Вирок № 81074279, 09.04.2019, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

ВИРОК

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 квітня 2019 року Жовтневий районний суд

м. Дніпропетровська

у складі: головуючого судді - Шелестова К.О.

з секретарем: Пухловою О.О.

за участю: прокурора - Смирнова А.В.

обвинувачених - ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3

захисника - адвоката Гусєва І.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська у м. Дніпрі матеріали кримінального провадження № 201/3255/18 (пр. № 1-кп/201/121/2019), відомості про яке 06 березня 2018 року внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 120180406500000574, стосовно:

- ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця і мешканця АДРЕСА_1, громадянина України, з базовою загальною середньою освітою, неодруженого, раніше судимого: 23 вересня 2010 року вироком Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська за ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у виді двох років позбавлення волі, звільненого від відбування призначеного покарання на підставі ст.ст. 75, 76 КК України з іспитовим строком один рік; 24 листопада 2010 року вироком Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська за ч. 1 ст. 185 КК України із застосуванням ч. 4 ст. 70 КК України до остаточного покарання у виді двох років позбавлення волі, звільненого від відбування призначеного покарання на підставі ст.ст. 75, 76 КК України з іспитовим строком один рік; 22 березня 2011 року вироком Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська за ч. 2 ст. 309 КК України із застосуванням ст. 71 КК України до остаточного покарання у виді двох років шести місяців позбавлення волі, звільненого 22 липня 2013 року по відбуттю строку покарання; 07 лютого 2014 року вироком Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська за ст. 395 КК України до покарання у виді двох місяців арешту; 12 грудня 2014 року вироком Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді трьох років позбавлення волі, звільненого від відбування призначеного покарання на підставі ст.ст. 75, 76 КК України з іспитовим строком два роки; 23 квітня 2015 року вироком Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська за ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185 КК України із застосуванням ст.ст. 70, 71 КК України до остаточного покарання у виді трьох років двох місяців позбавлення волі, не працюючого, обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України;

- ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженця і мешканця АДРЕСА_2, громадянина України, з професійно-технічною освітою, неодруженого, раніше судимого: 27 листопада 1998 року вироком Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська за ч. 3 ст. 81 КК України (в редакції 1960 року) до покарання у виді трьох років позбавлення волі та штрафу у розмірі 680 грн., на підставі ст. 45 КК України (в редакції 1960 року) призначене покарання вважати умовним з іспитовим строком два роки; 18 листопада 1999 року вироком Дніпропетровського обласного суду за пунктами «а,е,и» ст. 93, ч. 2 ст. 122, ч. 2 ст. 140, ч. 3 ст. 142 КК України (в редакції 1960 року) із застосуванням ст. 42 КК України (в редакції 1960 року) до остаточного покарання у виді десяти років позбавлення волі з конфіскацією майна, звільненого 04 травня 2007 року за постановою Жданівського міського суду Донецької області від 28 квітня 2007 року умовно-достроково на невідбутий строк покарання один рік чотири дні; 07 листопада 2008 року вироком Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська за ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 190 КК України із застосуванням ст.ст. 70, 71 КК України до остаточного покарання у виді двох років шести місяців позбавлення волі, звільненого 28 травня 2010 року за постановою Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 20 травня 2010 року умовно-достроково на невідбутий строк покарання п'ять місяців 29 днів; 26 травня 2011 року вироком Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська за ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді двох років позбавлення волі, звільненого від відбування призначеного покарання на підставі ст.ст. 75, 76 КК України з іспитовим строком два роки; 28 грудня 2011 року вироком Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області за ч. 2 ст. 186 КК України із застосуванням ст. 71 КК України до остаточного покарання у виді чотирьох років шести місяців позбавлення волі; звільненого 16 лютого 2016 року за ухвалою Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 27 січня 2016 року на підставі ч. 5 ст. 72 КК України; 14 грудня 2017 року вироком Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська за ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України із застосуванням ст. 70 КК України до покарання у виді трьох років позбавлення волі, звільненого від відбування призначеного покарання на підставі ст.ст. 75, 76 КК України з іспитовим строком три роки; 10 жовтня 2018 року вироком Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська за ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185 КК України із застосуванням ст.ст. 70, 71 КК України до остаточного покарання у виді трьох років двох місяців позбавлення волі, не працюючого, обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України;

- ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_6, уродженця і мешканця АДРЕСА_3, громадянина України, з повною загальною середньою освітою, неодруженого, раніше судимого: 11 листопада 2016 року вироком Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська за ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 185, ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України із застосуванням ст. 70 КК України до покарання у виді двох років позбавлення волі, звільненого від відбування призначеного покарання на підставі ст.ст. 75, 76 КК України з іспитовим строком один рік шість місяців, не працюючого, обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

1. Обвинувачений ОСОБА_2 06 березня 2018 року близько 03.00 години прибув до будинку АДРЕСА_4, де побачив колодязь, в якому знаходилась кабельна продукція ліній зв'язку, яка належить ПАТ «Фарлеп-Інвест», та яку він визначив як об'єкт свого злочинного посягання. Далі, обвинувачений ОСОБА_2 вступив у попередню змову з малознайомими йому невстановленими двома особами, після чого, реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, діючи повторно з прямим умислом, за попередньою змовою групою осіб, з корисливих мотивів, скориставшись тим, що за їх діями ніхто не спостерігає і вони є таємними для оточуючих, проник до колодязю, розташованого біля будинку АДРЕСА_4 де, діючи умисно, за допомогою спеціального інструмента від'єднав кабельний провід моделі ТПП 100*2*04, довжиною 45 метрів, вартістю 4329 гривень 00 коп., який належить ПАТ «Фарлеп-Інвест», передавши його іншим невстановленим співучасникам злочину, які діючи узгоджено за попередньою змовою з обвинуваченим ОСОБА_2, витягли зазначений вище кабельний провід з колодязю та поклали поблизу місця вчинення кримінального правопорушення.

Після чого, обвинувачений ОСОБА_2 разом з іншими невстановленими співучасниками кримінального правопорушення, виконавши усі дії, які вважав за необхідними для доведення злочину до кінця, намагався залишити місце вчинення кримінального правопорушення з викраденим майном, а саме: кабельним проводом моделі ТПП 100*2*04, довжиною 45 метрів, вартістю 4329 гривень 00 коп., належного ПАТ «Фарлеп-Інвест», однак закінчити злочин не зміг з причин, які не залежали від його волі, оскільки був затриманий співробітниками поліції, у зв'язку із чим, не зміг розпорядитися викраденим майном на власний розсуд.

Дослідивши у судовому засіданні надані сторонами кримінального провадження докази, оцінивши та проаналізувавши їх у сукупності, суд, керуючись вимогами ст. 374 КПК України, формулює обвинувачення стосовно ОСОБА_2, яке було визнано судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу, вчинення і наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення, при цьому, про винуватість обвинуваченого ОСОБА_2 у вчиненні вищезазначеного кримінального правопорушення, суд доходить з огляду на наступні докази.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України, визнав у повному обсязі і пояснив суду, що 06 березня 2018 року близько 03.00 години, він разом із малознайомими йому чоловіками на ім'я ОСОБА_5 і ОСОБА_13, зустрілися біля будинку АДРЕСА_4 де вирішили викрасти кабель лінії зв'язку, розташований у підземному колодязі. Після чого, він заліз через відчинений люк до колодязя, де за допомогою спеціального інструменту «кусачок» від'єднав частину кабелю довжиною близько 45 метрів, та подав її з колодязю двом вищевказаним чоловіками, які, перебуваючи ззовні біля колодязя, допомогли витягти кабель та відтягнули його на відстань близько 150 метрів від колодязя, однак розпорядитися викраденим майном вони не встигли, оскільки хтось викликав працівників поліції, які його затримали поблизу місця кримінального правопорушення, в той час, як іншим співучасникам вдалося втекти. Крім того, обвинувачений ОСОБА_2 у судовому засіданні повністю заперечив причетність до замаху на викрадення кабельної продукції з колодязя обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_3, з якими він у попередню змову не вступав, оскільки намагався викрасти кабельну продукцію з іншими малознайомими йому особами.

Крім вищезазначених показань обвинуваченого ОСОБА_2, у яких останній повністю визнав свою вину і детально розповів про обставини вчиненого кримінального правопорушення, його винуватість також підтверджується наступними дослідженими у судовому засіданні доказами.

