Рішення № 81043734, 10.04.2019, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

10 квітня 2019 року (10:00)Справа № 280/235/19 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Калашник Ю.В., при секретарі судового засідання Стовбур А.Ю., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (69000, м. Запоріжжя, бул. ЦентральнийАДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) до Центрального об’єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя (69057, м. Запоріжжя, вул. Гагаріна, 2 б, код ЄДРПОУ 41248629), третя особа: Головне управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 168, код ЄДРПОУ 37941997) про зобов’язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

15.01.2019 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі – позивач) до Центрального об’єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя (далі – відповідач), третя особа: Головне управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області, в якому просить суд: зобов'язати відповідача звернутися з поданням, передбаченим пунктом 5 Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 3 вересня 2013 року №787, до Головного управління Державної казначейської служби України в Запорізькій області про повернення позивачу збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, помилково сплаченого позивачем у сумі 4473,75 грн. при укладанні договору купівлі-продажу квартири від 19.12.2017.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що позивачем 19.12.2017 придбано квартиру на підставі договору купівлі-продажу квартири, що знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, бул. ЦентральнийАДРЕСА_1. При укладенні договору позивачем сплачено збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 4473,75 грн. Позивач придбавала житло вперше, а тому вважає, що відповідно до пункту 9 статті 1 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» сплатила такий збір безпідставно. На заяву про повернення помилково сплаченого збору на обов’язкове державне пенсійне страхування у сумі 4473,75 грн., позивачем отримано необґрунтовану відмову поверненні коштів. Позивач вважає такі дії відповідача порушують його право на повернення помилково сплаченого пенсійного збору.

Ухвалою суду від 18.02.2019 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження. Сторонам повідомлено про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи у судове засідання на 18.03.2019.

01.03.2019 до суду від представника відповідача надійшов відзив на позов (вх. № 8409), в якому зазначає, що кошти від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування не включаються до бюджету Пенсійного фонду та, відповідно, Пенсійний фонд не має права ними розпоряджатися. Оскільки, Пенсійний фонд не володіє інформацією щодо прав власності громадян на нерухоме майно, Пенсійний фонд не може сформувати подання без надання зацікавленими особами доказів придбання ними нерухомого майна вперше. З урахуванням вищенаведеного, просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

04.03.2019 від третьої особи до суду надійшли письмові пояснення (вх. № 8537), в яких зазначено, що оскільки відповідно до квитанції грошові кошти позивачем сплачено на рахунок державного бюджету м.Запоріжжя обслуговування якого здійснюється УДКСУ у м.Запоріжжі. Просить врахувати пояснення під час розгляду справи та розглядати справу без участі представника.

Учасники справи у судове засідання не прибули, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Відповідно до ч. 9 ст. 205 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Таким чином, суд визнав за доцільне вирішити справу за наявними в ній матеріалами, в порядку письмового провадження.

Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України, при розгляді справи в порядку письмового провадження фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно з ч. 4 ст. 243 КАС України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Суд, оцінивши повідомлені позивачем та відповідачем обставини та наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наявність достатніх підстав для прийняття законного та обґрунтованого рішення у справі.

19.12.2017 між ОСОБА_1 (Покупець) та ОСОБА_2 (Продавець) укладено договір купівлі-продажу квартири, що знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, бул. ЦентральнийАДРЕСА_1.

Договір купівлі-продажу від 19.12.2017 посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Запорізької області ОСОБА_3 та зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 4491.

Відповідно до пункту 2 договору купівлі-продажу квартири ціна квартири встановлена в розмірі 447 375,00 грн.

Так, позивачем під час укладання договору сплачено 447375,00 грн. збору на обов’язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна (1% її вартості), що підтверджується квитанцією від 19.12.2017 № 0002495.

У зв'язку з цим, 27.11.2018 звернувся до Центрального ОУПФУ м. Запоріжжя із заявою про повернення помилково сплаченої суми збору на обов’язкове державне пенсійне страхування у сумі 4473,75 грн.

