Рішення № 81052943, 10.04.2019, Фортечний районний суд міста Кропивницького (до 25.04.2025 - Кіровський районний суд м. Кіровограда)

Справа № 404/8988/18

Номер провадження 2/404/4041/18

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2019 року м. Кропивницький

Кіровський районний суд м. Кіровограда у складі:

головуючої - судді Панфілова А. В.

при секретарі – Проскурні О. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до АТ КБ «ПриватБанк», приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Фортечний відділ ДВС м. Кропивницький Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, вчинений 29 вересня 2017 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованості за період з 26.10.2010 року по 31.07.2017 року в розмірі 33599, 41 грн. та витрат за вчинення виконавчого напису у розмірі 1800 грн., зареєстрований в реєстрі за № 14547.

В обґрунтування позову зазначено, що 29 вересня 2017 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 вчинено виконавчий напис про стягнення з ОСОБА_1 33599, 41 грн., зареєстрований в реєстрі за № 14547.

Фортечним відділом ДВС м. Кропивницький 05.01.2018р. було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження по примусовому виконанню виконавчого напису № 14547 від 29.09.2017р., що видав приватний нотаріус КМНО ОСОБА_2 (№ за автоматизованою системою виконавчих проваджень: 55464489).

Нотаріус не перевірив безспірності заборгованості, не вказав номер договору, на підставі якого вчинив виконавчий напис, не перевірив чи відноситься така заборгованість до безспірної, чим порушив вимоги статті 88 Закону України «Про нотаріат».

Нотаріусом при видачі виконавчого напису не враховано те, що кредитний договір не є безспірним доказом отримання коштів у тому чи іншому розмірі, який надає нотаріусу право вчиняти виконавчі написи. Таким доказами можуть бути тільки первинні банківські, бухгалтерські документи, які нотаріусу надані не були.

Наданий банком розрахунок заборгованості станом на 31.07.2017р. не є документом, який підтверджує безспірність вимог банку.

Належними доказами, які б підтверджували наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлювали розмір заборгованості, могли бити первинні документи, оформленні відповідно до вимог статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Як вбачається з виконавчого напису нотаріуса - строк, за який провадиться стягнення - 2470 днів, а саме: з 26.10.2010 року по 31.07.2017 року, що перевищує загальний строк позовної давності.

Сума, що підлягає стягненню, складає 33599,41 грн., в тому числі: заборгованість за тілом кредиту - 1098,82 грн., заборгованість за відсотками - 26824,43 грн., заборгованість з пені та комісії - 3600 грн., заборгованість по штрафам (фіксована частина) - 500 грн., заборгованість по штрафам (відсоток від суми заборгованості) - 1576,16 грн. та витрати за вчинення виконавчого напису - 1800 грн..

Вчинення виконавчого напису здійснюється нотаріусом після спливу 30 днів з моменту надіслання стягувачем повідомлення боржнику – письмової вимоги про усунення порушень. Повідомлення вважається надісланим , якщо є відмітка на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв’язку про відправлення повідомлення на вказану адресу( підпункт 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу II Порядку ), а тому просить задовольнити позов повністю.

Згідно позову позивач посилається на правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду України від 05 липня 2017 року № 6-887цс17 та постанові Верховного Суду у справі № 207/1587/16 від 19 вересня 2018 року (провадження № 14-12559св18).

Адвокат позивача позов підтримала повністю , що підтверджується заявою ( а.с. 57).

До судового засідання відповідач - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 надав відзив на позовну заяву з посиланням, що вчинення виконавчого напису регламентуються статтями 87-91 закону України «Про нотаріат» і главою 16 II розділу Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України затвердженого наказом Міністерства юстиції України N 296/5 від 22.02.2012 р.

Відповідно до вищевказаних норм для вчинення виконавчого напису представником відповідача ПАТ КБ « ПриватБанк» було надано заяву про вчинення виконавчого напису, оригінал і копія договору про надання банківських послуг, виписка з рахунку боржника про заборгованість, яка була завірена печаткою, копія письмової вимоги про усунення порушень кредитного договору, підтвердження надіслання вимоги про усунення порушень кредитного договору.

На підставі наданих документів 29.09.2017 року був вчинений виконавчий напис за реєстровим № 14547.

Відповідно до ст. 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість.

Перелік документів для вчинення виконавчого напису затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 N 1172. Відповідно до пункту 2 Переліку N 1172 для одержання виконавчого напису по кредитним договорам, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями, додаються: оригінал кредитного договору; засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості га

строків її погашення з відміткою стягувана про непогашений заборгованості. Даний перелік документів для одержання виконавчого напису по кредитним договорам є вичерпаним. Інші документи для вчинення виконавчого напису нормативно-правовими актами, не передбачені.

