Рішення № 81042522, 09.04.2019, Господарський суд Рівненської області

Господарський суд Рівненської області

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" квітня 2019 р. м. Рівне Cправа № 918/792/18

Господарський суд Рівненської області у складі судді Церковної Н.Ф., при секретарі судового засідання Оліфер С.М., розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні матеріали справи за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд" Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Виробничого підрозділу "Рівненсько-Тернопільське територіальне управління" філії "Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд" АТ "Українська залізниця" до Приватного підприємства-фірма "Торгбуд-Сервіс", за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській області про усунення перешкод в користуванні майном шляхом його звільнення,

за участі представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1;

від відповідача: ОСОБА_2

від третьої особи: не з'явився.

Відповідно до частини 14 статті 8, статті 222 Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК України) при розгляді судової справи здійснювалося фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу програмно-апаратного комплексу "Діловодство суду".

Для архівного зберігання оригіналу звукозапису надано диск CD-R, серійний номер МЕ6009.

У судовому засіданні 9 квітня 2019 року, відповідно до частини 1 статті 240 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У грудні 2018 року Акціонерне товариство "Українська залізниця" (далі – Залізниця) в особі філії "Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі – Філія) в особі Виробничого підрозділу "Рівненсько-Тернопільське територіальне управління" філії "Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд" АТ "Українська залізниця" (далі – Підрозділ) звернулося до Господарського суду Рівненської області з вказаним позовом, посилаючись на те, що 7 лютого 2013 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Рівненській області (далі – Відділення) та Приватним підприємством-фірмою "Торгбуд-Сервіс" (далі – Фірма) було укладено договір оренди державного майна № 1069-2013, за умовами якого відповідачу було передано у строкове платне користування державне нерухоме майно – будівлю пункту обігріву площею 41,2 м2 та площадку великотоннажних контейнерів площею 4500 м2, розташованих у місті Рівному по вулиці Білій, 18-В, що перебувають на балансі ВП "Рівненська дирекція залізничних перевезень" ДТГО "Львівська залізниця". Разом з тим за змістом додаткової угоди до цього договору від 29 січня 2016 року орендодавцем майна, визначеного договором оренди від 7 лютого 2013 року № 1069-2013, стало Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця". Строк зазначеного договору оренди, з урахуванням, зокрема, додаткового договору до нього від 5 травня 2018 року, було визначено до 30 червня 2018 року. У той же час оскільки Фірма після закінчення строку оренди та припинення договору у добровільному порядку не звільнила та не повернула балансоутримувачеві орендоване нею нерухоме майно, позивач, посилаючись на статті 525, 526, 530, 610, 611, 629, 785 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України), статтю 291 Господарського кодексу України (далі – ГК України) та статтю 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (далі – Закон), просив суд усунути перешкоди в користуванні ним зазначеним нерухомим майном шляхом звільнення відповідачем цього майна та передачі вказаної нерухомості позивачу шляхом підписання відповідного акту приймання-передачі.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 14 грудня 2018 року позовну заяву Залізниці від 12 грудня 2018 року № 2754 прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 918/792/18, вирішено розглядати справу в порядку загального позовного провадження та призначено її до розгляду в підготовчому засіданні на 3 січня 2019 року.

2 січня 2019 року через відділ канцелярії та документального забезпечення суду надійшли письмові пояснення Відділення від 2 січня 2019 року № 10-07-05 (а.с. 138), в яких вказана третя особа просила суд вирішити даний спір на власний розсуд, прийнявши законне і обґрунтоване судове рішення.

Ухвалою суду від 3 січня 2019 року розгляд справи у підготовчому засіданні відкладено на 23 січня 2019 року.

Ухвалою суду від 23 січня 2019 року розгляд справи у підготовчому засіданні відкладено на 6 лютого 2019 року.

Ухвалою суду від 6 лютого 2019 року строк підготовчого провадження у справі № 918/792/18 було продовжено на 30 днів – до 14 березня 2019 року включно, а розгляд справи у підготовчому засіданні відкладено на 22 лютого 2019 року.

