Рішення № 81038745, 28.03.2019, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" березня 2019 р.м. ХарківСправа № 917/664/18

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Новікової Н.А.

при секретарі судового засідання Цвірі Д.М.

розглянувши справу

за позовом керівника Харківської місцевої прокуратури № 4 (61038, м. Харків, вул. Маршала Батицького, 23) в інтересах держави в особі Харківської міської ради, 61003, м. Харків, м-н Конституції, 7, код ЄДРПОУ 04059243;

до Товариства з обмеженою відповідальністю “Дельта Гранд”, 36008 м. Полтава, вул. Серьогіна, 16, код ЄДРПОУ 39067387;

за участі представників учасників справи:

позивача – ОСОБА_1, довіреність №08-21/509/2-19 від 19.02.19;

відповідача - не з'явився;

прокурор - Клейн Л.В., службове посвідчення № 051089 від 02.10.2018 року;

ВСТАНОВИВ:

Керівник Харківської місцевої прокуратури № 4 звернуся до господарського суду Полтавської області з позовною заявою в інтересах держави в особі Харківської міської ради до товариства з обмеженою відповідальністю “ДЕЛЬТА ГРАНД” про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати у сумі 308 696,29 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, з 18.04.2014 та по теперішній час в порушення вимог ст..ст. 125-126 ЗК України, використовує земельну ділянку площею 726 кв.м. по вул.. Академіка Павлова, 120, «Д-2» без виникнення в останнього права власності на землю, права постійного користування земельною ділянкою та права оренди земельної ділянки без державної реєстрації, у зв’язку з тим, що дана земельна ділянка залишається в комунальній власності, відповідач, зберігає кошти, не сплачуючи орендну плату за користування земельної ділянки, таким чином на підставі ст.ст. 1212-1214 ЦК України, на думку позивача, відповідач зобов’язаний відшкодувати позивачу всі доходи, які він одержав чи міг би одержати від цього майна, а тому відповідачем порушені права та інтереси позивача щодо неодержаних грошових коштів у розмірі безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за земельну ділянку.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 12.06.2018 передано матеріали позовної заяви керівника Харківської місцевої прокуратури № 4 в інтересах держави в особі Харківської міської ради до товариства з обмеженою відповідальністю “Дельта Гранд” про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати у сумі 308696,29 грн. № 04-11-31-18 від 05.06.2018 на розгляд господарського суду Харківської області за виключною підсудністю.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 06.07.2018 прийнято позовну заяву до розгляду за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 30.07.2018.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 06.08.2018 зупинено провадження у справі № 922/664/18 до перегляду судового рішення у подібних правовідносинах в справі № 922/3412/17 у касаційному порядку ОСОБА_2 Палатою Верховного Суду.

20.11.2018 ОСОБА_2 Палатою Верховного Суду прийнято рішення у справі № 922/3412/17, яке було оприлюднене 06.12.2018.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 26.12.2018 поновлено провадження по справі, та призначено підготовче засідання на 09.01.2019.

Протокольною ухвалою від 09.01.2019 відкладено підготовче засідання на 30.01.2019 о 12:30.

Протокольною ухвалою від 30.01.2019 закрито підготовче провадження по справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 20.02.2019 о 11:00.

20.02.2019 у зв’язку з хворобою судді Новікової Н.А. оголошено технічну перерву та перенесено судове засідання з розгляду справи по суті з 20.02.2019 на 26.02.2019 о 10:00.

26.02.2019 відкрито розгляд справи по суті та у зв’язку з відсутністю доказів повідомлення відповідача про розгляд справи в суді відкладено судове засідання на 13.03.2019 о 11:30.

13.03.2019, суд на підставі ст. 202 ГПК України постановив протокольну ухвалу про відкладення розгляду справи по суті на 27 березня 2019 на 12 годину 00 хвилин, у зв’язку із не повідомленням відповідача про час та місце слухання справи.

