Рішення № 81077651, 04.04.2019, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 638/455/19

Провадження № 2/638/2391/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 березня 2019 року Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:

Головуючого – судді Цвірюка Д.В.,

за участю секретаря Кириллової К.С.,

позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Харкові в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 відділу державної виконавчої служби м.Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області, третя особа АТ КБ «ПриватБанк» про зняття арешту з майна, -

встановив:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовною заявою, в якій просить зняти арешт зі всього належного їй майна.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 16 травня 2016 року Дзержинським районним судом м. Харкова було задоволено позов ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у розмірі 11792,57 грн. На початку 2018 року позивачу стало відомо, що все належне їй майно перебуває під арештом на підставі постанови державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби м.Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області. Зважаючи на те, що позивачем було виконано рішення та сплачено суму заборгованості ПАТ КБ «ПриватБанк», вона неодноразово зверталась до відповідача із заявою про зняття арешту з належного їй майна, однак ОСОБА_1 було відмовлено у задоволенні її заяви, внаслідок чого позивач була змушена звернутись до суду за захистом її майнових прав.

Розгляд справи проведено у порядку загального позовного провадження.

Позивач в судовому засіданні позов підтримала, просила задовольнити в повному обсязі з підстав, наведених у ньому.

Належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи відповідач не з’явився. Представник відповідача надав до суду клопотання в якому просив розглянути справу без його участі на підставі наданих документів.

Представник третьої особи АТ «ПриватБанк» надав до суду заяву, в якій просить суд розглядати справу без його участі, проти задоволення позовних вимог не заперечував, зазначивши, що заборгованість у ОСОБА_1 перед АТ «ПриватБанк» відсутня.

Суд, заслухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, встановивши факти та відповідні їм правовідносини, оцінивши кожний доказ окремо та у їх сукупності та взаємозв’язку, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що заочним рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 16.05.2016 року було задоволено цивільний позов ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у розмірі 11792,57 грн. По зазначеній справі ПАТ КБ «ПриватБанк» було видано виконавчий лист 638/1035/16-ц від 20.02.2017 року.

На підставі виконавчого листа 638/1035/16-ц від 20.02.2017 року державним виконавцем (Дзержинського) ОСОБА_2 відділу державної виконавчої служби міста Харкова ГТУЮ у Харківській області було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП№54085349 від 08.06.2017 року.

Постановою ВП №54085349 від 23.08.2017 року винесеною державним виконавцем (Дзержинського) ОСОБА_2 відділу державної виконавчої служби міста Харкова ГТУЮ у Харківській області, на все належне ОСОБА_1 майно було накладено арешт.

Відповідно до Додаткової угоди №1 до кредитного договору №SAMDN52000114900658 від 21.10.2013р., укладеної 24 жовтня 2018 року між АТ КБ “ПриватБанк» та ОСОБА_1 було досягнуто згоди щодо створення сприятливих умов для виконання позичальником зобов’язань по виплаті грошових коштів. Внаслідок зазначеної Додаткової угоди №1 АТ КБ «ПриватБанк» зменшило розмір зобов’язання з 108413,56 до 8000,00 грн.

Позивачем було сплачено зазначену суму на користь АТ КБ «ПриватБанк» в повному обсязі, про що свідчать надані АТ КБ «ПриватБанк» довідки від 06.11.2018р. та 21.12.2018р., в яких зазначено, що станом на дату звернення до АТ КБ «ПриватБанк», ОСОБА_1 заборгованостей перед банком не має.

Відповідно до ст.ст.15, 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно із ч.1ст. 4 ЦПК, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

У відповідності до ч.3 та ч.4 ст.12, ч.1 та ч.2 ст.13 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Нормами частин 1 та 2 ст.321 ЦК України регламентовано, що право власності є непорушним і ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні, а особа може бути обмежена в здійсненні права власності лише у випадках та в порядку, встановленому законом.

Згідно до ст.55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Статтею 41 Конституції України передбачено право кожного громадянина володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Відповідно до ст.1 Першого Протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Статтею 10 Загальної декларації прав людини визначено, що кожна людина має право володіти майном як одноособово, так і разом з іншими. Ніхто не може бути безпідставно позбавлений свого майна.

Відповідно до ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а в ч. 2 цієї ж статті визначено способи здійснення захисту цивільних справ та інтересів судом.

