Ухвала суду № 81040337, 09.04.2019, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/4068/19

Провадження № 2/522/5008/19

УХВАЛА

про відмову у вжитті заходів забезпечення позову

09 квітня 2019 року місто Одеса

Суддя Приморського районного суду м. Одеси Абухін Р.Д., розглянувши матеріали за позовом Спільного підприємства «СОЛІНГ» до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач Спільне підприємство «СОЛІНГ» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої СП «СОЛІНГ» внаслідок вчинення безладу, погрому та знищенню майна Літнього театру (АДРЕСА_1 ), розташованого на території земельної ділянки загальною площею 0,3916 га АДРЕСА_1 , кадастровий номер НОМЕР_1 ), у розмірі 1000000 (один мільйон) гривень 00 копійок.

Представником позивача одночасно із подачею позову до суду було подано заяву про забезпечення позову по якій просить суд накласти арешт на майно рухоме/нерухоме та грошові кошти, які належать ОСОБА_1 у розмірі 1 000 000 грн.

Суддя, ознайомившись та дослідивши матеріали цивільної справи, вважає, що заява позивача про забезпечення позовних вимог не підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується шляхом заборони вчиняти певні дії.

Забезпечення позову - це заходи цивільного процесуального припинення дій, які можуть утруднити виконання майбутнього рішення суду чи зробити його виконання неможливим.

В заяві про забезпечення позову заявник не навів доказів чому не забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, а також заявник не зазначив доказів, що існує реальна загроза невиконання рішення суду.

Крім того представником позивача не зазначено на яке саме майно слід накласти арешт.

Враховуючи, що ст. 150 ЦПК України є дискреційною, суд, відмовляючи у застосуванні заходів забезпечення позову, приймає до уваги наявність обставин, які виключають можливість їх застосування.

Пленум Верховного Суду України « Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22 грудня 2006 року у п. 4 роз`яснив, що вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Заходи забезпечення позову повинні відповідати і бути співмірними заявленим вимогам, а також мають бути безпосередньо пов`язанні з предметом спору, необхідними і достатніми для забезпечення виконання судового рішення.

Окрім цього позивачем, в порушення ст.151 ЦПК України не зазначено яким саме чином, на його думку, невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, і які є підстави для таких припущень.

Отже, в відповідності з зазначеними нормами процесуального права суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні заяви про забезпечення позову.

Керуючись ст. 150 ЦПК України, суддя -

УХВАЛИВ:

В задоволенні заяви представника Спільного підприємства «СОЛІНГ» про забезпечення позову - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Апеляційну скаргу на ухвалу суду може бути подано протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали.

Суддя : Р.Д. Абухін

09.04.2019