Рішення № 81042160, 26.03.2019, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

26.03.2019Справа № 910/3579/17

Господарський суд міста Києва у складі:

судді - Бондаренко Г. П.,

за участю секретаря - Коваленко О. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві матеріали господарської справи

За позовом Публічного акціонерного товариства "Державний "Експортно-імпортний банк України" (03150, м. Київ, вул. Антоновича, 127)

До Головного управління урядового фельд'єгерського зв'язку державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України (01001, м. Київ, вул. Мала Житомирська, 19)

Про стягнення 901639,10 грн

За участю представників сторін:

від позивача: Ряба В. В., довіреність № 010-00/297 від 15.01.2019;

Будниченко О.В., довіреність № 010-00/7811 від 29.12.2018;

від відповідача: Андрущенко О. А., довіреність № 63/10-67 від 29.01.2019;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк" (далі - позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва із позовом до Головного управління урядового фельд'єгерського зв'язку державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України (далі - відповідач) про стягнення з останнього 901639,10 грн. збитків.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачем, на виконання укладеного між сторонами спору договору від 02.01.2002 № 1-01/К/16 надано відповідачеві для доставки цінне відправлення, адресоване філії позивача у м. Запоріжжі, з оголошеною цінністю 901639,10 грн. Проте, вказане цінне відправлення не було доставлене відповідачем за місцем призначення, у зв'язку з його втратою відповідачем при озброєному нападі, що призвело до звернення позивача до господарського суду із вимогами про стягнення з відповідача збитків в розмірі оголошеної цінності відправлення в сумі 901 639, 10 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.05.2017 позов задоволено повністю, стягнуто з Головного управління урядового фельд'єгерського зв'язку державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України на користь Публічного акціонерного товариства "ДЕРЖАВНИЙ ЕКСПОРТНО-ІМПОРТНИЙ БАНК УКРАЇНИ" збитки в сумі 901639,10 грн; витрати по сплаті судового збору в сумі 13524, 59 коп.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.09.2017 рішення Господарського суду міста Києва від 22.05.2017 залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 06.03.2018 касаційну скаргу Головного управління урядового фельд'єгерського зв'язку Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України задоволено частково, постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.09.2017 та рішення Господарського суду міста Києва від 22.05.2017 у справі № 910/3579/17 скасовано, а справу передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.04.2018 прийнято справу № 910/3579/17 до свого провадження та постановлено розглядати справу № 910/3579/17 за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання на 15.05.2018.

Ухвалою-повідомленням Господарського суду міста Києва від 03.05.2018 судом було повідомлено сторін про те, що у зв'язку з перебуванням судді Бондаренко Г. П. у відрядженні, розгляд даної справи, призначений на 15.05.2018 не відбудеться, розгляд справи призначено на 05.06.2018.

03.05.2018 через відділ діловодства суду від відповідача надійшли пояснення по справі.

07.05.2018 від позивача через відділ діловодства суду надійшли пояснення по справі.

10.05.2018 від позивача надійшло клопотання про витребування доказів, відповідно до якого останній просив витребувати у Головного управління урядового фельд'єгерського зв'язку державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України належним чином засвідчену копію акту службового розслідування від 15.12.2016, складеного Відділом урядового фельд'єгерського зв'язку державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України в м. Запоріжжі після здійснення 16.11.2016 невідомими особами збройного нападу на військовослужбовців ГУУФЗ Держзв'язку, які виконували доставку цінних відправлень.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.06.2018: продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів; задоволено клопотання Публічного акціонерного товариства "ДЕРЖАВНИЙ ЕКСПОРТНО-ІМПОРТНИЙ БАНК УКРАЇНИ" про витребування доказів; витребувано у Головного управління урядового фельд'єгерського зв'язку державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України належним чином засвідчену копію акту службового розслідування від 15.12.2016 (оригінал для огляду); оголошено перерву в підготовчому судовому засіданні на 26.06.2018.

Ухвалою-повідомленням від 18.06.2018 судом повідомлено сторін про те, що у зв'язку з перебуванням судді Бондаренко Г. П. у відпустці, розгляд даної справи, призначений на 26.06.2018 не відбудеться, та що розгляд справи призначено на 10.07.2018.

04.07.2018 від відповідача через відділ діловодства суду надійшло повідомлення про те, що оригінал акту службового розслідування від 15.12.2016 за фактом скоєння озброєного нападу на військовослужбовців ГУУФЗ Держзв'язку скеровано до Військової прокуратури Запорізького гарнізону Південного регіону України.

У судове засідання 10.07.2018 прибули представники сторін. Представник відповідача повідомив суд, що у зв'язку з скеруванням до Військової прокуратури Запорізького гарнізону Південного регіону України оригіналу акту службового розслідування від 15.12.2016, який був витребуваний судом, відповідач не може виконати вимоги ухвали суду від 05.06.2018, а тому представник відповідача просив витребувати даний акт у Військовій прокуратурі Запорізького гарнізону Південного регіону України. Представник позивача не заперечив проти витребування акту службового розслідування від 15.12.2016 у Військовій прокуратурі Запорізького гарнізону Південного регіону України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.07.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу № 910/3579/17 до судового розгляду по суті на 02.08.2018.

