Вирок № 8107135, 24.04.2008, Голосіївський районний суд міста Києва

№ 1-295/08

ВИРОК

Іменем України

24 квітня 2008 р. Голосіївський районний суд м. Києва

в складі: головуючого судді Рибак І.О. при секретарі Хімач О.М. з участю прокурора Сівакової І.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві справу по обвинуваченню

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки Вінницької обл., громадянки України, українки, освіта незакінчена вища, не одруженої, працюючої на посаді економіста державного житлово-комунального господарства НАН України, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимої, -

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 368 КК України, -

встановив:

Згідно наказу № 5-к від 11.02.2004 року ОСОБА_1 призначено на посаду економіста державного житлово-комунального підприємства Національної академії наук України (далі - ДЖКП НАН України).

Будучи економістом ДЖКП НАН України ОСОБА_1, згідно Розділу II посадової інструкції, наділена повноваженнями розробляти техніко-економічні показники виробничої програми підприємства, щомісячно нараховувати орендну плату, здійснювати контроль за своєчасним надходженням усіх належних підприємству коштів, забезпечувати додержання режиму економії, вести облік виконання договорів оренди, складати звіти про фінансовий стан підприємства та подавати їх у встановленому порядку до відповідних органів, а тому здійснює адміністративно-господарські функції, що підтверджує її статус як службової особи.

ОСОБА_1, будучи економістом ДЖКП НАН України та службовою особою, 12.03.08 близько 13 год. 30 хв., знаходячись в приміщенні свого робочого кабінету по вул. Єжена Потьє, 9 в м. Києві, отримала від директора по рекламі ТОВ „Бест-лайн" ОСОБА_4 в якості хабара грошові кошти в сумі 200 доларів США (що за курсом НБУ станом на 12.03.08 складає 1010 грн.) за не зняття самовільно встановленого рекламного стенда цього підприємства з фасаду будинку № 3 по вул. Леоніда Первомайського в м. Києві. Будучи допитаним в судовому засіданні 24.03.2008 року ОСОБА_1 винною себе у скоєнні злочину, передбаченого ст. 368 ч. 1 КК України визнала повністю та показала, що наказом № 5-к від 10.02.2004 року по ДЖКП ПАН України її призначено на посаду економіста цього підприємства. До кола її функціональних обов'язків, згідно посадової інструкції, входить: розробляти виробничі програми підприємства, проект фінансового забезпечення; ведення листування з приводу рекламаційних рахунків постачальників (замовників) і рахунків несплачених у встановлені строки; щомісячно нараховувати орендну плату, здійснювати контроль за своєчасним надходженням усіх належних підприємству коштів, забезпечувати додержання режиму економії; вести облік виконання договорів оренди; складати звіти про фінансовий стан підприємства.

ДЖКП НАН України являється структурним підрозділом Національної Академії наук України, є самостійною юридичною особою із власним Статутом. Адреса підприємства: м. Київ, вул. Єжена Потьє, 9. На балансі ДЖКП НАН України перебуває 7 гуртожитків та 6 відомчих будинків, які належать НАН України. Підприємство по відношенню до цих гуртожитків і будинків виконує функцію звичайної житлово-експлуатаційної контори і прямо підпорядковано Президії НАН України. Штатна чисельність працівників ДЖКП НАН України складає приблизно 100 чоловік. Підприємство очолює директор.

Вона, як економіст ДЖКП НАН України, фактично виконує наступну роботу: готує проекти договорів на утримання будинку та прибудинкової території, оформляє державні акти на право постійного користування земельними ділянками, складає звіти по праці, по заборгованості, комунальним платежам, по експлуатації нежитлового фонду, виготовляє грошову оцінку земельних ділянок, які перебувають у користуванні підприємства та звітує з цього приводу до чотирьох районних ДПІ у м. Києві. Крім того, вона займається питаннями оренди, а саме: отримує від потенційного орендаря копії необхідних документів для укладення договору оренди, нараховує орендну плату за використання нежитлових приміщень та фасадів будинків згідно договорів оренди, контролює своєчасність сплати орендарями по договорам.