Представник потерпілої сторони ОСОБА_5 у судовому засіданні пояснив, що він представляє інтереси ПАТ «Фарлеп-Інвест» у кримінальних провадженнях, пов'язаних із викраденням їх майна, при цьому, очевидцем обставин викрадення кабелів, розташованих біля будинку АДРЕСА_4 він не був, оскільки дізнався про їх викрадення від працівників поліції, яким він в подальшому надав пакет документів, які підтверджують вартість викраденого майна і його належність підприємству.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_6 суду пояснив, що 06 березня 2018 року близько 03.00 години, проходячи поблизу будинку АДРЕСА_4 він помітив трьох чоловіків, один із яких лежав, а двоє інших стояли поруч. Після того, як він підійшов до магазину «АТБ», розташованого поруч із зазначеним місцем, він викликав поліцію та направився додому. Свідок також пояснив суду, що не роздивився зазначених чоловіків і не може їх впізнати, оскільки було погане освітлення, однак коли він пройшов повз зазначених чоловіків, останні залишили вказане місце і направилися у напрямку зупинки маршруту № 157.

Із показань допитаних у судовому засіданні свідків ОСОБА_7 і ОСОБА_8 судом встановлено, що, здійснюючи патрулювання містом у складі екіпажу патрульної поліції, 06 березня 2018 року близько 03.00 години вони отримали виклик про те, що по вул. Космодромній у м. Дніпрі, невідомі особи вчиняють крадіжку кабельної продукції. Прибувши на місце, вони побачили і затримали трьох обвинувачених, які перебували поблизу місця вчинення кримінального правопорушення, при цьому, обвинувачені не тікали і заперечували свою причетність до крадіжки кабелів, після чого вони викликали слідчо-оперативну групу і перебували до її приїзду, обмежуючи доступ до території місця вчинення кримінального правопорушення.

Згідно з протоколом огляду від 06 березня 2018 року (т. 1, а.с. 6-7), слідчим Соборного ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_9 в період часу з 03.20 години до 04.05 години у присутності двох понятих та спеціаліста, було проведено огляд ділянки місцевості, розташованої в 6 метрах від будинку АДРЕСА_4 під час якого, виявлено відкриту кришку люка, при цьому, всередині шахти люку виявлено значну кількість різаного січення кабелів в чорній оболонці. Крім того, в ході огляду прилеглої території, в 16 метрах від люку, біля першого під'їзду будинку АДРЕСА_4 було виявлено та вилучено розташовані впритул до стіни будинку три фрагменти кабелю по 15 метрів кожен.

Також, відповідно до довідок представника ПрАТ «Фарлеп-Інвест» (т. 1, а.с. 11,12), телефонний кабель марки: ТПП 100*2*04, знаходився у телефонній каналізації поблизу будинку за адресою: вул. Космодромна, 4, і є приватною власністю ПрАТ «Фарлеп-Інвест», при цьому загальна вартість кабелю марки ТПП 100*2*04 - загальною довжиною 50 метрів, викраденого з телефонної каналізації, становить 4008 грн. 50 коп.

Крім цього, у кримінальному провадженні було призначено та проведено судово-товарознавчу експертизу, згідно з висновком якої № 1327-18 від 21 березня 2018 року (т. 1, а.с. 139-141), станом на 06 березня 2018 року дійсна (залишкова) вартість кабелю Провід ТПП 100*2*0,4 довжиною 45 метрів становить без ПДВ 3607,65 грн. (три тисячі шістсот сім грн. 65 коп.) або з ПДВ 4329,00 грн. (чотири тисячі триста двадцять дев'ять грн. 00 коп.).

Постановою слідчого Соборного ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області майора поліції Кузнецової О.С. про визнання речових доказів та передачу їх на зберігання від 27 березня 2018 року (т. 1, а.с. 145-147), провід моделі ТПП 100*2*04, довжиною 45 метрів було визнано речовим доказом у кримінальному провадженні і передано під розписку на відповідальне зберігання представнику потерпілої сторони ПрАТ «Фарлеп-Інвест» ОСОБА_5

Дослідивши всі обставини кримінального правопорушення, оцінюючи надані суду докази та пояснення учасників кримінального провадження з точки зору їх належності, допустимості та достовірності, суд вважає, що вони у своїй сукупності є достатніми для встановлення фактичних даних, на підставі яких суд приходить до висновку про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України, при цьому, суд враховує показання самого обвинуваченого ОСОБА_2, який послідовно і впевнено розповів про всі обставини, в тому числі, місце, час і спосіб, замаху на таємне викрадення за попередньою змовою групою осіб кабельної продукції з колодязя, розташованого поблизу будинку АДРЕСА_4 про свою роль у вчиненні цього кримінального правопорушення, інші обставини вчинення кримінального правопорушення, які повністю узгоджуються з показаннями допитаних у судовому засіданні свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7 і ОСОБА_8, а також не суперечать змісту процесуальних документів, зокрема, протоколу огляду місця вчинення кримінального правопорушення, відповідно до якого, слідчим з дотриманням вимог кримінального процесуального закону, у присутності двох понятих були зафіксовані обстановка вчиненого кримінального правопорушення, його сліди, а також місце розташування майна, замах на крадіжку якого, вчиняв обвинувачений ОСОБА_2 за попередньою змовою з невстановленими особами, при цьому, ці фактичні дані повністю узгоджуються із показаннями самого ОСОБА_2, а отже, у суду відсутні будь-які підстави для сумніву у добровільності і правдивості цих показань, які є також процесуальним джерелом доказів у кримінальному провадженні.

