Ухвала суду № 81062891, 09.04.2019, Рахівський районний суд Закарпатської області

Справа № 305/1157/18

Номер провадження 1-кп/305/137/19

УХВАЛА

09.04.2019. Рахівський районний суд Закарпатської області в складі:

головуючої судді Марусяк М.О.

секретаря судових засідань ОСОБА_1

за участю прокурора Кабаль Л.В.

н/л обвинуваченого ОСОБА_2

захисника ОСОБА_3

законного представника н/л обвинуваченого ОСОБА_2- ОСОБА_4

представника служби у справах дітей ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Рахові клопотання про зміну запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту на тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч.2 ст. 185, ч.2 ст.289 КК України,-

ВСТАНОВИВ

На розгляді Рахівського районного суду Закарпатської області (головуюча суддя Марусяк М.О.) знаходиться об'єднане кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч.2 ст.185, ч.2 ст.289 КК України та про обвинувачення ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.185 КК України.

В судовому засіданні 03.04.2019, прокурор Рахівського відділу Тячівської місцевої прокуратури Закарпатської області ОСОБА_7, в рамках даного кримінального провадження, подала клопотання про зміну обвинуваченому ОСОБА_2М запобіжний захід у вигляді домашнього арешту на тримання під вартою строком на 45 діб з дати його фактичного затримання.

Крім того, прокурор заявила клопотання про надання дозволу на затримання ОСОБА_2 з метою його приводу для розгляду клопотання про зміну запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту на тримання під вартою.

Ухвалою суду від 03.04.2019, клопотання прокурора про надання дозволу на затримання неповнолітнього ОСОБА_2 - задоволено. Надано дозвіл на затримання неповнолітнього обвинуваченого ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканця ІНФОРМАЦІЯ_2, з метою його приводу для участі в розгляді клопотання про зміну запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту на тримання під вартою.

Відповідно до повідомлення начальника Рахівського ВП Тячівського ВП ГУНП в Закарпатській області, ОСОБА_8, яке надійшло до суду 09.04.2019, ОСОБА_2 затриманий працівниками поліції.

У судовому засіданні прокурор Кабаль Л.В. просить задовольнити клопотання. При цьому стверджує, що є достатньо підстав для задоволення клопотання, оскільки неповнолітній ОСОБА_2, обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч.2 ст.185, ч.2 ст.289 КК України, що відносяться до тяжких злочинів, ризики, наведені нею у клопотанні від 03.04.2019, дійсно існують. Окрім того, відповідно до ухвали суду від 28.02.2019 до обвинуваченого ОСОБА_2 було застосовано цілодобовий домашній арешт, на строк до 26 квітня 2019 року, з покладенням обов'язків на обвинуваченого. Однак, незважаючи на ухвалу суду, та ознайомлення обвинуваченого з обов'язками, в тому числі, прибувати на виклики суду, обвинувачений ОСОБА_2 в судові засідання, будучи належним чином повідомленим про розгляд кримінального провадження не з'являвся, про причини неявки суд не повідомляв. Через що судом застосовувалися щодо обвинуваченого заходи процесуального примусу, привід, який працівники поліції не могли виконати, оскільки обвинувачений ОСОБА_2 перебував у житловому будинку, за місцем свого проживання, не відчиняв двері, з будинку не виходив. Враховуючи всі ці обставини, вважає, що застосування більш м'якого запобіжного заходу не забезпечить виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків.

Захисник ОСОБА_3 вважає, що відсутні підстави для обрання найсуворішого запобіжного заходу відносно неповнолітнього ОСОБА_2 При цьому стверджує, що достатнім запобіжним заходом, який забезпечить належну процесуальну поведінку підозрюваного буде цілодобовий домашній арешт, оскільки обвинувачений має визначене місце проживання.

Обвинувачений ОСОБА_2, не заперечував, що був ознайомлений з умовами перебування під домашнім арештом, з обов'язком прибувати на вимоги суду на розгляд кримінальних проваджень, однак судові повістки не отримував. Не заперечує, що під час виконання працівниками поліції ухвали про привід, зранку 03 квітня 2019, перебував за місцем свого проживання, двері на вимогу працівників поліції не відчиняв. Напередодні, 02 квітня 2019 року, з'явився у судове засідання у приміщення Рахівського районного суду, на виклики іншого складу суду, де йому захисником було повідомлено про необхідність з'явитися до суду на 10 годину 30 хвилин, 03.04.2019.