До початку судового засідання, призначеного на 22 лютого 2019 року, через відділ канцелярії та документального забезпечення суду надійшов відзив Фірми на позовну заяву від 19 лютого 2019 року (а.с. 195-196), в якому остання заперечила проти задоволення вимог позивача з огляду на те, що за умовами договору оренди від 7 лютого 2013 року № 1069-2013 обов’язок щодо складення та направлення на адресу відповідача акту приймання-передачі майна з оренди покладено саме на позивача. Проте останній зазначеного обов’язку на час розгляду судом вказаної справи не виконав, що свідчить про передчасність його вимог. Крім того, Фірма вказала, що з 30 червня 2018 року вона не орендує та фактично не користується спірним орендованим майном, що свідчить про безпідставність вимог позивача щодо усунення наявних у нього перешкод в користуванні цією нерухомістю.

Ухвалою суду від 22 лютого 2019 року підготовче провадження у справі № 918/792/18 було закрито та призначено її до розгляду по суті на 15 березня 2019 року.

11 березня 2019 року через відділ канцелярії та документального забезпечення суду надійшла відповідь позивача на відзив від 6 березня 2019 року № 561 (а.с. 220-222), в якій останній зазначив, що за умовами договору оренди від 7 лютого 2013 року № 1069-2013 обов’язок зі складення акту приймання-передачі про повернення майна з оренди покладається саме на орендаря, тобто на Фірму. У той же час позивач також наголосив на тому, що відповідачем не було надано суду належних і допустимих доказів невикористання останнім орендованого майна на час розгляду даної справи.

Разом з тим слід зазначити, що судове засідання, призначене на 15 березня 2019 року, не відбулося у зв'язку з перебуванням судді Церковної Н. Ф. на лікарняному, про що було складено відповідну довідку (а.с. 230).

Водночас ухвалою суду від 1 квітня 2019 року визначено нову дату судового засідання з розгляду справи № 918/792/18 – 9 квітня 2019 року, та призначено її до розгляду по суті на вказану дату.

У судовому засіданні 9 квітня 2019 року представник позивача підтримав вимоги, викладені у позовній заяві, та наполягав на їх задоволенні. Представник відповідача у цьому судовому засіданні проти задоволення вимог позивача заперечив з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву від 19 лютого 2019 року.

Третя особа явку свого уповноваженого представника у призначені судові засідання не забезпечила, проте надіслала клопотання про розгляд справи без участі Відділення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши відповідність наявних у матеріалах справи копій поданих учасниками справи документів їх оригіналам, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

7 лютого 2013 року між Відділенням та Фірмою було укладено договір оренди державного майна № 1069-2013, за умовами якого, з урахуванням додаткової угоди до цього правочину від 30 червня 2014 року (а.с. 38), відповідачу у строкове платне користування було передано окреме індивідуально визначене нерухоме майно – будівлю пункту обігріву площею 41,2 м2 та площадку великотоннажних контейнерів площею 4500 м2, розташованих у місті Рівному по вулиці Білій, 18-В, що перебувають на балансі ВП "Управління будівельно-монтажних робіт і цивільних споруд № 3" ДТГО "Львівська залізниця" (а.с. 32-34).

Вказаний договір, а також укладені в подальшому усі додаткові угоди до цього правочину від 13 березня 2013 року, від 2 грудня 2013 року, від 30 червня 2014 року, від 29 грудня 2014 року, від 29 січня 2016 року, від 31 березня 2016 року, від 30 червня 2016 року, від 1 серпня 2016 року, від 17 листопада 2016 року, від 7 квітня 2017 року, від 5 жовтня 2017 року, від 22 грудня 2017 року та від 5 травня 2018 року, підписані уповноваженими представниками сторін цих договорів, а також скріплені печатками даних юридичних осіб.

