Рішення № 81041841, 03.04.2019, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

03.04.2019Справа № 910/1204/19

Господарський суд міста Києва у складі:

судді: за участю секретаря:Данилової М.В. Бордунової К.Е. за участю представників сторін: від позивача: Костерний Д.О.; від відповідача: не з'явилися.

за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю «Транспортно-експедиторське підприємство «Вертикаль» до проАкціонерне товариство «Українська залізниця» стягнення грошових коштів

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

01.02.2019 р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Транспортно-експедиторське підприємство «Вертикаль» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення грошових коштів у розмірі 25 173,96 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов'язання за Договором про надання послуг № 07244/ЦТЛ-2018 від 07.02.2018 р., зокрема, в порушення умов вищезазначеного договору неправомірно списав з особового рахунку Позивача грошові кошти у загальному розмірі 25 173,96 грн., а саме: плату за користування вагонами у розмірі 20 531,88 грн. з ПДВ; плату за маневрову роботу у розмірі 929,40 грн. з ПДВ; плату за пробіг вагонів у розмірі 3 712,68 грн. з ПДВ.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 07.02.2019 року відкрито провадження по справі № 910/1204/19, вирішено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Розгляд справи призначено на 27.02.2019 року.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 18.02.2019 р. повідомлено сторони, що у зв'язку з направленням судді Данилової М.В. на підвищення кваліфікації до Національної школи суддів України, розгляд справи № 910/1204/19, призначений на 27.02.2019 р. не відбудеться, призначено розгляд справи на 06.03.2019 року.

19.02.2019 року Позивач подав до господарського суду міста Києва Заяву № 150 від 18.02.2019 року про зменшення позовних вимог по справі у зв'язку з виявленням Позивачем часткового повернення Відповідачем на особовий рахунок Позивача грошових коштів у розмірі 2 186,64 грн. з ПДВ, та просить суд стягнути з Відповідача грошові кошти у розмірі 22 987,32 грн.

26.02.2019 року через відділ діловодства суду від Відповідача надійшов відзив на позовну заяву № ДН-4-2/937 від 25.02.2019 року, у якому просив суд у задоволені позовних вимог відмовити.

05.03.2019 року через відділ діловодства суду від Позивача надійшла відповідь на відзив №198 від 05.03.2019 року, у якій позивач просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.03.2019 року судове засідання у справі № 910/1204/19 відкладено на 21.03.2019 року.

У судовому засіданні 21.03.2019 року судом на підставі ч. 2 ст. 216 ГПК України оголошено перерву на 03.04.2019 року

Представник відповідача в судове засідання 03.04.2019 року не з'явився.

Представник Позивача у судовому засіданні 03.04.2019 року позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

07.02.2018 р. між Публічним акціонерним товариством «Українська залізниця» (надалі - Перевізник, Відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Транспортно-експедиторське підприємство «Вертикаль» (надалі - Замовник, Позивач) укладено Договір № 07244/ЦТЛ-2018 про надання послуг (надалі - Договір).

27.11.2018 р., на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 31.10.2018 р. № 938 «Деякі питання акціонерного товариства «Українська залізниця», проведена державна реєстрація зміни найменування Відповідача з Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» на Акціонерне товариство «Українська залізниця».

Відповідно до п. 1.1. Договору його предметом є здійснення перевезень вантажів, надання вантажного вагону для перевезення, та інших послуг, пов'язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) надання перевізником замовнику послуг, пов'язаних з організацією та перевезенням вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) і проведення розрахунків за ці послуги.

Умовами п. 1.3 Договору передбачено, що надання послуг за цим Договором може підтверджуватися залізничною накладною, накопичувальною карткою, зведеною відомістю та іншими документами.

За цим Договором замовник зобов'язаний надавати або організовувати надання місячних замовлень на перевезення відповідно до Правил планувань перевезень вантажів через АС «Месплан» (п. 2.1.1. договору).

За три доби до дати навантаження вагонів проставляти або організовувати поставляння електронної заявки на подачу вантажних вагонів відповідно до плану перевезень (п. 2.1.2).

Умовами п. 2.1.6 Договору передбачено, що замовник зобов'язаний оплачувати перевізнику послуги, пов'язані з організацією та перевезенням вантажів та інші надані послуги з сум внесеної передоплати за кодом платника.

