Вирок № 81070670, 09.04.2019, Біляївський районний суд Одеської області

Справа № 523/3007/16-к

Провадження № 1-кп/496/163/19

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2019 року Біляївський районний суд

Одеської області

у складі: головуючого судді Трушиної О.І.

за участю секретарів Ткаченко В.М., Горищенко К.І.

прокурорів Павлюченко В.В., Ломей Д.В., Богомолова Г.Ю.

потерпілих ОСОБА_1 , ОСОБА_2

захисника ОСОБА_33

обвинуваченого ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Біляївка кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , одруженого, українця, громадянина України, освіта вища, не працюючого, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Органом досудового розслідування ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України за наступних обставин.

25 жовтня 2007 року о 22.00 год. ОСОБА_3 порушив вимоги п.п. 1.3, 2.3 (б), 10.1, 12.4 та 12.1 «Правил дорожнього руху» України, якими передбачено:

п.2.3.б) для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі;

п.12.1 під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним.

п.12.9 б) водієві забороняється перевищувати максимальну швидкість, зазначену в пунктах 12.4-12.7, на ділянці дороги, де встановлено дорожні знаки 3.29.

п.13.1 Водій залежно від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей вантажу, що перевозиться, і стану транспортного засобу повинен дотримувати безпечної дистанції та безпечного інтервалу.

Порушення виразилися в тому, що в зазначений день та час, в темну пору доби ОСОБА_3 , керуючи технічно справним автомобілем Пежо-407, 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , здійснював рух по автошляху М-05 Київ-Одеса з смт. Іванівка Одеської області в напрямку м. Одеса.

В зв`язку з капітальним ремонтом автомобільного шляху М-05 Київ-Одеса на ділянці від 402 км+300 м до 464 км+122 м було організовано двосторонній рух по лівій проїжджій частині автодороги, про що інформували розташовані дорожні знаки 1.26 «Двосторонній рух», 1.37 «Дорожні роботи», 3.29 «Обмеження максимальної швидкості».

Проявляючи злочинну самовпевненість, не враховуючи нічний час доби, погодні умови - дощ і густий туман, а також дорожню обстановку, згідно якої водіям належало діяти відповідно до вимог дорожнього знаку 3.29 "Обмеження максимальної швидкості", згідно з яким на вказаній ділянці дороги заборонялося рухатись зі швидкістю, що перевищує 70 км/год, ОСОБА_3 продовжував рух із значним перевищенням швидкості.

Попереду автомобіля марки Пежо-407 під керуванням ОСОБА_3 в попутному напрямку, з дотриманням передбачених Правил дорожнього руху, рухався автомобіль марки ВАЗ-2106, 1984 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_4

Нехтуючи вимогами п.п. 1.3, 2.3."б" Правил дорожнього руху України, згідно з якими для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний знати і неухильно виконувати вимоги правил, бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою відповідно реагувати на її зміни і не відволікатися від управління транспортним засобом на дорозі, п.12.1 Правил дорожнього руху України, згідно з якими при виборі у встановлених межах безпечної швидкості руху водій повинен враховувати дорожню обстановку, щоб мати можливість постійно контролювати його рух і безпечно управляти їм; порушуючи п.12.2 Правил дорожнього руху України, відповідно до яких в темний час доби і в умовах недостатньої видимості швидкість руху має бути такою, щоб водій мав можливість зупинити транспортний засіб в межах видимості дороги; п.12.3 Правил дорожнього руху України, згідно з яким в разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, водій об`єктивно здатний виявити та негайно прийняти заходи для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди; п.13.1 Правил дорожнього руху України, згідно з яким водій залежно від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей вантажу, що перевозиться, і стану транспортного засобу повинен дотримувати безпечну дистанцію і безпечний інтервал, ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_4 близько 22.00 год., проявляючи злочинну недбалість, керуючи автомобілем марки Пежо-407 державний номерний знак НОМЕР_3 , рухаючись на 456 км+5,5м автомобільної дороги М5 Київ-Одеса з перевищенням допустимої швидкості руху, не врахував дорожню обстановку, не прийняв міри для зменшення швидкості або зупинки транспортного засобу, не вибрав безпечну швидкість руху, при якій він мав би можливість безпечно управляти транспортним засобом і контролювати його рух в конкретних дорожніх умовах, безпечну дистанцію до транспортного засобу, який рухається попереду по тій же смузі, яке в разі його раптового гальмування або зупинки дозволила б йому уникнути зіткнення без виконання якого-небудь маневру, із-за злочинної самовпевненості, допустив зіткнення з автомобілем марки ВАЗ-2106 державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_4 , який рухався попереду в попутному напрямку.

При цьому, в автомобілі марки Пежо-407, яким керував ОСОБА_3 , були відсутні несправності технічного характеру, які не дали б йому можливості належним чином виконати вимоги Правил дорожнього руху, забезпечивши безпеку дорожнього руху. Тим самим ОСОБА_3 мав технічну можливість запобігти зіткненню з автомобілем, що рухався попереду.

В результаті зіткнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5, який знаходився на задньому сидінні автомобіля ВАЗ-2106 державний номерний знак НОМЕР_2 , отримав тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми з крововиливом в м`які мозкові оболонки, шлуночки головного мозку, зачеревного тазового крововиливу, які за ознакою для життя відносяться до категорії тяжких ушкоджень, закритого перелому 6-го і 7-го ребра зліва, а також перелому лонної кісті справа, які за ознакою тривалості розладу здоров`я відносяться до категорії середньої степені тяжкості, рани верхньої повіки правого ока, синців м`яких тканин голови, тазу, які за ознакою тривалості розладу здоров`я відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень.

В результаті злочинних дій ОСОБА_3 , ОСОБА_1 помер в кареті швидкої медичної допомоги ІНФОРМАЦІЯ_4.

Згідно з висновком судово-медичної експертизи №488 від 18.12.2007 року, причиною смерті ОСОБА_1 стала поєднана травма голови з крововиливом в м`які мозкові оболонки, шлуночки головного мозку, грудної клітини, тазу, перелому 6-го і 7-го ребра зліва з ушибом тканин легені, перелому лонної кістки справа, зачеревного тазового крововиливу. Смерть ОСОБА_5 полягає у прямому причинному зв`язку з травмами, які виникли в результаті дорожньо-транспортної пригоди у вигляді чисельних переломів кісток тулубу та кінцівок з розривом внутрішніх органів та настала від травматичного та гіповолемічного шоку.

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 року народження, перебуваючи в момент зіткнення на передньому правому пасажирському сидінні автомобіля ВАЗ-2106 державний номерний знак НОМЕР_2 , в результаті злочинних дій ОСОБА_3 отримав тілесні ушкодження у вигляді закритих осколкових нестабільних переломів 4-го, 5-го, 6-го грудних хребців, що супроводжувалось ударом і вдавленням спинного мозку, ускладнилися розвитком нижньої параплегії з порушенням функції тазових органів, які відповідно до висновку комісійної судово-медичної експертизи №492 від 20.02.2008 року відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень по критерію небезпечних для життя.

Дії ОСОБА_3 кваліфіковані за ч.2 ст. 286 КК України - порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого та заподіяло тяжке тілесне ушкодження потерпілому.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 винним себе не визнав, цивільні позови не визнав і пояснив, що станом на ІНФОРМАЦІЯ_4 перебував на посаді судді Іванівського районного суду Одеської області. Того дня близько 19:00 годин виїхав додому, в напрямку м. Одеса, почував себе погано. Він зупинився на лиманах, в кафе «Роднічок» подзвонив дружині, яка повідомила, що за ним приїде син. Поки чекав сина, познайомився з чоловіком, який повідомив, що також їде до Одеси . ОСОБА_3 йому сказав, що чоловік може поїхати з ним. Приблизно через 2,5 години за ним приїхали ОСОБА_30 та ОСОБА_31. При цьому зазначив, що за кермо сів ОСОБА_7 , він ( ОСОБА_3 .), сів на переднє пасажирське сидіння, незнайомий чоловік сів на заднє сидіння ближче до ОСОБА_7 Станом на той час проводився капітальний ремонт дороги, у напрямку м. Одеси було 2 смуги для руху, у напрямку м. Києва - одна. Вони рухалися по крайній правій смузі. ВАЗ рухався у лівій смузі від автомобіля Пежо. Назустріч автомобілю ВАЗ рухався транспортний засіб, і аби уникнути з ним зіткнення, ВАЗ різко перестроївся у крайню праву смугу, внаслідок чого сталося зіткнення. Наполягав на тому, що автомобілем він не керував, за кермом знаходився ОСОБА_7 , а він знаходився на передньому пасажирському сидінні. Також пояснив, що 25.01.2008 року за його участю було проведено відтворення обстановки і обставин події, в ході якого він детально розповів про обставини дорожньо-транспортної пригоди. Разом з тим, вважає, що протокол відтворення є незаконним, оскільки давав показання, які не відповідають дійсності, за певної домовленості зі слідством. Після закінчення слідчої дії зрозумів, що його обманули, тому відмовився від його підписання. Щодо потерпілого ОСОБА_1 пояснив, що він на місці дорожньо-транспортної пригоди був живий, його забрала карета швидкої допомоги, у приміщенні лікарні при транспортуванні на медичній каталці, каталка склалася і ОСОБА_1 впав і вдарився головою об підлогу, внаслідок чого він і помер. Також пояснив, що подавав численні заяви про застосування до нього амністії, оскільки він є інвалідом 2 групи і має двох неповнолітніх дітей. У задоволенні заяви йому було відмовлено. Станом на теперішній час заперечував щодо застосування відносно нього Закону України «Про амністію», оскільки не вважає себе винуватим у вчиненні злочину, тому просив постановити виправдувальний вирок.

ОСОБА_32., допитаний в судовому засіданні в якості потерпілого (до зміни обвинувачення прокурором), пояснив, що ІНФОРМАЦІЯ_4 він рухався по автодорозі Київ-Одеса, в напрямку м. Одеси, керував автомобілем ВАЗ 2106, був туман, йшов мілкий дощ. На передньому пасажирському сидінні знаходився ОСОБА_2 , на задньому - ОСОБА_1 В районі с. Дачне були встановлені знаки - ремонт дороги і обмеження швидкості руху (70 км/год.). Він рухався в крайньому правому ряду, побачив світло фар, які швидко наближалися позаду, при цьому автомобіль (як пізніше йому стало відомо Пежо) почав виконувати маневр обгону його автомобіля ВАЗ, і оскільки йому назустріч рухався інший автомобіль, автомобіль Пежо різко перестроївся у праву смугу руху, і він (ОСОБА_32) відчув глухий удар. Він виліз через лобове скло, ОСОБА_2 і ОСОБА_1 були непритомні. В автомобілі Пежо він побачив водія, пізніше дізнався, що це ОСОБА_3 По дорозі в лікарню ОСОБА_1 помер.

