Ухвала суду № 81042662, 05.04.2019, Вінницький окружний адміністративний суд

УХВАЛА

м. Вінниця

05 квітня 2019 р. Справа № 120/888/19-а

Суддя Вінницького окружного адміністративного суду Дончик Віталій Володимирович, розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в місті Вінниці про визнання протиправними дій та зобов’язання вчинити дії

в с т а н о в и в :

14.03.2019 року ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в місті Вінниці, у якому просив:

- визнати протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в місті Вінниці щодо відмови йому у проведенні перерахунку пенсії із застосуванням, виходячи з методу перерахунку пенсії із заробітної плати (доходу), з якої була призначена пенсія із поновленням індивідуального коефіцієнта заробітної плати – 1,31092 з 14.07.2009 року (з дня порушеного права);

- зобов’язати відповідача здійснити перерахунок та виплату йому пенсії виходячи з методу перерахунку пенсії із заробітної плати (доходу), з якої була обчислена пенсія із поновленням індивідуального коефіцієнта заробітної плати в розмірі – 1,31092 з 14.07.2009 року (з дня порушеного права).

Також, до позовної заяви була додана заява про поновлення строку звернення до адміністративного суду, у якій, посилаючись на положення статті 46 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування", позивач вказує, що ним строк звернення не пропущено.

Ухвалою суду від 19.03.2019 року позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу 10-денний строк, з дня вручення копії ухвали, для усунення недоліків позовної заяви, шляхом надання суду заяви про поновлення строку звернення до суду з обґрунтуванням та наданням доказів поважності причин пропуску такого.

В своїй ухвалі суд зазначив, що в спірних правовідносинах відсутні підстави для застосування положень статті 46 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування", з огляду на що, запропоновано позивачу навести інші підстави причин пропуску строку звернення до суду, з наведенням доказів їх обгрунтування.

02.04.2019 року позивачем подано до суду матеріали на усунення недоліків позовної заяви (вх. № 18191), зокрема заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду. Обґрунтовуючи вказану заяву ОСОБА_1 зазначав, що після отримання листа-відповіді відповідача від 06.11.2017 року №231/3-1 йому стало відомо, що відповідачем протиправно зменшувався індивідуальний коефіцієнт заробітку 1,31790 з заробітної плати за період з 01.07.1980 року по 30.06.1985 року та, з 01.07.2000 року по 30.06.2007 року, з якого обраховувалась його пенсія. В цим же листом, відповідач відмовив позивачу в проведені перерахунку його пенсії із зазначеного коефіцієнта. Також вказував, що він є людиною похилого віку, інвалідом 2 групи, постійно хворіє та періодично перебуває на стаціонарному лікуванні, що перешкоджало йому звернутись до суду у встановлений термін. На підтвердження викладеного, надав суду довідки про стан здоров'я, виписки з історії хвороби та медичної картки.

Визначаючись щодо поважності причин пропуску ОСОБА_1 строку звернення до суду з цим позовом, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини першої статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб’єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб’єкта владних повноважень протиправною та зобов’язання вчинити певні дії.

Згідно частин першої – другої статті 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Правовий припис “в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого законом” означає, що позов має подаватися лише в тих межах часу, який встановлений законом. Крім того, можливість захисту прав та інтересів залежить від дотримання строків, встановлених на цей випадок законом.

Встановлення процесуальних строків законом та судом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними певних процесуальних дій, передбачених КАС України не зловживаючи ними.

Отже, процитована вище норма встановлює строки в межах яких особа може звернутись до адміністративного суду, а саме: строк встановлений процесуальним кодексом становить шість місяців або такий строк може визначатись іншими законами.

Так, посилаючись на положення статті 46 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування", позивач в своїй позовній заяві вказував, що строк звернення ним не пропущено.

Оцінюючи дані доводи, суд вказує на наступне.

Відповідно до частини другої статті 46 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування", нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Аналіз процитованої норми дає підстави для висновку, що виплата пенсії за минулий час може проводитись без обмеження строку лише у випадку, якщо така пенсія нарахована, але не виплачена з вини органу.

Проте, як свідчать матеріали позовної заяви, пенсія позивачу, в розміру якому він вимагає здійснити, не нараховувалась. А отже відсутні підстави для застосування положень названої норми для строків звернення з цим позовом до суду. Відтак, застосуванню підлягають норми процесуального кодексу, який обмежує строк звернення шестимісячним терміном, який позивач частково пропустив, оскільки оскаржує дії та ставить питання про здійснення нарахування та виплату пенсії з 14.07.2009 року, тоді як звернувся з позовом лише 14.03.2019 року.

