Рішення № 81041796, 04.04.2019, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.04.2019 Справа №914/132/19

Господарський суд Львівської області у складі судді Гутьєвої В.В.,

при секретарі Малюшевській І.Є.,

розглянувши в засіданні матеріали справи за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Виробниче об’єднання Волинь-Бетон”, м. Здолбунів

до відповідача: Акціонерного товариства “Українська залізниця” в особі Регіональної філії “Львівська залізниця”, м. Львів

про стягнення 146 439,30 грн. штрафу за несвоєчасну доставку вантажів

за участю представників:

від позивача: не з’явився

від відповідача: ОСОБА_1 - адвокат

Представнику відповідача роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст. ст. 38, 42, 43 ГПК України. Заяв про відвід судді не надходило. Проводилася технічна фіксація судового засідання.

ВСТАНОВИВ:

Суть заяви: Позов заявлено Товариством з обмеженою відповідальністю “Виробниче об’єднання Волинь-Бетон” до Акціонерного товариства “Українська залізниця” в особі Регіональної філії “Львівська залізниця” про стягнення 146 439,30 грн. штрафу за несвоєчасну доставку вантажів.

Ухвалою суду від 25.01.2019 відкрито провадження у справі № 914/132/19 за правилами загального позовного провадження, підготовче судове засідання призначено на 19.02.2019. Розгляд справи відкладався з підстав, викладених в ухвалі суду від 19.02.2019. Підготовче засідання суду відкладено на 11.03.2019. 11.03.2019 закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 04.04.2019.

04.04.2019 представник позивача в судове засідання не з’явився, хоч належно був повідомлений про час та місце розгляду справи судом за адресою вказаною у позовній заяві, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення, що долучені до матеріалів справи, подав на адресу суду клопотання про проведення підготовчого засідання без участі представника позивача. Під час виготовлення повного тексту рішення 08.04.2019 року від позивача надійшло клопотання про проведення судового засідання без участі представника позивача.

Згідно з прохальною частиною позовної заяви позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 146 439,30 грн., витрати на професійну правничу допомогу адвоката 8 000,00 грн. та судовий збір в розмірі 2 196,60 грн.

04.04.2019 представник відповідача в судове засідання з’явилася, щодо позовних вимог заперечила, з підстав, наведених у відзиві на позовну заяву, поданому на адресу суду 14.02.2019.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, повно та об’єктивно дослідивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

Протягом травня - листопада 2018 року відповідач, Акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Південно-західна залізниця», здійснював доставку вантажів на станцію призначення - Здолбунів, Костопіль, Дубно, Ківерці, Сарни, Радивилів, Рівне, Рафалівка та Рокитне-Волинське, одержувачем якого є позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробниче об’єднання «Волинь - Бетон», за наступними залізничними накладними: № 38183810 від 26.05.2018 року, № 38183802 від 26.05.2018 року, № 38073466 від 19.05.2018 року, № 38272548 від 01.06.2018 року, № 38363255 від 07.06.2018 року, № 38420600 від 10.06.2018 року, № 38613105 від 22.06.2018 року, № 38636395 від 22.06.2018 року, № 38672739 від 25.06.2018 року, № 38672812 від 25.06.2018 року, № 38672747 від 25.06.2018 року, № 38857058 від 07.07.2018 року, № 38846242 від 07.07.2018 року, № 38857033 від 07.07.2018 року, № 39008925 від 16.07.2018 року, № 39122569 від 23.07.2018 року, № 39429519 від 11.08.2018 року, № 39728969 від 30.08.2018 року, № 39759733 від 31.08.2018 року, № 35403625 від 14.10.2018 року, № 35403674 від 13.10.2018 року, № 37984572 від 14.05.2018 року, № 38174595 від 26.05.2018 року, № 38272605 від 01.06.2018 року, № 38465423 від 12.06.2018 року,

