Рішення № 81041647, 10.04.2019, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

10.04.2019

Справа № 910/2088/19

Господарський суд міста Києва в складі:

головуючого судді Привалова А.І.

розглянувши у спрощеному позовному провадженні

справу № 910/2088/19

за позовом приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські електромережі";

до комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового

фонду Святошинського району м. Києва";

про стягнення 90 324,86 грн.

Без виклику учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство "ДТЕК Київські електромережі" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва" про стягнення 90 324,86 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення вимог чинного законодавства здійснив самовільне підключення електроустановок струймоприймачів до електричної мережі з метою безоблікового споживання електроенергії помешкання № 70 у житловому будинку № 3-Б за адресою вул. Бударина в м. Києві, про що складено акт порушень ПКЕЕ № 047823. Правомірність складання вказаного акту підтверджено рішенням Господарського суду міста Києва від 02.07.2018р. у справі № 910/2808/18.

Отже, за споживання відповідачем електричної енергії поза засобами обліку, позивачем нарахована заборгованість у сумі 90 324,86 грн. за період з 18.07.2017р. по 17.01.2018р.

Згідно з пунктом 1 частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб є малозначними справами.

Частиною 1 статті 247 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що малозначні справи розглядаються у порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до частини 1 статті 250 Господарського процесуального кодексу України питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.02.2019р. відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін. При цьому, суд зобов'язав відповідача подати відзив на позовну заяву з доданням доказів, що підтверджують викладені в ньому обставини в строк до 25.03.2019р.

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 25.02.2019р. була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 03134, м. Київ, вул. Симиренка, 17, яка згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань є місцезнаходженням відповідача.

Відповідач ухвалу суду від 25.02.2019р. про відкриття провадження у справі та призначення розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін отримав 01.03.2019р., що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Станом на 09.04.2019р. від позивача не надійшли заперечення проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, а також не отримано від відповідача відзиву на позовну заяву.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.02.2016р. між публічним акціонерним товариством "Київенерго", правонаступником якого є позивач, (за договором - постачальник) та Комунальним підприємством "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва" (споживач) 01.02.2016р. було укладено договір про постачання електричної енергії №20121 (далі - договір), відповідно до розділу 1 якого постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача за об'єктами споживача згідно з умовами цього договору та додатків до договору, що є його невід'ємною частиною, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору та додатків до договору, що є його невід'ємною частиною. Точка продажу електричної енергії: на межі балансової належності електроустановок споживача.

Пунктом 2.1 договору передбачено, що під час виконання умов цього договору, а також вирішення всіх питань, не обумовлених цим договором, сторони зобов'язуються керуватися чинним законодавством України, зокрема Правилами користування електричною енергією (далі - ПКЕЕ).

Згідно з п. 2.2 договору, постачальник зобов'язується постачати споживачу до точки продажу електроенергію, як різновид товару в обсягах, визначених відповідно до розділу 5 та з урахуванням умов розділу 6 цього договору «обсяги очікуваного споживання електричної енергії Споживача».

Споживач зобов'язується дотримуватись режиму споживання електричної енергії згідно з умовами розділу 5 цього Договору та режиму роботи електроустановок Споживача (години використання струймоприймачів); оплачувати постачальнику вартість електричної енергії згідно з умовами додатка до договору «порядок розрахунків» та графік зняття показів засобів обліку електричної енергії» (п. 2.3.3, 2.3.5 договору).

Додатком 6А "Акт розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін" до Договору сторони погодили, що головний розподільчий щит житлового будинку № 3-Б по вул. Бударіна, внутрішньобудинкові мережі перебувають на балансі позивача. Межа відповідальності за стан та обслуговування електромереж та установок між енергопостачальником та споживачем встановлена на кабельних наконечниках у щитовій (ГРЩ) вказаного житлового будинку.

Серед визначених п.2.3 вказаного договору обов'язків споживача передбачено, зокрема, оперативно повідомляти постачальника про виявлення безоблікового користування електричною енергією від технологічних електричних мереж споживача.

