Рішення № 81073296, 28.03.2019, Переяславський міськрайонний суд Київської області (до 25.04.2025 - Переяслав-Хмельницький міськрайонний суд Київської області)

Справа № 373/1612/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 березня 2019 року м. Переяслав-Хмельницький

Переяслав-Хмельницький міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого – судді Керекези Я.І.,

за участі секретаря судових засідань ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 373/1612/18 за позовом Приватного підприємства «Земля Переяславщини» до ОСОБА_2, третя особа: ОСОБА_3 районна державна адміністрація Київської області про визнання права власності на земельну ділянку,

представник позивача ОСОБА_4,-

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача ОСОБА_5 звернувся до суду із позовом в інтересах Приватного підприємства «Земля Переяславщини» і просить визнати за позивачем право власності на земельну ділянку, площею 0,1549 га, для обслуговування об’єктів нерухомого майна та ведення товарного сільськогосподарського виробництва під господарськими будівлями та дворами, на якій розташований службовий будинок (реєстраційний номер 952537032233), загальною площею 94,2 кв. м. за адресою : Київська область, Переяслав-Хмельницький район, с. Виповзки, вул. Свято-Троїцька, 26д; право власності на земельну ділянку, площею 1,2018 га, для обслуговування об’єктів нерухомого майна та ведення товарного сільськогосподарського виробництва під господарськими будівлями та дворами, на якій розташований комплекс нежитлових будівель (зернові склади, комори, навіс для зерна, приміщення вагової з навісом, ЗАВ-сушка «Сапфір»; реєстраційний номер 952665332233), загальною площею 9147,70 кв. м. за адресоою: Київська область, Переяслав-Хмельницький район, с. Виповзки, вул. Свято-Троїцька, 28б.

Посилається на те, що Приватне підприємство «Земля Переяславщини» отримало свідоцтво про право власності на майновий пай члена СВК «Виповзький» №2 від 14 червня 2016 року та є власником службового будинку, загальною площею 94,2 кв. м., що розташований на земельній ділянці в с. Виповзки по вул. Свято-Троїцька буд. 26д Переяслав-Хмельницького району Київської області та власником комплексу нежитлових будівель (зернові склади, комори, під навіс для зерна, приміщення вагової з навісом, ЗАВ-сушка «Сапфір»), що розташовані на земельній ділянці площею 9147,70 кв. м., в с. Виповзки по вул. Свято-Троїцька буд.28б Переяслав-Хмельницького району Київської області.

Для можливості повноцінного використання належних Приватному підприємству «Земля Переяславщини» будівель висновком експерта було визначено необхідну площу земельної ділянки для цього.

Відповідач ОСОБА_2 посилаючись на те, що є співвласником земель колективної власності бувшого СВК «Виповзький», на земельній ділянці по вул. Свято-Троїцька, 28-б в с. Виповзки Переяслав-Хмельницького району Київської області влаштувала траншею для зберігання кормів для худоби, а на земельній ділянці по вул. Свято-Троїцька 260д в с. Виповзки Переяслав-Хмельницького району Київської області зводить загін для худоби.

Вищевказані земельні ділянки на даний час не розпайовані.

У Приватного підприємства «Земля Переяславщини» відсутні правовстановлюючі документи на спірні землі для можливості захисту свого порушеного права в адміністративному порядку.

Приватне підприємство «Земля Переяславщини» Звернулося до ОСОБА_3 районної державної адміністрації Київської області із заявою про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою та передачі земельних ділянок у власність, але йому було відмовлено з підстав невизначеності процедури переоформлення земельних ділянок, що знаходиться у колективній власності та рекомендовано звернутися до суду.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_5 позов підтримав, просив його задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з’явилась, направила суду заяву про визнання позову та слухання справи без її участі.У своїй заяві про визнання позову посилається на те, що право особи на користування земельною ділянкою не залежно від її розмірів припиняється із припиненням права власності цієї особи на будівлю. В підготовчому судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_6 позов не визнавав.

Третя особа ОСОБА_3 РДА до суду 28.03.2019 свого представника не направила, 28.01.2019 надала заяву про слухання справи у їх відсутності та вирішення справи у відповідності до позиції ВС України у справі від 12.10.2016 № 6-2225цс16. В судовому засіданні 27.02.2019 представник третьої особи при вирішенні справи поклався на розсуд суду.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до державного акту на право колективно власності на землю серії КВ від 04 лютого 1996 року, виданого Виповзькою сільською Радою народних депутатів Київської області, передано у колективну власність Колективному сільськогосподарському підприємству «Промінь» с. Виповзки 1865,5 гектарів землі для сільськогосподарського виробництва відповідно до рішення 2 сесії 22 скликання Виповзької сільської ради народних депутатів від 22 червня 1995 року.(а.с.16-19).