№ 38708210 від 27.06.2018 року, № 38839205 від 06.07.2018 року, № 39100805 від 22.07.2018 року, № 39210398 від 29.07.2018 року, № 39772512 від 31.08.2018 року, № 35350990 від 10.10.2018 року, № 37971041 від 13.05.2018 року, № 37957018 від 13.05.2018 року, № 37971041 від 13.05.2018 року, № 37957018 від 13.05.2018 року, № 38064432 від 18.05.2018 рок, № 38272530 від 01.06.2018 року, № 38400479 від 08.06.2018 року, № 38456091 від 12.06.2018 року, № 39590559 від 21.08.2018 року, № 38241337 від 30.05.2018 року, № 38532677 від 16.06.2018 року, № 38688263 від 26.06.2018 року, № 38856944 від 07.07.2018 року, № 38272977 від 01.06.2018 року, № 38846317 від 07.07.2018 року, № 39210323 від 29.07.2018 року, № 37900552 від 09.05.2018 року, № 38073540 від 20.05.2018 року, № 38272969 від 01.06.2018 року, № 38673356 від 25.06.2018 року, № 38846234 від 07.07.2018 року, № 39100821 від 22.07.2018 року, № 38183687 від 26.05.2018 року, № 38613162 від 22.06.2018 року, № 35167329 від 27.09.2018 року, № 35247287 від 02.10.2018 року, № 38363362 від 07.06.2018 року, № 38751897 від 30.06.2018 року, № 38856936 від 07.07.2018 року, № 39061189 від 20.07.2018 року, № 39210307 від 29.07.2018 року, № 39233655 від 31.07.2018 року, № 39538194 від 18.08.2018 року, № 39773221 від 31.08.2018 року, № 39981543 від 15.09.2018 року, № 35781202 від 06.11.2018 року, № 39638754 від 24.08.2018 року.

Як зазначає позивач у позовній заяві, перевезення вантажу за накладними № 38183810 від 26.05.2018 року, № 38183802 від 26.05.2018 року, № 38073466 від 19.05.2018 року, № 38272548 від 01.06.2018 року, № 38363255 від 07.06.2018 року, № 38420600 від 10.06.2018 року, № 38613105 від 22.06.2018 року, № 38636395 від 22.06.2018 року, № 38672739 від 25.06.2018 року, № 38672812 від 25.06.2018 року, № 38672747 від 25.06.2018 року, № 38857058 від 07.07.2018 року, № 38846242 від 07.07.2018 року, № 38857033 від 07.07.2018 року, № 39008925 від 16.07.2018 року, № 39122569 від 23.07.2018 року, № 39429519 від 11.08.2018 року, № 39728969 від 30.08.2018 року, № 39759733 від 31.08.2018 року, № 35403625 від 14.10.2018 року, № 35403674 від 13.10.2018 року, № 37984572 від 14.05.2018 року, № 38174595 від 26.05.2018 року, № 38272605 від 01.06.2018 року, № 38465423 від 12.06.2018 року, № 38708210 від 27.06.2018 року, № 38839205 від 06.07.2018 року, № 39100805 від 22.07.2018 року, № 39210398 від 29.07.2018 року, № 39772512 від 31.08.2018 року, № 35350990 від 10.10.2018 року, № 37971041 від 13.05.2018 року, № 37957018 від 13.05.2018 року, № 38064432 від 18.05.2018 року, № 38272530 від 01.06.2018 року, № 38400479 від 08.06.2018 року, № 38456091 від 12.06.2018 року, № 39590559 від 21.08.2018 року, № 38241337 від 30.05.2018 року, № 38532677 від 16.06.2018 року, № 38688263 від 26.06.2018 року, № 38856944 від 07.07.2018 року, № 38272977 від 01.06.2018 року, № 38846317 від 07.07.2018 року, № 39210323 від 29.07.2018 року, № 37900552 від 09.05.2018 року, № 38073540 від 20.05.2018 року, № 38272969 від 01.06.2018 року, № 38673356 від 25.06.2018 року, № 38846234 від 07.07.2018 року, № 39100821 від 22.07.2018 року, № 38183687 від 26.05.2018 року, № 38613162 від 22.06.2018 року, № 35167329 від 27.09.2018 року, № 35247287 від 02.10.2018 року, № 38363362 від 07.06.2018 року, № 38751897 від 30.06.2018 року, № 38856936 від 07.07.2018 року, № 39061189 від 20.07.2018 року, № 39210307 від 29.07.2018 року, № 39233655 від 31.07.2018 року, № 39538194 від 18.08.2018 року, № 39773221 від 31.08.2018 року, № 39981543 від 15.09.2018 року, № 35781202 від 06.11.2018 року, № 39638754 від 24.08.2018 року було здійснено із порушенням визначених строків доставки. Відтак, позивач нарахував штраф за несвоєчасну доставку вантажу за травень-серпень 2018 року у розмірі 146 439,30 грн. та пред'явив претензію до відповідача, що підтверджується описом вкладення та накладною № 3570500367239 від 17.11.2018 року. Відповідачем вказана претензія залишена без задоволення. Таким чином, відповідач допустив порушення термінів доставки вантажу, що підтверджується відповідними залізничними накладними, тому позивач має право на нарахування штрафу в розмірі 146 439,30 грн. згідно з розрахунком позивача.

