Рішення № 81066887, 08.04.2019, Чаплинський районний суд Херсонської області

Рішення набрало чинності "___"____20____р. Справа № 665/981/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" квітня 2019 р. Чаплинський районний суд Херсонської області в складі:

головуючої судді: Пилипенко І.О.,

за участю секретаря судового засідання: Ткаченко Л.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Чаплинка Херсонської області цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач в особі Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Свої вимоги позивач мотивує тим, що 12.05.2014 року ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 500 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Щодо зміни кредитного ліміту банк керувався п.2.1.1.2.3, 2.1.1.2.4 Умов та Правил наданні банківських послуг, де зазначено, що клієнт дає свою згоду на те, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням банку і клієнт дав право банку в будь-який момент змінити кредитний ліміт. Відповідач ставши клієнтом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» ідентифікувавшись та ознайомившись з Умовами та Правилами надання банківських послуг підписавши Анкету-Заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Публічному акціонерному товаристві Комерційний банк «ПРИВАТБАНК», згідно якої отримав кредитну картку. Позивач свої зобов'язання за договором виконав в повному обсязі, а відповідач кредит та відсотки за кредитом в повному обсязі не сплатив, у зв'язку з чим позивач вимушений звернутися до суду з даним позовом. Просить стягнути з відповідача заборгованість за договором кредиту в сумі 26960.75 грн. та судові витрати по справі.

В судове засідання представник позивача, будучи належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи не з’явився, надіславши заяву про розгляд справи за відсутності представника, просив позов задовольнити.

Відповідач ОСОБА_1, будучи належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з’явився.

Законний представник недієздатного ОСОБА_1 - ОСОБА_2, залучений до участі у справі ухвалою від 14.11.2018 року в судовому засіданні заперечував проти задоволення позову та просив суд в його задоволенні відмовити, оскільки відповідач по справі та його син ОСОБА_1 рішенням Чаплинського районного суду Херсонської області від 19.06.2014 року визнаний недієздатним. Згідно висновку лікарської комісії №194 від 13.11.2017 року, ОСОБА_1 потребує стороннього догляду та є інвалідом ІІ групи з дитинства. Внаслідок свого захворювання є обмежений до самообслуговування, обмежений в здатності до орієнтації, спілкування, контролювати свою поведінку. Вказані обставини свідчать про те, що кредит було видано недієздатній особі без його згоди як опікуна свого сина, тому заявлений позов не підлягає задоволенню.

Суд, заслухавши пояснення законного представника недієздатного ОСОБА_1 – ОСОБА_2, вивчивши письмові матеріали справи, дослідивши подані сторонами пояснення, приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що 12 травня 2014 року ОСОБА_1 підписав Анкету-Заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Публічному акціонерному товаристві Комерційний банк «ПРИВАТБАНК», згідно якої отримав кредит у розмірі 500 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом, з можливістю його подальшого збільшення.

Таким чином між сторонами у справі виникли кредитні правовідносини, на підставі укладеного кредитного договору, який складається з анкети заяви від 12.05.2014 року.

Як встановлено судом, додані позивачем до позовної заяви витяг з тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг, затверджених наказом №СП 2010 - 256 від 06.03.2010 року, ОСОБА_1 не підписані.

Умовами обслуговування, які визначені у п. 2.1.1.2. Умов та правил надання банківських послуг, передбачено, що для надання послуг банку клієнту видається картка, її вид визначений у Пам’ятці клієнта/Довідці про умови кредитування і заяві, підписанням якої клієнт і банк укладає договір про надання банківських послуг. Датою укладення договору є дата отримання картки, вказаної у заяві. Після отримання банком необхідних документів, а також заяви, банк проводить перевірку пред’явлених документів і приймає рішення про можливість встановлення кредитного ліміту на кредитну карку. Підписання даного договору є прямою і безумовною згодою клієнта відносно прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту, встановленого банком.