Потерпілий ОСОБА_2 в судовому засіданні пояснив, що ІНФОРМАЦІЯ_4 попросив ОСОБА_8 відвезти його в м. Одесу, вони виїхали на автомобілі ВАЗ 2106, за кермом знаходився ОСОБА_8 , він (ОСОБА_2) - на передньому пасажирському сидінні, ОСОБА_1 - на задньому. Видимість була погана, був туман, йшов мілкий дощ. Вони рухалися в середній смузі, потім перестроїлися вправо і сталося зіткнення. Внаслідок травм, отриманих в дорожньо-транспортній пригоді, він є інвалідом 1 групи (не ходить). Згодом дружиною ОСОБА_2 надано свідоцтво про смерть, відповідно до якого ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 року.

Потерпілий ОСОБА_1 в судовому засіданні пояснив, що ІНФОРМАЦІЯ_4 йому подзвонив знайомий і повідомив, що батько - ОСОБА_1 загинув у дорожньо-транспортній пригоді на автодорозі Київ-Одеса. Йому відомо, що батько знаходився в автомобілі ВАЗ 2106 під керуванням ОСОБА_8 Ним був заявлений цивільний позов, в якому він просив стягнути з ОСОБА_3 на його користь матеріальну шкоду 29935 грн. і моральну шкоду 100000 грн. Після перерви в судове засідання не з`явився, від його представника надійшла заява, в якій він зазначив, що вважає вину ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого йому діяння доведена і просить судові дебати провести без його участі, наполягає на позбавленні останнього волі.

Судом досліджені письмові докази, якими прокурор вважає доведеною вину ОСОБА_3 :

- протокол огляду місця події, зі схемою та фото таблицею до нього, від ІНФОРМАЦІЯ_4, відповідно до якого місцем дорожньо-транспортної пригоди є автодорога Київ-Одеса 456 км + 5 м (т. 2 а.с. 72-98)

- рапорт слідчого Біляївської міжрайонної прокуратури Одеської області Атрощенко С.О. від 26.10.2007 року, в якому зазначено, що в результаті зіткнення автомобілів Пежо-407 д.н. НОМЕР_4 , під керуванням ОСОБА_3 і ВАЗ-2106 д.н. НОМЕР_5 , під керуванням ОСОБА_8 , обидва водії та один з пасажирів автомобіля ВАЗ 2106 ОСОБА_2 отримали тілесні ушкодження. Пасажир автомобіля ВАЗ-2106 ОСОБА_1 , від отриманих в результаті ДТП травм помер в машині швидкої допомоги (т. 2 а.с. 99)

- протоколи огляду і перевірки транспортних засобів Пежо-407 д.н. НОМЕР_4 ВАЗ-2106 д.н. НОМЕР_5 , від 26.10.2007 року, на яких зафіксовано механічні ушкодження автомобілів (т. 2 а.с.100-101)

- акт № 488 судово-медичного дослідження трупа від 26.10.2007 року, згідно якого причиною смерті ОСОБА_1 є закрита черепно-мозкова травма у вигляді: крововиливи в м`які мозкові оболонки головного мозку, мозочка, шлуночки мозку. Крім того смертельному результату сприяли перелом 6-го та 7-го ребра зліва, перелом правої лонної кістки. Пошкодження, виявлені на трупі ОСОБА_1 , могли бути заподіяні дією тупих твердих предметів як з обмеженою, так і з переважною контактуючою поверхнею, можливо при ударі об такі. Не виключено їх заподіяння в результаті ДТП, як це встановлено матеріалами справи. В момент смерті ОСОБА_1 знаходився в тверезому стані, що підтверджується даними судово-токсикологічного дослідження крові померлого, акт № 6624 від 05.11.2007 року (т. 2 а.с. 102-105)

- акт судово-медичного обстеження № 6624/488 від 26.10.2007 року, з якого вбачається, що під час дослідження трупа ОСОБА_1 в крові етилового спирту не виявлено (т. 2 а.с.106)

- довідка Міської клінічної лікарні № 1, від 25.10.2007 року № 9790, згідно якої ОСОБА_3 госпіталізований до лікарні з діагнозом: політравма (т. 2 а.с.107)

- довідка Міської клінічної лікарні № 1, від 25.10.2007 року № 9791 від 25.10.2007 року, згідно якої ОСОБА_2 госпіталізований до нейрохірургічного відділення лікарні з діагнозом: ЗПСМТ, забій головного мозку, компресійний перелом, нижня параплегія (т. 2 а.с. 108)

- довідка Міської клінічної лікарні № 1, від 25.10.2007 року № 9793, згідно якого у ОСОБА_8 наявні тілесні ушкодження у вигляді: ЗЧМТ, струс головного мозку, ушиблена рана в лівій тім`яній області, рвана рана лівої вушної раковини, від госпіталізації відмовився (т. 2 а.с. 109)

- висновок експерта № 13677 від 13.12.2007 року судової транспортно-трасологічної експертизи, з фото таблицею та схемою до нього, відповідно до якого, що спочатку автомобіль Пежо-407 контактував своєю передньою лівою частиною з задньою правої частиною автомобіля ВАЗ- 2106 під кутом близько 5-15 градусів, які відраховуються проти годинникової стрілки від поздовжньої осі автомобіля ВАЗ до поздовжньої осі автомобіля Пежо, як це показано на схемі № 1 таблиці додатка. З урахуванням зафіксованої слідової інформації слід зробити висновок, що зіткнення автомобілів мало місце на правій смузі проїжджої частини в напрямку руху автомобілів.

Вирішити питання про швидкість руху автомобілів перед ДТП експертним шляхом неможливо внаслідок недостатньої кількості слідової інформації. Виходячи з наведеного, можна лише зробити висновок про значне перевищення швидкості руху автомобіля Пежо в порівнянні зі швидкістю автомобіля ВАЗ (т. 2 а.с.111-115)

- висновок експерта № 13678 від 27.11.2007 року судової авто технічної експертизи по дослідженню технічного стану автомобіля Пежо-407, з якого вбачається, що до моменту ДТП рульове управління автомобіля Пежо-407, його ходова частина дозволяли водієві керувати автомобілем, не мали несправностей, які б приводили до раптової для водія відмови, відведенню автомобіля в сторону, або до раптової втрати керованості транспортним засобом. До моменту ДТП робоча гальмівна система автомобіля дозволяла знижувати швидкість транспортного засобу з відомою водієві ефективністю, не мала несправностей, які б приводили до раптової для водія відмови системи або до раптового відведення автомобіля в сторону від обраного напрямку руху (т. 2 а.с. 117-118)

- висновок експерта № 13679 від 13.12.2007 року судової авто-технічної експертизи по дослідженню технічного стану автомобіля ВАЗ-2106, відповідно до якого на момент ДТП рульове управління автомобіля ВАЗ-2106, його ходова частина дозволяли водієві керувати автомобілем, не мали несправностей, які б приводили до раптової для водія відмови, відведенню автомобіля в сторону, або до раптової втрати керованості транспортним засобом. До моменту ДТП робоча гальмівна система автомобіля дозволяла знижувати швидкість транспортного засобу з відомою водієві ефективністю, не мала несправностей, які б приводили до раптової для водія відмови системи, або до раптового відведення автомобіля в сторону від обраного напрямку руху (т.2 а.с. 120-121)

- висновок експерта № 488 від 19.12.2007 року (експертиза трупа), згідно якого при судово-медичному дослідженні трупа ОСОБА_1 виявлено: крововиливи в м`які мозкові оболонки і шлуночки головного мозку, крововиливу в шкірно-фасциальний клапоть голови, перелом 6-ого та 7-го ребра зліва з множинними забоями тканини легені, перелом лонної кістки справа із зачеревним тазовим крововиливом. Крім цього, були виявлені синці м`яких тканин голови, рана верхньої повіки правого ока, синці м`яких тканин таза. Причиною смерті ОСОБА_1 є поєднана травма голови, грудної клітки, таза, що проявилося: крововиливом в м`які мозкові оболонки, шлуночки мозку, шкірно-фасціальний клапоть голови, перелом 6-ого та 7-го ребра зліва із забоєм тканини легені, переломом лонної кістки справа, зачеревного тазового крововиливу. Смерть ОСОБА_1 наступила незабаром після спричинених пошкоджень і цей період міг тривати 2-3 години. Найважчим з вище перерахованих ушкоджень є черепно-мозкова травма у вигляді: крововиливу в м`які мозкові оболонки, шлуночки мозку. Пошкодження, виявлені на трупі ОСОБА_1 , судячи з їх морфологічних ознак могли бути заподіяні дією тупих, твердих предметів, які мають як обмежену, так і переважну контактуючу поверхню, можливо при ударі об такі. Інших будь-яких загальних і приватних ознак предметів, на трупі не виявлено. Закрита черепно-мозкова травма з крововиливом в м`які мозкові оболонки, шлуночки головного мозку за ознакою небезпечності для життя відносяться до категорії тяжких пошкоджень. Закритий перелом 6-го та 7-го ребер зліва, а також перелом лонної кістки справа зазвичай у живих осіб за ознакою тривалості розладу здоров`я відноситься до категорії середнього ступеню тяжкості. Рана верхньої повіки правого ока, синці м`яких тканин голови, тазу за ознакою тривалості розладу здоров`я відносяться до категорії легких. Пошкодження у ОСОБА_1 заподіяні в короткий проміжок часу, який може дорівнювати від декількох секунд до однієї хвилини. Визначити послідовність завданих ушкоджень ОСОБА_1 не представляється можливим через відсутність об`єктивних судово-медичних даних. Судячи з обставин даної події, а також судово-медичних даних, слід вважати, що потерпілий ОСОБА_1 в момент заподіяння пошкоджень знаходився в положенні сидячи в салоні автомобіля. Після завданих ушкоджень ОСОБА_1 не міг здійснювати самостійні дії, тобто пересуватися, вступати в розмову. В момент смерті ОСОБА_1 знаходився в тверезому стані, що підтверджується даними судово-токсикологічного дослідження крові померлого, акт № 6624 від 05.11.2007 року. Не виключено, що при наданні медичної допомоги ОСОБА_1 міг залишитися живим (т. 2 а.с.122-127)