Право власності Приватного підприємства «Земля Переяславщини» на службовий будинок по вул. Свято-Троїцька буд.26д в с. Випозки Переяслав-Хмельницького району Київської області підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.(а.с.20-21).

Право власності Приватного підприємства «Земля Переяславщини» на комплекс, нежитлові будівлі (зернові склади, комори, підвіс для зерна, приміщення вісової з піднавісом, ЗАВ-сушка «Сапфір»),загальною площею 9147,7 кв. м. по вул. Свято-Троїцька буд.28б в с. Виповзки Переяслав-Хмельницького району Київської області підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.(а.с.22-23).

Відповідно до висновку експертного будівельно-технічного дослідження від 27 листопада 2017 року за №14-17/д, площа земельної ділянки, необхідна для повноцінного обслуговування об'єкту нерухомого майна службового будинку(житлового), що знаходиться на земельній ділянці по вул. Свято-Троїцька 26-д в с. Виповзки Переяслав-Хмельницького району Київської області повинна становити не менше 0,1549 га (1549 кв. м.). визначених площею та конфігурацією на Схемі №1 в Додатку №1 до висновку.(а.с.27-35).

Відповідно до висновку експертного будівельно-технічного дослідження від 27 листопада 2017 року за №15-17/д, площа земельної ділянки, необхідна для повноцінного обслуговування об'єктів нерухомого майна, а саме будівлі приміщення вісової з під навісом для вісової літ. А, будівлі зерносладу-1 (новий), літ. Б, будівлі зернова комора (стара), літ. В, будівля , під навіс для зерна (критий тік), літ. В1, будівлі зерноскладу-2,літ.Г, будівлі зернослад-3, літ. Д, будівля ЗАВ-сушка (Сапфір), літ. Е, що знаходиться на земельній ділянці по вул. Свято-Троїцька 28б в с. Виповзки Переяслав-Хмельницького району Київської області повинна становити не менше 1,2018 га (12018 кв. м.). визначених площею та конфігурацією на Схемі №1 в Додатку №1 до висновку.(а.с.36-46).

ОСОБА_3 районної державної адміністрації Київської області від 27.04.2018 за №06.01023/696 відмовлено Приватному підприємству «Земля Переяславщини» в надані дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою та передачі земельних ділянок у власність в зв’язку з відсутністю процедури переоформлення права власності на земельну ділянку, що знаходиться у колективній власності під господарськими будівлями.(а.с.48).

Зі списку власників майнових паїв по СВК «Виповзький» вбачається, що відповідач ОСОБА_2 є власником такого паю ( а.с. 49-57).

Відповідно до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань СВК «Виповзький» припинений 15 жовтня 2007 року, номер запису про припинення:13431170008000125.(а.с.66-68).

На підставі розпорядження ОСОБА_3 районна державна адміністрації Київської області №123 від 03 березня 2000 року КСП «Промінь» реорганізовано у СВК «Виповзький».(а.с.69).

За змістом статті 377 ЦК України та статті 120 ЗК України до особи, яка набула права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності або право користування на земельну ділянку, на якій розміщено відповідне нерухоме майно, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

З огляду на приписи статті 182, частини другої статті 331, статті 657 ЦК України покупець нерухомого майна вправі вимагати оформлення відповідних прав на земельну ділянку, зайняту нерухомістю, з моменту державної реєстрації переходу права власності на нерухоме майно.

У разі встановлення факту правомірного набуття особою права на нерухоме майно за наявності у попереднього власника належно оформленого права на земельну ділянку, на якій воно розміщене, необхідно враховувати, що така особа набула права на відповідну земельну ділянку. Новий власник будинку (будівлі, споруди) у зв’язку з цим не звільняється від необхідності оформлення права на земельну ділянку відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на майно та їх обтяжень». З виникненням прав власності на будівлю чи споруду у юридичної особи виникає право одержати земельну ділянку в користування, а розглянути таке питання та прийняти відповідне рішення в строки, встановлені законом, зобов'язаний відповідний повноважний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування.