Відповідно до статей 909 Цивільного кодексу України, 307 Господарського кодексу України, статті 22 Статуту залізниць України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Укладення договору перевезення конкретного вантажу підтверджується складенням транспортної накладної.

Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди про перевезення вантажу, яка укладається на бланку встановленої форми між відправником та залізницею на користь третьої особи - одержувача і одночасно є договором застави вантажу як гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за дане конкретне перевезення (стаття 6 Статуту залізниць України).

Згідно зі статтею 23 Статуту залізниць України відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). Станція призначення видає накладну одержувачу разом з вантажем.

Статтею 41 Статуту залізниць України передбачено, що залізниці зобов'язані доставити вантажі за призначенням в установлені терміни.

Терміни доставки вантажів і правила обчислення термінів доставки вантажів встановлюються Правилами, затвердженими наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000, виходячи з технічних можливостей залізниць.

Обчислення терміну доставки починається з 24-ої години дати приймання вантажу до перевезення.

Вантаж вважається доставленим вчасно, якщо на станції призначення він вивантажений засобами залізниці, про що повідомлено одержувача, або якщо вагон (контейнер) з вантажем подано під вивантаження засобами одержувача до закінчення встановленого терміну доставки.

У разі затримки подачі вагонів (контейнерів) під вивантаження внаслідок зайнятості вантажного фронту або з інших причин, залежних від одержувачів, вантаж вважається доставленим вчасно, якщо він прибув на станцію призначення до закінчення встановленого терміну доставки.

Згідно з пунктом 1.2. ОСОБА_2 обчислення термінів доставки вантажів (далі - ОСОБА_2) термін доставки вантажу визначається, виходячи з відстані, за яку обчислюється провізна плата.

Пунктами 1.1, 2.1 ОСОБА_2 обчислення термінів доставки вантажу визначено терміни, в які залізниці зобов'язані доставляти вантажі за призначенням, зокрема, відповідно до підпункту 1.1.1. наведеного пункту, у разі перевезення вантажною швидкістю вагонними відправками у великотоннажних контейнерах термін доставки вантажу обчислюється виходячи з 1 (однієї) доби на кожні повні та неповні 200 км. Обчислення терміну доставки починається з 24-ї години дати приймання вантажу до перевезення, зазначеної в перевізних документах.

Терміни доставки збільшуються на одну добу на операції, пов'язані з відправленням і прибуттям вантажу, а також на термін затримок, які трапилися з вини відправника та одержувача. Вантаж вважається доставленим вчасно, якщо вагон подано під вивантаження засобами одержувача до закінчення встановленого терміну. У разі затримки подачі вагонів під вивантаження внаслідок зайнятості вантажного фронту або з інших причин, залежних від одержувачів, вантаж вважається доставленим вчасно, якщо він прибув на станцію призначення, до закінчення терміну доставки.

Обчислення терміну доставки починається з 24-ї години дати приймання вантажу до перевезення, зазначеної в перевізних документах (пункт 2.1. ОСОБА_2).

