Рішення № 81055227, 04.04.2019, Дубровицький районний суд Рівненської області

Справа №560/987/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 квітня 2019 року Дубровицький районний суд Рівненської області у складі:

головуючого - судді Сидоренко З.С.,

при секретарі судових засідань ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дубровиця у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_3 акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" звернулося в суд з позовом до відповідача ОСОБА_2 та просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором №б/н від 02.07.2007 року в розмірі 68763,49 грн. та судові витрати у розмірі 1600 грн.

Свої вимоги мотивує тим, що відповідно до укладеного договору №б/н від 02.07.2007 року ОСОБА_2 отримала кредит у розмірі 3600 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 22,80% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. ПАТ КБ "ПриватБанк" свої зобов'язання за договором та угодою виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому договором.. Відповідач зобов'язання за договором належним чином не виконав. Станом на 30.06.2017 року заборгованість становить 68763,49 грн., яка складається з наступного: 3525,82 грн. - заборгованість за кредитом; 57447,03 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 4040,00 грн. - заборгованість за пенею та комісією; а також штрафи відповідно до п. 8.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500,00 грн. - штраф (фіксована частина); 3250,64 грн. - штраф (процентна складова).

У судове засідання представник позивача - ПАТ КБ "Приватбанк" не з'явився, подавши клопотання про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує та не заперечує проти заочного розгляду справи.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилася. Однак до суду від представника відповідача - адвоката ОСОБА_4 надійшла заява про розгляд справи без його участі та участі відповідача, в якій просить розглянути справу на підставі наявних матеріалів, врахувавши при цьому вимоги викладені у відзиві на позовну заяву, які підтримують у повному обсязі, а в задоволенні позову відмовити повністю.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши документи і матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, давши оцінку доказам, які мають значення для справи, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до кредитного договору № б/н від 02.07.2007 року ОСОБА_2 отримала кредит у розмірі3600 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 22,80% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Як вбачається з розрахунку заборгованості, наявного у матеріалах справи, станом на 30.06.2017 року у відповідача виникла заборгованість в сумі 68763,49 грн., яка до теперішнього часу не сплачена.

При укладанні договору, сторони керувались ч. 1 ст. 634 ЦК України, згідно з якою, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією зі сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Факт укладання між сторонами кредитного договору № б/н від 02.07.2007 року підтверджується заявою відповідача ОСОБА_2 від 02.07.2007 року про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг, яка є складовою частиною укладеного з ПАТ КБ "Приватбанк" договору, та сторонами не оспорюється.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Позивач свої зобов’язання за договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором.

Відповідно до п. 6.5 Умов та правил надання банківських послуг, позичальник зобов’язується погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим договором.

Згідно з розрахунком заборгованості за договором № б/н від 02.07.2007 року (а.с.3-5), наданим позивачем, відповідач останній раз погашала кредит 02.10.2013 року.

Окрім того, зазначений розрахунок заборгованості містить дані про сплату 12 грудня 2013 року 50,15 грн. та 01 грудня 2014 року 160 грн.

Однак, як вказує відповідач у відзиві на позовну заяву, суми 50,15 грн. та 160 грн. вона не сплачувала.

Вказана обставина позивачем у поданій відповіді на відзив не спростована.

Тобто, з жовтня 2013 року ОСОБА_2 свої зобов’язання щодо щомісячного погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору не виконує. Таким чином, в порушення умов кредитного договору відповідач зобов’язання за вказаним договором не виконала.

У зв’язку із зазначеним порушенням зобов’язань за кредитним договором відповідач станом на 30.06.2017 року має заборгованість 68763,49 грн., яка складається з наступного: 3525,82 грн. - заборгованість за кредитом; 57447,03 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 4040,00 грн. - заборгованість за пенею та комісією; а також штрафи відповідно до п. 8.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500,00 грн. - штраф (фіксована частина); 3250,64 грн. - штраф (процентна складова).

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦПК України невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання), є порушенням зобов’язання.

У порушення зазначених норм закону та умов договору відповідач зобов’язання за вказаним договором належним чином не виконала, внаслідок чого утворилась заборгованість.

Враховуючи, що з 02 жовтня 2013 року ОСОБА_2 не вносить щомісячних платежів, в тому числі не сплачує проценти за користування кредитом, банк обґрунтовано звернувся до суду з позовом про стягненням заборгованості в примусовому порядку.

Відповідачем у поданому відзиві на позовну заяву заявлено про застосування до позовних вимог ПАТ КБ "ПриватБанк" строку позовної давності, в якому відповідач просить суд відмовити у задоволенні вимог позивача.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно зі ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України встановлено, що позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Як зазначено в правових позиціях Верховного Суду України, які викладені в постановах від 19.03.2014 року у справі № 6-14цс14, від 18.06.2014 року у справі №6-61цс14, від 01.10.2014 року у справі №6-134цс14, за договором про надання банківських послуг (позичальник отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку), яким встановлено щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту, перебіг трирічного строку позовної давності (ст. 257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі після закінчення кінцевого строку повного погашення кредиту, тобто зі спливом останнього дня місяця дії картки (ст. 261 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

При цьому початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припиненням дії) договору, скільки з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи.