Згідно із ст. 7 ЗУ «Про колективне сільськогосподарське підприємство» об'єктами права колективної власності підприємства є земля, інші основні та оборотні засоби виробництва, грошові та майнові внески його членів, вироблена ними продукція, одержані доходи, майно, придбане на законних підставах. Об'єктами права власності підприємства є також частки у майні та прибутках міжгосподарських підприємств та об'єднань, учасником яких є підприємство. В свою чергу, суб'єктом права власності у підприємстві є підприємство як юридична особа, а його члени - в частині майна, яку вони одержують при виході з підприємства. Слід зазначити, що майно у підприємстві належить на праві спільної часткової власності його членам.

Відповідно до ч.2 ст.22 ЗК України, до земель сільськогосподарського призначення належать: сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель інших категорій, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо).

Положеннями ст. 30 ЗК України передбачено, що при ліквідації сільськогосподарських підприємств несільськогосподарські угіддя, що перебували у їх власності, розподіляються відповідно до установчих документів цих підприємств або за згодою власників земельних часток (паїв). У разі відсутності згоди це питання вирішується у судовому порядку.

Отже, право колективної власності здійснюють загальні збори співвласників земельних часток (паїв), членів підприємства, збори уповноважених або створений ними орган управління підприємства, якому передано окремі функції по господарському управлінню колективним майном.

Отже, правомірність набуття позивачем права власності на будівлі ніким не оспорюється та підтверджено належними доказами. Разом з тим, будь-яких доказів звернення позивача із вимогою надати земельні ділянки в користування у встановленому порядку не надано, будь-якого установчого документу чи жодного рішення загальних зборів членів колишнього КСП «Промінь» щодо розпорядження спірними землями суду не надано, як не надано і доказів ініціювання цього питання позивачем.

Відповідно до ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Частина 1 статті 16 ЦК України передбачає право кожної особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а частина друга цієї статті встановлює способи захисту цивільних прав та інтересів.

Частиною 1 статті 144 Конституції України встановлено, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов’язковими до виконання на відповідній території.

Відповідно до ст.12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад та їх виконавчих органів належить, зокрема: передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

Згідно ч.1 ст.154 ЗК України органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування без рішення суду не мають права втручатись у здійснення власником повноважень щодо володіння, користування і розпорядження належною йому земельною ділянкою або встановлювати непередбачені законодавчими актами додаткові обов'язки чи обмеження.

Відповідно до ст.1 Протоколу № 1 Конвенції про захист прав і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно ч.4 ст.41 Конституції України та ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

В силу ст. 79, 79-1 ЗК України, земельна ділянка як об»єкт цивільних прав вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера та може бути об»єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадку суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Разом з тим, спірні земельні ділянки як об»єкти цивільних прав ще не сформовані, не мають кадастрових номерів, державна реєстрації права власності чи права користування на них не проведена.

Відповідно до вимог ч. 3 ст.12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до вимог ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідачем в цивільному процесу є особа, яка за цивільною позовною заявою позивача притягається до відповідальності за порушення чи оспорювання її прав та охоронюваних законом інтересів, а також у передбачених законом випадках, й інші особи, на адресу яких спрямована вимога позивача, яка знайшла своє аргументування та вираження у відповідній позовній заяві. Тобто, це особа, котра повинна відповідати за позовом.

Звертаючись з даним позовом до суду позивач зазначав, що відповідача ОСОБА_2, не визнаючи право власності на спірні земельні ділянки за позивачем, перешкоджає в їх користуванні, влаштувавши силосну траншею та зводячи дерев»яний загін для худоби на них. Будь-яких доказів таких дій відповідача не надано.

Разом з тим, пояснити суду, яке ж належне позивачу право такими діями порушено, чим підтверджено наявність такого права у позивача та в чому полягає правовий спір між позивачем і відповідачем, не зміг.

Відповідач ОСОБА_2 в письмовій заяві зазначила про визнання нею позову, оскільки під час зустрічі з представниками позивача їй було роз»яснено, що в зв»язку з набуттям права власності на будівлі до них перейшло право власності і на частину земельної ділянки, що випливає з принципу цілісності земельної ділянки з будівлею , яка на ній розміщена.

Саме по собі не визнання ОСОБА_2 як колишнього члена КСП права власності позивача на земельні ділянки, належні такому КСП, не дає підстав на визнання такого права власності шляхом подачі позову до суду. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини (рішення від 13 травня 1980 року в справі «Артіко проти Італії» (п. 35), рішення від 30 травня 2013 року в справі «ОСОБА_7 проти України» (пункт 32) що Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод призначена для гарантування не теоретичних або примарних прав, а прав практичних та ефективних.

За таких обставин суд не приймає визнання позову відповідачем, оскільки це порушує вимоги закону та права та інтереси інших осіб (зокрема і бувших членів КСП «Промінь»).