Пунктом 2.4 ОСОБА_2 обчислення термінів доставки вантажу встановлено, що терміни доставки вантажів, які обчислюються згідно з пунктом 1, збільшуються:

на одну добу:

- на операції, пов'язані з відправленням і прибуттям вантажу;

- у разі переадресування вантажів;

на 2 доби:

- у разі перевезення вантажів за участю поромної переправи;

- у разі перевантаження вантажу у вагони іншої ширини колії.

Пунктом 2.9 ОСОБА_2 обчислення термінів доставки вантажу визначено, що у разі затримки вантажу в процесі перевезення термін доставки збільшується на термін: - виконання митних та інших адміністративних правил; - тимчасової перерви в перевезенні, яка трапилася не з вини залізниці.

Про причини затримки вантажу, які дають право залізниці на збільшення терміну доставки, та тривалість цієї затримки повинна бути зроблена відмітка в перевізних документах, яка завіряється підписом працівника станції (пункт 2.9. ОСОБА_2).

Згідно з пунктом 2.10. ОСОБА_2 вантаж вважається доставленим вчасно, якщо на станції призначення він вивантажений засобами залізниці, про що повідомлено одержувача, або якщо вагон (контейнер) з вантажем подано під вивантаження засобами одержувача до закінчення встановленого терміну доставки.

Оформлення видачі вантажу засвідчується календарним штемпелем станції у відповідній графі накладної і дорожньої відомості. Датою фактичної видачі вантажу вважається дата його вивозу з території станції в разі вивантаження засобами залізниці, або дата подачі вагона під вивантаження, якщо вона здійснюється одержувачем на місцях загального або не загального користування (пункт 8 ОСОБА_2).

Статтею 116 Статуту залізниць України передбачено, що за несвоєчасну доставку вантажів і порожніх вагонів, що належать підприємствам, організаціям, установам, громадянам - суб'єктам підприємницької діяльності або орендовані ними, залізниця сплачує одержувачу штраф (якщо не доведе, що прострочення сталося не з її вини) у розмірі:

10 відсотків провізної плати - за прострочення на дві доби;

20 відсотків провізної плати - за прострочення на три доби;

30 відсотків провізної плати - за прострочення на чотири і більше діб.

Зазначений штраф не сплачується, якщо вантаж не було вивезено одержувачем із станції впродовж доби після одержання повідомлення про прибуття вантажу або якщо в цей же термін одержувач не розкредитує перевізні документи на вантаж, що прибув.

Залізниця не несе відповідальності за порушення термінів доставки, якщо порушення сталося внаслідок стихійного лиха або з інших, не залежних від залізниці обставин.

Позивач заявив до стягнення 146 439,30 грн. штрафу на підставі п. 116 Статуту залізниць України за несвоєчасну доставку вантажів по 66 залізничних накладних.

Також позивач зазначає, що нарахував штраф за несвоєчасну доставку вантажу за травень-серпень 2018 року та пред’явив претензію у розмірі 146 439,30 грн. однак подані матеріали свідчать (накладні), що штраф у претензії нарахований за період травень-листопад 2018, що свідчить знову ж таки про суперечливі дані позовної заяви і поданих доказів.

Дослідивши поданий розрахунок штрафу по наведених накладних, суд встановив, що позивачем допущено арифметичну помилку при підрахунку, оскільки загальна сума штрафу становить 159 291,93 грн., а не 146 439,30 грн. як зазначає позивач.

Крім того, нарахований штраф за деякими залізничними накладними не підлягає стягненню у зв'язку зі спливом строку давності з огляду на наступне.

Відповідно до статей 256, 257 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно зі ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За приписами ч.1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до прийняття ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. ч. 3 та 4 ст. 267 Цивільного кодексу України).

У поданому відповідачем відзиві (вх. № 6697/19 від 14.02.2019) викладено клопотання про застосування строку позовної давності.

