Ухвала суду № 81063803, 09.04.2019, Чернігівський районний суд Запорізької області

Справа № 329/287/19

Провадження № 2/329/161/2019

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без руху

09 квітня 2019 року смт Чернігівка

Суддя Чернігівського районного суду Запорізької області Богослов А.В., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1, представник позивача – ОСОБА_2, до Публічного акціонерного товариства “Запоріжжяобленерго”, про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,

ВСТАНОВИВ:

Так, 04 квітня 2019 року представник позивача звернувся до суду із позовною заявою про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Згідно ч.4 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору.

Так, відповідно до ч.1 ст.4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою ставка судового збору встановлена в розмірі 1 відсотка ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Представником позивача в позовній заяві зазначено ціну позову в розмірі 20635,31 грн.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» з 01.01.2019 встановлений прожитковий мінімум для працездатних осіб в розмірі 1921 грн. 00 коп.

Таким чином, позивач повинен був сплатити судовий збір в розмірі 768,40 грн.

Представник позивача в позовній заяві зазначив, що позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п.1 ч.1 ст. 5 Закону України “Про судовий збір”.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.5 Закону України “Про судовий збір” від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу законів про працю України, приписи якої кореспондуються із частиною першою статті 1 Закону України «Про оплату праці», заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Відповідно до статті 116 Кодексу законів про працю України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен у зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Відповідальність за затримку розрахунку при звільненні встановлено статтею 117 Кодексу законів про працю України, згідно з приписами якої в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Отже, стягнення з роботодавця (власника або уповноваженого ним органу підприємства, установи, організації) середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, за весь час затримки по день фактичного розрахунку) за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, який нараховується у розмірі середнього заробітку і спрямований на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій).

Середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою не є основною чи додатковою заробітною платою, а також не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою (зокрема, компенсацією працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати) у розумінні статті 2 Закону України «Про оплату праці», тобто середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не входить до структури заробітної плати.

З огляду на викладене пільга щодо сплати судового збору, передбачена пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», згідно з якою від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі, не поширюється на вимоги позивачів про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні під час розгляду таких справ в усіх судових інстанціях.

Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного суду від 30.01.2019 по справі № 910/4518/16.

Представником позивача не надано документ, що підтверджує сплату судового збору на суму 768,40 грн.

Отже, представнику позивача необхідно усунути недоліки позовної заяви шляхом надання до суду доказів сплати судового збору в сумі 768,40 грн.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п’яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Таким чином, доходжу до висновку, що позовна заява не відповідає вимогам ЦПК України і підлягає залишенню без руху.

Керуючись ст. 185 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1, представник позивача – ОСОБА_2, до Публічного акціонерного товариства “Запоріжжяобленерго”, про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, - залишити без руху, надавши представнику позивача десять днів з дня отримання копії ухвали суду для усунення недоліків.

У разі невиконання ухвали суду в зазначений строк, позовна заява вважається неподаною та повертається представнику позивача зі всіма доданими до неї документами.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.

Суддя А.В. Богослов