Ухвала суду № 81079625, 25.03.2019, Херсонський міський суд Херсонської області

Справа № 766/9429/16-ц

н/п 2/766/4486/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 березня 2019 року Херсонський міський суд Херсонської області в складі:

головуючого – судді Прохоренко В.В.,

секретар Тихоша Л.Г.,

за участю представника позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом прокурора Херсонської місцевої прокуратури в інтересах державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного Управління Державної фіскальної служби до ОСОБА_2, Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергоінвестресурс» про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна,

встановив:

Позивач звернувся до Херсонського міського суду Херсонської області з зазначеним позовом, в якому просить визнати недійсним договір купівлі-продажу нежитлового приміщення розташованого за адресою: м. Херсон, пр. Сенявіна, 152, к. 1, укладеного 30.12.2013 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Енергоінвестресурс» та ОСОБА_3; стягнути з відповідачів солідарно судовий збір на користь позивача.

Через канцелярію суду від відповідача надійшла заява про залишення позовної заяви без розгляду, посилаючись на ту обставину, що прокурор не надав доказів на підтвердження неналежного виконання податковим органом своїх повноважень, а отже відсутні правові підстави для звернення до суду із позовом.

Прокурор в судовому засіданні при вирішенні клопотання покладалась на розсуд суду.

Інші сторони в судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Предметом судового розгляду у даній справі є позовні вимоги прокурора про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлового приміщення, розташованого за адресою: м. Херсон, проспект Адмірала Сенявіна, 152 корпус 1, укладеного 30 грудня 2013 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Енергоінвестресурс» та ОСОБА_2 внаслідок сплати обов’язкових податків та платежів у меншому розмірі чим порушено інтереси держави у вигляді недоотримання коштів до державного бюджету України на суму 191 292 грн.

Як встановлено судом при зверненні з даним позовом в обґрунтування необхідності самостійного захисту інтересів держави прокурор вказав на тривалу бездіяльність Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління державної фіскальної служби у Херсонській області, яка полягала у невжитті останньою заходів із урегулювання спірних орендних правовідносин в судовому порядку, що, на думку прокурора, свідчить про неналежний захист цим органом інтересів держави.

Прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя (пункт третій частини другої статті 129 Конституції України).

Європейський Суд з прав людини неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення у справі "Ф.В. проти Франції" від 31.03.2005).

Пункт третій частини першої статті 131-1 Конституції України передбачає можливість представництва прокурором інтересів держави у виключних випадках. Тому необхідно з'ясувати, що мається на увазі під "виключним випадком" і чи є таким випадком ситуація у конкретній справі.

Випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї конституційної норми є поняття "інтерес держави". "Інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.

Аналіз частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох "виключних" випадках:

(1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;

(2) у разі відсутності такого органу.

Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб'єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

"Не здійснення захисту" виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

"Здійснення захисту неналежним чином" виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з'ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

При цьому захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Прокурор не може вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати належного суб'єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

Більше того, саме лише посилання в позовній заяві на те, що уповноважений орган не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження, для прийняття заяви для розгляду недостатньо. У такому разі прокурор повинен надати належні та допустимі докази відповідно до вимог процесуального закону (наприклад, внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань про вчинене кримінальне правопорушення на підставі статті 367 Кримінального кодексу України (службова недбалість); вирок суду щодо службових осіб; докази накладення дисциплінарних стягнень на державних службовця, які займають посаду державної служби в органі державної влади та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, за невиконання чи неналежне виконання службових обов'язків тощо).

Судом не встановлено обставин, які б давали підстави для висновку про невиконання або неналежне виконання Державною податковою інспекцією у м. Херсоні Головного управління державної фіскальної служби у Херсонській області, яка є самостійною юридичною особою з повним обсягом процесуальної дієздатності, своїх функцій щодо захисту майнових інтересів територіальної громади. Сама по собі обставина не звернення позивача з позовом протягом певного періоду, без з'ясування фактичного стану правовідносин між сторонами спору, не свідчить про неналежне виконання таким органом своїх функцій із захисту інтересів держави.

Зазначене вище узгоджується з усталеними правовими висновками Верховного Суду, зокрема в постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 07.12.2018 у справі № 924/1256/17, а також у постановах Верховного Суду від 23.10.2018 у справі № 926/03/18, від 23.09.2018 у справі № 924/1237/17, від 06.02.2019 року у справі 927/246/18.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без розгляду, якщо позовну заяву від імені заінтересованої особи подано особою, яка не має повноважень на ведення справи.

З урахуванням викладеного вище, суд прийшов до висновку про відсутність у даному випадку законних підстав для представництва інтересів держави, що свідчить про заявлення позову особою, яка не має процесуальної дієздатності та є підставою для залишення позову без розгляду відповідно до пункту 2 частини 1 статті 257 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 257, 259, 260 ЦПК України, суд,

ухвалив:

Позовну заяву прокурора Херсонської місцевої прокуратури в інтересах державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного Управління Державної фіскальної служби до ОСОБА_2, Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергоінвестресурс» про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна залишити без розгляду.

Роз’яснити позивачу, що особа, заяву якої залишено без розгляду, після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду, має право звернутися до суду повторно.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Херсонського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.

Відповідно до Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через Херсонський міський суд Херсонської області.

Суддя: В.В.Прохоренко