За умовами пункту 1.1 цього договору вартість об’єкта оренди за незалежною оцінкою станом на 30 листопада 2012 року становить 598 670 грн. без ПДВ. Відповідно до пункту 1.2 зазначеного правочину майно передається в оренду з метою розміщення: 41,2 м2 – офісу; 4500м2 – бетонного вузла (інше використання майна). Згідно пункту 2.1 наведеної угоди орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, вказаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта прийому-передачі вказаного майна. Передача майна в оренду не тягне за собою виникнення в орендаря права власності на це майно. Власником орендованого майна залишається держава, а орендар користується ним протягом строку оренди. Забороняється приватизація орендованого майна, передача в суборенду, перехід права власності на орендоване майно третім особам (пункт 2.2 договору).Пунктом 2.3 договору встановлено, що передача майна в оренду здійснюється за вартістю, визначеною у звіті про незалежну оцінку майна. За пунктом 2.4 цього правочину обов’язок щодо складення акта прийому-передачі покладається на орендодавця.

З матеріалів справи вбачається, що 7 лютого 2013 року на виконання зазначеного пункту договору оренди державного майна від 7 лютого 2013 року № 1069-2013 між уповноваженими представниками Відділення та Фірми було підписано відповідний акт прийому-передачі нерухомого майна, а також скріплено його печатками даних суб’єктів (а.с. 34, зворот).

Згідно з пунктами 3.1, 3.3 цього договору орендна плата визначається на підставі ОСОБА_1 розрахунку та порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 4 жовтня 1995 року № 786 (зі змінами) і становить без ПДВ за базовий місяць оренди – грудень 2012 року – 7 717 грн. 43 коп. Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць. Пунктом 3.6 договору передбачено, що орендна плата перераховується таким чином: 70% – до Державного бюджету на рахунок УДКСУ у м. Рівне р/р 31117094700002 одержувача 38012714, банк одержувача – ГУДКСУ у Рівненській області, МФО833017, платежу 22080300; 30% – балансоутримувачу.

За умовами пункту 5.10 вказаної угоди орендар зобов’язується, зокрема, у разі припинення або розірвання договору повернути балансоутримувачу орендоване майно в належному стані, не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу, та відшкодувати балансоутримувачу збитки в разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) орендованого майна з вини орендаря.

Разом з тим судом встановлено, що до вищенаведеного договору неодноразово вносилися зміни.

Так, додатковим договором від 29 січня 2016 року (а.с. 40) до договору оренди державного майна від 7 лютого 2013 року № 1069-2013 було внесено зміни, згідно яких орендодавцем майна, визначеного договором оренди від 7 лютого 2013 року № 1069-2013, було визначено ПАТ "Укрзалізниця", а в тексті цього договору найменування "Відокремлений підрозділ "Управління будівельно-монтажних робіт і цивільних споруд № 3" ДТГО "Львівська залізниця" було замінено на "Виробничий структурний підрозділ "Рівненське управління будівельно-монтажних робіт і цивільних споруд" регіональної філії "Львівська залізниця" публічного акціонерного товариств "Українська залізниця".

Слід також зазначити, що вказаним додатковим договором також було внесено зміни, зокрема, до пунктів 3.1, 3.6, та викладено їх у новій редакції, згідно якої орендна плата, визначена на підставі ОСОБА_1 розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 4 жовтня 1995 року № 786 за базовий місяць розрахунку – листопад 2015 року становить 13 781 грн. 10 коп. без ПДВ. Орендна плата за перший місяць оренди – грудень 2015 року визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекс(и) інфляції за наступний місяць. Орендна плата 100% не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним, перераховується на розрахунковий рахунок орендодавця. Одержувач коштів – підрозділ Рівненське управління будівельно-монтажних робіт і цивільних споруд, регіональна філія "Львівська залізниця", ПАТ "Укрзалізниця", код ЄДРПОУ одержувача: 40081195, банк одержувача – АТ "ОЩАДБАНК", МФО: 333368, № рахунку – 26002307988007.

