Рішення № 81043697, 10.04.2019, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

10 квітня 2019 рокуСєвєродонецькСправа № 360/1068/19

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Басова Н.М., розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м.Сєвєродонецьку Луганської області про визнання протиправною бездіяльність та зобов’язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1В.) до управління Пенсійного фонду України в м.Сєвєродонецьку Луганської області (далі – відповідач), в якому позивач просив суд:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати позивачу пенсії у зв'язку з втратою годувальника за період з 01.02.2017 року по 31.07.2018 року;

- зобов’язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу заборгованість з невиплаченої пенсії у зв'язку з втратою годувальника за період з 01.02.2017 року по 31.07.2018 року;

- допустити негайне виконання рішення суду в частині виплати пенсії у межах суми стягнення за один місяць, відповідно до п.1 ч.1 ст.371 Кодексу адміністративного судочинства України;

- стягнути з відповідача на користь позивача сплачений судовий збір (а.с.4-6).

В обґрунтування позовних вимог зазначив наступне.

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрована за тимчасовим місцем проживання в ІНФОРМАЦІЯ_2 та знаходиться на обліку в Управлінні ПФУ в м. Сєвєродонецьку з вересня 2016 року як внутрішньо переміщена особа та отримувач пенсії у зв'язку з втратою годувальника. Пенсію нараховує та виплачує Управління Пенсійного фонду України в м.Сєвєродонецьку Луганської області. Починаючи з 01.02.2017 року позивачу було припинено виплату пенсії. Пенсію позивачу було поновлено з 01.08.2018 року. На адвокатський запит відповідач так і не надав жодної аргументованої відповіді щодо причин невиплати заборгованості по пенсії. У відповіді Управління ПФУ в м.Сєвєродонецьку тільки зазначено, що заборгованість буде виплачуватися на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України. Таким чином, відповідач так і не сплатив заборгованість з виплати пенсії у зв'язку з втратою годувальника за період з 01.02.2017 року по 31.07.2018 року. Бездіяльність відповідача щодо невиплати позивачу заборгованості по пенсії за період з 01.02.2017 року по 31.07.2018 року є протиправною та дискримінаційною, оскільки відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, передбачений діючим законодавством, підстави для невиплати пенсії відсутні. Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав та просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач позов не визнав, до відділу діловодства та обліку звернення громадян 04.04.2019 за вхідним реєстраційним номером 18906/2019 надійшов відзив на позовну заяву від 03.04.2019 №7821/07-20 (а.с.19-21), в якому заперечував проти задоволення позову. В обґрунтування зазначив, що 31.08.2016 року позивач звернувся до управління Пенсійного фонду України в м.Сєвєродонецьку із заявою про взяття на облік. З 01.09.2016 року ОСОБА_1 було взято на облік до управління Пенсійного фонду України в м.Сєвєродонецьку як внутрішньо переміщену особу та отримувача пенсії у зв’язку з втратою годувальника згідно Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІУ від 09.07.2003 року. При взятті на облік ОСОБА_1 було встановлено термін виплати пенсії по втраті годувальника з 01.09.2016 року по 31.01.2017 року (відповідно до довідки Східноукраїнського національного університету ім.В.Даля за вих.№285 від 30.08.2016), тому пенсія позивачу виплачувалась по 31.01.2017 року тобто до 01.02.2017 року, а саме по дату зазначену в довідці. Тому після зазначено строку виплати пенсії позивачу (з 01.02.2017 року) термін виплати повинен був підтверджений новою довідкою про навчання. Нова довідка про навчання ОСОБА_1 була надана до управління 22.03.2017 року. З заявою про поновлення виплати пенсії ОСОБА_1 звернулась до управління лише 26.04.2018 року. Згідно витягу з протоколу засідання комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам від 15.05.2018 року №91, за наслідками розгляду подання про призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, вирішено соціальні виплати позивачу призначити. На підставі цього управлінням було поновлено виплату пенсії позивачу, яка виплачується по теперішній час, що підтверджується довідкою від 02.04.2019 року №1339. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25 квітня 2018 року №335 „Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 8 червня 2016 року №365” орган, що здійснює соціальні виплати, на підставі рішення комісії призначає (відновлює) таку соціальну виплату з місяця, в якому надійшла заява внутрішньо переміщеної особи. Тому пенсія з 01.04.2018 року по 31.07.2018 року була нарахована позивачу і буде виплачена при відповідному фінансуванні. Суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період (в даному випадку це період з 01.02.2017 року по 31.03.2018 року), обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного КМУ, який на теперішній час не прийнято. За таких обставин, управління Пенсійного фонду України в м.Сєвєродонецьку Луганської області вважає свої дії правомірними. На підставі викладеного, відповідач просив відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

Ухвалою суду від 18.03.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, призначено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (а.с.1-2).