Також суд повністю погоджується із кваліфікацією дій ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України, як закінченого замаху на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчиненого повторно, за попередньою змовою групою осіб і поєднаного із проникненням у сховище, оскільки, згідно з встановленими за результатами розгляду кримінального провадження обставинами, обвинувачений ОСОБА_2 разом з невстановленими особами виконали послідовно усі дії, пов'язані із проникненням до приміщення підземного колодязя, у якому розташовувалися кабелі, їх від'єднання, вилучення з місця їх зберігання і складання поруч з місцем вчинення злочину, які вони вважали необхідними для доведення злочину до кінця, однак злочину не було закінчено з причин, які не залежали від їх волі з огляду на те, що обвинувачений ОСОБА_2 був затриманий на місці вчинення кримінального правопорушення, у зв'язку із чим, не мав реальної можливості розпорядитися викраденим майном.

При цьому, факт наявності в діях обвинуваченого ОСОБА_2 такої кваліфікуючої ознаки, як проникнення у сховище, також знайшов своє підтвердження, враховуючи, що, згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду України № 10 від 06.11.2009 року «Про судову практику у справах про злочини проти власності», під сховищем слід розуміти певне місце чи територію, відведені для постійного чи тимчасового зберігання матеріальних цінностей, які мають засоби охорони від доступу до них сторонніх осіб (огорожа, наявність охоронця, сигналізація тощо), а також залізничні цистерни, контейнери, рефрижератори, подібні сховища тощо, в той же час, як встановлено судом за результатами досліджених доказів, обвинувачений ОСОБА_2 за попередньою змовою з невстановленими особами, проник до колодязя, який мав відповідний засіб охорони від вільного доступу у вигляді люка, та призначений для постійного зберігання кабелів, які мають матеріальну цінність, частина яких, була від'єднана обвинуваченим з метою таємного викрадення.

Таким чином, враховуючи викладене, суд доходить висновку про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_2 у закінченому замаху на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчиненого повторно, за попередньою змовою групою осіб, поєднаного з проникненням у сховище, тобто, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України.

При визначенні виду та розміру покарання, суд виходить зі ступеня тяжкості скоєного кримінального правопорушення, ролі обвинуваченого ОСОБА_2 у його вчиненні, а також особи останнього, який на обліку у лікарів нарколога і психіатра не перебуває, вину визнав у повному обсязі та щиро розкаявся у скоєному, що суд відносить до пом'якшуючих його покарання обставин. При цьому, до обтяжуючої покарання останнього обставини, суд відносить рецидив злочинів, з огляду на непогашену судимість за вчинення злочину, передбаченого ст. 93 КК України (в редакції 1960 року).

З врахуванням викладеного, суд вважає, що з метою виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень, обвинуваченому ОСОБА_2 слід призначити покарання за вчинене ним кримінальне правопорушення виключно у виді позбавлення волі, однак не в максимальному його розмірі, оскільки таке покарання буде повністю відповідати ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, його конкретним обставинам і наслідкам, ступеню здійснення злочинного наміру та причини, внаслідок якої злочин не було доведено до кінця, даним про особу обвинуваченого, який не має постійного місця роботи і доходу, раніше притягався до кримінальної відповідальності за вчинення аналогічних кримінальних правопорушень проти власності, однак належних висновків для себе не зробив, не став на шлях виправлення і продовжив вчинення кримінальних правопорушень, що свідчить про підвищену небезпеку ОСОБА_2, а також обставинам, що пом'якшують і обтяжують покарання останнього , сукупність яких, на думку суду, вказує на неможливість призначення ОСОБА_2 іншого більш м'якого покарання, ніж позбавлення волі, яке, на думку суду, буде необхідне й достатнє для виправлення обвинуваченого і попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Крім того, судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_2 10 жовтня 2018 року був засуджений вироком Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська за ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185 КК України із застосуванням ст.ст. 70 ч. 4, 71 КК України до остаточного покарання у виді трьох років двох місяців позбавлення волі, при цьому, вчинив інкриміноване йому кримінальне правопорушення до винесення зазначеного вироку суду, у зв'язку з чим, суд вважає за необхідне визначити ОСОБА_2 остаточне покарання на підставі ч. 4 ст. 70 КК України, застосувавши принцип поглинення менш суворого покарання більш суворим, а також зарахувавши в строк покарання, часткове відбуте покарання за попереднім вироком суду, за правилами, передбаченими в статті 72 цього Кодексу.

