Рішення № 81039069, 27.03.2019, Центральний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Маріуполя)

Справа № 263/4637/18

Провадження № 2/263/4141/2019

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2019 року м. Маріуполь

Жовтневий районний суд м. Маріуполя Донецької області у складі: головуючого судді Соловйова О.Л., при секретарі судових засідань ОСОБА_1, ОСОБА_2, за участю позивача ОСОБА_3, представника позивача ОСОБА_4, представника Міністерства внутрішній справ України - ОСОБА_5, ОСОБА_6, представника відповідача – Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області – ОСОБА_7, представника відповідача – маріупольського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області – ОСОБА_8, ОСОБА_9, представника відповідача - Державної казначейської служби України ОСОБА_10, ОСОБА_11, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Маріуполі цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Міністерства внутрішніх справ України (далі за текстом МВС України), Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області (далі за текстом ГУ МВС України в Донецькій області), Маріупольського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області (далі за текстом ММУ ГУ МВС України в Донецькій області) Державної казначейської служби України (далі за текстом ДКС України) про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю працівника під час виконання ним трудових обов'язків,-

В С Т А Н О В И В:

Описова частина.

1.виклад позиції позивача

Позивачка звернулась до суду із вказаним позовом до відповідачів, відповідно до якого просить стягнути солідарно з МВС України, ГУ МВС України у Донецькій області, ММУ ГУМВС України у Донецькій області, на її користь в рахунок відшкодування завданої ОСОБА_3 моральної шкоди – 1 000 000 грн.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_3 зазначає, що 21.10.1996 року її сина – ОСОБА_12 прийнято на службу до органів МВС України, станом на травень 2014 року ОСОБА_12 мав спеціальне звання прапорщик міліції та працював на посаді молодшого інспектора зв'язку батальйону патрульної служби ММУ ГУМВС України в Донецькій області, робоче місце ОСОБА_12 знаходилось у першому корпусі адміністративної будівлі ММУ ГУМВС України в Донецькій області за адресою м. Маріуполь, вул. Георгіївська, 63. 08.05.2014 року син позивачки заступив на добове чергування за посадою помічника оперативного чергового в першому корпусі вказаної адміністративної будівлі, робоча зміна ОСОБА_12 повинна була тривати до 09-00 ранку наступного дня. 09.05.2014 року приблизно з 09-00 год. до 10-00 год. в першому корпусі адміністративної будівлі ММУ ГУМВС України по Донецькій області почалась перестрілка, яку було в подальшому кваліфіковано органами досудового розслідування, як терористичний акт, внаслідок якої ОСОБА_12 отримав вогнепальне кульове поранення. Декілька годин ОСОБА_12 перебував в напівпритомному стані у кабінеті «Сектор інформаційних технологій» на третьому поверсі вказаної вище адміністративної будівлі, оскільки потребував невідкладної медичної допомоги. Близько 13-40 год. ОСОБА_12 було доставлено до лікарні, де він помер 09.05.2014 року від отриманих поранень. Згідно із висновком комісійної судово-медичної експертизи при наданні своєчасної кваліфікованої медичної допомоги ОСОБА_12 міг лишитися жити. 02.06.2014 року начальником ГУМВС України в Донецькій області затверджено ОСОБА_4 № 1 про нещасний випадок (форма Н-1), відповідно до якого причиною нещасного випадку було визнано травму, одержану внаслідок протиправних дій інших осіб. За фактом подій, які мали місце 09.05.2014 року в адміністративній будівлі МУ ГУМВС України в Донецькій області було розпочато ряд кримінальних проваджень, в подальшому об'єднаних в одне кримінальне провадження № 22015050000000135. На теперішній час наведене кримінальне провадження перебуває у провадженні суду, проте вироку у даному провадженні ще не ухвалено. Дії осіб, щодо яких складено обвинувальний акт у наведеному кримінальному провадженні кваліфіковані, зокрема, за ч. 4 ст. 258 КК України – як терористичний акт, що призвів до загибелі людей. Особу, яка безпосередньо завдала вогнепального поранення ОСОБА_12, органами досудового розслідування наразі не встановлено. Одночасно, Центральним ВП ГУНП в Донецькій області проводиться досудове розслідування за кримінальним провадженням №12016050770001266 від 05.04.2016 року, за попередньою кваліфікацією за ч.3 ст.136 КК України – за фактом ненадання допомоги ОСОБА_13, який перебував в небезпечному для життя стані, що призвело до смерті останнього. Посилаючись на норми Конвенції про захист прав людини, Конституції України, Закону України «Про міліцію», Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом ОВС, Закону України «Про охорону праці», КЗпП України та ст.ст.1167,1168 ЦК України, зазначає, що позивачці має бути відшкодована моральна шкода, заподіяна смертю її сина. На переконання позивачки, відповідачами не було забезпечено її сину належні, безпечні і здорові умови праці, що призвело до його загибелі. Так, ОСОБА_12 ніколи не проходив спеціальної підготовки для переміщення на посаду помічника оперативного чергового, з огляду на що, за переконанням позивачки, ОСОБА_12 було неправомірно допущено до виконання відповідної роботи не за посадою, без проходження спеціального навчання, інструктажу та перевірки знань з охорони праці. Крім того, роботодавцем не враховано особисті якості ОСОБА_12, який був доброю та неконфліктною людиною, та внаслідок цих якостей фактично виконував роботу, яка не відповідала посадовим обов'язкам молодшого інспектора зв'язку батальйону патрульної служби – займався ремонтом побутової техніки в міськвідділі, виконував роботу слюсаря та залучався до здійснення оперативно-розшукових та інших заходів, виконання яких входило до посадових обов'язків працівників інших підрозділів. ОСОБА_12 станом на 09.05.2014 не був ознайомлений з планом оборони будівлі ММУ ГУМВС України у Донецькій області, з правилами безпечної роботи в умовах оголошеної з квітня 2014 року антитерористичної операції на території Донецької області, правилами поведінки працівників на території міськвідділу міліції тощо; не мав достатньої кількості зброї та засобів індивідуального захисту або доступу до них: не знав яким чином має діяти кожен з підрозділів на випадок спроби збройного захоплення приміщення та на випадок поранення працівника міліції. Свої моральні страждання позивачка обґрунтовує глибиною горя та душевного болю, який остання пережила через смерть сина. До теперішнього часу, ОСОБА_3 не може відійти від отриманої внаслідок цього психологічної травми та змиритись зі смертю сина, оскільки втратила рідну людину, що позбавило її матеріальної та моральної підтримки сина в подальшому житті. Враховуючи викладене, неможливість відновлення попереднього стану життя позивачки, оцінює завдану їй моральну шкоду у сумі 1 000 000 грн., що відповідає характеру та глибіні її моральних страждань.

В судових засіданнях позивачка та її представник - ОСОБА_4 - підтримали доводи, викладені у позовній заяві та наполягали на задоволенні позовних вимог.