Законний представник неповнолітнього обвинуваченого ОСОБА_4 та представник служби у справах дітей, ОСОБА_5 просили не обирати у відношенні неповнолітнього ОСОБА_2 запобіжний захід у виді тримання під вартою.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши думку учасників судового розгляду, суд приходить до наступного висновку.

За вимогами ч.2 ст.484 КПК України, під час кримінального провадження щодо неповнолітнього, в тому числі під час провадження щодо застосування примусових заходів виховного характеру, слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд та всі інші особи, що беруть у ньому участь, зобов'язані здійснювати процесуальні дії в порядку, що найменше порушує звичайний уклад життя неповнолітнього та відповідає його віковим та психологічним особливостям.

Відповідно до ст.492 КПК України, за наявності підстав, передбачених цим Кодексом, до неповнолітнього з урахуванням його вікових та психологічних особливостей, роду занять може бути застосовано один із запобіжних заходів, передбачених цим Кодексом. Затримання та тримання під вартою можуть застосовуватися до неповнолітнього лише у разі, якщо він підозрюється або обвинувачується у вчиненні тяжкого чи особливо тяжкого злочину, за умови, що застосування іншого запобіжного заходу не забезпечить запобігання ризикам, зазначеним у статті 177 цього Кодексу. Про затримання і взяття під варту неповнолітнього негайно сповіщаються його батьки чи особи, які їх замінюють.

У відповідності до вимог ст.177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним чи обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування або суду; знищення, схову або спотворення будь-яких речей чи документів, що мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконного впливу на потерпілого, свідків, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити правопорушення, в якому підозрюється чи обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обгрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першої цієї статті.

При вирішенні питання про застосування запобіжного заходу враховуються обставини, передбачені ст.178 КПК України.

У відповідності до ст.194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обгрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення, наявність достатніх підстав, вважати, що існує хоча б один із ризиків передбачених статтею 177 цього кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор, недостатність застосування більш м'ягких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам зазначеним у клопотанні.

Відповідно до ч.1, п.4 ч.2 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу. Запобіжний захід у виді тримання під вартою може бути застосований до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.

Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд враховує вимоги п.п.3, 4 ст.5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування обвинуваченого (підозрюваного) від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув'язнення.

Європейський суд з прав людини в своєму рішенні у справі «Летельє проти Франції» від 26 червня 1991 року зазначив, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.

Тобто, із зазначеного рішення Європейського суду з прав людини, вбачається, що у справах, де особа обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, виходячи з самої тяжкості обвинувачення, попереднє ув'язнення може бути застосоване. Суд, зобов'язаний врахувати всі дійсні обставини справи і за наявності підстав, вичерпний перелік яких визначений в ст.183 КПК України, застосувати винятковий вид запобіжного заходу.

Відповідно до п.«с» ч.1 ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом: законний арешт або затримання особи, здійснене з метою до провадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.

Відповідно до правової позиції ЄСПЛ у справі Мюррей проти Сполученого Королівства (п.55 рішення) факти, що викликають підозру, не обов'язково мають бути встановлені до ступеня, необхідного для засудження чи навіть для пред'явлення обвинувачення, що є задачею наступних етапів кримінального процесу.

Затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягненню цілей якого є тримання під вартою, що визначено в рішенні ЄСПЛ за скаргою «Феррарі-Браво проти Італії».

Судом встановлено наступні обставини.

У провадженні Рахівського районного суду перебуває об’єднане кримінальне провадження № 12018070140000511 стосовно неповнолітніх ОСОБА_2 за ч.2 ст.185, ч.2 ст.289 КК України та ОСОБА_6 за ч.2 ст.185 КК України.

