Рішення № 81043103, 04.04.2019, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 квітня 2019 року м. Житомир справа № 240/5636/18

категорія 3.5

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

судді Панкеєвої В.А.,

розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Держпраці у Житомирській області про визнання протиправною та скасування постанови від 02.11.2018 №ЖИ149/ЖТ3509/93/АВ/П/ПТ/ТД-ФС,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу від 02.11.2018 №ЖИ149/ЖТ3509/93/АВ/П/ПТ/ТД-ФС.

В обґрунтування позову зазначено, що інспектором праці проведено інспекційне відвідування відповідно до ст.259 КЗпП України, ч.3 ст.34 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", на підставі якого було складено акт. Позивач стверджує, що порушення було усунено під час проведення інспекційного відвідування. Однак, постановою відповідача від 02.11.2018 №ЖИ149/ЖТ3509/93/АВ/П/ПТ/ТД-ФС накладено на позивача штраф. Постановою Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 30.10.2018 у справі № 274/5562/18 позивача вже було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.41 КУпАП, а тому накладення штрафу оскаржуваною постановою за те саме правопорушення є протиправним.

Представник позивача 04.03.2019 подав клопотання про розгляд справи без участі позивача та його представника.

Представник відповідача в судових засіданнях проти позову заперечував, просив відмовити у задоволенні з підстав, викладених у відзиві на адміністративний позов. 04.03.2019 подав клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Протоколом суду від 04.03.2019 відбувся перехід до розгляду справи в порядку письмового провадження.

Дослідивши наявні в матеріалах справи документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є фізичною особою-підприємцем згідно свідоцтва Серії НОМЕР_2 (а.с.29).

Згідно направлення на проведення інспекційного відвідування від 10.10.2018 №1685/04 інспекційне відвідування проводилась з питань додержання законодавства про працю в частині оформлення трудових відносин позивачем (а.с.18).

Зі змісту акту інспекційного відвідування від 12.10.2018 встановлено, що інспектор праці з 11.10.2018 по 12.10.2018 провів інспекційне відвідування відповідно ст.259 КЗпП України, ч.3 ст.34 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні". Державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснено у присутності ФОП ОСОБА_1 та провідного спеціаліста сектору контрольно-перевірочної роботи №1 управління внутрішнього аудиту та фінансового контролю ГУ ПФУ в Житомирській області ОСОБА_2 Під час проведення інспекційного відвідування встановлено порушення в частині фактичного допуску до роботи працівника без укладання трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника, та повідомлення територіального органу ДФС про прийняття працівника на роботу. Так, при проведенні інспекційного відвідування за фактичною адресою здійснення діяльності ФОП ОСОБА_1 встановлено, що на день проведення інспекційного відвідування 11.10.2018 о 10 год. 00 хв. на робочому місці, на посаді продавця працює громадянка ОСОБА_3.

Згідно наданих письмових пояснень ОСОБА_1 встановлено, що одна фізична особа, а саме: гр.ОСОБА_3 була допущена до роботи без укладання трудового договору, оформленого наказом та без повідомлення до ДФС. Порушення вчинено відносно гр.ОСОБА_3 та усунено під час проведення інспекційного відвідування, наказом №1 від 11.10.2018 вищезазначеного працівника прийнято на посаду продаця. В Бердичівську ОДПІ 11.10.2018 о 14 год. 00 хв., було надіслано повідомлення про прийняття на роботу працівника ОСОБА_3 (а.с.19-26).

Акт підписаний позивачем без заперечень та зауважень до перевірки (а.с.25 зворот).

Приписом від 12.10.2018 інспектор праці ОСОБА_4 вказала до 17.10.2018 вжити невідкладних заходів по усуненню порушень ч.3 ст.24 КЗпП України щодо укладення трудового договору з найманим працівником та повідомити ДФС про прийняття найманого працівника (а.с.17).

Постановою про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ЖИ149/ЖТ3509/93/АВ/П/ПТ/ТД-ФС від 02.11.2018 начальник Управління Держпраці у Житомирській області, розглянувши справу про накладення штрафу та на підставі акта перевірки додержання суб'єктами господарювання законодавства про працю та загальнообов'язкове соціальне страхування вирішив накласти штраф на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 у розмірі 111690 грн (а.с.14).