2.Виклад позицій відповідачів

Відповідно до відзиву та заперечень на позовну заяву ОСОБА_3 відповідача -

МВС України – останній просить в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 відмовити в повному обсязі. Обґрунтовуючи свою правову позицію зазначає, що загальні підстави відповідальності за завдану матеріальну та моральну шкоду встановлені ст. 1166, ст. 1167 ЦК України, а саме: заподіяна шкода відшкодовується особою, яка її завдала. На переконання відповідача, у позовній заяві та доданих до неї документів, відсутня провина посадових осіб МВС України у смерті ОСОБА_12, який проходив службу в ГУМВС України у Донецькій області та загинув внаслідок перестрілки 09.05.2014 року у першому корпусі адміністративної будівлі ММУ ГУМВС України в Донецькій області. Представник відповідача наголошує, на тому, що син позивачки не проходив службу безпосередньо в апараті МВС України, а перебував у трудових відносинах з територіальним підрозділом МВС - ГУМВС України у Донецькій області, яке є окремою юридичною особою. Враховуючи викладене вважають, що МВС України взагалі не є належним відповідачем у даному спорі, а враховуючи положення ст. ст. 1173, 1174 ЦК України шкода, завдана особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової чи службової особи органу державної влади тощо при здійснені нею своїх повноважень – відшкодовується державою, в особі Державної казначейської служби України. Зазначає, що особами, які забезпечували діяльність територіального органу внутрішніх справ – ГУМВС України в Донецькій області - та несення служби працівниками міліції, відповідно до вимог ст. 3, ст. 7 Дисциплінарного статуту, станом на 09.05.2014 року були начальник ГУМВС України в Донецькій області, його заступники, а також безпосередній начальник ОСОБА_12 Посилаючись на наказ МВС України від 28.04.2009 року № 181 «Про організацію діяльності чергових частин органів і підрозділів внутрішніх справ України, направленої на захист інтересів суспільства і держави від протиправних посягань» (далі за текстом наказ МВС № 181 від 28.04.2009 року) зауважує, що начальник чергової частини ГУМВС, зокрема, проводить щоденний інструктаж добового наряду, що заступає та підводить підсумки роботи наряду, який змінюється. Враховуючи викладене, на переконання МВС України, обов'язок створення належних умов несення служби у даному випадку було покладено саме на керівництво ГУМВС України в Донецькій області. Враховуючи, наявність в провадженні суду кримінального провадження, яке розпочато за фактом терористичного акту, за наслідками якого загинув син позивачки, саме вироком суду буде встановлено осіб, якими було вчинено цей терористичний акт та саме на цих осіб має бути покладено обов'язок відшкодування моральної шкоди.

Відповідно до відповідей на поставлені у позовній заяві ОСОБА_3 запитання, наданих МВС України в порядку ст. 93 Цивільного процесуального кодексу України (далі за текстом ЦПК України) – при опитуванні відповідача в якості свідка, зазначено:

-ОСОБА_12 не проходив службу в апараті МВС України, а станом на 08.05.2014 року проходив службу в ММУ УМВС України у Донецькій області. Враховуючи викладене інформація щодо правових підстав заступу молодшого інспектора зв'язку батальйону патрульної служби ММУ ОСОБА_12 08.05.2014 року на добове чергування на посаду помічника оперативного чергування ММУ ГУМВС України у Донецькій області у відповідача відсутня;

-за інформацією Центрального ВП ГУНП в Донецькій області (довідка від 11.07.2018 року № 9011/101-2018) у травні 2014 року було скоєно збройний напад на адмінбудівлю ММУ ГУМВС України у Донецькій області (м. Маріуполь, вул. Георгіївська, 63). Внаслідок обстрілу сталася пожежа, яка повністю знищила кабінет № 37 заступника начальника ММУ ГУМВС України в Донецькій області та приміщення чергової частини ММУ та всю документацію, яка зберігалась у вказаних приміщеннях. Враховуючи викладене, у МВС України відсутня інформація щодо проходження ОСОБА_12 спеціального навчання, інструктажу та перевірки знань з охорони праці за посадою помічника оперативного чергового;

- документи, які підтверджують відомості, зазначені в акті № 1 про нещасний випадок, складеному за результатами розслідування факту загибелі ОСОБА_12, щодо первинного та повторного інструктажів, які пройшов ОСОБА_12, не збереглись - через пожежу у адмінбудівлі ММУ ГУМВС України у Донецькій області, яка сталась при обставинах, зазначених у попередній відповіді на запитання позивачки;

- через пожежу у адмінбудівлі ММУ ГУМВС України у Донецькій області та знищення внаслідок цієї пожежі всієї документації, у МВС України відсутня інформація щодо ознайомлення ОСОБА_12 із документами – інструкціями, положеннями, які б містили правила безпечної роботи в умовах оголошеної з квітня 2014 року антитерористичної операції на території Донецької області, правила поведінки працівників на території ММУ ГУМВС України в Донецькій області (в тому числі правила безпечної поведінки на випадок спроби збройного захоплення приміщення правила надання першої невідкладної медичної допомоги у разі отримання працівником вогнепального поранення, виникнення пожежі у будівлі тощо)

В судовому засіданні представники МВС України – ОСОБА_5 та ОСОБА_6– підтримали доводи, викладені у відзиві та просили в задоволенні позову відмовити.

Відповідно до відзиву та заперечень на позовну заяву ОСОБА_3 відповідача -ГУМВС України в Донецькій області – останній просить в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 відмовити в повному обсязі. Обґрунтовуючи свою правову позицію зазначає, що ОСОБА_12 підпорядковувався керівництву ММУ ГУМВС України в Донецькій області, безпосередню відповідальність за дотримання прав і обов'язків ОСОБА_12 на момент виникнення спірних правовідносин – станом на 09.05.2014 року – ніс керівник ММУ УМВС України в Донецькій області, згідно із п. 11 ч. 2 розділу ІІ Порядку КМУ № 114. Враховуючи наведене, на переконання представника ГУМВС України в Донецькій області, позовні вимоги ОСОБА_3 мають бути заявлені саме до ММУ УМВС України в Донецькій області, яке є самостійною юридичною особою. Зазначають, що проходження служби в ОВС регулюється спеціальним законодавством, зокрема, Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом ОВС, згідно із яким визначено порядок відшкодування шкоди, заподіяної особі рядового або начальницького складу внаслідок пошкодження здоров'я під час виконання службових обов'язків, яка відшкодовується у порядку, визначеному наказом МВС України від 27.12.2002 року № 1346 «Про затвердження Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій, що сталися в органах і підрозділах системи МВС України» (далі за текстом Порядок № 1346) та Законом України «Про страхування». Нормами наведених нормативно-правових актів не передбачено відшкодування моральної шкоди родичам особи рядового та начальницького складу ОВС, органом, в якому останній ніс службу. При цьому наведеними нормативно-правовими актами передбачено виплати особам рядового або начальницького складу внаслідок загибелі (смерті) під час виконання ним службових обов'язків, з огляду на що родині ОСОБА_12 сплачено одноразову грошову допомогу у розмірі 609 000 грн. Вважає, що позивачкою ніяким чином не доведено вини ГУМВС України в Донецькій області, протиправність дій відповідача, тощо, та наявність причинного зв'язку між такою шкодою, заподіяної позивачці та протиправними діями безпосередньо ГУМВС в Донецькій області.

Згідно відповідей на поставлені у позовній заяві ОСОБА_3 запитання, наданих ГУМВС України у Донецькій області, в порядку ст. 93 ЦПК України – при опитуванні відповідача в якості свідка, зазначено:

-на виконання вимог Інструкції, затвердженою наказом МВС № 181 від 28.04.2009 року, при тимчасовій неможливості забезпечити чотирьохзмінну роботу чергової частини (при некомплекті, у разі хвороб, відпусток чи з інших причин) начальниками міськрайлінорганів видавався наказ про підміну працівників чергової частини. Вказані працівники перед заступом на чергування до чергової частини підрозділу, в обов'язковому порядку, проходили всі відповідні інструктажі, передбачені наведеною вище інструкцією та іншими нормативно-правовими актами, проте надати підтверджуючи це документи стосовно ОСОБА_12 не надається можливим через їх знищення;

- документи, які підтверджують відомості, зазначені в акті № 1 про нещасний випадок, складеному за результатами розслідування факту загибелі ОСОБА_12, щодо первинного та повторного інструктажів, які пройшов ОСОБА_12, не збереглись – через захоплення озброєними людьми 04.09.2014 року приміщення, в якому розташовувався сектор охорони праці УМЗ ГУМВС України в Донецькій області (за адресою м. Донецьк , вул. Донецька, 60 «а»). в робочому кабінеті, крім іншого, залишились журнали реєстрації нещасних випадків, обліку перевірок підрозділів з питань охорони праці, архів з документами та матеріалами розслідувань нещасних випадків, які стались із працівниками ГУМВС України в Донецькій області, починаючи з 2003 року;

