Рішення № 81049851, 01.04.2019, Покровський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 189/1795/18

2/189/109/19

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.04.2019 року смт. Покровське Покровського району Дніпропетровської області

Покровський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Чорної О.В.,

за участю:

секретаря судового засідання Корхової М.Г.,

учасники судового провадження:

позивач ОСОБА_1,

позивачка ОСОБА_2,

представник позивача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа: виконавчий комітет Великомихайлівської сільської ради Покровського району Дніпропетровської області про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим будинком, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачі, ОСОБА_2 та ОСОБА_1, звернулися до суду з позовом (уточненим) про визнання ОСОБА_4 та ОСОБА_5 особами, які втратили право користування житловим будинком, розташованим за адресою: вул. Біла, буд. 6, с. Великомихайлівка, Покровський район, Дніпропетровська область.

Позов мотивований тим, що позивачі є власниками вказаного домоволодіння на підставі договору купівлі – продажу житлового будинку, від 03.08.2018 року, який посвідчений приватним нотаріусом Покровського районного нотаріального округу ОСОБА_6, кожному з них належить Ѕ частки цього домоволодіння.

За цією адресою також зареєстровані ОСОБА_4 та ОСОБА_5, які не являються членами сім’ї власників будинку, а в минулому були власниками житлового будинку.

Відповідачі у вищевказаному володінні не проживають з 16.03.2015 року, вони продали будинок, виїхали із вказаного будинку та перевезли свої речі, у зв’язку з чим їх право користування цим жилим приміщенням припинилося.

Позивачі вважають, що добровільний виїзд відповідачів з будинку, який належить їм на праві приватної власності, відсутність участі відповідачів в утриманні вищевказаного житла, постійне проживання відповідачів за іншими адресами є безумовними підставами для визнання осіб (відповідачів) такими, що втратили право користування жилим приміщенням.

Позивачі, ОСОБА_2 та ОСОБА_1, представник ОСОБА_3 в судовому засіданні позовні вимоги підтримали у повному обсязі, просили задовольнити.

Відповідачі - ОСОБА_4 та ОСОБА_5 до судового засідання не з`явилися, повідомлені про час, дату і місце судового розгляду належним чином, про причини неявки суду не повідомили, заяви, клопотання, пояснення, відзив на позов та заперечення до суду від них не надходили.

Третя особа надала суду письмову заяву про розгляд справи без її участі.

Відповідно до ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з’явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Оскільки всі умови у сукупності існують, суд вважає за можливе ухвалити заочне рішення по справі.

Суд, заслухавши пояснення позивача та позивачки, їх представника, допитавши свідків, дослідивши письмові докази, встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_1В є власником Ѕ частки житлового будинку, який розташований за адресою: вул. Біла, буд. 6, с. Великомихайлівка, Покровського району, Дніпропетровської області, власником іншої Ѕ частки є ОСОБА_2 – жінка позивача. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 набули права власності на даний житловий будинок, на підставі договору купівлі – продажу від 06 серпня 2018 року, який посвідчено приватним нотаріусом Покровського районного нотаріального округу Дніпропетровської області, номер в реєстрі – 1226 (а. с. 8-9).

За відомостями адресно-довідкового підрозділу ГУДМС УДМС України в Дніпропетровській області ОСОБА_4 та ОСОБА_5 зареєстровані за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1 (а. с. 31-32).

Відповідно до акту обстеження на підтвердження факту проживання, складеного депутатом сільської ради ОСОБА_7, підписаним власниками будинку ОСОБА_2 та ОСОБА_8, сусідами ОСОБА_9 та ОСОБА_10, було виявлено, що ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, дійсно зареєстровані в житловому будинку, який знаходиться за адресою: вул. Біла, буд. 6, с. Великомихайлівка, Покровського району, Дніпропетровської області, співвласниками якого являються: ОСОБА_2 та ОСОБА_8, але у вищевказаному будинку не проживають з 16 березня 2015 року по даний час (а. с. 12).

Відповідно до домової книги, для приписки громадян, проживаючих в будинку №6 в с. Великомихайлівка, по вул. Біла, Покровського району, почата 10.09.2018 року, в даному будинку зареєстровані: ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_11 ІНФОРМАЦІЯ_4, ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_5, ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_6 (а. с. 13-15).

Свідок ОСОБА_12 показав суду, що є сусідом позивачів та добре їх знає, пояснив, що останній раз бачив відповідачів 3-4 роки тому, перед тим, як вони продали будинок та виїхали з нього. Де зараз вони проживають, йому невідомо. В будинку проживають позивачі зі своєю малолітньою дитиною.

Свідок ОСОБА_13 пояснив суду, що з позивачами вони є сусідами. Вказує, що позивачі проживають разом, ОСОБА_5 останній раз бачив, приблизно 4 роки тому.

Відповідно до ст. 317 ЦК України власнику належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Відповідно до ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно ч. 1 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ч. 1 ст. 383 ЦК України, власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім’ї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва.

Згідно ст. 29 ЦК України, місцем мешкання фізичної особи є житловий будинок, квартира чи інше приміщення гідне для мешкання в населеному пункті, в якому особа мешкає постійно або тимчасово.

Частиною першою статті 383 ЦК України та статтею 150 ЖК УРСР закріплені положення, відповідно до яких громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей та інших осіб.

