Рішення № 81049414, 28.02.2019, Ленінський районний суд м. Дніпропетровська

28.02.2019 Єдиний унікальний номер 205/4844/18

Провадження № 2о/205/5/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2019 року м. Дніпро

Ленінський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючої судді Шавули В.С.

за участю секретаря Сербена О.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення, заінтересовані особи: Міністерство соціальної політики України, Російська Федерація, -

ВСТАНОВИВ:

Заявник 12 липня 2018 року звернувся до Ленінського районного суду м. Дніпропетровська із даною заявою (а.с.1-23).

В обґрунтування заявлених вимог зазначає, що 22 липня 2015 року Ленінським РВК Дніпропетровської області її сина - ОСОБА_2, призвано на військову службу до Збройних Сил України та направлений до Академії Сухопутних військ м. Львова.

У вересні 2015 року молодший лейтенант ОСОБА_2 здав посаду і вибув до нового місця служби у розпорядження командира військової частини - польова пошта В2231.

З 25.09.2015 року по ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 брав безпосередню участь у бойових діях в населених пунктах м. Мар'їнка Мар'їнського району Донецької області, с. Піски Ясинуватського району Донецької області, у складі в/ч пп В2231.

ІНФОРМАЦІЯ_2 в результат вибуху ОСОБА_2 отримав змінно-вибухове осколкове проникаюче поранення не сумісне з життям.

Заявник вважає, що саме в результаті збройної агресії та воєнного конфлікту, який був розпочатий Російською Федерацією, її син ОСОБА_2, загинув у місті Селидове, Донецької області ІНФОРМАЦІЯ_2.

Враховуючи викладене та посилаючись на обґрунтування заяви, заявник просить суд встановити юридичний факт загибелі ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, при виконанні військового обов'язку військової служби ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Селидове Донецької області України, внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України.

Ухвалою суду від 13 липня 2018 року відкрито провадження у справі (а.с.131).

Учасники справи про день, час та місце судового розгляду повідомлялись відповідно до вимог ст.ст. 128-129 ЦПК України.

Заявник до суду надала письмову заяву, в якій підтримує вимоги заяви та просить задовольнити у повному обсязі. Просить справу розглядати без своєї участі (а.с.163).

Представники заінтересованих осіб - Міністерства соціальної політики України, Посольства Російської Федерації в Україні в судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Про причини неявки суду не повідомили. Відзив на заяву не подали.

У відповідності до ст..2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Тому з урахуванням викладеного, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутністю сторін, що не з'явились.

Відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

За ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст.12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч.1,7 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Згідно роз'яснень п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31 березня 1995 року «Про судову практику у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», із змінами та доповненнями, у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.

Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази у справі, з`ясувавши обставини у справі та перевіривши їх доказами, вважає, що заявлені вимоги належать задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що син заявниці - ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.28), згідно довідки Ленінського РВК Дніпропетровської області №655/3 від 23.02.2016 року, 22.07.2015 року призвано на військову службу до Збройних Сил України та направлений до Академії сухопутних військ ім.. гетьмана П.Сагайдачного (а.с.29), де проходив перепідготовку та підвищення кваліфікації.

17 вересня 2015 року ОСОБА_2 виключено із списків особового складу Академії та усіх видів забезпечення, у зв'язку із вибуттям до нового місця служби у розпорядження командира військової частини польова пошта В2231 м. Дніпропетровськ (а.с.30).

В період з 25.09.2015 року по ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 безпосередньо брав участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України на території Донецької області в секторі «Б», в населених пунктах м. Мар'їнка, с. Піски Донецької області (а.с.31).

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 помер (а.с.88). В лікарському свідоцтві про смерть №323 від 19.02.2016 року вказано причину смерті ОСОБА_2 як «вибухова травма» (а.с.86-87).

Указом Президента України від 08.04.2016 року №132/2016 ОСОБА_2 нагороджено орденом «Богдана Хмельницького ІІІ ступеня» (а.с.90).

Згідно витягу з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв №1549 від 07 квітня 2016 року вбачається, що причиною смерті ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2, є вибухова травма (а.с.89).

Згідно із ст. 3 Конституції України, людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.