Ухвалою від 22.03.2019 у зв’язку з відрядженням судді Новікової Н.А. перенесено судове засідання на 28.03.2019 о 11:00.

У судовому засіданні 28.03.2019 заслухано вступне слово учасників справи.

Прокурор по справі просив задовольнити позовні вимоги та стягнути з відповідача безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою площею 726 кв.м. у м. Харкові по вул.. Академіка Павлова, 120, «Д-2» у сумі 308 696,29грн..

Позивач підтримав позовні вимоги прокурора підтримав позов повністю та зазначив що станом на теперішній час земельна ділянка площею 726 кв.м. у м. Харкові по вул.. Академіка Павлова, 120, «Д-2» перебуває у користування відповідача, водночас відповідачем жодного речового права щодо вказаної землі не зареєстровано, що, як зазначає позивач свідчить про безпідставність користування даною землею.

Відповідач своїм правом на подання відзиву не скористався, у судові засідання призначені судом не зявлявся, водночас, як вбачається з поштового повідомлення про вручення №007297 ухвала від 22.03.2019 про перенесення судового засідання на 28.02.2019 повернулась до суду з відміткою «не значиться», що в силу п.4 ч. 6 ст. 242 ГПК України, свідчить про те ще відповідачу вручено ухвалу від 22.03.2019 та повідомлено про дату, час та місце судового засідання, у зв’язку з чим, суд вважає, що неявка відповідача у судове засідання по суті 28.03.2019 не є перешкодою для розгляду справи по суті.

Розглянувши матеріали справи та з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.

Як вбачається з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Товариству з обмеженою відповідальністю «ДЕЛЬТА ГРАНД» код ЄДРПОУ 39067387 (далі ТОВ «ДЕЛЬТА ГРАНД»), на підставі свідоцтва про право власності №21057703 від 28.04.2014 виданого Реєстраційною службою Харківського міського управління юстиції, з 18.04.2014 по 01.11.2016 на праві власності належала нежитлова будівля літ. «Д-2» загальною площею 1498,6кв.м. розташована за адресою: м. Харків, вул. Академіка Павлова, 120, що підтверджується даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно акту обстеження, визначення меж, площі та конфігурації земельної ділянки за адресою: м. Харків, вул. Академіка Павлова, 120 проведеного Департаментом територіального контролю Харківської міської ради за участі інженера-геодезиста ОСОБА_3 (кваліфікаційний сертифікат №012901 від 05.10.2015) та інженера-землевпорядника ОСОБА_4 (кваліфікаційний сертифікат №000023 від 24.12.2012), площа земельної ділянки яка використовувалася ТОВ «ДЕЛЬТА ГРАНД» відповідно до її меж складає 0,0726 га.

Межі земельної ділянки визначені відповідно до зовнішніх меж будівлі.

Координати точок знімальної основи визначались супутниковим методом з прив'язкою до сертифікованої мережі в системі СК - 63 ХАРКІВ (КНВА) із застосуванням RTK приймача GNSS S660P № S6626C123188554. Вся апаратура супутникових радіонавігаційних систем, що використовувалась для виконання топографо-геодезичних робіт зареєстрована та обліковується у Держгеокадастрі України (Реєстр апаратури супутникових радіонавігаційних систем геодезичного коду 9015. Реєстраційний номер 1315 (S660P №S6626C123188554).

Визначені за результатами геодезичної зйомки координати земельної ділянки оброблені та сформовані в електронному файлі у форматі «.shp» для подальшого отримання розрахунковим методом із застосуванням програмних комплексів з нормативної грошової оцінки земель м. Харкова даних про нормативну грошову оцінку зазначеної земельної ділянки.

Відповідно до листа Управління Держгеокадастру у м. Харкові Харківської області від 15.11.2016 №19-20.08-3-4804/20-16, листа Департаменту земельних відносин Харківської міської ради від 23.11.2016 № 8089/0/225-16 та листа Київської ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області речові права відповідача на земельну ділянку по вул. Академіка Павлова, 120, у м. Харкові не зареєстровані, договору на щодо оренди вказаної земельної ділянки не готувалось, а відповідач не є зареєстрованим як платник земельного податку.