25.07.2018 через відділ діловодства суду надійшли пояснення відповідача щодо неможливості подачі витребуваного судом для огляду оригіналу Акту службового розслідування від 15.12.2016 (далі - Акт), у зв'язку з направленням його до Військової прокуратури Запорізького гарнізону Південного регіону України. Водночас відповідач зазначив, що після повернення оригіналу Акту, матиме можливість надати суду його копію.

30.07.2018 через відділ діловодства суду надійшли пояснення військової прокуратури Запорізького гарнізону Південного регіону України, в яких зазначено, що 13.07.2018 оригінал Акту було повернуто до Головного управління урядового фельд'єгерського зв'язку державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України.

14.08.2018 через відділ діловодства суду надійшли пояснення відповідача.

В судових засіданнях 02.08.2018 та 09.08.2018 було оголошено перерви до 09.08.2018 та 14.08.2018 відповідно.

У судове засідання 14.08.2018 прибули представники сторін та надали пояснення.

Представник відповідача в судове засідання запізнився, внаслідок чого в судовому засіданні було оголошено технічну перерву для запису до протоколу представника, який спізнився в судове засідання.

Дослідивши подані 14.08.2018 через відділ діловодства суду пояснення відповідача, суд встановив, що до зазначених пояснень відповідачем додано Акт службового розслідування від 13.08.2018, тоді як судом неодноразово було витребувано для огляду оригінал Акту службового розслідування від 15.12.2016.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.08.2018: відкладено розгляд справи по суті в судовому засіданні на 28.08.2018; витребувано у відповідача матеріали досудових розслідувань за фактом скоєння 15.11.2016 озброєного нападу на військовослужбовців ГУУФЗ Держв'язку, які є в наявності у відповідача, а також зобов'язано відповідача повідомити, на якій стадії знаходиться дане досудове розслідування, порушене за фактом нападу; витребувано засвідчену копію акту службового розслідування від 15.12.2016 за фактом скоєння озброєного нападу на військовослужбовців ГУУФЗ Держзв'язку 15.11.2016 для долучення до матеріалів справи та оригінал зазначеного Акту для огляду в судовому засіданні.

15.08.2018 від відповідача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи належним чином засвідченої копії акту службового розслідування № 21 від 15.12.2016.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.08.2018 зупинено провадження у справі № 910/3579/17 до набрання законної сили рішенням у справі № 203/165/17 щодо розгляду обвинувального акту у кримінальному провадженні, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12016042010000292.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 27.11.2018 апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "ДЕРЖАВНИЙ ЕКСПОРТНО-ІМПОРТНИЙ БАНК УКРАЇНИ" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 28.08.2018 про зупинення провадження у справі № 910/3579/17 задоволено, ухвалу Господарського суду міста Києва від 28.08.2018 про зупинення провадження скасовано, справу № 910/3579/17 повернуто до Господарського суду міста Києва для продовження розгляду 11.12.2018 року.

Суд поновив провадження у справі ухвалою від 01.02.2019 та призначив судове засідання по суті спору на 05.03.2019, про що постановив відповідну ухвалу.

В судовому засіданні по суті справи Судом оголошувалася перерва до 26.03.2019.

В судове засідання 26.03.2019 учасники справи прибули, позивач подав в судовому засіданні письмові пояснення у справі, які були залучені Судом до матеріалів справи.

Позивач в судовому засіданні заявлені ним позовні вимоги підтримав в повному обсязі. а відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, оглянувши наявні в матеріалах справи докази, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

Матеріалами справи підтверджено, що між Відкритим акціонерним товариством "ДЕРЖАВНИЙ ЕКСПОРТНО-ІМПОРТНИЙ БАНК УКРАЇНИ" (на даний час - позивач), як замовником за умовами договору, та Головним управлінням державної фельд'єгерської служби при державному комітеті зв'язку та інформатизації України (на даний час - відповідач), як виконавцем за умовами договору, було укладено договір від 02.01.2002 № 1-01/К/16 (з урахуванням укладених між сторонами спору додаткових угод) (далі за текстом - договір), відповідно до предмету якого відповідач організовує і забезпечує доставку комерційної кореспонденції та цінних відправлень позивача на умовах вказаних нижче. Конфіденційність і збереження доставки гарантується відповідачем (ст. 1 договору).

Пунктом 2.1 договору визначено, що відповідач забезпечує доставку цінних відправлень та платіжних карток позивача на адресу юридичних осіб з м. Києва: до обласних центрів України, міст Сімферополя, Севастополя, Ялти АР Крим та в зворотному напрямку щоденно, крім вихідних та святкових днів; до міст Ізмаїла, Армянська та в зворотному напрямку не частіше 2-х разів на тиждень (у вівторок або середу та п'ятницю), до міст Маріуполь, Кривий Ріг та в зворотному напрямку не частіше 2-х разів на тиждень (у вівторок та четвер). Доставка платіжних карток до цих міст має здійснюватись одночасно з доставкою цінних відправлень. В разі відсутності цінних відправлень доставка платіжних карток до цих міст буде здійснюватись за домовленістю сторін один раз на тиждень.

Згідно п. 2.4 договору, термін доставки відправлень по території України від позивача до одержувача становить не більше ніж 2 доби (не враховуючи день приймання відправлення відповідачем, а також вихідні і святкові дні).