Отже, банком визначено порядок надання банківських послуг викладений в Умовах та правилах надання банківських послуг, і передбачає обов’язковість укладання договору у письмовій форми шляхом підписання клієнтом складових такої форми кредитного договору, а саме, заяви, пам’ятки, довідки про умови кредитування.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 під час отримання картки, підписав лише анкету-заяву. Доказів про підписання відповідачем пам’ятки клієнта, довідки про умови кредитування чи витягу з тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» банком не надано.

Згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості, станом на 30 квітня 2018 року відповідач має заборгованість за кредитом на загальну суму 26960.75 грн., з якої 425.67 грн. - заборгованість за кредитом; 21328.04 грн. заборгованість по процентам, 3447 грн. заборгованість за пенею та комісією, 500 грн. штраф (фіксована частина) грн., 1260.04 грн. – штраф (процентна складова).

Згідно положень статей 1054, 1055, 1056-1 ЦК України, за кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Частина 1 ст. 634 ЦК України, вказує, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Частинами першою та другою ст.. 638 ЦК України, передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частина друга ст.. 207 ЦК України, передбачає, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Викладеними нормами матеріального закону визначені істотні умови укладення кредитного договору, а саме розмір суми кредиту, умови його надання, сплати процентів за користування кредитом, які визначаються при укладенні сторонами договору шляхом складення його в письмовій формі, що підписується сторонами.

Кредитний договір вважається укладеним, якщо сторонами, у передбачених законом порядку та формі, досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов відповідно до норм чинного законодавства.

У свою чергу, заперечуючи проти позовних вимог, законний представник недієздатного ОСОБА_1 – ОСОБА_2, який є опікуном відповідача, зазначав, що оспорюваний правочин укладений останнім в період, коли він був недієздатним, оскільки на момент його укладення ОСОБА_1 відповідно до довідки до акту огляду МСЕК від 22.04.2014 року отримав другу групу інвалідності з дитинства та відповідно до висновку лікарської комісії №44 від 30.04.2014 року, потребував стороннього догляду, був обмежений до самообслуговування, обмежений в здатності до орієнтації, спілкування, контролювати свою поведінку.

Разом з тим, посилання ОСОБА_2 на те, що вказаний кредитним договір було укладено недієздатною особою та як наслідок, вказані обставини свідчать про наявність підстав для звільнення його сина від відповідальності, суперечить ст. ст. 213, 214 ЦПК України.

Так, згідно зі ст. 40 ЦК України, фізична особа визнається недієздатною з моменту набрання законної сили рішенням суду про це.

Відповідно до постанови №9 Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» справи про визнання правочину із цих підстав вирішуються з урахуванням як висновку судово-психіатричної експертиз, так і інших на підставі ст.212 ЦПК України.

Відповідно до рішення Чаплинського районного суду Херсонської області від 19.06.2014 року за №665/1029/14-ц, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 визнано недієздатним та призначено ОСОБА_2 його опікуном.

Таким чином, факт недієздатності ОСОБА_1А встановлений лише 04 березня 2011 року на підставі рішення Чаплинського районного суду Херсонської області, тобто після укладення спірного договору.

Таким чином, лише з цього часу може йти мова про укладення договору недієздатною фізичною особою, а оскільки оспорюваний правочин вчинений до цього, при вирішенні даного спору суду слід керуватися нормами ст. 225 ЦК України.

Правила ст. 225 ЦК України застосовуються до правочинів, які вчинені дієздатною особою, але за обставин, що свідчать про тимчасову наявність у неї такого стану, який призводить до дефектів у формуванні внутрішньої волі та її справжнього волевиявлення.

Однією з умов чинності правочину, згідно ст. 203 ЦК України, є дотримання вимог закону про те, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Для визнання правочину недійсним з підстав, передбачених ст. 225 ЦК України необхідно встановити наявність хоча б одного з двох факторів, які мали місце в момент вчинення правочину, а саме: дієздатна фізична особа не усвідомлювала значення своїх дій або не могла керувати ними.