Згідно до постанови ОСОБА_3 Верховного Суду від 22.08.2018 року по справі №658/715/16-ц, у порядку цивільного судочинства захист майнових прав здійснюється у позовному провадженні, а також у спосіб оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби. Спори, пов`язані з належністю майна, на яке накладено арешт, відповідно до статей 15, 16 ЦПК України розглядаються в порядку цивільного судочинства у позовному провадженні, якщо однією зі сторін відповідного спору є фізична особа, крім випадків, коли розгляд таких справ відбувається за правилами іншого судочинства (пункт 1 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» від 3 червня 2016. Відповідно до ч.1 ст.59 Закону України «Про виконавче провадження» , особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Відповідно до ст.391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до ст.ст.316, 317, 319 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. Власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно з п.2 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ повертається стягувачу, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

У відповідності до приписів ч.1 ст.39 вказаного Закону виконавче провадження підлягає закінченню у разі, визнання судом відмови стягувача від примусового виконання судового рішення; затвердження (визнання) судом мирової угоди, укладеної сторонами у процесі виконання рішення; припинення юридичної особи - сторони виконавчого провадження, якщо виконання її обов'язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва, смерті, оголошення померлим або визнання безвісно відсутнім стягувача чи боржника; прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника; скасування рішення, на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню; письмової відмови стягувача від одержання предметів, вилучених у боржника під час виконання рішення про передачу їх стягувачу, або знищення речі, що має бути передана стягувачу в натурі або оплатно вилучена; закінчення строку, передбаченого законом для відповідного виду стягнення, крім випадку, якщо існує заборгованість із стягнення відповідних платежів; визнання боржника банкрутом; фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом; повернення виконавчого документа без виконання на вимогу суду або іншого органу (посадової особи), який видав виконавчий документ; надіслання виконавчого документа до суду, який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 63 цього Закону; якщо рішення фактично виконано під час виконання рішення Європейського суду з прав людини; непред'явлення виконавчого документа за відновленим виконавчим провадженням у строки, визначені статтею 41 цього Закону; якщо стягнені з боржника в повному обсязі кошти не витребувані стягувачем протягом року та у зв'язку з цим перераховані до Державного бюджету України; якщо коштів, що надійшли від реалізації заставленого майна (за виконавчим документом про звернення стягнення на заставлене майно), недостатньо для задоволення вимог стягувача - заставодержателя, а також якщо майно, яке є предметом іпотеки, передано іпотекодержателю або придбано ним відповідно до вимог Закону України «Про іпотеку» за виконавчим документом про звернення стягнення на майно, яке є предметом іпотеки; погашення, списання згідно із Законом України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії» неустойки (штрафів, пені), інших штрафних, фінансових санкцій, а також інфляційних нарахувань і процентів річних, нарахованих на заборгованість теплопостачальних та теплогенеруючих організацій перед Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України", її дочірньою компанією "Газ України", Публічним акціонерним товариством "Укртрансгаз" за спожитий природний газ, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що надають послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, послуги з постачання холодної води та послуги з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), перед постачальниками електричної енергії за спожиту електричну енергію, що підлягали виконанню на підставі виконавчого документа за судовим рішенням.

За приписами ч.ч.1, 2 ст.40 Закону України «Про виконавче провадження» у разі закінчення виконавчого провадження (крім офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв'язку із закінченням виконавчого провадження. Виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

Як передбачено ч.4 ст.59 Закону України «Про виконавче провадження», підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; наявність письмового висновку експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв'язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову.

Аналізуючи вищевказані обставини справи та надані докази, суд приходить до висновку, що на даний час відсутні будь-які підстави для накладення арешту на вищевказане нерухоме майно у зв`язку з відсутністю заборгованості позивача перед стягувачем та фактичним виконанням судового рішення, а тому накладений арешт підлягає скасуванню. Існування обтяження у вигляді арешту на спірне майно створює перешкоди позивачу в реалізації права власності, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, ст.ст. 316, 317, 319, 321, 391 ЦК України, керуючись ст.ст. 3-5, 11-13, 76- 81, 83, 89, 264, 265, 268, 273, 352, 354 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 відділу державної виконавчої служби м.Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області, третя особа АТ КБ «ПриватБанк» про зняття арешту з майна – задовольнити повністю.

Зняти арешт з майна, що належить ОСОБА_1, накладений постановою державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби міста Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області від 23.08.2017 року по виконавчому провадженню ВП № 54085349.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ОСОБА_2 відділу державної виконавчої служби міста Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 704,80 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Відповідно ч.3 ст.354 ЦПК України строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Повний текст рішення складений 04.04.2019 року.

Сторони та інші учасники справи:

позивач ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, рнокпп НОМЕР_1, АДРЕСА_1;

відповідач ОСОБА_2 відділ державної виконавчої служби м.Харкова Головного територіального управління юстиції у Харківській області, м.Харків. м-н Свободи, буд.5 Держпром, 6 під. 10 пов., ЄДРПОУ 34952393;

третя особа Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», м.Київ, вул.Грушевського буд.1-Д, код ЄДРПОУ 14360570, МФО №305299.

Головуючий суддя: Д.В.Цвірюк