Ухвала суду № 81042133, 09.04.2019, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

УХВАЛА

про залишення без руху

"09" квітня 2019 р. м ХарківСправа № 922/610/19

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Жигалкіна І.П.

розглянувши матеріали

позовної заяви Приватне АТ "Сєвєродонецьке об'єднання Азот", м. Сєверодонецьк до ТОВ "Вагат-Транс", м. Куп'янськ про стягнення коштів

ВСТАНОВИВ:

ТОВ "Вагат-Транс" 04 березня 2019 року направив на адресу господарського суду Харківської області позов де Відповідачем визначено - Приватне АТ "Сєвєродонецьке об'єднання Азот".

Дослідивши позовні матеріали, суд дійшов висновку, що при зверненні з даним позовом до господарського суду Харківської області позивачем порушено принципи територіальної та виключної підсудності, виходячи з наступного.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 06.03.2019 р. передано матеріали справи № 922/610/19 за позовом ТОВ "Вагат-Транс" до Приватне АТ "Сєвєродонецьке об'єднання Азот" про стягнення коштів за підсудністю до господарського суду Луганської області (61022, м. Харків, проспект Науки, б.5).

09 квітня 2019 року на адресу господарського суду Харківської області повернулись матеріали справи за №922/610/19 з ухвалою господарського суду Луганської області від 26.03.2019р., де суд встановив, що Позивачем за зазначеним позовом є Приватне АТ "Сєвєродонецьке об'єднання Азот", а Відповідачем - ТОВ "Вагат-Транс".

Після повернення матеріалів, суд дослідивши матеріали зазначає наступне .

Вищезазначені матеріали подані з порушенням статті 164 Господарського процесуального кодексу України. Зокрема, позовна заява не містить сплати судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Подані позивачем докази не відповідають вимогам статті 91, частини другої статті 164 ГПК України (копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який заходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення) та приписам пункту 5.27 Державної Уніфікованої системи документації ДСТУ 4163-2003 (відмітка про засвідчення копії документа складається зі слів: “Згідно з оригіналом”, назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії; засвідчуватись повинна кожна сторінка документу з відтиском печатки юридичної особи).

Як вказано у п. 2.21 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 N 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", платіжне доручення на безготівкове перерахування судового збору, квитанція установи банку про прийняття платежу готівкою додаються до позовної заяви (заяви, скарги) і мають містити відомості про те, яка саме позовна заява (заява, скарга, дія) оплачується судовим збором. Водночас відсутність таких відомостей не є підставою для повернення позовної заяви (заяви, скарги), оскільки суд самостійно перевіряє сплату позивачем (заявником, скаржником) належної суми судового збору. (абзац перший підпункту 2.21 пункту 2 із змінами, внесеними згідно з постановою пленуму Вищого господарського суду України від 14.07.2016 р. N 7).

Але суд звертає увагу, що в даному пункті зазначеної постанови пленуму також зазначено: "Відповідні документи подаються до господарського суду тільки в оригіналі; копії, у тому числі виготовлені із застосуванням технічних засобів (фотокопії тощо), цих документів не можуть бути належним доказом сплати судового збору."

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України "Про судовий збір", судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 164 ГПК України, до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов’язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про судовий збір", судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.

Згідно ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до пп. 2 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру розмір судового збору становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Позивач при поданні позовної заяви не надав жодного доказу про сплату судового збору, а отже розмір сплати судового збору за таким позовом повинен бути 3118,52 грн.

Відповідно до ст. 8 Закону України "Про судовий збір", враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім’ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров’ю.

Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Проаналізувавши норми ст. 8 Закону України "Про судовий збір", суд констатує, що Позивачем не надано заяви на відстрочення сплати судового збору.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що згідно з ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Пункт 1 ст. 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду позовом щодо його прав та обов’язків цивільного характеру.

В рішенні Європейського суду з прав людини у справі Креуз проти Польщі, no. 28249/95 від 19.06.2001 зазначено, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв’язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду.

В рішеннях Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України" та від 30.05.2013 у справі "ОСОБА_1 проти України" зазначено, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг; оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.

У даному випадку, необхідність сплати судового збору є певним обмеженням при зверненні до суду, однак таке обмеження є загальним для всіх суб'єктів, яке визначено ГПК України і не може бути визнане обмеженням права доступу до суду розумінні п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Згідно ч. 1 ст. 174 ГПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п’яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Також, суд вважає за доцільне повідомити, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Так суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. Дана позиція висвітлена у ст. 2 ГПК України.

У статті 4 цього Кодексу визначено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Згідно ст. 14 ГПК України, викладено диспозитивність господарського судочинства. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Так, у статті 45 зазначеного Кодексу, визначено поняття сторін в судовому процесі, де частиною першою визначено, що сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу.

У частинах 2 та 3 викладено, що Позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу, а Відповідачами є особи, яким пред'явлено позовну вимогу.

Дослідивши матеріали позовної заяви, які були надані до господарського суду Харківської області 04.03.2019 р. та зареєстровані за вхідним №610/19 вбачається, що позовну заяву виготовлену на бланку Приватного акціонерного товариства "Сєвєродонецьке об'єднання Азот", де визначено самою заявою, як відповідача обрано - Приватне акціонерне товариство "Сєвєродонецьке об'єднання Азот", а позивачем - Товариство з обмеженою відповідальністю "Вагат-Транс" та підписано представником Відповідача, а суму яку заявлено до стягнення у розмірі 207 901,00 грн. у прохальній частині визначено стягнути з Позивача.

Нормою статті 162 Господарського процесуального кодексу України визначено, що саме у позовній заяві ПОЗИВАЧ викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування. А сама позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується ПОЗИВАЧЕМ або його представником або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.

В даному випадку суд не вбачає підстав та можливості прийняти таку позовну заяву до розгляду, як належну та вірно складену відповідно до норм цього Кодексу та зазначає, що оскільки право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується, а суд в свою чергу не позбавляє права на розгляд його справи у господарському суді, залишає даний позов без руху для усунення недоліків.

Суд в свою чергу повідомляє, що ч. 2, 3, 4 ст. 42 ГПК України визначено, що учасники справи зобов'язані: 1) виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; 2) сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; 3) з'являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов'язковою; 4) подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; 5) надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; 6) виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; 7) виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом. У випадку невиконання учасником справи його обов'язків суд застосовує до такого учасника справи заходи процесуального примусу, передбачені цим Кодексом. За введення суду в оману щодо фактичних обставин справи винні особи несуть відповідальність, встановлену законом.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 164, 174, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вагат-Транс" на користь Приватного АТ "Сєвєродонецьке об'єднання Азот"суми штрафу у розмірі 207 901,00 грн. - залишити без руху.

Запропонувати Позивачу по справі надати до суду: - докази сплати судового збору у встановленому законом порядку та розмірі; - належним чином правильно складену відповідно до чинного законодавства та правилам ГПК України позовну заяву з визначенням процесуальних статусів сторін.

Роз'яснити Позивачу необхідність усунення вказаних недоліків в строк не пізніше десяти днів з дня вручення цієї ухвали суду.

Попередити Позивача, що у разі не усунення недоліків позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.

Ухвала оскарженню не підлягає. Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвалу підписано 10 квітня 2019 року.

Суддя ОСОБА_2