Ухвала суду № 81044020, 08.04.2019, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про повернення позовної заяви

08 квітня 2019 рокум. ПолтаваСправа № 440/664/19

Суддя Полтавського окружного адміністративного суду Слободянюк Н.І., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Ліквідаційної комісії Управління Державної автомобільної інспекції УМВС України в Полтавській області про стягнення середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Ліквідаційної комісії Управління Державної автомобільної інспекції УМВС України в Полтавській області про стягнення середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати з 05 грудня 2008 року по 13 грудня 2018 року у сумі 260349,60 грн.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2019 року позовну заяву залишено без руху через її невідповідність вимогам частини п'ятої статті 160 та частини третьої статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 11 березня 2019 року продовжено строк для усунення недоліків позовної заяви ОСОБА_1 та роз'яснено, що недолік необхідно усунути шляхом надання до Полтавського окружного адміністративного суду заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду з позовом та доказів поважності причин пропуску такого строку.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 20 березня 2019 року продовжено строк для усунення недоліку позовної заяви ОСОБА_1 та встановлено позивачу десятиденний строк з дня отримання цієї ухвали для усунення недоліку.

На виконання ухвали Полтавського окружного адміністративного суду від 20 березня 2019 року позивачем подано заяву про поновлення строку звернення до суду з позовом.

Вказана заява обґрунтована тим, що постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 27 грудня 2016 року у справі №816/1596/16, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 28 лютого 2017 року, зобов'язано Ліквідаційну комісію УДАІ УМВС в Полтавській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію за невикористану відпустку за 2008 рік тривалістю 37 днів. Станом на 13 грудня 2018 року остаточний розрахунок по заборгованості із компенсації на виконання постанови Полтавського окружного адміністративного суду від 27 грудня 2016 року у справі №816/1596/16 не проведений, про що свідчить факт відкриття 13 грудня 2018 року виконавчого провадження ВП №57881704 з виконання виконавчого листа №816/1596/16 від 15 листопада 2018 року, виданого Полтавським окружним адміністративним судом, а тому строк звернення до суду з позовом не пропущений.

Надаючи оцінку строку звернення позивача до суду, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно з частиною першою статті 233 Кодексу законів про працю України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Конституційним Судом України у рішенні від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012 "У справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положень статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв'язку з положеннями статей 117, 237-1 цього кодексу" зазначено, що в аспекті конституційного звернення положення частини першої статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв'язку з положеннями статей 116, 117, 237-1 цього кодексу слід розуміти так, що для звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні та про відшкодування завданої при цьому моральної шкоди встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично з ним розрахувався.

Отже, при зверненні працівника до суду із заявою про стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку, перебіг строку звернення до суду розпочинається з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично з ним розрахувався.

Аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом у постановах від 24 січня 2019 року у справі №462/4985/14-ц та від 24 січня 2019 року у справі №802/28/16-а.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2018 року у справі №440/3703/18 за позовом ОСОБА_1 до Ліквідаційної комісії управління Державної автомобільної інспекції УМВС України в Полтавській області про стягнення середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати, що набрала законної сили, встановлено, що на виконання судового рішення у справі №816/1596/16 Ліквідаційною комісією управління Державної автомобільної інспекції Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області перераховано на рахунок ОСОБА_1 грошові кошти, які надійшли на рахунок позивача 29 вересня 2017 року.

Отже, ОСОБА_1 дізнався чи повинен був дізнатися про те, що уповноважений орган фактично з ним розрахувався - 29 вересня 2017 року (день, коли кошти фактично надійшли від відповідача на рахунок позивача).

Між тим, ОСОБА_1 звернувся до суду із цим позовом - 21 лютого 2019 року, тобто після закінчення строку, встановленого частиною першою статті 233 Кодексу законів про працю України.

Позивач вважає, що строк звернення до суду з позовом ним не порушений, вказуючи на те, що йому не виплачено всієї суми, що належить виплатити по судовому рішенню, та надаючи копію постанови про відкриття виконавчого провадження № ВП 57891704 від 13 грудня 2018 року на підтвердження факту невиплати належної суми компенсації.

Разом з тим, суд зазначає, що постанова про відкриття виконавчого провадження № ВП 57891704 від 13 грудня 2018 року винесена з приводу примусового виконання постанови Полтавського окружного адміністративного суду від 27 грудня 2016 року у справі №816/1596/16, якою Ліквідаційну комісію УДАІ УМВС в Полтавській області зобов'язано нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію за невикористану відпустку за 2008 рік тривалістю 37 днів. При цьому цією постановою не визначено конкретної суми, що підлягає виплаті як компенсація за невикористану відпустку за 2008 рік тривалістю 37 днів, а тому Ліквідаційна комісія УДАІ УМВС в Полтавській області самостійно розрахувала та виплатила ОСОБА_1 суму компенсації за невикористану відпустку. ОСОБА_1 із нарахованою та виплаченою у вересні 2017 року сумою не погодився та звернувся до органу ДВС із заявою про примусове виконання постанови Полтавського окружного адміністративного суду від 27 грудня 2016 року у справі №816/1596/16.

