Рішення № 81065589, 09.04.2019, Пустомитівський районний суд Львівської області

Справа № 450/1297/18 Провадження № 2/450/293/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2019 року Пустомитівський районний суд Львівської області в складі:

головуючого – судді Мусієвського В.Є.

при секретарі Гук О.П.

з участю представника ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Пустомити цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» про стягнення пені із суми невиплаченого страхового відшкодування, -

в с т а н о в и в:

Позивач звернулася в суд з позовом до відповідача про відшкодування пені із суми невиплаченого страхового відшкодування та просила стягнути з відповідача на її користь 28763,06 грн. В обгрунтування позовних вимог покликається на те, що 05.07.2016 року вона звернулася з позовом до відповідача про стягнення страхового відшкодування у розмірі 3835,07 грн., пені в розмірі 6124,15 грн., 3% відсотків річних у розмірі 503,35 грн., інфляційних втрат – 17445,54 грн, всього на загальну суму 42208,11 грн. Рішенням Пустомитівького районного суду Львівської області від 08.11.2016 року позов задоволено та стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» (ідентифікаційний код юридичної особи 30859524) на користь ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1) суму страхового відшкодування у розмірі 33835,07 грн.; пеню у розмірі 6124,15 грн.; три відсотки річних у розмірі 503,35 грн.; інфляційні втрати у розмірі 1745,54 грн., всього на загальну суму 42208,11 грн. Постановою Апеляційного суду Львівської області від 20.12.2017 року рішення суду першої інстанції залишено без змін. Страховик виплату страхового відшкодування провів лише 30.01.2018 року, не виконав своїх зобов’язань за договором страхування вчасно, чим порушив її права. Вона має право на нарахування та виплату відповідачем пені за період з 06.07.2016 року по 29.01.2018 року в розмірі 19387,50 грн. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми. Загальна сума процентів річних від простроченої суми становить 1593,50 грн., інфляційне збільшення суми боргу складає 7782,06 грн.

Ухвалою від 08.05.2018 року відкрито провадження у справі.

23.06.2018 року відповідач надав відзив на позовну заяву, у якому вказав на те, що до вимоги про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність один рік, а тому термін за який може бути стягнено пеню є з 24.04.2017 року по 29.01.2018 року, сума пені за період прострочення становить 9507,65 грн.

Протокольною ухвалою суду від 11.09.2018 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав та дав пояснення, аналогічні мотивам звернення до суду, заперечень на відзив не подав. З поданим відзивом відповідача погодився.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, хоча був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, подав відзив на позовну заяву, зазначивши, що до вимоги про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність один рік, а тому така підлягає стягненню з 24.04.2017 року по 29.01.2018 року, в сумі 9507,65 грн..

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши матеріали справи та докази в їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.

Рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 08.11.2016 року, яке набрало законної сили 20.12.2017 року, задоволено позов ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» про стягнення страхового відшкодування; стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» на користь ОСОБА_2 суму страхового відшкодування у розмірі 33835,07 грн.; пеню у розмірі 6124,15 грн.; три відсотки річних у розмірі 503,35 грн.; інфляційні втрати у розмірі 1745,54 грн., всього на загальну суму 42208,11 грн.; стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» на користь ОСОБА_2 судові витрати на правову допомогу у розмірі 3142,50 грн.; стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» на користь ОСОБА_2 сплачений судовий збір у розмірі 551,20 грн.

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Як зазначила сторона позивача та не заперечив відповідач, останній провів виплату страхового відшкодування лише 30.01.2018 року, не виконавши свої зобов’язання за договором страхування вчасно.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Згідно до ч.1 ст. 509 ЦК України зобов'язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

В силу ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

З матеріалів справи вбачається, що відповідач не виконав взятих на себе зобов’язань згідно договору добровільного страхування наземних транспортних засобів, цивільно-правової відповідальності водія та від нещасного випадку з водієм та пасажиром на транспорті № 28-1301-15-00276 від 30.09.2015 року.

Згідно п. 19.1 частини 2 Договору страхування, за невиконання або неналежне виконання обов'язків за договором сторони несуть майнову відповідальність шляхом сплати пені в розмірі 0,1% від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, встановленої на кінцеву дату такого платежу.

Підставою, яка породжує обов'язок сплатити неустойку, є порушення боржником зобов'язання (ст. 610, п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (ч. 1 ст. 549 ЦК України). Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, а пенею - неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частини друга та третя цієї статті).