-підрозділами ГУМВС України в Донецькій області постійно дотримувались вимоги чинного законодавства щодо досконалого виконання вимог інструкції з охорони праці, несення служби, пожежної безпеки, оперативного плану «Оборона адмінбудівлі» тощо, проте підтвердити документально цей факт не надається можливим у зв'язку з тим, що під час нападу на адмінбудівлю ММУ УМВС України в Донецькій області незаконними збройними формуваннями, які шляхом ведення вогню з автоматичної вогнепальної зброї по працівникам міліції, здійснили спробу захоплення вказаного приміщення правоохоронного органу, що призвело до виникнення пожежі в основному адміністративному корпусі ММУ ГУМВС України в Донецькій області, внаслідок якої було знищено всю документацію, яка знаходилась у цій будівлі, що підтверджується довідкою Центрального ВП ГУНП в Донецькій області від 11.07.2018 року № 9011/101-2018. Враховуючи викладене відповідач не може на теперішній час надати письмове підтвердження ознайомлення ОСОБА_12 із документами – інструкціями, положеннями, які б містили правила безпечної роботи в умовах оголошеної з квітня 2014 року антитерористичної операції на території Донецької області, правила поведінки працівників на території ММУ ГУМВС України в Донецькій області (в тому числі правила безпечної поведінки на випадок спроби збройного захоплення приміщення правила надання першої невідкладної медичної допомоги у разі отримання працівником вогнепального поранення, виникнення пожежі у будівлі тощо).

В судовому засіданні представник ГУМВС України в Донецькій області – ОСОБА_7 - підтримала доводи, викладені у відзиві та просила в задоволенні позову відмовити.

Відповідно до відзиву на позовну заяву ОСОБА_3 відповідача – ММУ ГУМВС України в Донецькій області – останній просить в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 відмовити в повному обсязі. Обґрунтовуючи свою правову позицію зазначає, що відповідно до загальних підстав відповідальності за матеріальну та моральну шкоду, встановлених ст. 1166, ст. 1167 ЦК України, зокрема, моральна шкода відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини. У даному випадку, на переконання відповідача, позивачкою не доведено вини посадових осіб ММУ ГУМВС України у Донецькій області. Вважає, посилання позивачки на норми КЗпП України, у даному випадку безпідставними, враховуючи той факт, що її загиблий син проходив службу в органах МВС та момент виникнення спірних правовідносин порядок проходження служби в ОВС, підстави та умови звільнення з ОВС тощо, були визначені Положенням КМУ № 114. Враховуючи вимог ст. 18, ст. 23 Закону України «Про міліцію», п. 25, п.72 Положення КМУ № 114, Порядок № 707, відповідно до висновку про призначення одноразової грошової допомоги в разі загибелі працівника міліції, затвердженого ДФЗБО МВС України 02.09.2014 року та 29.12.2014 року, одноразову грошову допомогу у розмірі 609 000 грн. отримала сім'я загиблого – донька ОСОБА_14 Вважає, що ОСОБА_3 не доведено яким чином порушення її прав завдало їй моральне переживання і в чому саме воно полягало; не надано інформації про те, із яких розрахунків вона виходила щодо визначення моральної шкоди у розмірі 1 000 000 грн. Представник відповідача зазначає, що кошторисом ММУ ГУМВС України, яке є бюджетною установою, відшкодування моральної шкоди не передбачено, а будь-які бюджетні платежі можливо здійснювати лише при наявності відповідного бюджетного призначення, зобов'язання ММУ ГУМВС України в Донецькій області виплатити позивачці моральну шкоду буде вважатись бюджетним правопорушенням та суперечити діючому законодавству.

Відповідно до відповідей на поставлені у позовній заяві ОСОБА_3 запитання, наданих ММУ ГУМВС України у Донецькій області, в порядку ст. 93 ЦПК України – при опитуванні відповідача в якості свідка, зазначено:

- згідно із вимогами розділу ІІІ Інструкції, затвердженою наказом МВС № 181 від 28.04.2009, чергування відбуваються на підставі графіків, що затверджуються начальником ГУМВС, УМВС, МУ, ЛУ. ОСОБА_12 заступав на добове чергування 08.05.2014 року на підставі графіків чергувань добового наряду ММУ ГУМВС України у Донецькій області, затверджених начальником міську правління, копії яких надати неможливо у зв'язку із знищенням через пожежу.

при тимчасовій неможливості забезпечити чотирьохзмінну роботу чергової частини (при некомплекті, у разі хвороб, відпусток чи з інших причин) начальниками міськрайонних органів видавався наказ про підміну працівників чергової частини. Вказані працівники перед заступом на чергування до чергової частини підрозділу в обов'язковому порядку проходили всі відповідні інструктажі, передбачені наведеною вище інструкцією та іншими нормативно-правовими актами, проте надати підтверджуючи це документи стосовно ОСОБА_12 не надається можливим через їх знищення;

- на виконання вимог Інструкції, затвердженою наказом МВС № 181 від 28.04.2009 року, при тимчасовій неможливості забезпечити чотирьохзмінну роботу чергової частини (при некомплекті, у разі хвороб, відпусток чи з інших причин) начальниками міськрайлінорганів видавався наказ про підміну працівників чергової частини. Вказані працівники перед заступом на чергування до чергової частини підрозділу в обов'язковому порядку проходили всі відповідні інструктажі, передбачені наведеною вище інструкцією та іншими нормативно-правовими актами, проте надати підтверджуючи це документи стосовно ОСОБА_12 не надається можливим через їх знищення;

- документи, які підтверджують відомості, зазначені в акті № 1 про нещасний випадок, складеному за результатами розслідування факту загибелі ОСОБА_12, щодо первинного та повторного інструктажів, які пройшов ОСОБА_12, не збереглись. Веденням журналів реєстрації нещасних випадків та журналів обліку перевірок підрозділів з питань охорони праці займались співробітники сектору охорони праці УМЗ ГУМВС України в Донецькій області, справи з документами та матеріалами проведення службових розслідувань, що перебували на зберіганні у вказаному секторі, залишились на тимчасово непідконтрольній території у м. Донецьк;

-ММУ ГУМВС України в Донецькій області постійно дотримувались вимоги чинного законодавства щодо досконалого виконання вимог інструкції з охорони праці, несення служби, пожежної безпеки, оперативного плану «Оборона адмінбудівлі» тощо, проте підтвердити документально цей факт не надається можливим у зв'язку з тим, що під час нападу на адмінбудівлю ММУ УМВС України в Донецькій області незаконними збройними формуваннями, які шляхом ведення вогню з автоматичної вогнепальної зброї по працівникам міліції, здійснили спробу захоплення вказаного приміщення правоохоронного органу, що призвело до виникнення пожежі в основному адміністративному корпусі ММУ ГУМВС України в Донецькій області, внаслідок якої було знищено всю документацію, яка знаходилась у цій будівлі, що підтверджується довідкою Центрального ВП ГУНП в Донецькій області від 11.07.2018 року №9011/101-2018. Враховуючи викладене відповідач не може на теперішній час надати письмове підтвердження ознайомлення ОСОБА_12 із документами – інструкціями, положеннями, які б містили правила безпечної роботи в умовах оголошеної з квітня 2014 року антитерористичної операції на території Донецької області, правила поведінки працівників на території ММУ ГУМВС України в Донецькій області (в тому числі правила безпечної поведінки на випадок спроби збройного захоплення приміщення правила надання першої невідкладної медичної допомоги у разі отримання працівником вогнепального поранення, виникнення пожежі у будівлі тощо).

В судовому засіданні представники ММУ ГУМВС України в Донецькій області – ОСОБА_8 та ОСОБА_9, - підтримав доводи, викладені у відзиві та просили в задоволенні позову, відмовити.