Пунктом 4.2.3 договору на споживача покладено обов'язок сплатити постачальнику вартість недорахованої електроенергії, розрахованої відповідно до Методики визначення обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачами правил користування електричною енергією, затвердженої постановою НКРЕ від 04.05.2006 № 562, у разі самовільного внесення змін у схеми обліку електроенергії; пошкодження засобів обліку електроенергії, втручання в їх роботу, зняття пломб із засобів обліку; споживання електроенергії поза засобами обліку; інших умов, визначених Методикою.

Частиною 1 ст. 275 Господарського кодексу України визначено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 276 Господарського кодексу України, загальна кількість енергії, що відпускається, визначається за погодженням сторін. У разі якщо енергія виділяється в рахунок замовлення на пріоритетні державні потреби (ліміту), енергопостачальник не має права зменшувати абоненту цей ліміт без його згоди. Пропозиції абонента щодо кількості та видів енергії, строків її відпуску є пріоритетними за наявності виробничих можливостей у енергопостачальника. Показники якості енергії узгоджуються сторонами на підставі національних стандартів або технічних умов шляхом погодження переліку (величини) показників, підтримання яких є обов'язком для сторін договору.

Відносини, пов'язані з виробництвом, передачею, постачанням і використанням енергії, забезпеченням енергетичної безпеки України, конкуренцією та захистом прав споживачів і працівників галузі регулюються Законом України "Про електроенергетику".

Згідно зі ст. 26 Закону України «Про електроенергетику», споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником. Споживач енергії зобов'язаний додержуватися вимог нормативно-технічних документів та договору про постачання енергії, також споживач несе відповідальність за порушення умов договору з енергопостачальником та правил користування електричною і тепловою енергією та виконання приписів державних інспекцій з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної та теплової енергії згідно з законодавством України.

Відповідно до п. 5.1 ПКЕЕ, договір про постачання електричної енергії є основним документом, який регулює відносини між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, що здійснює свою діяльність на закріпленій території, і споживачем та визначає зміст правових відносин, прав та обов'язків сторін. Споживання електричної енергії без договору не допускається.

Судом встановлено, що 17.01.2018р. під час перевірки за адресою: м. Київ, вул. Бударіна, 3-Б представниками позивача (виробник/постачальник електричної енергії) виявлено порушення відповідачем п.п. 4, 13 ч. 2 ст. 77 Закону України "Про ринок електричної енергії", п.п. 1.3, 5.1, 6.40 та 10.2 ПКЕЕ - самовільне підключення струмоприймачів до електромереж позивача з метою безоблікового споживання електроенергії, про що складено акт про порушення № 047823. Самовільне підключення виконано від поверхового розподільчого щита по трьох фазах у помешкання № 70 на 12-му поверсі вищевказаного будинку.

За результатами розгляду вищевказаного акту за участі представника відповідача було прийнято рішення комісії, оформлене протоколом від 01.03.2018р. № 248, на підставі якого відповідачу була нарахована заборгованість за безобліково спожиту електроенергію в сумі 90 324,86 грн. за період з 18.07.2017р. по 17.01.2018р.

Відповідно до п. 3.3 ПКЕЕ, відповідальність за збереження і цілісність розрахункових засобів обліку електричної енергії та пломб (відбитків їх тавр) відповідно до акта про пломбування покладається на власника (користувача) електроустановки або організацію, на території (у приміщенні) якої вони встановлені.

Згідно з п. 3.31 ПКЕЕ, розрахунковий засіб обліку електричної енергії має бути опломбований на кріпленні кожуха лічильника пломбою з тавром центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері технічного регулювання, а на затискній кришці - пломбою електропередавальної організації.

Пломби з тавром електропередавальної організації мають бути встановлені також на пристроях, що закривають первинні і вторинні кола живлення засобу обліку, приводи і кнопки управління комутаційних апаратів та кришки автоматів, встановлених у цих колах, двері комірок трансформаторів напруги, кришки на зборках і колодках затискачів, випробувальних блоках, лінії зв'язку автоматизованих систем обліку та всі інші пристрої і місця, що унеможливлюють доступ до струмоведучих частин схеми обліку.

Підготовка місць для опломбування здійснюється власником електроустановки згідно з переліком, наданим електропередавальною організацією.

