Рішення № 81043728, 08.04.2019, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

08 квітня 2019 року Справа № 280/570/19 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Конишевої О.В., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовною заявою ОСОБА_1 (69001, АДРЕСА_1)

до Центрального об’єднаного управління Пенсійного фонду м. Запоріжжя (69057, м. Запоріжжя, вул. Гагаріна, буд. 2Б)

про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Центрального об’єднаного управління Пенсійного фонду м. Запоріжжя (далі - відповідач), в якому позивач просить суд:

визнати дії Центрального об'єднаного Управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя щодо неврахування в подвійному розмірі до спеціального стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за вислугою років, періоду перебування у відпустці по догляду за дитиною до трьох років та не призначення пенсії по вислузі років ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, - протиправними;

зобов'язати Центральне об'єднане Управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя врахувати в подвійному розмірі до спеціального стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за вислугою років, період перебування у відпустці по догляду за дитиною до трьох років та призначити пенсію по вислузі років ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, починаючи з 10 жовтня 2018 року, та виплатити пенсію, починаючи з дня її призначення.

Позовні вимоги обґрунтовано незгодою позивача з обчисленням спеціального стажу, до якого не було зараховано у подвійному розмірі період з 12.06.2003 по 19.09.2005, тобто, час перебування позивача у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Ухвалою суду від 06.03.2019 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження. Сторонам повідомлено про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні) у судовому засіданні на 03.04.2019. Відповідачу запропоновано у 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на позовну заяву.

Ухвалою суду від 02.04.2019 року в задоволенні клопотання представника відповідача про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін відмовлено.

Від представника відповідача 01.04.2019 надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просить суд в задоволенні позову відмовити в повному обсязі з підстав викладених у відзиві, зокрема зазначає, що на підставі ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» підлягає зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі безпосередньо робота, яка здійснювалася в відповідних закладах здоров'я.

Відповідно до п. 2 ч.1 ст.263 КАС України, суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Враховуючи викладене, суд вважає за можливе розглядати дану справу за правилами спрощеного позовного провадження.

Розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.

Позивач, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, відповідно записів у трудовій книжці, з 13.03.2002 по 03.09.2018 працювала в КУ «Запорізький обласний шкірно-венерологічний клінічний диспансер» ЗОР на посаді медичної сестри поліклінічного відділення № 2.

21.09.2018 позивач звернулася до відповідача з заявою про проведення попереднього розрахунку пенсії.

Відповідач, листом від 05.10.2018 № 608/С-9, повідомив позивачу особливості призначення пенсії за вислугу років та надав розрахунок загального та спеціального стажу позивача, відповідно до якого у позивача відсутнє право на призначення пенсії за вислугу років.

10.10.2018 позивач звернулася до відповідача з заявою про призначення пенсії по вислузі років.

Відповідач, листом від 14.01.2019 № 1/С-9, повідомив позивачу, що у призначенні пенсії по вислузі років йому відмовлено, у зв'язку з тим, що період перебування у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку зараховано до її спеціального стажу за вислугу років в одинарному розмірі. Отже, право на призначення пенсії за вислугою років у позивача відсутнє, оскільки станом на 01.01.2016 становить 25 років 4 місяці 1 день.

Не погоджуючись з такою відмовою відповідача, позивач звернулась до суду за захистом своїх прав.

Дослідивши спірні правовідносини, суд зазначає наступне.

Відповідно до довідки КУ «Запорізького обласного шкірно-венерологічного клінічного диспансеру» від 20.11.2018 № 50, достовірність якої підтверджено Актом від 11.02.2019 № 111/2, позивач перебувала у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в період з 12.06.2003 по 19.09.2005.

Вказаний період враховано відповідачем до спеціального стажу позивача за вислугою років в одинарному розмірі, що підтверджується розрахунком стажу, оскільки у відповідності до статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у подвійному розмірі зараховується лише період роботи у визначених закладах охорони здоров'я.

Отже, в даній адміністративній справі спірним є питання зарахування до спеціального стажу позивача періоду перебування у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в період з 12.06.2003 по 19.09.2005 в подвійному розмірі.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно пункту «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788- XII (зі змінами від 10.06.2018) працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 необхідно мати не менше 25 років та після цієї дати: з 1 квітня 2015 по 31 березня 2016 - не менше 25 років 6 місяців з 1 квітня 2016 по 31 березня 2017 - не менше 26 років з 1 квітня 2017 по 31 березня 2018 - не менше 26 років 6 місяців з 1 квітня 2018 по 31 березня 2019 - не менше 27 років.

До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту (до 55 років), право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення, які в період до 1 січня 2016 року мали вислугу років на відповідних посадах не менше 25 років 6 місяців спеціального стажу роботи за переліком.

Частиною третьою статті 56 Закону № 1788-ХІІ передбачені види трудової діяльності, що зараховуються до стажу роботи, який дає право на трудову пенсію, зокрема, пунктом «ж» вказаної норми, встановлено, що до стажу роботи зараховується також час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми, але не довше ніж до досягнення кожною дитиною 3-рчного віку.

Згідно з частиною другою статті 181 КЗпП відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустка без збереження заробітної плати (частини третя та шоста статті 179 цього Кодексу) зараховуються як до загального, так і до безперервного стажу роботи і до стажу роботи за спеціальністю.

Отже, період догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку зараховується як до загального, так і до стажу роботи за спеціальністю, тобто вказаний період зараховується до роботи у сфері охорони здоров'я, який у свою чергу, зараховується у стаж роботи за вислугу років.

Водночас, пільги по обчисленню стажу за роботу в деяких медичних закладах передбачено статтею 60 Закону № 1788-ХІІ.

Вказаною нормою Закону № 1788-ХІІ передбачено, що робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров'я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров'я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров'я, а також у закладах з надання психіатричної допомоги зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.

Статтею 21 КЗпП визначено, що трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Працівник повинен виконувати доручену йому роботу особисто і не має права передоручати її виконання іншій особі, за винятком випадків, передбачених законодавством (стаття 30 КЗпП).

Отже, робота в розумінні статей 21, 30 КЗпП є виконання певних дій працівником в межах трудових правовідносин за трудовим договором.

Аналіз наведених норм прав свідчить про те, що пільги, передбачені статтею 60 Закону № 1788-ХІІ, стосуються саме часу фактичного виконання роботи в деяких медичних закладах вказаних у цій статті, тому, на думку колегії суддів, період перебування осіб, які працюють у цих закладах, у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку зараховується до спеціального стажу роботи, проте в одинарному розмірі.

З урахуванням наведеного, не має підстав для зарахування позивачу у подвійному розмірі період, щодо якого виник спір.

Аналогічна правова позиція підтверджується Постановою Верховного Суду від 29.03.2019 у справі №314/404/17 (К/9901/15724/18).

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

При цьому в силу положень частини 2 статті 77 вказаного кодексу, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи те, що доводи які наводилися позивачем були спростовані в процесі розгляду справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими, а позов не підлягає задоволенню.

У відповідності до вимог ст. 139 КАС України, судові витрати, зі сплати судового збору не підлягають відшкодуванню.

Керуючись ст.ст. 241-246, 250,255 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 (69001, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) до Центрального об’єднаного управління Пенсійного фонду м. Запоріжжя (69057, м. Запоріжжя, вул. Гагаріна, буд. 2Б, код ЄДРПОУ 41248629) – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду – якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відповідно до п.п. 15.5 п. 15 ч. 1 Перехідних положень КАС України рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду – протягом п’ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлений 08.04.2019.

Суддя О.В. Конишева