Рішення № 81043058, 10.04.2019, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2019 року м. Житомир справа № 276/224/17

категорія 112030100

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

судді Панкеєвої В.А.,

розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа - Житомирський обласний військовий комісаріат, про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання нарахувати та виплатити одноразову грошову допомогу,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить:

- визнати протиправним і скасувати рішення Міністерства оборони України про відмову йому у призначенні одноразової грошової допомоги як інваліду 2 групи з 21.03.2016 інвалідність якого настала внаслідок поранення та захворювання пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах де велись бойові дії, оформлене протоколом засідання комісії з розгляду питань пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби від 27.03.2017 № 7;

- зобов'язати Міністерство оборони України нарахувати та виплатити йому як інваліду 2 групи, інвалідність якого настала внаслідок поранення та захворювання пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах де велись бойові дії, одноразову грошову допомогу у розмірі 200 кратного прожиткового мінімуму встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності а саме 21.03.2016 відповідно до статей 16 - 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та Порядку призначання і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого Постановою Кабінету Міністр" України від 25 грудня 2013 р N 975.

В обґрунтування позову зазначено, що позивач проходив військову службу з 03.04.1988 по 14.08.1988 в Республіці Афганістан та приймав участь в бойових діях. З 24.03.2010 позивачу було встановлено 3 групу інвалідності, одноразову грошову допомогу та інших компенсаційних виплат позивачу не призначалось. 30.03.2016 під час повторного огляду органами МСЕК позивачу встановлено з 21.03.2016 2 групу інвалідності внаслідок захворювання, що пов'язане з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах де велись бойові дії. У зв'язку із встановленням 2 групи інвалідності позивач звернувся із заявою до Міністерства оборони України щодо виплати одноразової грошової допомоги. Відповідач відмовив позивачу у призначенні і виплаті одноразової грошової допомоги. Позивач вважає вказане рішення протиправним та таким, що прийняте з порушенням норм діючого законодавства.

Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 30.01.2019 2018 року прийнято справу до спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Зважаючи на незначну складність справи, суд вважає за необхідне розглянути її в порядку п.2 ч.1 ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України.

У відповідності до частини четвертої статті 243 КАС України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Згідно з частиною п'ятою статті 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Як встановлено зі змісту військового квитка НОМЕР_2 ОСОБА_1 військовослужбовець приймав участь в бойових діях з березня по вересень 1988 року в сладі військової частини №85615 (а.с.16-17). В подальшому отримав медалі за бойові заслуги та воїну-інтернаціоналісту.

Зі змісту Витягу з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії встановлено, що поранення (контузія), захворювання пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах де велись бойові дії (а.с.25).

Довідкою від 31.03.2016 №49 підтверджується факт проходження позивачем військової служби в складі діючої армії в період бойових дій з 03.04.1988 по 14.08.1988 (а.с.19).

Висновками акту судово-медичного дослідження від 07.03.2016 №631 встановлено, що при судово-медичному обстеженні у позивача було виявлено рубці на голові, обличчі та шиї, які є слідами загоєння ран, що утворились від дії тупих твердих предметів з достатньо-обмеженою контактуючою поверхнею, можливо внаслідок осколочних поранень за обставин та в термін, що вказані обстеженим (квітень 1988 року) (а.с.26-27).

Довідкою МСЕК серія ЖИА №137240 позивачу з 19.03.2010 встановлено третю групу інвалідності, за загальним захворюванням (а.с.21).

В подальшому за результатами повторних переоглядів позивачу продовжувалась 3 група інвалідності за загальним захворюванням, що підтверджується довідками від 25.03.2011, 17.02.2012, 25.01.2013, 08.01.2014, 25.12.2014, 23.12.2015 (а.с.21-24).

Під час повторного огляду 30.03.2016 позивачу довідкою МСЕК Серія НОМЕР_3 встановлено другу групу інвалідності з 21.03.2016 у зв'язку з пораненням, контузією, захворюванням, що пов'язані з виконанням обов'язків військової служби. Датою чергового переогляду зазначено 30.03.2021 (а.с.28).

14.04.2016 позивач звернувся із заявою до Володарсько-Волинського військового комісаріату про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням другої групи інвалідності з 21.03.2016 (а.с.30).

Рішенням Міністерства оборони України від 03.06.2016 №38 документи повернуто на доопрацювання (а.с.31).

Вважаючи таке рішення відповідача протиправним, позивач звернувся до суду з позовом. Так постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 05.09.2016 у справі №806/1364/16 визнано протиправним та скасовано рішення від Міністерства оборони України про повернення на доопрацювання документів та зобов'язано розглянути питання щодо призначення і виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги як інваліду 2-ї групи, інвалідність якого настала внаслідок поранення, контузії і захворювання, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країні де велися бойові дії (а.с.33-36).

21.11.2016 позивач повторно звернувся до відповідача із заявою на отримання одноразової грошової допомоги (а.с.38а).

