Рішення № 81048188, 08.04.2019, Апостолівський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 171/1447/18

2/171/53/19

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

08 квітня 2019 року м. Апостолове

Апостолівський районний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді: Хоруженко Н.В.,

за участю секретаря: Харченко О.М,

позивача ОСОБА_1, її представника ОСОБА_2,

представника відповідача - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Апостолове цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до відповідача – ОСОБА_4 господарства "Пінк Агро", третя особа - ОСОБА_5, про визнання спадкового договору недійсним, -

ВСТАНОВИВ:

17.07.2018 року на адресу суду надійшла позовна заява ОСОБА_1, подана її представником адвокатом ОСОБА_2, до ОСОБА_4 господарства «ПІНК АГРО», третя особа ОСОБА_5, про визнання спадкового договору недійсним, зняття заборони на відчуження земельної ділянки. Крім того, 05.10.2018 року представником позивача надано уточнену позовну заяву. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що вона є власником земельної ділянки площею 6,9257 га на території Володимирської сільської ради Апостолівського району Дніпропетровської області. У 2013 році вона уклала договір оренди цієї земельної ділянки з АФГ «Ольвія» строком до 16.05.19 року. 08.08.2016 року вона уклала з відповідачем спадковий договір, який посвідчено приватним нотаріусом ОСОБА_5. Вважає, що під час укладення договору відповідач ввів її в оману, оскільки ніяких розпоряджень вона не робила, а відповідач їх не виконував. Крім того договір містить додаткові зобов’язання – укласти договір оренди з відповідачем, передати їй пшеницю чого здійснено не було. Таким чином відповідач ввів її в оману, оскільки заборонив їй розпоряджатись власним майном на власний розсуд. Фактично укладено договір купівлі-продажу землі, тому цей договір є удаваним правочином для приховування договору купівлі-продажу землі, оскільки укладання договору купівлі-продажу землі було заборонено законодавством. Оскільки продаж землі заборонено законодавством, угоди укладені під час дії заборони на відчуження земельних ділянок є недійсними з моменту їх укладення. Тому, просила суд визнати недійсним спадковий договір між нею та відповідачем від 08.08.2016 року, посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_5 та зняти заборону на відчуження спірної земельної ділянки.

Ухвалою суду від 18.07.2018 року відкрито провадження по справі, призначено підготовче судове засідання.

20.08.18 року представником відповідача ОСОБА_4 господарства "Пінк Агро" – ОСОБА_3 надано відзив на позовну заяву, згідно якої просив у задоволенні позову відмовити, оскільки дійсно між сторонами укладено спадковий договір, при цьому позивач діяла добровільно, надала необхідні для посвідчення договору документи, ознайомилась зі змістом договору, та погодилась на його укладення, також нотаріусом було роз’яснено вимоги законодавства щодо змісту та правових наслідків правочину. Договором передбачено розпорядження відчужувача – передати 20 тон пшениці, що було здійснено у повному обсязі. Саме посилання позивача на дію мораторію щодо укладення договору купівлі-продажу землі не свідчить про удаваність правочину, позивачем не надано доказів на підтвердження факту укладення удаваного правочину, відсутність іншої мети, настання інших прав та обов’язків ніж ті що виникли з правочину.

Третьою особою приватним нотаріусом ОСОБА_5 надано заву про розгляд справи у його відсутності.

Ухвалою суду від 29.03.2019 року закрито підготовче провадження, призначено судовий розгляд.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 пояснила, що вона є власником земельної ділянки, вона уклала договір оренди землі з АФГ «Ольвія» щодо оренди землі, умови оренди виконуються, у 2016 році в неї виникла проблема в отриманні грошових коштів та вона звернулась за допомогою до АФГ «Ольвія», але вони відмовили у наданні орендної плати наперед, тоді вона звернулась до ФГ «Колор», ті пояснили, що можуть надати гроші 20000 грн., але треба укласти спадковий договір, внаслідок чого після її смерті земля перейде до них. Вона погодилась, бо думала що надалі зможе розпоряджатись земельною ділянкою та укладати договір оренди з АФГ «Ольвія». ЇЇ привезли до нотаріуса, їй нічого не пояснювали, нотаріус до неї навіть не вийшов, дали підписати, потім дали підписати якісь накладні, але зерна вона не отримувала. У судових дебатах змінила позицію та повідомила, що вважала, що укладає договір купівлі-продажу, укладення договорів купівлі-продажу земель сільськогосподарського призначення заборонено, тому спадковий договір є удаваним та просила визнати недійсним спадковий договір, скасувати заборону відчуження.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 – ОСОБА_2 позов підтримав, просив задовольнити з підстав, вказаних у позовній заяві.

У судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_4 господарства "Пінк Агро" ОСОБА_3 проти задоволення позову заперечував, просив відмовити з підстав вказаних у відзиві на позовну заяву.

Суд, вислухавши позивача, її представника, представника відповідача, дослідивши докази, надані сторонами, приходить до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач є власником земельної ділянки площею 6,9257 га, кадастровий номер 1220382200:01:030:0017, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Володимирської сільської ради Апостолівського району Дніпропетровської області, що підтверджується Державним актом на право приватної власності на землю Р2 № 222641, виданого 10.06.2003 року Апостолівською районною радою народних депутатів, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю № 139.

08.08.2018 року між сторонами укладено спадковий договір, згідно якого набувач (відповідач по справі) зобов’язався виконати розпорядження відчужувача (позивача по справі) встановлені цим договором і у разі його смерті набуває право власності на нерухоме майно – зазначену земельну ділянку площею 6,9257 га, кадастровий номер 1220382200:01:030:0017, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Володимирської сільської ради Апостолівського району Дніпропетровської області. Відчужувач свідчить, що згадана земельна ділянка на момент укладення договору передана в оренду АФГ «Ольвія», а після закінчення зобов’язався укласти договір оренди з ТОВ СП «Колор». Сторони оцінили земельну ділянку в 244 492,32 грн. Відповідач зобов’язався передати у власність відчужувача 20 тон пшениці. Право власності на земельну ділянку переходить до набувача після смерті відчужувача. З моменту укладення договору відчужував може користуватись земельною ділянкою без права розпорядження нею, але з правом передачі у оренду.

Третьою особою – приватним нотаріусом ОСОБА_5 здійснено державну реєстрацію обтяжень даної земельної ділянки на підставі укладення між сторонами спадкового договору, що підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна щодо об’єкта нерухомого майна від 08.08.2016 року.

Актом прийому-передачі виконаних робіт за спадковим договором від 08.08.2016 року підтверджено, що відповідач передав у власність позивача 20 тон пшениці, чим виконав п. 3.3.1 спадкового договору.

Встановлені обставини свідчать, що між сторонами виникли спірні правовідносини щодо недійсності укладеного між ними спадкового договору.

Виходячи з обставин, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги та обставин якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову, суду по даній справі слід встановити, по-перше: чи є укладений між сторонами 08.08.2016 року спадковий договір удаваним правочином, по друге: чи є підстави для визнання його недійсним через помилку, обман, укладення під впливом тяжкої обставини.

1. При вирішенні питання про те, що є укладений договір удаваним, суд виходить з того, що відповідно до статті 235 ЦК України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

За удаваним правочином сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. На відміну від фіктивного правочину, за удаваним правочином права та обов'язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину.

Тому, установивши під час розгляду справи, що правочин вчинено для приховання іншого правочину, суд на підставі статті 235 ЦК України має визнати, що сторони вчинили саме цей правочин, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин.

Відповідно до частини першої статті 202, частини третьої статті 203 ЦК України головним елементом угоди (правочину) є вільне волевиявлення та його відповідність внутрішній волі сторін, які спрямовані на настання певних наслідків, тому основним юридичним фактом, який підлягає встановленню судом у цій справі є дійсна спрямованість волі сторін при укладенні спадкового договору та з'ясування питання про те, чи не укладені ці угоди з метою приховати іншу угоду та яку саме.

Твердження позивача про те, що укладений спадковий договір є удаваним правочином, не знайшло свого підтвердження в судовому засіданні.

Так, статтею 1302 ЦК України передбачено, що за спадковим договором одна сторона (набувач) зобов’язується виконати розпорядження другої сторони (відчужувача) і в разі його смерті набуває право власності на майно відчужувача.

Виходячи зі змісту статей 203, 1302 ЦК України, спадковий договір вважається укладеним, якщо сторони мають повну уяву не лише про предмет договору, а й досягли згоди про всі його істотні умови.

У позовній заяві та в судовому засіданні позивач, її представник стверджують, що фактично 08.08.2016 року між сторонами укладено договір купівлі-продажу.

Проте за договором купівлі продажу згідно ст. 655 ЦК України, одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати у власність другої сторони (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Таким чином договір купівлі-продажу має наступні родові ознаки: по-перше, він спрямований на передачу майна у власність; по-друге, передача майна здійснюється на визначено-еквівалентній основі; по-третє, це оплатний договір, в якому зустрічне надання відбувається, як правило, в грошовій формі, за винятком договору міни, де застосовується товарна форма.

Заявляючи, що фактично укладено договір купівлі продажу, позивач у той же час повідомляє, що на момент укладення договору усвідомлювала, що земельна ділянка переходить у власність відповідача після її смерті та усвідомлювала, що отримані нею гроші у розмірі 20000 грн. не є ціною належної їй земельної ділянки.