Відповідно до п. 3.3 договору на відправлення, які передаються відповідачу, позивач виписує два примірника реєстру встановленої форми. Перший примірник реєстру подається разом з відправленням відповідачу, а другий з підписом і печаткою відповідача, залишається у позивача. При оформленні реєстру позивач повинен обов'язково вказувати номер цього Договору.

Положеннями п. 3.5 договору передбачено, що до пересилки не приймаються: відправлення на адресу іноземних фірм і фізичних осіб, небезпечні матеріали (вибухівка, отрута, речовини які розплавляються, різного роду гази та інше), вибухові пристрої, речовини і матеріали, які можуть самозайматись, радіоактивні, інфекційні речовини, тварини, комахи, продукти харчування, холодна та вогнепальна зброя, наркотики та пристосування для їх використання, а також інші предмети і речовини заборонені для пересилки переліком складеним державним комітетом зв'язку та інформатизації України і затвердженим КМУ. Відповідач залишає за собою право в присутності представника позивача провести перевірку відповідності укладеного вимогам Закону України "Про зв'язок".

Пунктом 6.3 договору визначена відповідальність відповідача: відповідальність відповідача перед позивачем за збереження відправлень починається з моменту прийому їх у встановленому порядку від позивача і закінчується в момент передачі відправлень у встановленому порядку за призначенням; відповідач приймає відправлення упаковані і опечатані печатками чи пломбами позивача і несе відповідальність за кількість місць вказаних в реєстрі, а також за цілісність оболонки, печаток в пломб позивача; у випадку втрати відправлень або пошкодження печатки чи пломби так само як і упаковки, що призвело до втрати, відповідач несе матеріальну відповідальність перед позивачем згідно з законодавством України в розмірі фактично втрачених цінностей у межах сум вказаних в реєстрі (крім випадків, вказаних у статті 5); відповідач не несе відповідальності перед позивачем і перед одержувачем за вміст відправлення, якщо оболонка (упаковка), печатки (пломби) позивача не порушені і доступу до укладеного не було.

Статтею 5 договору встановлено, що виконавець не несе відповідальності при виникненні обставин "форс-мажор".

Відповідно до п. 6.4. договору відповідальність замовника: за вміст відправлення, оформлення, упаковку, і правильність вказаної адреси відповідає замовник.

Уповноваженим працівником позивача за реєстром від 15.11.2016 № 1511 на кореспонденцію, яка відправляється через фельд'єгерську службу України було видано, а представником відповідача прийнято, цінні відправлення з метою організації та забезпечення їх доставки до філії позивача у м. Запоріжжі (69063, м. Запоріжжя, вул. Жуковського, 60), за оцінкою, зазначеною в реєстрі - 901 639, 10 грн.

В описі на цінності № 3439 від 15.11.2016, що відправлявся позивачем до філії останнього у м. Запоріжжі зазначено найменування цінностей, а саме:

- долари США, номіналом 100 одиниць, кількість банкнот 300 шт, на загальну суму 30.000,00 дол. США;

- фунти стерлінгів, номіналом 20 одиниць, кількість банкнот 200 шт, на загальну суму 4.000,00 фунтів стерлінгів.

Відповідно до офіційного курсу гривні до іноземної валюти, встановленого НБУ на 15.11.2016, 1 долар США становив 25,751234 грн, 1 фунт стерлінгів становив 32,275519 грн.

В прибутково-касовому ордері від 15.11.2016 № 46884 зазначено суму - 30.000,00 дол. США, еквівалент в гривнях - 772.537,02 грн, зміст операції "Відправка готівкової валюти установам Укрексімбанку. Підкріплення готівкою валютою установи Укрексімбанка. Філія АТ "Укрексімбанк" Запоріжжя".

В прибутково-касовому ордері від 15.11.2016 № 46890 зазначено суму - 4.000,00 фунтів стерлінгів, еквівалент в гривнях - 129 102,08 грн, зміст операції "Відправка готівкової валюти установам Укрексімбанку. Підкріплення готівкою валютою установи Укрексімбанка. Філія АТ "Укрексімбанк" Запоріжжя".

Загальна сума відправлень у гривневому еквіваленті за курсом, встановленим НБУ на 15.11.2016 становила 901 639,10 грн (772 537,02 +129 102,08 = 901 639,10).

Проте, цінне відправлення, адресоване філія позивача у м. Запоріжжі не було доставлене відповідачем за місцем призначення, у зв'язку з втратою при озброєному нападі.

Листом відповідача від 17.11.2016 № 63/07-2031 повідомлено позивача про те, що 16.11.2016 здійснено збройний напад невідомих осіб на групу співробітників відповідача, які виконували доставку цінних відправлень позивача в рамках виконання договору маршрутом Київ-Дніпро-Запоріжжя. Вказаним листом позивача також повідомлено, що внаслідок зазначеного нападу було здійснено викрадення цінностей позивача, які направлялись з м. Києва до м. Дніпро та м. Запоріжжя за реєстром від 15.11.2016 № 1511. Підрозділом національної поліції проводяться оперативно-розшукові заходи щодо встановлення обставин злочину та осіб, які були причетні до його скоєння. Відомості про подію внесені до ЄРДР № 12016042010000292.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що відповідач згідно з умовами договору (зокрема пункт 6.3 договору) несе матеріальну відповідальність за прийняті відправлення в межах оголошеної цінності, та враховуючи викрадення відправлень, має сплатити позивачу збитки у розмірі 901 639, 10 грн, стягнення яких з відповідача є предметом позову у даній справі.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує, зокрема, з тих підстав, що військовослужбовці урядового фельд'єгерського зв'язку Держспецзв'язку не причетні до нападів та викрадення кореспонденції, відповідно на думку відповідача, у його діях відсутня вина, як ключовий елемент складу цивільного правопорушення без наявності якої неможливо притягнути особу до відповідальності та відповідно стягнути з неї збитків.