Частиною 1 статті 258 ЦК України передбачено, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Пунктом 136 Статуту залізниць України встановлено, що позови до залізниць можуть бути подані у шестимісячний термін, який обчислюється відповідно до вимог пункту 134 цього Статуту.

Відповідно до п. 134 Статуту залізниць України претензії до залізниць можуть бути заявлені протягом шести місяців.

Для претензій з приводу прострочення доставки вантажу, багажу або вантажобагажу зазначені терміни обчислюються від дня видачі вантажу, багажу або вантажобагажу (підпункт «д» ч.2 п.134 Статуту).

Частинами 1-4 статті 315 Господарського кодексу України передбачено, що до пред'явлення перевізникові позову, що випливає з договору перевезення вантажу, можливим є пред'явлення йому претензії.

Претензії можуть пред'являтися протягом шести місяців, а претензії щодо сплати штрафів і премій - протягом сорока п'яти днів.

Перевізник розглядає заявлену претензію і повідомляє заявника про задоволення чи відхилення її протягом трьох місяців, а щодо претензії з перевезення у прямому змішаному сполученні - протягом шести місяців. Претензії щодо сплати штрафу або премії розглядаються протягом сорока п'яти днів.

Якщо претензію відхилено або відповідь на неї не одержано в строк, зазначений у частині третій цієї статті, заявник має право звернутися до суду протягом шести місяців з дня одержання відповіді або закінчення строку, встановленого для відповіді.

Згідно вищезазначених статтей (ст.ст.253,256,257, 261 ЦК України, частин 1-4 ст. 315 ГК України та пунктів 134, 136 Статуту залізниць України) випливає, що строк позовної давності для предявлення позову перевізникові з приводу прострочення доставки вантажу обчислюється від дня видачі вантажу. При цьому, до пред'явлення перевізникові позову з приводу сплати штрафу за прострочення доставки вантажу є можливим (а не обовязковим) пред'явлення йому претензії протягом 45-ти днів від дня видачі вантажу. Претензія щодо сплати штрафу розглядається протягом сорока п'яти днів. Якщо претензію відхилено або відповідь на неї не одержано у 45-денний строк заявник має право звернутися до суду протягом шести місяців з дня одержання відповіді або закінчення строку, встановленого для відповіді. Тобто у разі предявлення претензії перевізникові щодо сплати штрафу за прострочення доставки вантажу строк позовної давності для звернення з позовом до суду встановлюється 6 місяців з дня одержання відповіді на претензію або закінчення строку, встановленого для відповіді, та може становити 9 місяців від дня видачі вантажу (45днів для предявлення претензії + 45 днів для відповіді + 6 місяців для позову). Якщо ж претензію не предявлено упродовж 45 днів з дня видачі вантажу, то строк позовної давності для звернення з позовом до суду становить 6 місяців від дня видачі вантажу. Така правова позиція щодо 6- місячного строку позовної давності, який обчислюється від дня видачі вантажу у разі не пред’явлення претензії, викладена Верховним Судом у постанові від 24.04.2018 у справі 905/3245/16, а також апеляційним судом у справі № 914/285/18.