Представники ДКС України – ОСОБА_10 та ОСОБА_11 – в судовому засіданні позовні вимоги ОСОБА_3 не визнали, враховуючи їх недоведеність, у зв'язку з чим просили в задоволенні позову відмовити. Відзиву на позовну заяву даний відповідач не надавав.

3.Покази свідків, допитаних в ході розгляду справи за клопотаннями сторін

Згідно показів свідка ОСОБА_15, якого було допитано за клопотанням позивачки, останній на теперішній час обіймає посаду тимчасово виконуючого обов'язки начальника відділу моніторингу Центрального ВП ГУНП України в Донецькій області. Станом на 09.05.2014 року вказаний свідок займав посаду старшого інспектора чергової частини ММУ ГУМВС України в Донецької області та безпосередньо здійснював чергування у адміністративній будівлі ММУ ГУМВС України в Донецькій області, за адресою: м. Маріуполь, вул. Георгіївська, 63. Так, 09.05.2014 року о «08-30» год. було проведено інструктаж чергових та о «09-00» год. свідок разом помічником чергового ОСОБА_16 та операторами Новиковою та Далекою, заступив на чергування. По завершенню своєї зміни, передавши оперативну інформацію для підлягала включенню у довідку, ОСОБА_12 залишив приміщення чергової частини, та його подальше перебування свідкові не відомо. В період часу з 09:30 до 10:00 години, адміністративне приміщення ММУ ГУМВС України в Донецької області, захопили озброєні люди, які вели вогонь на ураження з автоматичної зброї. Чергова частина була захоплена невідомими, які полонили працівників міліції та перевили їх до ізольованого приміщення, де вони перебували паротягом певного часу, після чого надали можливість залишити будівлю. Про поранення та побільшу загибель ОСОБА_12 дізнався з часом від співробітників. Пояснити, чому він перебував на третьому поверсі адмінбудівлі не має за можливе, оскільки його робоче місце розташовано у цокольному поверсі. Як помічник чергового, ОСОБА_12 повинен був проходити навчання, відповідно до наказу №181 з організації навчання чергової частини. За умов проведення антитерористичної операції на території Донецької області, на виконання плану «Фортеця» була посилена оборона адміністративної будівлі, а саме: введено пропускний режим який здійснювали двоє озброєних автоматичною зброєю працівника міліції; прохід до приміщення лише після попереднього спілкування з працівниками міліції, які здійснювали прийом громадян; вікна приміщення обладнанні гратами та колючою проволокою.

Свідок ОСОБА_16 суду показав, що на час подій за предметом позову, працював помічником чергового ММУ ГУМВС України в Донецької області. За обставинами подій, надав аналогічні свідчення, вказуючи, що після того, як о 09:00 годині 09.05.2014 він заступив на добове чергування, ОСОБА_12 передавши йому інформацію, яка не увійшла до оперативної довідки, залишив приміщення чергової частини. Обставини його загибелі невідомі, однак свідок на полягає, що перед чергуванням перевіряють знання діючого законодавства та наказів МВС. Чи проходив ОСОБА_12 спеціальне навчання та підготовку для здійснення чергування в якості підмінного помічника чергового, свідкові не відомо, однак, як будь-який працівник міліції він був задіяний до плану «Фортеця» з охорони адмінбудівлі на випадок захоплення.

Допитаний в залі судового засідання свідок ОСОБА_17, суду показав, що 08.05.2014 працював оперативним черговим чергової частини ММУ ГУМВС України в Донецької області. Разом з ним, на зміну в якості підмінного помічника чергового вийшов ОСОБА_12 В нічний час, начальником міського управління ОСОБА_18 проводилась оперативна нарада за участі 20-30 співробітників батальйону патрульно-постової служби, під час якої їх керівник Зіновієв вистрибнув з вікна, розташованому на третьому поверсі, а заступник начальника ММУ ГУМВС України ОСОБА_19 на попередження застосував зброю. Незважаючи на те, що вказана ситуація була нестандартною, але введення плану «Фортеця» покладалось на присутнє у приміщенні адмінбудівлі керівництво ММУ ГУМВС України в Донецької області. Після завершення чергування, він залишив приміщення чергової частини, та враховуючи, що після добового чергування не був задіяний в охороні громадського порядку при проведенні святкових заходів, залишив будівлю ММУ ГУМВС України в Донецької області. Під час захоплення адмінбудівлі був відсутній, обставини загибелі ОСОБА_12 відомі з офіційних джерел. Проходження останнім спеціального навчання для здійснення роботи у черговій частині пояснити не може, але зазначає, що перед кожним чергуванням проходять інструктажі з техніки безпеки та перевірку знання наказів та діючого законодавства.

Відповідно до пояснень свідка ОСОБА_20, якого було допитано за клопотанням позивачки, останній на теперішній час працює оперативним уповноваженим УКР ГУНП України в Донецькій області. В період добового чергування, з 08 на 09 травня 2014 року ОСОБА_20 здійснював чергування у адміністративної будівлі ММУ ГУМВС України у Донецькій області разом з ОСОБА_12 ОСОБА_20 перебував на пропускному режимі у фойє наведеного приміщення. ОСОБА_12 на вказаному чергуванні виконував функції помічника чергового. Чергування у фойє приміщення ОСОБА_20 здійснювалось одноособо, підміняв його водій. Зазначає, що вночі в період вказаного чергування з третього поверху будівлі стрибнув співробітник патрульно-постової служби – командир батальйону Зіновієв. Про вказану подію ОСОБА_20 дізнався від водія, який у цей момент його підміняв. Перебування свідка на добовому чергуванні у розпорядженні оперативного чергового, обумовлено посиленням несення служби в умовах АТО. Для здійснення чергування всім особам видавались автомати, каски та бронежилети.

Допитаний ОСОБА_21 суду показав, на теперішній час працює начальником сектору зв’язку Центрального ВП ГУНП в Донецької області, станом на 09.05.2014 працював начальником відділу зв’язку ММУ ГУМВС України в Донецької області, незважаючи, що ОСОБА_12 був інспектором відділу зв’язку батальйону ППС, постійно знаходився у приміщенні ММУ ГУМВС України в Донецької області. Окрім основної роботи із забезпечення зв’язку, наказом начальника ММУ ГУМВС України в Донецької області був задіяний підмінним помічником чергового. Обставини загибелі свідку невідомі, однак припускає, що після чергування ОСОБА_12 мав можливість залишитись за місцем служби з питань ремонту засобів зв’язку.

Старший інспектор відділу моніторингу Центрального ВП ГУНП в Донецької області ОСОБА_22 суду показав, станом на 2014 рік з’являвся заступником начальника штабу ММУ ГУМВС України в Донецької області, виготовляв проекти графіків чергування. На виконання наказу №181 з організації роботи чергової частини, на випадок відсутності штатних працівників чергової частини, були визначенні підмінні працівники для їх за діяння у добовому чергуванні. Серед таких працівників, був задіяний ОСОБА_12, в якості підмінного помічника оперативного чергового. При заступленні на чергування з працівниками проводився інструктаж поводження зі зброєю, знання законодавчої бази та доводилась оперативна обстановка. Журнал проведення інструктажів, відомості про проведення навчання зі знання інструкції про діяльність чергової частини, зберігались у черговій частині, та були знищені внаслідок пожежі, яка сталась 09.05.2014.

Допитана в залі судового засідання ОСОБА_23, суду показала, що в правоохоронних органах працює з березня 2016 року та завідуючої канцелярії Центрального ВП ГУНП України в Донецької області, складала акт знищення документації (акт службового розслідування та наказів) про втрату документів ММУ ГУМВС України в Донецької області через ліквідацію установи та створення Національної поліції України.

