Рішення № 81045316, 10.04.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

10 квітня 2019 року № 826/17865/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Чудак О.М., за участю секретаря судового засідання Шарій А.А., представника позивача Наумової О.О., представника відповідача Бочковського Т.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Едвайс» до Головного територіального управління юстиції в місті Києві про визнання протиправною та скасування постанови,

встановив:

29.10.2018 Товариство з обмеженою відповідальністю «Едвайс» (ТОВ «Едвайс») звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою, з урахуванням додатково поданих на виконання вимог ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.11.2018 про залишення позовної заяви без руху пояснень, до Головного територіального управління юстиції в місті Києві про визнання протиправною та скасування постанови державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в місті Києві Диких Олени Василівни від 05.06.2018 про відкриття виконавчого провадження №56517663.

В обґрунтування позовної заяви зазначено, що спірною постановою відповідача від 05.06.2018 відкрито виконавче провадження №56517663 з примусового виконання постанови про стягнення з боржника ТОВ «Едвайс» виконавчого збору №37661278 від 22.02.2018, в той час як відповідач у відповідь на запити адвоката позивача повідомив про відсутність у матеріалах виконавчого провадження №37661278 постанови про стягнення з ТОВ «Едвайс» виконавчого збору від 22.02.2018. Тому, позивач вважає, що виконавче провадження №56517663 відкрито для виконання неіснуючого документа.

Крім того, позивач вказує, що відповідач не стягнув жодних коштів в ході виконавчого провадження №37661278, а тому, з огляду на положення частини другої статті 27 Закону України «Про виконавче провадження», відсутні підстави для стягнення виконавчого збору з ТОВ «Едвайс». За таких обставин, стягнення з позивача виконавчого збору є незаконним, а постанова №37661278 від 22.02.2018 прийнята без достатніх правових підстав.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.01.2019 відкрито провадження у справі, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, встановлених статтею 287 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України).

Відповідач не подав відзиву на позовну заяву ТОВ «Едвайс».

В ході судового засідання представник позивача позовні вимоги підтримала, з підстав та мотивів, що викладені в позовній заяві.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечив.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши пояснення, надані учасниками судового процесу, а також докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, встановив наступне.

В провадженні Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в місті Києві перебувало виконавче провадження №37661278 з примусового виконання виконавчого листа №2-12566/11, виданого 07.03.2013 Шевченківським районним судом міста Києва про стягнення з ТОВ «Іст-Інвест», ТОВ «Едвайс», ОСОБА_4 солідарно на користь ТОВ «ФК «Капітал Гарант Інвест» заборгованості по кредиту в сумі 5783237,56 грн, в рівних частках на користь ТОВ «Брокбізнесбанк» судового збору в сумі 2955 грн, в рівних частках на користь держави судового збору в сумі 264 грн.

22.02.2016 державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в місті Києві в рамках виконавчого провадження №37661278 прийнято постанову про стягнення з ТОВ «Едвайс» виконавчого збору у розмірі 578431,06 грн.

31.05.2018 державним виконавцем прийнято постанову у виконавчому провадженні №37661278 про повернення виконавчого документа стягувачу, в пункті третьому якої вирішено вивести в окреме виконавче провадження постанову про стягнення з ТОВ «Едвайс» виконавчого збору від 22.02.2016.

Постановою державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в місті Києві Диких Олени Василівни від 05.06.2018 відкрито виконавче провадження №56517663 з примусового виконання постанови Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в місті Києві від 22.02.2018 у виконавчому провадженні №37661278 про стягнення з ТОВ «Едвайс» виконавчого збору у розмірі 578431,06 грн.

Позивач вважає протиправною постанову від 05.06.2018 у виконавчому провадженні №56517663, а тому звернувся до суду із даним позовом.

Суд, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, дійшов наступних висновків.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, станом на час прийняття постанови від 05.06.2018 ВП №56517663, визначалися Законом України від 02.06.2016 №1404-VIII «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII у відповідній редакції (Закон №1404-VIII).

Згідно з частиною першою статті 1 Закону №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Пунктом 1 частини другої статті 18 Закону №1404-VIII передбачено, що виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Згідно пункту 5 частини першої статті 3 Закону №1404-VIII відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі, зокрема, постанов державних виконавців про стягнення виконавчого збору.

Стаття 4 Закону №1404-VIII визначає вимоги до виконавчого документа. Так, згідно частини першої даної статті у виконавчому документі зазначаються:

1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім'я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала;

2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ;

3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім'я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи;

4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності); реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків);

5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень;

6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню);

7) строк пред'явлення рішення до виконання.

Відповідно до частини пятої статті 26 Закону №1404-VIII виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

Судом встановлено, що постановою від 05.06.2018 відкрито виконавче провадження №56517663 з примусового виконання постанови про стягнення з боржника ТОВ «Едвайс» виконавчого збору №37661278 від 22.02.2018.

З огляду на наведені положення Закону №1404-VIII, постанова №37661278 від 22.02.2018 є виконавчим документом. При цьому, відсутні підстави для повернення такого виконавчого документа стягувачу передбачені частиною четвертою статті 4 Закону №1404-VIII.

Отже, державний виконавець правомірно відкрив виконавче провадження №56517663 з примусового виконання постанови №37661278 від 22.02.2018.

