Рішення № 81080113, 08.04.2019, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

08 квітня 2019 р. Справа № 903/573/18

Господарський суд Волинської області у складі судді Дем’як В. М, розглянувши справу, за участю секретаря судового засідання Русинчук М.М., розглянувши справи 903/573/18

за позовом ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “Факторингова компанія “Фонд боргових зобов’язань”, м. Київ

до відповідача: ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “ПОЛІССЯ-ТРЕЙД”, Волинська область, м. Луцьк

про стягнення 52700,00грн.

за участю представників сторін:

від позивача: не прибув;

від відповідача: не прибув

Встановив: Позивач - ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “Факторингова компанія “Фонд боргових зобов’язань” звернувся до господарського суду з позовом до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “ПОЛІССЯ-ТРЕЙД” про стягнення 52 700,00 грн. заборгованості.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “ПОЛІССЯ-ТРЕЙД” договору факторингу №20-03/18-04 від 20 березня 2018 року та дистрибуційної угоди №20/09/16-1 від 20 вересня 2016 року.

Ухвалою Господарського суду Волинської області від 15.08.2018р. відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, із підготовчої стадії.

Ухвалою суду від 24.09.2018р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Ухвалою суду від 12.11.2018р. провадження у справі зупинено до набрання законної сили судовим рішенням господарського суду міста Києва у справі № 910/14060/18 за позовом ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “Камянка ОСОБА_2” до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “Консалтингова компанія “Фонд боргових зобов’язань” про визнання договору факторингу №20-03/18-04 від 20.03.2018р. недійсним.

18.03.2019р. від ОСОБА_3 “Факторингова компанія “Фонд боргових зобов’язань” надійшло клопотання про поновлення провадження у справі № 903/573/18 в зв'язку з тим, що обставини, що стали підставою для зупинення усунуті, ухвалою господарського суду міста Києва від 04.03.2019р. у справі №910/14060/18 було прийнято заяву ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Камянка ОСОБА_2" про відмову від позову. Провадження у справі № 910/14060/18 за позовом ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Камянка ОСОБА_2" до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Консалтингова компанія "Фонд боргових зобов'язань" про визнання договору факторингу недійсним закрити.

Ухвалою суду від 21.03.2019р. поновлено провадження у справі №903/573/18 та призначено судове засідання на 08.04.2019р.

Представник позивача в судове засідання не прибув, через відділ діловодства суду подав клопотання за вх.№01-57/3946/19 від 08.04.2019р. про розгляд справи №903/573/18 без його участі, оскільки бере участь у іншому судовому засіданні Північного апеляційного господарського суду. Крім того, просить суд за результатами прийнятого рішення вирішити питання щодо стягнення судових витрат на оплату правової допомоги з відповідача в підтвердження понесених витрат долучив: акт приймання передачі надання правової допомоги за договором №03/08/18 від 03.08.2018р., розрахунок вартості надання правової допомоги від 03.08.2018р., платіжне доручення №22 від 12.12.2018р. на суму 6000 грн.

Представник відповідача також в судове засідання не прибув, через відділ діловодства суду подав:

1)Заяву за вх.№01-84/36/19 про зупинення провадження у справі до вирішення іншої господарської справи №910/14060/18 за позовом «Камянка ОСОБА_2» до ОСОБА_3 «Факторингова компанія «Фонд боргових зобов’язань» про визнання договору факторингу №20-03/18-04 від 20.03.2018р. недійсним до прийняття рішення, в підтвердження долучив ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 28.03.2019р. про залишення апеляційної скарги без руху.

Розглянувши заяву про зупинення провадження у справі, суд не вбачає підстав для його задоволення з огляду на наступне.

Відповідно до п.5 ч.1 ст.227 Господарського процесуального кодексу України суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у випадку об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин.

Як вбачається із матеріалів справи, ухвалою суду від 12.11.2018р. провадження у справі було зупинено до набрання законної сили судовим рішенням господарського суду міста Києва у справі № 910/14060/18 за позовом ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “Камянка ОСОБА_2” до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “Консалтингова компанія “Фонд боргових зобов’язань” про визнання договору факторингу №20-03/18-04 від 20.03.2018р. недійсним.

Однак, ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.03.2019р. у справі №910/14060/18 постановлено заяву ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Камянка ОСОБА_2" про відмову від позову. Провадження у справі № 910/14060/18 за позовом ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Камянка ОСОБА_2" до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Консалтингова компанія "Фонд боргових зобов'язань" про визнання договору факторингу недійсним закрито.