4.заяви та клопотання

-клопотання представника ГУМВС України в Донецькій області про від 11.05.2018 про відкладення судового розгляду справи, призначеного на 11.05.2018 на «11-00»;

-клопотання представника МВС України від 23.05.2018 про розгляд справи в режимі відео конференції;

-клопотання ОСОБА_3 від 06.06.2018 про залучення до участі у розгляді справи співвідповідача – ДКС України;

-клопотання ОСОБА_3 від 06.06.2018 про зобов'язання відповідачів – МВС України, ГУМВС України у Донецькій області та ММУ УМВС України в Донецькій області виконати вимоги ст.93 ЦПК України та у зв'язку з цим подовжити підготовчий розгляд справи;

-клопотання представника ГУМВС України в Донецькій області від 16.07.2018 про передачу справи до Донецького окружного адміністративного суду за підсудністю;

-заява представника МВС України від 20.07.2018 про доручення до матеріалів справи листа ДПООНД МВС України від 18.07.2018 № 22/3/1-3558;

-заява ОСОБА_3 від 03.08.2018 про виклик свідків –ОСОБА_15, ОСОБА_24, ОСОБА_16, ОСОБА_25;

-клопотання ОСОБА_3 від 03.08.2018 про застосування заходів процесуального примусу до відповідачів – МВС України. ГУМВС України в Донецькій області, ММУ ГУМВС України в Донецькій області через неподання заяв свідків, в порядку ст.93 ЦПК України, зобов'язання відповідачів подати заяви свідків, продовження підготовчого розгляду справи;

-клопотання представника ГУМВС України в Донецькій області від 19.09.2018 про зупинення провадження у справі – до набрання законної сили рішенням Жовтневого районного суду м. Маріуполя у справі 264/1688/15-к;

-клопотання відповідача ГУМВС України в Донецькій області від 17.11.2018 про виклик свідка – ОСОБА_22;

-клопотання представника ДКС України від 28.11.2018 про розгляд справи 28.11.2018 о «09-00» в її відсутність;

-клопотання представника ГУМВС України в Донецькій області від 28.11.2018 про доручення до матеріалів справи копії послужного списку ОСОБА_12;

-клопотання представника позивачки – ОСОБА_4 від 28.11.2018 про витребування доказів – зобов'язання ММУ ГУМВС України в Донецькій області надати для огляду в судовому засіданні матеріалів особової справи ОСОБА_12;

-заява представника позивачки – ОСОБА_26 від 16.01.2019 про надання матеріалів справи для ознайомлення та виготовлення копії технічного запису судових засідань;.

5.процесуальні дії суду:

-відповідно до ухвали від 24.04.2018 відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено проводити в порядку загального провадження, призначено підготовче судове засідання у справі;

-ухвалою суду від 06.06.2018 відкладено проведення підготовчого судового засідання, задоволено клопотання представника позивачки - залучено в якості співвідповідача по справі – ДКС України; задоволено клопотання позивача про письмовий допит відповідачів в якості свідків - зобов'язано відповідачів подати письмові відповіді на поставлені в позовній заяві запитання в формі заяви свідка, копію якої надіслати позивачу в строки, передбачені ст. 93 ЦПК України; задоволено клопотання представника відповідача МВС України про розгляд справи в режимі відео конференції, проведення якої доручено Окружному адміністративному суду м. Києва;

-згідно із ухвалою суду від 13.08.2018 відмовлено в задоволенні клопотання представника ГУМВС України у Донецькій області про передачу справи за підсудністю до Донецького окружного адміністративного суду; частково задоволено клопотання ОСОБА_3 про застосування заходів процесуального примусу до відповідачів – повторно зобов'язано відповідачів – МВС України, ГУМВС України в Донецькій області, ММУ ГУМВС України в Донецькій області – подати відповіді на запитання , викладені у позовній заяві ОСОБА_3 у формі заяви свідка, відповідно до вимог ст. 93 ЦПК України;

-ухвалою суду від 19.09.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду, в судове засідання викликано свідків ОСОБА_15, ОСОБА_24, ОСОБА_16, ОСОБА_25, ОСОБА_23;

-відповідно до ухвали суду від 28.11.2018 задоволено клопотання представника відповідача – ГУМВС України у Донецькій області про витребування доказів: зобов'язано голову ліквідаційної комісії ММУ ГУМВС України в Донецькій області надати суду особову справу ОСОБА_12 для її огляду у судовому засіданні.

Мотивувальна частина.

6.зміст спірних правовідносин

Предметом спору у справі є стягнення з відповідачів на користь позивачки моральної шкоди, заподіяної внаслідок загибелі сина позивачки при виконання ним посадових обов'язків.

7.фактичні обставини справи, установлені судом

Судом встановлено, що згідно із свідоцтвом про народження серії ІІІ-НО № 345796 від 31.01.1977, ОСОБА_3 є матір'ю ОСОБА_12, ІНФОРМАЦІЯ_1 /том справи 1, а.с.17/.

З 24.10.1996 ОСОБА_12 прийнято на службу до Маріупольського міського управління ГУМВС України у Донецькій області на посаду молодшого інспектора зв'язку групи забезпечення оперативних та культурно-масових заходів вузлу оперативного зв'язку, згідно із кадровим наказом № 37 о/с від 24.10.1996 року /том справи 2, а.с. 19/. Із вказаного часу ОСОБА_12 перебував на службі в органах внутрішніх справ, що підтверджується копією трудової книжки ОСОБА_12 /том справи 1 а.с. 24-25/

Згідно із свідоцтвом про смерть серії І-НО № 774199 від 12.05.2014, ОСОБА_12 помер 09.05.2014 /том справи 1, а.с. 21/

Відповідно до довідки № 4776 від 30.07.2014 за підписом заступника начальника Відділу кадрового забезпечення ММУ ГУМВС України в Донецькій області, ОСОБА_12 проходив службу в ОВС на посадах рядового та молодшого начальницького складу, в період з 21.10.1996 по 09.05.2014; загибель ОСОБА_12 настала у період проходження служби в ОВС при виконанні службових обов'язків, пов'язаних з безпосередньою участю в охороні громадського порядку, громадської безпеки, у боротьбі зі злочинністю; 09.05.2014 виключений із списків працівників внутрішніх справ через смерть. /том справи 1, а.с. 27/

Відповідно до витягу з наказу ГУМВС України в Донецькій області від 13.06.2014 № 226 о/с прапорщика міліції ОСОБА_12 молодшого інспектора зв'язку батальйону патрульної служби Маріупольського міську правління виключено з кадрів МВС України зі смертю /том справи 1, а.с. 26, 140/.

Загибель ОСОБА_12 відбулась за наступних обставин: 09.05.2014 ОСОБА_12 перебував у першому корпусі адміністративної будівлі ММУ ГУМВС України в Донецькій області за адресою м. Маріуполь, вул. Георгіївська, 63. Приблизно о «09-40» год. на адмінбудівлю ММУ ГУМВС України почався озброєний напад, кваліфікований в подальшому органами досудового розслідування як терористичний акт, внаслідок якого ОСОБА_12 отримав вогнепальне поранення.

Вказані обставини підтверджуються:

-актом № 1, форми Н-1, затвердженим 02.06.2014 начальником ГУМВС України в Донецькій області, про нещасний випадок, який стався 09.05.2014 приблизно о «10-30» год. з прапорщиком міліції ОСОБА_12 /том справи 1, а.с.28-29/.