Неповнолітній ОСОБА_2 обвинувачується в тім, що він, у період з 11 по 13 травня 2018 року, у денну пору доби (більш точної дати та часу у ході досудового розслідування не встановлено), перебуваючи на території багатоквартирного будинку № 2, по вул. Харківській, в м. Рахів, Закарпатської області, групою осіб, за попередньою змовою із неповнолітнім ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3, з метою заволодіння чужим майном, діючи умисно, з корисливих мотивів, шляхом вільного доступу до незамкненого багажного відділення автомобіля АРО-224 з державним реєстраційним номером АІ 8479 АН, який належить громадянину ОСОБА_9, таємно викрали автомобільний дизельний двигун до автомобіля Мітсубісі Паджеро, об’ємом 2410 см3, вартість якого згідно висновку експерта від 07 червня 2018 року становить 13 620 гривень, заподіявши потерпілому ОСОБА_9 матеріальної шкоди на вказану суму. В подальшому ОСОБА_2 покликав свого глухонімого батька ОСОБА_10, за допомогою якого вони втрьох завантажили викрадений двигун у належний ОСОБА_10 автомобіль ВАЗ 2104 та повезли його до будинку № 29, по вул. Буркут, в м. Рахів, Закарпатської області, де продали зазначений двигун ОСОБА_11 за ціною 450 грн.

Дії обвинуваченого ОСОБА_2 кваліфіковано за ч.2 ст.185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка) вчинена за попередньою змовою групою осіб.

Крім того, 13 травня 2018 року, близько 22 години, неповнолітній ОСОБА_2, знаходячись у селі Костилівка, Рахівського району, Закарпатської області, діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, шляхом вільного доступу, проник до огородженої території дворогосподарства житлового будинку № 55, по вул. Підгірній, який належить ОСОБА_12, звідки протиправно вилучив мотоцикл «ALFA» з об'ємом двигуна 50 см. куб, вартістю 5 тисяч гривень, який знаходився біля цього будинку. Так, ОСОБА_2 будучи на вказаній території виштовхав зазначений транспортний засіб за межі дворогосподарства, після чого, шляхом натискання на педаль запалювання завів двигун мотоцикла, поїхав у напрямку вулиці Довбуша, в Костилівка, Рахівського району, Закарпатської області та на відстані, близько 50 метрів від будинку, залишив його, тим самим незаконно заволодів транспортним засобом власника.

Крім того, у межах інших кримінальних проваджень за №12018070140000372 та №12018070140000398, неповнолітній ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 2 та 3 ст.185, ч. 2 ст.289 КК України. Зазначені кримінальні провадження перебувають у провадженні суду № 305/2069/18 (суддя Марусяк М.О.) та №305/1734/18 (суддя Тулик І.І.).

Вина обвинуваченого ОСОБА_2 підтверджується зібраними у ході досудового розслідування доказами, серед яких є показання потерпілих та письмові докази, а саме висновки товарознавчих експертиз, протоколи ОМП та проведення слідчих експериментів).

Зокрема, за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.289 КК України, обвинуваченому ОСОБА_2, з урахуванням положень п.3 ч.2 ст.102 КК України, загрожує покарання у виді позбавлення волі на строк до 7 років.

28.12.2018, обвинувачений ОСОБА_2, будучи належним чином повідомлений, у судове засідання не з’явився, у зв’язку з чим, ухвалою суду до нього застосовано привід, а розгляд справи відкладено на 28.01.2019.

28.01.2019 на виконання вказаної ухвали суду, працівниками поліції примусово доставлено ОСОБА_2 до суду, однак, судове засідання у справі № 305/1157/18 не відбулось через неявку потерпілого ОСОБА_9 та захисника ОСОБА_3 Враховуючи наведене, 28.01.2019 засідання у вказаній справі відкладено на 12.02.2019.

Надалі, 12.02.2019 обвинувачений ОСОБА_2, будучи належним чином повідомлений про час та місце розгляду вказаного кримінального провадження, без поважних причин, повторно, до суду не з’явився, у зв’язку з чим, ухвалою Рахівського районного суду від 12.02.2019, до нього застосовано привід, а справу розглядом відкладено на 25.02.2019 на 15.30.

Аналогічні порушення процесуальної поведінки ОСОБА_2 допущено під час розгляду справ №№ 305/2069/18 та 305/1734/18.

Станом на 25.02.2019 працівниками Рахівського ВП Тячівського ВП ГУНП в Закарпатській області вжито ряд відповідних оперативно-розшукових заходів, за наслідками яких забезпечити явкою до суду ОСОБА_2 не представилось можливим, у зв’язку з відсутністю останнього за місцем проживання.