Замовник зобов'язаний самостійно визначати розмір попередньої оплати та періодичність її внесення на підставі діючих тарифів та умов цього договору, при цьому зобов'язаний враховувати обсяг запланованих перевезень, вагонообігу, термін перебування вагону за межами України та інших послуг перевізника (п. 2.1.6.1 договору).

Замовник зобов'язаний відшкодувати перевізнику витрати, пов'язані із затримками вагонів, контейнерів і вантажів, що виникли на станціях залізниць України, через: неправильне оформлення відправниками перевізних документів; недодання до накладної документів, необхідних для виконання митних, санітарних та інших правил чи невірне їх оформлення; перевірку вантажів перевізником (маси вантажу), митними та іншими державними органами контролю; недостатність грошових коштів та закриття коду платника; інші причини, що не залежать від перевізника, а також нести відповідальність за затримки вантажів на підходах до станції призначення та здійснювати оплату платежів, пов'язаних з цими затримками. Оплата вказаних послуг здійснюється шляхом списання з сум внесеної передоплати за кодом платника (пункт 2.1.7).

Перевізник зобов'язується розглядати замовлення замовника на перевезення вантажів. Узгоджувати замовлення замовника на перевезення вантажів у вагонах замовника. Узгоджувати, у разі можливості, замовлення замовника на перевезення вантажів у вагонах перевізника (п. 2.3.1 договору).

Пунктом 2.3.2. Договору встановлено, що перевізник зобов'язується приймати до перевезення вантажів у вагонах (контейнерах) замовника або у вагонах (контейнерах) перевізника, надавати вагони (контейнери) перевізника для навантаження вантажів згідно із затвердженими планами і заявками замовника згідно інформації АС «Месплан», доставляти вантаж до станції призначення та видавати його одержувачу, надавати додаткові послуги, пов'язані з перевезенням вантажів, перелік яких зазначається в додатках до цього договору.

Позивач зазначає, що ним, як Замовником по Договору, надано, а Відповідачем (Перевізником) погоджено місячне замовлення на перевезення вантажів на липень місяць 2018 р. по залізничній станції Заставна Відповідача. Відповідно до електронних заявок Позивача на подачу порожніх вагонів на станцію Заставна у липні місяці 2018 р., які погоджені Відповідачем, Позивач просив подати порожні вагони у наступних об'ємах на вказані дати: на 22.07.2018 р. - 5 порожніх вагонів, на 23.07.2018 р. - 5 порожніх вагонів, на 26.07.2018 р. - 5 порожніх вагонів, на 27.07.2018 р. - 5 порожніх вагонів, на 29.07.2018 р. - 5 порожніх вагонів, на 30.07.2018 р. - 5 порожніх вагонів. Такий кількісний та часовий розподіл подачі порожніх вагонів до місця навантаження зумовлений часом, який необхідно витратити для виконання вантажних операцій з даними вагонами.

31.07.2018 р. в 13-00 год. на залізничну станцію Заставна Відповідача прибули порожні вагони № 95387411 (накладна № 39202254), № 95613360 (накладна № 39170568), № 95614376 (накладна № 39170584), № 95644357 (накладна № 39190350), № 95647079 (накладна № 39190269), № 95648572 (накладна № 39170683), № 95753927 (накладна № 39190384), № 95760930 (накладна № 39170691), № 95793055 (накладна № 39190426), які є власністю АТ «Укрзалізниця». Тобто, Відповідач узгоджені заявки на подачу порожніх вагонів до місця навантаження (графік подачі вагонів) не виконав, 9 (дев'ять) порожніх вагонів одночасно були подані Відповідачем на залізничну станцію Заставна із запізненням лише 31.07.2018 р. о 13:00 год.

При цьому, про прибуття порожніх вагонів № 95793055, № 95760930, № 95753927, № 95648572, № 95647079, № 95644357, № 95614376 на станцію Заставна Позивач дізнався тільки о 17:05 год. 31.07.2018 р., про прибуття порожніх вагонів № 95613360, № 95387411 дізнався о 13:10 год. 31.07.2018 р., тоді як час початку затримки усіх 9 (дев'яти) вагонів з вини Позивача значиться 13:15 год. 31.07.2018 р. Тобто, порожні вагони із запізненням були подані Відповідачем під навантаження на станцію Заставна 31.07.2018 р. о 13:00 год. та відразу о 13:15 год. були безпідставно поставлені на затримку з вини Позивача

