Рішення № 81062931, 02.04.2019, Олександрівський районний суд Донецької області

Справа № 240/99/19

Провадження № 2/240/112/19

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2019 року смт. Олександрівка

Олександрівський районний суд Донецької області у складі:

головуючого судді - Шинкаренко А.І.

за участю секретаря судового засідання - Пліскачової Н.В.

позивача - ОСОБА_1

представника позивача - ОСОБА_2

відповідача -ОСОБА_3,

розглянуву відкритому судовому засіданн у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, про стягнення боргу за договором позики,

в с т а н о в и в:

11.02.2019 року позивач - ОСОБА_1, через свого представника - ОСОБА_2, звернувся до суду з позовною заявою, про стягнення з ОСОБА_3 заборгованості за договором позики у розмірі 120000 грн.

В обгрунтування заявлених позовних вимог посилається на те, що 21 серпня 2018 року ОСОБА_1 уклав з відповідачем ОСОБА_3 договір позики у формі розписки, за умовами якого останній отримав грошові кошти у сумі 120000 грн., з умовою їх повернення - до 20.12.2018 року. У порушення взятих на себе зобов'язань відповідач, у визначений строк, кошти не повернув. Просить стягнути з відповідача заборгованість за договором позики у розмірі 120000 грн., та покласти на відповідача судові витрати.

Ухвалою Олександрівського районного суду Донецької області від 28.02.2019 року відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного провадження, з викликом сторін.

Позивач та його представник в судовому засіданні підтримали заявлені позовні вимоги та наполягали на їх задоволенні. Позивач суду пояснив, що в серпні місяці 2018 року, до нього звернувся ОСОБА_3 з проханням надати йому в позику грошові кошти в сумі 120000 грн., для особистих потреб. Надавши кошти, ОСОБА_3, останній написав власноручно розписку про отримання коштів в сумі 120000 грн. із зобов'язанням їх повернути до 20 грудня 2018 року. У визначений у розписці строк відповідач кошти не повернув, у зв'язку з чим змушений був звернутись за правовою допомогою та до суду. Відповідач раніше неодноразово звертався за позикою і брав у борг пшеницю для посіву, проте правовідносини, які виникли за розпискою у серпні 2018 року ніяким чином не пов'язані з правовідносинами, які були раніше.

Крім того, представник позивача заявив клопотання про долучення до матеріалів справи доказів, які підтверджують витрати на правову допомогу, відповідно до умов договору про надання правничої допомоги № 26/12-18 від 26.12.2018 року.

Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні позов не визнав, зазначив, що гроші в борг не брав, а розписка від 20 серпня 2018 року написана ним за попередні борги за пшеницю, яку брав у ОСОБА_1, але з ним розрахувався. На сьогоднішній день винен позивачу 20000 грн та 5 тонн насіння соняшника, що підтверджується іншою розпискою, яка датована квітнем 2018 року.

Заслухавши позивача та його представника, відповідача, дослідивши надані докази, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що 21 серпня 2018 року між позикодавцем - ОСОБА_1 та відповідачем - ОСОБА_3 у письмовій формі укладено договір позики,за умовами якого, позивач передав відповідачу грошові кошти у розмірі 120 000,00 грн. , які він зобов'язався повернути позивачу у строк до 20 грудня 2018 року.

На підтвердження укладення договору позики та його умов була складена розписка, яка власноруч підписана ОСОБА_3, оригінал якої досліджено судом (а. с. 5 ).

Згідно зі статтею 1046 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно із частиною другою статті 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Отже, письмова форма договору позики унаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.

Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Відповідно до частин першої та другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договір позики є двостороннім правочином, а також він є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов'язки за договором позики, у тому числі повернення предмета позики або рівної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.

За своєю суттю розписка про отримання у борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей.

Отже, досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, незалежно від найменування документа, і залежно від установлених результатів робити відповідні правові висновки.

Зазначений правовий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладений у постановах: від 18 вересня 2013 року № 6-63 цс 13; від 02 липня 2014 року № 6-79 цс-14.

Отже, у цій справі ОСОБА_3 надаючи ОСОБА_1 розписку, тобто борговий документ, що видається боржником кредитору після передання грошової суми, зобов'язався повернути грошові кошти у розмірі 120000 грн до 20 грудня 2018 року, відображаючи таким чином зміст умов договору позики. Розписка містить дату її надання 21 серпня 2018 року, що відповідно посвідчує факт передання грошової суми. Відповідач не заперечує того, що ця розписка підписана саме ним.

В обумовлений договором строк - відповідач ОСОБА_3 кошти позивачу ОСОБА_1 не повернув. Наявність у позивача боргового документа - розписки відповідача, свідчить про невиконання ним взятих на себе зобов'язань.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України одним із принципів цивільного судочинства є змагальність сторін та згідно зі ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Позивачем доведено факт укладення договору позики, факт отримання відповідачем коштів та порушення зобов'язання, відповідачем не надано доказів, які б спростували надані позивачем докази.

Відповідач заперечуючи проти позову посилається на те, що кошти у сумі 120000 грн не отримував, а розписку написав за попередні борги за пшеницю, яку брав у ОСОБА_1 для посіву. На сьогоднішній день винен позивачу 20000 грн та 5 тон насіння соняшника, що підтверджується іншою розпискою, яка датована квітнем 2018 року.