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст.72-79 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд дійшов наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є громадянкою України, паспорт серії ЕН939871, виданий 27.08.2013Антрацитівським МВ УМВС України в Луганській області, ідентифікаційний код НОМЕР_1, зареєстроване місце проживання ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.7).

Відповідно до інформації зазначеної у довідці від 26.04.2018 №0000525880 ОСОБА_2 є внутрішньо переміщеною особою з тимчасово окупованої території та районів проведення антитерористичної операції, тимчасова адреса місця проживання позивача: АДРЕСА_1 (а.с.8).

На виконання ухвали від 18.03.2019 Управління праці та соціального захисту населення Сэвэродонецької міської ради надало інформацію, в якій останній зазначив, що рішення щодо скасування довідки не приймалось (а.с.28).

31.08.2016 позивач звернувся до відповідача з заявою, в якій просив взяти на облік пенсійну справу (а.с.22).

Розпорядженням відповідача від 11.11.2016 №75308 позивача взято на облік з 01.09.2016 (зворотній бік а.с.22).

Заявою від 26.04.2018 позивач просив поновити виплату через АТ «Ощадбанк» (а.с.25).

Відповідно до інформації, зазначеної у витягу з протоколу №91 від 15.05.2018 вирішено призначити соціальні виплати, зокрема, ОСОБА_1 (зворотній бік а.с.25).

На адвокатський запит відповідач надав відповідь від 23.10.2018 №564/Д-5, в якій зазначив, що ОСОБА_1 знаходиться на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в м.Сєвєродонецьку Луганської області з вересня 2016 року як внутрішньо переміщена особа та отримувач пенсії у зв’язку з втратою годувальника згідно Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» №№1058-ІУ від 09.07.2003р. 26.04.2018р. ОСОБА_1 звернулась до управління з заявою на поновлення виплати пенсії. Протоколом №91 від 15.05.2018р. Комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат було підтверджено фактичне проживання ОСОБА_1 в м.Сєвєродонецьку Луганської області та відновлено виплату пенсії. Відповідно до змін внесених до постанови Кабінету Міністрів України від 08.06.2016р. № 365, які затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018р. №335, соціальні виплати призначаються (відновлюються) з місяця в якому надійшла заява від внутрішньо переміщеної особи. Суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України. На підставі вищезазначеного відповідач повідомив, що пенсія поновлена з 01.02.2017 та нарахована на основну відомість серпня 2018 р. На цей час Пенсійним фондом України профінансована поточна виплата пенсії за серпень, пенсія з квітня 2018р. (місяць звернення до управління) по липень 2018 р. в сумі 18406,88 грн. включена до 4 типу відомості, та при відповідному фінансуванні буде перерахована на картковий рахунок. Пенсія з 01.02.2017р. по 31.03.2018р. буде виплачена на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України (а.с.9).

З наданої відповідачем довідки від 02.04.2019 №1339 вбачається, що за період з 01.02.2017 по 31.07.2018 пенсія в сумі 66619,20 грн нараховувалась, однак не виплачувалась. Також зазначено, що в січні 2017 року позивач отримав пенсію у розмірі 2494,00 грн та з серпня 2018 року позивач отримує пенсію (а.с.26).

Вирішуючи спір по суті, суд вважає, що до даних правовідносин необхідно застосувати норми Конституції України, Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” (далі - Закон № 1058-IV) та Закону України від 20 жовтня 2014 року № 1706-VII “Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб” (далі - Закон № 1706-VII).

Так, у наведених нижче положеннях Конституції України закріплено основи соціальної спрямованості держави:

Стаття 1. Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава.

Стаття 3. Людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. […]

Стаття 19. [...] Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стаття 46. Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Стаття 92. Виключно законами України визначаються: […] 6. основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення […].

Визначення поняття внутрішньо переміщеної особи міститься у ст. 1 Закону № 1706-VII, який набрав чинності 22 листопада 2014 року.