Позивач вказує, що як доказ матеріальної відповідальності Позивача та підстава для нарахування, списання Відповідачем з особового рахунку Позивача плати за користування вагонами та їх зберігання є складений в односторонньому порядку станцією Заставна акт загальної форми про затримку вагонів № 48 від 31.07.2018 р. При цьому даний акт загальної форми є неналежним доказом вини Позивача та підставою для його матеріальної відповідальності, представник Позивача 31.07.2018 р. не викликався станцією Заставна для складення та підписання даного акту. Копію акта загальної форми № 48 від 31.07.2018 р. та інших документів, які стали підставою для нарахування та списання грошових коштів з особового рахунку Позивача, були надані Позивачу супровідним листом від 09.10.2018 р. № МЮ-5229/П-5-2018 регіональної філії «Львівська залізниця» Відповідача лише у жовтні місяці 2018 р. на підставі вимог Позивача від 06.08.2018 р. № 363, № 501 від 20.09.2018 р.

За твердженнями Позивача зазначення в акті загальної форми № 48 від 31.07.2018 р. щодо підстави початку затримки спірних вагонів на відсутність плану навантаження та письмову вимогу відправника від 31.07.2018 р. є безпідставними у зв'язку з тим, що:

1) відсутність плану навантаження на серпень місяць 2018 р. стало наслідком його відхилення по невідомим причинам самим же Відповідачем, що підтверджується доданим до позову витягом з особового кабінету ТОВ «ТЕП «Вертикаль» Автоматизованої системи документообігу замовлень на перевезення вантажів та формування планів (АС «Месплан);

2) посилання на лист (вимогу) відправника від 31.07.2018 р. є неправомірним, адже такого листа ТОВ «ТЕП «ВЕРТИКАЛЬ» на станцію Заставна не надавало, Відповідач його копію до матеріалів справи не надав.

06.08.2018 р. з Переліку філії «Єдиний розрахунковий центр залізничних перевезень» ПАТ «Укрзалізниця» № 20180804 від 04.08.2018 р. Позивач дізнався, що Відповідач передчасно у добу 04.08.2018 р. безпідставно, безакцептно, без надання Позивачу будь-якої можливості виразити свої зауваження щодо відомості № 04080034 плати за користування вагонами на суму 17 109,90 грн. без ПДВ та відомості № 04080033 плати за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу за 04.08.2018 р. на суму 774,50 грн. без ПДВ, встановити всі обставини нарахування спірних платежів та довести неправомірність дій станції Заставна, списано з особового рахунку Замовника плату за користування вагонами у розмірі 20 531,88 грн. з ПДВ, плату за маневрову роботу у розмірі 929,40 грн. з ПДВ.

Крім цього, Позивач зазначає, що 06.08.2018 р. станцією Заставна неправомірно нараховані та в односторонньому порядку стягнуті кошти за пробіг вагонів №№ 95614376, 95613360 за накопичувальною карткою № 06080057 у сумі 3 712,68 грн. з ПДВ.

Таким чином, загальний розмір грошових коштів, які були неправомірно списані Відповідачем з особового рахунку Позивача становить 25 173,96 грн., з огляду на що Позивач звернувся з позовною заявою до господарського суду міста Києва про стягнення даних грошових коштів з Відповідача.

19.02.2019 р. Позивач подав до господарського суду міста Києва Заяву № 150 від 18.02.2019 р. про зменшення позовних вимог по справі та просить суд стягнути з Відповідача грошові кошти у розмірі 22 987,32 грн. Дана заява обґрунтована виявленням Позивачем часткового повернення Відповідачем на особовий рахунок Позивача грошових коштів у розмірі 2 186,64 грн. з ПДВ, які були списані з рахунку Позивача на підставі вказаної вище накопичувальної картки № 06080057.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Ст. 129 Конституції України унормовано, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.ч. 1-4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.

За приписами ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 79 Господарського процесуального кодексу України).

Будь-які подані учасниками процесу докази підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України визначає, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно ч. 1, ч. 4 ст. 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Згідно ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Ст. 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Дослідивши зміст Договору про надання послуг № 07244/ЦТЛ-2018 від 07.02.2018 р., який укладений між сторонами, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є змішаним договором, який поєднує в собі риси договору перевезення та договору про надання послуг.

Згідно ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Відповідно до ст. 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Відповідно до ч.ч 1, 2 ст. 307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов'язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.

Згідно з ч. 1 ст. 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Відповідно до п. 2 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457, Статут залізниць України (далі - Статут) визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під'їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту.