Суд вважає, що відкриття виконавчого провадження № ВП 57891704 не означає, що з позивачем не проведено повного розрахунку по постанові Полтавського окружного адміністративного суду від 27 грудня 2016 року у справі №816/1596/16 та не свідчить про те, що спір щодо належного розміру суми компенсації за невикористану відпустку вирішено на користь позивача і у відповідача існує обов'язок доплатити суму компенсації. Будь-якого судового чи іншого рішення про визначення конкретного розміру суми компенсації, яку належить виплатити позивачу, до заяви про поновлення строку звернення до суду з позовом позивач не додає та сам зазначає, що в ухваленні додаткового рішення у справі №816/1596/16 про визначення суми, що підлягає виплаті, йому відмовлено ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 06 серпня 2018 року. Також ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2018 року у справі №440/3791/18 відмовлено у відкритті провадження за позовом ОСОБА_1 до Ліквідаційної комісії управління Державної автомобільної інспекції Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області про стягнення невиплаченого розміру компенсації за 37 днів невикористаної відпустки у сумі 1,48 грн та стягнення відшкодування ПДФО і воєнного збору в сумі 617,45 грн на компенсацію за 37 днів невикористаної відпустки. Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2018 року у справі №440/3703/18 відмовлено у відкритті провадження за позовом ОСОБА_1 до Ліквідаційної комісії управління Державної автомобільної інспекції УМВС України в Полтавській області в частині позовної вимоги про стягнення з Ліквідаційної комісії управління Державної автомобільної інспекції УМВС України в Полтавській області на користь ОСОБА_1 компенсації за невикористану відпустку за 2008 рік у розмірі 617,45 грн.

Таким чином, враховуючи право Ліквідаційної комісії УДАІ УМВС в Полтавській області самостійно визначити розмір суми компенсації, яка підлягає виплаті, у суду відсутні підстави вважати, що Ліквідаційною комісією управління Державної автомобільної інспекції УМВС України в Полтавській області не виплачено всієї суми, що належить виплатити, та що з ОСОБА_1 не проведено фактичного розрахунку, з яким стаття 117 КЗпП України пов'язує виникнення права на виплату середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні.

Так, частинами першою та другою 117 Кодексу законів про працю України передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Незгода ОСОБА_1 із визначеним відповідачем розміром суми компенсації не спростовує факту виконання постанови Полтавського окружного адміністративного суду від 27 грудня 2016 року у справі №816/1596/16 та проведення фактичного розрахунку з позивачем 29 вересня 2017 року, а лише свідчить про існування між сторонами спору щодо суми, яка підлягає виплаті. Проте, такий спір так і не вирішено на користь позивача у встановленому законодавством порядку, а відтак обов'язку у відповідача доплатити суму компенсації за невикористану відпустку на даний момент не існує.

Крім того, з аналізу статей 4 та 26 Закону України "Про виконавче провадження" № 1404-VIII від 02 червня 2016 року слідує, що на стадії відкриття виконавчого провадження державний виконавець не перевіряє чи виконане судове рішення чи ні та за результатами перевірки пред'явленого виконавчого документа на відповідність вимогам закону або виносить постанову про відкриття виконавчого провадження або повертає стягувачу виконавчий документ без прийняття до виконання у випадках, визначених частиною четвертою статті 4 Закону, що також вказує на те, що відкриття виконавчого провадження не означає, що судове рішення ще не виконано.

Суд вважає за необхідне зауважити, що у випадку, якщо відповідачем на виконання постанови Полтавського окружного адміністративного суду від 27 грудня 2016 року у справі №816/1596/16 проведено розрахунок суми компенсації за невикористану відпустку за 2008 рік неправомірно та не в належному згідно законодавства розмірі, право на виплату середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні виникає з моменту проведення фактичного розрахунку у належному розмірі. А тому у випадку вирішення на його користь спору про розмір належної суми виплати, тримісячний строк звернення до суду з позовом про виплату середньомісячного заробітку відповідно до статті 117 КЗпПУ буде обраховуватись з моменту проведення такого фактичного розрахунку. Наразі такий спір не вирішено на користь позивача і тому встановлений строк звернення до суду з позовом позивачем пропущений.

Даючи оцінку поважності причин пропуску строку звернення до суду, варто наголосити, що поважними причинами пропуску строку звернення з позовом можуть бути лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звертається до суду, пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та повинні бути підтвердженні належними доказами.

Суд вважає, що поважних причин пропуску строку звернення до суду з позовом у позивача немає, у зв'язку з чим строк, встановлений частиною першою статті 233 Кодексу законів про працю України, поновленню не підлягає, а заява позивача про поновлення строку звернення до суду з позовом не підлягає задоволенню.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другої статті 123 цього Кодексу.

Згідно із частиною другою статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

З огляду на неповажність причин пропуску строку звернення до суду з позовом, позовна заява підлягає поверненню.

Керуючись статтями 123, 169, 248, 256, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, -

У Х В А Л И В:

Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні заяви про поновлення строку звернення до суду.

Позовну заяву ОСОБА_1 до Ліквідаційної комісії Управління Державної автомобільної інспекції УМВС України в Полтавській області про стягнення середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати повернути позивачеві.

Роз'яснити позивачеві, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Копію ухвали направити особі, яка її подала, разом із позовною заявою та доданими до неї документами.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена до Другого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення шляхом подання апеляційної скарги у порядку, встановленому статтею 297 з урахуванням положень підпункту 15.5 пункту 15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.І. Слободянюк