Це визначення має описовий характер та охоплює три види конституційно-правового статусу людини (громадянин України, іноземець та особа без громадянства). З огляду на визначення, внутрішньо переміщена особа - це особа, яка:

- перебуває на території України на законних підставах;

- має право на постійне проживання в Україні;

- була змушена залишити або покинути своє місце проживання в результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Отже, спеціальний статус внутрішньо переміщеної особи не збігається та не може підміняти собою жоден із закріплених у Конституції України конституційно-правових статусів особи, та не є окремим конституційно-правовим статусом особи.

Проте реєстрація особи як внутрішньо переміщеної надає можливість державним органам врахувати її особливі потреби. Серед таких особливих потреб - доступ до належного житла та правової допомоги, доступ до спеціальних державних програм, зокрема адресних програм для внутрішньо переміщених осіб, тощо.

Таким чином, статус внутрішньо переміщеної особи надає особі спеціальні, додаткові права (або "інші права", як це зазначено у ст. 9 Закону № 1706-VII), не звужуючи, між тим, обсяг конституційних прав та свобод особи та створюючи додаткові гарантії їх реалізації.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначаються Законом № 1058-IV.

Статтею 8 Закону № 1058-IV передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Частиною 3 ст. 4 Закону № 1058-IV визначено складові законодавства про пенсійне забезпечення в Україні, виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються, зокрема, умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

Враховуючи те, що відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону № 1058-IV умови, норми та порядок пенсійного забезпечення визначаються виключно законами про пенсійне забезпечення, питання щодо припинення пенсійних виплат (які є складовою порядку пенсійного забезпечення) не можуть регулюватися підзаконними актами.

Пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв'язку з трудовою діяльністю, заслужені попередньою працею та є однією з форм соціального захисту. Цим визначається зміст і характер обов'язку держави стосовно тих громадян, які набули право на одержання пенсії.

Відповідно до статті 47 Закону № 1058-IV пенсія виплачується щомісяця організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеними у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством.

Частиною 1 ст. 49 Закону № 1058-IV визначено перелік підстав припинення виплати пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду.

Так виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється:

1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості;

2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України;

3) у разі смерті пенсіонера;

4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд;

5) в інших випадках, передбачених законом.

Перелік підстав припинення виплати пенсії, визначений ч. 1 ст. 49 Закону № 1058-IV, є вичерпним та передбачає можливість припинення виплати пенсії з інших підстав лише у випадках, передбачених законом.

Статтею 46 Закону № 1058-IV визначено, що нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми неотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії.

Нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Компенсація втрати частини пенсії у зв'язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом.

Оскільки Україна, як правова держава, гарантує своїм громадянам право на соціальний захист, яке реалізується в тому числі і у щомісячному отриманні пенсіонерами належної їм пенсії, тому заборгованість, що утворилась не з вини отримувача пенсії повинна бути йому сплачена.

Враховуючи, що право на виплату пенсії позивач набув з 01.02.2017, проте, станом на час розгляду та вирішення даної справи відповідачем не надано доказів здійснення виплати заборгованості з пенсії, суд дійшов висновку про те, що відповідач допустив в даному випадку протиправну бездіяльність, чим порушив права позивача.

Доводи відповідача про те, що виплата заборгованості позивачу буде здійснена на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України з моменту його прийняття, посилаючись на постанову Кабінету Міністрів України №335 від 25.04.2018 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 р. №365», є неприйнятними, виходячи з наступного.

Так, за змістом конституційних норм (ст.ст.113,116,117 Конституції України), Кабінет Міністрів України не наділений правом вирішувати питання, які належать до виключної компетенції Верховної Ради України, так само як і приймати правові акти, які підміняють або суперечать законам України.

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, форми і види пенсійного забезпечення, захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

У преамбулі до Закону № 1058-IV зазначено, що зміна умов і норм загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.

Конституційне поняття “Закон України”, на відміну від поняття “законодавство України”, не підлягає розширеному тлумаченню, це - нормативно-правовий акт, прийнятий Верховною Радою України в межах повноважень. Зміни до закону вносяться за відповідно встановленою процедурою Верховною Радою України шляхом прийняття закону про внесення змін. Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України є підзаконними, а тому не можуть обмежувати права громадян, які встановлено законами.

Судом встановлено, що жодних змін у Закон № 1058-IV з приводу особливостей виплати заборгованості пенсіонерам, які є внутрішньо переміщеними особами, Верховною Радою не приймались.

Статтею 6 КАС України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до статті 7 КАС України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.

Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України.

У разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

Отже, у випадку суперечності норм підзаконного акту нормам закону слід застосовувати норми закону, оскільки він має вищу юридичну силу.