Також, у відзиві на позовну заяву від 06.04.2017 відповідач зазначав, що п. 32 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270 забороняється пересилати національну валюту (крім нумізматичних монет та їх колекцій), іноземну валюту, та що відповідно до Інструкції з організації інкасації коштів та перевезення валютних цінностей у банківських установах в Україні» перевезення валютних цінностей між банком і його територіально відокремленими підрозділами (філіями, відділеннями) та до пунктів обміну валют, банкоматів і у зворотному напрямку здійснюється власними силами банку або підрозділами інкасації інших банківських установ. Відповідно позивач здійснюючи пересилку засобами фельд'єгерського зв'язку іноземної валюти діяв всупереч чинному законодавству, і в порушення умов договору.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.05.2017, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.09.2017, позов задоволено. Стягнуто з Головного управління урядового фельд'єгерського зв'язку державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України на користь ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України " збитки у сумі 901 639,10 грн і судові витрати.

Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 06.03.2018 рішення Господарського суду міста Києва від 22.05.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.09.2017 скасовано, справу передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Верховний Суд, скасовуючи судові акти попередніх судових інстанцій та скеровуючи справу на новий розгляд, у своїй постанові зазначив:

«Вирішуючи цей спір, господарські суди попередніх інстанцій не врахували, що для застосування такого виду відповідальності як стягнення збитків потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою відповідача та збитками, вини. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

При цьому на позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками. У свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.

Проте дійшовши висновку про обґрунтованість позову, суди не з'ясували повно і об'єктивно всіх обставин спору щодо наявності складу цивільного правопорушення в діях відповідача, тобто підстав цивільно-правової відповідальності останнього. Зокрема, суди не з'ясували та не встановили, чи мали місце протиправна поведінка відповідача, збитки, причинний зв'язок між протиправною поведінкою відповідача та збитками, вина, та не надали відповідної правової оцінки цим обставинам.

На відсутності складу цивільного правопорушення та не дослідженні судами вказаних обставин відповідач наголошував упродовж усього розгляду спору, проте такі доводи як того вимагала стаття 43 Господарського процесуального кодексу України у редакції, чинній до 15.12.2017, у повному обсязі не були оцінені судами при вирішенні спору та не були зазначені доводи, за якими суди відхилили ті чи інші докази та доводи сторін у справі.

Водночас, зазначивши про те, що саме до повноважень відповідача віднесено організацію перевезення цінних відправлень, які містять грошові знаки, господарські суди попередніх інстанцій не обґрунтували та не вмотивували наведених висновків посиланням на норми законодавства.

Таким чином, суду для правильного вирішення даного спору необхідно урахувати наведене, встановити усі обставини, що входять до предмета доведення такого позову, надати належну оцінку умовам договору, укладеного між сторонами у справі, дослідити його зміст, достеменно з'ясувати права та обов'язків обох сторін за цим договором, та виходячи з установленого, застосувати ті норми права, якими вони регулюються.»

В силу ч. 1 ст. 316 Господарського процесуального кодексу України вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи. На виконання даної вказівки, для встановлення наявності відсутності вини відповідача (його посадових осіб) провадження у справі зупинялось до розгляду судом кримінальної справи, проте ухвала суду про зупинення провадження у справі була скасована судом апеляційної інстанції.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, Суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, виходячи з наступного.

Укладений ж сторонами договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

При цьому, зобов`язання в силу вимог ст. 525, 526 Цивільного кодексу України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься у ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Згідно зі ст. 902 Цивільного кодексу України, виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

У відповідності до ч. 1 ст. 2 Закону України "Про Державну службу спеціального зв'язку та захисту інформації України", державна служба спеціального зв'язку та захисту інформації України є державним органом, який призначений для забезпечення функціонування і розвитку державної системи урядового зв'язку, Національної системи конфіденційного зв'язку, формування та реалізації державної політики у сферах криптографічного та технічного захисту інформації, телекомунікацій, користування радіочастотним ресурсом України, поштового зв'язку спеціального призначення, урядового фельд'єгерського зв'язку, а також інших завдань відповідно до закону.

Статтею 5 Закону України "Про Державну службу спеціального зв'язку та захисту інформації України" встановлено, що до загальної структури державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України входить, зокрема, головне управління та підрозділи урядового фельд'єгерського зв'язку.

Частиною 1 ст. 10 Закону України "Про Державну службу спеціального зв'язку та захисту інформації України" визначено, що головне управління та підрозділи урядового фельд'єгерського зв'язку Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України призначені для організації і забезпечення урядовим фельд'єгерським зв'язком Президента України, Голови Верховної Ради України, Прем'єр-міністра України, державних органів, органів місцевого самоврядування, органів військового управління та інших юридичних осіб відповідно до законодавства.