2. Також, згідно з обвинувальним актом від 27 березня 2018 року, ОСОБА_1 і ОСОБА_3 пред'явлене обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України, а саме: у закінченому замаху на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчиненого повторно, за попередньою змовою групою осіб, поєднаного з проникненням у сховище, яке було вчинено за наступних обставин.

ОСОБА_1 06 березня 2018 року близько 03.00 години, прибув до будинку АДРЕСА_4, де побачив колодязь, в якому знаходилась кабельна продукція ліній зв'язку, яка належить ПАТ «Фарлеп-Інвест», та яку визначив як об'єкт свого злочинного посягання. Далі, ОСОБА_1 вступив у попередню змову з ОСОБА_2 та ОСОБА_3, після чого, реалізуючи свій раптово виниклий злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, повторно, за попередньою змовою групою осіб, скориставшись тим, що за його діями ніхто не спостерігає, і вони є таємними для оточуючих, шляхом злому кришки люку за допомогою невстановленого предмету, проник до колодязю, розташованого біля будинку № 4, на вул. Космодромна в м. Дніпро, де діючи умисно, з корисливих мотивів, повторно, за попередньою змовою групою осіб, взяв своєю правою рукою невстановлений інструмент, який мав при собі, та від'єднав кабельний провід моделі ТПП 100*2*04, довжиною 45 метрів, вартістю 4329 гривень 00 копійок, чим заподіяв потерпілій стороні ПАТ «Фарлеп-Інвест» майнову шкоду на загальну суму 4329 гривень 00 копійок, а ОСОБА_2 та ОСОБА_3 знаходилися біля колодязя та спостерігали за навколишнім оточенням, з метою попередження ОСОБА_1 про можливу появу сторонніх осіб. Після чого, ОСОБА_1, знаходячись в середині колодязя, в якому була кабельна продукція ліній зв'язку, передав провід ОСОБА_2 та ОСОБА_3, котрі, відповідно до відведеної їм ролі у вчиненні злочину, почали витягувати кабельний провід з колодязя.

Після чого, ОСОБА_1 разом з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 намагалися залишити місце вчинення злочину з викраденим майном, а саме: кабельним проводом моделі ТПП 100*2*04, довжиною 45 метрів, вартістю 4329 гривень 00 копійок, чим заподіяли потерпілій стороні ПАТ «Фарлеп-Інвест» майнову шкоду на вказану суму, але злочин не було закінчено з причин, які не залежали від його волі, оскільки був зупинений біля колодязю разом зі співучасниками злочину ОСОБА_2 та ОСОБА_3 співробітниками поліції, у зв'язку з чим, не зміг розпорядитись викраденим майном на власний розсуд.

Однак, проаналізувавши і дослідивши у судовому засіданні надані сторонами кримінального провадження докази, суд вважає, що пред'явлене ОСОБА_1 і ОСОБА_3 обвинувачення не знайшло свого підтвердження за результатами розгляду кримінального провадження, у зв'язку із чим, останні підлягають виправданню на підставі пункту 2 ч. 1 ст. 373 КПК України, оскільки стороною обвинувачення не доведено того, що кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченими, про що свідчить наступне.

Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення має бути законним, обґрунтованим та вмотивованим. Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 374 КПК України мотивувальна частина виправдувального вироку повинна містити формулювання обвинувачення, пред'явленого особі й визнаного судом недоведеним, а також підстави для виправдання обвинуваченого із зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення.

За змістом цієї норми закону в мотивувальній частині виправдувального вироку має бути викладено результати дослідження, аналізу й оцінки доказів у справі, зібраних сторонами обвинувачення та захисту, в тому числі й поданих у судовому засіданні.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 373 КПК України виправдувальний вирок ухвалюється в разі, якщо не доведено, що: 1) було вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа; 2) кримінальне правопорушення вчинив обвинувачений; 3) у діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення. Виправдувальний вирок також ухвалюється при встановленні судом підстав для закриття кримінального провадження, передбачених п. п. 1 та 2 ч. 1 ст. 284 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 62 Конституції України, положень ст. 17 КПК України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності винності особи тлумачаться на її користь.

