Рішення № 81038662, 04.04.2019, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

04.04.2019 Справа № 920/133/19

м. Суми

Господарський суд Сумської області у складі:

судді Резніченко О.Ю.,

за участю секретаря судового засідання – Мудрицької С.Ю.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Комунального підприємства “Міськводоканал” Сумської міської ради

до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю “Міолан”,

про стягнення 6154 грн 50 коп.,

за участю представників сторін:

від позивача - ОСОБА_1,

від відповідача - ОСОБА_2,

УСТАНОВИВ:

Позивач 01.02.2019 звернувся з позовом до суду, в якому просить суд стягнути з відповідача 4971 грн 78 коп. заборгованості, 248 грн 26 коп. пені, 216 грн 09 коп. 3% річних, 718 грн 37 коп. інфляційних збитків за об’єми скинутих понаднормативно забруднених стічних вод.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що відповідачем були перевищені гранично допустимі концентрації забруднюючих речовин у стічних водах, що є порушенням умов укладених між сторонами договору від 27.03.2017 № 1087 та договору від 01.05.2017 № 1087, а також Правил приймання стічних вод у систему каналізації м. Суми, затверджених рішенням виконавчого комітету Сумської міської ради від 10.12.2007 № 596 (надалі – Правила № 596) з урахуванням рішення виконавчого комітету Сумської міської ради від 06.09.2011 № 539 «Про внесення змін та доповнень до рішення виконавчого комітету Сумської міської ради від 10.12.2007 № 596 «Про затвердження Правил приймання стічних вод в системи каналізації м. Суми» (надалі – Правила № 539). Вищезазначені порушення, на думку позивача, є підставою для виставлення ним відповідачу рахунків на оплату, які відповідач повинен оплатити протягом 30 банківських днів.

Відповідач 01.03.2019 надав суду відзив на позовну заяву, в якому проти позовних вимог заперечує та просить суд відмовити позивачу у задоволенні заявлених позовних вимог, оскільки всі акти та протоколи по відбору стічних вод містять зауваження відповідача та порушення позивачем чинного законодавства по відбору проб стічних вод. Крім того, позивач для обґрунтування своїх позовних вимог посилається на нормативно-правові акти, які не були чинними в період існування правовідносин, які розглядаються у справі (а.с.140-153).

22.03.2019 позивачем була надана відповідь на відзив відповідача по справі, в якій позивач зазначає, що наполягає на задоволенні позовних вимог та заперечує проти аргументів, які викладені відповідачем у відзиві на позовну заяву (а.с.163-169).

Представник позивача в судовому засіданні усно зазначив, що наполягає на задоволенні заявлених позовних вимог.

Представник відповідача в судовому засіданні усно зазначив, що проти позовних вимог заперечує.

Суд, дослідивши надані сторонами докази, дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Між позивачем і відповідачем було укладено договір на водопостачання та прийом стічних вод з підприємствами, установами, організаціями від 01.07.2011 № 1087 (надалі – Договір від 01.07.2011). Відповідно до п. 8.1 Договору від 01.07.2011 його укладено з 01.07.2011 по 01.07.2012 і він вважається щорічно продовженим (але не більше 3 років).

27.03.2017 між сторонами було укладено тимчасовий договір про надання послуг з централізованого постачання холодної води і водовідведення № 1087 та додаткова угода до нього від 20.04.2017, відповідно до яких цей договір укладається на строк з 02.08.2016 та діє по 31.07.2017 (надалі – Договір від 27.03.2017).

Також, між позивачем та відповідачем було укладено договір про надання послуг з централізованого постачання холодної води і водовідведення від 01.05.2017 № 1087 з протоколом розбіжностей від 03.11.2017 (надалі – Договір від 01.05.2017). Відповідно до п. 9.1 Договору від 01.05.2017 цей договір укладається на три роки і набирає чинності з дня його укладення.

Вищезазначені факти підтверджуються наявними в матеріалах справи копіями вказаних договорів (а.с.16-27).

Відповідно до п. 1.1 вказаних договорів позивач зобов'язався своєчасно надавати відповідачу відповідної якості послуги з централізованого постачання холодної води і водовідведення, а відповідач зобов’язався своєчасно оплачувати надані йому послуги з водопостачання та водовідведення за встановленими тарифами у строки і на умовах, передбачених договором.

Згідно з п. 5.1. Договору від 01.07.2011 відповідач несе відповідальність за каналізаційні мережі, які знаходяться у нього на балансі. Виробник контролює скиди забруднюючих речовин кожного місяця.