При досліджені доказів, які були надані відповідачем ПАТ КБ « ПриватБанк» для вчинення виконавчого напису, згідно з пунктом 4 глави 16 II розділу Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України встановлено: 24 жовтня 2010 року між ОСОБА_1 і ПАТ «КБ «Приватбанк» був укладений публічний договір про надання банківських послуг шляхом приєднання позивача до умов і правил надання банківських послуг у Приватбанку шляхом підписання анкети - заяви .

Умови і правила надання банківських послуг оприлюднені на сайті ПАТ КБ «Приватбанк».

За даним договором позивачу надавались банківські послуги, в тому числі і з кредитування. Крім того, позивачем надано згоду, що анкета-заява є договором про надання банківських послуг. Позивач ознайомлений і згоден з умовами надання банківських послуг. Позивачем надано згоду на отримання екземпляра договору шляхом роздрукування з офіційного сайту. Позивач зобов'язується виконувати вимоги умов та правил надання банківський послуг, а також регулярно знайомитися зі змінами на сайті Приватбанка.

Відповідно до ч.2 ст. 628 ЦК України, сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Відповідно до ст. 630 ЦК України Договором може бути встановлено, що його окремі умови визначаються відповідно до типових умов договорів певного виду, оприлюднених у встановленому порядку. Якщо у договорі не міститься посилання на типові умови, такі типові умови можуть застосовуватись як звичай ділового обороту, якщо вони відповідають вимогам статті 7 цього Кодексу.

Відповідно до статті 663 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець, взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Відповідно статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якої встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Отримання позивачем кредитних коштів є його правом, а не обов'язком та свідчить про його згоду з умовами кредитування.

Частиною другою статті 1054 ЦК України передбачено, щодо відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 (Позика) ЦК України. Статтею 1046 ЦК України передбачено, що договір позики є укладеним з .моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Публічний кредитний договір є укладеним з моменту отримання Позивачем кредитних коштів.

Відповідна правова позиція, щодо даного питання міститься в постанові Верховного суду

України № 61-1411 СВ18 від 06.02.2018 року. З даних підстав, сумніву що у позивача виникли зобов'язання з договору надання банківських послуг, який є змішаним договором, в тому числі і кредитним, не має.

Відповідачем ПАТ КБ « ПриватБанк» надано виписку з рахунку боржника про заборгованість, яка була завірена печаткою. Надана виписка є відповідним документом, що встановлює заборгованість боржника.

Статтею 87 Закону України «Про Нотаріат» передбачено, що для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість.

Невірним є посилання позивача, що відповідач ПАТ « КБ « ПриватБанк» порушені вимоги перевірки безспірності заборгованості. В діючих нормативних документах перевірка нарахування заборгованості нотаріусом не передбачено законом. Безспірність заборгованості визначається нотаріусом тільки на підставі наданих документів, передбачених переліком відповідно до п.3.2. глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України N 296/5 від 22.02.2012 року. Нотаріус не визначає суму заборгованості, суму заборгованості визначає стягувач та несе за це відповідальність.

Крім того, відповідач ПАТ КБ « ПриватБанк» були здійснені додаткові заходи для підтвердження безспірності заборгованості, а саме позивачу цінним листом надіслано письмову вимогу про усунення порушень за кредитним договором від 26.10.2010 року № б/н. З наданих додаткових документів вбачається, що 11 серпня 2017 року (відбиток печатки поштового зв'язку), згідно списку згрупованих поштових відправлень пріоритетних листів з оголошеною цінністю за № 10, Позивачу надіслана претензія від 09.08.2017 року № SАМDN55000036395819 про наявність боргу.

В роз'ясненнях, викладених в інформаційному листі ВССУ «Про судову практику розгляду справ про оскарження нотаріальних дій або відмову в їх вчиненні», затверджених постановою від 7 лютого 2014 № 2 у десятому пункті зазначено: вчиняючи виконавчий напис, нотаріус не розглядає спір про право. Виконавчий напис вчиняється виключно за документально оформленими вимогами, які викладені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Нотаріус вказує на позицію висловлену Верховним Судом України в постанові від 20 травня 2015 року у справі № 6-158цс15: безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком, нотаріус під час вчинення виконавчого напису не встановлює права та обов'язки учасників правовідносин, а лише перевіряє наявність необхідних документів.

Відповідно до ч. 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Необґрунтованими вважає звинувачення позивача, що виконавчий напис вчинено з спливом строку права вимоги, з наступних причин:

Способами захисту цивільних прав і інтересів може бути примусове виконання обов'язку в натурі, (пункт 5 ч.2 ст. 16 ЦК України).