Роз'яснення суворого додержання, закріпленого у ст. 62 Конституції України принципу презумпції невинуватості, передбачені також у п. 18 Постанови № 9 Пленуму Верховного Суду України від 01 листопада 1996 року «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя».

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначає, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Суд зобов'язаний неухильно дотримуватися вимог Конституції України, міжнародних договорів, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, тобто з урахуванням рішень Конституційного Суду України та практики Європейського суду з прав людини, ст. 62 Конституції України (презумпція невинуватості) та ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року.

У справах «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року та «Барбера, Мессеге і Ябардо проти Іспанїї» від 06 грудня 1998 року, Європейський Суд вирішив, що «суд при оцінці доказів керується критерієм доведеності винуватості особи «поза будь-яким розумним сумнівом» і така «доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою» (п. 150, п. 253).

Допитані у судовому засіданні обвинувачені ОСОБА_1 і ОСОБА_3 свою вину у вчиненні інкримінованого їм кримінального правопорушення не визнали і пояснили, що замаху на крадіжку кабельної продукції з колодязя, розташованого біля будинку АДРЕСА_4 за попередньою змовою між собою та обвинуваченим ОСОБА_2, вони не вчиняли, а просто перебували поряд із місцем вчинення кримінального правопорушення, де їх було затримано працівниками поліції.

Зазначені показання обвинувачених ОСОБА_1 і ОСОБА_3 жодним чином не було спростовано іншими належними доказами, дослідженими у судовому засіданні, оскільки допитані свідки ОСОБА_6, ОСОБА_7 і ОСОБА_8, показання яких приведено вище, пояснили суду, що не бачили осіб, які безпосередньо здійснювали крадіжку кабелів з колодязя, розташованого біля будинку АДРЕСА_4 а лише затримали обвинувачених неподалік місця вчинення кримінального правопорушення.

Крім того, згідно з дослідженим судом протоколом огляду від 06 березня 2018 року, вирізаний кабель, загальною довжиною 45 метрів, дійсно був виявлений в 16 метрів від люку, біля першого під'їзду будинку АДРЕСА_4 та не вилучався у обвинувачених ОСОБА_1 або ОСОБА_3, при цьому, відповідно до цього ж протоколу, обвинувачений ОСОБА_1 був затриманий біля люку без будь-якого викраденого майна, а також добровільно видав з бокового правого карману ніж канцелярський, ніж кухонний з зубцями, рукавиці та ключ гайковий.

В подальшому вищевказані вилучені у обвинуваченого ОСОБА_1 предмети були визнані постановою слідчого Соборного ВП ДВП ГУНП В Дніпропетровській області майора поліції Кузнецової О.С. від 27 березня 2018 року речовими доказами, однак, без належного дотримання вимог ч. 2 ст. 9 КПК України, яка зобов'язує прокурора і слідчого всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті обставини, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, сторона обвинувачення не провела із вищевказаними речовими доказами жодних слідчий дій, спрямованих на отримання доказів причетності обвинувачених ОСОБА_1 і ОСОБА_3 до інкримінованого їм кримінального правопорушення, зокрема, не було їх оглянуто у відповідності до вимог ст. 100 КПК України, а також не вжито заходів для проведення відповідних експертних досліджень для підтвердження можливого використання вилучених предметів для здійснення кримінального правопорушення і вилучення кабелю з колодязю.

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що тягар доказування відповідно до КПК України покладений на прокурора, і саме сторона обвинувачення повинна доводити винуватість особи поза розумним сумнівом, чого нею в даному кримінальному провадженні зроблено не було, оскільки будь-яких належних і допустимих доказів, які б достовірно свідчили про те, що обвинувачені ОСОБА_1 і ОСОБА_3 вчинили інкриміноване їм кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України, стороною обвинувачення не надано, а само лише їх затримання поблизу місця вчинення кримінального правопорушення не може свідчити про їх причетність до вказаного кримінального правопорушення.