У зв’язку з чим, позивач вважає, що відповідач у період з 01.06.2015 по 31.10.2016 не сплачував за користування земельною ділянкою плату за землю у встановленому законодавчими актами розмірі, внаслідок чого зберіг у себе майно - грошові кошти у розмірі орендної плати у сумі 308696,29 грн. за безпідставне користування земельною ділянкою площею 0,0726 га по ОСОБА_5, 120, у м. Харкові.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, колегія суддів виходить з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи позивачем по справі є Харківська міська рада в інтересах якої до суду звернувся прокурор з підстав передбачених ст. 23 ЗУ «Про прокуратуру».

Згідно з частинами 3, 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб’єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу.

Аналіз статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох "виключних" випадках: (1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; (2) у разі відсутності такого органу. Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються. У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб'єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно. "Не здійснення захисту" виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається. "Здійснення захисту неналежним чином" виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною. "Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з'ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

При цьому захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно, у зв’язку з чим, суд дійшов висновку, що прокурор не може вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати належного суб'єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

Аналогічної правова позиція знайшла своє відображення у постанові Верховного Суду від 06.02.2019 року у справі №927/246/18 та узгоджується з усталеними правовими висновками Верховного Суду, зокрема в постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 07.12.2018 у справі № 924/1256/17, а також у постановах Верховного Суду від 23.10.2018 у справі № 926/03/18, від 23.09.2018 у справі № 924/1237/17.

Приймаючи до уваги, що судом не встановлено обставин, які б давали підстави для висновку про невиконання або неналежне виконання Харківською міською радою, яка є самостійною юридичною особою з повним обсягом процесуальної дієздатності, своїх функцій щодо захисту майнових інтересів територіальної громади, суд дійшов висновку, що прокурором не доведено своєї правомочності щодо представництва інтересів Харківської міської ради в суді.

Водночас, розглядаючи справу по суті, суд зазначає, що як вбачається зі змісту позовної заяви, предметом даного спору є сума, нарахована позивачем, як доходи, отримані або які можна було б отримати від безпідставно набутого майна, в порядку статей 1212, 1213, 1214 ЦК України.

При розгляді даного спору, суд зазначає, що, предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна i які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок iншої особи, в) вiдсутнiсть правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адмiнiстративного акта, правочинну або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

Об'єктивними умовами виникнення зобов'язань iз набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однiєю особою (набувачем) за рахунок iншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбiльшення майна у iншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна на стороні набувача шляхом зменшення або вiдсутностi збільшення на стороні потерпілого; 4) вiдсутнiсть правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.

З аналізу зазначених правових норм вбачається, що зобов'язання із набуття або збереження майна без достатньої правової підстави має місце за наявності таких умов:

По-перше, є набуття або збереження майна. Це означає, що особа набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або зберігає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння.

По-друге, мало місце набуття або збереження майна за рахунок іншої особи. Тобто, збільшення або збереження майна у особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою.

По-третє, обов'язково має бути відсутність правової підстави для набуття або збереження майна за рахунок іншої особи. Тобто, мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов'язків (ст. 11 ЦК України).

Тобто, визначальною підставою для застосування положень статей 1212, 1214 ЦК України є той факт, що майно набуте особою без достатньої правової підстави повинно в обов'язковому порядку вибути з його володіння.

Як вбачається з матеріалів справи по вул. Академіка Павлова 120 у м. Харкові розташоване нерухоме майно – нежитлова будівля літери «Д-2» загальною площею 1498,6 кв.м., яку зареєстровано за TOB «Дельта Гранд» на підставі свідоцтва про право власності, серія та номер: 21057703 віл 28.04.2014.