На сьогоднішній день між ДЖКП НАН України і орендарями укладено близько 20 договорів оренди нежитлових приміщень та всього два договори оренди фасадів будинків площею по 6 м. кв., які перебувають на балансі нашого підприємства, а саме: вул. Леоніда Первомайського, 3 (Печерський район) та вул. Б.Хмельницького, 42 (Шевченківський район) в м. Києві. На фасадах розміщені рекламні бігборди (щити).

Орендарем 6 м. кв. фасаду будинку № 3 по вул. Л.Первомайського в м. Києві являється ТОВ „Укрмедіаінсвест". Договір між цим товариством і ДЖКП НАН України укладено в кінці 2006 року строком на 2 роки. Розмір орендної плати по цьому договору складає приблизно 300 грн. на місяць, які ТОВ „Укрмедіаінсвест" сплачує вчасно.

16.01.08 до ДЖКП НАН України надійшла Постанова Президії НАН України від 16.01.08, яка тимчасово забороняла підприємствам структури НАН України звертатися до Президії з клопотаннями про погодження укладення договорів оренди. На сьогоднішній день зазначена Постанова Президії НАН України є чинною.

В кінці січня 2008 року до її службового кабінету (номер відсутній), розташованого по вул. Є. Потьє, 9 в м. Києві, прийшла дівчина представник ТОВ „Укрмедіаінсвест", яка отримала рахунок для сплати орендної плати по договору оренди фасаду. Також вона попросила її розібратися із рекламним щитом ТОВ „Бест Лайн", який несанкціоновано розташований на орендованій ТОВ „Укрмедіаінсвест" площі фасаду будинку № 3 по вул. Л.Первомайського в м. Києві та використовує електроенергію від лічильника цього підприємства. До того часу їй не було відомо про розміщення на фасаді цього будинку якоїсь іншої рекламної продукції, окрім тієї, що належить ТОВ „Укрмедіаінсвест". Між ДЖКП НАН України та ТОВ „Бест Лайн" жодних договорів оренди не укладалося. Дівчина представник ТОВ „Укрмедіаінсвест" також надала їй контактний мобільний телефон представника ТОВ „Бест Лайн" для оперативного з'ясування і вирішення вищевказаної ситуації.

Через декілька днів, тобто в кінці січня чи на початку лютого вона, виконуючи свої службові обов'язки, зателефонувала по наданому мобільному телефону представнику ТОВ „Бест Лайн". Слухавку взяла дівчина, яка представилася представником цього підприємства ОСОБА_4. В ході телефонного спілкування вона пояснила ОСОБА_4 (ОСОБА_4 ) причину її дзвінка, а саме необхідність обговорити питання зняття встановленого ТОВ „Бест Лайн" без дозволу її підприємства рекламного щита на фасаді будинку № 3 по вул. Л. Первомайського в м. Києві. Вона та ОСОБА_4 домовилися зустрітися в найближчий час для наочного з'ясування вищевказаного питання.

Приблизно в середині лютого, точної дати не пам'ятає, в робочий час до її службового кабінету прийшла ОСОБА_4 В ході їх спілкування остання погодилася, що рекламний щит ТОВ „Бест Лайн" встановлений на фасаді будинку № 3 по вул. Л.Первомайського у м. Києві самовільно та попросила укласти відповідний договір оренди на використання площі фасаду. Вона продемонструвала ОСОБА_4 Постанову Президії НАН України, яка тимчасово забороняла ДЖКП НАН України укладати такі договори оренди і поставила вимогу добровільно, самостійно представникам ТОВ „Бест Лайн" зняти рекламний щит. ОСОБА_4 почала просити не вимагати цього, оскільки в такому випадку у неї зіпсуються відносини з керівництвом ТОВ „Бест Лайн", так як за рекламу у цьому підприємстві відповідає саме ОСОБА_4 . Тоді вона запропонувала ОСОБА_4 передавати їй щомісячно 100 доларів США за те, щоб вона не доповідала керівництву ДЖКП НАН України про цю ситуацію і не ініціювала зняття самовільно встановленого рекламного щита ТОВ „Бест Лайн". ОСОБА_4 на цю пропозицію погодилася та повідомила, що найближчим часом принесе їй кошти в сумі 100 доларів США за січень місяць.

