Ухвала суду № 81042246, 09.04.2019, Господарський суд Чернігівської області

У Х В А Л А

09 квітня 2019 року м. Чернігів справа № 927/137/18

Господарський суд Чернігівської області у складі судді Лавриненко Л.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву №05/3-37-2018 від 02.03.2019

Заступника прокурора Чернігівської області

вул. Князя Чорного,9, м. Чернігів, 14000

Про вступ (у порядку ст. 53 ГПК України)

У справу №927/137/18, розгляд якої здійснюється у порядку загального позовного провадження

За позовом: Фізичної особи-підприємця Верби Тетяни Іванівни,

АДРЕСА_1

До відповідача: Територіальної громади в особі Ніжинської міської ради Чернігівської області, пл. імені Івана Франка, 1, м. Ніжин, Чернігівська область, 16600

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Комунальне підприємство "Оренда комунального майна"

вул. Яворського, буд. 3, м. Ніжин, Чернігівська область, 16600

Предмет спору: визнання права власності та зобов'язання вчинити дії

За участю представників:

позивача: Верба Т.І., особисто;

відповідача: Ільющенко С.В., головний спеціаліст сектора з питань претензійно-позовної роботи та запобігання корупції відділу юридично-кадрового забезпечення апарату, довіреність № 02.1-18/1025 від 07.05.2018;

третьої особи: Куровський В.В., адвокат, ордер серія ЧН №026911 від 02.01.2019, довіреність № нот. від 02.04.2018;

присутня: Сапон О.А., прокурор відділу прокуратури Чернігівської області, посвідчення №046896 від 10.05.2017;

У судовому засіданні, відповідно до ч. 6 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини ухвали.

Фізичною особою-підприємцем Вербою Тетяною Іванівною подано позов до Територіальної громади в особі Ніжинської міської ради Чернігівської області про визнання права власності на нерухоме майно та зобов'язання вчинити дії, відповідно до якого позивач просить суд:

- визнати право власності на нежитлове приміщення, що знаходиться за адресою: Чернігівська область, місто Ніжин, вул. Шевченка, 96-Б/1, загальною площею 72,2 кв.м за Вербою Тетяною Іванівною (код ІПН: НОМЕР_1, проживає за адресою: АДРЕСА_1);

- скасувати державну реєстрацію права власності (номер запису про право власності: 9722149) за Територіальною громадою в особі Ніжинської міської ради, код ЄДРПОУ: 34644701 на нежитлове приміщення - "майстерня по виготовленню одягу", площею 72,2 кв.м

Позовні вимоги обґрунтовані ст.331, 332 Цивільного кодексу України.

У судовому засіданні 28.03.2019 суд постановив ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 09.04.2019 на 12:00.

До початку судового засідання 09.04.2019 від заступника прокурора Чернігівської області надійшла письмова заява №05/3-37-2018 від 02.03.2019 про вступ (у порядку ст. 53 ГПК України) у розгляд даної справи на захист інтересів держави на стороні відповідача в особі Ніжинської міської ради, яка представляє територіальну громаду м. Ніжин. Ніжинську міську раду, яка виступає від імені територіальної громади міста Ніжина повідомлено прокурором у порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру».

В обґрунтування поданої заяви прокурор посилається на те, що інтереси суспільства, а саме територіальної громади міста Ніжина та держави в цілому, полягають у забезпеченні дотримання законності на право власності при розпорядженні комунальним майном територіальної громади, упередження безпідставного його вилучення та подальшого його збереження. Інтереси держави полягають не тільки у захисті державних органів влади чи тих, які відносяться до їх компетенції, а також захист прав і свобод місцевого самоврядування, яке не носить загальнодержавного характеру, але направлене на виконання функцій держави на конкретній території та реалізується у визначеному законом порядку та способі, який відноситься до їх відання. Органи місцевого самоврядування є рівними за статусом носіями державної влади, як і державні органи. Враховуючи, що Ніжинською міською радою не вжито належні та достатні заходи, спрямовані на забезпечення захисту інтересів держави, а тому відповідно до ст.1311 Конституції України, ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», ст. 53, 55 Господарського процесуального кодексу України, наявні підстави для вступу прокурора у розгляд даної справи.

Присутній в судовому засіданні 09.04.2019 прокурор відділу Прокуратури Чернігівської області підтримала подану заяву про вступ прокурора у розгляд справи.

Позивач щодо заяви заступника прокурора Чернігівської області про вступ у розгляд даної справи заперечувала; представник відповідача не заперечував; представник третьої особи поклався на розсуд суду.

Розглянувши подану заяву заступника прокурора Чернігівської області №05/3-37-2018 від 02.03.2019 про вступ (у порядку ст. 53 ГПК України) у розгляд даної справи, вислухавши пояснення повноважних представників сторін та третьої особи, суд встановив наступне:

Відповідно до частин третьої - п'ятої статті 53 Господарського процесуального кодексу України, у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.1311 Конституції України, в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Європейський Суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення у справі "Ф. В. проти Франції" (F.W. v. France) від 31.03.2005, заява 61517/00, пункт 27).

Водночас існує категорія справ, де підтримка прокурора не порушує справедливого балансу (справа "Менчинська проти Російської Федерації" (рішення від 15.01.2009, заява N 42454/02, пункт 35).

Європейський Суд з прав людини уникає абстрактного підходу до розгляду питання про участь прокурора у цивільному провадженні. Розглядаючи кожен випадок окремо Суд вирішує наскільки участь прокурора у розгляді справи відповідала принципу рівноправності сторін.