Згідно із ст. 27 Конституції України кожна людина має невід'ємне право на життя. Ніхто не може бути свавільно позбавлений життя. Обов'язок держави - захищати життя людини. Кожен має право захищати своє життя і здоров'я, життя і здоров'я інших людей від протиправних посягань.

Отже, Конституцією України зобов'язано державу за будь-яких обставин захищати життя людей і цей обов'язок не залежить від встановлення тих чи інших юридичних фактів.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та статтею 8 Конституції України гарантовано кожному право звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина.

Верховною Радою України прийнято постанову від 17.03.2015 року №254-VIII «Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями», якою визнано тимчасово окупованими територіями окремі райони, міста, селища і села Донецької та Луганської областей, в яких відповідно до Закону України «Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей» запроваджується особливий порядок місцевого самоврядування, до моменту виведення усіх незаконних збройних формувань, російських окупаційних військ, їх військової техніки, а також бойовиків та найманців з території України та відновлення повного контролю України за державним кордоном України.

За змістом абзацу 2 постанови Верховної ради України «Про Заяву Верховної Ради України «Про визнання Україною юрисдикції Міжнародного кримінального суду щодо скоєння злочинів проти людяності та воєнних злочинів вищими посадовими особами Російської Федерації та керівниками терористичних організацій «ДНР» та «ЛНР», які призвели до особливо тяжких наслідків та масового вбивства українських громадян» від 04.02.2015 року №145-VIII, з 20.02.2014 року проти України триває збройна агресія Російської Федерації та підтримуваних нею бойовиків-терористів, під час якої було анексовано Автономну Республіку Крим та місто Севастополь, які є частиною території незалежної та суверенної держави Україна, окуповано частину Донецької та Луганської областей України, загинуло тисячі громадян України, серед яких діти, поранено тисячі осіб, зруйновано інфраструктуру цілого регіону, сотні тисяч громадян вимушені були покинути свої домівки».

При вирішенні даної справи суд визнає, що факти збройної (військової) агресії Російської Федерації відносно України, окупації частини території України є загальновідомими, а тому не потребують доказування згідно ч. 3 ст. 82 ЦПК України.

Вищевикладені докази підтверджують факт загибелі ОСОБА_2 від поранень, отриманих під час захисту Батьківщини при виконанні обов'язку військової служби ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Селідове Донецької області внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України.

Встановлення даного факту заявнику необхідно для визначення статусу ОСОБА_2 як особи, яка перебувала під захистом Конвенції про поліпшення долі поранених і хворих у діючих арміях, яка ратифікована Україною 03.07.1954 року, тобто жертви міжнародного збройного конфлікту, що обумовлює виникнення прав та обов'язків, передбачених цією конвенцією, іншими нормами міжнародного права.

Таким чином, враховуючи вищевикладене та оцінюючи здобуті по справі докази за своїм внутрішнім переконанням щодо їх належності, допустимості, достовірності, а також достатності і взаємності зв'язку у сукупності, суд першої інстанції дійшов до висновку, що встановлені судом обставини підтверджують юридичний факт загибелі ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, при виконанні обов'язку військової служби ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Селидове, Донецької області внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України, у зв'язку з чим, вимоги заявника є обґрунтованими, законними та підлягають задоволенню у повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2,12,13,76.258,259,263-265,268,273,293,315-319,354,355 ЦПК України, ст.ст. 3, 8, 27, 106 Конституції України,Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод від 04листопада 1950року,ст.ст.1,4Закону України "Про оборону України" від 06 грудня 1991 року №1932-ХІІ, ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» №1207-VІІ від 15 квітня 2014 року із змінами і доповненнями, внесеними відповідно Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо визначення дати початку тимчасової окупації» від 15 вересня 2015 року №685-VІІІ, Закон України "Про забезпечення праві свобод громадян та правовий режимна тимчасово окупованій території" № 1207-VII, постановою Верховної ОСОБА_4 України від 27 січня 2015 року № 129-VIII, Законом України"Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей", суд, -

ВИРІШИВ:

Заяву ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення, заінтересовані особи: Міністерство соціальної політики України, Російська Федерація, - задовольнити.

Встановити юридичний факт загибелі ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, при виконанні обов'язку військової служби ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Селидове, Донецької області внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складено 11 березня 2019 року.

Суддя В.С. Шавула