Вважаючи вказану постанову протиправною, позивач звернувся до суду з вказаним позовом за захистом порушеного права.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

Відповідно ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Вирішуючи спір по суті, суд ураховує, що згідно з ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

При цьому суд відмічає, що "на підставі" означає, що суб'єкт владних повноважень: 1) повинен бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України; 2) зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним; "у межах повноважень" означає, що суб'єкт владних повноважень повинен приймати рішення, а дії вчиняти відповідно до встановлених законом повноважень, не перевищуючи їх; "у спосіб" означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби; "з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано", тобто використання наданих суб'єкту владних повноважень повинно відповідати меті та завданням діяльності суб'єкта, які визначені нормативним актом, на підставі якого він діє; "обґрунтовано", тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії). Рішення повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.

Відповідно до п.1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року N 96 (далі - Положення N 96), Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов'язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Пунктом 7 Положення N 96 встановлено, що Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Процедура здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю (далі - об'єкт відвідування), визначена в Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 року N 295 "Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні"(далі - Порядок N 295).

Відповідно до п.2 Порядку N 295 державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці Держпраці та її територіальних органів; виконавчих органів міських рад міст обласного значення та сільських, селищних, міських рад об'єднаних територіальних громад (з питань своєчасної та у повному обсязі оплати праці, додержання мінімальних гарантій в оплаті праці, оформлення трудових відносин) (далі - виконавчі органи рад).

Згідно п.4 Порядку N 295 форми службового посвідчення інспектора праці, акта, довідки, припису, вимоги, перелік питань, що підлягають інспектуванню, оприлюднюються на офіційному веб-сайті Держпраці.

Відповідно до п.п.3 п.5 Порядку N 295 інспекційні відвідування проводяться, зокрема, за рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятим за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4 - 7 цього пункту.

Згідно п.9 Порядку N 295 під час проведення інспекційного відвідування інспектор праці повинен пред'явити об'єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі своє службове посвідчення.

Відповідно до п.11 Порядку N 295 інспектори праці за наявності службового посвідчення безперешкодно, без попереднього повідомлення мають право: 1) під час проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин за наявності підстав, визначених пунктом 5 цього Порядку, самостійно і в будь-яку годину доби з урахуванням вимог законодавства про охорону праці проходити до будь-яких виробничих, службових, адміністративних приміщень об'єкта відвідування, в яких використовується наймана праця; 2) ознайомлюватися з будь-якими книгами, реєстрами та документами, ведення яких передбачено законодавством про працю, що містять інформацію/відомості з питань, які є предметом інспекційного відвідування, невиїзного інспектування, з метою перевірки їх відповідності нормам законодавства та отримувати завірені об'єктом відвідування їх копії або витяги; 3) наодинці або у присутності свідків ставити керівнику та/або працівникам об'єкта відвідування запитання, що стосуються законодавства про працю, отримувати із зазначених питань усні та/або письмові пояснення; 4) за наявності ознак кримінального правопорушення та/або створення загрози безпеці інспектора праці залучати працівників правоохоронних органів; 5) на надання робочого місця з можливістю ведення конфіденційної розмови з працівниками щодо предмета інспекційного відвідування; 6) фіксувати проведення інспекційного відвідування з питань виявлення неоформлених трудових відносин засобами аудіо-, фото- та відеотехніки; 7) отримувати від державних органів інформацію, необхідну для проведення інспекційного відвідування, невиїзного інспектування.

Згідно п.14 Порядку N 295 під час проведення інспекційного відвідування об'єкт відвідування має право: 1) перевіряти в інспектора праці наявність службового посвідчення; 2) не допускати до проведення інспекційного відвідування у разі: відсутності службового посвідчення; якщо на офіційному веб-сайті Держпраці відсутні рішення Мінсоцполітики про форми службового посвідчення інспектора праці, акта, довідки, припису, вимоги, перелік питань, що підлягають інспектуванню; якщо строк проведення інспекційного відвідування перевищує строки, визначені пунктом 10 цього Порядку; 3) подавати в письмовій формі свої пояснення, зауваження про усунення порушень до акта або припису; 4) вимагати від інспектора праці внесення запису про проведення інспекційного відвідування до відповідного журналу перевірок об'єкта відвідування (за його наявності) перед наданням акта для підпису керівником об'єкта відвідування або його уповноваженим представником; 5) перед підписанням акта бути поінформованим про свої права та обов'язки; 6) вимагати від інспектора праці додержання вимог законодавства; 7) вимагати нерозголошення інформації, що становить комерційну таємницю або є конфіденційною інформацією об'єкта відвідування; 8) оскаржувати в установленому законом порядку неправомірні дії інспектора праці; 9) отримувати консультативну допомогу від інспектора праці з метою запобігання порушенням під час проведення інспекційних відвідувань, невиїзних інспектувань.