Згідно умов додаткового договору від 17 листопада 2016 року (а.с. 44) до договору оренди нерухомого майна від 7 лютого 2013 року № 1069-2013, абзац 2 пункту 3.1 розділу 3 цього договору було викладено у новій редакції, згідно якої орендна плата, визначена за домовленістю сторін, з 1 жовтня 2016 року становить 14 573 грн. 00 коп. без ПДВ.

У додатковому договорі від 22 грудня 2017 року (а.с. 47) до договору оренди нерухомого майна від 7 лютого 2013 року № 1069-2013 його сторони погодили, що у зв’язку з реорганізацією підприємств залізничного транспорту на підставі витягу з протоколу засідання правління ПАТ "Укрзалізниця" від 1 березня 2017 року № Ц-57/16 Ком.т., зареєстрованого 10 березня 2017 року № Ц-59/155-2017 ПАТ "Укрзалізниця" та наказу ПАТ "Укрзалізниця" від 12 травня 2017 року № 302 "Про деякі питання діяльності ПАТ "Укрзалізниця" створено Філію, на підставі чого у тексті договору оренди нерухомого майна від 7 лютого 2013 року № 1069-2013 найменування "Виробничий структурний підрозділ "Рівненське управління будівельно-монтажних робіт і цивільних споруд" регіональної філії "Львівська залізниця" публічного акціонерного товариств "Українська залізниця" було замінено на Підрозділ.

Разом з тим вказаним додатковим договором також було внесено зміни, зокрема, до пунктів 3.1, 3.6, та викладено їх у новій редакції, згідно якої орендна плата, визначена за домовленістю сторін, з 1 вересня 2017 року становить 17 479 грн. 14 коп. без ПДВ. Орендна плата 100% у термін не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним, перераховується на розрахунковий рахунок орендодавця. Одержувач коштів – Підрозділ Філії Залізниці, код ЄДРПОУ одержувача: 41149437, банк одержувача – АТ "ОЩАДБАНК", МФО: 333368, № рахунку – 26007301028010.

Відповідно до пункту 10.1 цього договору, з урахуванням додаткових угод до нього від 13 березня 2013 року, від 2 грудня 2013 року, від 30 червня 2014 року, від 29 грудня 2014 року, від 29 січня 2016 року, від 31 березня 2016 року, від 30 червня 2016 року, від 1 серпня 2016 року, від 17 листопада 2016 року, від 7 квітня 2017 року, від 5 жовтня 2017 року, від 22 грудня 2017 року та від 5 травня 2018 року, останній діє до 30 червня 2018 року включно. Відповідно до пункту 10.9 цього договору, майно вважається поверненим балансоутримувачу з моменту підписання сторонами акта прийому- передачі. Обов'язок щодо складання акта прийому- передачі про повернення майна покладається на орендаря.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач посилався на те, що Фірма після закінчення строку оренди та припинення вищенаведеного договору у добровільному порядку відмовляється звільняти та повертати балансоутримувачеві орендоване нею нерухоме майно, чим чинить перешкоди позивачу в користуванні цією нерухомістю та порушує його права.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Нормами статті 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти.

Частиною 1 статті 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

За приписами статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За змістом статей 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Приписами статті 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 283 ГК України передбачено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. Аналогічна норма закріплена й у статті 1 Закону та частині 1 статті 759 ЦК України, відповідно до якої за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Договір найму укладається на строк, встановлений договором (частина 1 статті 763 ЦК України).

Згідно з частиною 2 статті 291 ГК України договір оренди припиняється у разі, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено.

У разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі (частина 1 статті 785 ЦК України).

Частиною 2 статті 26 Закону визначено, що договір оренди припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено.

Відповідно до частини 1 статті 27 Закону у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

З наведених норм права вбачається, що за наслідками припинення дії договору, предметом якого є оренда державного або комунального майна, орендар зобов'язаний повернути таке майно у встановленому договором порядку.