Протоколом засідання комісії Міністерства оборони України від 27.01.2017 №7 ОСОБА_1 за результатами розгляду поданих документів відмовлено у наданні одноразової грошової допомоги. Рішення обґрунтовано тим, що попередньо позивачу встановлено 3 групу інвалідності за загальним захворюванням, що в подальшому 31.03.2016 змінено на другу групу у зв'язку з пораненням, контузією, захворюванням, що пов'язані з виконанням обов'язків військової служби. Вказано, що заявником не подано документ, що свідчить про обставини поранення (а.с.39).

Не погоджуючись з таким рішенням комісії Міністерства оборони України, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Приписами ч.2 ст.19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст.1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 (далі - Закон №2011-ХІІ), соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Нормами ст.16 Закону №2011-XII встановлено, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Пунктом 4 частини другої статті 16 Закону України №2011-XII передбачено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.

Пунктом 6 частини 2 статті 16 Закону України №2011-XII передбачено, що встановлення військовослужбовцю строкової військової служби, військовозобов'язаному або резервісту, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю строкової військової служби, військовозобов'язаному або резервісту при виконанні обов'язків військової служби або служби у військовому резерві, або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби, закінчення зборів, проходження служби у військовому резерві, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження строкової військової служби, цих зборів, служби у військовому резерві.

Відповідно до пункту б) частини 1 статті 16-2 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" №5040-VI та підпункту 1) п.6 Порядку №975, одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі, зокрема: 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності I групи; 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності II групи; 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності III групи.

Відповідно до п.3 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975 (далі - Порядок №975), днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - є дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

Пунктом 11 Порядку №975 передбачено, що військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст, якому виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, подає уповноваженому органу такі документи: заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності; довідку медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи інвалідності або відсотка втрати працездатності із зазначенням причинного зв'язку інвалідності чи втрати працездатності. До заяви додаються копії: постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження; сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові і місце реєстрації; документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, виданого органом доходів і зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний орган доходів і зборів та має відмітку в паспорті громадянина України, - копію сторінки паспорта з такою відміткою).

Згідно з пунктом 13 Порядку № 975 керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 10 і 11 цього Порядку.

Відповідно до п.12 Порядку №975 призначення і виплата одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, військовозобов'язаним та резервістам, яких призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, здійснюється Міноборони, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, та іншими органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами (далі - розпорядник бюджетних коштів).

Пунктом 4.7 Положення про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і соціального забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та членів їх сімей, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 14 серпня 2014 року № 530 (далі - Положення № 530) встановлено, що у разі захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва) в період проходження військової служби військовослужбовець направляється на медичний огляд до ВЛК для визначення ступеня його придатності до військової служби та встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва) чи захворювання з виконанням обов'язків військової служби або з проходженням військової служби.

Рішення ВЛК про причинний зв'язок захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва) військовослужбовця оформлюється свідоцтвом про хворобу, довідкою ВЛК, витягом з протоколу засідання ВЛК.

Після проходження ВЛК у разі звернення військовослужбовця (особи, звільненої з військової служби) лікарсько-консультативна комісія закладу охорони здоров'я оформляє необхідні документи на МСЕК для встановлення йому групи інвалідності та (або) відсотка втрати працездатності.

Документи на одержання одноразової грошової допомоги в разі встановлення інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності особам, звільненим з військової служби (зборів, резерву), оформляє та подає в Департамент фінансів Міністерства оборони України обласний військовий комісар за місцем проживання цих осіб.

Відповідно до пунктів 4.8.-4.11. Порядку № 530 висновок стосовно можливості виплати одноразової грошової допомоги подається відповідними органами в 15-денний строк з дня реєстрації документів до Департаменту фінансів Міністерства оборони України.

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 19.12.2018 у даній справі серед поданих документів обов'язково повинен бути і документ, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження.

Зі змісту військового квитка ОСОБА_1 встановлено факт його участі у бойових діях в період з квітня по вересень 1988 року (а.с.16-17).

Суд звертає увагу на відсутність будь-якої інформації про те, що поранення, контузія, захворювання пов'язане із вчиненням правопорушення чи є наслідком вчинення дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження.

Пунктом 18 протоколу засідання комісії Міністерства оборони України від 27.01.2018 №7 відмовлено позивачу у виплаті одноразової грошової допомоги (а.с.39).

Листом від 17.02.2017 відповідач направив витяг з протоколу до Хорошівського районного комісаріату (а.с.40).

Суд звертає увагу, що виплата допомоги (страхового відшкодування) протягом 1996-2016 ОСОБА_1 не проводилась, на підтвердження вказаних обставин надано довідку від 16.08.2016 (а.с.32).

Суд не погоджується з мотивами відмови відповідача у призначенні одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 Володимировучу у зв'язку з відсутністю документу, що свідчить про обставини поранення, оскільки обов'язок встановлення обставин поранення належить Міністерству оборони України, як уповноваженому суб'єкту владних повноважень.