Відповідно до п. 7 Статуту залізниць України, залізниці здійснюють перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти між станціями, відкритими для виконання відповідних операцій. Станції здійснюють операції, пов'язані з перевезенням пасажирів, багажу і вантажобагажу з прийняттям видачею вантажів вагонними, дрібними відправками та в контейнерах, а за договорами з відправниками та одержувачами - їх навантаження і вивантаження. Станції можуть відкриватися для проведення усіх або окремих операцій.

Відповідно до п. 17 Статуту залізниць України, перевезення вантажів залізничним транспортом організовуються на договірних засадах. Форма договору про організацію перевезень вантажів встановлюється Правилами. Для забезпечення виконання договірних зобов'язань здійснюється місячне планування перевезень. Умови та порядок організації перевезення в усіх видах сполучення визначаються Правилами. Порядок розроблення, термін подання заявок, затвердження планів та облік виконання перевезень вантажів встановлюються Правилами.

Відповідно до п. 18 Статуту залізниць України місячне планування перевезення вантажів здійснюється залізницями відправлення на основі поточних або довгострокових договорів про організацію перевезення вантажів та замовлень відправників.

Як вбачається з матеріалів справи, 31.07.2018 р. о 13:00 год. на замовлення Позивача на перевезення вантажів у вагонах Перевізника (Акціонерного товариства «Українська залізниця»), останнім було подано на залізничну станцію Заставна під навантаження власні порожні вагони № 95387411 (накладна № 39202254), № 95613360 (накладна № 39170568), № 95614376 (накладна № 39170584), № 95644357 (накладна № 39190350), № 95647079 (накладна№ 39190269), № 95648572 (накладна № 39170683), № 95753927 (накладна № 39190384), № 95760930 (накладна № 39170691), № 95793055 (накладна № 39190426).

При цьому, згідно письмових пояснень Позивача, останнім було подано Відповідачу електронні заявки на подачу порожніх вагонів на станцію Заставна у липні місяці 2018 р., які погоджені Відповідачем. Позивач просив подати порожні вагони у наступних об'ємах на вказані дати: на 22.07.2018 р. - подати 5 порожніх вагонів, на 23.07.2018 р. - подати 5 порожніх вагонів, на 26.07.2018 р. - подати 5 порожніх вагонів, на 27.07.2018 р. - подати 5 порожніх вагонів, на 29.07.2018 р. - подати 5 порожніх вагонів, на 30.07.2018 р. - подати 5 порожніх вагонів. Згідно письмових пояснень Позивача такий кількісний та часовий розподіл подачі порожніх вагонів до місця навантаження зумовлений часом, який необхідно витратити для виконання вантажних операцій з даними вагонами.

У свою чергу Відповідач зазначений вище графік подачі порожніх вагонів під навантаження на станцію Заставна не виконав, 9 (дев'ять) спірних порожніх вагонів були подані Відповідачем на станцію Заставна із запізненням лише 31.07.2018 р. о 13:00 год. За твердженням Позивача, така подача вагонів є неналежним виконанням Відповідачем п. 2.3.2 Договору, яким передбачено, що перевізник зобов'язується надавати вагони (контейнери) перевізника для навантаження вантажів згідно із затвердженими планами і заявками замовника згідно інформації АС «Месплан».

Відповідач, вказані вище твердження Позивача, викладені ним у позові та доповненнях по справі не спростував, доказів протилежного суду не надав.

Відповідно до Переліку філії «Єдиний розрахунковий центр залізничних перевезень» ПАТ «Укрзалізниця» № 20180804 від 04.08.2018 р. з особового рахунку Позивача з посиланням на акти загальної форми станції Заставна № 48 від 31.07.2018 р. та № 49 від 03.08.2018 р. про затримку вагонів, Відповідачем списані грошові кошти на загальну суму 21 461,28 грн. з ПДВ відповідно до відомості № 04080034 плати за користування вагонами та відомості № 04080033 плати за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу за 04.08.2018 р.

П. 129 Статуту залізниць передбачені обставини, які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, що засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Так, залізниця зобов'язана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені вище обставини або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник вантажу, багажу чи вантажобагажу. В усіх інших випадках обставини, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу і вантажобагажу і які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актами загальної форми. Порядок складання комерційних актів та актів загальної форми встановлюється Правилами.