- висновок судово-медичної експертизи № 492 від 20.02.2008 року, згідно якого у потерпілого ОСОБА_2 були виявлені закриті, осколкові, нестабільні переломи 4-го 5-ого 6-ого грудних хребців, що супроводжувалися забоєм і здавленням спинного мозку, що ускладнилися розвитком нижньої параплегії з порушенням функції тазових органів. Дані пошкодження завдані дією тупих предметів, якими могли бути частини салону автомобіля, що рухається в момент зіткнення транспортних засобів. Дані пошкодження могли бути заподіяні ІНФОРМАЦІЯ_4 та згідно п.2.1.3. «з» «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» (1995 року) відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень за критерієм небезпеки для життя (т. 2 а.с. 128-131)

- висновок експерта № 494 від 20.02.2008 року комісійної судово-медичної експертизи, відповідно до якого у ОСОБА_8 були виявлені тілесні ушкодження у вигляді забитої рани голови, які були завдані дією тупих предметів, якими могли бути частини салону автомобіля, що рухається в момент зіткнення транспортних засобів. Дані пошкодження могли бути заподіяні ІНФОРМАЦІЯ_4 і тягнуть за собою розлад здоров`я тривалістю понад 6 днів і не більше 21 дня і за цим критерієм, згідно п. 2.3.3. і 4.6. «Правил судово-медичного визначення ступенів тяжкості тілесних пошкоджень» (1995 року) відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я. Виставлені ОСОБА_8 в медичних довідках з ГКБ 1 діагноз "струс головного мозку" не обґрунтований об`єктивними клінічними даними (в зазначених довідках не наведено об`єктивні клінічні дані, на підставі яких можна було б судити про наявність чи відсутність у ОСОБА_8 струсу головного мозку. Тому даний діагноз, згідно з п. 4.6. «Правил судово-медичного визначення ступенів тяжкості тілесних пошкоджень» (1995 року), не може бути прийнятий до уваги при визначенні ступеня тяжкості тілесних ушкоджень та не підлягає судово-медичній оцінці, передбачений п. 4.9. «Правил судово-медичного визначення ступенів тяжкості тілесних пошкоджень» (1995 року) (т. 2 а.с. 132-135)

- висновок експерта № 493 від 20.02.2008 року комісійної судово-медичної експертизи з якого вбачається, що у ОСОБА_3 були виявлені тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми у формі струсу головного мозку, закриті переломи 2, 5, 6, 7, 8, 9, 10 лівих ребер зі зміщенням уламків ; забій лівої легені; лівобічний гемоторакс; велика підшкірна гематома м`яких тканин тулуба; грудної клітки, живота зліва. Зазначені переломи ускладнилися розвитком лівосторонньої посттравматичної пневмонії, травматичного шоку 2-го ступеня (зазначена ступінь травматичного шоку не є загрозливою життя). Дані пошкодження завдані дією тупих предметів, якими могли бути частини салону автомобіля, що рухається в момент зіткнення транспортних засобів. Дані пошкодження могли бути заподіяні ІНФОРМАЦІЯ_4 і згідно п. 2.2.2. «Правил судово-медичного визначення ступенів тяжкості тілесних пошкоджень» (1995 року) відносяться до категорії тілесних пошкоджень середньої тяжкості за критерієм тривалості розладу здоров`я (т. 2 а.с. 136-143)

- протокол відтворення обстановки та обставин події з застосуванням відеозапису від 25.01.2008 року за участю ОСОБА_3 (т. 2 а.с.151-158)

- висновок комісійної судової авто технічної експертизи по дослідженню обставин зіткнення автомобілів Пежо і ВАЗ, № 1891 від 05.05.2008 року, в якому зазначено, що на зазначеній ділянці проїжджої частини автодороги Київ-Одеса водіям автомобілів Пежо-407 і ВАЗ-2106 належало рухатися зі швидкістю зазначеної на дорожньому знаку 3.29 "Обмеження максимальної швидкості" - згідно з матеріалами кримінальної справи-не більше 70 км / год. З експертної точки зору, свідчення водія автомобіля Пежо-407, згідно яких він рухався зі швидкістю 90 км/год є технічно неспроможними. Виходячи з кута контактування автомобілів, безпосередньо перед зіткненням мало місце зміщення автомобіля ВАЗ-2106 вправо, по ходу руху автомобіля Пежо-407 і в цій частині угледіти неспроможність показань водія автомобіля Пежо, з технічної точки зору, підстав немає. У зазначеній слідством дорожньої ситуації водієві автомобіля Пежо-407 для забезпечення безпеки дорожнього руху належало діяти відповідно до вимог пункту 12.1 Правил дорожнього руху, згідно яких при виборі в установлених межах безпечної швидкості руху (не більше 70 км/год, вимоги дорожнього знаку 3.29 "Обмеження максимальної швидкості"), водій повинен враховувати дорожню обстановку, щоб мати змогу постійно контролювати рух транспортного засобу та безпечно керувати ним. За вказаними слідством вихідними даними, дорожньо-транспортна пригода запобігалась водієм автомобіля Пежо-407 належним виконанням вимог дорожнього знаку 3.29 "Обмеження максимальної швидкості" та пункту 12.1 Правил дорожнього руху. З технічної точки зору, дії водія автомобіля Пежо-407 не відповідали вимогам дорожнього знаку 3.29 "Обмеження максимальної швидкості" та пункту 12.2 Правил дорожнього руху. З технічної точки зору, в діях водія автомобіля ВАЗ-2106 не вбачається невідповідність вимогам Правил дорожнього руху. Дії водія автомобіля Пежо-407, які не відповідали наведеним вимогам вищевказаного дорожнього знаку і пункту Правил дорожнього руху, призвели до дорожньо-транспортної пригоди (т. 2 а.с. 160-163)

- висновок судової авто товарознавчої експертизи по визначенню вартості матеріальної шкоди, заподіяної власнику автомобіля ВАЗ-2106 д.н.з. НОМЕР_2 , № 7493 від 30.05.2008 року, відповідно до якого, оскільки сума відновлювального ремонту перевищила ринкову вартість досліджуваного автомобіля, матеріальні збитки, завдані власнику автомобіля ВАЗ-2106, д.н.з. НОМЕР_2 станом на 12.05.2008 року дорівнює ринковій вартості ДТЗ на момент ДТП (без урахування ушкоджень), 11899 (одинадцять тисяч вісімсот дев`яносто) гривень, так як такий транспортний засіб відновлювати економічно недоцільно (т. 2 а.с.165-167)

- висновок комплексної судово-медичної експертизи № 404 від 20.10.2008 року, з якого вбачається, що у ОСОБА_3 виявлені тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми у формі струсу головного мозку, закриті переломи 2, 5, 6, 7, 8, 9, 10 лівих ребер зі зміщенням уламків; забій лівої легені; лівобічний гемоторакс; велика підшкірна гематома м`яких тканин тулуба; грудної клітини, живота зліва. Дані пошкодження завдані дією тупих предметів, якими могли бути частини салону автомобіля, що рухається в момент зіткнення транспортних засобів. Процес зіткнення транспортних засобів, що супроводжується деформацією і зміщенням частин транспортного засобу (зокрема деталей салону), є короткочасним (практично одномоментним) і відповідно, практично одномоментно утворюються і тілесні ушкодження у осіб, які знаходяться в салоні автомобіля. Наявні у ОСОБА_3 тілесні ушкодження не представляють собою нічого характерного лише для удару об деталі салону автомобіля або лише для здавлення тіла частинами салону автомобіля, які змістилися. Тому слід зробити висновок, що наявні у ОСОБА_3 тілесні ушкодження могли утворитися від сукупності зазначених впливів. З експертної точки зору, встановлення конкретного механізму утворення тілесних ушкоджень (від удару чи стискання) не має принципового значення для вирішення питання про місцезнаходження ОСОБА_3 в салоні автомобіля в момент ДТП. Беручи до уваги механізм зіткнення транспортних засобів (спочатку автомобіль Пежо-407 контактував своєю передньою лівою частиною з задньою правою частиною автомобіля ВАЗ-2106 під кутом близько 5-15 градусів, відраховується в плані проти годинникової стрілки від поздовжньої осі автомобіля ВАЗ до поздовжньої осі автомобіля Пежо), слід зробити висновок, що найбільш травмонебезпечним місцем в момент ДТП в автомобілі Пежо було переднє ліве (водійське). Переважне розташування ушкоджень на лівій половині тулуба ОСОБА_3 відповідає його знаходженню в момент ДТП біля лівого борту автомобіля; таким чином, наявні у ОСОБА_3 тілесні ушкодження повністю вкладаються в картину знаходження його в момент ДТП за керуванням автомобіля Пежо і могли бути отримані при вищевказаному механізмі контактування транспортних засобів (т. 2 а.с.169-180)

- висновок судово-медичної експертизи № 725 від 16.03.2009 року, відповідно до якого під час освідування у ОСОБА_7 будь-яких видимих ??тілесних ушкоджень, або їх слідів з давністю утворення в межах 1-1,5 років не виявлено (т. 2 а.с. 181-182)

- висновок судово-медичної експертизи № 48 від 21.02.2001 року, в якому зазначено, що ОСОБА_3 з 13.01.2011 року по 27.01.2011 рік перебував на амбулаторному лікуванні з діагнозами: "ГРВІ, гострий фарингіт", "Гострий трахеобронхіт". За наявності перелічених захворювань в період 13.01.2011 року по 27.01.2011 рік ОСОБА_3 міг читати, писати, давати пояснення, відповідати на питання, пересуватися (т. 2 а.с.183-187)

- висновок судової авто технічної експертизи №11/А-30 від 11.02.2011 року, з якої вбачається, що показання свідків ОСОБА_9 і ОСОБА_7 про те, що відстань 32,9 км ними було подолано за період часу з 21.42 год. до 22.08 год., є технічно неспроможними (т.2 а.с. 190-195)