Відповідно до пунктів 16, 17 Порядку № 295 у разі створення об'єктом відвідування перешкод у діяльності інспектора праці (відмова у допуску до проведення відвідування (ненадання інформації, необхідної для проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування; перешкода в реалізації інших прав, передбачених пунктом 11 цього Порядку), відсутності об'єкта відвідування або уповноваженої ним особи за місцезнаходженням (адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, інших документах, що стали підставою для проведення відвідування), відсутності документів, ведення яких передбачено законодавством про працю, складається акт про неможливість проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування із зазначенням відповідних причин, який за можливості підписується керівником об'єкта відвідування або іншою уповноваженою особою. Копія акта, зазначеного у пункті 16 цього Порядку, надсилається органам, яким підпорядкований об'єкт відвідування (за наявності), для вжиття заходів з усунення перешкод і забезпечення присутності об'єкта відвідування за своїм місцезнаходженням.

Пунктами 19, 20 Порядку N 295 визначено, що за результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю - припис про їх усунення. Акт складається в останній день інспекційного відвідування або невиїзного інспектування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та керівником об'єкта відвідування або його уповноваженим представником. Один примірник акта залишається в об'єкта відвідування.

Частиною 1 статті 3 КЗпП України передбачено, що законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Статтею 4 КЗпП України визначено, що законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Згідно з ч.1 ст.259 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) передбачено, що державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами-підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до абз.1 ч.2 ст.265 КЗпП України визначено, що юридичні та фізичні особи-підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Як встановлено судом, на підставі направлення від 10.10.2018 №1685/04 було здійснено захід державного контролю щодо дотримання вимог законодавчих та нормативно-правових актів у формі інспекційного відвідування з питань додержання законодавства про працю в частині оформлення трудових відносин.

За результатами проведеного інспекційного відвідування було складено акт від 12.10.2018, яким встановлено порушення в частині фактичного допуску до роботи працівника без укладання трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника, та повідомлення територіального органу ДФС про прийняття працівника на роботу. Так, 11.10.2018 під час відвідування об'єкту, де провадить господарську діяльність ОСОБА_1 на робочому місці, на посаді продавця працювала громадянка ОСОБА_3. Громадянка ОСОБА_3 була допущена до роботи без укладання трудового договору, оформленого наказом та без повідомлення до ДФС.

На підставі вказаного, приписом від 12.10.2018 інспектор праці ОСОБА_4 вказала до 17.10.2018 вжити невідкладних заходів по усуненню порушення ч.3 ст.24 КЗпП України щодо укладення трудових договорів з найманими працівниками та повідомити ДФС про прийняття найманого працівника.

Постановою про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ЖИ149/ЖТ3509/93/АВ/П/ПТ/ТД-ФС від 02.11.2018 начальник Управління Держпраці у Житомирській області ОСОБА_5 розглянувши справу про накладення штрафу та на підставі акта перевірки додержання суб'єктами господарювання законодавства про працю та загальнообов'язкове соціальне страхування вирішив накласти штраф на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 у розмірі 111 690 грн.

Водночас, 12.10.2018 на позивача був складений протокол про адміністративне правопорушення № ЖТ3509/93/АВ/П/ПТ про вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.41 КУпАП, в частині порушення вимог частини 3 ст.24 КЗпП України (а.с.15-16).

За результатами розгляду адміністративних матеріалів, 30 жовтня 2018 року Бердичівським міськрайонним судом Житомирської області у справі № 274/5562/18 було винесено постанову, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.41 КУпАП, але на підставі ст.22 КУпАП позивача звільнено від адміністративної відповідальності у зв'язку з малозначністю вчиненого правопорушення та оголошено йому усне зауваження (а.с.30-31).