Протягом наступних 3 тижнів вона ще декілька разів спілкувалася з ОСОБА_4 в телефонному режимі з приводу дати зустрічі та надання їй обіцяних коштів в сумі 100 доларів США за не зняття рекламного щита ТОВ „Бест Лайн" з фасаду будинку № 3 по вул. Л.Первомайського в м. Києві. В ході розмов з ОСОБА_4 остання просила її дещо відстрочити час передачі коштів посилаючись то на фінансову скруту ТОВ „Бест Лайн", то на хворобу близьких родичів.

12.03.08 в першій половині дня на її мобільний телефон подзвонила ОСОБА_4 та повідомила, що приїде на протязі години і привезе гроші одразу за два місяці, тобто 200 доларів США. В її службовому кабінеті також знаходиться робоче місце старшого майстра ДЖКП НАН України ОСОБА_6 , однак того дня вона перебувала у відпустці і тому на роботі не була.

Приблизно о 13 год. 20 хв. до її службового кабінету увійшла ОСОБА_4, яка привіталася та присіла напроти за стіл. Кілька хвилин вона поспілкувалися з приводу причин невчасного „розрахунку" за січень місяць та можливість розміщення реклами ТОВ „Бест Лайн" на фасаді будинку № 16 по вул. Либідській в м. Києві. Після цього ОСОБА_4 дістала з кишені грошові кошти в сумі 200 доларів США: трьома купюрами (2 купюри номіналом по 50 доларів США і 1 купюра номіналом 100 доларів США) та поставила справа від неї на столі. Вона розуміла, що це обумовлені раніше кошти за не зняття самостійно встановленого рекламного щита ТОВ „Бест Лайн", які ОСОБА_4 повинна була передати в якості винагороди. Зазначені кошти вона правою рукою забрала зі стола та поставила до його верхньої шухляди. Потім вони ще кілька хвилин спілкувалися з приводу можливості розміщення рекламної продукції ТОВ „Бест-Лайн" на фасаді будинку № 16 по вул. Либідській в м. Києві. Ще через декілька хвилин спілкування на різні теми ОСОБА_4 піднялася та вийшла з кабінету. Перед цим вона розповіла їй як дійти до найближчої станції метрополітену. Відразу ж після цього до кабінету увійшли декілька осіб одягнутих у цивільну одежу, представилися працівниками міліції та запропонували їй тримати руки перед собою.

Крім повного визнання ОСОБА_1 своєї вини у вчиненні інкримінованого злочину, вона повністю доведена зібраними по справі доказами, а саме:

-показаннями свідка ОСОБА_4 - про те, що на посаді директора по рекламі ТОВ „Бест лайн" вона працює з жовтня 2007 року. Зазначене підприємство розташовано по вул. Рибальській, 22 в м. Києві і займається продажем сантехніки та кераміки. До кола її посадових обов'язків входить: організація функціонування реклами підприємства, оплата послуг за розміщення реклами.

В жовтні 2007 року, після призначення на вказану посаду, вона приймала від попередника справи, що стосуються роботи, а саме: документацію на розміщення рекламних щитів та вивісок. Вона не пам'ятає, щоб приймала документацію, яка стосувалась рекламної вивіски підприємства, яка розміщена за адресою: вул. Л. Первомайського 3, в м. Києві. На вказаній вивісці розміщена реклама наступного змісту: «Магазин кераміки в Башні», тобто реклама підприємства, де вона працює.

В кінці 2007 року до неї в телефонному режимі звернулися представники ТОВ «Укрмедіаінвест» з приводу не сплати за суборенду розміщення вказаного рекламного щита. Під час розмови вона не цікавилась цінами за вказану послугу, оскільки вирішила співпрацювати напряму із організацією, яка надає дозвіл на розміщення вказаної реклами.

З метою отримати інформації про вказану організацію, вона звернулась до свого знайомого, який надав контактний номер телефону державного житлово-комунального підприємства НАН України, а саме мобільний номер телефону НОМЕР_1 економіста вказаної установи ОСОБА_1.