Як було зазначено вище, згідно пункту 10.1 договору оренди, з урахуванням додаткових угод до нього від 13 березня 2013 року, від 2 грудня 2013 року, від 30 червня 2014 року, від 29 грудня 2014 року, від 29 січня 2016 року, від 31 березня 2016 року, від 30 червня 2016 року, від 1 серпня 2016 року, від 17 листопада 2016 року, від 7 квітня 2017 року, від 5 жовтня 2017 року, від 22 грудня 2017 року та від 5 травня 2018 року, останній діє до 30 червня 2018 року включно.

З матеріалів справи вбачається, що листом від 27 квітня 2018 року № ФБМЕС-01/248 (а.с. 50) позивач повідомив Фірму про те, що після закінчення строку дії зазначеного договору оренди на наступний період наведена угода продовжуватися не буде, у зв’язку з чим просив відповідача повернути балансоутримувачу орендоване майно шляхом підписання відповідного акта приймання-передачі.

За таких обставин судом встановлено, що на час звернення позивача з позовом до суду договір оренди нерухомого майна від 7 лютого 2013 року № 1069-2013 припинив свою дію у зв'язку із закінченням строку. Отже, позивачем доведено, а відповідачем не спростовано факт припинення договірних відносин між сторонами за вказаним договором оренди. Відповідачем також не надано суду доказів внесення змін до цього договору у порядку, передбаченому статтею 188 ГК України.

Крім того суд зазначає, що сторонами не надано суду відповідної додаткової угоди, якою б було продовжено строк дії цього правочину.

Таким чином, виходячи з умов, передбачених у пунктах 5.10, 10.1, 10.9 договору, а також наведених вище норм права, відповідач був зобов'язаний повернути позивачеві об'єкт оренди за актом приймання-передачі у термін до 30 червня 2018 року включно.

Однак, доказів належного виконання відповідачем вказаних зобов'язань матеріали справи не містять.

Більше того, факт продовження користування відповідачем орендованим майном після закінчення строку договору оренди нерухомого майна від 7 лютого 2013 року № 1069-2013 також підтверджується і складеними уповноваженими представниками позивача відповідними актами обстеження від 30 липня 2018 року (а.с. 67) та від 20 грудня 2018 року (а.с. 84), а також усними поясненнями представника позивача у судовому засіданні 9 квітня 2019 року.

Заперечуючи проти вимог позивача, Фірма у своєму відзиві посилалася на те, що за умовами пункту 2.4 договору оренди від 7 лютого 2013 року № 1069-2013 обов’язок щодо складення та направлення на адресу відповідача акту приймання-передачі майна з оренди покладено саме на позивача. Проте останній зазначеного обов’язку на час розгляду судом вказаної справи не виконав, що фактично свідчить про передчасність його вимог.

Проте вказані твердження відповідача оцінюються судом критично з огляду на те, що за змістом пунктом 2.4 договору оренди від 7 лютого 2013 року № 1069-2013, який міститься у розділі 2 "Умови передачі орендованого майна Орендарю", передбачено покладення на орендодавця обов’язку щодо складення акта прийому-передачі лише при передачі вищенаведеного орендованого майна в оренду Фірмі. Водночас пунктом 5.10 цього правочину унормовано покладення обов’язку щодо повернення балансоутримувачу орендованого майна у разі припинення або розірвання договору саме на орендаря.

Також у своєму відзиві Фірма посилалася на те, що листами від 17 грудня 2018 року № 113 (а.с. 197) та від 20 лютого 2019 року № 15 відповідач повідомив позивача про те, що з 30 червня 2018 року Фірма фактично не орендує майна позивача у зв’язку із закінченням строку відповідного договору, на підставі чого просила повернути відповідачу помилково сплачені ним кошти в сумі 67 256 грн. 43 коп. згідно платіжних доручень від 30 серпня 2018 року № 9850, від 20 вересня 2018 року № 10143 та від 31 жовтня 2018 року № 10612.