Судом встановлено, що за період з 31.07.2018 р. по 03.08.2018 р. Відповідачем складено акти загальної форми №№ 48, 49 про віднесення на відповідальність вантажовласника затримки вагонів на станції Заставна Львівської залізниці в очікуванні подачі під вантажні операції з вини клієнта.

Положеннями п. 3 Правил користування вагонами та контейнерами (далі - Правила), облік часу користування вагонами і контейнерами та нарахування плати за користування ними провадиться на станції відправлення та призначення за "відомістю плати за користування вагонами (контейнерами)" форми ГУ-46, яка складається на підставі "пам'яток про користування вагонами (контейнерами)" форми ГУ-45, "актів про затримку вагонів" форми ГУ-23а, "актів загальної форми ГУ-23".

Пунктом 8 цих Правил передбачено, що у разі затримки вагонів на станції з причин, які залежать від вантажовласника, складається акт загальної форми, який підписується представниками станції і вантажовласника. В акті зазначається час початку та закінчення затримки вагонів та їх номери.

Тобто, акт загальної форми складається у разі затримки вагонів на станції та підписується представниками станції і вантажовласника.

Згідно з п. 3 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 р. № 334 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 08.07.2002 р. за № 567/6855, акти загальної форми складаються для засвідчення обставин, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу та вантажобагажу і можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, зокрема, відмови вантажовласника від підписання: облікової картки виконання плану перевезень вантажів, накопичувальної картки, відомості плати за користування вагонами (контейнерами).

Відповідно до абз. 5 п. 60 Інструкції з ведення станційної комерційної звітності, затвердженої наказом Укрзалізниці від 04.06.2003 №147-Ц, жодна із сторін не має права відмовитися від підпису акта загальної форми. У разі незгоди із змістом акта сторона може викласти свою думку. У випадку відмови від підпису акта представників відправника (одержувача) акт підписується особами, що брали участь у його складанні. При цьому, у акті робиться відмітка про пред'явлення акта на підпис представнику відправника (одержувача) та про його відмову від підпису акта. Ця відмітка також засвідчується підписами осіб, що брали участь у складанні акта.

Тобто, відмітка, яка передбачена абз. 5 п. 60 Інструкції з ведення станційної комерційної звітності, мала бути зроблена про наступні дві обставини (факти): пред'явлення акта на підпис конкретному представнику відправника (одержувача), та про його (представника) відмову від підпису акта.

Натомість, акти загальної форми станції Заставна № 48 від 31.07.2018 р. № 49 від 03.08.2018 р. на затримку вагонів зі сторони Відповідача підписані комерційним агентом ОСОБА_4, начальником станції ОСОБА_5, та не містять підпису представника Позивача. Отже, дані акти про затримку вагонів не були підписані представником Позивача, що є порушенням пункту 8 Правил користування вагонами і контейнерами.

В акті загальної форми № 48 від 31.07.2018 р. вказано, що він складений у присутності менеджера ОСОБА_6, при цьому даний акт не містить підпису даної особи, що є порушенням п. 8 Правил користування вагонами і контейнерами. Також даний акт загальної форми та акт № 49 від 03.08.2018 р. не містять відміток, яка передбачена абз. 5 п. 60 Інструкції з ведення станційної комерційної звітності, про пред'явлення цих актів загальної форми на підпис конкретному представнику Позивача та про його відмову від підпису актів.

Таким чином, акти загальної форми станції Заставна № 48 від 31.07.2018 р., № 49 від 03.08.2018 р. на затримку вагонів, які стали підставою для списання грошових коштів з особового рахунку Позивача, були складені з порушенням Правил користування вагонами і контейнерами, оскільки не містять підписів представника Позивача.

Враховуючи те, що наявні в матеріалах справи акти загальної форми всупереч п. 8 Правил користування вагонами і контейнерами підписані лише представниками залізниці, що виключає об'єктивність даних актів, вони не можуть слугувати належним доказом підтвердження викладених в них обставин. Доказів виклику представника Позивача для підписання актів на віднесення відповідальності вантажовласника, в порядку, визначеному Правилами користування вагонами і контейнерами, Відповідач не надав.

Враховуючи вищевикладене, перелічені вище односторонньо підписані акти загальної форми не можуть вважатись належним доказом та підставою для нарахування, списання Відповідачем плати за користування вагонами, оскільки підставою для матеріальної відповідальності вантажовідправника чи вантажоодержувача у вигляді плати за користування вагонами можуть бути тільки акти загальної форми, складені та підписані представниками станції і вантажовласника.