Представник позивача, відповідач та представник третьої особи як на підставу задоволення позову посилалися на позицію Верховного Суду України, викладену в постанові від 12.10.2016 у справі № 6-2225цс16.

В даній постанові судом було зазначено наступне:

«За змістом статті 377 ЦК України до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором. Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначений, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка є необхідною для їх обслуговування. Якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то у разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.

Згідно статті 120 ЗК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) при переході права власності на будівлю і споруду право власності на земельну ділянку або її частину може переходити на підставі цивільно-правових угод, а право користування - на підставі договору оренди.

При відчуженні будівель та споруд, які розташовані на орендованій земельній ділянці, право на земельну ділянку визначається згідно з договором оренди земельної ділянки.

У разі переходу права власності на будинок або його частину від однієї особи до іншої за договором довічного утримання право на земельну ділянку переходить на умовах, на яких вона належала попередньому власнику.

При переході права власності на будівлю та споруду до кількох осіб право на земельну ділянку визначається пропорційно часткам осіб у вартості будівлі та споруди, якщо інше не передбачено у договорі відчуження будівлі і споруди.

При переході права власності на будівлю або споруду до громадян або юридичних осіб, які не можуть мати у власності земельні ділянки, до них переходить право користування земельною ділянкою, на якій розташована будівля чи споруда.

Зазначена норма закріплює загальний принцип цілісності об'єкту нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об'єкт розташований. За цією нормою визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачається механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на нерухомість.

При цьому при застосуванні положень статті 120 ЗК України у поєднанні з нормою статті 125 ЗК України слід виходити з того, що у випадку переходу права власності на об'єкт нерухомості у встановленому законом порядку, право власності на земельну ділянку у набувача нерухомості виникає одночасно із виникненням права власності на зведені на земельній ділянці об'єкти. Це правило стосується й випадків, коли право на земельну ділянку не було зареєстроване одночасно з правом на нерухомість, однак земельна ділянка раніше набула ознак об'єкта права власності.»

Однак, судом було встановлено, що спірні земельні ділянки не набули ознак об»єкту права власності ( земельні ділянки не сформовані, кадастрові номери не присвоєнні, державна реєстрація не здійснена).

Тому посилатися на висновки, які містить дана постанова, як на підставу задоволення позову, у суду підстав немає.

Як вже було зазначено, позивач до компетентних органів щодо оформлення права власності на земельні ділянки чи користування ними не звертався; доказів набуття цими земельними ділянками ознак об»єкта цивільних прав не надано, як не надано і доказів наявності установчих документів або згоди власників земельних часток (паїв) щодо розподілу спірних земельних ділянок чи навіть ініціювання питання перед співвласниками, суд, відповідно до вимог законодавства, чинних на момент прийняття рішення, а саме Закону від 10.07.18 р. № 2498-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні», не в праві замінювати собою органи самоврядування, що уповноважені розпоряджатись майном, про яке просить позивач, як і органи державної влади, до компетенції яких входить реєстрація прав на земельні ділянки, та визнавати право власності за позивачем за відсутності між сторонами спору про право цивільне.

За таких обставин, оцінивши всі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов не підлягає до задоволення.

На підставі викладеного, відповідно до ст. ст. 12, 22, 30, 79, 79-1, 120, 141 ЗК України, ст.ст. 15, 16, 182, 331, 377 ЦК України, керуючись ст. ст. 10, 12, 13, 19, 80, 81, 141, 206, 211, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд, –

УХВАЛИВ:

В задоволенні позову Приватного підприємства «Земля Переяславщини» до ОСОБА_2, третя особа: ОСОБА_3 районна державна адміністрація Київської області про визнання права власності на земельну ділянку – відмовити.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу ХIIІ "Перехідні положення" Цивільного процесуального кодексу України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Переяслав-Хмельницький міськрайонний суд Київської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач – Приватне підприємство «Земля Переяславщини», місце знаходження: вул. Молодіжна, 7, с. Строкова, Переяслав-Хмельницький район Київська область, код ЄДРПОУ НОМЕР_1;

відповідач – ОСОБА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, проживаюча ІНФОРМАЦІЯ_1;

третя особа - ОСОБА_3 районна державна адміністрація, місце знаходження: вул. Богдана Хмельницького, 53, м. Переяслав-Хмельницький, Київська область, код ЄДРПОУ 24219983.

Складення рішення в повному обсязі вчинено 10.04.2019.

Суддя Я. І. Керекеза