Для забезпечення виконання покладених на неї обов'язків Державна служба спеціального зв'язку та захисту інформації України має право надавати фізичним або юридичним особам на договірних засадах послуги, безпосередньо пов'язані із забезпеченням виконання покладених на Державну службу спеціального зв'язку та захисту інформації України завдань, за переліком, визначеним Кабінетом Міністрів України (п.4 ч.1 ст.15 Закону України "Про Державну службу спеціального зв'язку та захисту інформації України").

Положеннями Порядку визначення вартості та надання платних послуг Головним управлінням та підрозділами урядового фельд'єгерського зв'язку Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, затвердженого наказом Адміністрації Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України 29.09.2016 №600, встановлено особливості визначення вартості та надання Головним управлінням та підрозділами урядового фельд'єгерського зв'язку Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України платних послуг державним органам, органам місцевого самоврядування та іншим юридичним особам відповідно до п.5 ч.5 та п.4 ч.6 ст.10 Закону України "Про Державну службу спеціального зв'язку та захисту інформації України", Переліку платних послуг, що надаються Головним управлінням та підрозділами урядового фельд'єгерського зв'язку Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.10.2011 №1105.

У цьому Порядку терміни вживаються у таких значеннях:

- замовник - державний орган, орган місцевого самоврядування та інші юридичні особи, яким надаються платні послуги із забезпечення урядовим фельд'єгерським зв'язком на договірних засадах;

- цінне відправлення - відправлення з оголошеною цінністю, визначеною замовником, яке прийняте для доставки Головним управлінням та підрозділами урядового фельд'єгерського зв'язку Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 26.10.2011 №1105 затверджено перелік платних послуг, що надаються Головним управлінням та підрозділами урядового фельд'єгерського зв'язку Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, серед якого зазначено, зокрема, доставка кореспонденції та/або цінних відправлень співробітником Головного управління та підрозділів урядового фельд'єгерського зв'язку з прийманням у приміщенні замовника за його заявою: без використання автотранспортних засобів Головного управління та підрозділів урядового фельд'єгерського зв'язку; з використанням автотранспортних засобів Головного управління та підрозділів урядового фельд'єгерського зв'язку.

Статтею 2 Закону України "Про поштовий зв'язок" визначено, що відносини у сфері надання послуг поштового зв'язку регулюються Конституцією України, цим та іншими законами України і прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами. Діяльність у сфері надання послуг поштового зв'язку спеціального призначення (фельд'єгерського і спеціального зв'язку) провадиться відповідно до законодавства України.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про поштовий зв'язок" поштовий зв'язок спеціального призначення - складова частина поштового зв'язку України, призначена для надання послуг поштового зв'язку окремим категоріям користувачів.

Статтею 1 Закону України "Про Державну службу спеціального зв'язку та захисту інформації України" визначено, що спеціальний зв'язок - зв'язок, що забезпечує передачу секретної та/або службової інформації шляхом застосування відповідних організаційних та технічних заходів; система спеціального зв'язку - сукупність обладнання, засобів, комплексів та систем обробки, передачі, технічного та криптографічного захисту інформації, що організаційно, технічно та функціонально поєднані в єдине ціле, призначена для забезпечення користувачів спеціальним зв'язком; засіб спеціального зв'язку - апаратний, апаратно-програмний засіб, який призначений для обробки інформації з обмеженим доступом у складі системи спеціального зв'язку, але не реалізує криптографічних перетворень інформації.

Таким чином, суд дійшов висновку, що фельд'єгерський зв'язок входить до системи поштового зв'язку України і регулюється нормами Закону України "Про поштовий зв'язок", а діяльність у сфері фельд'єгерського зв'язку провадиться відповідно до законодавства України та полягає в першу чергу в передачі інформації.

За змістом ст. 13 Закону України "Про поштовий зв'язок" оператори надають користувачам послуги поштового зв'язку відповідно до законодавства України та провадять іншу підприємницьку діяльність в установленому законом порядку. Послуги поштового зв'язку надаються на договірній основі згідно з Правилами надання послуг поштового зв'язку, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, та повинні відповідати встановленим нормам якості.

Відповідно до п. 30 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270 у внутрішніх поштових відправленнях пересилаються предмети, не заборонені для пересилання.

Згідно п. 32 Правил надання послуг поштового зв'язку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270 у внутрішніх поштових відправленнях забороняється пересилати вогнепальну зброю усіх видів і боєприпаси до неї (крім несправних частин рушниць, які відправляються магазинами мисливських і рибальських знарядь, правлінням Товариства мисливців і рибалок на адресу заводів-виробників або майстерень з ремонту рушниць, а також цими заводами або майстернями на адресу відповідних магазинів і правління Товариства мисливців і рибалок), холодну зброю та інші предмети, спеціально призначені для нападу та оборони (кастети, стилети, балончики з рідиною паралітичної дії тощо), вибухові, легкозаймисті або інші небезпечні речовини, якщо інше не передбачено законодавством; наркотичні засоби, психотропні речовини, їх аналоги та прекурсори, включені ДСКН до переліку наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів, що підлягають спеціальному контролю відповідно до законодавства; токсичні та радіоактивні речовини, ртуть, кислоти, отруйні, їдкі речовини; тварин та отруйні рослини; національну валюту (крім нумізматичних монет та їх колекцій), іноземну валюту; харчові продукти, строк зберігання яких не перевищує 10 діб; спеціальні технічні засоби негласного отримання інформації, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 57 зазначених Правил надання послуг поштового зв'язку встановлено, що сума оголошеної цінності внутрішнього поштового відправлення не повинна перевищувати фактичної вартості вкладення та можливих витрат на відновлення документів, що пересилалися, у разі їх втрати.