Водночас, предметом позову у справі, яка розглядається, є вимога позивача про стягнення з відповідача як власника об'єкта нерухомого майна у спірний період безпідставно збережених коштів орендної плати на підставі статей 1212-1214 ЦК за фактичне користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою комунальної власності, на якій розміщене нерухоме майно, за період з 01.06.2015 по 31.10.2016.

Таким чином, виходячи з вищенаведеного, суд зазначає, що для вирішення даного спору встановленню підлягають обставини, зокрема чи є земельна ділянка, за користування якою позивач просить стягнути безпідставно збережені кошти об'єктом цивільних прав та обґрунтованість порядку та підстав здійснення нарахування орендної плати за користування такою.

Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі №922/391/18 від 11.02.2019 та у справі №922/392/18 від 21.02.2019.

Згідно зі статтею 206 ЗК використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

У частині 1 статті 93 ЗК встановлено, що право оренди земельної ділянки – це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Землекористувачі також зобов'язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт "в" частини 1 статті 96 ЗК),

В силу статті 125 ЗК право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права.

Згідно до ч. 1 ст. 79 ЗК України, земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Відповідно до ст. 3 ЗУ “Про оренду землі” об’єктами оренди є земельні ділянки, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб, комунальній або державній власності.

За змістом частин 1, 3, 4, 9 статті 79-1 ЗК формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру; сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі; земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера; земельна ділянка може бути об'єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Зазначені обставини, з урахуванням вимог статті 77 ГПК, повинні бути підтверджені певними засобами доказування відповідно до земельного законодавства і не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, а також визнається позивачем за період за який позивачем нараховується орендна плата, земельна ділянка за адресою м. Харків вул.. Академіка Павлова, 120 площею 0,0726 га не була сформована як об’єкт цивільного права, оскільки така не мала ні визначених меж, ні кадастрового номера, інформація про неї не занесена до Державного земельного кадастру.

Доводи позивача щодо визначення меж земельної ділянки на підставі акту обстеження від 27.03.2018, суд оцінює критично, оскільки відповідно до п. 2.1. Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 18.05.2010 № 376, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 16.06.2010 за № 391/17686, встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на підставі розробленої та затвердженої технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), технічної документації із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок або проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Водночас, ні вказаною інструкцією, а ні ЗК України, не передбачено визначення площі земельної ділянок згідно актів обстеження, які в якості доказів додані позивачем, у зв’язку з чим, суд вважає, що акт обстеження від 27.03.2018 не є належними та допустимим доказом, який підтверджує розмір площі земельної ділянки, яку використовує відповідач, та її формування як об’єкт права і участь у цивільному обороті, що було б необхідним для укладення договору оренди, що ставить під обгрунтований сумнів розрахунок розміру орендної плати, що збережений за її використання.

Водночас, згідно ч. 1 ст. 21 ЗУ “Про оренду землі” орендна плата за землю – це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди .

Таким чином, суд зазначає, що основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності є нормативна грошова оцінка земель, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями пункту 288.5.1 статті 288 14 Податкового кодексу України.

Відповідно до частини 2 статті 20 і частини 3 статті 23 Закону України "Про оцінку земель" дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Згідно з положеннями статті 74 ГПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі є складовою обов'язку сприяти всебічному, повному та об'єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.

Водночас, як вбачається з розрахунків позивача та прокурора розміру плати за використання земельної ділянки комунальної власності, який здійснено Департаментом територіального контролю Харківської міської ради, виходячи з площі земельної ділянки 0,0726га, визначеної згідно акту обстеження від 27.03.2018 з посиланням на Земельний кодекс України, Податковий кодекс України, Порядок впровадження нормативно грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2013, затверджений рішенням Харківської міської ради від 25.09.2013 №1269/13, Положення про порядок визначення розміру орендної плати, плати за суперфіцій, земельний сервітут при наданні земельних ділянок у платне користування в місті Харкові, затверджений рішенням Харківської міської ради від 27.02.2008 №41/08, рішення Харківської міської ради від 03.07.2013 №1209/13 "Про затвердження Технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2013", такий здійснений виходячи з базової вартості 1 кв. м. земель міста Харкова, з урахуванням зазначених коефіцієнтів (визначених рішенням Харківської міської ради від 03.07.2013 №1209/13) та коефіцієнтів функціонального призначення, помножена на площу земельної ділянки визначеної згідно акту обстеження земельної ділянки від 13.02.2018.

