Рішення № 81043784, 05.04.2019, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 квітня 2019 року (о 10 год. 00 хв.)Справа № 280/448/19 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Батрак І.В.,

за участю секретаря Лялько Ю.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Шевченківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя

про визнання протиправними дій, стягнення заборгованості та зобов'язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) звернулась до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Шевченківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя (далі - Шевченківське об'єднане УПФУ м. Запоріжжя, відповідач), в якому просить:

визнати протиправними дії відповідача щодо відмови в перерахунку пенсії позивачу на підставі ухвали суду зі збільшенням пенсії, передбаченої ч. 2 ст. 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»;

стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість зі збільшенням пенсії, передбаченої ч. 2 ст. 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та постанови Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 09.02.2018 по справі №336/7176/16-а за період з 14.04.2016 по 30.11.2018 у розмірі 55 126,68 грн.;

зобов'язати відповідача встановити збільшення до пенсії відповідно до ч. 2 ст. 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 01.10.2017 у розмірі 1 985,62 грн. - без двоскладової формули.

На обґрунтування позовних вимог у позовній заяві зазначає, що рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 09.02.2018 по справі №336/7176/16-а, зобов'язано відповідача перерахувати позивачу пенсію за віком відповідно до ст. 27, 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 14.04.2016, з урахуванням положень п. 2 ст. 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», збільшивши пенсію за кожний повний рік страхового стажу понад 15 років, у зв'язку із чим 22.11.2018 звернулась до Шевченківського об'єднаного УПФУ м. Запоріжжя з проханням перерахувати її пенсії, як це передбачено в рішенні суду. Проте, листом від 10.12.2018 № 695/М-1 відповідач повідомив, що на виконання постанови Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 09.02.2018 по справі №336/7176/16-а позивачу було здійснено перерахунок пенсії за двоскладовою формулою, у зв'язку із чим розмір пенсії було зменшено, але так як пенсію вони не можуть виплачувати у меншому розмірі, то пенсія залишається у раніше встановленому розмірі. З такими діями Шевченківського об'єднаного УПФУ м. Запоріжжя позивач не погоджується, оскільки застосування відповідачем двоскладової формули при перерахунку пенсії згідно з рішенням суду суперечить чинному законодавству та рішенню суду, а тому просить визнати такі дії відповідача протиправними та стягнути з останнього заборгованість зі збільшенням пенсії, передбаченої ч. 2 ст. 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та постанови Шевченківського районного суду м. Запоріжжя за період з 14.04.2016 по 30.11.2018 у розмірі 55 126,68 грн., а також зобов'язати відповідача встановити збільшення до пенсії відповідно до ч. 2 ст. 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 01.10.2017 у розмірі 1 985,62 грн. - без двоскладової формули.

Ухвалою судді від 04.02.2019 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи. Перше судове засідання призначене на 26 лютого 2019 року. Відповідачу запропоновано у 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на позовну заяву.

28 лютого 2019 року на адресу суду від відповідача надійшов відзив (вх. №8240), у якому, зокрема, пояснює, що не відмовляв позивачу в розрахунку пенсії відповідно до п. 2 ст. 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», однак при проведенні зазначеного розрахунку розмір пенсії позивача зменшився. Відповідно до норм п. 4 розділу 15 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-VІ, якщо внаслідок перерахунку розмір пенсії зменшується, пенсія виплачується у попередньому розмірі. В зв'язку з чим пенсія позивачу виплачується в попередньому розмірі, про що позивача було повідомлено. Формула (механізм) розрахунку пенсії, яка зазначена в позовній заяві, не передбачена чинним законодавством. Крім того, повноваження щодо механізму нарахування (перерахування) пенсій відносяться до дискреційних повноважень відповідача в які не можуть втручатися інші органи. Також зазначив, що позивач звертався до суду з вимогами щодо перерахунку пенсії відповідно до п. 2 ст. 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та данні вимоги вже розглянута судом по суті, а судові рішення набрали законної сили. З урахуванням вищезазначеного просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Таким чином, суд визнав за доцільне вирішити справу за наявними в ній матеріалами, в порядку письмового провадження.

Згідно з частиною четвертою статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (Категорія 1), що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2.