Таким чином, враховуючи п. 3.5 договору, а саме, що до пересилки не приймаються інші предмети і речовини заборонені для пересилки переліком складеним державним комітетом зв'язку та інформатизації України і затвердженим КМУ, Суд зазначає, що фельд'єгерським зв'язком, як зв'язком спеціального призначення, що входить до системи поштового зв'язку України, забороняється пересилати національну та іноземну валюту (крім нумізматичних монет та їх колекцій), а сума оголошеної цінності поштового відправлення не повинна перевищувати фактичної вартості вкладення.

При цьому, цим же пунктом визначено, що виконавець залишає за собою право в присутності представника замовника провести перевірку відповідності укладеного вимогам закону України «Про зв'язок».

Отже, з зазначеного пункту договору вбачається, що позивачем надавались цінні посилки запакованими, а відповідач міг перевіряти вміст відправлень в присутності замовника.

Разом з тим, як свідчать обставини справи, у поштовому відправленні, прийнятому відповідачем згідно з реєстром №1511 від 15.11.2016, позивачем подано для пересилання відповідачу іноземну валюту, вказане підтверджується матеріалами справи, що не відповідає умовам договору, укладеному між сторонами. Проте, відповідач у справі, також не пеервірив вміст відправлення.

Зокрема, цей факт підтверджується копіями прибутково-касового ордеру № 46884 та № 46890 від 15.11.2016 на суму 30 000 доларів США та 4 000 фунтів стерлінгів відповідно, що загалом еквівалентно 901 639, 10 грн.

За таких обставин, суд вважає встановленим факт надання позивачем для пересилки саме іноземної валюти, чим порушено умову укладеного договору, а саме п. 3.5 договору.

При цьому, відповідно до п. 1.2 Інструкції з бухгалтерського обліку операцій з готівковими коштами та банківськими металами в банках України, затвердженої постановою Правління Національного Банку України від 20.10.2004 №495, ця Інструкція визначає порядок відображення в бухгалтерському обліку банками України (далі - банки) типових операцій з готівкою в національній та іноземній валютах під час здійснення касових операцій з приймання та видачі готівки клієнтам, у тому числі із застосуванням платіжних карток, операцій з інкасації готівки, підкріплення банків готівкою національної валюти, під час передавання готівки між банками, вилучення з обігу сумнівних банкнот (монет) та надсилання їх на дослідження, здійснення валютно-обмінних операцій банку, операцій з пам'ятними монетами та банківськими металами в касах банків.

У пункті 1.4 вказаної Інструкції визначено, що бухгалтерський облік операцій банків з готівкою здійснюється за такими балансовими та позабалансовими рахунками, зокрема, 1001 А "Банкноти та монети в касі банку"; 1007 А "Банкноти та монети в дорозі".

У розділі 3 Інструкції передбачено Облік операцій з підкріплення банків готівкою.

Так, відповідно до п. 3.3, 3.4 Інструкції, банк має відображати операції зі здавання готівки, у тому числі не придатної до обігу, до Національного банку такими бухгалтерськими проводками: після видачі коштів з операційної каси банку: Дебет - 1007; Кредит - 1001, 1002; після надходження коштів на коррахунок банку: Дебет - 1200; Кредит - 1911; одночасно: Дебет - 1911; Кредит - 1007.

Банк має відображати операції зі здаванням готівки, у тому числі не придатної до обігу, до Національного банку через підрозділи перевезення цінностей та інкасації коштів іншого банку такими бухгалтерськими проводками: після видачі коштів з операційної каси банку: Дебет - 1811; Кредит - 1001, 1002; після надходження на коррахунок банку коштів як оплати за готівку: Дебет - 1200; Кредит - 1811.

Згідно п. 4.4 Інструкції, бухгалтерський облік операцій з передавання готівки між банком та його філіями (відділеннями) та між філіями (відділеннями) одного банку визначається банком самостійно з урахуванням його облікової політики, з дотриманням законодавства України, цієї Інструкції.

Крім того, загальний порядок забезпечення банків готівкою та порядок передавання готівки банками своїм філіям передбачено Інструкцією про ведення касових операцій банками в Україні, затвердженою постановою Правління Національного Банку України від 01.06.2011 №174, зокрема, пунктом 3 Розділу ІІ вказаної Інструкції.

Згідно з п. 3.1 розділу ІІ Інструкції, Банк (філія) має право самостійно передавати готівку своїм філіям (банку), відділенням або іншим банкам (філіям, відділенням) незалежно від їх місця розташування на території України.