Більш того, зазначені вище висновки суду також узгоджуються із показаннями обвинуваченого ОСОБА_2, який у судовому засіданні підтвердив обставини замаху на таємне викрадення кабелю з проникненням у колодязь, розташований біля будинку АДРЕСА_4 пояснивши, що зазначене кримінальне правопорушення він вчиняв з іншими особами, а не обвинуваченими ОСОБА_1 і ОСОБА_3, з якими він у попередню змову не вступав, при цьому, з огляду на встановлені вище обставини, у суду відсутні будь-які підстави для сумніву у правдивості показань обвинуваченого ОСОБА_2

Також, у судовому засіданні за клопотанням представника сторони обвинувачення було допитано свідка ОСОБА_11, який суду пояснив про те, що у березні 2018 року, більш точної дати він не пам'ятає, він у нічний час проходив повз ж/м Сокіл в районі вул. Космодромної у м. Дніпрі, де побачив трьох чоловіків, які здійснювали якісь дії із кабелями, під час яких, обвинувачений ОСОБА_1 вилазив з люка, після чого, всі троє потягнули кабелі, а він сховався і спостерігав за вказаними діями. Також свідок підтвердив суду, що приймав участь у впізнанні всіх трьох обвинувачених під час досудового розслідування, пояснивши, що впізнав їх за елементами одягу та статурою, оскільки їх обличчя він не бачив.

Однак, оцінивши показання вказаного свідка ОСОБА_11 у сукупності з іншими доказами, які були досліджені у судовому засіданні, суд вважає, що ці показання жодним чином не вказують на беззаперечне вчинення обвинуваченими ОСОБА_1 і ОСОБА_3 інкримінованого їм кримінального правопорушення, оскільки свідок суду пояснив, що обличь осіб, які здійснювали викрадення кабелів він не бачив, а також не пам'ятає на даний час за якими елементами одягу, він впізнав обвинуваченого.

Крім того, згідно з матеріалами кримінального провадження, свідок ОСОБА_11 дійсно приймав участь у пред'явленні йому обвинувачених ОСОБА_2, ОСОБА_1 і ОСОБА_3 для впізнання, що було оформлено відповідними протоколами від 06 березня 2018 року (т.1, а.с. 31-49), однак суд не може прийняти до уваги ці протоколи у якості допустимих доказів, враховуючи те, що у судовому засіданні свідок ОСОБА_11 впевнено пояснив про те, що обличь обвинувачених він не бачив, а впізнання здійснював за елементами їх одягу і статурою, однак згідно змісту протоколів слідчих дій, свідок ОСОБА_11 впізнав усіх трьох обвинувачених в тому числі за обличчям, вказавши при цьому їх прикмети, крім цього, суд звертає увагу на те, що самі слідчі дії, пов'язані із пред'явленням свідку для впізнання обвинувачених ОСОБА_2, ОСОБА_1 і ОСОБА_3, проведені з грубим порушенням їх суттєвих умов, передбачених ст.ст. 228, 231 КПК України, а також права обвинувачених ОСОБА_2, ОСОБА_1 і ОСОБА_3 на захист, оскільки особи, які пред'являлись разом з обвинуваченими для впізнання, мали різкі відмінності у віці, зовнішності та одязі, а також частина з них є діючими працівниками Соборного ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області, у приміщенні якого проводилось впізнання, у протоколах пред'явлення обвинувачених для впізнання було зазначено про те, що впізнання проводилось за участю потерпілої ОСОБА_12, проте такої особи у якості потерпілої у цьому кримінальному провадженні не залучалось, а отже, в цій частині протоколи слідчих дій не відповідають дійсності і містять суттєві процесуальні недоліки.

Щодо грубого порушення права обвинувачених на захист під час проведення їх впізнання свідком ОСОБА_11, суд виходить з того, що у судовому засіданні із показань обвинувачених і свідків, які здійснювали їх затримання, а також змісту протоколу огляду місця вчинення кримінального правопорушення, достовірно встановлено, що обвинувачених ОСОБА_2, ОСОБА_1 і ОСОБА_3 було затримано уповноваженими службовими особами поліції за підозрою у вчиненні злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі 06 березня 2018 року близько 03.20 хвилин і доставлено до Соборного ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області, у зв'язку із чим, ОСОБА_2, ОСОБА_1 і ОСОБА_3 у розумінні ст. 42 КПК України, набули статус підозрюваних, а отже, з цього моменту мали процесуальні права і гарантії, передбачені для цієї категорії осіб, проте, як встановлено судом, перед проведенням з останніми слідчих дій, їм не роз'яснювались їх процесуальні права та не було забезпечено їх права на захист, а згідно протоколів про пред'явлення для впізнання, на час проведення такої слідчої дії статус обвинувачених взагалі не було визначено, при цьому, відповідні протоколи про затримання ОСОБА_2, ОСОБА_1 і ОСОБА_3 за підозрою у вчиненні злочину були складені уповноваженою особою органу досудового розслідування 06 березня 2018 року лише після 20.00 години, що також є грубим порушенням вимог ст. 208 КПК України.