З 02 грудня 2015 року позивач перебуває на обліку в Шевченківському об'єднаному УПФУ м. Запоріжжя та отримує пенсію за віком, призначену відповідно до ст. 26 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058 від 09.07.2003. Крім того, позивачу виплачується доплата за понаднормовий стаж тривалістю 13 років.

Постановою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 09.02.2017 у справі № 336/7176/16-а (Пр. № 2-а/336/41/2017), яке набрало законної сили 13.06.2017 відповідно до ухвали Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду про залишення апеляційних скарг без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін (http://www.reestr.court.gov.ua/Review/67215482), адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Запоріжжя, правонаступником якого є Шевченківське об'єднане УПФУ м. Запоріжжя, про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задоволено частково: суд визнав протиправними дії УПФУ в Шевченківському районі м. Запоріжжя щодо відмови в здійсненні перерахунку ОСОБА_1 пенсії за віком, з урахуванням положень п. 2 ст. 56 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», зобов'язавши відповідача провести перерахунок ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до статей 27, 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 14.04.2016, з урахуванням положень п. 2 ст. 56 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», збільшивши пенсію за кожний повний рік страхового стажу понад 15 років.

Позивач звернувся до відповідача із заявою від 22.11.2018 про виконання рішення суду від 09.02.2017 у справі №336/1776/16 та виплату заборгованості за період з 14.04.2016 по 31.11.2018 у розмірі 53 141,76 грн., а також встановлення з 01.10.2010 розміру пенсії 5 409,8 грн.

Листом від 10.12.2018 № 6951/М-1 відповідач повідомив позивача, що перерахунок пенсії згідно з рішенням суду проведений відповідно до ст. 27, 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням положень п. 2 ст. 56 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», і розмір пенсії позивача з 14.06.2016 склав 1 551,81 грн., з 01.05.2016 - 1 607,81 грн., з 01.12.2016 - 1 724,81 грн., з 01.05.2017 - 1 789,81 грн. Проте, враховуючи, що розмір пенсії за перерахунком на виконання рішення суду зменшується, до виплати залишений розмір раніше встановленої пенсії.

Вважаючи дії відповідача щодо відмови в перерахуванні позивачу пенсії відповідно до рішення суду протиправними, позивач звернувся із даним позовом до суду.

Ураховуючи викладене, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

За правилами ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Так, під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Отже, вирішуючи спір, суд повинен пересвідчитись, серед іншого, про наявність права на позов у матеріальному розумінні, а також встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення). З цією метою суд повинен з'ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.

З матеріалів справи вбачається, що предметом позову у цій справі є протиправність дій відповідача, вчинених в ході виконання постанови Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 09.02.2017 у справі № 336/7176/16-а (пр. № 2-а/336/41/2017), яка набрала законної сили.

Тобто, спірні правовідносини між сторонами вже вирішені судом та перейшли до стадії виконання судового рішення.

Відповідно до ст. 14 КАС України судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Обов'язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки.

Згідно зі ч. 1 ст. 325, ст.370 КАС України постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття. Судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Таким чином, виконання судових рішень у справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Зокрема, у справі "Горнсбі проти Греції" від 19.03.1997 Європейський суд вказав, що для цілей статті 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду". Право на судовий захист було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок.

Однак, у разі невиконання рішення суду в добровільному порядку існує механізм примусового виконання рішення.

Відповідно до ст.129-1 Конституції України контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

В абз. 1 пп.3.2 п.3 рішення Конституційного Суду України №16-рп/2009 від 30.06.2009 зазначено, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина. Виконання всіма суб'єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової.

Згідно з положеннями ст. 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

У такій заяві зазначаються: 1) найменування адміністративного суду, до якого подається заява; 2) ім'я (найменування) позивача, поштова адреса, а також номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 3) ім'я (найменування) відповідача, посада і місце служби посадової чи службової особи, поштова адреса, а також номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 4) ім'я (найменування) третіх осіб, які брали участь у розгляді справи, поштова адреса, номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 5) номер адміністративної справи; 6) відомості про набрання рішенням законної сили та про наявність відкритого касаційного провадження; 7) інформація про день пред'явлення виконавчого листа до виконання; 8) інформація про хід виконавчого провадження; 9) документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати за подання відповідної заяви; 10) перелік документів та інших матеріалів, що додаються.

На підтвердження обставин, якими обґрунтовуються вимоги, позивач зазначає докази, про які йому відомо і які можуть бути використані судом.