За приписами параграфу 2 глави 49 ЦК України особливість пені у тому, що вона нараховується з першого дня прострочення та доти, поки зобов'язання не буде виконане. Період, за який нараховується пеня за порушення зобов'язання, не обмежується. Її розмір збільшується залежно від тривалості порушення зобов'язання. Тобто, вона може нараховуватись на суму невиконаного або неналежно виконаного грошового зобов'язання (зокрема, щодо повернення кредиту чи сплати процентів за кредитом) протягом усього періоду прострочення, якщо інше не вказано у законі чи в договорі. Однак, відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (як штрафу, так і пені) застосовується позовна давність в один рік. Відтак, стягнути неустойку (зокрема і пеню незалежно від періоду її нарахування) можна лише у межах спеціальної позовної давності.

Згідно з ч. 1 ст. 260 ЦК України позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими ст. ст. 253 - 255 цього кодексу.

На відміну від обчислення позовної давності для вимоги про стягнення штрафу, позовна давність за вимогою про стягнення пені обчислюється окремо за кожен день (місяць), за який нараховується пеня. Право на позов про стягнення пені за кожен день (місяць) виникає щодня (щомісяця) на відповідну суму, а позовна давність обчислюється з того дня (місяця), коли кредитор дізнався або повинен був дізнатися про порушення його права на стягнення пені.

У постанові від 6 листопада 2013 року у справі № 6-116цс13 Верховний Суд України, аналізуючи приписи ст. 266 і ч. 2 ст. 258 ЦК України, дійшов висновку, що можливість стягнення неустойки (пені, штрафу) обмежується останніми 12 місяцями перед зверненням кредитора до суду, а починається у межах позовної давності за основною вимогою з дня (місяця), з якого вона нараховується.

Перебіг позовної давності для стягнення неустойки (пені, штрафу) за кожним з прострочених щомісячних платежів починається з наступного дня після настання терміну внесення чергового платежу.

Таким чином, суд приймає до уваги розрахунок суми пені, наданий відповідачем у відзиві, яка становить 9507,65 грн.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, положення зазначеної норми права передбачають, що зобов'язання можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів, передбачених законом, а також угод, які не передбачені законом, але йому не суперечать, а в окремих випадках встановлені актами цивільного законодавства цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.

Враховуючи зазначене, а також ту обставину, що рішення суду про стягнення коштів відповідачами не виконано, суд приходить до висновку про наявність між сторонами грошових зобов'язань, які відповідачі не виконують, що дає підстави для стягнення на користь позивача інфляційних витрат за весь час прострочення та 3 % річних від простроченої суми, які входять до складу грошового зобов'язання, оскільки боржник зобов'язаний відшкодувати інфляційні витрати від знецінення неповернутих коштів за час виконання рішення суду про стягнення суми.

Таким чином загальна сума 3 % річних за період прострочення з 06.07.2016 р. по 29.01.2018 р. становить 1593,50 грн., інфляційні втрати становлять 7782,06 грн.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ним Кодексом.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у спразі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи вищенаведене, позовні вимоги слід задовольнити частково та стягнути з відповідача в користь позивача суму пені в розмірі 9507,65 грн. за прострочення виплати суми страхового відшкодування, інфляційні витрати - 7782,06 грн., 3% річних від простроченої суми – 1593,50 грн., а всього 18883,21 грн.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. При зверненні до суду позивачем було сплачено судовий збір в сумі 704,80 грн., що підтверджується квитанцією, а тому сплачений судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 82, 89, 141, 247, 259, 263-265, 268 ЦПК України, ст.ст. 258, 260, 509, 525, 526, 549, 610, 611, 625, 626 ЦК України, суд,-

у х в а л и в:

Позовні вимоги ОСОБА_2 – задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» на користь ОСОБА_2 18883,21 гривень.

В іншій частині позовних вимог – відмовити.

Стягнути Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 704,80 гривень.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом 30 днів з часу складання повного судового рішення до Львівського апеляційного суду або через місцевий суд до Львівського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстроване місце проживання 81118, вул. Юність, 24, м.Пустомити, Львівської області, НОМЕР_2 виданий Пустомитівським РВ УМВСУ у Львівській області 12.01.2005 року, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1.

Відповідач: Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Українська страхова група», місцезнаходження 03038, вул. Федорова, 32-А, м.Київ, ЄДРПОУ 30859524.

Повний текст рішення складено 10.04.2019 року.

Суддя Мусієвський В.Є.