А отже, зазначені вище показання свідка ОСОБА_11, за відсутності інших, допустимих і належних доказів винуватості обвинувачених ОСОБА_1 і ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого їм кримінального правопорушення, не можуть бути достатніми для ухвалення обвинувального вироку стосовно останніх.

Таким чином, підсумовуючи вищевикладені обставини, суд доходить до висновку про те, що стороною обвинувачення не було надано достатніх доказів, які б свідчили про вчинення обвинуваченими ОСОБА_1 і ОСОБА_3 інкримінованого їм кримінального правопорушення, що є підставою для ухвалення виправдувального вироку на підставі пункту 2 частини 1 статті 373 КПК України.

Також, представником ПрАТ «Фарлеп-Інвест» було подано позовну заяву про стягнення солідарно з обвинувачених ОСОБА_2, ОСОБА_1 і ОСОБА_3 матеріальних збитків у розмірі 4008 грн. 50 коп., однак, враховуючи те, що суд прийняв рішення про виправдання обвинувачених ОСОБА_1 і ОСОБА_3, цивільний позов представника потерпілої сторони підлягає залишенню без розгляду для його уточнення і подання в порядку цивільного судочинства.

Долю речових доказів, суд вважає за необхідне вирішити в порядку, передбаченому ст. 100 КПК України.

Крім того, на підставі ч. 2 ст. 124 КПК України, суд вважає за необхідне стягнути з обвинуваченого ОСОБА_2 на користь держави процесуальні витрати на залучення експерта у цьому кримінальному провадженні.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 374-376 КПК України, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_2 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України та призначити йому покарання у виді трьох років шести місяців позбавлення волі.

Відповідно до ч. 4 ст. 70 КК України, призначити ОСОБА_2 покарання за сукупністю злочинів, шляхом поглинення призначеним покаранням, покарання за вироком Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 10 жовтня 2018 року у виді трьох років двох місяців позбавлення волі, остаточно визначивши ОСОБА_2 покарання у виді трьох років шести місяців позбавлення волі.

Строк відбуття покарання ОСОБА_2 обчислювати з 06 березня 2018 року, залишивши запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до набрання вироком суду законної сили - без змін.

Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України, зарахувати у строк призначеного ОСОБА_2 покарання, строк його попереднього ув'язнення з 06 березня 2018 року до набрання вироком законної сили, із розрахунку того, що один день попереднього ув'язнення дорівнює одному дню позбавлення волі.

Зарахувати ОСОБА_2 за правилами, передбаченими ст. 72 КК України, у строк призначеного судом покарання, часткове відбуте покарання за вироком Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 10 жовтня 2018 року, починаючи з 10 жовтня 2018 року до дня набрання вироком Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 10 жовтня 2018 року законної сили.

ОСОБА_1 визнати невинуватим в пред'явленому йому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України, та на підставі пункту 2 частини 1 ст. 373 КПК України - виправдати ОСОБА_1, у зв'язку із тим, що не доведено, що кримінальне правопорушення вчинене останнім.

ОСОБА_3 визнати невинуватим в пред'явленому йому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України, та на підставі пункту 2 частини 1 ст. 373 КПК України - виправдати ОСОБА_3, у зв'язку із тим, що не доведено, що кримінальне правопорушення вчинене останнім.

Речові докази - пару рукавиць, ніж канцелярський, ключ металевий, які зберігаються у камері зберігання речових доказів Соборного ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області (квитанція № 1314 від 27 березня 2018 року) - повернути ОСОБА_1; провід моделі ТПП 100*2*04 - залишити за належністю ПрАТ «Фарлеп-Інвест».

Цивільний позов представника ПрАТ «Фарлеп-Інвест» до обвинувачених ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_3 про стягнення матеріальних збитків у розмірі 4008 грн. 50 коп. - залишити без розгляду.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави процесуальні витрати на залучення експерта у цьому кримінальному провадженні для проведення судово-товарознавчої експертизи № 1327-18 від 21 березня 2018 року у розмірі 572 грн. (п'ятсот сімдесят дві гривні) 00 коп.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана учасниками кримінального провадження до Дніпровського апеляційного суду через Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська протягом тридцяти днів з дня проголошення вироку суду.

Головуючий - суддя: К.О. Шелестов