Оцінюючи вказаний доказ, суд зазначає, що, відповідно до статті 13 Закону України "Про оцінку земель", для визначення, зокрема, розміру орендної плати за земельні ділянки комунальної власності проводиться нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Згідно із статтею 20 Закону України "Про оцінку земель", дані про нормативну грошову оцінку земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

Так, згідно пункту 1.1. Порядку впровадження нормативно грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2013, цей Порядок регламентує процедуру надання підприємствам, установам та організаціям міста, фізичним особам інформації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок для обчислення земельного податку, орендної плати за земельні ділянки комунальної власності та здійснення цивільних цивільно-правових угод із земельними ділянками та оплати за договором суперфіцію.

Відповідно до пункту 2.2. Порядку, управління Держземагентства у м. Харкові надає інформацію про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки у формі витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки згідно з чинним законодавством. Згідно з Порядком нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, затвердженого Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України 25.11.2016 №489, за результатами нормативної грошової оцінки земель укладається технічна документація. Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються за заявою зацікавленої особи як витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки.

Проте, як вбачається із матеріалів справи, Витягу з нормативно-грошової оцінки позивачем в порушення ст. 74 ГПК України не надано, оскільки з 01.06.2015 по 31.10.2016, земельна ділянка за адресою м. Харків вул.. Академіка Павлова 120 площею 0,0726 га не була сформована як об’єкт права оренди, а тому приймаючи до уваги неможливість визначення площі земельної ділянки, з огляду відсутність доказів щодо нормативно грошової оцінки необхідної для визначення розміру заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку про необґрунтованість та безпідставність розрахунків позивача.

Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 10.09.2018 по справі №920/739/17, а також у Постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 30.10.2018 у справі №804/2111/14 та від 31.07.2018 у справі №804/7823/14.

Щодо посилань позивача на судову практику у аналогічній справі, зокрема на Постанову Верховного Суду у справі №922/1008/15 від 30.11.2016, у справі №922/1009/15 від 07.12.2016 та у справі №922/207/15 від 12.04.2017, а також Постанови ОСОБА_2 Верховного Суду від 20.11.2018 у справі №922/3412/17, земельні ділянки, орендну плату за користування якими просив стягнути позивач у даних справах, в період нарахування такої були сформовані в натурі, відомості про них були внесені до Державного земельного кадастру, а наведені розрахунки здійснювались виходячи з Витягу нормативно-грошової оцінки, у зв’язку з чим, суд вважає, що зазначена судова практика стосується інших правових відносин і не може застосовуватись до випадків де земельна ділянка не сформована, як об’єкт права.

Виходячи з вищенаведеного, з огляду, що позивачем в установленому ГПК України порядку не надано допустимих та належних доказів, які б підтверджували обставини на які останній посилається в якості підстав позову, суд вважає, що у суду відсутні підстави для задоволення .

Відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору, покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 61, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 4, 11, 12, 13, 73, 74, 76, 77, 86, 123, 129, 232, 233, 236, 238, 240, 241, 242, 256 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Відмовити в задоволенні позову повністю.

2. Судові витрати покласти на позивача - Харківську місцеву прокуратуру № 4 (61038, м. Харків, вул. Маршала Батицького, 23).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається в строки та в порядку визначеному ст. 256, 257 ГПК України з врахуванням п. 17.5 Перехідних Положень ГПК України.

Повне рішення складено "08" квітня 2019 р.

Суддя ОСОБА_6