Так, у наведеному акті вказані наступні обставини, за яких з ОСОБА_12 стався нещасний випадок: 09.05.2014 о «09-30» год. на третьому поверсі адміністративної будівлі ММУ ГУМВС України в Донецькій області проходила оперативна нарада; приблизно о «09-40» год. учасники наради почули постріли в районі приміщення чергової частини та виглянувши з вікон – побачили озброєних чоловіків, які почали захват адміністративної будівлі. У цей час ОСОБА_12 піднявся на третій поверх з метою попередження керівництва про захват будівлі невідомими, де і отримав від загарбників вогнепальне поранення. Відповідно до висновків, викладених в наведеному акті: нещасний випадок з молодшим інспектором зв'язку батальйону патрульної служби ММУ ГУМВС України у Донецькій області, прапорщиком міліції ОСОБА_12 стався в період проходження служби при виконанні службових обов'язків, пов'язаних з безпосередньою участю в охороні громадського порядку, громадської безпеки, боротьбі зі злочинністю;

-актом розслідування нещасного випадку, форма Н-5, що стався 09.05.2014 о «10-00» год. у Маріупольському міському управлінні ГУМВС України в Донецькій області, складений комісією ГУМВС України в Донецькій області /том справи № 1 а.с. 30-32/

У вказаному акті викладені аналогічні обставини нещасного випадку, що стався з ОСОБА_12, причиною нещасного випадку зазначено: травма, одержана внаслідок протиправних дій інших осіб. Акт форми Н-5 має висновки, аналогічні висновкам, викладеним у акті форми Н-1 щодо ОСОБА_12

Як вже зазначалось вище, причиною загибелі сина позивачки – ОСОБА_12, стало наскрізне вогнепальне кульове поранення живота із пошкодженням лівої частки печінки, передньої стінки шлунку та 9-го ребра зліва, яке ускладнилось масивною кровотечею та геморагічним шоком. ОСОБА_12 доставлений до медичного закладу 09.05.2014 року о «13-40» год. в термінальному (критичному) стані. Оглянути хірургом та, після встановленого діагнозу, в «14-00» год. розпочато оперативне втручання. В «15-55» год. констатовано смерть ОСОБА_12 Вказані висновки містяться у висновку судово-медичної експертизи № 98 від 23.03.2018, яку було проведено в рамках кримінального провадження № 120605077001266 /том справи 1, а.с.38-48/.

За наслідками подій, які мали місце 09.05.2014 року у адміністративній будівлі ММУ ГУМВС України у Донецькій області відкрито кримінальне провадження № 22015050000000135, 20.03.2015 року обвинувальний акт складний у вказаному кримінальному провадженні спрямовано до суду. Наведений обвинувальний акт складено відносно ОСОБА_27 за ст. 115 ч. 2 п. п. 6,12; ст. 187 ч. 4 , ст. 258 ч. 3, ст. 258-3 ч. 1, ст. 263 ч. 1, ст. 289 ч. 3 КК України; ОСОБА_28 за ст. 187 ч. 2 , ст. 258 ч. 3, ст. 258-3 ч. 1, ст. 263 ч. 1 КК України, ОСОБА_29 за ст. 115 ч. 2 п. п. 6, 12, ст. 187 ч. 4, ст. 258 ч. 3, ст. 258-3 ч. 1, ст. 263 ч. 1 , ст. 289 ч. 3 КК України; ОСОБА_30 за ст.. 187 ч. 2 та ст.. 27 ч. 5, ст.. 258 ч. 3, ст.. 258-3 с. 1, ст.. 263 ч. 1 КК України. Так, вказані особи обвинувачуються у скоєні 09.05.2014 терористичного акту у м. Маріуполі, внаслідок якого стались тяжкі наслідки та, зокрема, загинув син позивачки /том справи 1, а.с.35-37/ На теперішній час судове слідство у вказаному кримінальному провадженні триває, остаточного вироку не ухвалено.

Крім того, на теперішній час СВ Центрального ВП ГУНП в Донецькій області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12016050770001266 віл 05.04.2016 – за фактом ненадання своєчасної допомоги ОСОБА_31, що потягло його смерть, попередня кваліфікація – ч. 3 ст. 136 КК України /том справи № 1, а.с. 33-34/. Інформація щодо вручення обвинувального акту у вказаному кримінальному провадженні у матеріалах справи відсутня.

Відповідно до висновку про призначення одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) працівника міліції, затвердженого заступником директора ДФЗБО МВС України 02.09.2014 року /том справи 1 а.с. 113/, відповідно до п. 1.1 Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) або інвалідності працівника міліції – ОСОБА_12, прапорщика міліції, який обіймав посаду інспектора зв'язку батальйону патрульної служби ММУ ГУМВС України в донецькій області – право на одноразову грошову допомогу має донька загиблого – ОСОБА_14. Одноразова грошова допомога призначена у розмірі 121 800 грн. /том справи 1, а.с. 113/ Наведену грошову допомогу сплачено , відповідно до платіжного доручення № 6019. Згідно із висновком про призначення одноразової грошової допомоги , затвердженим заступником директора ДФЗБО МВС України 29.12.2014 року, за наслідками загибелі ОСОБА_12, право на одноразову грошову допомогу має його донька – ОСОБА_14, призначена одноразова грошова допомога складає 609 000 грн., раніше виплачена сума допомоги – 121 800 грн., сума одноразової грошової допомоги належна до виплати – 487 200 грн./том справи № 1, а.с. 114/. Вказана грошова допомога фактично сплачена відповідно до платіжного доручення № 977 від 22.06.2015 року.

7.норми права, які застосовує суд при вирішенні спору

Враховуючи специфіку правовідносин, які склались між сторонами, та предмет даного спору, при вирішенні спору по суті судом застосовуються наступні нормативно-правові акти, які регулюють спірні правовідносини,в редакціях, чинних на момент виникнення спірних правовідносин (станом на 09.05.2014 року): Кодекс законів про працю України (далі за текстом КЗпП України), Цивільний кодекс України (далі за текстом ЦК України), Закону України «Про міліцію»; Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженим постановою КМУ від 29.07.1991 року № 114 (далі за текстом Положення № 114); Правила поведінки та професійної етики осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ України, затверджені наказом МВС України № 155 від 22.02.2012 року (далі за текстом Правила поведінки № 155); Інструкція з організації діяльності органів і підрозділ внутрішніх справ України, направленої на захист інтересів суспільства і держави від протиправних посягань, затверджена наказом МВС України від 08.04.2009 року № 181 (далі за текстом Інструкція № 181).

При цьому, порядок проходження служби осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ врегульовано спеціальним законодавством, а саме, Законом України "Про міліцію", Положенням № 114, Правилами поведінки № 155, Інструкцією № 181.

Нормами права, які регулюють порядок відшкодування моральної шкоди у даному випадку є ЦК України, КЗпП України.

8.Мотиви суду при застосуванні норм права, що регулюють спірні правовідносини та висновки суду при вирішенні даного спору

Здійснивши ретельний системний аналіз норм діючого законодавства, що регулюють спірні правовідносини та фактичні обставини даної справи, суд прийшов до переконання про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_3

Так, відповідно до ст. 2 Закону України «Про міліцію», основними завданнями міліціє є: забезпечення особистої безпеки громадян, захист їх прав і свобод тощо; запобігання правопорушенням та їх припинення; охорона і забезпечення громадського порядку тощо.

Згідно із ч.2 ст.10 Закону України «Про міліцію» працівник міліції на території України незалежно від посади, яку він займає, місцезнаходження і часу в разі звернення до нього громадян або службових осіб із заявою чи повідомленням про події, які загрожують особистій чи громадській безпеці або у разі безпосереднього виявлення таких зобов'язаний вжити заходів до попередження і припинення правопорушень, рятування людей, подання допомоги особам, які її потребують, встановлення і затримання осіб, які вчинили правопорушення, охорони місця події і повідомити про це найближчий підрозділ міліції.

Статтею 12 Закону України «Про міліцію» встановлено право міліції застосовувати заходи фізичного впливу, спеціальних засобів і вогнепальної зброї у випадках і в порядку, передбачених цим Законом. При цьому встановлено, що працівник міліції є представником державного органу виконавчої влади.

