Рішення № 81048416, 01.04.2019, Дніпровський районний суд м. Дніпродзержинська

Справа № 209/304/19

Провадження № 2/209/589/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 квітня 2019 року Дніпровський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Байбара Г.А.

за участі: секретаря Кулік О.О.,

позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2 – ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кам'янське Дніпропетровської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дітей,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача ОСОБА_2 на її користь на утримання малолітніх дітей: ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, аліменти у твердій грошовій сумі в розмірі 6000 грн., починаючи з дня подання позову до повноліття дітей.

На обґрунтування позову зазначила, що з 11 жовтня 1997 року по 21 грудня 2018 року вона перебувала з відповідачем у зареєстрованому шлюбу. Мають двох малолітніх дітей: ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2. Після фактичного припинення сімейно-шлюбних відносин діти залишилися проживати разом з нею і вона виконує всі обов’язки щодо виховання та утримання дітей. Вона з дітьми зазнає значні матеріальні труднощі через відсутність з боку відповідача достатньою матеріальної допомоги. На її пропозиції в добровільному порядку виконувати передбачені законом обов’язки щодо утримання дітей, відповідач відмовляється. Їй відомо, що відповідач аліменти на користь інших осіб не сплачує, стягнення по виконавчим документам з нього не проводиться, інших неповнолітніх дітей та непрацездатних батьків відповідач на своєму утриманні не має. Відповідач отримує пенсію за вислугу років, як колишній працівник поліції, в розмірі 7500,00 грн., а також неофіційно працює в колекторській конторі, де отримує заробітну плату в розмірі 10000 – 15000 грн. Крім того, відповідача отримує прибуток близько 5000 – 7000 грн. від пасіки, продаючи мед та бджоло продукцію, яка є їх спільним майном подружжя. Посилаючись на статті 180, 181, 182 СК України, п. 17 постанови № 3 Пленуму Верховного суду України від 15 травня 2016 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», просить стягнути з відповідача аліменти на утримання двох дійте у заявленій у позові сумі.

Відповідач ОСОБА_2 до розгляду справи по суті надав відзив на позовну заяву, де зазначив, що вимоги позивача визнає частково в частині стягнення з нього аліментів на утримання дітей, але не в тому розмірі, який необґрунтовано та безпідставно вимагає позивач, вказуючи на неіснуючі джерела його доходів. Позивач не надала суду будь-яких доказів на підтвердження отримання ним доходів у вказаному нею розмірі, тому ці твердження позивача ґрунтуються на припущеннях. Його доходи підтверджуються наданими ним доказами: довідкою з пенсійного фонду про розмір його пенсії, протоколом за пенсійною справою, копією пенсійного посвідчення. Згідно протоколу за його пенсійною справою від 26 лютого 2019 року, він отримує пенсію в розмірі 5062 грн., яка призначена йому не тільки за вислугу років, а у зв’язку погіршення стану його здоров’я. Згідно свідоцтва про хворобу № 290 від 21 травня 2008 року, що видано Військово-лікарською комісією УМВС України в Дніпропетровській області він страждає на гіпертонічну хворобу ІІ ст., гіпертензивне серце з порушенням діастолічної функції лівого шлуночка І ст., початкові прояви недостатності кровопостачання мозку, пупкову грижу. Через ці захворювання він не може знайти собі роботу і пенсія є його єдиним доходом. Проте, він не відмовляється від свого обв’язку утримувати дітей і надає матеріальну допомогу позивачу на утримання дітей, що підтверджується наданими ним квитанціями, із яких вбачається, що він витрачає на дітей понад 3000 грн. на місяць. Він ніколи не працював в колекторській конторі. Він дійсно з 2016 року має три вулика, що підтверджується ветеринарно-санітарним паспортом. До розірвання шлюбу, вони з позивачем дійсно приймали спроби отримувати мед. Проте, вони його не продавали, а вживали самі, роздавали батькам та родичам. В теперішній час він не займається збиранням меду, бо бджоли загинули і він згодний подарувати вказані вулики позивачу для того, щоб вона отримувала додатковий дохід. Посилаючись на статті 181, 182, 183 СК України, вважає, що з нього можуть бути стягнуті аліменти на утримання двох малолітніх дітей в розмірі однієї третини його доходів, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку, тобто у розмірі 2017 грн.