Згідно з поштовим штампелем позовну заяву відправлено 18.01.2019, отже штраф згідно із залізничними накладними: №38183810 від 26.05.2018, №38183802 від 26.05.2018, №38073466 від 19.05.2018, №38272548 від 01.06.2018 (прибуття 08.06.2018), №38363255 від 07.06.2018 (прибуття 13.06.2018), №38420600 від 10.06.2018 (прибуття 16.06.2018), №38613105 від 22.06.2018 (прибуття 28.06.2018), №38636395 від 22.06.2018 (прибуття 28.06.2018), №38672739 від 25.06.2018 (прибуття 01.07.2018), №38672812 від 25.06.2018 (прибуття 01.07.2018), №38672747 від 25.06.2018 (прибуття 01.07.2018), №38857058 від 07.07.2018 (прибуття 13.07.2018), №38846242 від 07.07.2018 (прибуття 13.07.2018), №38857033 від 07.07.2018 (прибуття 13.07.2018), №37984572 від 14.05.2018 (прибуття 22.05.2018), №38174595 від 26.05.2018 (прибуття 31.05.2018), №38272605 від 01.06.2018 (прибуття 09.06.2018), №38465423 від 12.06.2018 (прибуття 19.06.2018), №38708210 від 27.06.2018 (прибуття 05.07.2018), №38839205 від 06.07.2018 (прибуття 13.07.2018), №37971041 від 13.05.2018 (прибуття 18.05.2018), №37957016 від 13.05.2018 (прибуття 22.05.2018), №38064432 від 18.05.2018 (прибуття 28.05.2018), №38272530 від 08.06.2018 (прибуття 08.06.2018), №38400479 від 08.06.2018 (прибуття 15.06.2018), №38456091 від 12.06.2018 (прибуття 18.06.2018), №38241337 від 30.05.2018 (прибуття 07.06.2018), №38532677 від 16.06.2018 (прибуття 21.06.2018), №38688263 від 26.06.2018 (прибуття 04.07.2018), №38856944 від 08.07.2018 (прибуття 14.07.2018), №38272977 від 01.06.2018 (прибуття 09.06.2018), №38846317 від 07.07.2018 (прибуття 14.07.2018), №37900552 від 09.05.2018 (прибуття 16.05.2018), №38073540 від 20.05.2018 (прибуття 05.06.2018), №38272969 від 01.06.2018 (прибуття 08.06.2018), №38673356 від 26.06.2018 (прибуття 03.07.2018), №38183687 від 26.05.2018 (прибуття 02.06.2018), №38613162 від 22.06.2018 (прибуття 29.06.2018), №38363362 від 07.06.2018 (прибуття 13.06.2018), №38751897 від 30.06.2018 (прибуття 12.07.2018) вважається таким, що подано із пропуском шестимісячного строку позовної давності, оскільки подія сталася до 18.07.2018.

Щодо інших накладних, проаналізувавши наданий розрахунок, судом з’ясовано що мають місце окремі неточності, невірний розрахунок та обставини які впливають на суму нарахованого штрафу.

ОСОБА_2 обчислення термінів доставки вантажів затверджено наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2000.

Статтею 116 Статуту залізниць України передбачено, що за несвоєчасну доставку вантажів і порожніх вагонів, що належать підприємствам, організаціям, установам, громадянам - суб'єктам підприємницької діяльності або орендовані ними, залізниця сплачує одержувачу штраф (якщо не доведе, що прострочення сталося не з її вини) у розмірі:

10 відсотків провізної плати - за прострочення на дві доби;

20 відсотків провізної плати - за прострочення на три доби;

30 відсотків провізної плати - за прострочення на чотири і більше діб.

Згідно з Додатком № 3 ОСОБА_2 оформлення перевізних документів, де міститься пояснення щодо заповнення накладної, зазначено, що у графі 31 вказуються відомості щодо провізної плати. Однак у розрахунку наданому позивачем у таблиці під назвою "Залізничний тариф" наявні відомості не провізної плати з графи 31 накладних, а суми, які взагалі не зазначені у перевізних документах, тому такий розрахунок не може братися до уваги.

Також даний розрахунок містить неточності щодо кількості діб прострочення вантажу, зважаючи на наступне.

Пунктами 1.1, 2.1. ОСОБА_2 обчислення термінів доставки вантажу визначено терміни, в які залізниці зобов'язані доставляти вантажі за призначенням, зокрема, відповідно до підпункту 1.1.1. наведеного пункту, у разі перевезення вантажною швидкістю вагонними відправками у великотоннажних контейнерах термін доставки вантажу обчислюється виходячи з 1 (однієї) доби на кожні повні та неповні 200 км. Обчислення терміну доставки починається з 24-ї години дати приймання вантажу до перевезення, зазначеної в перевізних документах.

Терміни доставки збільшуються на одну добу на операції, пов'язані з відправленням і прибуттям вантажу, а також на термін затримок, які трапилися з вини відправника та одержувача. Вантаж вважається доставленим вчасно, якщо вагон подано під вивантаження засобами одержувача до закінчення встановленого терміну. У разі затримки подачі вагонів під вивантаження внаслідок зайнятості вантажного фронту або з інших причин, залежних від одержувачів, вантаж вважається доставленим вчасно, якщо він прибув на станцію призначення, до закінчення терміну доставки.