Щодо визнання поважними причин, наведених позивачем, пропуску строку звернення до суду, суд зазначає наступне.

Після закінчення строку звернення до суду особа не втрачає права звернутися із адміністративним позовом, але до такого позову застосовуються положення статті 123 КАС України.

Згідно частин першої, другої статті 123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Отже, для поновлення встановленого законом строку звернення до адміністративного суду необхідно встановити поважність причин його пропуску.

Поважними причинами пропуску строку звернення до адміністративного суду визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного звернення до адміністративного суду та підтверджені належними доказами.

Згідно матеріалів позовної заяви, з'ясовано, що позивач заявами від 14.07.2009 року, 01.07.2011 року, 08.07.2013 року звертався до відповідача про перерахунок розміру його пенсії, який 01.07.2009 року, 01.07.2011 року та 08.07.2013 року, відповідно був здійснений.

Дана обставина свідчить про те, що позивачу достеменно було відомо про розмір його пенсії, складові, що визначали її нарахування, разом з тим, на протязі тривалого часу, до суду, в разі непогодження щодо застосованої відповідачем методики розрахунку розміру пенсії, ОСОБА_2 не звертався.

Судом враховано доводи позивача про перебування його на лікуванні в 20017 році, його похилий вік, разом з тим, з урахуванням тривалого часу не звернення до суду, дані обставини в спірних правовідносинах не можуть бути визнані поважними та такими, що об'єктивно перешкоджали ОСОБА_1 з 2009 року звернутись до суду з таким позовом.

За наведених обставин, аргументи зазначені позивачем не можна вважати поважними причинами пропуску строку та такими, що не залежали від волевиявлення особи, а відтак, судом не приймаються до уваги.

Згідно ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (ратифіковано Україною 17 липня 1997 року) визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Разом з тим, як зазначив Європейський Суд з прав людини в ухвалі щодо прийнятності від 30.08.2006 року (справа "Каменівська проти України"), "право на звернення до суду, одним з аспектів якого є право доступу до суду..., не є абсолютним; воно може бути обмеженим. .. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності".

Отже, за практикою Європейського Суду з прав людини право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа "Стаббігс та інші проти Великобританії", справа "Девеер проти Бельгії").

За сукупністю наведених обставин, враховуючи, що викладені у клопотанні позивача обставини пропуску строку звернення до суду не є поважними причинами, суд дійшов висновку про наявність підстав для повернення позову в частині позовних вимог про визнання протиправними дій Управління Пенсійного фонду України в місті Вінниці щодо відмови у проведенні перерахунку пенсії ОСОБА_1 із застосуванням, виходячи з методу перерахунку пенсії із заробітної плати (доходу), з якої була призначена пенсія із поновленням індивідуального коефіцієнта заробітної плати – 1,31092 з 14.07.2009 року по 14.09.2018 року та зобов’язання Управління Пенсійного фонду України в місті Вінниці здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 виходячи з методу перерахунку пенсії із заробітної плати (доходу), з якої була обчислена пенсія із поновленням індивідуального коефіцієнта заробітної плати в розмірі – 1,31092 з 14.07.2009 року по 1.09.2018 року.

На підставі викладеного, керуючись статтями 122, 123, 248, 256 КАС України, суд -

у х в а л и в :

Визнати причини пропуску ОСОБА_1 строку звернення до адміністративного суду з даним позовом в частині вимог, - неповажними.

Позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в місті Вінниці про визнання протиправними дій та зобов’язання вчинити дії в частині вимог про визнання протиправними дій Управління Пенсійного фонду України в місті Вінниці щодо відмови у проведенні перерахунку пенсії ОСОБА_1 із застосуванням, виходячи з методу перерахунку пенсії із заробітної плати (доходу), з якої була призначена пенсія із поновленням індивідуального коефіцієнта заробітної плати – 1,31092 з 14.07.2009 року по 14.09.2018 року та зобов’язання Управління Пенсійного фонду України в місті Вінниці здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 виходячи з методу перерахунку пенсії із заробітної плати (доходу), з якої була обчислена пенсія із поновленням індивідуального коефіцієнта заробітної плати в розмірі – 1,31092 з 14.07.2009 року по 14.09.2018 року, - повернути позивачу.

Ухвала суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п’ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п’ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Дончик Віталій Володимирович