Вирок № 81055584, 20.03.2019, Новобаварський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Харкова)

20.03.2019

Справа № 639/697/19

Провадж. № 1-кп/639/276/19

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2019 року Жовтневий районний суд м. Харкова у складі:

головуючого – Кіся Д.П., за участю: секретаря судових засідань – ОСОБА_1, сторін кримінального провадження: прокурора – Асріян Л.А., обвинуваченого – ОСОБА_2, захисника – ОСОБА_3, потерпілої – ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові кримінальне провадження №639/697/19 (в ЄРДР №12018220000001365 від 17.11.2018 року) за обвинуваченням

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2 РФ, українця, громадянина України, пенсіонера, раніше не судимого, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: Харків, АДРЕСА_1,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, -

в с т а н о в и в :

17.11.2018, близько 16.30, ОСОБА_2, керуючи належним йому, технічно справним автомобілем НОМЕР_1, рухався по автодорозі Київ-Харків-Довжанський в м. Харкові зі сторони пр. Новобаварського в бік с. Високий зі швидкістю приблизно 50 км/год.

Під час руху по вказаній автодорозі, в районі будинку 66, розташованого на вул. Конопляній в м. Харкові, ОСОБА_2, діючи необережно, при проїзді нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебував пішохід ОСОБА_5, грубо порушив вимоги п.18.1 Правил дорожнього руху України, згідно з яким:

- п. 18.1 «Водій транспортного засобу, що наближається до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебувають пішоходи, повинен зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися, щоб дати дорогу пішоходам, для яких може бути створена перешкода чи небезпека»,

та не зменшив швидкість і не зупинив керований ним автомобіль, не надав дороги пішоходу ОСОБА_5, який в цей час рухався по пішохідному переходу, зліва направо відносно руху автомобілю, внаслідок чого допустив наїзд на вказаного пішохода.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_5 від отриманих тілесних ушкоджень помер в лікарні. Причиною його смерті стала важка сукупна травма та її ускладнення – травматичний шок.

У даній дорожній обстановці водій автомобіля НОМЕР_1, ОСОБА_2 повинен був діяти відповідно до вимог п. 18.1 Правил дорожнього руху України. У діях водія автомобіля НОМЕР_1, ОСОБА_2 є невідповідності вимогам п. 18.1 Правил дорожнього руху України, які з технічної точки зору, знаходились в причинному зв’язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди.

Відповідальність за вчинення зазначеного кримінального правопорушення, скоєного ОСОБА_2, передбачена ч. 2 ст. 286 КК України.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 свою провину в інкримінованого йому злочині визнав повністю та пояснив, що скоїв його при вищезазначених обставинах, зокрема, що дійсно 17.11.2018 року, приблизно 16:20 год. він рухався на належному йому автомобілі «Daewoo Lanos» по автодорозі Київ-Харків-Довжанський зі сторони пр. Новобаварського в бік с. Високий зі швидкістю приблизно 50 км/год.. Він їхав в правій смузі ближче до узбіччя. В кінці підйому його засліпив транспорт, який рухався в зустрічному напрямку, внаслідок чого він не помітив потерпілого ОСОБА_5, який знаходився на пішохідному переході та здійснив наїзд на нього. Відчувши удар, він одразу зупинився, намагався викликати швидку, але в нього тремтіли руки та він попросив перехожих зателефонувати до швидкої та поліції. Обвинувачений не оспорював обставини кримінального правопорушення, викладені в обвинувальному акті. Свої дії ОСОБА_2 піддав критичній оцінці та висловив жаль щодо скоєного.

Потерпіла ОСОБА_4, будучи допитана в судовому засіданні, пояснила, що в день відповідної дорожньо-транспортної пригоди вона поверталася додому з роботи, їй зателефонувала сестра та повідомила, що її чоловіка збив автомобіль. Коли вона прийшла на місце її чоловіка вже забрала швидка, на місці пригоди знаходились працівники поліції. Від отриманих тілесних ушкоджень її чоловік ОСОБА_5 помер в лікарні.

Обвинувачений вважав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які ним не оспорюються. Цю позицію висловили і прокурор, захисник обвинуваченого та потерпіла.

