та не перебуває в залежності від волевиявлення останнього.

Суд звертає увагу на те, що вихід учасника з товариства має наслідком припинення корпоративних правовідносин між учасником і товариством, і з моменту виходу учасник втрачає право брати участь в управлінні товариством. Натомість правовим наслідком виходу учасника з товариства є виникнення у нього майнових прав на отримання вартості частини майна товариства, пропорційної його частці у статутному капіталі, виплата якої проводиться в порядку і в строки, встановлені законом.

Таким чином, з моменту виходу учасника з товариства відбувається трансформація корпоративних прав в майнові права на отримання вартості частини майна (постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.06.2018 у справі № 927/1073/17).

В той же час умовою для визнання недійсним рішення загальних зборів товариства необхідно встановити факт порушення цим рішенням прав та законних інтересівучасника (акціонера) товариства. Якщо за результатами розгляду справи факт такого порушення не встановлено, господарський суд не має підстав для задоволення позову (постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.03.2018 у справі № 927/699/17).

Як визначає ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно із ч.ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст.ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Беручи до уваги встановлені обставини суд приходить до переконливого висновку про те, що судове рішення не може носити декларативний характер, а наслідком його прийняття має бути реальне відновлення порушеного права особи.

Водночас враховуючи те, що станом на момент прийняття оспорюваних рішень від 06.06.2016 та від 27.02.2017 позивач не був учасником ТОВ "Барський комбікормовий завод" позаяк у зв'язку із поданням 03.06.2016 заяви про вихід корпоративні права щодо Товариства з обмеженою відповідальністю "Барський комбікормовий завод" у нього припинилися, з метою поновлення яких заявлено даний позов, суд дійшов висновку, що права останнього внаслідок прийняття зазначених рішень порушено не було, а обраний позивачем спосіб захисту не направлений на реальне відновлення порушеного корпоративного права.

За таких обставин суд прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позову у повному обсязі.

Витрати на судовий збір підлягають віднесенню на позивача відповідно до ст.129 ГПК України.

04.04.2019 в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення із зазначенням про відкладення складання тексту повного судового рішення на строк не більше ніж на десять днів з дня закінчення розгляду справи.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 42 45, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 91, 123, 129, 221, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ :

1. У задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Барський комбікормовий завод" про визнання недійсними рішень загальних зборів засновників Товариства з обмеженою відповідальністю "Барський комбікормовий завод" по питанню другому порядку денного про призначення ОСОБА_2 на посаду директора товариства, оформлене протоколом № 06-06/2016 від 06.06.2016 та по питанню другому порядку денного про призначення ОСОБА_3 на посаду директора товариства, оформлене протоколом № 1 від 27.02.2017 відмовити повністю.

2. Згідно з приписами ч.1 ст.241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

3. Згідно з положеннями ч.1 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

4. Примірник повного судового рішення надіслати учасникам справи рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Повне рішення складено 11 квітня 2019 р.

Суддя О.О. Банасько

віддрук. 4 прим.:

1 - до справи.

2,3 - позивачу - АДРЕСА_1; АДРЕСА_2.

4 - ТОВ "Барський комбікормовий завод" - вул. Залізнична, буд. 4, с. Ялтушків, Барський район, Вінницька область, 23021.