Рішення № 81042885, 26.03.2019, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 березня 2019 р. Справа№200/1730/19-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Грищенка Є.І., при секретарі судового засідання Воліковій О.О., за участю представника відповідача Тернинко С.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу» до Головного управління ДФС у Донецькій області про скасування вимоги від 10.12.2018 р. № Ю-967-25,

ВСТАНОВИВ

Комунальне підприємство «Компанія «Вода Донбасу» в особі Регіонального управління з експлуатації каналу (далі - позивач) звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДФС у Донецькій області (далі - відповідач) про скасування вимоги від 10.12.2018 р. № Ю-967-25 станом на 30.11.2018 р. на суму 37 799 444, 82 грн. про сплату боргу (недоїмки), штрафів та пені зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в частині нарахування недоїмки за період жовтень 2018 року, що складає 977 028, 94 грн.

В обґрунтування позову зазначено, що 14 грудня 2018 року позивачем була отримана вимога про сплату боргу (недоїмки) № Ю-967-25 від 10 грудня 2018 року, якою повідомлено про необхідність сплати недоїмки з єдиного внеску на загальну суму 37 799 444, 82 грн. Рішенням ДФС України за скаргою позивача, вимогу було залишено без змін, а скаргу без задоволення.

Позивач вважає вимогу незаконною та такою, що порушує права позивача з огляду на те, що на нього розповсюджується дія пункту 9-4 розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" та статті 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" в частині звільнення від відповідальності за невиконання обов'язків платника єдиного внеску з 14.04.2014 року до закінчення антитерористичної операції. Зазначає, що податковим органом було Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" та Інструкції № 499, а саме не проведення документальної перевірки. Окрім того зазначає, що сума недоїмки, зазначена у оскаржу вальній вимозі частково включає в себе суми, раніше зазначені у попередніх вимогах, щодо яких є постанови суду стосовно їх скасування та які оскаржуються на даний час у суді.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 15 лютого 2019 року відкрито провадження в адміністративній справі, за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

13 березня 2019 року на електрону адресу надійшов відзив на позовну заяву Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу» в якому відповідач повністю заперечував проти задоволення позовних вимог. В обґрунтування незгоди з позовними вимогами зазначає представник відповідача зазначає, що платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно сплачувати внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця. Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені Законом 2464 є недоїмкою та стягується з нарахуванням пені та застосуванням штрафів. На підставі даних з інформаційної системи органу доходів і зборів Головним управлінням ДФС у Донецькій області сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 10 грудня 2018 року № Ю-967-25. Представник Головного управління ДФС у Донецькій області зауважує на тому, що відповідно до новини, розміщеної на офіційному веб-сайті Президента України, антитерористична операція завершена, а тому платник податків зобов'язаний сплачувати єдиний внесок. Окрім того, представник Головного управління ДФС у Донецькій області вважає недоцільним посилання позивача на пункт 9-4 розділу VIII Прикінцевих та перехідних положень Закону 2464, оскільки зміни до закону №2464-VI, внесені Законом №1661- VII, зокрема пункт 9-3 вважати пунктом 9-4, втратили чинність згідно із Законом 911- VIII з 01.01.2016 року, отже з цього періоду будь-які пільги для платників єдиного внеску відсутні.

14 березня 2019 року на адресу суду надійшла відповідь на відзив в якій представник позивача заперечував проти доводів відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву та наполягав на задоволенні позову в повному обсязі.

Ухвалою суду від 14 березня 2019 року закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 26 березня 2019 року.

26 березня 2019 року на адресу суду надійшло клопотання представника позивача про розгляд справи без його участі в порядку письмового провадження.

Представник відповідача у судовому засідання заперечував проти задоволення позовних вимог в повному обсязі, надав пояснення аналогічні тим, що викладені у відзиві на позовну заяву.

Суд, заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши подані сторонами документи та матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, встановив наступне.

Позивач - Комунальне підприємство «Компанія «Вода Донбасу» (ідентифікаційний код 00191678) зареєстроване як юридична особа, про що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесений запис, в стані припинення не перебуває.

В структуру КП «Компанія «Вода Донбасу» входить серед інших відокремлений підрозділ без статусу юридичної особи - Регіональне управління з експлуатації каналу комунального підприємства "Компанія "Вода Донбасу", знаходиться на обліку в Слов'янській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області.

Матеріалами справи встановлено, що ГУ ДФС у Донецькій області сформовано вимогу від 10 грудня 2018 року № Ю-967-25 про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску, штрафів, пені на загальну суму 37 799 444, 82 грн.

Позивач вважає зазначену вимогу протиправною та такою, що підлягає скасуванню в частині нарахування недоїмки за період жовтень 2018 року на суму 977 028, 94 грн., тому звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку правовідносинам суд виходив з наступного.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 8 липня 2010 року № 2464-VI (надалі - Закон № 2464).

Відповідно до положень статті 1 зазначеного Закону, єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Згідно приписів пункту 6 частини 1 статті 1 Закону № 2464 недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.