- висновок комплексної судово-медичної та транспортно-трасологічної експертизи № 291 від 04.11.2011 року, згідно якої при огляді ОСОБА_7 будь-яких тілесних ушкоджень або їх слідів, утворення яких можна було б віднести до події ДТП ІНФОРМАЦІЯ_4, не виявлено. Приймаючи до уваги механізм зіткнення транспортних засобів (спочатку автомобіль Пежо-407 контактував своєю передньою лівою частиною з задньою правою частиною автомобіля ВАЗ-2106 під кутом близько 5-15 градусів, відраховується в плані проти годинникової стрілки від поздовжньої осі автомобіля ВАЗ до поздовжньої осі автомобіля Пежо), слід зробити висновок, що найбільш травмонебезпечним місцем в момент ДТП в автомобілі Пежо було переднє (водійське). У такій ситуації будь-яка особа, що перебуває за керуванням автомобіля такого типу в момент подібного ДТП неминуче повинно отримати значні за масивністю тілесні ушкодження. Відсутність у ОСОБА_7 будь-яких тілесних ушкоджень виключає його перебування за керуванням автомобіля Пежо-407 в момент ДТП. Таким чином, показання ОСОБА_7 в частині керування ним автомобілем (знаходження за кермом автомобіля) марки "Пежо-407", д.н.з. НОМЕР_4 в момент ДТП ІНФОРМАЦІЯ_4, не відповідають об`єктивним даним, встановленим в ході судово-медичних досліджень по кримінальній справі. Виходячи з вищевикладеного, в разі знаходження ОСОБА_30 за кермом автомобіля марки "Пежо-407", д.н.з. НОМЕР_4 , в момент зазначеного ДТП ІНФОРМАЦІЯ_4, він не міг би отримати тілесні ушкодження, які не потребують надання спеціалізованої медичної допомоги (в умовах медичного закладу) і які неможливо було виявити в березні 2009 року в момент проведення судово-медичної експертизи № 725, а також виявити у теперішній час (т.2 а.с.199-216)

- висновок комплексної транспортно-трасологічної та авто технічної експертизи № 12165-12166-12167-14-52 від 17.11.2014 року, в якому зазначено, що в даній дорожній ситуації водій автомобіля Пежо ОСОБА_3 повинен був керуватися вимогами п.п. 2.3 б), 12.1, 12.9 б), 13.1 ПДР та вимогами дорожнього знаку 3.29 (обмеження швидкості 70 км/год). Правилами дорожнього руху для дорожньої обстановки, коли інший автомобіль наближається ззаду, не передбачені вимоги, які б регламентували дії водія переднього автомобіля з точки зору уникнення зіткнення з цим автомобілем. Відтак регламентація дій водія автомобіля ВАЗ ОСОБА_8 в даній дорожній обстановці відносно технічних вимог ПДР і їх оцінка в контексті уникнення даної ДТП методично недоцільна. Наявність технічної можливості у водія автомобіля Пежо ОСОБА_3 була обумовлена виконанням ним вимог п.п. 2.3 б), 12.1, 12.9 б), 13.1 ПДР та вимогами дорожнього знаку 3.29 (обмеження швидкості 70 км/год.) В ситуації, що склалася, водій автомобіля ВАЗ ОСОБА_8 , з технічної точки зору, не мав технічної можливості своїми односторонніми діями запобігти виникненню даного ДТП. Дії водія автомобіля Пежо ОСОБА_3 , які з технічної точки зору не відповідали вимогам п.п. 2.3 б), 12.1 б), 13.1 ПДР та вимогам дорожнього знаку 3.29 (обмеження швидкості 70 км/год) знаходяться у причинному зв`язку з настанням даної пригоди (т. 2 а.с. 229-245)

- протокол відтворення обстановки та обставин події з застосуванням відеозапису від 25.12.2007 року за участю водія ОСОБА_8 (т. 3 а.с.43-48).

Також в судовому засіданні були допитані свідки сторони обвинувачення.

Свідок ОСОБА_11 в судовому засіданні пояснив, що станом на 2007 р. працював на посаді слідчого Біляївської міжрайонної прокуратури Одеської області. У жовтні 2007 року за повідомленням чергового виїхав на автодорогу Київ-Одеса, де сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобілів ВАЗ і Пежо. На місці події були присутні працівники ДАІ та слідчий Усатівського ВП. Ним було складено протокол огляду місця події. На місці ДТП від працівника ДАІ стало відомо, що потерпілий ОСОБА_1 помер, не доїхавши до лікарні.

Свідок ОСОБА_12 в судовому засіданні пояснив, що на час події працював на посаді криміналіста Біляївського РВ ГУМВС України в Одеській області. Прибувши на місце дорожньо-транспортної пригоди, він здійснював фото і відеофіксацію. Ним же було складено фототаблицю до протоколу огляду місця події.

Свідок ОСОБА_13 в судовому засіданні пояснив, що у 2007 році працював на посаді слідчого Біляївського РВ. У нічний час доби надійшло повідомлення про те, що сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобілів Пежо і ВАЗ. Було повідомлено про те, один з водіїв є суддею Іванівського районного суду Одеської області, тому був викликаний слідчий Біляївської міжрайонної прокуратури. На місці ДТП працювали співробітники ДАІ, була швидка допомога, чи були потерпілі, не пам`ятає. На момент його прибуття в автомобілі Пежо знаходився водій, але не знає хто саме. Водій Пежо був при свідомості, знаходився на водійському сидінні (зажатий), ближче до коробки передач, просив викликати швидку.

Свідок ОСОБА_14 в судовому засіданні пояснив, що у 2007 році працював фельдшером швидкої допомоги. Бригада швидкої допомоги отримала виклик про те, що на автодорозі Київ-Одеса сталася дорожньо-транспортна пригода. Погодні умови були погані, йшов дощ. Приїхавши на місце ДТП з лікарем ОСОБА_15 та ОСОБА_16 , почали забирати потерпілих з автомобіля ВАЗ. Один з потерпілих був у тяжкому стані, наявні ознаки перелому хребта, був госпіталізований до стаціонару в першу чергу. Інший потерпілий з автомобіля ВАЗ був також у тяжкому стані, його мала забрати інша карета швидкої допомоги. При цьому зазначив, що в автомобілі Пежо потерпілих не бачив.

Натомість стороною захисту на підтвердження невинуватості ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення надані наступні докази.

- висновок експертного дослідження обставин і механізму дорожньо-транспортної пригоди, № ЕД-2-3-10/13 від 29.07.2013 року (т. 1 а.с. 99-118)

- висновок комісійної комплексної транспортно-трасологічної та авто-технічної експертизи обставин та механізму дорожньо-транспортної пригоди № СЕ-2509-3-903.17 від 01.09.2017 року (т. 2 а.с. 1-29).

Також за клопотанням сторони захисту були допитані свідки.

Свідок ОСОБА_17 в судовому засіданні пояснив, що ІНФОРМАЦІЯ_4 його батько - ОСОБА_3 у вечірній час повертався з роботи, в телефонній розмові повідомив, що погано себе почуває. Згодом їм повідомили, що батько потрапив у дорожньо-транспортну пригоду. Він з братом та матір`ю виїхали на місце пригоди, був сильний туман, моросив дощ. ОСОБА_3 знаходився на передньому пасажирському сидінні, зігнутий, в автомобілі спрацювали подушки безпеки. Йому відомо, що за кермом знаходився ОСОБА_7 , а на задньому пасажирському сидінні знаходився невідомий йому чоловік. Передні двері були заблоковані, припускає, що ОСОБА_7 викинуло з автомобіля через лобове скло. На коврику, біля переднього пасажирського сидіння, де знаходився батько, була кров.

Свідок ОСОБА_18 в судовому засіданні пояснив, що ІНФОРМАЦІЯ_4 йому повідомив ОСОБА_17 про те, що батько - ОСОБА_3 потрапив у дорожньо-транспортну пригоду. Прибувши на місце, він побачив ОСОБА_3 на передньому пасажирському сидінні. Бачив в автомобілі ВАЗ ОСОБА_1 , який був зажатий, у нього було пошкодження тазу, але він розмовляв, говорив, що йому потрібно додому, травм голови у нього не було. На місці дорожньо-транспортної пригоди знаходився ОСОБА_7 , у нього було пошкодження голови.

Свідок ОСОБА_19 в судовому засіданні пояснив, що у жовтні 2007 року йому зателефонувала мама ОСОБА_3 і повідомила, що останній потрапив у дорожньо-транспортну пригоду. Вони приїхали на місце дорожньо-транспортної пригоди, бачили ОСОБА_7 вже знаходився у кареті швидкої допомоги. Згодом чув розмову, що ОСОБА_1 впав з каталки в приміщенні лікарні, внаслідок чого помер.

Свідок ОСОБА_20 в судовому засіданні пояснила, що ОСОБА_3 - її син. ІНФОРМАЦІЯ_4 син подзвонив їй і повідомив, що потрапив у дорожньо-транспортну пригоду. Прибувши на місце, бачила ОСОБА_7 в шоковому стані, ОСОБА_3 вже знаходився в автомобілі швидкої допомоги. Вони прибули разом у приміщення лікарні, бачила, що каталка, на якій знаходився ОСОБА_1 , склалася, він впав і вдарився головою об підлогу.

Свідок ОСОБА_21 в судовому засіданні пояснив, що в день, коли сталася дорожньо-транспортна пригода, хтось із дітей ОСОБА_22. повідомив йому про те, що сталося. Він прибув на місце, ОСОБА_3 знаходився в лікарні, спрацювали подушки безпеки. Він прибув у лікарню, куди доставили ОСОБА_3 і ОСОБА_1 Бачив , як останнього завозили на каталці в лікарню, каталка склалася і ОСОБА_1 впав і вдарився головою об підлогу, через деякий час повідомили, що він помер. Бачив на місці дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_7

Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні пояснив, що ІНФОРМАЦІЯ_4 він разом з ОСОБА_31 поїхав до того місця, де на них чекав ОСОБА_3 , сів у автомобіль ОСОБА_3 - Пежо-407, оскільки останній себе погано почував. При цьому ОСОБА_3 знаходився на передньому пасажирському сидінні. Був туман, йшов дощ. Він рухався у крайній правій смузі, зліва від нього рухався автомобіль ВАЗ 2106 під керуванням ОСОБА_8 , назустріч якому рухався інший автомобіль і він, аби уникнути зіткнення, різко скерував автомобіль в праву смугу руху, внаслідок чого сталося зіткнення. При цьому сигнал повороту і габаритні вогні на автомобілі ВАЗ ввімкнені не були. Також пояснив, що автодорога знаходилася у стадії ремонту, рух було організовано таким чином, що в сторону міста Одеси було 2 смуги руху, а в сторону міста Києва - одна.