Відповідно до ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Як вже вказувалось судом, однією з підстав для складання актів загальної форми ГУ-23 є затримка вагонів на станції призначення з причин, які залежать від вантажовласника. Однак в матеріалах справи відсутні належні докази того, що затримка вагонів відбулась саме з причин, які залежали від Позивача або з його вини, оскільки акти загальної форми №№ 48, 49, які б мали це засвідчувати, складені з порушенням вимог Правил користування вагонами.

Судом встановлено, що відповідно до акта загальної форми № 48 від 31.07.2018 р. підставою для затримання спірних порожніх вагонів з вини Позивача слугували дві обставини: 1) відсутність плану навантаження; 2) письмова вимога відправника від 31.07.2018 р.

З приводу першої обставини затримки вагонів «відсутність плану навантаження» господарський суд встановив наступне.

Відповідно до абз. 5 п. 2.2. Правил планування перевезень вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 09.12.2002 р. № 873 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 29.12.2002 р. за №1030/7318, залізниця може відмовити у прийманні замовлення на перевезення вантажів за відсутності у неї технічних або технологічних можливостей для здійснення перевезень з повідомленням про це відправника через начальника станції.

Місячний план навантаження (замовлення на перевезення) на серпень 2018 р. по станції Заставна поданий Позивачем на погодження Відповідачу, тобто фізично був наявний, що підтверджується доданим Позивачем витягом з особового кабінету ТОВ «ТЕП «Вертикаль» Автоматизованої системи документообігу замовлень на перевезення вантажів та формування планів (АС «Месплан). При цьому, відсутність погодженого Відповідачем плану навантаження на серпень місяць 2018 р. стало наслідком його відхилення по невідомим причинам самим же Відповідачем.

Відповідно до обставин справи, Позивач не отримував від Відповідача жодного письмового повідомлення через начальника станції Заставна про те, що станція Заставна відмовляє Позивачу у прийманні його замовлення на перевезення вантажів (план навантаження) на серпень місяць 2018 р. із зазначених причин такої відмови.

Відповідач, вказані вище обставини не спростував, доказів протилежного суду не надав.

З приводу другої обставини затримки вагонів «письмова вимога відправника від 31.07.2018 р.» господарський суд встановив наступне.

Посилання Відповідача в акті загальної форми № 48 від 31.07.2018 р. на лист (вимогу) відправника від 31.07.2018 р. є безпідставним, адже такий лист Позивач (ТОВ «ТЕП «Вертикаль») на станцію Заставна не подавав, його копію Відповідач суду не надав та протилежного не спростував.

Таким чином, причини затримки вагонів, викладені в акті загальної форми № 48 від 31.07.2018 р., не відповідають дійсності.

Господарським судом також встановлено, що твердження Відповідача про нез'явлення представника Позивача на станцію Заставна для підпису паперових відомостей № 04080033, № 04080034 у добу 04.08.2018 р., про що станцією складений акт загальної форми № 50 від 04.08.2018 р., не підтверджено жодним належним доказом.

Згідно з п. 3 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 р. № 334 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 08.07.2002 р. за № 567/6855, акти загальної форми складаються для засвідчення обставин, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу та вантажобагажу і можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, зокрема, відмови вантажовласника від підписання: облікової картки виконання плану перевезень вантажів, накопичувальної картки, відомості плати за користування вагонами (контейнерами).

Судом встановлено, що складення станцією Заставна акта загальної форми № 50 від 04.08.2018 р. про факт нез'явлення вантажовласника на станцію Заставна для підпису відомостей № 04080033, № 04080034 не передбачено вказаними вище Правилами, адже акт складається для засвідчення обставини відмови представника від підписання відомості, що є відмінною подією та поняттям від нез'явлення представника на станцію для підписання відомості.

Вказуючи на обставину нібито не з'явлення представника Позивача для підпису паперових відомостей № 04080033, № 04080034, акт загальної форми № 50 від 04.08.2018 р. не містить прізвища, ім'я та по-батькові особи, яка нібито викликалась для підпису документів; відомостей про місце, день та час, на який викликалась особа; за допомогою чого викликався представник Позивача; яким доказом підтверджується те, що конкретна особа Позивача викликалась для підпису документів.

Також Відповідачем не підтверджено жодним належним доказом його твердження щодо прибуття на станцію Заставна 04.08.2018 р. неуповноваженого менеджера Позивача.