Відповідно до п. 6.40 ПКЕЕ, у разі виявлення представниками електропередавальної організації або представниками постачальника електричної енергії пошкоджень чи зриву пломб, установлених у місцях, указаних в акті про пломбування, або пошкоджень відбитків тавр на цих пломбах, пошкодження розрахункових засобів обліку, явних ознак втручання в параметри розрахункових засобів (систем) обліку з метою зміни їх показів перерахунок обсягу електричної енергії, який підлягає оплаті, здійснюється відповідно до Методики визначення обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачами правил користування електричною енергією, затвердженої Національної комісії регулювання електроенергетики України № 562 від 04.05.2006 (далі - Методика).

Відповідно до п. 6.41 ПКЕЕ, у разі виявлення під час контрольного огляду або технічної перевірки уповноваженим представником постачальника електричної енергії, від якого споживач одержує електричну енергію, або електропередавальної організації порушень цих ПКЕЕ або умов договору на місці виявлення порушення у присутності представника споживача оформляється акт порушень ПКЕЕ (акт).

Акт підписується представником постачальника електричної енергії (електропередавальної організації) та представником споживача.

У разі відмови споживача підписати акт в ньому робиться запис про відмову. У цьому разі акт вважається дійсним, якщо він підписаний не менше ніж трьома уповноваженими представниками постачальника електричної енергії (електропередавальної організації).

Вказане застереження щодо підписання акту представниками енергопостачальника у разі відмови у підписанні споживачем, також передбачене пунктом 4.1. Методики визначення обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачами Правил користування електричною енергією.

Акт про порушення №047823 від 17.01.2018р. був підписаний трьома уповноваженими представниками ПрАТ "ДТЕК Київські Електромережі", а тому враховуючи положення п. 6.41 ПКЕЕ, суд приходить до висновку, що цей акт порушень є таким, що складений у відповідності до вимог закону незалежно від наявності на ньому підпису представника споживача.

Крім того, відповідачем було оскаржено у судовому порядку рішення комісії, оформлене Протоколом від 01.03.2018р. №248 з розгляду актів порушень, шляхом звернення з позовом про визнання недійсним рішення комісії ПрАТ "ДТЕК Київські електромережі" по розгляду акта про порушення ПАТ "Київенерго" № 047823 від 17.01.2018р., оформленого протоколом №248 від 01.03.2018р.

Так, рішенням Господарського суду міста Києва від 02.07.2018р. по справі № 910/2808/18, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 04.09.2018р. та постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 17.01.2019р., у позові відмовлено повністю.

Отже, судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що відповідач вчинив порушення правил користування електричною енергією.

Згідно з п. 6.42 ПКЕЕ, на підставі акту порушень уповноваженими представниками постачальника електричної енергії під час засідання комісії з розгляду актів про порушення визначаються обсяг недоврахованої електричної енергії та сума завданих споживачем збитків.

Рішення комісії оформлюється протоколом і набирає чинності з дня вручення протоколу споживачу. Разом з протоколом споживачу надаються розрахунок величини вартості та розрахункові документи для оплати недоврахованої електричної енергії та/або збитків.

Представник відповідача з'явився на засідання комісії з розгляду вказаного акту.

Так, згідно з прийнятим комісією рішенням, відповідача було притягнуто до відповідальності у вигляді нарахування вартості електроенергії, спожитої без обліку за період з 18.07.2017р. по 17.01.2018р. у сумі 90 324,86 грн., розрахованої у відповідності до Методики визначення обсягу вартості електричної енергії, необлікованої внаслідок порушення споживачами Правил користування електричною енергією, затвердженої Постановою НКРЕ від 04.05.2006 № 562, розрахунок якої міститься у матеріалах справи.

Відповідно п. 10.2 ПКЕЕ, споживач електричної енергії зобов'язаний оплачувати обсяг спожитої електричної енергії, а також здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та рахунків, виставлених на підставі актів про порушення цих Правил та умов договору.

Зокрема, відповідно до п. 4.2.3 договору, споживач сплачує постачальнику вартість недоврахованої електроенергії, розрахованої виходячи із приєднаної потужності струмоприймачів та кількості годин їх використання відповідно до Методики визначення обсягу вартості електричної енергії, необлікованої внаслідок порушення споживачами Правил користування електричною енергією, затверджених Постановою НКРЕ № 562 від 04.05.2006р., за тарифами, що діяли протягом споживання електричної енергії з порушенням, у разі таких дій споживача: пошкодження засобів обліку електроенергії; втручання в їх роботу; зняття пломб з засобів обліку; споживання електроенергії поза засобами обліку.