Ухвалою Північно апеляційного господарського суду суду від 28.03.2019р. апеляційну скаргу ОСОБА_3 «Камянка ОСОБА_2» на ухвалу Господарського суду м. Києва від 04.03.2019р. у справі №910/14060/18 залишено без руху.

Отже, на день розгляду справи відсутні докази про відкриття провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_3 «Камянка ОСОБА_2» на ухвалу Господарського суду м. Києва від 04.03.2019р.

Пунктом 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року як джерелом права, що застосовується судами при розгляді судових справ, внормовано, що кожний має право на справедливий та публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним та безстороннім судом.

Розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи і такі критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів а також важливість предмету позову для заявника у справі (Рішення Європейського суду з прав людини у справі Фрідлендер проти Франції).

Завданням господарського судочинства, з огляду на викладене у ст.2 ГПК України, є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов’язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

З огляду на вищевикладене, та керуючись ст.227 ГПК України, Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, судовою практикою Європейського суду з прав людини, суд відмовляє у задоволенні клопотання про зупинення розгляду справи №903/573/18.

2) клопотання за вх.№01-57/3961/19 від 08.04.2019р. про зменшення розміру витрат на правову допомогу та просить стягнути з відповідача 1000 грн. на користь позивача. Мотивуючи тим, що згідно ч. 4 ст. 126 ГПК України витрати з правничої допомоги адвоката має бути співмірним з складністю справи та виконаними об’ємами послуг, часом витраченим на їх виконання і ціною позову. Звертає увагу суду на те, що сума позову невелика та кредитор ОСОБА_3 «Кам’янка ОСОБА_2» оскаржує договір факторингу (в матеріалах справи містяться відповідні рішення Господарського суду м. Києва у справі №910/14060/18), що призвело до затримки погашення заборгованості для встановлення належного кредитора у стягненні боргу. При цьому, адвокат не з’являвся ні в одне судове засідання особисто.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

20.09.2016 року між ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Камянка ОСОБА_2» (постачальник) та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Полісся - Трейд» (покупець) укладено дистрибуційну угоду № 20/09/16-1.

Відповідно до п. 2.1 договору постачальник зобов’язався в порядку та на умовах встановлених договором поставити і передати товар у власність покупця, а покупець зобов’язаний прийняти товар і оплатити його по цінам вказаних у накладній відповідно до діючого договору поставки.

Згідно п.п 1.1 сторони визначили, що товар - алкогольна продукція перелік, якої буде вказаний в «прайс-листах на товар».

Даний договір підписано уповноваженими особами та скріплено печатками, у встановленому порядку не оспорено, не розірвано та не визнано недійсним, а отже є дійсним, укладеними належним чином та є обов'язковим для виконання сторонами.

На виконання умов договору ОСОБА_3 «Камянка ОСОБА_2» поставило товар ОСОБА_3 «Полісся-Трейд» – алкогольні напої по накладній №3250 від 28.11.2017р. на загальну суму 73 316,33 грн., що підтверджується актом звірки взаєморозрахунків, який підписаний сторонами та скріплений печатками юридичних осіб (а.с. 14).

Однак, відповідач зобов’язання щодо оплати поставленого товару виконав лише частково на суму 20 000 грн., що стверджується банківською випискою.(а.с. 15)

У зв’язку із неналежним виконанням умов договору у ОСОБА_3 «Полісся Трейд» виникла заборгованість в сумі 52 700 грн.

Предметом даного судового розгляду є стягнення заборгованості за поставлений товар на умовах угоди №20/09/16-1 від 20.09.2016р. та на підставі видаткової накладної.

20.03.2018р. між ОСОБА_3 «Камянка ОСОБА_2» та ОСОБА_3 «Факторингова компанія «Фонд боргових зобов’язань » відповідно до ст. ст. 512-519,1077-1081 ЦК України, укладено договір факторингу №20-03/18-04 (а.с.8-9)

Відповідно до п. 1 даного договору сторони визначили, що клієнт (первісний кредитор) зобов’язався передати (відступити) факторові права вимоги до боржника, що належить клієнту, а фактор (новий кредитор) зобов’язався прийняти зазначені вище права вимоги та перерахувати клієнтові кошти у сумі ціни продажу. Фактор після переходу до нього прав вимоги стає кредитором за до договорами, іншими документами укладеними між клієнтом і боржником та одержує право замість клієнта вимагати від боржника належного виконання ним своїх зобов’язань за договорами, іншими документами.

