Ухвала суду № 81061861, 05.04.2019, Микільський районний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Володарський районний суд Донецької області)

Справа № 222/919/16-к

Провадження № 1-о/222/1/2019

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 квітня 2019 року Володарський районний суд Донецької області в складі:

Головуючого-судді Подліпенця Є.О.,

при секретарі Темір В.В.,

за участю прокурора Клименка О.В.,

засудженого ОСОБА_1,

захисника ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Нікольське заяву захисника ОСОБА_2 про перегляд вироку Володарського районного суду Донецької області від 12.10.2016 року, яким ОСОБА_1 засуджено за ч.1 ст.263 КК України до покарання у виді 5 (п’яти) років позбавлення волі, за нововиявленими обставинами ,-

В С Т А Н О В И В:

Вироком Володарського районного суду Донецької області від 12.10.2016 року, який ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 14.12.2016 року залишений без змін, ОСОБА_1 визнано винним та засуджено за злочин передбачений ч.1 ст.263 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років, вчинений за наступних обставин.

Так, ОСОБА_1 в період часу з восени 2015 року по 10 квітня 2016 року, діючи умисно, з корисливих мотивів, за попередньою змовою та реалізуючи спільний умисел з особою, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження у зв'язку з розшуком, спрямований на збут вогнепальної зброї та боєприпасів, з метою матеріального збагачення, збував вогнепальну зброю та бойові припаси без передбаченого законом дозволу на території Нікольського району Донецької області.

Вирок набрав законної сили 14.12.2016 року.

22.08.2018 року захисник ОСОБА_2, здійснюючи захист ОСОБА_1 за призначенням та діючи в інтересах засудженого, звернувся до Володарського районного суду Донецької області з заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, а саме вищевказаного вироку суду від 12.10.2016 року.

Зі змістом заяви, ОСОБА_1 вчинив злочин, за який його засуджено, під впливом погроз з боку малознайомої особи — волонтера на ім'я «Віталій», та побоюючись за своє життя та життя членів своєї родини, не заявляв про це під час розгляду справи. Зазначені обставини стали відомі стороні захисту від матері нині померлої особи, з якою ОСОБА_1 вчинив вищевказаний злочин, яка зі слів сина знає, що з боку її сина та особи на ім’я «Віталій» на ОСОБА_1 вчинено примус до вчинення злочину. Фактично не оспорюючи подію кримінального правопорушення та винуватість ОСОБА_1 у вчиненні злочину, з урахуванням вищевказаних обставин, а також стану здоров'я засудженого, його характеристик, обставин, які склались в родині ОСОБА_1, та суспільного інтересу з боку мешканців району за місцем проживання останнього, просив переглянути вирок суду від 12.10.2016 року за нововиявленими обставинами та пом'якшити покарання ОСОБА_1 із застосуванням ст.ст.75,76 КК України призначивши його з випробувованням.

В судовому засіданні захисник доводи заяви підтримав, пояснив, що про обставини, викладені в ній, йому стало відомо в серпні 2018 року зі слів ОСОБА_3 - матері ОСОБА_4, за попередньою змовою групою осіб з яким ОСОБА_1 вчинив злочин, та провадження щодо якого на теперішній час закрито на підставі п.5 ч.1 ст.284 КПК України у зв'язку зі смертю обвинуваченого. Просив заяву задовольнити, переглянути вирок Володарського районного суду Донецької області від 12.10.2016 року, ухвалити новий вирок з урахуванням нововиявлених обставин, в частині покарання ОСОБА_1, звільнивши останнього від відбування призначеного вироком суду покарання на підставі ст.75 КК України.

Засуджений ОСОБА_1 заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами також підтримав, пояснив, що здійснювати збут вогнепальної зброї та боєприпасів до неї за винагороду йому запропонував його знайомий військовослужбовець ОСОБА_4 Перебуваючи у скрутному матеріальному становищі, він погодився. Восени 2015 року, знайшовши покупця на автомат та патрони до нього, відбувся перший збут вогнепальної зброї та боєприпасів. Після цього, зрозумівши всю суспільну небезпеку вчиненого діяння, він повідомив ОСОБА_4, що не бажає більше брати участь у продажі зброї, на що ОСОБА_4 відповів, що сам такі питання не віршує, обіцяв поговорити з людиною на ім’я «Віталій». Пізніше ОСОБА_4 передав йому свою розмову з «Віталієм», в якій той погрожував фізичною розправою ОСОБА_1 та його родині, якщо той «соскоче» та припинить торгівлю зброєю. ОСОБА_5 пояснив, що при його особистій зустрічі з «Віталієм», останній особисто висловив погрози на його адресу та в бік членів його сім'ї, які він сприйняв реально. Таким чином, всі наступні епізоди збуту вогнепальної зброї та боєприпасів, він вчиняв побоюючись за своє життя та життя членів родини. Під час розгляду кримінального провадження судом першої та апеляційної інстанції, а також на стадії досудового розслідування, він не заявляв про вчинення злочину під впливом погроз, оскільки боявся їх реалізації. Додав, що навесні 2017 року ОСОБА_4, який перебував у розшуку, було знайдено мертвим на території Російської Федерації, що на його думку, ще раз підтверджує серйозність намірів тих осіб, що стояли за продажем зброї. Просив переглянути вирок за нововиявлними обставинами, та з урахуванням цих обставин, а також стану його здоров'я, інших обставин, що склалися в його родині, його позитивних характеристик та клопотань органу місцевого самоврядування, ухвалити новий вирок, призначивши покарання з іспитовим строком.

Допитана в якості свідка ОСОБА_3 пояснила, що вона є матір'ю нині покійного ОСОБА_4, обвинуваченого спільно з ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.263 КК України. З 2015 року її син ОСОБА_4 проходив військову службу на Донбасі в зоні АТО, де з його слів він познайомився з місцевим мешканцем - електриком ОСОБА_1 ОСОБА_5 пояснила, що ОСОБА_1 вона особисто не знає, бачила його лише один раз на суді в квітні 2016 року, коли їм обирали по кримінальній справі міру запобіжного заходу. Крім цього зазначила, що в той період, у її сина був знайомий на ім’я Віталій, який, як їй відомо є мешканцем м. Запоріжжя. Перед днем народження її сина в квітні 2016 року, який в той час знаходивася на службі, до неї до дому в м. Запоріжжя приїхав Віталій, який збирався їхати до ОСОБА_5 на Донбас, і вона передала йому святкову «передачку» для сина, а той пообіцяв її передати та повідомив, що у нього також є гарний подарунок для ОСОБА_5. На день народження ОСОБА_5 10.04.2016 року, ввечері їй стало відомо, що її сина затримали за продаж зброї. Після того, як її сина випустили на свободу під заставу, він їй розповів, що в січні 2016 року він познайомився з волонтером Віталієм з м. Запоріжжя, який запропонував йому займатися продажем зброї на що її син погодився. ОСОБА_5 розповів, що він умовив ОСОБА_1 займатися разом з ними продажем зброї на що останній також погодився. Проте, після продажу першої партії зброї ОСОБА_1 відмовився, та повідомив ОСОБА_5, що не бажає більше з ними займатися продажем зброї. ЇЇ син передав ці слова Віталію, на що останній, сказав передати ОСОБА_1, що вже пізно, із системи вийти неможливо, і якщо він відмовиться, йому та членам його родини буде «погано». Син передав зазначені погорози ОСОБА_1 Після цього ними було здійснено ще один продаж зброї, після чого їх було затримано. На думку сина, їх підставив Віталій. Під час розгляду справи в суді, після того, як її сина випустили під застову, він злякався, що з боку Віталія можуть бути погрози та виїхав до Росії. ОСОБА_5 син розповів, що шкодує, що втягнув у всі ці «афери» ОСОБА_1, мав намір про все це розповісти, але не встиг, помер у м. Санкт Петербург.

Заслухавши пояснення захисника, засудженого, допитавши свідка, вислухавши думку прокурора, який не заперечував проти задоволення заяви про перегляд вироку за нововиявленими обставинами, оскільки вважає, що дані обставини є нововиявленими, і вони не були враховані судом при призначенні ОСОБА_1 покарання, а тому вирок має бути переглянутий та останньому може бути призначено покарання з випробовуванням, дослідивши матеріали кримінального провадження в межах заявлених обставин, суд приходить до висновку, що заява не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Так, як зазначалося вище, вироком Володарського районного суду Донецької області від 12.10.2016 року, який набрав законної сили 14.12.2016 року, ОСОБА_1 засуджено за ч.1 ст.263 КК України до 5 років позбавлення волі.

Відповідно до ст.459 КПК України, судові рішення, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими обставинами.

При цьому закон містить вичерпний перелік обставин, які визнаються нововиявленими.

Зокрема частиною другою статті 459 КПК України визначено, що нововиявленими обставинами визнаються:

1) штучне створення або підроблення доказів, неправильність перекладу висновку і пояснень експерта, завідомо неправдиві показання свідка, потерпілого, підозрюваного, обвинуваченого, на яких ґрунтується вирок;

3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення вироку чи постановлення ухвали, що належить переглянути;

4) інші обставини, які не були відомі суду на час судового розгляду при ухваленні судового рішення і які самі по собі або разом із раніше виявленими обставинами доводять неправильність вироку чи ухвали, що належить переглянути.

Зі змісту зазначеної статті вбачається, що обов'язковою умовою розгляду справи за нововиявленими обставинами є те, що обставини, які наводяться як підстава для поновлення справи, повинні бути абсолютно новими, раніше невідомими слідчим органам і суду, такими, що у матеріалах справи не висвітлені і потребують окремого розслідування, ці юридичні факти, мають знаходяться в органічному зв'язку з елементами предмета доказування у кримінальному провадженні та спростовувати, через їх попередню невідомість та істотність, висновки, що містяться у вироку, як такі, що не відповідають об'єктивній дійсності.

З розглядуваної заяви вбачається, що сторона захисту просить визнати існування нововиявлених обставин, передбачених п.п. 1, 4 ч.2 ст.459 КПК України.

Аналізуючи доводи наведені в заяві, та пояснення надані засудженим ОСОБА_1 безпосередньо в судовому засіданні щодо існування обставин вчинення ним злочину під впливом погроз фізичної розправи, з боку невстановленої особи, як на його адресу так і членів його родини, які не були повідомлені суду під час розгляду справи та ухвалення вироку, а також пояснення свідка ОСОБА_3, яка не була допитана під час судового провадження, суд вважає, що вказані обставини не можна вважати нововиявленими в контексті ст.459 КПК України, оскільки такі обставини потребують їх обґрунтування у певний визначений законом спосіб. Тобто, під час провадження за нововиявленими обставинами дослідженню підлягають саме нововиявлені обставини, які існували на час розгляду справи та не були відомі сторонам кримінального провадження, а не є дослідженням нових доказів (допит свідка) та процедурою повторного розгляду кримінального провадження по суті.

Засуджений мотивує неповідомлення органам досудового розслідування, суду першої та апеляційної інстанції про примушення його до вчинення злочину в цілях безпеки себе та своєї родини. Проте, об'єктивних даних дійсності, реальності таких погроз ОСОБА_1 або членам його сім'ї стороною захисту не надано.

Заява ОСОБА_1 про існування взаємозв'язку між погрозами застосування фізичної розправи у разі відмови від збуту зброї та смертю в 2017 році іншого фігуранта кримінального провадження ОСОБА_4, ґрунтуються лише на його припущеннях і не підтверджуються іншими доказами.

Між тим суд звертає увагу на те, що ОСОБА_1 під час провадження у суді першої інстанції вину в інкрімінованому злочині визнав, розкаявся, активно сприяв розкритою злочину, що визнано обставиною, що пом'якшує його покарання, надав незмінні послідовні пояснення, які відповідали фактичним обставинам кримінального правопорушення, викладеним в обвинувальному акті, та узгоджувались в сукупності з письмовими доказами. Клопотань про виклик свідків, в тому числі свідка ОСОБА_3, сторона захисту не заявляла.

Більш того, обставини вчинення ОСОБА_1 злочину не були предметом оскарження вироку до суду апеляційної інстанції.

Посилаючись на необхідність перегляду вироку за нововиявленими обставинами з заявлених підстав, захисник, засуджений, фактично не порушують питання про виправдування ОСОБА_1 через вчинення злочину під впливом погрози або примусу, що виключає кримінальну відповідальність, а лише заявляють вимогу про звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням, що, на думку суду, свідчить лише про незгоду з вироком в цій частинні.

Вищевикладене свідчить, що всі зазначені в заяві захисника обставини, не є нововиявленими, оскільки хоча і не були відомі суду на час судового розгляду та ухвалення судового рішення, але як самі по собі так і разом з іншими відомими обставинами вчинення злочину не доводять неправильність вироку та необхідність його перегляду. Суд переконаний, що це позиція (спроба) сторони захисту, спрямована на скасування вироку в частині покарання та призначення іншого, не пов'язаного з позбавленням волі.

Між іншим вирок Володарського районного суду Донецької області від 12.10.2016 року, ухвалений щодо ОСОБА_1, з яким погодився Апеляційний суд Донецької області, відповідає фактичним обставинам справи та підтверджуються перевіреними під час судового розгляду та наведеними в вироку доказами, а призначене покарання — загальним засадам призначення покарання, визначених положеннями ст.ст.65-67 КК України.

Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року, яка відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною законодавства України, не гарантує право поновлення розгляду у справі, в якій винесено остаточне рішення.

Європейський Суд з прав людини, рішення якого є джерелом права в Україні, у справах «Шабельник проти України», «Півень проти України», «Трегубенко проти України», «Науменко проти України» та «Бакай та інші проти України» зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основних аспектів верховенства права є принцип юридичної певності, який, серед іншого, також вимагає, щоб остаточні рішення судів не могли бути поставлені під сумнів. Правова певність передбачає дотримання принципу остаточності рішення, недопустимості повторного розгляду вже раз вирішеної справи. Цей принцип полягає у тому, що жодна сторона не має права домагатися перегляду кінцевого і обов'язкового рішення тільки з метою нового слухання і вирішення справи. Повноваження суддів вищої ланки переглядати рішення повинні використовуватися для виправлення судових рішень, помилок у здійсненні правосуддя, а не замінити рішень.

Відповідно до ст. 129 Конституції України, однією з основних засад судочинства є, зокрема, обов'язковість рішень суду. Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово вказував: принцип остаточності судового рішення означає, що жодна сторона не має права ставити питання про перегляд остаточного судового рішення, яке набрало чинності, лише заради повторного судового розгляду й ухвалення нового рішення у справі.

Доводи засудженого ОСОБА_1 спрямовані виключно на нове дослідження та оцінку доказів, з метою пом'якшення покарання, що вже було предметом дослідження та оцінки суду апеляційної інстанції, та є неприпустимим з огляду на положення ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Так, в пункті 52 рішення ЄСПЛ «Рябих проти Росії», правова визначеність передбачає повагу до принципу остаточності судових рішень. Цей принцип полягає в тому, що жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного і зобов'язуючого судового рішення, в цілях проведення повторного розгляду і винесення нового рішення по справі. Перегляд вироку суду за нововиявленими обставинами не може розглядатися як замаскована апеляція, а є лише простою можливістю існування двох поглядів на проблемні питання, і не може бути підставою для повторного розгляду кримінального провадження.

Згідно ч. 1 ст.467 КПК України, суд має право скасувати вирок чи ухвалу і ухвалити новий вирок чи постановити ухвалу або залишити заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами без задоволення.

Виходячи із вищевикладеного, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви захисника ОСОБА_2, підтриманої прокурором та засудженим ОСОБА_1, про перегляд вироку Володарського районного суду Донецької області від 12.10.2016 року щодо останнього, за нововиявленими обставинами.

ОСОБА_5 слід зазначити, що відмовляючи в задоволенні заяви, судом не беруться до уваги надані стороною захисту документи, щодо характеризуючих даних засудженого ОСОБА_1, стану його здоров’я, тощо, оскільки зазначені відомості не є предметом дослідження в аспекті положень ст. 459 КПК України, та не спростовують висновків суду.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 369, 370, 372, 376, 459, 466, 467 КПК України, суд,-

У Х В А Л И В :

Заяву захисника ОСОБА_2 про перегляд вироку Володарського районного суду Донецької області від 12.10.2016 року, яким ОСОБА_1 засуджено за ч.1 ст.263 КК України до покарання у виді 5 (п’яти) років позбавлення волі, за нововиявленими обставинами — залишити без задоволення.

Ухвала може бути оскаржена до Донецького апеляційного суду через Володарський районний суд Донецької області шляхом подачі апеляційної скарги протягом семи днів з дня її проголошення, а засудженим, який тримається під вартою — в той же строк з моменту отримання копії ухвали.

Ухвала складена у нарадчій кімнаті та оголошено її резолютивну частину 05.04.2019 року.

Повний текст ухвали оголошений 09.04.2019 року о 13-00 год.

Суддя Є.О. Подліпенець