Беручи до уваги повне визнання обвинуваченим ОСОБА_2 своєї вини, а також, що він не піддає сумніву фактичні обставини справи, відсутність у суду сумніву в правильності розуміння обвинуваченим змісту цих обставин, добровільності та істинності позиції обвинуваченого, суд, заслухавши думку учасників судового розгляду, розглянув дане кримінальне провадження в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України, попередньо роз’яснивши наслідки такого порядку дослідження доказів, обмежившись допитом обвинуваченого та потерпілої, дослідженням доказів, що характеризують особу обвинуваченого, а також матеріалів кримінального провадження щодо наявних речових доказів по справі та процесуальних витрат.

Аналізуючи обставини, що визнаються обвинуваченим ОСОБА_2, суд дійшов висновку, що його вина в обсязі пред’явленого обвинувачення (ст. 337 КПК України), є доведеною. Дії обвинуваченого ОСОБА_2 кваліфікуються за ч. 2 ст. 286 КК України як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого.

Перевіркою даних про особу обвинуваченого ОСОБА_2 встановлено, що він раніше не судимий, до кримінальної відповідальності не притягувався; пенсіонер; має постійне місце проживання та реєстрації; на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває; знаходиться на «Д» обліку КНП «Міська поліклініка №24» ХМР з діагнозом: ІХС, дифузний кардіосклероз, гіпертонічна хвороба ІІ ст.

Обставиною, що пом’якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_2, відповідно до ст. 66 КК України, суд вважає щире каяття обвинуваченого. Також суд вважає за можливе та необхідне визнати такою, що пом’якшує покарання обставину щодо вжиття ОСОБА_2 заходів, спрямованих на добровільне відшкодування шкоди потерпілій, адже ним здійснено грошовий переказ на її ім’я у розмірі 60000,00 грн.

Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_2, передбачених ст. 67 КК України, не встановлено.

Призначаючи ОСОБА_2 покарання, суд виходить з положень ст. ст. 50, 65 КК України, а саме - принципів законності, справедливості, індивідуалізації, а також достатності покарання для подальшого виправлення та попередження скоєння нових злочинів як самим обвинуваченим, так і іншими особами, враховує характер і ступінь тяжкості вчиненого злочину, його обставини, наслідки у вигляді смерті потерпілого, необережну форму вини, відношення обвинуваченого до скоєного, особу винного, його вік та стан здоров’я, обставини, що пом'якшують покарання та відсутність обставин, що його обтяжують.

Також судом враховується зміст досудової доповіді Холодногірського районного відділу філії ДУ «Центр пробації» в Харківській області, згідно висновків якої виправлення ОСОБА_2 без позбавлення волі або обмеження волі можливе за умови застосування доступних соціально-виховних заходів, що необхідні для виправлення та запобігання вчиненню повторних кримінальних правопорушень.

При цьому суд дійшов висновку, що виправлення ОСОБА_2, попередження скоєння ним нових злочинів та досягнення цілей покарання щодо обвинувачених в цілому на теперішній час можливе без його ізоляції від суспільства, а тому, призначаючи йому покарання в межах санкції ч. 2 ст. 286 КК України у виді позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами, вважає за можливе звільнити від відбування основного покарання на підставі ст. 75 КК України, з випробуванням, з покладенням на нього обов’язків, передбачених п. п. 1, 2 ч. 1, п. 2 ч. 2 ст. 76 КК України.

Долю речових доказів належить вирішити відповідно до вимог ст. 100 КПК України.

Процесуальні витрати на залучення експерта підлягають стягненню з обвинуваченого ОСОБА_2 згідно ст. 124 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 100, 124, 349, 368, 370, 371, 373, 374 КПК України, суд, -

у х в а л и в :

ОСОБА_2 визнати винуватим у пред’явленому обвинуваченні у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, та призначити йому покарання у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 (три) роки.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_2 від відбування основного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, з іспитовим строком на 2 (два) роки.

Відповідно до п. п. 1, 2 ч. 1, п. 2 ч. 2 ст. 76 КК України зобов’язати ОСОБА_2 періодично з’являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Речовий доказ по кримінальному провадженню, а саме – автомобіль НОМЕР_2 – вважати повернутим законному володільцю ОСОБА_2.

Процесуальні витрати в сумі 3432 (три тисячі чотириста тридцять дві) грн. 00 коп. на залучення експерта стягнути з ОСОБА_2 на користь держави.

До набрання вироком законної сили запобіжний захід стосовноОСОБА_2 залишити раніше обраний у вигляді домашнього арешту.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржений до Харківського апеляційного суду через Жовтневий районний суд м. Харкова протягом 30 днів з дня його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, прокурору, захиснику та не пізніше наступного дня направити потерпілій.

Суддя Д.П. Кісь