Відповідно до підп. 4.2.15. п. 4.2. Договору від 27.03.2017 та Договору від 01.05.2017 відповідач зобов'язаний дотримуватися встановлених кількісних та якісних показників стічних вод на каналізаційних випусках.

Пунктами 2.2.1. Правил № 596 та Правил № 539 передбачено, що позивач має право контролювати якість, кількість та режим скиду стічних вод відповідача.

Крім того, позивач зазначає, що до даних правовідносин застосовуються правила та порядок, які затверджені Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 01.12.2017 № 316 «Про затвердження Правил приймання стічних вод до системи централізованого водовідведення та Порядку визначення розміру плати, що справляється за понаднормативні скиди стічних вод до систем централізованого водовідведення (далі – Правила № 316, Порядок № 316), який набрав чинності 02.02.2018.

Позивачем, при здійсненні контролю за скидом забруднюючих речовин, було неодноразово виявлено факт скиду відповідачем в міську каналізацію стічних вод з перевищенням вмісту рівня забруднюючих речовин порівняно з встановленими місцевими правилами.

09.02.2016, 27.07.2016, 25.08.2016, 19.10.2016, 24.05.2017, 30.06.2017, 20.07.2016, 28.08.2017, 19.10.2017, 29.11.2017, 21.03.2018 позивачем проводились перевірки якості скиду стічних вод на каналізаційному випуску на виході з колодязя, за адресою: вул. Наб. р. Стрілки, 22 в м. Суми.

За результатами перевірок були складені акти по відбору проб та протоколи дослідження якості стічних вод, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями відповідних актів та протоколів (а.с.45-99).

Позивач для розрахунку плати використовував дані лабораторії позивача, що передбачено п.7.10 Правил № 596 та Правил № 539.

Хімічна лабораторія контролю промстоків відповідача відповідає критеріям атестації і атестована на право проведення вимірювань у сфері робіт з контролю стану навколишнього природного середовища (води стічні), що підтверджується свідоцтвами про атестацію (а.с.117-120).

Плата за скид стічних вод до систем централізованого водовідведення у разі порушення вимог щодо якості і режиму їх скидання вноситься споживачем на рахунок виробника у порядку та в строки, що передбачені місцевими правилами приймання та/або договором (п. 13 Порядку № 316).

Відповідно до п. 2.3.4 Правил № 596 та Правил № 539 відповідач зобов’язаний оплачувати рахунки за скид понаднормативних забруднень при порушенні встановлених показників протягом 30 банківських днів.

Позивач направив відповідачу рахунки на оплату, що підтверджується копіями рахунків та копіями листів (а.с.47-99).

Згідно з абз. 2 п. 6.7.18 Правил № 596 та Правил № 539 протягом шестимісячного терміну після виявлення перевищення ДК, позивач направляє відповідачу претензію.

Позивач направив на адресу відповідача претензії, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями претензій (а.с.121-136).

Відповідач свої зобов'язання не виконував, а тому позивач звернувся до суду з даним позовом.

Позивачем наданий розрахунок заборгованості, пені, 3% річних, інфляційних нарахувань (а.с.40-44).

Отже, предметом доказування по даній справі є наявність господарських правовідносин між сторонами, факт порушення відповідачем норм чинного законодавства забрудненням стічних вод при скиді вод в міську каналізацію та правомірність нарахування заборгованості за порушення чинних норм, які передбачають відповідальність за скинуті понаднормативно забруднені стічні води.

Відповідно до ст. 526, ст. 530 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Позивач зазначає, що відсутність письмового договору за період з лютого 2016 року по липень 2016 року та з серпня 2017 року по жовтень 2017 року між сторонами на водопостачання та прийом стічних вод з підприємствами, установами, організаціями сама по собі не може бути підставою для звільнення відповідача від встановленого законом обов’язку оплати боргу за об'єми скинутих понаднормативно забруднених стічних вод у повному обсязі, якщо він фактично користувався послугами наданими позивачем та скидав в міську каналізацію стічні води з перевищенням гранично допустимих концентрацій забруднюючих речовин.

Позивач зазначає, що у вказані вище періоди відповідач продовжував користуватися послугами позивача з водопостачання та водовідведення та сплачувати за них кошти, що підтверджується матеріалами справи, зокрема, рахунками за водопостачання та водовідведення (а.с.29-31), платіжними дорученнями (а.с.32-39) та витягом з електронного Журналу зняття показників лічильників. Отже, відповідач від наданих послуг у встановленому законом порядку не відмовлявся та сплачував їх.