За таких обставин, до спірних правовідносин слід застосовувати норми Закону №1058-IV щодо виплати пенсії, які мають вищу юридичну силу.

При цьому, суд ще раз акцентує свою увагу на тому, що статус внутрішньо переміщеної особи надає особі спеціальні, додаткові права (або "інші права", як це зазначено у ст. 9 Закону № 1706-VII), не звужуючи, між тим, обсяг конституційних прав та свобод особи та створюючи додаткові гарантії їх реалізації, а тому відповідач повинен всіляко сприяти відновленню виплат, гарантованих державою внутрішньо переміщеним особам.

Разом з цим, враховуючи вищевикладене та висновки суду про протиправну бездіяльність відповідача щодо невиплати заборгованості з пенсії позивачу, суд, з метою відновлення порушених прав ОСОБА_1 вважає за необхідне зобов'язати відповідача виплатити заборгованість по невиплаченій пенсії за період з 01.02.2017 по 31.07.2018.

Оскільки судом встановлено відсутність підстав для невиплати пенсії позивачу за період з 01.02.2017 по 31.07.2018, то таким чином пенсія позивачу повинна бути виплачена без відтермінування на невизначений час.

Приписами ч. 1 ст. 371 КАС України визначено, що негайно виконуються рішення суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.

З наданої відповідачем довідки від 02.04.2019 №1339 вбачається, що в квітні 2019 року позивач отримав пенсію у розмірі 4601,72 грн (а.с.26).

Оскільки, присуджені позивачу виплати є періодичними та здійснюються з Державного бюджету України, рішення підлягає негайному виконанню у межах суми стягнення за один місяць у розмірі 4602,72 грн.

Надаючи правову оцінку доводам відповідача про пропуск позивачем строку, суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 122 КАС України визначено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення, своїх прав, свобод чи інтересів.

З матеріалів справи вбачається, що 23.10.2018 за №564/Д-5 управлінням Пенсійного фонду України в м.Сєвєродонецьку Луганської області адвокату ОСОБА_3 надало відповідь на звернення щодо невиплати заборгованості з пенсії (а.с.9).

Таким чином про підстави невиплати заборгованості за вказаний період часу позивач дізнався у жовтні 2018 року, а з позовною заявою до суду звернувся 13.03.2019 - протягом шестимісячного строку, визначеного частиною другою статті 122 КАС України. Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що позов подано своєчасно, у зв'язку з чим підстав для його поновлення немає.

Крім того, позивачем оскаржується бездіяльність відповідача, яка є триваючою у часі, а тому позивач має право звернутися до суду за захистом порушених прав, свобод і інтересів протягом всього часу дії такої бездіяльності.

Таким чином, суд вважає, що строки звернення позивачем не пропущені.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд виходить з такого.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем при зверненні до суду з даним позовом сплачено судовий збір у сумі 768,40 грн (а.с.3).

Оскільки рішення прийнято на користь позивача, то судовий збір підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Викладені з цього приводу заперечення відповідача суд вважає неприйнятними, оскільки відшкодування понесених судових витрат не ставиться в залежність наявності або відсутності на це коштів у сторони, з якої присуджується таке відшкодування.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 9, 77, 90, 139, 241-246, 255, 262, 263, 295, 371, п.15.5 Розділу VІІ Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м.Сєвєродонецьку Луганської області про визнання протиправною бездіяльність та зобов’язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в м.Сєвєродонецьку Луганської області щодо невиплати ОСОБА_1 заборгованості з пенсії за період з 01.02.2017 по 31.07.2018.

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в м.Сєвєродонецьку Луганської області (93400, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул.Шевченка, буд.9, код ЄДРПОУ 21792459) виплатити ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_4, ідентифікаційний код НОМЕР_1, зареєстроване місце проживання: 94601, АДРЕСА_2) заборгованість з виплати пенсії за період з 01.02.2017 по 31.07.2018.

Допустити рішення до негайного виконання у межах стягнення за один місяць в сумі 4601 (чотири тисячі шістсот одна) гривня 72 копійки.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_4, ідентифікаційний код НОМЕР_1, зареєстроване місце проживання: 94601, АДРЕСА_2) за рахунок бюджетних асигнувань Управління Пенсійного фонду України в м.Сєвєродонецьку Луганської області (93400, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул.Шевченка, буд.9, код ЄДРПОУ 21792459) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) гривень 40 копійок.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя ОСОБА_4