Ухвала суду № 81077843, 09.04.2019, Зміївський районний суд Харківської області

Справа № 621/3487/18

Провадження № 2-др/621/2/19

УХВАЛА

Іменем України

09 квітня 2019 року м. Зміїв

Зміївський районний суд Харківської області в складі:

головуючого – судді Вельможної І.В.,

за участю секретаря судового засідання – Єрмоленко О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Змієві заяву ОСОБА_1 про відшкодування судових витрат,

встановив:

29.03.2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про відшкодування судових витрат, а саме витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 4800 грн., які заявник просив стягнути з ОСОБА_2

Вказана заява мотивована тим, що в провадженні Зміївського районного суду перебувала цивільна справа № 612/3487/18 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, зокрема, про стягнення з відповідача моральної шкоди у розмірі 10000 грн. З метою отримання правової допомоги щодо ведення справи ОСОБА_1 було укладено з адвокатом ОСОБА_3 ОСОБА_4 про надання правової допомоги від 11.02.2019 року, за яким станом на 25.03.2019 року адвокат отримав за професійну правову допомогу винагороду у розмірі 4800 грн. При цьому, ОСОБА_1 у відзиві на позов зазначав орієнтований розмір витрат на правову допомогу у розмірі 5000 грн. Позовні вимоги ОСОБА_2 в частині стягнення моральної шкоди були задоволені частково, у зв’язку з чим відповідач вважав, що його витрати на правову допомогу підлягають відшкодуванню з позивача.

У судове засідання ОСОБА_1 не з’явився, надіславши на електронну пошту суду заяву про розгляд справи за його відсутності, заявлені вимоги щодо стягнення судових витрат просив задовольнити в повному обсязі.

ОСОБА_2 у судове засідання не з’явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутності, просив відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відшкодування судових витрат в повному обсязі.

У зв’язку з неявкою осіб, які беруть участь у справі, відповідно до положень ч. 2 ст. 247, ч. 4 ст. 270 ЦПК України, суд розглянув цивільну справу без здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального запису.

Суд, розглянувши матеріали справи і оцінивши наявні в справі письмові докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні, вирішуючи справу, виходить з такого.

12.12.2018 року ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до фізичної особи – підприємця ОСОБА_1 про розірвання Договору та повернення грошових коштів в порядку Закону України «Про захист прав споживачів». З урахуванням уточнених позовних вимог ОСОБА_2, окрім повернення коштів за придбаний товар, просив стягнути з відповідача – ОСОБА_1 10000 грн. моральної шкоди (а.с. 1-6, 39).

Рішенням Зміївського районного суду Харківської області від 19.03.2019 року позовні вимоги ОСОБА_2 були задоволені частково, зокрема, з ОСОБА_1 на користь позивача стягнено 1000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди (а.с. 110-117).

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов’язаних з розглядом справи. До витрат, пов’язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

З відзиву ОСОБА_1 на позовну заяву вбачається, що орієнтовний розмір витрат на правову допомогу складає 5000 грн. (а.с. 78).

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Згідно зі ст. 137 ЦПК України витрати, пов’язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов’язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірними із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов’язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Статтею 141 ЦПК України передбачено порядок розподілу судових витрат між сторонами, зокрема, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов’язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов’язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку.

Якщо сума судових витрат, заявлених до відшкодування та підтверджених відповідними доказами, є не співмірною меншою, ніж сума, заявлена в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат (крім судового збору) повністю або частково, крім випадків, якщо така сторона доведе поважні причини зменшення цієї суми.

Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв’язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п’яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Аналізуючи наведені вище норми закону та надані заявником докази, суд приходить до висновку про те, що заява ОСОБА_1 задоволенню не підлягає, оскільки на час ухвалення рішення по справі, а саме – 19 березня 2019 року, відповідачем та його представником не було надано відповідних доказів на підтвердження понесених ним витрат щодо надання правничої допомоги, крім того, адвокат особисто не приймав участь у справі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 133, 137, 141, 247, 270 ЦПК України, суд –

ухвалив:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про відшкодування судових витрат – відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду в 15-денний строк з дня її проголошення через Зміївський районний суд Харківської області. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п’ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Головуючий: