Вирок № 81056904, 10.04.2019, Немишлянський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Фрунзенський районний суд м. Харкова)

Справа № 645/25/19

Провадження № 1-кп/645/451/19

В И Р О К

Іменем України

10 квітня 2019 року Фрунзенський районний суд м. Харкова в складі:

головуючого - судді Сілантьєвої Е. Є.

за участю секретаря судових засідань – ОСОБА_1

за участю прокурора відділу 04/2/4 – ОСОБА_2

обвинуваченого – ОСОБА_3.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження №12018220000001070 за обвинуваченням:

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, одруженого, працюючого адміністратором ТОВ «Камелія ЛТД», має на утриманні малолітню дитину, ІНФОРМАЦІЯ_3, раніше не судимого, який зареєстрований та проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4,

у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

07 вересня 2018 року, близько 21год. 40 хв., обвинувачений ОСОБА_3, керуючи технічно справним автомобілем НОМЕР_1, рухаючись по проспекту Олександрівський зі сторони проспекту Московського в бік проспекту ОСОБА_4, виїхавши на зелений сигнал світлофору на регульоване перехрестя перед здійсненням маневру лівого повороту на вул. Ньютона, в порушення вимог п.п. 10.1, 16.3 Правил дорожнього руху України, згідно яких «Перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху», та п. 16.3 - «Перед поворотом ліворуч і розворотом водій нерейкового транспортного засобу зобов’язаний дати дорогу трамваю попутного напрямку, а також транспортним засобам, що рухаються по рівнозначній дорозі в зустрічному напрямку прямо чи праворуч» проявив необачність, не переконався, що його дії будуть безпечними та не створять небезпеки іншим учасникам дорожнього руху, не надав переваги у русі автобусу БАЗ-079.14 реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_5, який рухався у зустрічному напрямку по проспекту Героїв Сталінграда та допустив зіткнення з вищевказаним автобусом, внаслідок чого пасажир автомобіля «ВАЗ-2107», реєстраційний номер НОМЕР_3 ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_5, згідно висновку судово-медичної експертизи № 12-14/890-А/18 від 28.11.2018 отримала наступні тілесні ушкодження: травма голови у вигляді множинних синців, саден обличчя, забійних, різаних ран верхнього та нижнього повіка справа та скальпованих ран лобової області справа із відкритим уламковим переломом лобової кістки справа верхнє-латерального краю правої орбіти), закритого перелому правої виличної дуги, верхньої і нижньої стінки правої верхньощелепної пазухи із крововиливом у неї, що відноситься до категорії тяжких тілесних ушкоджень.

Відповідно до висновків судової автотехнічної експертизи №1261/18 від 29.11.2018, у даній дорожній обстановці водій автомобіля НОМЕР_1 ОСОБА_3 повинен був діяти відповідно до вимог п. п. 10.1, 16.3 Правил дорожнього руху України. У даній дорожній обстановці технічна можливість запобігання даної події для водія автомобіля НОМЕР_1 ОСОБА_3 визначалася виконанням ним вимог п. 10.1, 16.3 Правил дорожнього руху України. В даній дорожній обстановці в діях водія автомобіля НОМЕР_1 ОСОБА_3 вбачаються невідповідності вимогам п. 10.1, 16.3 Правил дорожнього руху України, які, з технічної точки зору, находяться в причинному зв'язку з виникненням даної ДТП.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 беззаперечно визнав себе винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та дав суду правдиві показання про обставини вчинення ним злочину, як зазначено в цьому вироку. У скоєному щиросердно розкаюється, просить суворо не карати.

Представник малолітньої потерпілої ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_5, мати ОСОБА_7 в судове засідання не з’явилась, повідомлявся про час та місце слухання справи належним чином. В матеріалах справи міститься заява потерпілої про слухання справи за її відсутності. Претензій матеріального та морального характеру не має, просить призначити мінімальне покарання обвинуваченому.

На підставі ст. 349 ч. 3 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, так як проти цього не заперечували учасники судового провадження. При цьому судом з’ясовано, чи правильно розуміють зазначені особи зміст обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції. Учасникам процесу роз’яснено, що у такому випадку сторони будуть позбавлені права оскаржувати дані обставини в апеляційному порядку.

Дії обвинуваченого ОСОБА_3 суд кваліфікує за ч.2 ст.286 КК України, тобто порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому тяжкі тілесні пошкодження.

Вину обвинуваченого в скоєнні кримінального правопорушення, передбачених ч. 2 ст. 286 КК України суд вважає доведеною.

Згідно ст. 66 КК України, обставини, що пом’якшують покарання, суд вважає повне визнання вини та щире каяття, добровільне відшкодування завданої шкоди.

Обставини, які обтяжують покарання, передбачені ст. 67 КК України судом не встановлені.

Вивченням в ході судового розгляду даних особи обвинуваченого встановлено, що він раніше не судимий, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, працює адміністратором ТОВ «Камелія» ЛТД, де позитивно характеризується, одружений, має на утриманні малолітню дитину, ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_6.

Згідно з досудовою доповіддю Немишлянського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» в Харківській області, встановлено, що беручи до уваги отриману інформацію, спосіб життя обвинуваченого, ставлення до правопорушення, історію правопорушень, а також середню ймовірність вчинення повторного правопорушення, орган пробації вважає, що виправлення гр. ОСОБА_3 без позбавлення або обмеження волі на певний строк можливе те не становить високої небезпеки для суспільства. У разі якщо суд дійде висновку про звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням, орган пробації вважає за доцільне встановити обов’язок передбачений п. 2 ч. 2 ст. 76 КК України.

Відповідно до ст. 65 КК України, пункту 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року „Про практику призначення судами кримінального покарання" з послідуючими її змінами, суд призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку має дотримуватись вимог кримінального закону й зобов'язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Призначене покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого і попередження нових злочинів.

Судом, враховуються вимоги ч. 2 ст. 61 Конституції України про те, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Із врахуванням всіх обставин справи, враховуючи тяжкість вчиненого злочину та особу обвинуваченого ОСОБА_3, суд вважає за необхідне призначити покарання у межах санкцій ст. 286 ч. 2 КК України у виді позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами, однак, приймаючи до уваги тяжкість та обставини вчинених злочинів, а також особу обвинуваченого, який щиро розкаявся, добровільно відшкодувати шкоду, за відсутності обставин, які обтяжують покарання, суд приходить до висновку про можливість його виправлення без відбування покарання і вважає за можливе, застосувавши ст. 75 КК України, звільнити обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням з покладанням на нього обов'язків згідно зі ст. 76 КК України, що відповідатиме тяжкості злочину та особі обвинуваченого, буде необхідним для виправлення останнього та попередження вчинення нових злочинів. Підстав для застосування ст. 69 КК України суд не вбачає.

Окрім того, у зв'язку зі звільненням від відбування покарання з випробуванням покласти на ОСОБА_3 В, обов'язки передбачені п.п. 1, 2 ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України.

Дане покарання, виходячи з принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого, попередження вчинення нових злочинів. Крім того, призначення такого покарання буде відповідати принципу необхідності і достатності для виправлення обвинуваченого і є дотриманням судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», встановлених ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та не суперечить практиці Європейського Суду з прав людини та нормам кримінального законодавства України.

Таке покарання за глибоким переконанням суду буде обґрунтованим і необхідним для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним інших злочинів.

Згідно положень ст.124 КПК України на користь держави в особі Харківського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України з обвинуваченого ОСОБА_3 підлягають стягненню витрати за проведення судової експертизи.

Цивільний позов не заявлений.

Долю речових доказів вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.

Запобіжний захід не обирався.

Керуючись ст.ст. 174, 349, 370, 371, 373, 374, 376,395 КПК України суд, -

У Х В А Л И В:

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_7 визнати виним у вчиненні кримінального правопорушення та призначити йому покарання у виді 5 (п*яти років) позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 рік 6 місяців.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбуття основного остаточного покарання, встановивши іспитовий строк 2 (два) роки.

Згідно зі ст. 76 КК України протягом іспитового строку покласти на засудженого ОСОБА_3 обов'язки: не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації; періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави в особі Харківського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України (код доходів 24060300, р/р 31419544020005, код отримувача 37999680, МФО 899998, отримувач платежу УК Слобідського району м. Харків) витрати на проведення судової експертизи № 4380 від 28.11.2018 року у розмірі 1716 грн. 00 коп.

Речові докази по справі – автомобіль «ВАЗ-2107», реєстраційний номер НОМЕР_3, якій знаходиться на зберіганні на майданчику тимчасового зберігання за адресою: м. Харків, вул. Пушкінська, 107, по вступу вироку в законну силу повернути власнику ОСОБА_9.

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст. 349 КПК України, до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Фрунзенський районний суд м. Харкова протягом 30 діб з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копія вироку після його оголошення вручається прокурору та обвинуваченому.

Суд роз'яснює обвинуваченому, потерпілому право ознайомитися із журналом судового засідання і подати на нього письмові зауваження.

Головуючий суддя-