Відповідно до Переліку філії «Єдиний розрахунковий центр залізничних перевезень» ПАТ «Укрзалізниця» № 20180806 від 06.08.2018 р. з особового рахунку Позивача також списані грошові кошти на суму 3 712,68 грн. з ПДВ відповідно до накопичувальної картки № 06080057 від 06.08.2018 р. як плата за пробіг вагонів №№ 95614376, 95613360.

Сума, нарахована за пробіг трьох вагонів, зазначених в накопичувальній картці № 06080057, розрахована з порушенням вимог п. 2.1.16 Договору, відповідно до якого, у разі відмови Замовника від раніше замовлених спеціалізованих вагонів Перевізника, що прибули на станцію навантаження, Замовник письмово повідомляє станцію про відмову та сплачує плату за пробіг цих вагонів від станції, з якої вони були відправлені, до станції навантаження.».

Відповідно до абз. 4 п. 58 Інструкції з ведення станційної комерційної звітності, затвердженої наказом Укрзалізниці від 04.06.2003 р. № 147-Ц, всі екземпляри накопичувальних карток підписуються товарним касиром станції та уповноваженим представником платника. На право підпису у представника повинно бути доручення. В разі відмови представника підприємства від підпису накопичувальної картки, оформляється акт загальної форми ГУ-23. У цьому випадку у накопичувальній картці робиться відмітка про складання акту.

У даному випадку, в порушення абз. 4 п. 58 Інструкції з ведення станційної комерційної звітності, накопичувальна картка № 06080057 від 06.08.2018 р. не містить відмітки про складення відповідного акта загальної форми про відмову представника Позивача від підпису даної картки.

Під час розгляду справи, Позивач подав до суду Заяву № 150 від 18.02.2019 р. про зменшення позовних вимог у зв'язку з виявленням Позивачем часткового повернення Відповідачем на особовий рахунок Позивача грошових коштів у розмірі 2 186,64 грн. з ПДВ, які були списані за пробіг вагонів на підставі накопичувальної картки станції Заставна № 06080057 від 06.08.2018 р. З урахуванням часткового повернення Відповідачем грошових коштів на особовий рахунок Позивача у розмірі 2 186,64 грн., позовні вимоги Позивача до Відповідача становлять 22 987,32 грн.

Дослідивши усі обставини та надавши оцінку зібраним у справі доказам в їх сукупності, врахувавши принцип диспозитивності та змагальності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог Позивача до Відповідача про стягнення 22 987,32 грн., які були безпідставно списані Відповідачем з особового рахунку Позивача в межах правовідносин сторін за Договором, в повному обсязі.

Відповідно до матеріалів справи, твердженням Відповідача про те, що повідомлення про прибуття спірних вагонів у забезпечення заявок на навантаження було надано станцією Заставна по телефону відповідальному представнику вантажовідправника ТОВ «ТЕП «Вертикаль» ОСОБА_6, не підтверджено жодним належним доказом по справі та, не відповідає дійсності.

Зокрема, відповідно до графи 49 «Відмітки залізниці» залізничних накладних №№ 39202254, 39170568, 39170584, 39190350, 39190269, 39170683, 39190384, 39170691, 39190426 зазначено час повідомлення одержувача (Позивач) про прибуття порожніх вагонів, а саме:

1) про прибуття порожніх вагонів №№ 95793055, 95760930, 95753927, 95648572, 95647079, 95644357, 95614376 Позивача повідомлено тільки о 17:05 год. 31.07.2018 р., тобто, подача Відповідачем даних вагонів відбулося після закінчення звітного планового місяця липня 2018 р. (17:00 год. 31.07.2018 р. є закінченням звітного липня місяця 2018 р.), у який Відповідачем завчасно мали бути подані вагони.

Відповідно до абз. 2 п. 6.2 Правил планування перевезень вантажів, затверджених наказом Мінтрансу України від 09.12.2002 р. № 873 та зареєстрованих в Мінюсті України від 29.12.2002 р. за № 1030/7318, звітна доба - це час із 17 години 01 хвилини однієї доби до 17 години 00 хвилин наступної доби.

2) про прибуття порожніх вагонів №№ 95613360, 95387411 Позивача повідомлено о 13:10 год. 31.07.2018 р., тоді як час початку затримки цих вагонів з вини Позивача значиться 13:15 год. 31.07.2018 р. Тобто, дані вагони із запізненням були подані Відповідачем під навантаження на станцію Заставна 31.07.2018 р. о 13:00 год. та відразу безпідставно поставлені на затримку з вини Позивача о 13:15 год.