Відповідно до Інформаційного листа № 01-06/420/2012 від 04.04.2012р. Вищого господарського суду України «Про обчислення термінів доставки залізницею вантажів та визначення розміру штрафу за порушення цих термінів згідно з частинами другою і третьою статті 41 Статуту залізниць України» терміни доставки вантажів та правила обчислення термінів їх доставки встановлені Правилами обчислення термінів доставки вантажів, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 №644. За приписами пунктів 2.1, 2.4 названих ОСОБА_2 обчислення відповідних термінів починається з 24-ї години дати приймання вантажу до перевезення, зазначеної в перевізних документах. Розміри штрафу за несвоєчасну доставку вантажів, які залізниця сплачує одержувачу вантажу, встановлені статтею 116 Статуту у відсотках від провізної плати залежно від кількості прострочених діб. Таким чином, встановлений статтею 116 Статуту штраф застосовується у разі прострочення доставки вантажу на дві доби (більше ніж на 48 годин), на три доби (більше ніж на 72 години) і на чотири доби (більше ніж на 96 годин). Якщо прострочення доставки вантажу допущено залізницею менш як на дві доби (не більше 48 годин), що обчислюється з 24-ої години дати приймання вантажу до перевезення, то підстави для нарахування передбаченого статтею 116 Статуту штрафу відсутні.

Виходячи з цього відповідальність настає за прострочення на відповідну кількість повних діб, а не прострочення в календарних днях.

Відтак, враховуючи наведене, суд перевіривши контррозрахунок відповідача, дійшов висновку, що розрахунки ним проведено вірно і до стягнення підлягає сума боргу в розмірі 29 154,70 грн. А в задоволенні решти позовних вимог в межах заявленої до стягнення суми слід відмовити.

У відзиві відповідач просить суд зменшити розмір неустойки відповідно ч.4 ст. 551 Цивільного кодексу України, проте суд звертає увагу відповідача, що нормами ГПК України суд не наділений відповідними повноваженнями.

Позивач також просить стягнути з відповідача витрати здійснені на правову допомогу у розмірі 8 000, 00 грн. Однак з цією сумою суд не погоджуємось виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов’язаних з розглядом справи.

До витрат, пов’язаних з розглядом справи, належать зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частини 1 статті 16 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Відповідно до ст. 124 ГПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв’язку із розглядом справи.

Відповідно до положень ст.126 ГПК України, витрати, пов’язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов’язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов’язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв’язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність” адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Згідно з ст. 30 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність” гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Враховуючи статтю 28 ОСОБА_2 адвокатської етики (затверджені звітно-виборним з'їздом адвокатів України 09.06.2017) необхідно дотримуватись принципу "розумного обґрунтування" розміру оплати юридичної допомоги. Цей принцип набуває конкретних рис через перелік певних факторів, що мають братись до уваги при визначенні розміру оплати: обсяг часу і роботи, що вимагається для адвоката, його кваліфікацію та адвокатський досвід, науково-теоретична підготовка.

Відповідно до ч. 5 ст. 126 ГПК України, у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до п. 6.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7 “Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України” вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Договір про надання правничої допомоги укладено позивачем з адвокатським об'єднанням 15.01.2019. Даним договором передбачено перелік та обсяг надання правничої допомоги ТОВ "Виробниче об'єднання Волинь-Бетон" до складу наданих послуг не входить надання правничої допомоги на стадії досудового врегулювання спору. Претензія, яка направлялася позивачем щодо сплати штрафу 17.11.2018, містить розрахунок суми штрафу та посилання на відповідні норми Статуту залізниць України. Згодом це й же розрахунок використано у позовній заяві адвокатом, тобто підрахунки здійснювалися самим позивачем, а не його представником, в яких до того ж містяться суперечності. Тому опрацювання адвокатом ОСОБА_2 обчислення термінів доставки вантажу ставиться під сумнів. До того ж Статут залізниць України містить всього 2 статті, які регулюють відносини щодо прострочення доставки вантажу, а також наявні 5 постанов Верховного Суду в аналогічних спорах за 2018 рік.