До заяви додаються докази її надсилання іншим учасникам справи.

Заяву, зазначену у частині першій цієї статті, може бути подано протягом десяти днів з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, але не пізніше дня завершення строку пред'явлення до виконання виконавчого листа, виданого за відповідним рішенням суду.

У разі відповідності заяви вимогам, зазначеним у цій статті, вона підлягає розгляду та Кодекс адміністративного судочинства України

У разі відповідності заяви вимогам, зазначеним у цій статті, вона підлягає розгляду та вирішенню в порядку письмового провадження або в судовому засіданні на розсуд суду протягом десяти днів з дня її отримання. Неприбуття в судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені, не перешкоджає розгляду такої заяви.

У разі невідповідності заяви вказаним вище вимогам вона ухвалою суду, прийнятою в порядку письмового провадження, повертається заявнику. Така ухвала суду може бути оскаржена.

За відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача, суд залишає заяву без задоволення. За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу.

З огляду на зазначене, процесуальним законом встановлено порядок виконання судових рішень в адміністративних справах та визначено певну послідовність дій, які необхідно вчинити для того, щоб зобов'язати відповідача належним чином виконати рішення суду.

Тобто, якщо позивач вважав, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача на виконання вищевказаного судового рішення порушувалися його права, свободи чи інтереси то він повинен був звернутись до суду в порядку ст.383 КАС України із заявою про визнання протиправним рішення дій чи бездіяльності відповідача, а не пред'являти новий адміністративний позов.

У зв'язку з вказаним, суд дійшов висновку, що оскільки позивачем по суті заявлено позовні вимоги щодо захисту своїх прав, які фактично стосуються питання повного виконання (неналежного виконання чи не виконання) постанови Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 09.02.2017 у справі № 336/7176/16-а (Пр. № 2-а/336/41/2017), то відповідно, ним невірно обрано спосіб захисту свого порушеного права.

Суд зауважує, що законодавством встановлено відповідний порядок виконання судових рішень в адміністративних справах та визначено певну послідовність дій, які не було вчинено позивачем. Обраний позивачем спосіб захисту не усуває юридичного конфлікту та не відповідає об'єкту порушеного права, а навпаки створює новий спір, який пов'язаний з іншим спором, який вирішений судовим рішенням однак його виконання не є завершеним.

Отже, в такий спосіб неможливо захистити чи відновити право у разі визнання його судом порушеним, при розгляді позовної вимоги позивача щодо виконання окремого судового рішення в іншій справі. Також потрібно враховувати, що суд не має права зобов'язувати виконувати рішення суду шляхом ухвалення нового судового рішення, оскільки порушуються процесуальні норми КАС України.

На думку суду, позивачем по справі не використано всі можливі засоби для сприяння виконання рішення суду або примусового виконання рішення суду із засобами Закону України «Про виконавче провадження» або до правоохоронних органів з відповідною заявою про невиконання відповідачем або іншими особами рішення суду, як набрало законної сили.

Суд зауважує, що у даному випадку, право позивача на встановлення збільшення до пенсії відповідно до п. 2 ст. 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачене постановою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 09.02.2018 по справі №336/7176/16-а, яка набрала законної сили.

Слід також зазначити, що на виконання вказаного рішення позивач самостійно нарахував собі збільшення пенсії за період з 14.04.2016 по 30.11.2018 на суму 55 126,68 грн., яку просить стягнути з відповідача. Проте, функції по призначенню, перерахунку і виплаті пенсій покладені на Пенсійний Фонд України в особі його територіальних органів. Отже, самостійний перерахунок позивачем собі розміру пенсії не відповідає нормам чинного законодавства.

Крім того, суд не може перебирати на себе дискреційні повноваження відповідача, щодо перерахунку розміру підвищення пенсії, а саме, як просить позивач, шляхом зобов'язання відповідача встановити збільшення до пенсії у розмірі 1 985,62 грн.

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві вимоги позивача є такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 9, 242-246, 250, 255, 295, 297, 382 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (69120, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) до Шевченківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя (69014, м. Запоріжжя, вул. Карпенко-Карого, буд. 25-А, код ЄДРПОУ 41248959) про визнання протиправними дій, стягнення заборгованості та зобов'язання вчинити певні дії відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя І.В. Батрак