Статтею 598 Цивільного Кодексу України передбачено: зобов'язання припиняється -частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Статтею 599 Цивільного Кодексу України передбачено: зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 615 Цивільного Кодексу України передбачено: одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Статтею 625 Цивільного Кодексу України передбачено: боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Статтею 631 ЦК України визначається строк договору, яким є час протягом якого сторони можуть здійснювати свої права і виконувати свої обов'язки відповідно до договоре Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Частиною 2 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено: якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Укладений між сторонами договір є діючим і безстроковим, так як в ньому не встановлений строк його припинення. Сторони не звертались один до одного щодо його розірвання, зобов'язання Позивача за договором на момент звернення Відповідача 2 за виконавчим записом не припинились. Обов'язок Позивача виконувати зобов'язання діє протягом всього строку дії договору. Законом України «Про нотаріат» та п.п.3.1.. З.З., 3.4..Глави 16 Розділу II Порядку вчинення нотаріальних дії нотаріусами України не вказано, що ці строки обчислюються з моменту, коли право кредитора на примусове стягнення виникло в перше. Отже, в цьому випадку строки вказані в ст.. 88 Закону України «Про нотаріат», обчислюються з моменту направлення кредитором боржнику конкретної вимоги, обчисленої на певний момент часу.

Вважає, що позов до нотаріуса, як до відповідача подано невірно, так як нотаріус в даній справі є неналежним відповідачем.

Згідно з ч. 2 ст. 50 ЦПК України участь у справі кількох позивачів і (або) відповідачів (процесуальна співучасть) допускається, якщо: предметом спору є спільні права чи обов'язки кількох позивачів або відповідачів; права та обов'язки кількох позивачів чи відповідачів виникли з однієї підстави; предметом спору є однорідні права і обов'язки.

Відповідач ОСОБА_3 нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2, вчиняючи виконавчий напис здійснює нотаріальні дії від імені держави, а тому не має спільні чи однорідні права і обов'язки з особами, які звернулися до нього, або з особами, які вирішили, що їх права порушені нотаріальними діями, він не може бути відповідачем із ПАТ КБ «Приватбанк», з яким у позивача виникли спірні правовідносини.

В роз'ясненнях, ВССУ «Про судову практику розгляду справ про оскарження нотаріальних дій або відмову в їх вчиненні», затверджених постановою від 7 лютого 2014 № 2 в шостому пункті зазначено: справи за спорами щодо оскарження вчинених нотаріусами виконавчих написів (про визнання вчиненого нотаріусом виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, або про повернення стягненого за виконавчим написом нотаріуса), мають розглядатися судами за позовами боржників до стягувачів.

Представник відповідача АТ КБ « ПриватБанк» в судове засідання не з’явився, про час і місце розгляду справи повідомлено належним чином , надав відзив на позовну заяву з посиланням, що надані нотаріусу документи для вчинення виконавчого напису, повністю відповідали вимогам ст. 87 Закону України « Про нотаріат» та водночас діючим порядком вчинення виконавчих дій не передбачено обов’язкове надання нотаріусу для вчинення виконавчого напису за кредитним договором будь-яких інших, не передбачених вищевказаними нормативно - правовим актом документів, так само як і обов’язкове витребування нотаріусом таких документів або пояснень сторін, а тому просить відмовити в задоволенні позову повністю.

Представник третьої особи в судове засідання не з’явився, про час і місце розгляду справи повідомлено належним чином ( а.с. 54), причини неявки суду не повідомлено.

Відповідно до ст.223 ЦПК України суд вирішує справу розглядати за даної явки і наявних матеріалів у справі.

Судом встановлено наступні факти.

29 вересня 2017 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 вчинено виконавчий напис про стягнення з ОСОБА_1 33 599, 41 грн., зареєстрований в реєстрі за № 14547 .

Фортечним відділом ДВС м. Кропивницький 05.01.2018р. було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження по примусовому виконанню виконавчого напису № 14547 від 29.09.2017р., що видав приватний нотаріус КМНО ОСОБА_2 (№ за автоматизованою системою виконавчих проваджень: 55464489).

За загальними правилами статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених ч. 1 ст. 16 ЦК України, або іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно дост. 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України «Про нотаріат» нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов'язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюєтьсяЗаконом України «Про нотаріат»та іншими актами законодавства України (ч. 1 ст. 39 Закону України «Про нотаріат»). Таким актом законодавства станом на час вчинення оскаржуваного виконавчого напису був, зокрема Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року N 296/5, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за N 282/20595(далі Порядок).

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (п. 19 ст. 34 Закону України «Про нотаріат»). Правове регулювання процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів передбачено в Главі 14 Закону України «Про нотаріат» та Главі 16 Порядку.

Відповідно до ст. 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктами 2.1, 2.2 Порядку для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису. У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача.

При цьому ст. 50 Закону України «Про нотаріат» передбачає, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

Аналіз вищенаведених правових норм дає підстави для таких висновків.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло у стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов'язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (ст. 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів.

Нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною, стягувачем, і не зобов'язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно з Переліком документів є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З огляду на викладене та з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис як з підстав порушення нотаріусом процедури його вчинення, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами у повному обсязі чи в їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Пунктом 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року N 1172 (Перелік документів) передбачено, що для одержання виконавчого напису нотаріуса про стягнення заборгованості за нотаріально посвідченою угодою, що передбачає сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно, подаються, зокрема, документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.

Згідно з пунктами 3.1, 3.2 Порядку нотаріус вчиняє виконавчі написи: якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року N 1172.

Отже, в основі вчинення вказаної нотаріальної дії лежить факт безспірності наявної заборгованості.

Відповідно до п. 2 Переліку документів для одержання виконавчого напису додаються: оригінал кредитного договору; засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Таким чином, безспірною заборгованістю є заборгованість боржника, з якою останній погоджується, що, відповідно, виключає можливість спору щодо її розміру, строку, за який вона нарахована тощо, а відтак, і документи, які підтверджують її безспірність, і на підставі яких нотаріусами здійснюються виконавчі написи, мають бути однозначними, беззаперечними, та такими, що містять вираз волі стосовно наявності певної заборгованості не тільки кредитора, а й самого боржника, або ж стовідсотково підтверджують наявність у боржника перед кредитором заборгованості саме в такому розмірі (висновок Верховного Суду у постанові від 5 березня 2018 року, справа № 756/11960/15-ц).

За змістом ст. 88 Закону України «Про нотаріат» нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності , суд дійшов висновку щодо задоволення позову частково, оскільки при вчиненні нотаріусом виконавчого напису останній зазначив у цьому напису період стягнення, який перевищує загальний строк позовної давності - 2470 днів, а саме: з 26.10.2010 року по 31.07.2017 року, тобто включив вимоги, з дня виникнення яких минуло більше трьох років.

Зазначена обставина в розумінні ст. 88 Закону України «Про нотаріат» спростовує факт безспірності заборгованості .

Верховний Суд вже неодноразово чітко висловлювався з даного питання, правові позиції вказані адвокатом позивача у позові та зазначені вище.

При цьому, позов не підлягає задоволенню щодо вимог до приватного нотаріуса, який позивачем був визначений в статусі відповідача. Нотаріус правильно вказав на законодавчі норми , які спростовують доводи позивача , що стосуються вимог до нотаріуса і його залучення в якості відповідача.

Відповідно до ст.13 ЦПК України, суд розглядає справу в межах позовних вимог та на підставі доказів, наданих сторонами.

Стаття 50 Закону України «Про нотаріат» передбачає, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

Підставами оскарження виконавчих написів може бути як порушення нотаріусом процедури вчинення напису (наприклад, неповідомлення боржника про вимогу кредитора), так і необґрунтованість вимог до боржника.

Верховний Суд у Постанові від 31.10.2018р. по справі № 308/11193/16-ц, провадження № 61-7410св18 зазначив, що при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Разом із тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

Такий самий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 05 липня 2017 року № 6-887цс17 та постанові Верховного Суду у справі № 207/1587/16 від 19 вересня 2018 року (провадження № 14-12559св18).

Згідно ст. ст.134,142 ЦПК України суд стягує з відповідача ПАТ КБ «ПриватБанк» на користь позивача- 704,80грн. судового збору .

Враховуючи викладене та керуючись статтями ст. ст. 1, 34, 39, 50, 87-91 Закону України «Про нотаріат», главою 16 II розділу Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України N 296/5 від 22.02.2012 р.,ст. ст. 3,15,16,134-142, 265,268 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( 25000, АДРЕСА_1, ІПН- НОМЕР_1) в частині вимог до АТ КБ «ПриватБанк» ( 01001, м. Київ, вул. Грушевського 1Д, код ЄДРПОУ- 14360570), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Фортечний відділ ДВС м. Кропивницький Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області ( 25022, м. Кропивникий, вул. Дворцова 32/29, код ЄДРПОУ- 34977781) про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню - задовольнити .

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений 29 вересня 2017 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованості за період з 26.10.2010 року по 31.07.2017 року в розмірі 33599, 41 грн. та витрат за вчинення виконавчого напису у розмірі 1800 грн., зареєстрований в реєстрі за № 14547.

В частині вимог ОСОБА_1 ( 25000, АДРЕСА_1, ІПН- НОМЕР_1) до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2,( 01001, м. Киї, вул. Лютеранська 3 оф. 31) відмовити повністю.

Стягнути з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 704,80 грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Кропивницького апеляційного суду протягом 30 днів з дня проголошення рішення .

Суддя Кіровського А. В. Панфілова

районного суду

м.Кіровограда