Так, факт наявності двосторонньої домовленості позивача та Адвокатського об’єднання “ПРИЩЕПА і ПАРТНЕРИ” (на підставі Договору № 15/01/19 від 15.01.2019) щодо оплати вартості робіт (послуг) адвоката не зумовлює безумовного виникнення у відповідача, який не є стороною договору про надання правової допомоги, обов’язку з відшкодування усіх фактично понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, так як на особу, що не є стороною правочину, суд вправі покласти лише ті судові витрати, які є обґрунтованими, неминучими, співмірними та розумними (розумно необхідними).

При цьому, суд враховує, що саме такі критерії щодо судових витрат застосовує у своїй практиці Європейський суд з прав людини (п. 95 Рішення у справі “Баришевський проти України”; п. 80 Рішення у справі “Двойних проти України”; п. 88 Рішення “Меріт проти України”), яка, згідно з нормою ч. 4 ст. 11 ГПК України, є джерелом права.

Крім того, при розгляді цього питання суд дотримується правової позиції, викладеної у постанові Верховного суду від 20.11.2018 у справі № 910/23210/17, в якій зазначено що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має право його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта. Водночас, для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок іншої сторони має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір є розумний та виправданий, що передбачено у ст. 30 Закону України „Про адвокатуру та адвокатську діяльність". Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04, п. 269)

Як вбачається із матеріалів справи вона за своєю суттю не є складною, ціна позову невелика, а справа не викликає значного публічного інтересу, обсяг наданих адвокатом послуг не є значним.

Суд також враховує, що на момент розгляду заяви про відшкодування судових витрат, позивачем не подано розрахунку витрат на правову допомогу з детальним описом затраченного часу та із зазначенням вартості за виконану роботу погодинно, відповідно до вимог ч. 3 ст. 126 ГПК України.

В свою чергу, доданий позивачем ОСОБА_3 прийому-передачі від 16.01.2019 за Договором про надання правової допомоги, в якому вказано лише перелік виконаних робіт, також не є таким розрахунком, оскільки не містить вартості наданих послуг із розмежуванням по кожній із дій.

Враховуючи клопотання відповідача, а також фактичні обставини та критерії розумності судових витрат, суд встановив наявність підстав для зменшення розміру певних витрат адвоката (які заявлено до стягнення з відповідача), беручи до уваги предмет позовних вимог, час, який витратив адвокат на надання послуг позивачу, тривалість розгляду і складність справи та ціну позову, та суд дійшов висновку, що обґрунтованими, розумними та співмірними є витрати адвоката (що надавав професійну правничу допомогу позивачу) у розмірі 1 592,73 грн., пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Статтею 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Відповідно до ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до положень ст. 129 ГПК України, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, відтак з відповідача слід стягнути судовий збір в розмірі 437,20 грн.

Керуючись ст. ст. 2, 12, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 129, 233, 236, 238, 240, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з відповідача: Акціонерного товариства “Українська залізниця” (03680, м. Київ, вул. Тверська, 5; код ЄДРПОУ № 40075815) в особі Регіональної філії “Львівська залізниця” (79007, м. Львів, вул. Гоголя, 1; код ЄДРПОУ № 40081221) на користь позивача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Виробниче об’єднання Волинь-Бетон” (35305, м. Здолбунів, вул. 8-го Березня, 35; код ЄДРПОУ № 36016172) 29 154,70 грн. штрафу, 1 592,73 грн. витрат на професійну правничу допомогу та 437,20 грн. судового збору.

3. У задоволенні решти вимог – відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили відповідно до ст. 327 ГПК України.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду в порядку і в строки, передбачені ст. ст. 256, 257 ГПК України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повний текст рішення складено 10 квітня 2019 р.

Суддя Гутьєва В.В.