При цьому, фактично прибуття порожніх вагонів № 95613360, № 95387411 відбулось за 4 (чотири) години до закінчення звітного планового липня місяця 2018 р., у зв'язку з чим завантажити їх до 17:00 год. звітної доби 31.07.2018 р. у Позивача об'єктивно не було можливості, так як потрібно було виконати наступні послідовні вантажні операції: перевірити масу тари цих порожніх вагонів (зтарувати), подати локомотивом залізниці порожні вагони до місця навантаження, провести навантаження порожніх вагонів вантажем, провести зважування вагонів з вантажем.

Відповідач, вказані вище обставини не спростував, доказів протилежного суду не надав.

Щодо посилань Відповідача на п. 6 Правил користування вагонами і контейнерами, як підтвердження правомірності нарахування Позивачу плати за користування вагонами, господарський суд зазначає наступне.

Відповідно до правового змісту даного пункту Правил, мова йде про порожні вагони, які належать підприємствам, організаціям, портам, установам і громадянам, та орендовані ними.

При цьому, п. 1 Правил користування вагонами і контейнерами передбачено, що Правила користування вагонами і контейнерами визначають порядок і умови користування вагонами і контейнерами: парку залізниць України; парку залізниць інших держав; які належать підприємствам, організаціям, портам, установам і громадянам, а також орендовані ними (за час затримки на коліях залізниць загального користування).

Відповідно до обставин справи та залізничних накладних №№ 39202254, 39170568, 39170584, 39190350, 39190269, 39170683, 39190384, 39170691, 39190426 (графа 20), спірні порожні вагони №№ 95793055, 95760930, 95753927, 95648572, 95647079, 95644357, 95614376, 95613360, 95387411 є власністю філії «Центр транспортної логістики» ПАТ «Укрзалізниця», тобто, є вагонами Відповідача. Отже, посилання Відповідача п. 6 Правил користування вагонами і контейнерами є помилковим.

Вказані вище обставини спростовують твердження Відповідача про правомірність нарахування Позивачу плати користування вагонами у розмірі 20 531,88 грн. з ПДВ з моменту прибуття вагонів на станцію саме з 13:15 год. 31.07.2018 р. з вини Позивача.

Щодо посилання Відповідача на п. 2.1.16. Договору, господарський суд зазначає наступне.

П. 2.1.16 даного Договору передбачено, що Замовник зобов'язаний приймати вагони, які подані за заявкою Замовника. Відмова Замовника від прийняття вагонів допускається лише у випадках, якщо виключається можливість використання Замовником вагонів під перевезення вантажу внаслідок їх технічної або комерційної непридатності, на підставі відповідних документів (форми ГУ-23, ВУ-23).

Відповідно до обставин справи, не існувало випадків, при яких виключається можливість використання Замовником (Позивачем) порожніх вагонів під перевезення вантажу внаслідок їх технічної або комерційної непридатності. Отже, Позивач не зобов'заний був подавати Відповідачу письмове повідомлення про відмову від спірних порожніх вагонів, як про це вказує Відповідач. При цьому, даним пунктом Договору не визначено і терміну, протягом якого Позивач зобов'язаний подавати Відповідачу повідомлення про відмову від вагонів.

Судом також встановлено, що посилання Відповідача на власне розпорядження № ЦМ-15/386 від 26.09.2017 р. є безпідставним, адже копію такого розпорядження Відповідач суду не надав, дане розпорядження не є нормативним актом, а являється внутрішнім документом Відповідача, який не створює жодних обов'язків для Позивача (Замовника), як сторони Договору.

Суд зазначає, що враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 р. № 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 р. № 3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України no. 4241/03 від 28.10.2010 р. Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.

У відповідності з п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 ГПК України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 ГПК України).

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (ч. 8 ст. 80 ГПК України).

Таким чином, Відповідачем не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в своїй письмових поясненнях (відзиві на позовну заяву, додаткових поясненнях по справі).

Керуючись ст.ст. 73, 86, 129, 219, 233, 236, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити

2. Стягнути з Акціонерного товариство «Українська залізниця» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортно-експедиторське підприємство «Вертикаль» грошові кошти у розмірі 25 173,96 грн., та судовий збір - 1 921 грн.

3.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 10.04.2019р.

Суддя М.В. Данилова