Тому у суду відсутні підстави вважати, що при укладенні договору 08.08.2016 року воля сторін була спрямована на укладення договору купівлі – продажу земельної ділянки, та вважати, що укладений спадковий договір є удаваним правочином, з метою приховати договір купівлі-продажу.

2. Вирішуючи питання про наявність помилки у позивача при укладенні правочину, суд виходить з того, що згідно з частиною першою статті 229 ЦК України, якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.

В судовому засіданні не знайшло свого підтвердження твердження позивача про помилку при укладенні спадкового договору.

Так, статтею 1302 ЦК України передбачено, що за спадковим договором одна сторона (набувач) зобов’язується виконати розпорядження другої сторони (відчужувача) і в разі його смерті набуває право власності на майно відчужувача.

Твердження позивача про те, що внаслідок укладення спадкового договору вона позбавлена права власності на земельну ділянку та позбавлена права передавати земельну ділянку в оренду спростовується положеннями дослідженого в судовому засіданні спадкового договору від 08.08.2016 року у п. 4.7 якого зазначено, що у зв’язку з посвідченням договору приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_5 накладається заборона на відчуження земельної ділянки. З моменту укладення цього договору відчужував може користуватись земельної ділянкою без права розпорядження нелюб, але з правом передачі в оренду.

Таким чином позивач не позбавлена права укладення договору оренди земельної ділянки яка є її власністю.

Твердження позивача про те, що у спадковому договорі не зазначено її розпоряджень набувачу за договором, також спростовується положеннями дослідженого в судовому засіданні спадкового договору, оскільки у пункті 3.3.1. спірного договору зазначено, що набувач зобов’язаний передати у власність відчужувача 20 тон пшениці.

Таким чином спірним спадковим договором визначено розпорядження відчужувача та обов’язок набувача, що є істотними умовами спадкового договору.

Наявні у матеріалах справи документи спростовують посилання позивача на помилку щодо правового характеру і наслідків для сторін спірного договору.

У абзаці 4 пункту 1.3 спірного спадкового договору зазначено, що відчужувач свідчить, що згадана в договорі земельна ділянка на момент укладення договору передана в оренду АФГ «Ольвія» строком до 16.05.2019 року. Сторони домовились, що після закінчення строку дії вказаного договору відчужував зобов’язується укласти договір оренди відчужуваної земельної ділянки з ТОВ «СП «Колор».

Суд погоджується з доводами позивача та її представника про те, що положення глави 90 ЦК України не містять обов’язковість вирішення питання про виникнення додаткових зобов’язань, проте визначення у спадковому договорі обставини про домовленість сторін про укладення договору оренди відчужуваної земельної ділянки з ТОВ «СП «Колор», не є підставою для визнання договору недійсним, оскільки за положеннями ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. З положеннями ст 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Таким чином досягнення згоди з умов які прямо не визначені законом як істотні для даного виду договору, але щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди, не тягне недійсність правочину, а навпаки є істотною умовою договору.

У п. 4.1 спірного договору зазначено, що вимоги законодавства щодо змісту і правових наслідків правочину, що укладається сторонами, їм роз’яснено нотаріусом Сторони за вказаним договором підтвердили, що договір не мав характеру фіктивного та удаваного правочину.

За таких обставин у суду відсутні підстави вважати, що при укладенні спадкового договору була наявна обман зі сторони відповідача чи помилка помилка позивача - неправильне сприйняття позивачем фактичних обставин правочину, що вплинуло на її волевиявлення, дійсно було і має істотне значення.

Таким чином, суд вважає безпідставними мотиви позову про те, що позивач помилялася щодо природи правочину, прав та обов'язків його сторін.

Суд критично ставиться і до посилань позивача, що спірний договір укладений під впливом тяжкої для неї обставини, оскільки вказані доводи в ході розгляду справи не доведені безспірними, належними та допустимими доказами та взагалі позивачем не надано будь-якого доказу на їх підтвердження.

Доводи позивача про те, що вона не отримала пшеницю стосуються невиконання умов договору та не можуть свідчити про його недійсність.

Підсумовуючи викладене, суд вважає, що в судовому засіданні не встановлено, що сторонами укладено удаваний правочин та не встановлено підстав для визнання правочину недійсним, а тому суд приходить до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись т. ст.12, 13,81,223,259,263-265, ЦПК України,

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_4 господарства "Пінк Агро", третя особа - ОСОБА_5, про визнання спадкового договору недійсним - відмовити у повному обсязі.

На рішення може бути подана апеляція до Дніпровського апеляційного суду через Апостолівський районний суд Дніпропетровської області. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня складання повного тексту.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повний текст рішення скласти о 09-00 годині 10.04.2019 року.

Суддя:ОСОБА_6