Отже, новим кредитором за дистрибуційною угодою № 20/09/16-1 від 20.09.2016р. є ОСОБА_3 «Факторингова компанія «Фонд боргових зобов’язань»

Договір є чинним та на момент розгляду справи №903/573/18 в судового порядку недійсним не визнаний.

Згідно листа за вих. №20-03/2018 від 20.03.2018р. ОСОБА_3 «Факторингова компанія «Фонд боргових зобов’язань» повідомило ОСОБА_3 «Полісся-Трейд» про заміну кредитора ОСОБА_3 «Камянка ОСОБА_2» на ОСОБА_3 «Факторингова компанія «Фонд боргових зобов’язань», який прийняв на себе зобов’язання на право вимоги щодо виконання боржником умов дистрибуційної угоди № 20/09/16-1 від 20.09.2016р. та договору факторингу № 20/3-18 від 20.03.2018р. (а.с. 10)

Дане повідомлення ОСОБА_3 «Полісся-Трейд» отримало 28.03.2018р. та залишене без реагування.

Отже, сума боргу становить 52 700,00 грн., яка відповідачем станом на день розгляду справи не оплачена.

Відповідно до ст. 144 Господарського кодексу України, ст.11 Цивільного кодексу України обов’язки суб’єктів господарювання виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, непередбачених законом, але таких які йому не суперечать.

Як встановлено, між позивачем та відповідачем виникли цивільні права та обов’язки на підставі договору факторингу №20/03-18 від 20.03.2018р., за дистрибуційною угодою № 20/09/16-1 від 20.09.2016р.

Частиною 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.ч. 1. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Отже, укладений сторонами договір за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Матеріалами справи підтверджено заборгованість за поставлений товар, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення заборгованості в розмірі 52 700 грн. підлягає задоволенню в повному обсязі.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов’язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об’єктивного з’ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

З огляду на вищезазначене, приймаючи до уваги встановлені судом обставини, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат в розмірі 6 000 грн. на послуги адвоката та заяви відповідача про зменшення судових витрат, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст.126 Господарського процесуального кодексу України, за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Поняття особи, котра є адвокатом, наводиться в статті 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», котра зазначає, що адвокатом може бути фізична особа, яка має повну вищу юридичну освіту, володіє державною мовою, має стаж роботи в галузі права не менше двох років, склала кваліфікаційний іспит, пройшла стажування (крім випадків, встановлених цим Законом), склала присягу адвоката України та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.

Відповідно до п. 4 ч.1 ст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до ч. 3 ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову.

У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, за заявою відповідача може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Позивачем в обґрунтування понесення ним витрат на оплату послуг адвоката надано договір про надання правової допомоги від 03.08.2018р., акт приймання-передачі послуг за договором про надання правої допомоги від 14.12.2018р., ордер серія КС №341013 від 03.08.2018р., свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю на ім'я ОСОБА_4, платіжне доручення про оплату послуг адвоката за №22 від 12.12.2018р. на суму 6000 грн.

Враховуючи вищезазначене, незначну складність (з правової точки зору) справи, незначну ціну позову по цій справі, відсутність явки адвоката ОСОБА_4 у судовому засіданні за весь час розгляду справи, суд вважає за доцільне задоволити заяву відповідача та зменшити розмір витрат позивача на послуги адвоката, які підлягають стягненню з ОСОБА_3 «Полісся- Трейд» в сумі 1000 грн.

Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 13, 74, 76, 77, 78, 86, 126, 129, 236-241, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “ПОЛІССЯ-ТРЕЙД” (43006, Волинська обл., м.Луцьк, вул. Андрія Марцинюка, буд 35, код ЄДРПОУ 39365851) на користь ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “Факторингова компанія “Фонд боргових зобов’язань” (01021, м.Київ, вул. Мечникова, б. 18, оф. 3, код ЄДРПОУ 35379567) 52 700,00 грн. – основного боргу, судовий збір у розмірі 1762,00 грн. та 1000 грн. витрат на правничу допомогу.

Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного рішення.

Повний текст рішення складено

11.04.2019р.

Суддя В. М. Дем`як