Листом №19660/08.1 від 27.11.2018 позивачу надано відповідь за змістом якої, кошти від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування не включаються до бюджету Пенсійного фонду і, відповідно, Пенсійний фонд не веде облік платників. Пенсійний фонд України має доступ до Державного реєстру прав власності на нерухоме майно, проте, зазначений реєстр не містить вичерпний перелік власників нерухомого майна, відповідно органи Пенсійного фонду в повній мірі не володіють інформацією щодо осіб, які придбавають житло вперше. Таким чином, надати подання на повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету зборів управління не має можливості.

За таких обставин позивач звернувся до суду із вказаним позовом.

Порядок справляння та використання збору на обов'язкове державне пенсійне страхування визначає Закон України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» від 26.06.1997 № 400/97-ВР (далі – Закон № 400/97-ВР).

Відповідно до пункту 9 статті 1 даного Закону, платниками збору на обов'язкове пенсійне страхування є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше. Нерухомим майном визнається жилий будинок або його частина, квартира, садовий будинок, дача, гараж, інша постійно розташована будівля, а також інший об'єкт, що підпадає під визначення групи 3 основних засобів та інших необоротних активів згідно з Податковим кодексом України.

Пунктом 8 частини першої статті 2 цього ж Закону передбачено, що обєктом оподаткування є для платників збору, визначених пунктом 9 статті 1 цього Закону, - вартість нерухомого майна, зазначена в договорі купівлі-продажу такого майна.

Питання сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій згідно із Законом України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» врегульовані у Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.1998 № 1740 (далі – Порядок № 1740).

Згідно з пунктом 15-1 Порядку № 1740, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна сплачується підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності та фізичними особами, які придбавають нерухоме майно, у розмірі 1 відсотка від вартості нерухомого майна, зазначеної в договорі купівлі-продажу такого майна, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.

Пункт 15-3 Порядку № 1740 передбачає, що нотаріальне посвідчення або реєстрація на біржі договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється за наявності документального підтвердження сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.

Проаналізувавши вказані норми Закону № 400/97-ВР та Порядку № 1740, суд дійшов висновку, що громадяни, які придбавають нерухоме майно, зокрема квартиру, вперше не є платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, тобто звільнені від його сплати в розмірі 1 % від вартості нерухомого майна (квартири), зазначеної в договорі купівлі-продажу такого майна.

Будь-яких належних та допустимих доказів, на спростовування твердження позивачів щодо придбання ними житла вперше, чи на підтвердження реєстрації права приватної власності за позивачами будь-якого іншого нерухомого майна та відсутність у них права на звільнення від сплати збору, відповідачем до суду не надано.

Процедура повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, а саме: податків, зборів, платежів та інших доходів бюджету, коштів від повернення до бюджетів бюджетних позичок, фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, та кредитів, у тому числі залучених державою (місцевими бюджетами) або під державні (місцеві) гарантії передбачено Порядком повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 №787 (далі – Порядок №787).

Пунктом 5 Порядку №787 передбачено, що повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за ухвалою суду, яка набрала законної сили. Подання на повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету зборів, платежів та інших доходів бюджетів (крім зборів та платежів, контроль за справлянням яких покладено на органи Державної фіскальної служби України) подається до відповідного органу Казначейства за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку. Подання за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку подається платником до органу Казначейства разом з його заявою про повернення коштів з бюджету та оригіналом або копією документа на переказ, або паперовою копією електронного розрахункового документа, які підтверджують перерахування коштів до бюджету.

Відповідно до підпункту 2 пункту 4 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 квітня 2015 року №215, Казначейство відповідно до покладених на нього завдань та в установленому законодавством порядку забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунка, відкритого у Національному банку, зокрема, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету.

Таким чином, оскільки повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а таким органом є ПФУ, то саме на Центральне об'єднане управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя покладено обов'язок щодо формування та надання до органів Державної казначейської служби подання про повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.

Крім того, суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що в Україні відсутній механізм перевірки інформації про те, чи вперше особа придбала нерухомість.

Вказане питання було предметом звернення ПФУ до Конституційного Суду України про надання тлумачення терміна «придбавають житло вперше», що міститься у пункті 9 частини першої статті 1 Закону № 400/97-ВР, визначивши коло осіб, яких необхідно вважати такими, що придбавають житло вперше.