При цьому, суд зауважує, що вказані норми Закону №1404-VIII не передбачають дискреційних повноважень відповідача щодо прийняття рішення у даному випадку, тому, прийняття будь якого іншого рішення ніж постанова про відкриття виконавчого провадження було б порушенням вимог Закону №1404-VIII.

Суд враховує посилання позивача на те, що в постанові від 05.06.2018 №56517663 зазначено про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання постанови №37661278 від 22.02.2018 про стягнення з боржника ТОВ «Едвайс» виконавчого збору виконавчого збору у розмірі 578431,06 грн.

Водночас, суд вважає, що зазначення в постанові від 05.06.2018 №56517663 про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання постанови №37661278 від 22.02.2018 свідчить виключно про допущення технічної помилки у даті вказаного виконавчого документу. Більше того, 09.04.2019 державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві Кедою Михайлом Валентиновичем прийнято постанову про виправлення допущених помилок в постанові про відкриття виконавчого провадження №56517663 від 05.06.2018, постанові про об'єднання виконавчих проваджень у зведене виконавче провадження №56517663 від 05.06.2018, постанові про арешт майна боржника у виконавчому провадженні №56517663 від 05.06.2018, а саме, замість помилково зазначеної дати винесення постанови про стягнення з боржника виконавчого збору у виконавчому провадженні №37661278 - « 22.02.2018» зазначено правильну дату « 22.02.2016».

Суд вважає за необхідне зауважити, що вказана технічна помилка не може беззаперечно свідчити про наявність підстав для скасування постанови від 05.06.2018 №56517663, адже не призводить до багатозначного розуміння такої постанови та не порушує права сторін виконавчого провадження №56517663.

Так, матеріали виконавчого провадження №37661278 не містять будь якої іншої постанови про стягнення з боржника ТОВ «Едвайс» виконавчого збору у розмірі 578431,06 грн, крім постанови від 22.02.2016.

Аналіз змісту постанови від 05.06.2018 №56517663 не дає жодних підстав для сумнівів щодо її прийняття про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання саме постанови №37661278 від 22.02.2016.

Що ж стосується доводів позивача про безпідставність стягнення з боржника ТОВ «Едвайс» виконавчого збору у розмірі 578431,06 грн згідно до постанови №37661278 від 22.02.2016 з огляду на не вчинення відповідачем дій, які мали наслідком стягнення заборгованості в рамках виконавчого провадження №37661278, то суд зазначає наступне.

Вказані доводи позивача фактично заперечують правомірність постанови №37661278 від 22.02.2016 по суті.

Разом з цим, постанова №37661278 від 22.02.2016 на момент прийняття постанови від 05.06.2018 №56517663, була чинною, позивачем не оскаржувалась, що свідчить про згоду позивача із постановою №37661278 від 22.02.2016. Передбачені законодавством строки оскарження постанови №37661278 від 22.02.2016 минули, а тому обов'язок позивача щодо сплати виконавчого збору, з огляду на принцип правової визначеності, є сталим та узгодженим.

Крім того, згідно частин першої, третьої статті 28 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 №606-XIV (Закон №606-XIV), чинного станом на час прийняття постанови №37661278 від 22.02.2016, у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню чи поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У зазначеному розмірі виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі виконання рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки та виконання боржником рішення після закінчення строку для самостійного його виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Постанова про стягнення виконавчого збору виноситься під час першого надходження виконавчого документа державному виконавцю.

Суд зауважує, що Закон №606-XIV не ставить у залежність прийняття постанови про стягення виконавчого збору від факту вчинення виконавчих дій, а розмір виконавчого збору не залежить від суми фактично стягнутого боргу.

Суд звертає увагу, що посилання позивача в цій частині саме на положення частини другої статті 27 Закону №1404-VIII, якою передбачено, що виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів, - є помилковими, адже Закон №1404-VIII набрав чинності 05.10.2016, тобто після прийняття постанови №37661278 від 22.02.2016, а тому не може застосовуватись під час правової оцінки такої постанови.

Враховуючи наведені обставини, суд вважає правомірною постанову від 05.06.2018 №56517663 та не вбачає підстав для її скасування.

Згідно з частиною першою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною другою статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

З урахуванням наведеного у сукупності суд дійшов висновку, що позивачем не доведено факт порушення його прав та охоронюваних законом інтересів в межах спірних правовідносин, в той час, як відповідачем, як суб'єктом владних повноважень виконано, покладений на нього обов'язок доказування з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 КАС України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог та системного аналізу положень законодавства України, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Вирішуючи питання про розподіл між сторонами судових витрат, суд виходить з того, що за обставин необґрунтованості заявлених позивачем вимог, підстави для стягнення сплаченого ним судового збору з відповідача відповідно до статті 139 КАС України відсутні, а відповідач не поніс витрат, пов'язаних із залученням свідків та проведенням експертизи, у зв'язку із чим судові витрати розподілу не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 77, 139, 241, 243-246, 255, 287 КАС України,

вирішив:

В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Едвайс» відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 272 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 287, 293, 296, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Едвайс» (місцезнаходження юридичної особи: 04071, місто Київ, вулиця Ярославська, будинок 11-в; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань:32161548).

Відповідач - Головне територіальне управління юстиції в місті Києві (місцезнаходження юридичної особи: 03056, місто Київ, вулиця Виборзька, будинок 32; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 34691374).

Повний текст рішення складено й проголошено в судовому засіданні 10.04.2019.

Суддя О.М. Чудак