У Рекомендаціях Парламентської Асамблеї Ради Європи від 27.05.2003 N 1604(2003) "Про роль прокуратури в демократичному суспільстві, заснованому на верховенстві закону" щодо функцій органів прокуратури, які не відносяться до сфери кримінального права, передбачено важливість забезпечити, щоб повноваження і функції прокурорів обмежувалися сферою переслідування осіб, винних у скоєнні кримінальних правопорушень, і вирішення загальних завдань щодо захисту інтересів держави через систему відправлення кримінального правосуддя, а для виконання будь-яких інших функцій були засновані окремі, належним чином розміщені і ефективні органи.

Враховуючи викладене, з урахуванням ролі прокуратури в демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження, зміст п.3 ч.1 ст.1311 Конституції України щодо підстав представництва прокурора інтересів держави в судах не може тлумачитися розширено.

Відтак, прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (пункт 3 частини другої статті 129 Конституції України).

Положення пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України відсилає до спеціального закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким законом є Закон України "Про прокуратуру".

Згідно з ч.3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Захищати інтереси держави повинні, насамперед, відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття "інтерес держави".

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки у їх діяльності, але й у діяльності приватних підприємств, товариств.

З урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, у чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Таким чином, "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 у справі N806/1000/17).

Водночас пункт 3 частини першої статті 131-1 Конституції України передбачає можливість представництва прокурором інтересів держави у виключних випадках.

Аналіз частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках:

- якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;

- у разі відсутності такого органу.

Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб'єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

"Не здійснення захисту" виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

"Здійснення захисту неналежним чином" виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з'ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Так, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Прокурор не може вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати належного суб'єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

Саме лише посилання на те, що уповноважений орган не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження, для прийняття заяви для розгляду недостатньо. У такому разі прокурор повинен надати належні та допустимі докази відповідно до вимог процесуального закону (наприклад, внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань про вчинене кримінальне правопорушення на підставі статті 367 Кримінального кодексу України (службова недбалість); вирок суду щодо службових осіб; докази накладення дисциплінарних стягнень на державних службовця, які займають посаду державної служби в органі державної влади та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, за невиконання чи неналежне виконання службових обов'язків тощо).

Зазначене вище узгоджується з усталеними правовими висновками Верховного Суду, зокрема в постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 07.12.2018 у справі № 924/1256/17, а також у постановах Верховного Суду від 23.10.2018 у справі № 926/03/18, від 23.09.2018 у справі № 924/1237/17, від 30.01.2019 у справі № 47/66-08.

Таким чином, участь прокурора у судовому процесі має бути обґрунтована, не допускається здійснення прокурором представництва інтересів у суді особи або органу без наявності чіткого та законного обґрунтування необхідності такої участі, оскільки інакше буде порушено принцип рівності сторін при розгляді господарського спору, отже прокурор не може вважатися альтернативним суб'єктом і замінювати належного суб'єкта владних повноважень, який може захищати інтереси держави.

Заступник прокурора Чернігівської області у заяві про вступ (у порядку ст. 53 ГПК України) обґрунтовує необхідність втручання органів прокуратури лише посиланням на неналежне здійсненням захисту інтересів держави Ніжинською міською радою, оскільки будь-яких заходів, у тому числі досудового врегулювання спору не здійснювалося. Ніжинська міська рада обмежилася лише написанням процесуальних документів у зв'язку із заявленим до неї позовом.

Звертаючись з даною заявою заступник прокурора Чернігівської області мав належним чином обґрунтувати наявність підстав для вступу у справу та доведенням цих підстав, відповідно до вимог ст. 74, 76, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України. Посилання лише на порушення інтересів держави недостатньо для здійснення представництва прокурором інтересів держави в суді. Таке право прокурор має лише, якщо орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження.

Однак, жодних належних та допустимих доказів, які підтверджують неналежне здійсненням захисту інтересів держави Ніжинською міською радою, прокурором суду не надано.

Суд вважає, що прокурор не навів належного та достатнього обґрунтування в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, а також визначені законом підстави для вступу прокурора у справу за можливості захисту інтересів держави безпосередньо самим відповідачем, як уповноваженим органом, а також у чому полягає бездіяльність вказаного органу.

За таких обставин, враховуючи відсутність передбачених законом виключних випадків, коли прокурор може вступити у справу за захистом інтересів держави, заява заступника прокурора Чернігівської області №05/3-37-2018 від 02.03.2019 про вступ (у порядку ст. 53 ГПК України), є безпідставною та задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. 42, 53, 55, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у задоволенні заяви №05/3-37-2018 від 02.03.2019 заступника прокурора Чернігівської області (вул. Князя Чорного, 9, м. Чернігів, 14000) про вступ (у порядку ст. 53 ГПК України) у справу № 927/137/18.

2. Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.

3. Копію ухвали направити сторонам та Прокуратурі Чернігівської області.

Повний текст ухвали складено 10.04.2019.

Повідомити учасників справи про можливість одержання інформації по справі зі сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://court.gov.ua/ або у Єдиному державному реєстрі судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.

До відома сторін:

- адреса Господарського суду Чернігівської області: проспект Миру, 20, м. Чернігів, Україна;

- засоби зв'язку контактні телефони: 672-847; 676-311, факс 77-44-62; електронна адреса Господарського суду Чернігівської області: e-mail: inbox@cn.arbitr.gov.ua.

Суддя Л. М. Лавриненко