Відповідно до ч. 2 ст. 405 ЦК України, член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Статтею 156 ЖК України, передбачено, що члени сім’ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням. За згодою власника будинку (квартири) член його сім’ї вправі вселяти в займане ним жиле приміщення інших членів сім’ї. На вселення до батьків їх неповнолітніх дітей згоди власника не потрібно. Жиле приміщення зберігається за тимчасово відсутнім наймачем або членами його сім'ї понад шість місяців у випадках:

1) призову на строкову військову службу або направлення на альтернативну (невійськову) службу, а також призову офіцерів із запасу на військову службу на строк до трьох років - протягом усього періоду проходження зазначеної військової служби; перебування на військовій службі прапорщиків, мічманів і військовослужбовців надстрокової служби - протягом перших п'яти років перебування на дійсній військовій службі;

2) тимчасового виїзду з постійного місця проживання за умовами і характером роботи або у зв'язку з навчанням (учні, студенти, стажисти, аспіранти тощо), у тому числі за кордоном, - протягом усього часу виконання цієї роботи або навчання;

3) влаштування дитини (дітей) на виховання до родичів, опікуна чи піклувальника, у прийомну сім'ю, дитячий будинок сімейного типу, заклад для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, - протягом усього часу їх перебування у родичів, опікуна чи піклувальника, прийомній сім'ї, дитячому будинку сімейного типу, закладі для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.

Відповідно до ст. 72 ЖК України визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.

Відповідно до ст. 64 ЖК України, члени сім’ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов’язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім’ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов’язаннями, що випливають із зазначеного договору. До членів сім’ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім’ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.

Частиною 2 ст. 3 Сімейного Кодексу України, передбачено, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.

Отже, за змістом зазначених норм правом користування житлом, який знаходиться у власності особи, мають члени сім’ї власника (подружжя, їх діти, батьки) та інші особи, які постійно проживають разом з власником будинку, ведуть з ним спільне господарство, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.

Разом з цим, згідно з положеннями статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Ст. 41 Конституції України та ст. 1 Першого протоколу до «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод», до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 р. відповідно до ЗУ «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод» від 17.07.1997 р., закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися та розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Зазначена норма матеріального права визначає право власника, у тому числі житлового приміщення або будинку, вимагати будь яких усунень свого порушеного права від будь яких осіб будь яким шляхом, який власник вважає прийнятним. Визначальним для захисту права на підставі цієї норми права є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю. При цьому не має значення ким саме спричинено порушене право та з яких підстав.

Відтак за порівняльним аналізом статей 383, 391, 405 ЦК України та статей 150, 156 у поєднанні зі статтею 64 ЖК України слід дійти до висновку що положення статей 383, 391 ЦК України передбачають право вимоги власника про захист порушеного права власності на жиле приміщення, будинок, квартиру тощо, від будь яких осіб, у тому числі осіб, які не є і не були членами його сім’ї, а положення статей 405 ЦК України, статей 150, 156 ЖК України регулюють взаємовідносини власника жилого приміщення та членів його сім’ї, у тому числі у випадку втрати права власності власником, припинення з ним сімейних відносин або відсутності члена сім’ї власника без поважних причин понад один рік.

Відповідно до ст. ст. 12, 13 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбаченому цим Кодексом випадках.

У відповідності до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ч.4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Суд встановив, що ОСОБА_4 та ОСОБА_5 зареєстровані у будинку за адресою: вул. Біла, буд. 6, с. Великомихайлівка Покровського району Дніпропетровської області на підставі того, що вони були його власниками. На даний час власниками вищевказаного будинку, є ОСОБА_2 та ОСОБА_8; тривалий час, а саме, з 16.03.2015 року, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в вищевказаному домоволодінні не проживають, в утриманні будинку участі не беруть, отже, чинять власникам перешкоди у володінні, користуванні майном, і позовні вимоги про визнання відповідачів такими, що втратили право користування житловим будинком з цих підстав, є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. 41 Конституції України, ст. ст. 29, 317, 319, 321, 383, 391, 405 ЦК України, ст. ст. 71,72 ЖК України, 3, 12, 13, 76-78, 89, 258, 259, 263-265, 268, 280-284 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Цивільний позов ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа: виконавчий комітет Великомихайлівської сільської ради Покровського району Дніпропетровської області про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим будинком - задовольнити.

Визнати ОСОБА_4 особою, яка втратила право користування домоволодінням, розташованим за адресою: вул. Біла, буд. 6, с. Великомихайлівка Покровського району Дніпропетровської області.

Визнати ОСОБА_5 особою, яка втратила право користування домоволодінням, розташованим за адресою: вул. Біла, буд. 6, с. Великомихайлівка Покровського району Дніпропетровської області.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Покровський районний суд Дніпропетровської області в 30-денний строк з дня проголошення рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач - І: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_5, зареєстрований: ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_1.

Позивач - ІІ: ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, зареєстрована: ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_2.

Відповідач - І: ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрований: ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків – невідомий.

Відповідач - ІІ: ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_6, зареєстрований: ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків – невідомий.

Третя особа: Виконавчий комітет Великомихайлівської сільської ради Покровського району Дніпропетровської області, місцезнаходження: вул. Шевченко, 6 с. Великомихайлівка Покровського району Дніпропетровської області, код ЄДРПОУ 04339161.

Повний текст рішення складений 09 квітня 2019 року.

Суддя О.В. Чорна