ОСОБА_33 (захисник), допитана за клопотанням обвинуваченого в якості свідка, в судовому засіданні пояснила, що станом на ІНФОРМАЦІЯ_4 її чоловік ОСОБА_3 працював суддею Іванівського районного суду Одеської області, по дорозі додому йому стало погано, піднявся тиск. Він зупинився на трасі, повідомив про це і ОСОБА_7 разом з ОСОБА_31 поїхали за ним. ОСОБА_7 сів за кермо автомобіля Пежо-407 і по дорозі додому потрапили у дорожньо-транспортну пригоду. Вона з дітьми, прибувши на місце, побачила ОСОБА_3 на передньому пасажирському сидінні, він був зажатий. В автомобілі ВАЗ водій і два пасажира були при свідомості, розмовляли. ОСОБА_3 автомобілем швидкої допомоги доставили у лікарню, куди і ОСОБА_1 У лікарні на той час проводили ремонт, підлога була розбита, каталка, на якій знаходився ОСОБА_1 , склалася, він впав і вдарився головою об підлогу. Через деякий час він помер.

Свідок ОСОБА_23 в судовому засіданні пояснив, що він є процесуальним керівником у кримінальному провадженні і підтвердив, що дійсно в провадженні органу досудового розслідування перебувають кримінальні провадження, відкрити за фактами внесення у процесуальні документи (постанови про призначення судових експертиз) слідчим прокуратури Одеської області неправдивих відомостей.

За клопотанням сторони захисту в судовому засіданні також були допитані експерти - ОСОБА_34 та ОСОБА_25 .

Експерт ОСОБА_26 . (по висновку № 1891 від 05.05.2008 року (т.2 а.с. 160-163) в судовому засіданні пояснив, що зіткнення автомобілів мало місце на крайній правій смузі руху, по ходу руху автомобілів; автомобіль Пежо був розташований на проїжджій частині паралельно відбійнику, а ВАЗ - під кутом (він виконував перестроювання з лівої смуги руху в праву). Контакт автомобілів відбувся під кутом 5-15 градусів. Прив`язка до розмітки дороги не проводилася у зв`язку з відсутністю технічних можливостей.

Експерт ОСОБА_27 (по висновку № 12165/12166/12167/14-52 від 17.11.2014 року (т.2 а.с. 229-245) в судовому засіданні пояснив, що він проводив зазначену експертизу, вихідні дані були вказані у постанові слідчого, за межі цих вихідних даних він не виходив, транспортні засоби він не оглядав. Він досліджував механізм зіткнення, були надані матеріали, які містять слідову інформацію, і він її використовував. Експерти отримали для проведення експертизи усі матеріали досудового розслідування, але експертизу провели за вихідними даними, зазначеними слідчим.

Cуд, оцінивши надані докази, приходить до наступного висновку.

Обвинувачений ОСОБА_3 та його захисник в судовому засіданні стверджували, що ОСОБА_3 на час настання дорожньо-транспортної пригоди автомобілем не керував, за кермом автомобіля знаходився ОСОБА_7 , оскільки він ( ОСОБА_3 ) почувався погано і знаходився на передньому пасажирському сидінні автомобіля.

Разом цим, суд не приймає до уваги цю обставину, оскільки вона спростована наступними доказами:

- висновком комплексної судово-медичної експертизи № 404 від 20.10.2008 року, з якого вбачається, що у ОСОБА_3 виявлені тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми у формі струсу головного мозку, закриті переломи 2, 5, 6, 7, 8, 9, 10 лівих ребер зі зміщенням уламків; забій лівої легені; лівобічний гемоторакс; велика підшкірна гематома м`яких тканин тулуба; грудної клітини, живота зліва. Дані пошкодження завдані дією тупих предметів, якими могли бути частини салону автомобіля, що рухається в момент зіткнення транспортних засобів. Процес зіткнення транспортних засобів, що супроводжується деформацією і зміщенням частин транспортного засобу (зокрема деталей салону), є короткочасним (практично одномоментним) і відповідно, практично одномоментно утворюються і тілесні ушкодження у осіб, які знаходяться в салоні автомобіля. Наявні у ОСОБА_3 тілесні ушкодження не представляють собою нічого характерного лише для удару об деталі салону автомобіля або лише для здавлення тіла частинами салону автомобіля, які змістилися. Тому слід зробити висновок, що наявні у ОСОБА_3 тілесні ушкодження могли утворитися від сукупності зазначених впливів. З експертної точки зору, встановлення конкретного механізму утворення тілесних ушкоджень (від удару чи стискання) не має принципового значення для вирішення питання про місцезнаходження ОСОБА_3 в салоні автомобіля в момент ДТП. Беручи до уваги механізм зіткнення транспортних засобів (спочатку автомобіль Пежо-407 контактував своєю передньою лівою частиною з задньої правої частиною автомобіля ВАЗ-2106 під кутом близько 5-15 градусів, відраховується в плані проти годинникової стрілки від поздовжньої осі автомобіля ВАЗ до поздовжньої осі автомобіля Пежо), слід зробити висновок, що найбільш травмонебезпечним місцем в момент ДТП в автомобілі Пежо було переднє ліве (водійське). Переважне розташування ушкоджень на лівій половині тулуба ОСОБА_3 відповідає його знаходженню в момент ДТП біля лівого борту автомобіля; таким чином, наявні у ОСОБА_3 тілесні ушкодження повністю вкладаються в картину знаходження його в момент ДТП за керуванням автомобіля Пежо і могли бути отримані при вищевказаному механізмі контактування транспортних засобів (т. 2 а.с.169-180)

- висновком судово-медичної експертизи № 725 від 16.03.2009 року, відповідно до якого під час освідування у ОСОБА_7 будь-яких видимих ??тілесних ушкоджень, або їх слідів з давністю утворення в межах 1-1,5 років не виявлено (т. 2 а.с. 181-182)

- висновком судової авто технічної експертизи №11/А-30 від 11.02.2011 року, з якої вбачається, що показання свідків ОСОБА_9 і ОСОБА_7 про те, що відстань 32,9 км ними було подолано за період часу з 21.42 год. до 22.08 год., є технічно неспроможними (т.2 а.с. 190-195)

- висновком комплексної судово-медичної та транспортно-трасологічної експертизи № 291 від 04.11.2001 року, згідно якої при огляді ОСОБА_7 будь-яких тілесних ушкоджень або їх слідів, утворення яких можна було б віднести до події ДТП ІНФОРМАЦІЯ_4, не виявлено. Приймаючи до уваги механізм зіткнення транспортних засобів (спочатку автомобіль Пежо-407 контактував своєю передньою лівою частиною з задньої правої частиною автомобіля ВАЗ-2106 під кутом близько 5-15 градусів, відраховується в плані проти годинникової стрілки від поздовжньої осі автомобіля ВАЗ до поздовжньої осі автомобіля Пежо), слід зробити висновок, що найбільш травмонебезпечним місцем в момент ДТП в автомобілі Пежо було переднє (водійське). У такій ситуації будь-яка особа, що перебуває за керуванням автомобіля такого типу в момент подібного ДТП неминуче повинно отримати значні за масивністю тілесні ушкодження. Відсутність у ОСОБА_7 будь-яких тілесних ушкоджень виключає його перебування за керуванням автомобіля Пежо-407 в момент ДТП. Таким чином, показання ОСОБА_7 в частині керування ним автомобілем (знаходження за кермом автомобіля) марки Пежо-407, д.н.з. НОМЕР_4 в момент ДТП ІНФОРМАЦІЯ_4, не відповідають об`єктивним даним, встановленим в ході судово-медичних досліджень по кримінальній справі. Виходячи з вищевикладеного, в разі знаходження ОСОБА_7 за кермом автомобіля марки Пежо-407, д.н.з. НОМЕР_4 , в момент зазначеного ДТП ІНФОРМАЦІЯ_4, він не міг би отримати тілесні ушкодження, які не потребують надання спеціалізованої медичної допомоги (в умовах медичного закладу) і які неможливо було виявити в березні 2009 року в момент проведення судово-медичної експертизи № 725, а також виявити у теперішній час (т.2 а.с.199-216).

Крім того, обвинувачений ОСОБА_3 , його захисник ОСОБА_33, свідки ОСОБА_17 ., ОСОБА_18 пояснювали, що керував автомобілем ОСОБА_7 , а ОСОБА_3 знаходився на передньому пасажирському сидінні. Свідки пояснювали, що коли вони прибули на місце дорожньо-транспортної пригоди, ОСОБА_3 був зажатий на передньому пасажирському сидінні, коврик під ногами був залитий кров`ю.

Разом з тим, з фото таблиці до протоколу огляду місця події (т.2 а.с. 92) вбачається, що жодного сліду крові на коврику немає. Крім того, водій ОСОБА_8 пояснив суду, що за кермом автомобіля знаходився ОСОБА_3 Інших осіб в автомобілі не було.

До того ж, з відеозапису до протоколу відтворення обстановки і обставин події за участю ОСОБА_3 , а також відеозапису до нього, вбачається, що ОСОБА_3 пояснював, що саме він керував автомобілем Пежо, він детально розповів про обставини дорожньо-транспортної пригоди, поставив автомобілі на дорозі в тому положенні, як вони були розташовані при дорожньо-транспортній пригоді. Будь-яких об`єктивних доказів на підтвердження того, що він був змушений себе оговорити, уклав якусь угоду зі слідством, суду не надано.

Крім того, суд також приймає до уваги ту обставину, що та обставина, що ОСОБА_7 знаходився на лікуванні після дорожньо-транспортної пригоди, нічим не підтверджена.