Відповідно до пункту 10 Положення № 114, особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ користуються всіма соціально-економічними, політичними та особистими правами і свободами, виконують усі обов'язки громадян, передбачені Конституцією та іншими законодавчими актами, а їх права, обов'язки і відповідальність, що випливають з умов служби, визначаються законодавством, Присягою, статутами органів внутрішніх справ і цим Положенням.

Відповідно до Правил поведінки № 155, а саме: п.4.1 вказаних Правил, працівник органів внутрішніх справ, керуючись Присягою, відповідно до службового обов'язку, дотримуючись професійних честі і гідності, бере на себе наступні моральні зобов'язання: зокрема, визнавати пріоритет державних і службових інтересів над особистими у своїй діяльності; бути мужнім і безстрашним у небезпечних ситуаціях, які виникають під час припинення правопорушення, ліквідації наслідків аварії та стихійного лиха, проведення заходів щодо порятунку життя і збереження здоров'я людей.

Отже, спеціальний правовий статус співробітника міліції покладає на нього певний ряд обов'язків, які мають пріоритетність над особистими інтересами особи, яка є співробітником міліції та виконання яких може бути пов'язане з відповідними ризиками щодо його життя та здоров'я через можливе перебування у небезпечних для життя ситуаціях з метою припинення правопорушення, захисту інтересів суспільства і держави тощо. При цьому слід зазначити, що згідно із Присягою працівника міліції та Правилами поведінки, на працівника міліції покладаються зобов'язання щодо вжиття всіх заходів для захисту охоронюваних інтересів держави та суспільства, незалежно від часу їх виявлення та займаної ним посади.

Стаття 56 Конституції України встановлює, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної чи моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Під моральною шкодою необхідно розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Зокрема за змістом визначення, наведеного у пунктах 1, 2 частини другої статті 23 ЦК України моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї, чи близьких родичів.

У суду не викликає сумнівів той факт, що загибеллю сина позивачки – ОСОБА_12 – під час озброєного нападу на адміністративну будівлю ММУ ГУМВС України в Донецькій області 09.05.2014 року, ОСОБА_3 заподіяні моральні страждання - загибель єдиного сина позивачки є глибоким горем, яке безперечно спричинило останній душевні страждання, психологічні переживання, оскільки втрата рідної людини є найвищою немайновою втратою, яка не підлягає ніяким чином відновленню.

В той же час, за загальним принципом покладення на особу (фізичну чи юридичну, державу тощо) цивільно-правової відповідальності, зокрема, щодо відшкодування моральної шкоди є наявність всіх складових такої цивільно-правової відповідальності.

Відповідно до роз'яснень, які містяться у п. 2, п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», відповідно до яких відшкодування такої шкоди можливе, коли це передбачено відповідним законодавством, що визначає порядок і умови її відшкодування.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних та фізичних страждань.

При розгляді даної справи, на переконання суду, не було доведено протиправність дій жодного з відповідачів, їх вини у загибелі сина позивачки – ОСОБА_12 та причинно-наслідкового зв'язку між такими діями(бездіяльністю) та заподіяною шкодою.

За змістом статті 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Згідно з частинами першою та другою статті 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; в інших випадках, встановлених законом.

Обґрунтовуючи у даному випадку вину відповідачів у загибелі її сина, ОСОБА_3 посилається на грубе порушення вимог ст.153 КЗпП України, ст.6, ст.13 Закону України «Про охорону праці», відповідно до яких на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці, відповідальність за забезпечення таких умов покладається на власника або уповноважений ним орган (ст.153 КЗпП України). На переконання ОСОБА_3, її син не був ознайомлений з планом оборони адмінбудівлі ММУ ГУМВС України, не мав достатньої кількості зброї та засобів індивідуального захисту, був переміщений на посаду помічника оперативного чергового, в порушення п. 41 Положення № 114, без підготовки до такої діяльності.

В ході судового слідства, судом було ретельно досліджено та перевірено це питання, проте не встановлено належних доказів, які об'єктивно б підтверджували обґрунтованість таких тверджень.

Згідно із ст.79, ст.80 Цивільного процесуального кодексу України (далі за текстом ЦПК України) достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи; достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти до висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмету доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч.2 ст.80 ЦПК України).

Так, Указом Президента України №405/2014 від 14 квітня 2014 року було введене в дію рішення ОСОБА_25 національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» про початок антитерористичної операції на сході України, в тому числі на території Донецької області. Місто Маріуполь Донецької області внесено до переліку населених пунктів, у яких проводиться антитерористична операція, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України.

Проведення на території м. Маріуполя антитерористичної операції станом на травень 2014 року було загальновідомим та законодавчо встановленим фактом, з огляду на що додаткових доказів щодо обізнаності ОСОБА_12, зокрема як співробітника ОВС, про вказані обставини суд вважає непотрібним.

Відповідно до Інструкції № 181 чергова частина – це підрозділ, який забезпечує оперативне управління силами і засобами органів і підрозділів внутрішніх справ, цілодобово перебуває в постійній готовності для реагування на злочинні прояви, надзвичайні ситуації, інші події і є координуючим органом управління при встановленні осіб, які підозрюються у вчиненні кримінальних правопорушень. Основними принципами роботи чергових частин є: знання оперативної обстановки на території, що обслуговується, оперативність, постійна готовність, пильність, додержання законності, чітке виконання вимог нормативно-правових актів, тактовне ставлення до осіб, збереження державної таємниці.

Згідно із п.1.4. Інструкції № 181 основними завдання чергових частин, зокрема, є забезпечення оперативного управління силами й засобами, що задіяні для охорони громадського порядку, попередження та виявлення кримінальних правопорушень на території обслуговування, взаємодія з іншими ОВС тощо (п.п. 1.4.2); забезпечення введення ступенів готовності та спеціальних оперативних планів (п.п. 1.4.4.); забезпечення збереження службової документації, зброї, спеціальних засобів, засобів індивідуального захисту, зв'язку, оперативної та криміналістичної техніки, іншого майна тощо (п.п.1.4.8); контроль за станом охорони адміністративних будинків ОВС, ІТТ та прилеглої до них території (п.п.1.4.10)

Чергова частина МВС є підрозділом Головного штабу МВС і знаходиться в підпорядкуванні заступника начальника Головного штабу МВС – начальника оперативного управління (п. 2.1 Інструкції № 181). Роботу чергової частини МВС організовує начальник чергової частини, який безпосередньо підпорядковується начальнику оперативного управління та, зокрема, забезпечує підбір та розстановку кадрів, дотримання особовим складом дисципліни, законності та режиму секретності, організаційно забезпечує збір, обробку оперативної інформації, підготовку добового зведення та інших оперативних інформацій; проводить щоденний інструктаж добового наряду, що заступає, та підводить підсумки роботи наряду, який змінюється (п.2.2 Інструкції № 181).

Пунктом 4.20 Інструкції № 181 встановлено, що при ускладненні оперативної обстановки, введенні посиленого варіанту несення служби, для розгляду обставин щодо великої кількості осіб, які доставлені за вчинення кримінальних чи інших правопорушень, склад добового наряду, за рішенням начальника ОВС може бути збільшений за рахунок працівників інших структурних підрозділів міськраліноргану.

В ході розгляду даної справи знайшов своє підтвердження той факт, що з 08.05.2014 на 09.05.2014 року ОСОБА_12 перебував на добовому чергуванні у адмінбудівлі ММУ ГУМВС України у Донецькій області, що встановлено показами свідків, які безпосередньо несли чергування разом з ОСОБА_12 та тих які його змінили, а саме: ОСОБА_17, ОСОБА_32 та ОСОБА_15, крім того безпосередньо ММУ ГУМВС України по Донецькій області у заяві свідка, посилається на вказані обставини.