З метою встановлення такого стану громадянина в момент вчинення правочину, суд призначає судово-медичну експертизу. Однак представником недієздатного ОСОБА_1 в ході судового розгляду клопотання про проведення судово-психіатричної експертизи не заявлялося.

В матеріалах даної справи відсутні належні докази про те, що на час укладення договору кредиту 12.05.2014 року ОСОБА_1 не розумів значення своїх дій, не усвідомлював їх наслідків та не міг керувати ними. Натомість навпаки, отримавши кредитну карту, поставивши свій підпис у відповідній графі анкети заяви, відповідач знімав грошові кошти у банкоматі, що свідчить про усвідомлення ним походження цих коштів, а також природи укладеного правочину.

Крім того, посилання на вищевказане рішення про визнання позичальника ОСОБА_1 недієздатним і встановлення над ним опіки і як наслідок звільнення від виконання зобов'язань по кредитному договору, суд вважає таким, що не має правового значення для вирішення справи, оскільки згідно зі ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Проте, позов про визнання недійсними кредитного договору як сам позичальник, так і його законний представник не подавали.

Відповідно до вимог ст.. 13 ЦПК України, суд розглядає справу в межах заявлених позовних вимог на підставі доказів, наданих сторонами у відповідності до вимог статей 81, 84 ЦПК України, дотримуючись засад змагальності у цивільному судочинстві.

Статтею 39 ЦК України визначено, що фізична особа може бути визнана судом недієздатною, якщо вона внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними. Порядок визнання фізичної особи недієздатною встановлюється Цивільним процесуальним кодексом України

За змістом ст.ст. 41, 60, 61, 63 цього Кодексу над недієздатною фізичною особою встановлюється опіка. Недієздатна фізична особа не має права вчиняти будь-якого правочину. Правочини від імені недієздатної фізичної особи та в її інтересах вчиняє її опікун. Відповідальність за шкоду, завдану недієздатною фізичною особою, несе її опікун (стаття 1184 цього Кодексу).

Суд встановлює опіку над фізичною особою у разі визнання її недієздатною і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування. Суд встановлює піклування над фізичною особою у разі обмеження її цивільної дієздатності і призначає піклувальника за поданням органу опіки та піклування.

Як визначено у ст. 67 цього Кодексу опікун зобов'язаний дбати про підопічного, про створення йому необхідних побутових умов, забезпечення його доглядом та лікуванням. Опікун вчиняє правочини від імені та в інтересах підопічного. Опікун зобов'язаний вживати заходів щодо захисту цивільних прав та інтересів підопічного.

Згідно ст. 68 цього Кодексу опікун, його дружина, чоловік та близькі родичі (батьки, діти, брати, сестри) не можуть укладати з підопічним договорів, крім передання майна підопічному у власність за договором дарування або у безоплатне користування за договором позички. Опікун не може здійснювати дарування від імені підопічного, а також зобов'язуватися від його імені порукою.

За змістом статей 71, 72 ЦК України, опікун не має права без дозволу органу опіки та піклування: 1) відмовитися від майнових прав підопічного; 2) видавати письмові зобов'язання від імені підопічного; 3) укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, в тому числі договори щодо поділу або обміну житлового будинку, квартири; 4) укладати договори щодо іншого цінного майна. Опікун зобов'язаний дбати про збереження та використання майна підопічного в його інтересах. Опікун самостійно здійснює витрати, необхідні для задоволення потреб підопічного, за рахунок пенсії, аліментів, відшкодування шкоди у зв'язку з втратою годувальника, допомоги на підопічну дитину та інших соціальних виплат, призначених на підопічну дитину відповідно до законів України, доходів від майна підопічного тощо. Якщо підопічний є власником нерухомого майна або майна, яке потребує постійного управління, опікун може з дозволу органу опіки та піклування управляти цим майном або передати його за договором в управління іншій особі.