Суд не приймає до уваги доводи відповідача щодо неотримання ним спірної суми (безгрошовість позики), оскільки відповідач договір позики у судовому порядку не оспорював (стаття 1051 ЦК України). Відповідно до ч.2 ст.78 ЦПК України обставини, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Так, лише поясненнями сторін не може доводитися факт виконання чи невиконання зобов'язання за наявності розписки, підписаної сторонами.

Отже, відповідач не довів належними та допустимими доказами наявність між сторонами інших правовідносин ніж позика, безгрошовість позики.

Твердження відповідача про те, що спірна розписка є підробкою - саме в даті складання, не заслуговують на увагу, оскільки відповідно до ст. 81 ЦПК України обов'язок по доказування обставин, на які він посилається в своїх заперечення, покладається саме на відповідача, проте ним не надано будь-яких доказів на підтвердження вказаного факту.

Отже, з огляду на зміст наданої боргової розписки, наданих сторонами пояснень, а також письмових доказів, можливо дійти висновку, що між сторонами існують правовідносини виключно за договором позики, а не інші правовідносини, тому позовні вимоги про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 боргу у розмірі 120000,00 грн., є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Крім того, в судовому засіданні представником позивача було заявлено клопотання про стягнення з відповідача на користь позивача витрати на отримання професійної правової допомоги у розмірі 5000 (п'ять тисяч) гривень 00 копійок. Суду було надано розрахунок суми судових витрат, які поніс позивач, квитанцію №TS207415 від 02.04.2019 року, детальний опис надання послуг, відповідно до договору, про надання правових послуг адвокатом за № 26/12-18 від 26.12.2018 року.

Право на правову допомогу гарантовано статтями 8, 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України (Рішення від 16 листопада 2000 року № 13-рп/2000; Рішення від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009; Рішення від 11 липня 2013 року № 6-рп/2013).

Витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України, до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.ч.1,2,3 ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Як передбаченост.ст.15,60,62 ЦПК України та Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», правничу допомогу в суді може надавати адвокат, повноваження адвоката як представника посвідчується довіреністю або ордером.

Згідно ст.30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнта. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини справи. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських послуг, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, а й також чи сума їх була обґрунтованою.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04, п. 269.

Відповідно до п. 48 Постанови Пленуму ВССУ № 10 від 17.10.2014 року, витрати на правову допомогу стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов'язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Як вбачається з матеріалів справи, представництво інтересів ОСОБА_1 в суді здійснювалось адвокатом ОСОБА_2 на підставі ордеру серії АА № 073860 від 16.01.2019 року за договором про надання правової допомоги № 26/12-18 від 26.12.2018 року.

Відповідно до поданого розрахунку гонорару за вказаним договором загальна вартість послуг, наданих адвокатом становить 5763 грн.

Згідно з квитанцією від 02.04.2019 року ОСОБА_1 було поповнено картку за номером НОМЕР_3, що належить ОСОБА_2, на суму 5000 грн.

У наданому розрахунку гонорару адвоката зазначені процесуальні дії: 1) зустріч, консультація клієнта, узгодження правової позиції; 2) підготовка до розгляду справи та збір доказів (ознайомлення з матеріалами справи, копіювання документів); 3)представництво та захист інтересів клієнта під час здійснення цивільного судочинства у справі ( судові засідання - 27.03.2019 року, 02.04.2019 року).

За наданим розрахунком суми судових витрат, клієнт сплачує адвокату гонорар (винагороду), виходячи з таких тарифів:

- зустріч,консультація клієнта,узгодження правової позиції ( 1 год.) -960,50грн.;

- підготовка до розгляду справи та збір доказів ( ознайомлення з матеріалами справи, копіювання документів) (3 год.)- 2881,5 грн. (960,5 грн. х 3 год.);

- представництво та захист інтересів клієнта під час здійснення цивільного судочинства у справі ( судові засідання - 27.03.2019 року та 02.04.2019 року) - 1921грн. ( 960,5 х2 год.)

Отже,загальна сума витрат становить 5763 грн.,а фактично сплачено позивачем ОСОБА_1 5000 грн.

Дослідивши перелік наданих послуг та робіт, виконаних в межах договору про надання правової допомоги, враховуючи складність справи, час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт, обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціну позову та значенням справи для сторони, суд вважає, з урахуванням вимог розумності та справедливості, на відшкодування витрат на правничу допомогу, понесених позивачем стягнути з відповідача 5000 грн.

Однією з основних засад (принципу) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України). Тому, відповідно до ст. 141 ЦПК України суд стягує з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 1200,00 грн.

На підставі викладеного та керуючись вимогами статей 13, 81, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3, про стягнення боргу за договором позики - задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_1, місце реєстрації: АДРЕСА_3, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_2, місце реєстрації: АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2) заборгованість за договором позики від 21 серпня 2018 року у розмірі 120 000 (сто двадцять тисяч) 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_1, місце реєстрації: АДРЕСА_3, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2, місце реєстрації:АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2), судовий збір у розмірі 1200 (одна тисяча двісті) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1, місце реєстрації: АДРЕСА_3, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2, місце реєстрації: АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2), витрати на отримання професійної правничої допомоги у розмірі 5000 (п'ять тисяч) гривень 00 копійок.

Рішення суду набирає чинності після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано.

Апеляційна скарга може бути подана безпосередньо до Донецького апеляційного суду або через Олександрівський районний суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст.265 ЦПК України:

Позивач - ОСОБА_1, місце реєстрації: АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2.

Відповідач - ОСОБА_3, місце реєстрації: АДРЕСА_3, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1.

Повне судове рішення складено 09 квітня 2019 року.

Суддя А.І. Шинкаренко