Приймаючи до уваги вищевикладене, суд вважає доводи обвинуваченого в тій частині, що він знаходився на передньому пасажирському сидінні автомобіля Пежо, а показання ОСОБА_7 в тій частині, що в момент дорожньо-транспортної пригоди він знаходився за кермом автомобіля, є неспроможними і спростовуються іншими об`єктивними доказами, дослідженими в судовому засіданні, а саме: висновками вищевказаних експертиз, фото таблицею до протоколу огляду місця події, протоколом відтворення обстановки і обставин події за участю ОСОБА_3

Крім того,за версією сторони захисту ОСОБА_1 помер не від травм, отриманих в результаті дорожньо-транспортної пригоди, а від того, що отримав травму голови в приймальному відділенні лікарні, куди був доставлений каретою швидкої допомоги, оскільки медична каталка, на які його доставили в лікарню, склалася і він впав і вдарився головою об підлогу, внаслідок чого помер.

Разом з цим, суд вважає, що доводи сторони захисту в цій частині не заслуговують на увагу, виходячи з наступного.

Згідно акту № 488 судово-медичного дослідження трупа від 26.10.2007 року причиною смерті ОСОБА_1 є закрита черепно-мозкова травма у вигляді: крововиливи в м`які мозкові оболонки головного мозку, мозочка, шлуночки мозку. Крім того, смертельному результату сприяли перелом 6-го та 7-го ребра зліва, перелом правої лонної кістки. Пошкодження, виявлені на трупі ОСОБА_1 , могли бути заподіяні дією тупих твердих предметів як з обмеженою, так і з переважною контактуючою поверхнею, можливо при ударі об такі. Не виключено їх заподіяння в результаті ДТП, як це встановлено матеріалами справи (т. 2 а.с. 102-105)

Відповідно до висновку експерта № 488 від 19.12.2007 року (експертиза трупа) при судово-медичному дослідженні трупа ОСОБА_1 виявлено: крововиливи в м`які мозкові оболонки і шлуночки головного мозку, крововиливу в шкірно-фасциальний клапоть голови, перелом 6-ого та 7-го ребра зліва з множинними забоями тканини легені, перелом лонної кості справа із зачеревним тазовим крововиливом. Крім цього, були виявлені синці м`яких тканин голови, рана верхньої повіки правого ока, синці м`яких тканин таза. Причиною смерті ОСОБА_1 є поєднана травма голови, грудної клітки, таза, що проявилося: крововиливом в м`які мозкові оболонки, шлуночки мозку, шкірно-фасціальний клапоть голови, перелом 6-ого та 7-го ребра зліва із забоєм тканини легені, переломом лонної кістки справа, зачеревного тазового крововиливу. Смерть ОСОБА_1 наступила незабаром після спричинених пошкоджень і цей період міг тривати 2-3 години. Найважчим з вище перерахованих ушкоджень є черепно-мозкова травма у вигляді: крововиливу в м`які мозкові оболонки, шлуночки мозку. Пошкодження, виявлені на трупі ОСОБА_1 , судячи з їх морфологічних ознак могли бути заподіяні дією тупих, твердих предметів, які мають як обмежену, так і переважну контактуючу поверхню, можливо при ударі об такі. Інших будь-яких загальних і приватних ознак предметів, на трупі не виявлено. Закрита черепно-мозкова травма з крововиливом в м`які мозкові оболонки, шлуночки головного мозку за ознакою небезпечності для життя відносяться до категорії тяжких пошкоджень. Закритий перелом 6-го та 7-го ребер зліва, а також перелом лонної кістки справа зазвичай у живих осіб за ознакою тривалості розладу здоров`я відноситься до категорії середнього ступеню тяжкості. Рана верхньої повіки правого ока, синці м`яких тканин голови, тазу за ознакою тривалості розладу здоров`я відносяться до категорії легких. Пошкодження у ОСОБА_1 заподіяні в короткий проміжок часу, який може дорівнювати від декількох секунд до однієї хвилини. Визначити послідовність завданих ушкоджень ОСОБА_1 не представляється можливим через відсутність об`єктивних судово-медичних даних. Судячи з обставин даної події, а також судово-медичних даних, слід вважати, що потерпілий ОСОБА_1 в момент заподіяння пошкоджень знаходився в положенні сидячи в салоні автомобіля. Після завданих ушкоджень ОСОБА_1 не міг здійснювати самостійні дії, тобто пересуватися, вступати в розмову. Не виключено, що при наданні медичної допомоги ОСОБА_1 міг залишитися живим (т. 2 а.с.122-127).

Вказані висновки експерта в ході судового розгляду не спростовані, інших будь-яких об`єктивних доказів того, що смерть ОСОБА_1 настала від травм, отриманих від падіння на підлогу в лікарні, стороною захисту не надано. При цьому суд не вважає за доцільне приймати до уваги показання свідків сторони захисту про те, що вони особисто бачили чи чули, що ОСОБА_1 впав у приміщенні лікарні, оскільки вони є близькими родичами ОСОБА_3

Під час судового розгляду від захисника ОСОБА_33 надійшло клопотання, в якому вона просила визнати істотними порушеннями прав людини і основоположних свобод - порушення права ОСОБА_3 на захист у спосіб, передбачений Законом України «Про амністію» та перехресний допит з ОСОБА_8 у кримінальному провадженні № 4201317000000585, яке розслідувалося слідчим СУ прокуратури Одеської області Філіповим С.В., а також визнати недопустимими докази згідно переліку, наведеному у реєстрі матеріалів досудового розслідування № 4201317000000585 внаслідок істотного порушення права ОСОБА_3 на захист та перехресний допит.

Вирішуючи заявлене клопотання, суд виходить з наступного.

Згідно ч.ч.1,2 ст. 87 КПК України доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому законом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч.1 ст. 87 КПК України недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.

П.п.3,5 ч.2 ст. 87 КПК України передбачено, що суд зобов`язаний визнати істотними порушеннями прав людини і основоположних свобод, зокрема, такі діяння: порушення права на захист; порушення права на перехресний допит.

Забезпечення права особи на захист розкрито у ст. 20 КПК України, з якої вбачається, що підозрюваний, обвинувачений, виправданий, засуджений має право на захист, яке полягає у наданні йому можливості надати усні або письмові пояснення з приводу підозри чи обвинувачення, право збирати і подавати докази, брати особисту участь у кримінальному провадженні, користуватися правовою допомогою захисника, а також реалізовувати інші процесуальні права, передбачені цим Кодексом.

Крім того, право на захист забезпечується, зокрема, нормами КПК, які регламентують обов`язкову участь захисника у кримінальному провадженні (ст. 49, 52 КПК), визнання недопустимими доказів, отриманих внаслідок порушення права особи на захист (ст. 87 КПК), особливості реалізації права на відмову від захисника (ст. 54 КПК), можливість підготовки до захисту від нового (ст. 338 КПК) або від додаткового обвинувачення (ст. 339 КПК), здійснення судового провадження за відсутності захисника як підставу для скасування судового рішення (п. 4 ч. 2 ст. 412 КПК).

В матеріалах кримінального провадження містяться численні заяви захисника та обвинуваченого про застосування до останнього Законів України «Про амністію у 2008 році» та «Про амністію у 2011 році», оскільки він мав двох неповнолітніх дітей та є інвалідом 2 групи.

Відповідне рішення по вказаним заявам слідчим не було прийнято, кримінальне провадження протягом тривалого часу до суду для вирішення клопотань щодо застосування амністії скеровано не було. Разом з тим, вказані обставини в розумінні КПК не є підставою вважати, що було порушено право на захист обвинуваченого.

Поняття перехресного допиту міститься у статті 352 КПК України - «Допит свідка».

Перехресний допит, регламентований ч.7 ст.352 КПК України, передбачає можливість ставити навідні запитання. Із наведеного вбачається можливість визнання порушення права на перехресний допит лише у порядку перегляду рішення суду, під час судового розгляду у якому було допущено порушення права на перехресний допит. Перехресний допит - це не очна ставка, не одночасний допит двох осіб, не окрема процесуальна дія. Перехресний допит - це право, яке закріплене у підпункті «d» пункту 3 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Норми даної Конвенції, яка є міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, являються згідно ч.2 ст.1 КПК нормами кримінального процесуального законодавства України. Так, згідно підпункту «d» пункту 3 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має, щонайменше, право допитувати свідків обвинувачення або вимагати, щоб їх допитали, а також вимагати виклику й допиту свідків захисту на тих самих умовах, що й свідків обвинувачення.

Натомість КПК не передбачає перехресного допиту обвинуваченого та потерпілого, а ОСОБА_3 та його захисник наполягали на тому, що саме ОСОБА_3 , який має статус обвинуваченого, та ОСОБА_8 , який на стадії досудового розслідування мав статус потерпілого, мали бути перехресно допитані.

Виходячи з наведеного, суд вважає, що клопотання обвинуваченого та його захисника про визнання доказів, наданих стороною обвинувачення, недопустимими, задоволенню не підлягають з підстав, наведених вище.

Разом з тим, оцінивши докази з точки зору допустимості, належності, достовірності та достатності, суд вважає, що органом досудового розслідування не здобуто відповідних доказів на підтвердження винуватості ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього кодексу, та в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку (ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).

Статтею 62 Конституції України гарантовано, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Зазначені права і свободи мають своє відображення у загальних засадах кримінального провадження, а саме у презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, яка відповідно до ст. 17 ч. 1 КПК України полягає у тому, що особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов`язаний доводи свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.

Конституційний Суд України у рішенні від 26 лютого 2019 року № 1-р/2019 у справі щодо відповідності Конституції України (конституційності) ст. 368-2 КК України зауважив, що елементом принципу презумпції невинуватості є принцип «indubioproreo», згідно з яким при оцінюванні доказів усі сумніви щодо вини особи тлумачаться на користь її невинуватості. Презумпція невинуватості особи передбачає, що обов`язок доведення вини особи покладається на державу.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що суди при оцінці доказів керуються критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою (рішення у справах «Ірландія проти Сполученого Королівства», «Яременко проти України», «Нечипорук і Йонкало проти України», «Кобець проти України»).

Розумний сумнів - це такий непереборний сумнів, який залишається у слідчого, прокурора, слідчого судді, суду щодо винуватості обвинуваченого чи підсудного після всебічного, повного і об`єктивного дослідження обставин справи. Наявність розумного сумніву щодо обґрунтованості обвинувачення не дозволяє будь-якій неупередженій людині, яка міркує з належним розумом і сумлінням, визнати обвинуваченого винним.

Виконуючи, свій професійний обов`язок, передбачений ст. 92 КПК України, обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити факти, встановлені в суді, а саме - винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого їй пред`явлено обвинувачення.