Відповідно до п. 3.3 розділу ІІ Інструкції, Банк (філія, відділення) видає готівку банку-отримувачу за прибутково-видатковим касовим ордером та довіреністю (через уповноважену особу) або за описом цінностей у національній валюті України, що перевозяться (далі - опис цінностей), прибутково-видатковим касовим ордером та дорученням на перевезення валютних цінностей (через інкасаторів).

Пунктом 3.5 розділу ІІ Інструкції визначено, що у разі передавання банком (філією) готівки національної валюти своїм філіям та іншим банкам (філіям, відділенням) незалежно від їх місцезнаходження не пізніше наступного робочого дня надсилається повідомлення про передавання готівки як банком (філією), що передає готівку, так і банком (філією), що її одержує, відповідному відділу (управлінню) грошового обігу в регіоні засобами програмного комплексу "Автоматизація оброблення заявок банків на підкріплення готівкою, вивезення її надлишків і не придатних до обігу банкнот і монет" або, як виняток, засобами електронного зв'язку за погодженням із відділом (управлінням) грошового обігу в регіоні. У повідомленні про передавання готівки на кожний окремий опис мають зазначатися: у разі передавання готівки - найменування банку (філії, відділення), що передав готівку, дата видачі готівки, сума готівки та найменування банку-отримувача (філії, відділення); у разі отримання готівки - найменування банку (філії, відділення), що одержав готівку, дата видачі готівки, дата отримання готівки, сума готівки та найменування банку-відправника (філії, відділення).

В той же час, суд зазначає, що порядок вивезення (інкасації) валютних цінностей із філій банків передбачено Інструкцією з організації інкасації коштів та перевезення валютних цінностей у банківських установах в Україні (далі - Інструкція), затвердженої постановою Правління Національного банку України від 14.02.2007 №45 (в редакції, що діяла на час передачі позивачем відправлень службовій особі фельд'єгерського зв'язку).

Вказаною Інструкцією передбачений спеціальний порядок вивезення готівки, який визначає відповідні заходи щодо збереження вмісту мішків із готівкою та іншими цінностями та передбачає складання відповідних документів на різних етапах здійснення переміщення цінностей.

Відповідно до положень вказаної Інструкції, перевезення валютних цінностей - переміщення в установленому порядку транспортними засобами валютних цінностей, яке здійснюють інкасатори між банківськими установами, між Національним банком і банківськими установами та в структурі Національного банку; послуги з інкасації - це перелік послуг, до яких належать: вивезення надлишків та доставка підкріплень готівки між Національним банком та банківськими установами, між банківськими установами, їх філіями, відділеннями та від них до банкоматів, пунктів обміну валют і у зворотному напрямку.

Перевезення валютних цінностей між банківськими установами (юридичними особами) здійснюється власними підрозділами інкасації, інкасаторами Національного банку або підрозділами інкасації інших банківських установ на підставі укладених договорів (п.1 Глави 4 Розділу ІІІ Інструкції).

Відповідно до п. 3 Глави 1 Розділу ІІІ Інструкції перевезення валютних цінностей між банком і його територіально відокремленими підрозділами (філіями, відділеннями) та до пунктів обміну валют, банкоматів і у зворотному напрямку здійснюється з урахуванням вимог додатка 2 до цієї Інструкції власними силами банку або підрозділами інкасації інших банківських установ згідно з вимогами Положення з використанням визначених відповідно до цього порядку окремих документів, серед яких прибутково-видатковий касовий ордер, опис цінностей, доручення на перевезення валютних цінностей, супровідна відомість до сумки з готівкою (додаток 7), супровідний касовий ордер до сумки з валютними цінностями (додаток 8). Допускається додаткове використання інших документів, розроблених банком для виконання визначених у Положенні про підрозділ завдань щодо внутрішньобанківських перевезень цінностей.

Відповідно до Інструкції власні сили банку - бригада інкасації підрозділу інкасації банку або уповноважена особа банку в супроводі осіб, які здійснюють заходи щодо її особистої охорони та/або цінностей, що переміщуються цією особою;

- перевезення валютних цінностей - переміщення в установленому порядку транспортними засобами валютних цінностей, яке здійснюють інкасатори між банківськими установами, між Національним банком і банківськими установами та в структурі Національного банку;

- послуги з інкасації - це перелік послуг, до яких належать: вивезення надлишків та доставка підкріплень готівки між Національним банком та банківськими установами, між банківськими установами, їх філіями, відділеннями та від них до банкоматів, пунктів обміну валют і у зворотному напрямку.

Таким чином, порядок доставки підкріплень готівки визначається Інструкцією, а доказом передачі валюти особам уповноваженим на її перевезення та факт дотримання позивачем вимог норм права, що регулюють порядок вивезення готівки із власних філій в іноземній валюті, може бути супровідна відомість (додаток 7 до Інструкції), супровідний касовий ордер до сумки з валютними цінностями (додаток 8 до Інструкції).

Отже, з огляду на положення п. 3 Глави 1, п. 1 Глави 4 Розділу ІІІ Інструкції з організації інкасації коштів та перевезення валютних цінностей у банківських установах в Україні, п. 32 Правил надання послуг поштового зв'язку, вивезення надлишків та доставка підкріплень готівки між банківськими установами, їх філіями, відділеннями здійснюється власними силами банку (тобто бригадою інкасації підрозділу інкасації банку або уповноваженою особою банку в супроводі осіб, які здійснюють заходи щодо її особистої охорони та/або цінностей, що переміщуються цією особою) або інкасаторами Національного банку, а пересилання національної валюти (крім нумізматичних монет та їх колекцій) та іноземної валюти у внутрішніх поштових відправленнях заборонено в силу прямої норми законодавства.