Позивач ОСОБА_1 у вступному слові стисло виклала зміст та підстави позовних вимог щодо предмету позову та надала пояснення, аналогічні тим, що викладені у позовній заяві. Також пояснила суду, що з березня 2018 року вони з відповідачем припинили сімейно-шлюбні відносини та спільне проживання. 22 грудня 2018 року рішенням суду шлюб між нею та відповідачем було розірвано. З квітня 2018 року відповідач щомісячно перераховує їй на утримання дітей 3000 грн., і крім цього придбавав для дітей одяг та інші речі. Приблизно на 2000 грн. Проте, тих коштів, що надає відповідач недостатньо для утримання дітей, а речі, що він придбавав для дітей, не завжди їм потрібні. Вважає, що відповідач може надавати допомогу на утримання дітей в розмірі 6000 грн. щомісячно, бо він має значні доходи. Він отримує пенсію в розмірі 7500 грн., з березня 2018 року неофіційно працює в колекторській компанії, де отримує заробітну плату. Коли вони мешкали разом, відповідач в березні 2018 року отримав в цій конторі заробітну плату в розмірі 14000 грн. Крім того, відповідач отримує доходи від пасіки в розмірі 5000-7000 грн. на місяць. Вважає, що чистий прибуток відповідача за рік складає 84000 грн. Під час їх спільного проживання пасіка кормила їх сім’ю, і зараз відповідач отримує з неї доходи. Ветеринарний паспорт потрібний лише для продажу меду і в ньому не вказувалася кількість вуликів. Крім того, відповідач є здоровою людиною, а вказані ним діагнози хворіб є давніми. До теперішнього часу між нею та відповідачем не розділене їх спільне майно подружжя. Відповідач вигнав її з будинку, де вони проживали в період шлюбую Зараз вона з дітьми мешкає у своїх батьків. Вона має намір переїхати проживати у м. Одеса, де їй запропонували вигідну роботу і де вона буде мешкати в орендованому житлі. Згідно укладеного договору оренди від 12 березня 2019 року, вартість оренди становить 7000 грн. та платежі за комунальні послуги. Вона не може підтвердити належними доказами отримання відповідачем доходів в розмірі 15000 грн. Наполягає на стягненні з відповідача аліментів на утримання двох дітей в розмірі 6000 грн. щомісячно.

Представник відповідача ОСОБА_2 – ОСОБА_3 у вступному слові стисло виклав зміст та підстави заперечень проти позову та надав пояснення, аналогічні тим, що викладені у відзиві та позов. Також пояснив суду, що відповідач отримує пенсію за вислугу в розмірі 5062,99 грн., яка складається із основної пенсії в розмірі 3565,99 грн. та надбавки на дітей. Він має вади здоров’я. Відповідач згодний виплачувати позивачу на утримання дітей 1/3 частину своїх доходів. Ніяких інших доходів він не має. Він дійсно має три вулика, але бджоли загинули. Мед він не продає і доходів від продажу меду немає. Згодний віддати вулики позивачу.

Вислухавши вступне слово представника позивача, відповідача, встановивши фактичні обставини, зміст спірних правовідносин та дослідивши письмові докази у справі, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню.

У судовому засіданні встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 11 жовтня 1997 року по 21 грудня 2018 року, що підтверджується свідоцтвом про одруження, виданим відділом реєстрації актів громадянського стану виконкому Дніпровської районної ради м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області, за актовим записом № 758 (а.с. 7), та рішенням Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 21 грудня 2018 року про розірвання шлюбу ( а.с. 11).

Після розірвання шлюбу суду позивач змінила шлюбне прізвище «Посунько» на дошлюбне «Каткова», що підтверджується її паспортом громадянина України (а.с. 32).

Сторони мають двох малолітніх дітей: ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, що підтверджується свідоцтвами про народження (а.с.8, 9).

В судовому засіданні позивач пояснила, що з березня 2018 року, вони з відповідачем припинили сімейно-шлюбні відносини та спільне проживання. Діти залишилися проживати разом з нею, і в теперішній час вона разом з дітьми мешкає у своїх батьків.

В позовній заяві позивач зазначала, що протягом тривалого часу відповідач не надає достатньої матеріальної допомоги на утримання дітей, на її пропозиції в добровільному порядку виконувати передбачені законом обов’язки щодо утримання дітей відповідач відмовляється.

Проте, як зазначив у відзиві на позовну заяву відповідач та підтвердила в судовому засіданні позивач, з квітня 2018 року ОСОБА_2 надає позивачу матеріальну допомогу на утримання дітей в розмірі 3000 грн. щомісячно і крім цього придбаває для дітей одяг та інші речі.

Факт добровільної сплати відповідачем на користь позивача щомісячної матеріальної допомоги на утримання дітей в розмірі 3000 грн. також підтверджується наданими відповідачем квитанціями (а.с. 27).