Ухвалою Рахівського районного суду від 25.02.2019, надано дозвіл на затримання неповнолітнього ОСОБА_2 для вирішення питання про застосування до нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

28.02.2019 о 09.30, працівниками Рахівського відділення поліції вказаного неповнолітнього затримано та доставлено до Рахівського районного суду. Того ж дня, за результатами розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ухвалою суду стосовно неповнолітнього ОСОБА_2 обрано запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту строком до 26.04.2019.

Будучи попередженим про необхідність прибувати до суду на першу вимогу, неповнолітній ОСОБА_2 покладений на нього обов’язок ігнорує.

Так, 25.03.2019 обвинувачений, повторно, не з’явився до суду без поважних причин, у зв’язку з чим цього ж дня судом винесено ухвалу про застосування приводу, а судовий розгляд відкладено на 03.04.2019 на 10.30.

Станом на вказану дату та час забезпечити неповнолітнього явкою до суду працівникам поліції не представилось можливим, оскільки за місцем проживання неповнолітнього, а саме м. Рахів, вул. Харківська, 2/75, двері зазначеної квартири ніхто не відчинив.

Надалі, станом на 11.00 оперуповноважений СКП Рахівського ВП Тячівського ВП ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_13, будучи за місцем проживання неповнолітнього обвинуваченого та у ході з’ясування обставин місцязнаходження ОСОБА_2 встановив, що останній наміру прибути до суду не має.

Таким чином, суд приходить до висновку, що неповнолітній обвинувачений ОСОБА_2, маючи обов’язок прибути до суду, систематично вчиняє дії, які свідчать про бажання останнього ухилитись від прибуття за викликом до суду та фактично переховується від суду, тим самим ухиляється від виконання обов’язку, визначеного ухвалою суду від 25.03.2019.

З огляду на викладене, суд вважає встановленим та доведеним прокурором існування ризиків, передбачених пунктами 1 та 4 ч.1 ст.177 КК України, оскільки будучи на волі ОСОБА_2 зможе переховуватись від суду, перешкодити кримінальному провадженню іншим чином.

До того ж, крім наявності вказаних ризиків, суд, також враховує особу підозрюваного, зокрема те, що ОСОБА_2 являється неповнолітнім має визначене місце проживання, зареєстрований та фактично проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4. За цією адресою проживає разом зі своїми батьками, які являються глухонімими. Крім того, у провадженні Рахівського районного суду Закарпатської області перебувають кримінальні провадження, в яких неповнолітній ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 2 та 3 ст. 185, ч. 2 ст. 289 КК України.

Беручи до увагу практику Європейського суду з прав людини, зокрема позицію висловлену у рішеннях від 27.11.2008 р. по справі «Свершов проти України» (заява №35231/02), від 14.01.2016 р. «Будан проти України» (заява № 38800/12) під час розгляду клопотання судом вивчалась як можливість передачі підозрюваного під нагляд батьків, так і можливість застосування до неповнолітнього більш мякого запобіжного заходу для запобігання вищезазначеним ризикам.

Судом встановлено, що батьки неповнолітнього ОСОБА_2, являються гухонімими, у зв'язку з чим нездатні контролювати його поведінку, що підтвердив під час розгляду клопотання захисник обвинуваченого ОСОБА_3 та законний представник ОСОБА_4, а більш м'які запобіжні заходи не зможуть запобігти наявним ризикам, оскільки ОСОБА_2 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, а обов'язки покладені на нього раніше обраним запобіжним заходом у вигляді цілодобового домашнього арешту не виконує.

Враховуючи існування ризиків, передбачених п.п. 1, 4 ч.1 ст.177 КПК України, а також оцінюючи сукупність обставин, а саме вагомість наявних доказів про вчинення ОСОБА_2 тяжкого кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує йому в разі визнання його винуватим у цьому кримінальному правопорушенні, а також ті обставини, що відносно нього перебувають на розгляді інші кримінальні провадження за обвинуваченням у вчиненні умисних злочинів, зокрема проти власності, суд дійшов висновку, що ці фактори виправдовують тримання неповнолітньої особи під вартою.

При цьому суд враховує, що тримання під вартою має застосовуватися до неповнолітнього як винятковий захід з визначенням якомога коротших термінів такого тримання та із забезпеченням періодичного перегляду через короткі проміжки часу підстав для його застосування та продовження (рішення Європейського суду з прав людини від 28.10.1998 р. у справі «Ассенов та інші проти Болгарії»).

Виходячи з доведеності обґрунтованості підозри та наявності існування ризиків, з метою забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обовязків, враховуючи, що встановленим ризикам не зможе запобігти інший із більш мякий запобіжних заходів, суд вважає за необхідне застосувати до неповнолітнього обвинуваченого ОСОБА_2 винятковий запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Відповідно до вимог ч.3 ст.183 КПК України, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов'язків, передбачених названим Кодексом. Застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків, під умовою звернення внесених коштів у дохід держави в разі невиконання цих обов'язків; розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Для того, щоб розмір застави можна було вважати таким, що здатен забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного, суд, з урахуванням положень ст.ст.177, 178 КПК України, повинен раціонально співставити його з доведеними у справі ризиками, даними про особу підозрюваного, тяжкістю злочину у вчиненні якого він підозрюється. При цьому, необхідно мати на увазі, що розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб у особи, щодо якої застосовано заставу, не виникло бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.

При цьому, розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього, що узгоджується з роз'ясненнями викладеними у листі ВССУ 04.04.2013 № 511-550/0/4-13, а саме, «Слідчому судді необхідно враховувати майновий стан підозрюваного, обвинуваченого та не допускати встановлення такого розміру застави як альтернативи триманню під вартою, що є завідомо непомірним для цієї особи та призводить до неможливості виконання застави.»

У справі «Бакланов проти Росії» (рішення суду від 09 червня 2005 року), так і в справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року) Європейський суд з прав людини зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року) Європейський суд вказав, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».

При постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, відповідно до ч.3 ст.183 КПК України, визначаючи розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених цим Кодексом, суд виходить з вимог ч.5 ст.182 КПК України, і вважає, що розмір застави, враховуючи його майновий та сімейний стан, обставини вчинення кримінального правопорушення в якому підозрюється ОСОБА_2, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, та який є помірним для нього, передбачений цим Кодексом, - становить 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто 38420гривень.

Керуючись ст. ст. 176, 177, 183, 193, 194, 196, 197, 395 КПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора задовольнити.

Змінити відносно неповнолітнього обвинуваченого ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_6, мешканця ІНФОРМАЦІЯ_4, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_7, неодруженого, непрацюючого, несудимого, підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч.2 ст.185, ч.2 ст.289 КК України, раніше обраний запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту на тримання під вартою.

Рахувати ОСОБА_2 строк тримання під вартою з моменту фактичного затримання, а саме з 09 години 45 хвилин 09 квітня 2019 року.

Визначити дату закінчення дії обраного ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - 24 год. 00 хв. 23 травня 2019 року.

Встановити ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженцю ІНФОРМАЦІЯ_6, мешканцю м. Рахів, вул. Харківська, №2/75, Закарпатської області, заставу, в розмірі 20 (двадцяти) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 38420 (тридцять вісім чотириста двадцять) гривень, які необхідно внести у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому КМУ, а саме: отримувач коштів: ТУ ДСА в Закарпатській області, ЄДРПОУ 26213408, р/р 37313002018501, банк отримувача ДКСУ м. Київ, код банку отримувача МФО 820172.

В разі внесення застави уповноваженій службовій особі місця ув`язнення необхідно негайно звільнити ОСОБА_2, з під варти та повідомити про це суд.

З моменту звільнення ОСОБА_2 з-під варти у зв'язку з внесенням застави він буде вважатися таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

В разі внесення застави покласти на ОСОБА_2, наступні обов'язки:

1) прибувати до суду за першою вимогою;

2) не відлучатися за межі місця свого проживання: ІНФОРМАЦІЯ_4, без дозволу суду.

3) повідомляти суд про зміну свого місця проживання;

4) утримуватися від спілкування із свідками у цьому кримінальному провадженні.

Вказані обов'язки в разі внесення застави покладаються на ОСОБА_2 на строк до 23 травня 2019 року.

В разі невиконання вище перелічених обов'язків, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч.7 ст. 194 КПК України.

Ухвала остаточна, окремому оскарженню не підлягає.

Головуюча: М.О. Марусяк