В той же час, наявні в матеріалах справи докази та пояснення сторін у справі, свідчать про передачу відповідачу для перевезення саме грошових коштів у іноземній валюті в розмірі 30 000 доларів США та 4 000 фунтів стерлінгів.

Отже, передавши відповідачу до пересилки іноземну валюту, позивач порушив вимоги чинного законодавства та умови укладеного з відповідачем договору.

При цьому, відповідно до п. 6.4. договору саме на замовника покладена відповідальність за вміст відправлення, оформлення, упаковку і правильність вказаної адреси.

Як вбачається з матеріалів справи, за фактами нападів на військовослужбовців фельд'єгерського зв'язку, внаслідок яких були викрадені надані позивачем відправлення, комісією, створеною Головним управлінням урядового фельд'єгерського зв'язку Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, було проведені службові розслідування щодо належного виконання службових обов'язків, які завершено складанням Актів службового розслідування № 21 від 15.12.2016, № 13 від 13.08.2018.

Проте, вказані акти є лише внутрішніми документами Головного управління урядового фельд'єгерського зв'язку Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, та не можуть вважатись такими, що встановлюють чи спростовують вину його службових осіб, оскільки відповідно до частини 1 статті 17 Кримінального процесуального кодексу України особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.

Натомість, доказів встановлення у судовому порядку обставин порушення службовими особами відповідача вимог законодавства при виконанні їх службових обов'язків під час доставки відправлення за спірним договором, що мають ознаки кримінального правопорушення, матеріали справи не містять.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч.2 ст.614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків.

Частинами 1, 2 ст. 22 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: - втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); - доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно зі ст.224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Згідно приписів статті 225 Господарського кодексу України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) протиправної поведінки; 2) шкоди; 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою; 4) вини.

За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Чинним законодавством України обов'язок доведення факту наявності порушення відповідача, наявності та розміру понесених збитків, а також причинно-наслідковий зв'язок між правопорушенням і збитками, покладено на позивача.

Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Причинний зв'язок між протиправною поведінкою і збитками є обов'язковою умовою відповідальності. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдані особі, - наслідком такої протиправної поведінки. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов'язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв'язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв'язку.

Таким чином, позивач повинен довести факт заподіяння йому збитків, розмір зазначених збитків та надати докази невиконання зобов'язань та причинно-наслідковий зв'язок між невиконанням зобов'язань та заподіяними збитками. При визначенні розміру збитків, заподіяних порушенням господарських договорів, береться до уваги вид (склад) збитків та наслідки порушення договірних зобов'язань для підприємства. Тоді як відповідачу потрібно довести відсутність його вини у спричиненні збитків позивачу.

Відшкодуванню підлягають збитки, що стали безпосереднім, і що особливо важливо, невідворотним наслідком порушення боржником зобов'язання чи завдання шкоди. Такі збитки є прямими. Збитки, настання яких можливо було уникнути, які не мають прямого причинно-наслідкового зв'язку є опосередкованими та не підлягають відшкодуванню.

Таким чином, протиправна поведінка позивача, який порушив умови договору та вимоги чинного законодавства, не надає йому права вимагати від відповідача відшкодування збитків.

Враховуючи викладене, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, Суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, з покладенням судового збору на позивача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України. Крім того, суд зазначає, що відповідно до п. 14 ст. 129 ГПК України Верховним судом не було здійснено розподіл судових витрат, за подання касаційної скарги відповідачем у справі, а справу № 910/3579/17 скеровано на новий розгляд, а тому судові витрати відповідача за подання касаційної скарги підлягають віднесенню на рахунок позивача при відмові у задоволенні позовних вимог.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Керуючись ст. 13, 73, 74, 76-80, 86, 129, 232, 236-242, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позову Публічного акціонерного товариства "ДЕРЖАВНИЙ ЕКСПОРТНО-ІМПОРТНИЙ БАНК УКРАЇНИ" до Головного управління урядового фельд'єгерського зв'язку державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України про стягнення 901639,10 грн відмовити повністю.

2. Судові витрати покласти на Публічне акціонерне товариство "ДЕРЖАВНИЙ ЕКСПОРТНО-ІМПОРТНИЙ БАНК УКРАЇНИ" (03150, м. Київ, вул. Антоновича, буд. 127; ідентифікаційний код 00032112).

3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "ДЕРЖАВНИЙ ЕКСПОРТНО-ІМПОРТНИЙ БАНК УКРАЇНИ" (03150, м. Київ, вул. Антоновича, буд. 127; ідентифікаційний код 00032112) на користь Головного управління урядового фельд'єгерського зв'язку Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України (01001, м. Київ, вул. Мала Житомирська, 19; ідентифікаційний код 14292513) витрати по сплаті судового збору за подання касаційної скарги в розмірі 16 229 (шістнадцять тисяч двісті двадцять дев'ять) грн 51 коп.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 10.04.2019.

Суддя Г.П. Бондаренко