Згідно ст. 180, ч. 3 ст. 181 СК України, батьки зобов’язані утримувати дітей до досягнення ними повноліття. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Відповідно до ч.1 ст. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Частиною 2 ст. 182 СК України визначено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Позивач просить стягнути з відповідача аліменти в твердій грошовій сумі в розмірі 6000 грн. щомісячно до досягнення дітьми повноліття, посилаючись на те, що відповідач, крім пенсії, отримує заробітну плату та має дохід від продажу меду.

Як встановлено судом, відповідач є пенсіонером, перебуває на обліку в Головному управлінні ПФУ в Дніпропетровській області (а.с. 24), та отримує пенсію за вислугу років в розмірі 5062,99 грн., що підтверджується протоколом за пенсійною справою від 26 лютого 2019 року (а.с. 26) та довідкою про розмір пенсії (а.с. 25).

Згідно свідоцтва про хворобу № 290 від 21 травня 2008 року (а.с. 28), ОСОБА_2, який перебував на службі в органах МВС, був визнаний непридатним до військової служби в мирний час через захворювання, пов’язані з проходженням служби в органах внутрішніх справ,(гіпертонічну хворобу ІІ ст., гіпертензивне серце з порушенням діастолічної функції лівого шлуночка І ст., початкові прояви недостатності кровопостачання мозку, пупкову грижу).

Як зазначив позивач у відзиві на позов, він не працює, ніяких інших доходів, окрім пенсії, немає.

Суд не приймає до уваги ствердження позивача про те, що відповідач неофіційно працює та отримує заробітну плату, а також має дохід від продажу меду, отже має можливість щомісячно сплачувати аліменти в розмірі 6000 грн., оскільки позивач не надала докази, на підтвердження вказаних обставин, і в суді підтвердила, що вона не може довести факт отримання відповідачем вказаних нею доходів.

Відповідно до частин 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд вважає, що позивач, всупереч вимогам ч.3 ст. 12, ст. 81 ЦПК України, не довела за допомогою належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів, з урахуванням положень статей 76-80 ЦПК України, зазначені нею обставини щодо отримання відповідачем, крім пенсії, інших доходів у вигляді заробітної плати та прибутку від продажу меду.

Отже, при визначенні розміру аліментів суд враховує тільки розмір доходів відповідача, що доведений належними та допустимим доказами, яким є призначена ОСОБА_2 пенсія за вислугу років в розмірі 5062,99 грн.

Згідно ст. 184 СК України, суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів, визначений судом або домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, щорічно підлягає індексації відповідно до закону, якщо платник і одержувач аліментів не домовилися про інше. За заявою одержувача аліментів індексація може бути здійснена судом за інший період.

Відповідно до ч. 1 ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.

Згідно Закону України «Про Державний бюджет на 2019 рік», прожитковий мінімум дитину у віці до шести років з 01 січня 2019 року становить 1626 грн.

Враховуючи, що відповідач, який є пенсіонером та отримує пенсію у зазначеному вище розмірі, починаючи з квітня 2018 року добровільно сплачує на користь позивача на утримання кожної дитини по 1500 грн. щомісячно, і цей розмір аліментів не є меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини віком до шести років на момент ухвалення рішення, суд приходить до висновку, що з нього на користь позивача належить стягнути аліменти на утримання двох малолітніх дітей в тому розмірі, які він сплачує добровільно, а саме: в розмірі 1500 грн. на кожну дитину, щомісячно, починаючи з дня подання позову до досягнення дітьми повноліття, із щорічною індексацією аліментів відповідно до закону.

Оскільки при зверненні до суду позивач за законом була звільнена від сплати судового збору, він, згідно ст. 141 ЦПК України, підлягає стягненню з відповідача на користь держави.

Керуючись статтями 10, 12, 13, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Задовольнити частково позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дітей.

Стягувати з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, РНОКПП НОМЕР_1, який зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_5, РНОКПП НОМЕР_2, яка зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, мешкає за адресою: Дніпропетровська область, м. Кам’янське, 2-й провулок Алчевського, буд. 162, на утримання малолітніх дітей: ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, аліменти у твердій грошовій сумі в розмірі 1500,00 (одна тисяча п’ятсот) грн. на кожну дитину, щомісячно, починаючи з 29 січня 2019 року до досягнення дітьми повноліття,із щорічною індексацією аліментів відповідно до закону.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, РНОКПП НОМЕР_1, який зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, судовий збір в розмірі 768,40 грн. на користь держави в особі Державної судової адміністрації України (отримувач коштів ГУК у м. Києві /м. Київ/22030106, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37993783, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача (МФО) 899998, рахунок отримувача 31211256026001, код класифікації доходів бюджету 22030106).

Повне рішення складено 08 квітня 2019 року.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Г.А. Байбара.