Ухвалою Конституційного Суду України від 23 березня 2000 року №29-у/2000 відмовлено у відкритті конституційного провадження у справі через відсутність у Пенсійного фонду України права на конституційне подання та непідвідомчість Конституційному Суду України питання, порушеного у поданні.

За відсутності відповідного правового механізму перевірки інформації про факт придбання нерухомості вперше саме держава в особі Пенсійного фонду України як уповноваженого суб'єкта владних повноважень зобов'язана доводити той факт, що у кожному конкретному випадку особа, що зобов'язана сплачувати збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, придбала житло не вперше. Держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов'язана забезпечити його реалізацію. В протилежному випадку всі негативні наслідки відсутності належного правового регулювання покладаються саме на державу.

Відсутність в Україні єдиної системи реєстрації прав на нерухоме майно та позбавлення можливості ПФУ та його територіальних відділень встановити придбання квартир конкретною особою вперше не може ставитись в провину особі, оскільки невизначення порядку виконання законодавчо закріплених норм не може призводити до порушення чи обмеження прав громадян, які наділені такими правами.

Відповідно до статті 6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

При цьому, суд враховує правову позицію Європейського суду з прав людини, викладену в рішеннях у справах «ОСОБА_2 проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (PincovdandPine v. The Czech Republic), «Ґаші проти Хорватії» (Gashiv. Croatia), «Трго проти Хорватії» (Trgo v. Croatia) щодо застосування принципу «належного урядування», згідно якого державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

Оскільки саме держава не виконала свій обов'язок запровадити внутрішню процедуру встановлення факту придбання нерухомого майна вперше, що сприяло б юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси особи, то негативні наслідки вказаної бездіяльності мають покладатися саме на державу.

Таким чином, посилання відповідача на неможливість перевірки інформації щодо придбання квартири конкретною особою вперше, як на підставу для відмови позивачу в поверненні помилково сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна є необґрунтованими.

Аналогічний правовий висновок міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 30 січня 2018 року (справа № 819/1498/17) та 31 січня 2018 року (справа №819/1667/17), від 28.11.2018 (справа № 813/1126/17, від 01.11.2018 (справа № 819/1353/17, від 31.10.2018 (справа № 819/595/17, від 03.07.2018 (справа № 819/33/17), від 20.03.3018 (справа № '819/1249/17), від 19.06.2018 № 819/1554/16).

Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Разом з цим, суд зазначає, що відповідно до квитанції № 0002495 від 19.12.2017, грошові кошти у сумі 4473,75 грн. позивачем сплачено на рахунок державного бюджету м. Запоріжжя, одержувач УК у м. Запоріжжі, про що також зазначено Головним управлінням Державної казначейської служби України у Запорізькій області у своїх поясненнях, а відтак суд приходить до висновку про необхідність зобов'язати відповідача звернутися з поданням про повернення позивачу збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, помилково сплаченого ним у сумі 4473,75 грн. саме до Управління Державної казначейської служби у м.Запоріжжі Запорізької області.

Враховуючи вищевикладене суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною першою статті 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності.

Суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі (ч.1 ст.143 КАС України).

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.9, 139, 241-246 КАС України, суд –

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (69000, м. Запоріжжя, бул. ЦентральнийАДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) до Центрального об’єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя (69057, м. Запоріжжя, вул. Гагаріна, 2 б, код ЄДРПОУ 41248629), третя особа: Головне управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 168, код ЄДРПОУ 37941997) про зобов’язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.

Зобов'язати Центральне об’єднане управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя звернутися з поданням, передбаченим пунктом 5 Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 3 вересня 2013 року №787, до Управління Державної казначейської служби у м.Запоріжжі Запорізької області про повернення ОСОБА_1 збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, помилково сплаченого ним у сумі 4473,75 грн. при укладанні договору купівлі-продажу квартири від 19.12.2017.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 суму судового збору у розмірі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім гривень 40 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Центрального об’єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення у повному обсязі складено та підписано 10.04.2019.

Суддя Ю.В. Калашник