Ухвала суду № 81042584, 08.04.2019, Вінницький окружний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

08 квітня 2019 р. Справа № 120/3840/18-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Воробйової Інни Анатоліївни,

за участю:

секретаря судового засідання: Фурмана В.В.

позивача: ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву про ухвалення додаткового рішення у справі

за позовом: ОСОБА_1

до: Хмільницької районної державної адміністрації Вінницької області, першого заступника голови Хмільницької районної державної адміністрації Вінницької області ОСОБА_2

про: визнання протиправним та скасування розпорядження, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Вінницького окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Хмільницької районної державної адміністрації Вінницької області, першого заступника голови Хмільницької районної державної адміністрації Вінницької області ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування розпорядження, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, у якій 26.03.2019 р. прийнято рішення про задоволення позову.

29.03.2019 р. на адресу суду надійшла заява позивача (вх. №17424) про ухвалення додаткового судового рішення, оскільки, на його думку, при прийнятті рішення не вирішено питання про стягнення судових витрат, а саме, витрат на правничу допомогу в сумі 5 000 грн.

В судовому засіданні позивач підтримав подану заяву та просив задовольнити з підстав наведених у ній. Вказав, що в матеріалах справи міститься акт наданих послуг правової допомоги від 11.12.2018 р. з детальним описом наданих адвокатом правових послуг.

Відповідачі у судове засідання не з'явились, хоча належним чином повідомлені про час та місце судового засідання.

Відповідно до положень статті 252 КАС України, неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Відтак, суд протокольною ухвалою від 08.04.19 р. ухвалив здійснити розгляд заяви за відсутності відповідачів.

Розглянувши подану заяву суд дійшов висновку про відсутність підстав для її задоволення, виходячи з наступних міркувань.

Відповідно до статті 252 КАС України суд, який ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:

1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення;

2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення;

3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

Отже, з аналізу процитованих норм видно, що умовами для прийняття додаткового рішення є не вирішення одного з питань, зокрема, щодо відшкодування судових витрат.

Однак, як видно зі змісту судового рішення ухваленого у даній справі, судом вирішено питання щодо витрат на правничу допомогу в сумі 5 000 грн. та відмовлено у їх відшкодуванні. Мотиви такої відмови наведені у повному тексті рішення.

Так, у рішенні зазначено: «Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд вказує, що відповідно до частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Вирішуючи питання щодо судових витрат у справі, суд зазначає, що відповідно до частини першої статті 5 Закону України “Про судовий збір” позивач звільнений від сплати судового збору. Відтак позивачем при подачі позову до суду судовий збір не сплачувався, а отже не підлягає відшкодуванню.

Окрім того, позивач просить стягнути витрати на правничу допомогу в сумі 5000 грн.

Тут суд, вказує на наступне.

Відповідно до положень статті 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов’язаних з розглядом справи.

До витрат, пов’язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) сторін та їхніх представників, що пов’язані із прибуттям до суду;

3) пов’язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз;

4) пов’язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

5) пов’язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Статтею 134 КАС України визначено, що витрати, пов’язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб’єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов’язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Отже, для відшкодування правничих витрат потрібно надати договір, докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, зокрема детальний опис робіт (наданих послуг) та докази сплати таких.

Разом з тим, позивачем в підтвердження понесених витрат надано лише договір про надання правової допомоги по адміністративній справі від 03.10.2018 р. та квитанцію від 03.10.2018 р. на суму 5 000 грн. Однак, доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, зокрема детального опису робіт (наданих послуг ) не надано. Отже не дотримано усіх умов, за яких відповідні витрати можуть бути відшкодовані.

Відтак, із урахування процитованих норм, беручи до уваги відсутність доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, суд доходить висновку, що витрати на правничу допомогу адвоката в сумі 5000 грн. не підлягають відшкодуванню».

Враховуючи, що судом фактично вирішено питання щодо судових витрат, - підстави для прийняття додаткового судового рішення в частині розподілу витрат на правову допомогу , - відсутні.

Разом з цим, окремо оцінюючи посилання позивача на акт наданих послуг по договору від 03.10.2018 р., який міститься в матеріалах справи, суд вказує, що його не взято до уваги. З цього приводу суд зазначає наступне.

Як видно зі змісту акту про надання правничої допомоги від 11 грудня 2018 року, ОСОБА_1 (клієнт) отримав наступну професійну правничу допомогу від адвоката ОСОБА_3:

- консультування, визначення правової позиції – 1 год. -500 грн.;

- складення адвокатського запиту – 30 хв. -250 грн.;

- вивчення документів, наданих на адвокатський запит – 1 год. -500 грн.;

- складення позовної заяви про визнання розпорядження про звільнення з посади протиправним та поновлення на роботі – 4 год. -2000 грн.;

- участь в судових засіданнях Вінницького окружного адміністративного суду 15.11.2018 р. та 11.12.2018 р. – 2 год.-1000 грн.

Суд зауважує, що жодного посилання на адміністративну справу, в межах якої заявлені витрати до відшкодування, акт про надання правничої допомоги не містить.

Окрім того, в пункті 1 договору від 03.10.2018 р. зазначено, що адвокат бере на себе зобов'язання провести досудову підготовку та скласти позов до Хмільницької РДА Вінницької області та голови Хмільницької РДА ОСОБА_4, в той час, як позов заявлено до Хмільницької РДА Вінницької області та заступника голови Хмільницької РДА ОСОБА_2 Також суд зауважує, що за умовами договору від 3.10.2018 р. клієнт зобов’язується виплатити адвокату гонорар за надання правової допомоги в сумі 5000 грн. Зазначену суму позивач і просив стягнути у позові. Разом з цим згідно акту наданих послуг від 11.12.2018 р. вартість послуг складає 5250 грн.

Також суду не надано й доказів відображення адвокатом доходів отриманих від незалежної професійної діяльності шляхом надання доказів ведення Книги обліку доходів та витрат.

В контексті розгляду поданої заяви суд враховує позицію Верховного Суду висловлену у постанові від 15 травня 2018 року у справі № 821/1594/17, де вказано, що доцільним є доведення відображення адвокатом доходів, отриманих від незалежної професійної діяльності, як самозайнятої особи шляхом надання доказів ведення Книги обліку доходів та витрат, затвердженої наказом Міндоходів від 16 вересня 2013 року № 481 "Про затвердження форми Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, та Порядку її ведення", зареєстрованим у в Міністерстві юстиції України 1 жовтня 2013 р. за № 1686/24218.

Окрім того, відповідно до статті 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” від 23 лютого 2006 року № 3477- IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У справі “East/West Alliance Limited” проти України” Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі “Ботацці проти Італії” (Bottazzi v. Italy) [ВП], заява № 34884/97, п. 30, ECHR 1999-V).

У пункті 269 Рішення у цієї справи Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов'язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов'язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі “Іатрідіс проти Греції” (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).

За сукупністю наведених обставин, беручи до уваги, що питання стосовно розподілу судових витрат вирішено в рішенні від 26.03.2019 р., суд доходить висновку про відсутність підстав для прийняття додаткового рішення та, відповідно, про відмову в задоволенні заяви позивача. При цьому, згідно частини четвертої статті 252 КАС України, про відмову в ухваленні додаткового рішення суд постановляє ухвалу.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 252, 255, 295 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

відмовити в ухвалені додаткового судового рішення.

Ухвала суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п’ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п’ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Воробйова Інна Анатоліївна