Відповідно до п. 1. ч. 1. ст. 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є, зокрема, роботодавці - підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у свідоцтві про державну реєстрацію її як підприємця), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

За приписами ч. 8, ч.12 ст. 9 Закону № 2464-VI платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом. Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Згідно ст. 25 Закону № 2464-VI у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею. Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

Відповідно до Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" №911-VIII від 24 грудня 2015 року внесені зміни до Закону України від 02 вересня 2014 року № 1669-VII "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", у відповідності до якого п.п. 8 п. 4 ст. 11 вказаного Закону виключено. Водночас, оскільки п.п. 8 п. 4 ст. 11 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" було внесено зміни до Розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", а Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" № 911-VIII від 24 грудня 2015 року змін до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" не було внесено, спірні правовідносини врегульовують положення п. 9-4 Розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".

При цьому, слід зазначити, що з набранням чинності Закону України "Про внесення змін до розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" щодо зменшення навантаження на фонд оплати праці" від 02.03.2015 року № 219-VIII п. 9-3 "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" визначено вважати п. 9-4.

Таким чином, згідно п. 9-4 розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14.04.2014 року № 405/2014, звільняються від виконання своїх обов'язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", на період з 14.04.2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.

Указом Президента України № 405/2014 від 14 квітня 2014 року введено в дію рішення РНБО України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо боротьби з терористичною загрозою і збереження територіальної цілісності України" та розпочато проведення Антитерористичної операції (далі - АТО) на території Донецької і Луганської областей.

З метою забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення, 02 вересня 2014 року прийнято Закон України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" № 1669-VII (надалі Закон №1669) ( в редакції, чинної у спірний період), згідно до ст. 1 якого період проведення антитерористичної операції це час між датою набрання чинності Указом Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Таким чином, датою початку періоду проведення антитерористичної операції є 14.04.2014 року.

Суд не приймає до уваги посилання представника відповідача на закінчення антитерористичної операції з огляду на те, що на час прийняття спірної вимоги Президентом України Указ про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України не приймався, Указ Президента Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України від 14.04.2014 р. № 405/2014 є чинний, тобто період проведення АТО триває. Крім того, суд звертає увагу на той факт, що Указом Президента України від 30 квітня 2018 року № 116/2018 затверджено рішення РНОБО Про широкомасштабну антитерористичну операцію на території Донецької та Луганської областей. Тобто, виходячи з назви самого рішення РНОБО слідує, що антитерористична операція на території Донецької та Луганської областей триває, що спростовує доводи відповідача щодо завершення АТО.

Розпорядженнями Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року №1053-р "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція" (втратило чинність), від 02 грудня 2015 року № 1275-р "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України" затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.

Серед цього переліку зазначено м. Слов'янськ, де позивач перебуває на обліку як платник податків.

Отже, факт перебування платників єдиного внеску на обліку в органі доходів і зборів, розташованому на території населеного пункту, де проводилася антитерористична операція є підставою для зупинення застосування до таких платників, зокрема заходів впливу за порушення Закону № 2464-VІ, якою є спірна вимога.

Статтею 10 Закону України № 1669-VII встановлено, що протягом терміну дії цього Закону єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов'язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.

Разом з тим, позивачем надано у якості доказів настання форс-мажорних обставин сертифікат Торгово-промислової палати України від 25 листопада 2014 року № 1735 яким засвідчено настання обставин непереборної сили з 10 червня 2014 року при здійсненні господарської діяльності на території Донецької області та дотриманні законодавчих актів України, які стосуються оправлення та сплати податків та обов'язкових платежів.

З урахуванням вищезазначеного, суд дійшов висновку, що у відповідності до приписів Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" та Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" позивач на період проведення антитерористичної операції звільнений від обов'язків платника єдиного внеску та від відповідальності, штрафних та фінансових санкцій, за невиконання обов'язків платника єдиного внеску.

З урахуванням викладеного, суд доходить висновку, що вимога Ю-967-25 від 10.12.2018 р. в частині нарахування недоїмки за жовтень 2018 року у розмірі 977 028, 94 грн. прийнята всупереч вимогам діючого законодавства, оскільки сума недоїмки, зазначена у вказаній вимозі нарахована відповідачем за період, який включає час проведення на території Донецької області антитерористичної операції.

Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до вимог частин першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Нормами частини другої зазначеної статті встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд, відповідно до положень частини п'ятої статті 77 КАС України, вирішує справу на підставі наявних доказів.

За таких обставин, беручи до увагу всі надані сторонами докази в їх сукупності, суд доходить висновку про зволення позовних вимог.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 139, 243 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу» до Головного управління ДФС у Донецькій області про скасування вимоги від 10.12.2018 р. № Ю-967-25 - задовольнити повністю.

Скасувати вимогу Головного управління ДФС у Донецькій області від 10 грудня 2018 року № Ю-967-25 станом на 30 листопада 2018 року на суму 37 799 444, 82 грн. про сплату боргу (недоїмки), штрафів та пені зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у частині нарахування недоїмки за період жовтень 2018 року, що складає 977 028, 94 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Донецькій області (код ЄДРПОУ 39406028) на користь Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу» ( код ЄДРПОУ 00191678) судовий збір у розмірі 14 655 ( чотирнадцять тисяч шістсот п'ятдесят п'ять ) гривень 43 копійки.

Вступну та резолютивну частини рішення прийнято, складено та підписано в нарадчій кімнаті 26 березня 2019 року

Повний текст рішення складено 05 квітня 2019 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Апеляційна скарга згідно положень статті 297 КАС України подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Донецький окружний адміністративний суд.

Суддя Грищенко Є.І.