Документального підтвердження цього факту – графіків чергувань, кадрових наказів тощо – суду надано не було через неможливість на теперішній час здобути та, відповідно, проаналізувати такі докази – згідно із довідкою Центрального ВП ГУНП в Донецькій області від 11.07.2018 року № 9011/101-2018 /том справи 1 а.с.88/ внаслідок збройного нападу на адмінбудівлю ММУ ГУМВС України у Донецькій області у травні 2014 року та пожежі, що сталася, було повністю знищено кабінет № 37 заступника начальника ММУ ГУМВС України в Донецькій області та приміщення чергової частини ММУ. Через вказану подію було знищено: книги нарядів, журнал реєстрації інструктажів з охорони праці, план оборони адмінбудівлі ММУ «Фортеця», гербові печатки тощо. За даним фактом проведено службове розслідування, матеріали якого в подальшому підшито до номенклатурної справи інв. № 5605 «Листування з організації та ведення діловодства». У 2015 році згідно «ОСОБА_16 про відбирання на знищення і знищення номенклатурних справ ММУ ГУМВС України в Донецькій області» вих. № 11343 від 06.11.2015, справа «Листування з організації та ведення діловодства», інв. № 5605 була знищена. Відповідно до «акту про відбирання на знищення і знищення справ ММУ ГУМВС України в Донецькій області» вих. № 11343 від 06.11.2015, було знищено номенклатурну справу «Накази ММУ» 1/1 (за період з 07.05.2014 по 18.08.2014) інв. № 5393 та Журнал обліку наказів ММУ (за період з 24.12.2013 по 31.12.2014) № інв. № 3932.

Враховуючи положення Інструкції № 181, беручи до уваги проведення на території м.Маріуполя АТО станом на травень 2014 року, з урахуванням вимог ст.80 ЦПК України, суд приходить до висновків, що здійснення прапорщиком міліції ОСОБА_12, який обіймав посаду молодшого інспектора зв'язку батальйону патрульної служби ММУ ГУМВС України, чергування з 08.05.2014 на 09.05.2014 у черговій частині адмінбудівлі ММУ ГУМВС України не є порушенням норм КЗпП України та Положення № 114 зі сторони роботодавця – ММУ ГУМВС України у Донецькій області та не свідчить про незаконність дії цього відповідача, оскільки залучення співробітників міліції до такого чергування прямо передбачено Інструкцією № 181.

При цьому суд вважає, що перебування ОСОБА_12 у адмінбудівлі ММУ ГУМВС України в Донецькій області 09.05.2014 року обумовлено безпосереднім виконанням ним своїх посадових обов'язків, а його загибель під час виконання цих обов'язків не має прямого зв'язку з будь-якими діями (бездіяльністю) роботодавця та, відповідно, не свідчить про наявність вини ММУ ГУМВС України у цій події.

Згідно із ст.47 Положення №114 з метою вдосконалення діяльності ОВС, підвищення ефективності їх роботи, поліпшення добору, розстановки і виховання кадрів, стимулювання підвищення кваліфікації, ініціативності, творчої активності і відповідальності працівників за доручену справу проводиться атестація осіб рядового і начальницького складу. При цьому всебічно оцінюються їх ділові, професійні, моральні та особисті якості, рівень культури і здатність працювати з людьми, робляться висновки про відповідність займаній посаді і даються рекомендації щодо подальшої служби. Атестацій рядового і начальницького складу має передувати підготовча робота. Строки атестації осіб рядового і начальницького складу визначаються Міністерством внутрішніх справ України.

При розгляді даної справи судом вжито вичерпних заходів щодо встановлення документального підтвердження проходження ОСОБА_12 відповідних інструктажів тощо.

Так, у актах про нещасний випадок, який стався з ОСОБА_12 (форми Н-1 та форми Н-5) міститься інформація про проходження ОСОБА_12 первинного інструктажу – 05.08.2013 – та повторного інструктажу – 05.01.2014.

Згідно із листом Управління логістики та матеріального забезпечення ГУНП в Донецькій області № 453/28/01-2018 від 04.07.2017 /том справи 1 а.с.86/, 04.09.2014 приміщення по вул.Донецька, 60«а» у м. Донецьку, в якому був розташований сектор охорони праці УМЗ ГУМВС України в Донецькій області було захоплено озброєними людьми, в робочому кабінеті залишились в тому числі журнали реєстрації нещасних випадків, архів з матеріалами розслідувань нещасних випадків. Враховуючи викладене матеріали службового розслідування, на підставі яких складались наведені акти щодо ОСОБА_12, яке мало місце у червні 2014 року, на теперішній час надати не можливо.

Відповідно до вимог ст.ст. 77-81 ЦПК України, презюмована обов'язковість подання належних доказів на підтвердження фактів, на які посилається сторона справи.

У даному випадку, враховуючи відсутність у суду об'єктивної можливості у будь-якій іншій спосіб перевірити відомості, викладені у актах форми Н-1 та Н-5 про проходження ОСОБА_12 відповідних інструктажів, суд, відповідно до ч.2 ст.80 ЦПК України, вважає посилання на вказані факти у офіційних документах належним доказом того факту, що ОСОБА_12 такі інструктажі дійсно проходив. Враховуючи, що обов'язок доказування у цивільному судочинстві покладено на обидві сторони, у даному випадку позивачем не надано доказів, які б будь-яким чином спростовували інформацію, викладену у цих актах та свідчила про порушення будь-яким з відповідачів норм Закону України «Про охорону праці» тощо.

На переконання суду, сам по собі статус ОСОБА_12, який був діючим працівником ОВС, враховуючи вимоги Закону України «Про міліцію», Положення № 114 та Правил поведінки № 155, передбачав обізнаність останнього із вказаними нормативно-правовими актами, його посадовою інструкцією та відповідними діями, які необхідно вживати в умовах тієї чи іншої оперативної ситуації, яка склалась. При цьому статус співробітника ОВС покладає на особу певні ризики щодо його життя та здоров'я при здійсненні боротьби зі злочинністю.

В свою чергу державою встановлені соціальні гарантії при настанні тих чи інших негативних наслідків для такої особи, що зокрема закріплено у ст. 23 Закону України «Про міліцію». У даному випадку при розгляді даної справи є доведеним той факт, що ОСОБА_12 загинув при виконанні службових обов'язків, що, зокрема, стало підставою для сплати його близьким одноразової грошової допомоги, проте вказаний факт не породжує для відповідачів обов'язку з відшкодування заподіяної моральної шкоди, оскільки відсутні така складова цивільно-правової відповідальності, як неправомірна поведінка будь-якого з відповідачів, зокрема безпосереднього роботодавця ОСОБА_12 – ММУ ГУМВС України в Донецькій області.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

9.питання про розподіл судових витрат

Відповідно до ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч.6 ст.141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави.

Враховуючи той факт, що суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3, та будь-яких судових витрат сторони у даному випадку не понесли, судом питання про стягнення таких судових витрат не вирішується.

Керуючись ст. 43 Конституції України, ЦК України, КЗпП України, Постановою Пленуму ВСУ № 4 від 31.03.2005 року, Законом України «Про охорону праці», Законом України «Про міліцію», Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом ОВС» 114, Правилами поведінки та професійної етики осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ України, затверджені наказом МВС України № 155 від 22.02.2012 року, Інструкцією з організації діяльності органів і підрозділ внутрішніх справ України, направленої на захист інтересів суспільства і держави від протиправних посягань, затверджена наказом МВС України від 08.04.2009 року № 181, суд,-

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до Міністерства внутрішніх справ України, Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області, Маріупольського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю працівника під час виконання ним трудових обов'язків, відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Донецького апеляційного суду через Жовтневий районний суд м. Маріуполя Донецької області протягом тридцяти днів з дня його оголошення.

У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини

судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст виготовлено 05.04.2019.

З повним текстом рішення можна буде ознайомитись у Єдиному державному реєстрі судових рішень за адресою: http://reyestr.court.gov.ua.

Суддя О.Л. Соловйов