З метою укладення договору на розміщення реклами із ДЖКП НАН України в перших числах січня 2008 року зі свого мобільного телефону вона зателефонувала до ОСОБА_1, щоб домовитися про зустріч. Під час телефонної розмови, вона представилась, повідомила, що працюю PR-директором ТОВ «Бест-лайн» та зацікавлена як представник вказаної компанії в укладанні угоди на подальше розміщення реклами нашої фірми. Вони домовились, що через кілька днів зустрінуться в робочому кабінеті ОСОБА_1, щоб обговорити умови укладання угоди.

Приблизно через тиждень, вона приїхала за адресою: вул. Є. Потьє 9, в м. Києві, до кабінету без номеру (прямо від входу і наліво), який розміщувався на першому поверсі багатоповерхового будинку, здається гуртожитку. Зайшовши до вказаного кабінету, вона побачила жінку віком приблизно 50 років, невисоко зросту, світле волосся, повної тіло будови, яка представилась ОСОБА_1 У вказаному кабінеті розміщено два робочі місця, однак в приміщенні ОСОБА_1 перебувала сама. В ході спілкування, на її запитання про умови укладання договору, ОСОБА_1 повідомила, що з'ясує їх про що повідомить пізніше, та домовились, що визначать дату наступної зустрічі в телефонному режимі.

Приблизно 15 січня 2008 року, вона зателефонувала до ОСОБА_1 і в телефонній розмові остання повідомила про необхідність приїзду до неї на роботу. Наступного дня ОСОБА_1 повідомила їй про неможливість укладання письмового договору та запропонувала усну домовленість наступного характеру: щомісяця вона має передавати їй грошову суму у розмірі 100 доларів США.

На початку лютого 2008 року, вона зателефонувала до ОСОБА_1 та попрохала її відкласти зустріч, на якій мала передати обумовлену суму грошових коштів, на кілька днів у зв'язку із власними сімейними обставинами. Однак, у зв'язку із хворобою своєї бабусі вона не мала змоги зустрітися з ОСОБА_1 та передати грошові кошти, тому знову до неї зателефонувала з проханням перенести зустріч на кінець місяця.

В кінці лютого 2008 року, до неї на мобільний телефон зателефонувала ОСОБА_1 із категоричною вимогою зняти вищевказану рекламну вивіску ТОВ „Бест лайн". Оскільки, вона бажала врегулювати вказану проблему, то почала прохати ОСОБА_1 про продовження перебування вказаної вивіски, та пообіцяла, що виконає її вимоги та привезе грошові кошти, та щоб вона не ініціювала зняття вказаної вивіски. ОСОБА_1 погодилася але підвищила свій тариф до 200 доларів-США.

Через кілька годин вона приїхала на роботу до ОСОБА_1, зайшла до кабінету, та споглядаючи на її суворий вираз обличчя, почала вибачатися

за те, що прострочила передачу їй грошей. ОСОБА_1 трохи посварилася та сказала, що це «робота». Грошові кошти у сумі 200 доларів США вона поклала їй на робочий стіл. На її запитання з приводу укладання письмової угоди, ОСОБА_1 нічого конкретного не відповіла. Як вона зрозуміла з її слів, то останню вказана схема, а саме передача грошей наручно влаштовує більше.

12.03.08 вона, розуміючи, що ОСОБА_1 не збирається укладати ніякої угоди, погрожує, що зніме вказану рекламну вивіску, а також підвищує суму, яку отримує наручно, без надання будь-якої квитанції, тому вирішила звернутися до Голосіївського РУГУ МВС України в м. Києві із заявою за вказаним фактом. У вказаний день, приблизно о 10 год. ЗО хв., вона прибула за адресою: м. Київ, вул. Голосіївська, 15, де написала заяву. Після цього, працівниками ВДСБЕЗ Голосіївського РУГУ МВС України в м. Києві їй був наданий диктофон, про що працівниками міліції складено відповідний протокол, а також надано грошові кошти в сумі 200 доларів США, одна купюра номіналом «100» та дві по «50» доларів США.

Приблизно о 13 год. 30 хв., вона приїхала за адресою вул. Є. Потьє 9 у м. Києві до кабінету ОСОБА_1, яка на той час знаходилась там сама.