Статтею 1184 цього Кодексу визначено, що шкода, завдана недієздатною фізичною особою, відшкодовується опікуном або закладом, який зобов'язаний здійснювати нагляд за нею, якщо він не доведе, що шкода була завдана не з його вини. Обов'язок цих осіб відшкодувати шкоду, завдану недієздатною фізичною особою, не припиняється в разі поновлення її цивільної дієздатності. Якщо опікун недієздатної особи, яка завдала шкоди, помер або у нього відсутнє майно, достатнє для відшкодування шкоди, а сама недієздатна особа має таке майно, суд може постановити рішення про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю потерпілого, частково або в повному обсязі за рахунок майна цієї недієздатної особи.

Таким чином, дійсно між сторонами з моменту підписання відповідачем 12.05.2014 року Анкети-Заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Публічному акціонерному товаристві Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» та отримання кредитної кратки із встановленим на ній кредитним лімітом в розмірі 500 гривень, виникли договірні правовідносини з приводу отримання кредитного ліміту у розмірі 500 грн., умови якого відповідач припинив виконувати після визнання його за рішенням суду недієздатним через не усвідомлювання значення своїх дій внаслідок психічного захворювання.

Отже, з призначенням над відповідачем за рішенням Чаплинського районного суду Херсонської області від 19.06.2014 року опікуна ОСОБА_2, обов’язок по вчиненню дій, направлених на виконання цього договору, перейшов до опікуна, якому, як вбачається з матеріалів справи та пояснень ОСОБА_2, не було відомо про існування укладеного з його сином кредитного договору і ці доводи не спростовані матеріалами справи.

Аналіз приведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що з моменту визнання відповідача недієздатним, він не несе відповідальності за неналежне виконання умов кредитного договору, оскільки є недієздатним суб’єктом цивільної процесуальної дієздатності, а усі правочини, що необхідно вчиняти на погашення суми кредитного зобов’язання, законом покладено на опікуна, який не є стороною кредитного договору і у такому випадку несе особисту відповідальність за завдану шкоду, якщо не доведе, що ця шкода завдана не з його вини.

В матеріалах справи відсутні докази про те, що опікун був повідомлений про існування кредитного договору та порушення строків погашення отриманого кредиту.

У разі завдання шкоди через вині дії опікуна між ним та банком виникають деліктні правовідносини, які вирішуються за положеннями ст.ст. 41, 1184 ЦК України. Таких вимог банком не заявлено.

Вирішуючи спір, суд враховує наведені положення матеріального права та бере до уваги відсутність з боку недієздатного відповідача винних дій в порушенні строків погашення кредиту починаючи з моменту визнання його за рішенням суду недієздатним, бо в силу свого психічного стану він не міг самостійно здійснювати свої права і виконувати обов’язки укладеного з ним кредитного договору через нездатність усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними у зв’язку з психічним розладом стану його здоров’я. Особа, на яку законом покладено обов’язок вчиняти дії від імені недієздатної особи – опікун ОСОБА_2, не залучений до участі у справі як відповідач, оскільки до нього відповідно не пред’явлено позовних вимог.

Таким чином, враховуючи, що позов пред’явлено до особи, яка не має відповідати за даним позовом, тому в задоволенні позовних вимог ПАТ КБ «Приват Банк» до ОСОБА_1 слід відмовити.

Питання про судові витрати суд вважає за необхідне вирішити в порядку, передбаченому частиною першою ст.. 141 ЦПК України.

На підставі ст.ст. 203, 207, 638, 1048, 1054-1055, 1056-1 Цивільного кодексу України, керуючись ст.ст. 4, 5, 12, 13, 89, 141, 197, 259, 263-265, 280 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приват Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Херсонського апеляційного суду, шляхом подачі, протягом 30 днів з дня його проголошення, апеляційної скарги.

У відповідності до п.п. 15.5 Перехідних Положень ЦПК в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Чаплинський районний суд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя І.О. Пилипенко