Згідно ст. 85 КПК України належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.

Ч. 1 ст. 337 КПК України передбачено, що судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту, крім випадків, передбачених цією статтею.

Згідно з вимогами ст. 373 ч. 1 КПК України виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що: 1) вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа; 2) кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим; 3) в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення. Виправдувальний вирок також ухвалюється при встановленні судом підстав для закриття кримінального провадження, передбачених пунктами 1 та 2 частини першої ст. 284 цього Кодексу.

Відповідно до ч.3 ст. 373 КПК України обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення в ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.

Об`єктивна сторона складу злочину, передбаченого ст. 286 ч. 2 КК України, включає три обов`язкові ознаки: а) суспільно небезпечне діяння (порушення правил безпеки дорожнього руху); б) суспільно небезпечні наслідки (спричинення потерпілому тяжких тілесних ушкоджень або заподіяння смерті); в) причинний зв`язок між діянням і наслідками.

Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як тих, що утворюють об`єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб`єктивну сторону.

У випадку виникнення дорожньо-транспортної пригоди за участю декількох водіїв наявність чи відсутність в їх діях складу злочину, передбаченого відповідними частинами статті 286 КК, потребує встановлення причинного зв`язку між діянням (порушенням правил безпеки дорожнього руху) кожного з них та наслідками, що настали, тобто з`ясування ступені участі (внеску) кожного з них у спричинення злочинного наслідку.

Як вбачається з висновку експертного дослідження обставин і механізму дорожньо-транспортної пригоди, № ЕД-2-3-10/13 від 29.07.2013 року, виходячи із заданих у заяві про проведення дослідження вихідних даних і викладених обставин пригоди та, враховуючи зафіксовані пошкодження транспортних засобів, механізм їх взаємодії в процесі зіткнення та післяконтактне переміщення і зафіксовану на місці пригоди слідову інформацію, механізм дорожньо-транспортної пригоди може бути представлений наступним чином: до моменту зіткнення автомобіль Пежо-407д.н.з. НОМЕР_4 та автомобіль ВАЗ-2106 д.н.з. НОМЕР_2 рухались в попутному напрямку автодорогою М-05 «Київ - Одеса» в бік м. Одеса: автомобіль Пежо-407 - в правій смузі, зі швидкістю біля 110км/год, ВАЗ-2106 - попереду в лівій смузі, зі швидкістю біля 70км/год; в районі 456км автодороги М 05 Київ-Одеса, коли відстань (дистанція) між транспортними засобами становила біля 20 м, автомобіль ВАЗ-2106, внаслідок появи зустрічного транспорту по його смузі руху, перестроївся в праву смугуруху; внаслідок цього маневру в крайній правій смузі руху в бік м.Одеса відбулося зіткнення автомобіля Пежо-407д.н.з. НОМЕР_4 з автомобілем ВАЗ-2106 д.н.з. НОМЕР_2 - в поздовжньому напрямку на деякій відстані до місця початку утворення подряпини на асфальтовому покритті, довжиною 1,7м, яка починається 456км + 5м автодороги М 05 Київ-Одеса, а в поперечному напрямку - на рівні розташування вказаної подряпини на асфальтовому покритті на відстані біля 2,18м від правого краю проїзної частини (див. іл.1 фото 1, додаток 1); в початковій фазі зіткнення у взаємний контакт вступали передній бампер в лівій частині і решітка облицювання радіатора в лівій частині автомобіля Пежо-407та задній бампер в правій частині автомобіля ВАЗ-2106 при їх попутному русі (з технічної точки зору не виключено зіткнення ТЗ під невеликим гострим кутом (біля 5°), розкритим проти ходу годинникової стрілки від поздовжньої осі а/м ВАЗ до поздовжньої осі а/м Пежо) з перекриттям кузовів автомобілів по бортам в поперечному напрямку на ділянці біля 40см, що вказує на блокуюче, позацентрове зіткнення вказаних автомобілів (іл.№31, додаток 1); в подальшому відбувалося зминання кузовних деталей задньої правої частини кузова автомобіля ВАЗ-2106 - заднього бамперу, панелі задка, правого заднього ліхтаря і задньої кромки правого заднього крила, в напрямку ззаду наперед та їх занурення вглиб капоту а/м Пежо-407на відстань біля 60см та в поперечному напрямку на ділянці лівіше центру капоту (іл. 27), що, відповідно, спричинило пошкодження лівої передньої частини кузова а/м Пежо-407(переднього бамперу, правої фари, капоту та лівого крила спереду) (іл.№32, додаток І); після чого, за рахунок позацентрового зіткнення транспортних засобів відбувалося розвертання а/м ВАЗ-2106 вліво проти ходу годинникової стрілки, причому його задня частина зміщувалася вправо і спричиняла остаточні деформації в лівій частині капоту а/м Пежо. В той же час відбувалося подальше занурення лівої передньої частини автомобіля Пежо 407 в праву задньо-бічну частину кузова автомобіля ВАЗ-2106 з ударним зіткненням із його правим заднім колесом, при чому відбувалося зминання заднього правого крила та деформація і зміщення заднього правого-колеса автомобіля ВАЗ-2106 фактично до центру його кузова та назовні колісної арки, що спричинило деформації правого борту і даху, та зміщення фільонки правої задньої двері автомобіля ВАЗ вперед та назовні правого борту (іл.№32, додаток І). Після чого відбувалося відкидання автомобіля ВАЗ-2106 в напрямку лівого узбіччя та кювету, де він своєю передньою частиною зіткнувся з розташованим там деревом; в той же час, за рахунок ударного позацентрового зіткнення передньої лівої частини а/м Пежо із задньою правою частиною а/м ВАЗ, зусилля від дії якого розповсюджувалося зліва від центру мас а/м Пежо, відбувалося розвертання останнього вліво - проти ходу годинникової стрілки, причому його права задня частина зміщувалася вперед і вправо по ходу руху та контактувала з бетонним відбійником, що обмежує праве узбіччя на відстані 3,1м від закінчення подряпини на асфальті (іл. №33, додаток 1). В подальшому відбувалося переміщення автомобіля Пежо в стані бічного заносу вздовж відбійника та вліво в напрямку зустрічної смуги руху і лівого узбіччя, з виїздом за межі проїзної частини в лівий кювет, де відбувається його остаточне розвертання правим бортом вперед по ходу руху і перехилення на цей правий борт до контакту з земляною поверхнею кювету, та послідуюче ударне зіткнення в стовбур дерева панеллю даху в його передній частині. Виходячи з вихідних даних, вказаних в заяві на проведення дослідження, покази водія автомобіля ВАЗ 2106, надані при відтворенні обставин ДТП, в тій частині, що автомобіль Пежо-407 з лівої смуги руху прийняв різко праворуч і ударився в парапет, потім в автомобіль ВАЗ 2106 неможуть вважатися технічно обґрунтованими, оскільки при такому механізмі зіткнення пошкодження транспортних засобів, їх переміщення після зіткнення, та зафіксована на місці пригоди слідова інформація не відповідають даним щодо пошкоджень транспортних засобів, їх переміщень та зафіксованих на місці пригоди слідів, вказаним в наданих на дослідження матеріалах. За заявленими у вихідних даних обставинами пригоди, за умови, що назустріч автомобілю ВАЗ 2106 по його смузі руху наближався зустрічний автомобіль, дії водія ОСОБА_8 у вигляді маневру з лівої смуги руху на праву смугу, по якій за ним рухався із значно більшою швидкістю автомобіль Пежо-407, з технічної точки зору не відповідали вимогам п. 12.3. Правил дорожнього руху. За заявленими у вихідних даних обставинами пригоди, за умови, що зустрічний автомобіль на смугу руху автомобіля ВАЗ 2106 не виїжджав, дії водія ОСОБА_8 у вигляді маневру з лівої смуги руху на праву смугу, по якій за ним рухався із значно більшою швидкістю автомобіль Пежо-407, з технічної точки зору не відповідали вимогам п.10.1. п.10.3. Правил дорожнього руху. За заявленими у вихідних даних обставинами пригоди водій автомобіля Пежо-407 не мав технічної можливості запобігти зіткненню транспортних засобів, з моменту виникнення небезпеки для руху - маневру на його смугу автомобіля ВАЗ 2106. За обставин розвитку пригоди, викладених в заяві на проведення дослідження та наданих матеріалах і вихідних даних, з технічної точки зору причиною зіткнення автомобілів Пежо-407 та ВАЗ 2106 стали одноосібні дії водія ОСОБА_8 , пов`язані з невиконанням вимог п.10.1, п.10.3. ПДР і виконанням небезпечного маневру перестроювання з лівої смуги руху в праву, по якій зі значно більшою швидкістю рухався автомобіль Пежо-407 (т. 1 а.с. 99-118).

Відповідно до висновку комісійної комплексної транспортно-трасологічної та авто-технічної експертизи обставин та механізму дорожньо-транспортної пригоди № СЕ-2509-3-903.17 від 01.09.2017 року, з якого вбачається, що виходячи з вихідних даних, вказаних в заяві на проведення експертизи, покази водія автомобіля ВАЗ 2106, надані при відтворенні обставин ДТП, в тій частині, що автомобіль Пежо-407 з лівої смуги руху «прийняв різко праворуч і ударився в парапет, а потім в автомобіль «ВАЗ-2106» не можуть вважатися технічно обґрунтованими, оскільки при такому механізмі зіткнення пошкодження транспортних засобів, їх переміщення після зіткнення та зафіксована на місці пригоди слідова інформація не відповідають даним щодо пошкоджень транспортних засобів, їх переміщень та зафіксованих на місці пригоди слідів, вказаним в наданих на дослідження матеріалах. В обставинах даної пригоди водій автомобіля ВАЗ-2106 ОСОБА_8 повинен був діяти у відповідності до вимог п.10.1, п.10.3 ПДР України. Водій автомобіля Пежо-407 при виборі швидкості руху мав керуватися вимогами п.12.6.г ПДР України, а з моменту виникнення небезпеки для руху, пов`язаного з маневром а/м ВАЗ - у відповідності до вимог п. 12.3. ПДР України. Водій автомобіля ВАЗ-2106 мав технічну можливість своїми одноосібними діями попередити дорожньо-транспортну пригоду шляхом належного виконання вимог п. 10.1., п. 10.3. ПДР України, для чого у нього не було перешкод технічного характеру. За заявленими у вихідних даних обставинами пригоди водій автомобіля Пежо-407 шляхом належного виконання вимог п.12.3 ПДР України щодо своєчасного застосування екстреного гальмування, а також, дотримуючись швидкісного режиму на даній ділянці дороги відповідно до п. 12.6 ґ) ПДР України, не мав технічної можливості запобігти зіткненню транспортних засобів, з моменту виникнення небезпеки для руху - маневру на його смугу автомобіля ВАЗ 2106. Відповідно, дії водія Пежо, пов`язані з невиконанням вимог п. 12.6. ґ) ПДР України, в причинному зв`язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди з технічної точки зору не перебувають. За обставин розвитку пригоди викладених в заяві на проведення експертизи та наданих матеріалах і вихідних даних, технічною причиною дорожньо-транспортної пригоди стали дії ОСОБА_8 , пов`язані з недотриманням вимог п.10.1, п. 10.3 ПДР України і виконанням небезпечного маневру перестроювання з лівої смуги руху в праву, по якій зі значно більшою швидкістю рухався автомобіль Пежо-407 (т. 2 а.с. 1-29).