У той же час суд констатує, що направлення вказаних листів відповідача на адресу позивача не свідчить про фактичне припинення користування Фірмою орендованим майном та не звільняє відповідача від передбаченого пунктами 5.10 та 10.9 договору обов’язку повернення орендованого майна позивачу шляхом підписання відповідного акта приймання-передачі .

Крім того, як вже було зазначено, факт продовження користування Фірмою вищевказаним майном після закінчення строку договору оренди нерухомого майна від 7 лютого 2013 року № 1069-2013 підтверджується і складеними уповноваженими представниками позивача відповідними актами обстеження від 30 липня 2018 року та від 20 грудня 2018 року, якими зафіксовано, зокрема, не звільнення орендарем цієї нерухомості та знаходження його майна на орендованих площах.

Згідно частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За змістом статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (стаття 77 ГПК України).

Відтак, з огляду на вищенаведені законодавчі приписи відповідачем не було у встановленому законом порядку доведено належними, достатніми і допустимими доказами тих обставин, на які він посилався як на підставу своїх заперечень проти вимог позивача.

З огляду на вищенаведене та встановлення факту невиконання Фірмою обов'язку щодо звільнення орендованого майна та повернення його позивачу шляхом підписання відповідного акта приймання-передачі, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог позивача, у зв’язку з чим вказаний позов підлягає задоволенню.

Згідно частини 1 статті 129 ГПК України судовий збір покладається на відповідача у зв’язку із задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 73, 74, 76-79, 91, 123, 129, 233, 238, 241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Приватному підприємству-фірмі "Торгбуд-Сервіс" (35700, Рівненська область, Здолбунівський район, місто Здолбунів, вулиця Шкільна, будинок 30 А, ідентифікаційний код: 32785198) усунути перешкоди в користуванні Виробничим підрозділом "Рівненсько-Тернопільське територіальне управління" (33013, місто Рівне, вулиця Н. Хасевича, 9, ідентифікаційний код: 41149437) філії "Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд" (03035, місто Київ, вулиця Льва Толстого, будинок 61, ідентифікаційний код: 41149437) акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, місто Київ, вулиця Тверська, будинок 5, ідентифікаційний код: 40075815) будівлею пункту обігріву площею 41,2 м2 та площадкою великотоннажних контейнерів площею 4500 м2, розташованими у місті Рівному по вулиці Білій, 18-В, шляхом звільнення цього майна та його передачі Виробничому підрозділу "Рівненсько-Тернопільське територіальне управління" (33013, місто Рівне, вулиця Н. Хасевича, 9, ідентифікаційний код: 41149437) філії "Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд" (03035, місто Київ, вулиця Льва Толстого, будинок 61, ідентифікаційний код: 41149437) акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, місто Київ, вулиця Тверська, будинок 5, ідентифікаційний код: 40075815) шляхом підписання акту приймання-передачі.

3. Стягнути з Приватного підприємства-фірми "Торгбуд-Сервіс" (35700, Рівненська область, Здолбунівський район, місто Здолбунів, вулиця Шкільна, будинок 30 А, ідентифікаційний код: 32785198) на користь акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, місто Київ, вулиця Тверська, будинок 5, ідентифікаційний код: 40075815) в особі Виробничого підрозділу "Рівненсько-Тернопільське територіальне управління" (33013, місто Рівне, вулиця Н. Хасевича, 9, ідентифікаційний код: 41149437) філії "Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд" АТ "Українська залізниця" (03035, місто Київ, вулиця Льва Толстого, будинок 61, ідентифікаційний код: 41149437) 1 762 (одну тисячу сімсот шістдесят дві) грн. 00 коп. судового збору.

4. Після набрання рішенням суду законної сили видати накази.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північно-західного апеляційного господарського суду через Господарський суд Рівненської області (п.17.5 ч.1 Перехідних положень ГПК України) протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено "10" квітня 2019 року

Суддя Церковна Н.Ф.