Згідно з ч. 2 п. 6.43 ПКЕЕ, споживач має оплатити розрахункові документи за недовраховану електричну енергію протягом 30 календарних днів від дня отримання рахунка.

Однак, відповідач визначену позивачем суму не сплатив.

Частиною 1 ст. 216 Господарського кодексу України, встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки (ч. 1 ст. 217 Господарського кодексу України).

Відповідно до частин 1, 2 статті 235 Господарського кодексу України, за порушення господарських зобов'язань до суб'єктів господарювання та інших учасників господарських відносин можуть застосовуватися оперативно-господарські санкції - заходи оперативного впливу на правопорушника з метою припинення або запобігання повторенню порушень зобов'язання, що використовуються самими сторонами зобов'язання в односторонньому порядку. До суб'єкта, який порушив господарське зобов'язання, можуть бути застосовані лише ті оперативно-господарські санкції, застосування яких передбачено договором.

Згідно з частинами 1 - 3 статті 237 Господарського кодексу України, підставою для застосування оперативно-господарських санкцій є факт порушення господарського зобов'язання другою стороною. Оперативно-господарські санкції застосовуються стороною, яка потерпіла від правопорушення, у позасудовому порядку та без попереднього пред'явлення претензії порушнику зобов'язання. Порядок застосування сторонами конкретних оперативно-господарських санкцій визначається договором. У разі незгоди з застосуванням оперативно-господарської санкції заінтересована сторона може звернутися до суду з заявою про скасування такої санкції та відшкодування збитків, завданих її застосуванням. Оперативно-господарські санкції можуть застосовуватися одночасно з відшкодуванням збитків та стягненням штрафних санкцій.

Судом встановлено, що спірна сума вартості електроенергії у розмірі 90 324,86 грн. правомірно була заявлена позивачем на підставі пункту 4.2.3 договору та п. 6.43 ПКЕЕ. При цьому, суд враховує, що прийняте позивачем рішення про застосування такої санкції (оформлене протоколом № 248 від 01.03.2018р.), відповідачем оскаржувалось в судовому порядку та залишено в силі.

Також судом враховано, що вартість недооблікованої енергії вірно розрахована позивачем за Методикою визначення обсягу вартості електричної енергії, необлікованої внаслідок порушення споживачами Правил користування електричною енергією, як сума недоврахованої електричної енергії, а тому суд погоджується з сумою нарахування у розмірі 90 324,86 грн. та вважає її обґрунтованою.

За наведених обставин, балансової належності позивачу електрообладнання, від якого виконано самовільне підключення, та враховуючи обсяг обов'язків відповідача як споживача електричної енергії, у тому числі щодо належного утримування майна та забезпечення уникнення безоблікового споживання електроенергії зі сторони інших осіб, передбачений як умовами договору, так і ПКЕЕ, суд дійшов висновку щодо покладення на відповідача відповідальності за допущене порушення правил користування електричною енергією та про правомірність рішення комісії постачальника електричної енергії про застосування до споживача оперативно-господарської санкції, яка підлягає застосуванню до відповідача за порушення Правил користування електричною енергією.

Указані висновки суду відповідачем не спростовані.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача вартості необлікованої електричної енергії у сумі 90 324,86 грн. підлягають задоволенню.

Згідно статей 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору відповідно до положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва" (03134, м. Київ, вул. Симиренка, 17, ідентифікаційний код 39607507) на користь приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські електромережі" (04080, м. Київ, вул. Новокостянтинівська, 20; ідентифікаційний код 41946011; р/р 26032300128545 у ТВБВ №10026/0104 у філії ГУ по м. Києву та Київській області АТ «Ощадбанк», МФО 322669) боргу за самовільно спожиту електричну енергію у сумі 90 324 грн. 86 коп.

3. Стягнути з комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Святошинського району м.Києва" (03134, м. Київ, вул. Симиренка, 17, ідентифікаційний код 39607507) на користь приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські електромережі" (04050, м. Київ, вул. Мельникова, 31; ідентифікаційний код 41946011) витрати по сплаті судового збору в сумі 1921 грн.

4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд.

Повний текст рішення складено та підписано: 10.04.2019р.

Суддя А.І. Привалов