Як вбачається з вихідних даних, надані слідчими експерту для проведення експертиз (т.2 а.с. 161) зазначено наступне: рух транспортних засобів організовано по трьом смугам - дві смуги в сторону м. Києва, одна смуга - в сторону м. Одеси. Крім того, вказано про наявність на даній ділянці дороги наступних дорожніх знаків - 1.26 «Двосторонній рух», 1.37 «Дорожні роботи», 3.29 «Обмеження максимальної швидкості», 5.17.1 «Напрямок руху по смугам».

Разом з цим, як вбачається з протоколу огляду місця події та схеми (т.2 а.с. 72-98), у п.12 протоколу огляду зазначено, що будь-які знаки на даній ділянці дороги відсутні. Водій ОСОБА_8 в судовому засіданні пояснив, що після знаку «Обмеження швидкості» до місця дорожньо-транспортної пригоди три перехрестя, тому слід вважати, що на ділянці дороги, де сталася дорожньо-транспортна пригода, обмеження швидкості не було.

Відповідно до довідки Управління Державтоінспекції ГУ МВС України в Одеській області № 427 від 04.02.2008 року автомобільна дорога М-05 Київ-Одеса, в тому числі ділянка км 402+300 м - км 464+122 м (ліворуч) знаходиться у капітальному ремонті. Рух по автомобільній дорозі М-05 Київ-Одеса було організовано по проїжджої частині, що розміщена праворуч (2 смуги руху у бік м. Одеси, 1 у бік м. Києва). Відповідно до акту № 135, обстеження місця скоєння ДТП, яке відбулося ІНФОРМАЦІЯ_4 о 22.30 год. на 456 км+005 м автодороги М05 Київ-Одеса, недоліків в експлуатаційному утриманні ділянки автомобільної дороги не встановлено. (т.3 а.с. 85).

Згідно довідки Відділу Державтоінспекції ГУ МВС України в Одеській області № 711 від 16.02.2009 року автомобільна дорога М-05 Київ-Одеса, в тому числі ділянка км 402+300 м - км 464+122 м станом на ІНФОРМАЦІЯ_4 знаходилася у стадії капітального ремонту. Рух по автомобільній дорозі М-05 Київ-Одеса було організовано по проїжджої частині, що розміщена праворуч (2 смуги руху у бік м. Одеси, 1 у бік м. Києва). Відповідно до акту № 135, обстеження місця скоєння ДТП, яке відбулося ІНФОРМАЦІЯ_4 о 22.30 год. на 456 км+005 м автодороги М05 Київ-Одеса, недоліків в експлуатаційному утриманні ділянки автомобільної дороги не встановлено. (т.3 а.с. 86).

З наведеного вбачається, що дані, зазначені прокурором в обвинувальному акті щодо обмеження швидкості та напрямку руху по смугам не відповідають дійсності і спотворені.

Натомість ОСОБА_3 були надані докази про те, що при призначенні слідчим авто технічних та трасологічних експертиз по справі, вихідні дані для вирішення експертом поставлених перед ним питань були сформульовані виключно на підставі слідчих дій, проведених за участю водія ОСОБА_8 , який спотворив обставини дорожньо-транспортної пригоди, що потягло складення неправдивих висновків. Ця обставина також встановлена постановою Суворівського районного суду міста Одеси від 09.10.2003 року.

Також суд звертає увагу на ту обставину, що версія органу досудового розслідування і версія водія ОСОБА_8 також не співпадають між собою. За версією органу досудового розслідування ОСОБА_3 рухався у крайній правій смузі в попутному напрямку з водієм ОСОБА_8 , позаду нього. Натомість водій ОСОБА_8 під час допиту в судовому засіданні пояснював, що рухався по крайній правій смузі, швидко наближалось позаду світло фар, водій Пежо почав виконувати маневр обгону, потім різко прийняв вправо і сталося зіткнення. При відтворенні обстановки і обставин події пояснював, що він рухався у крайній правій смузі, по цій же смузі рухався автомобіль Пежо, і сталося зіткнення (03 хвилина відеозапису), на 19-й хвилині відеозапису при відтворенні пояснив, що він рухався у крайній правій смузі, ОСОБА_3 рухався спочатку по цій же смузі, потім перестроївся у ліву від ОСОБА_8 смугу, а коли порівнявся з його автомобілем (ВАЗ 2106), різко прийняв вправо, оскільки йому (ОСОБА_3) назустріч рухався інший транспортний засіб.

Разом з цим, потерпілий ОСОБА_2 в судовому засіданні пояснив, що він знаходився на передньому пасажирському сидінні в автомобілі ВАЗ під керуванням ОСОБА_8 вони рухалися спочатку в середній смузі, потім перестроїлися у праву смугу.

Аналізуючи висновки експертиз № ЕД-2-3-10/13 від 29.07.2013 року (т.1 а.с. 99-118), № СЕ-2509-3-903.17 від 01.09.2017 року (т.2 а.с. 1-29), приймаючи до уваги ту обставину, що остання експертиза проведена за допомогою комп`ютерного моделювання (за допомогою якого транспортні засоби зображені в усіх фазах зіткнення і зроблена прив`язка до дороги, зокрема бетонного відбійника), а при проведенні усіх попередніх експертиз комп`ютерне моделювання не було застосовано, за відсутності технічної можливості, в ній проаналізовано висновки усіх попередніх експертиз, співставивши механізм виникнення даної дорожньо-транспортної пригоди, детально описаного в мотивувальній частині висновку, фотоілюстрації з зображенням поетапного контактування автомобілів, суд вважає, що водій ОСОБА_8 рухався не в крайній правій смузі, а в лівій смузі (по направленню до м. Одеса), в крайній правій смузі рухався водій ОСОБА_3 До вказаного висновку суд прийшов, детально спів ставивши між собою надані письмові докази, показання свідків, потерпілих.

Також, як вбачається зі схеми до протоколу огляду місця події, подряпина на асфальті (залишена від взаємодії диску правого колеса та асфальту), міститься в крайній правій смузі в лівій її частині, що також свідчить про те, що автомобіль ВАЗ 2106 рухався в лівій смузі і при виникненні небезпеки різко був скерований вправо.

Вказане підтверджується навіть доказом сторони обвинувачення - висновком комісійної судової авто технічної експертизи по дослідженню обставин зіткнення автомобілів Пежо і ВАЗ, № 1891 від 05.05.2008 року, в якому зазначено, що виходячи з кута контактування автомобілів, безпосередньо перед зіткненням мало місце зміщення автомобіля ВАЗ-2106 вправо, по ходу руху автомобіля Пежо-407 і в цій частині угледіти неспроможність показань водія автомобіля Пежо, з технічної точки зору, підстав немає (т.2 а.с. 160-163). Ту обставину, що маневрування здійснював водій автомобіля ВАЗ 2106 ОСОБА_8 , підтвердив у судовому засіданні і експерт ОСОБА_34 .

Враховуючи викладене, оцінюючи в сукупності досліджені під час судового розгляду докази з точки зору достатності та взаємозв`язку, надавши належну оцінку як кожному доказу окремо, так і в їх сукупності, суд вважає, що стороною обвинувачення не доведена належними та допустимими доказами вина ОСОБА_3 в порушенні правил дорожнього руху, що спричинило потерпілому ОСОБА_2 тяжкі тілесні ушкодження, і смерть потерпілого ОСОБА_1 , які перебували між собою у прямому причинному зв`язку, у зв`язку з чим він підлягає визнанню невинуватим та виправданню.

Вирішуючи питання щодо цивільних позовів, слід зазначити наступне.

Відповідно до ч.3 ст. 129 КПК України у разі виправдання обвинуваченого за відсутності в його діях складу кримінального правопорушення або його непричетності до вчинення кримінального правопорушення, а також у випадках, передбачених ч.1 ст. 326 цього Кодексу, суд залишає позов без розгляду.

Враховуючи наведене, суд вважає, що цивільні позови потерпілих ОСОБА_2 та ОСОБА_1 підлягають залишенню без розгляду.

Питання щодо речових доказів суд вирішує у відповідності до ст. 100 КПК України.

Керуючись ст.ст. 368-371, 373, 374 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_3 визнати невинуватим у пред`явленому обвинуваченні за ст. 286 ч. 2 КК України та виправдати у зв`язку з недоведеністю вчинення ним кримінального правопорушення.

Судові витрати у кримінальному провадженні у вигляді вартості експертиз в сумі 8535,98 грн. прийняти на рахунок держави.

Цивільний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення заподіяної шкоди у розмірі 110000,00 грн. - залишити без розгляду.

Цивільний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення заподіяної шкоди у розмірі 129935,00 грн. залишити без розгляду.

Речові докази у кримінальному провадженні - автомобіль Пежо-407д.н.з. НОМЕР_4 та автомобіль ВАЗ-2106 д.н.з. НОМЕР_2 повернути власникам; два лазерні диски - TDK формату DVD-R, SHIVAKI формату DVD-R (т.3 а.с. 31) - зберігати в матеріалах кримінального провадження.

Вирок може бути оскаржений в Одеський апеляційний суд, через Біляївський районний суд Одеської області, протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя О.І. Трушина