Зайшовши до вказаного кабінету вона підійшла до робочого стола ОСОБА_1, яке розташовано навпроти входу у приміщення. Коли вона підійшла до ОСОБА_1, то остання запитала про стан здоров'я її бабусі та повідомила, що має змогу розмістити ще кілька реклам ТОВ „Бест лайн" біля станції метро «Либідська».

Під час цієї розмови, сидячи на стільці навпроти ОСОБА_1, вона дістала з кишені 200 доларів США та поклала на стіл. Тоді ОСОБА_1 відразу ж взяла вказані три грошові купюри, здається правою рукою, та поклала їх до шухляди столу. Потім вони обмінялись ще декількома фразами з приводу розміщення реклами. Прощаючись, вона повідомила ОСОБА_1, що цього разу їй не надали службового автомобіля. Тоді ОСОБА_1 встала із-за столу, підійшла до дверей та пояснила як дійти найкоротшим шляхом до станції метро. Після цього, я вийшла із кабінету та пішла в напрямку станції метро «Шулявська».

Враховуючи повне визнання вини самою підсудною, суд вважає доцільним, відповідно до ч. 3 ст. 299 КПК України, не досліджувати докази стосовно фактичних обставин справи, обмежившись поясненнями підсудної, свідка ОСОБА_4 та дослідженням даних, характеризуючих особу підсудного.

Дослідивши докази в сукупності, суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_1 повністю доведена, її дії слід кваліфікувати за ч. 1 ст. 368 КК України, як одержання службовою особою хабара за невиконання в інтересах того, хто дає хабара, будь-якої дії з використанням наданої їй влади та службового становища.

Обираючи вид та міру покарання підсудній ОСОБА_1, суд враховує вимоги статті 65 КК України щодо загальних засад призначення покарання, межі санкції ст. 368 ч. 1 КК України, позитивну характеристику підсудної за місцем роботи та проживання, що тяжких наслідків від злочину не настало. Обставиною, що пом'якшує покарання, суд визнає щире каяття, а

також вчинення злочину внаслідок збігу тяжких сімейних обставин, оскільки у підсудної на утриманні тяжко хвора донька. Обставин, які обтяжують покарання - суд не вбачає.

Враховуючи обставини, що пом'якшують покарання, суд вважає можливим, з урахуванням обставин, які пом'якшують покарання, суд приходить до висновку про можливість застосувати ст. 69 КК України і призначити покарання більш м'яке, ніж передбачено санкцією ч. 1 ст. 368 КК України, без застосування додаткового покарання. При цьому, враховується те, що, як пояснила підсудна, вона має майно, тобто спроможна оплатити штраф.

Суд вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_1 кошти за проведення експертизи по справі.

Долю речових доказів слід вирішити відповідно до вимог ст. 81 КПК України.

На підставі викладеного та, керуючись ст. ст. 323, 324 КПК України, суд, -

засудив:

ОСОБА_1 визнати винною у скоєні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 368 КК. України, та призначити їй покарання з застосуванням ст. 69 КК України у виді штрафу в розмірі 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 3400 (три тисячі чотириста) грн.

Міру запобіжного заходу засудженій ОСОБА_1 до вступу вироку в законну силу залишити без змін - підписку про невиїзд з постійного місця проживання.

Речові докази:

-гроші, в сумі 200 доларів США, які знаходяться на зберіганні у фінансовому відділі Голосіївського РУГУ МВС України в м. Києві-повернути ст. о/у ВДСБЕЗ Голосіївського РУ ГУ МВС України в м. Києві Філіпову Д.В.

- компакт-диск „Соні DVD-R 2.8, який знаходиться при матеріалах кримінальної справи-залишити при справі; - змиви з правої та лівої руки окремо ОСОБА_1, які зберігаються у кімнаті речових доказів прокуратури Голосіївського району м. Києва- знищити. Стягнути з ОСОБА_1 судові витрати в сумі 651, 42 грн. на користь НДЕКЦ при ГУ МВС України в м. Києві. Одержувач платежу УДК в Київській області, р/р № 35226002000466 код 25575285 МФО 821018 (за проведення експертизи та дослідження). Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду м. Києва через Голосіївський районний суд м. Києва протягом 15 діб з моменту проголошення.