Порядком №975 не визначено, який саме документ має подати особа, що звертається з заявою про призначення одноразової грошової допомоги на підтвердження причин та обставин поранення.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 05.09.2016, що набрало законної сили 23.09.2016, встановлено факт протиправності відмови ОСОБА_1 у призначенні одноразової грошової допомоги у зв'язку з відсутністю документів, що свідчать про обставини поранення.

Так, ч.4 ст.78 КАС України вказано, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, рішення Міністерства оборони України про відмову у призначенні позивачу одноразової грошової допомоги, оформленого протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги №7 від 27.01.2017 є протиправним та підлягає скасуванню.

Аналогічна правова позиція вкладена в постанові Верховного Суду від 29.01.2019 у справі №293/342/17, колегія суддів дійшла висновку, що встановлення причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв, викладене у формі протоколу, засвідчує відсутність в діях позивача протиправного діяння на момент отримання поранення (контузії) і є належним документом, що вказує на причини та обставини поранення, травми, контузії та захворювання. У свою чергу, саме відповідач у цій справі, як уповноважений суб`єкт владних повноважень, зокрема, використовуючи архівні матеріали, зобов`язаний був довести протилежне, а саме, те, що позивач отримав поранення (контузію, травму або каліцтво) при вчиненні кримінального чи адміністративного правопорушення або у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинив собі тілесні ушкодження.

Позовна вимога про зобов'язання відповідача призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у зв'язку із встановленням інвалідності ІІ групи у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, а саме 21.03.2016 підлягає задоволенню з огляду на таке.

Верховний Суд України у своєму рішенні від 16 вересня 2015 року у справі № 21-1465а15 вказав, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Статтею 8 Конституції України закріплено, що в Україні визнається і діє принцип верховенство права. Принцип верховенства права сформувався як інструмент протидії свавіллю держави, що виявляється в діях її органів як у цілому, так і окремих із них. Верховенство права - це розуміння того, що верховна влада, держава та її посадові особи мають обмежуватися законом.

Обмеження дискреційної влади як складова верховенства права і правової держави вимагає, насамперед, щоб діяльність як держави загалом, так і її органів, включаючи законодавчий, підпорядковувалася утвердженню і забезпеченню прав і свобод людини.

Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні від 6 вересня 1978 року у справі "Класс та інші проти Німеччини", "із принципу верховенства права випливає, зокрема, що втручання органів виконавчої влади у права людини має підлягати ефективному нагляду, який, як правило, повинна забезпечувати судова влада. Щонайменше це має бути судовий нагляд, який найкращим чином забезпечує гарантії незалежності, безсторонності та належної правової процедури".

Аналіз вказаного дозволяє зробити висновок, що судом мають бути вжиті заходи щодо відновлення порушеного права особи. Юридичний захист має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

З огляду на наведене, при розгляді справи було б неприйнятно враховувати право на ефективний засіб захисту, а саме, запобігання порушенню або припиненню порушення з боку суб'єкта владних повноважень, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права без його практичного застосування. Судове рішення має виключати можливість прийняття суб'єктом владних повноважень подальших протиправних рішень дій чи бездіяльності щодо позивача.

Застосовуючи механізм захисту права та його відновлення, порушеного суб'єктом владних повноважень, суд вважає за необхідне зобов'язання відповідача призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у зв'язку із встановленням інвалідності ІІ групи у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, а саме 21.03.2016.

Покладення такого обов'язку на відповідача не є перебиранням функції іншого суб'єкта владних повноважень в реалізації відповідних управлінських функцій і вирішенні питань, віднесених до виключної компетенції такого суб'єкта та зобов'язанням його приймати рішення, які входять до його компетенції чи до компетенції іншого органу, з огляду на обов'язковість ефективного механізму захисту порушеного права.

Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Враховуючи вищевикладене, з урахуванням встановлених обставин справи, суд дійшов висновку про необхідність задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 і зобов'язати відповідача призначити та виплатити одноразову грошову допомогу.

Частиною першою статті 382 КАС України передбачено, що суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Зі змісту наведеної правової норми випливає, що зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом суду, яке має застосовуватися у виключних випадках.

Поряд з цим суд ураховує, що позивачем не наведено причин та не надано доказів, які б свідчили про те, що відповідач може ухилятися від виконання рішення суду.

Приймаючи до уваги обставини даної справи, суд не вважає за необхідне зобов'язувати суб'єкта владних повноважень подавати звіт про виконання даного судового рішення, а тому відмовляє у встановленні судового контролю за виконанням рішення по даній справі.

На підставі викладеного, керуючись статтями 242-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Міністерства оборони України (проспект Повітрофлотський,6, м.Київ, 03168, ЄДРПОУ 00034022) про відмову ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, інд. код НОМЕР_1) у призначенні одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням йому 2 групи інвалідності, з 21.03.2016, внаслідок поранення, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах де велися бойові дії.

Зобов'язати Міністерство оборони України призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у зв'язку із встановленням йому 2 групи інвалідності, внаслідок поранення (контузії), пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах де велися бойові дії у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення 2 групи інвалідності - 21.03.2016.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В.А. Панкеєва