Відповідно до ст.24 КУпАП серед видів адміністративних стягнень за правопорушення першим пунктом зазначено попередження.

Згідно зі ст.24 КУпАП попередження як захід адміністративного стягнення виноситься в письмовій формі. У передбачених законом випадках попередження фіксується іншим установленим способом.

З урахаванням вказаного, факт притягнення позивача по справі до адміністративної відповідальності є беззаперечним. Вказаний вид адміністративного стягнення до особи обгрунтований врахуванням характеру адміністративного правопорушення та наявністю факту усунення порушень у день проведення перевірки.

Таким чином, постановою Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області було притягнуто до відповідальності ОСОБА_1 за ч.3 ст.41 КУпАП, що має тотожний характер з ч.2 ст.265 КЗпП (допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору).

Дана постанова набрала законної сили 12.11.2018 (а.с.30).

З огляду на наведене, факт порушень, на підставі яких на позивача було накладено штраф у сумі 111690 грн вже був предметом розгляду справи про притягнення до адміністративної відповідальності.

Норми статті 78 КАС України визначають підстави звільнення від доказування, серед яких вказано, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Суд зауважує, що ч.2 ст.265 Кодексу законів про працю України та ч.3 ст.41 Кодексу про адміністративні правопорушення України передбачена відповідальність для фізичних осіб підприємців, які використовують найману працю, у вигляді штрафу, за фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту).

Отже, рішенням суду, що набрало законної сили встановлено факт наявності порушення ОСОБА_1 ч.1 ст.21 та ч.3 ст.24 КЗпП України щодо укладення трудового договору, що полягає у допуску до роботи продавцем в магазині "Калина" громадянки ОСОБА_3, та притягнуто до відповідальності, а тому притягнення до відповідальності позивача за ст.2ст.265 КЗпП та стягнення штрафу є протиправним.

Таким чином, постановою №ЖИ149/ЖТ3509/93/АВ/П/ПТ/ТД-ФС від 02.11.2018 позивача вдруге буде притягнуто до відповідальності за одне й теж сам правопорушення, що в свою чергу суперечить приписам ст.61 Конституції України.

Відповідно до ст.61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Згідно зі ст.4 Протоколу №7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що нікого не може бути вдруге притягнено до суду або покарано в порядку кримінального провадження під юрисдикцією однієї і тієї самої держави за правопорушення, за яке його вже було остаточно виправдано або засуджено відповідно до закону та кримінальної процедури цієї держави.

З огляду на наведене, постановою №ЖИ149/ЖТ3509/93/АВ/П/ПТ/ТД-ФС від 02.11.2018 і постановою Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 30.10.2018 позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення одного і того самого правопорушення.

Частиною 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 21.12.2018 у справі №814/2156/16, в якій колегія суддів дійшла висновку, що правопорушення, передбачені у частині 2 статті 265 КЗпП України так само, як і правопорушення, передбачене у частині 3 статті 41 КУпАП, належить до адміністративної відповідальності.

Згідно з ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Приписами статті 90 КАС України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

З огляду на наведене, з урахуванням того, що ОСОБА_1 вже притягнуто до відповідальності за правопорушення, що полягає у допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору, а тому суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова підлягає визнанню протиправною та скасуванню, а позов задоволенню в повному обсязі.

З приводу розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Як встановлено з матеріалів справи, позивачем при подачі до суду позовної заяви було сплачено судовий збір у розмірі 1116,91 грн, про, що свідчить квитанція №37124030 від 27.11.2018 (а.с.4).

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З урахуванням задоволення позову, суд приходить до висновку про необхідність стягнення з Управління Держпраці у Житомирській області сплачений судовий збір у сумі 1116,91 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 242-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Позов задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправною та скасувати постанову Управління Держпраці у Житомирській області (вул.Шевченка,18-а, м.Житомир, 10008, ЄДРПОУ 39790560) від 02.11.2018 №ЖИ149/ЖТ3509/93/АВ/П/ПТ/ТД-ФС про накладення штрафу на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, інд. код НОМЕР_1) у розмірі 111690 грн.

Стягнути з Управління Держпраці у Житомирській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати в сумі 1116,91 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В.А. Панкеєва