Частинами 1, 3 ст. 264 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов’язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Європейський суд з прав людини вказав, що інститут позовної давності є спільною рисою правових систем Держав-учасниць і має на меті гарантувати: юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, спростувати які може виявитися нелегким завданням, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що відбулися у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із спливом часу (STUBBINGS AND OTHERS v. THE UNITED KINGDOM, № 22083/93, № 22095/93, § 51, ЄСПЛ, від 22 жовтня 1996 року; ZOLOTAS v. GREECE (№o. 2), № 66610/09, § 43, ЄСПЛ, від 29 січня 2013 року).

Відповідно до п. 9.12 Умов і правил надання банківських послуг строк дії договору встановлено 12 місяців, а якщо протягом цього строку жодна із сторін не проінформує другу сторону про його закінчення, дія договору автоматично продовжується на такий же строк, тобто ще на 12 місяців.

При цьому, заявою (а.с.6), яка є невід'ємною частиною укладеного між ПАТ КБ "Приватбанк" та ОСОБА_2 кредитного договору, встановлено, що строк дії кредитного ліміту співпадає зі строком дії платіжної картки.

Зазначена заява також містить відомості про номер картки, яка була видана відповідачу, а саме 5457082959944336, яка видана 02.07.2007 року.

З наданої позивачем довідки (а.с.78) вбачається, що ОСОБА_2 у ПАТ КБ "Приватбанк" отримала картки №5457082959944336, 5211537306335790, 5168755108248630, остання з яких має термін дії до останнього дня 07.2021 року.

У даному переліку карток, виданих відповідачу банком наявна і картка номер якої зазначений у заяві (а.с.6), яка є невід'ємною частиною укладеного між ПАТ КБ "Приватбанк" та ОСОБА_2 кредитного договору.

Крім того, відповідно до п. 5.4. розділу ІІ Правил користування платіжною карткою, строк погашення кредиту в повному обсязі здійснюється не пізніше останнього дня місяця, вказаного на платіжній картці.

Однак, позивачем не зазначено строк дії саме тої картки, номер якої зазначений у заяві, а саме №5457082959944336, а вказує лише строк дії картки № 5168755108248630.

З даного слідує висновок, що строк дії картки №5457082959944336, яка видавалася відповідачу на підставі укладеного кредитного договору №б/н від 02.07.2007 року, минув.

Судом встановлено, що відповідачем перебіг позовної давності не переривався, оскільки останній платіж було здійснено відповідачем 02.10.2013 року.

Суд не приймає до уваги, як підставу переривання строку позовної давності платежі від 12.12.2013 року в сумі 50,15 грн. та від 01.12.2014 року в сумі 160 грн., оскільки зазначені платежі відповідачем не сплачувалися і протилежне стороною позивача не доведено.

У даному випадку, слід також зважати і на правову позицію Верховного Суду України у постанові від 09.11.2016 року у справі №6-1457цс16, в якій зазначено наступне:

За змістом частини першої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Тобто, позовна давність застосовується лише за наявності порушеного права особи.

Відповідно до частини першої статті 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку, в силу частини третьої статті 264 ЦК України після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Правила переривання перебігу позовної давності застосовуються судом незалежно від наявності чи відсутності відповідного клопотання сторін у справі, якщо в останніх є докази, що підтверджують факт такого переривання.

До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати, зокрема, часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій.

При цьому якщо виконання зобов’язання передбачалося частинами або у вигляді періодичних платежів і боржник вчинив дії, що свідчать про визнання лише певної частини (чи періодичного платежу), то такі дії не можуть бути підставою для переривання перебігу позовної давності стосовно інших (невизнаних) частин платежу.

Суди повинні дослідити графік погашення кредитної заборгованості та встановити чи передбачають умови кредитного договору виконання зобов’язання частинами або у вигляді періодичних платежів, і у випадку вчинення боржником оплати чергового платежу, чи не свідчить така дія про визнання лише певної частини боргу, а відтак така не може бути підставою для переривання перебігу позовної давності стосовно інших (невизнаних) частин платежу.

Отже, з урахуванням установленої судової практики вищевказані два платежі від 12.12.2013 року в сумі 50,15 грн. та від 01.12.2014 року в сумі 160 грн. не перериває позовну давність.

Оскільки позовна заява була подана до суду 07.08.2017 року, тобто з пропуском строку, встановленого ст. ст. 257, 258 ЦК України, та враховуючи те, що відповідач заявила про застосування строку позовної давності до спірних правовідносин, суд приходить до висновку, що вимоги ПАТ КБ "Приватбанк" про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості у сумі 68763,49 грн. за кредитним договором № б/н від 02.07.2007 року не підлягають задоволенню.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, оскільки у задоволенні вимог відмовлено в повному обсязі, то судові витрати по справі не відшкодовуються та покладаються на позивача.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. ст. 258, 526, 530, 549, 625, 1054 ЦК України, ст.ст. 4, 12, 13, 23, 76-78, 81, 89, 141, 265, 352, 354, 355 ЦПК України суд -,

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - відмовити.

Рішення може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Рівненського апеляційного суду.

У відповідності до підпункту 15.5) пункту 15 частини 1 Розділу ХШ Перехідних Положень Цивільного процесуального кодексу України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Суддя: підпис.

З оригіналом згідно.

Голова Дубровицького

районного суду: ОСОБА_5