В той же час, згідно до ст. 19 Закону України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення» послуги з централізованого питного водопостачання надаються споживачам підприємством питного водопостачання на підставі договору. Договір про надання послуг з питного водопостачання та/або водовідведення укладається безпосередньо між підприємством питного водопостачання або уповноваженою ним юридичною чи фізичною особою і споживачем, визначеним у частині першій цієї статті.

Отже, саме укладений між сторонами договір є підставою для надання відповідних послуг.

Суд не погоджується з вказаними доводами позивача та приходить до висновку, що у період з лютого 2016 року по липень 2016 року та з серпня 2017 року по жовтень 2017 року між сторонами мали місце відносини за відсутності договору на водопостачання та прийом стічних вод з підприємствами, установами, організаціями, що суперечить вищезазначеним приписам Закону України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення».

Як вже зазначалось, перевірки позивачем проводились 09.02.2016, 27.07.2016, 25.08.2016, 19.10.2016, 24.05.2017, 30.06.2017, 20.07.2016, 28.08.2017, 19.10.2017, 29.11.2017, 21.03.2018 та за результатами перевірок були складені акти відбору проб та протоколи дослідження якості стічних вод.

Позивач зазначає, що акти відбору стічних вод підписані представником відповідача без зауважень. В той же час, відповідач у відзиві зазначає, що позивач не зазначив у своїй позовній заяві про порушення, які були допущені представниками позивача при відібранні проб, про що представником відповідача було зроблено зауваження у відповідних актах відбору стічних вод.

Відповідач зазначає, що при відборі проб 09.02.2016, 27.07.2016, 25.08.2016, 19.10.2016, 24.05.2017, 30.06.2017, 20.07.2017, 28.08.2017, 19.10.2017 29.11.2017, 21.03.2017 проби після відібрання неодноразово переливались у різні ємкості, а лише потім у тару для транспортування.

Відбір проб 27.07.2016, 25.08.2016, 19.10.2016, 24.05.2017, 21.03.2018 було проведено іржавим відром.

При відборі проб 19.10.2016, 24.05.2017, 30.06.2017, 19.10.2017, 29.11.2017 місце відбору проб не було очищено перед відбором.

При відборі проб 28.08.2017 була відсутня турбулентна течія.

Відбір проби 21.03.2018 було зроблено брудним відром.

На думку суду, все вищезазначене суперечать вимогам Національного стандарту України - «Якість води». «Відбирання проб», зокрема, частини 10 «Настанови щодо відбирання проб стічних вод» (ДСТУ ІБО 5667-10:2005), частини 2 «Настанови щодо методів відбирання проб» (ДСТУ 150 5667-2:2005), частини 3 «Настанови щодо зберігання та поводження с пробами (ДСТУ 130 5667-3:2005) та призводить до впливу на відібрані проби стічних вод та унеможливлюють проведення якісного дослідження зазначених проб з метою встановлення концентрації забруднюючих речовин.

Згідно до ст.ст. 76-78 ГПК України докази повинні бути належними, допустимими і достовірними.

Представником позивача акти про відбір стічних вод були підписані, на доводи представника відповідача, які вказані в актах, позивач не відреагував.

Отже, суд погоджується з доводами відповідача, що при відборі всіх проб, на які посилається позивач, не були дотримані вимоги Національного стандарту України, які зазначені вище, а тому суд дійшов висновку, що акти про відбір проб стічних вод від 09.02.2016, 27.07.2016, 25.08.2016, 19.10.2016, 24.05.2017, 30.06.2017, 20.07.2016, 28.08.2017, 19.10.2017, 29.11.2017, 21.03.2018 не є належними та допустимими доказами, в розумінні ст. 76-79 ГПК України, оскільки не містять усіх передбачених даних та не можуть визнаватись достовірними та достатніми.

Крім того, суд погоджується з доводами відповідача, що всі протоколи дослідження якості стічних вод не містять інформації щодо ідентифікування та приймання проб лабораторією. Документування, відбирання, аналізування проб потребують повної інформації потрібної для ретельно описання проби, починаючи з міста відбирання до остаточного результату аналізування, оскільки на всіх етапах можуть виникати систематичній чи випадковій похибки.

Суд не приймає аргументи позивача на спростування вказаних обставин, які зазначені позивачем у відповіді на відзив, оскільки вони не відповідають фактичним обставинам справи та не підтверджені належними та допустимими доказами.

Позивач зазначає, що вказані вище обставини спростовуються довідкою від 21.03.2019 № 22/2139, показаннями пробовідбірників служби лабораторного контролю стічної води ОСОБА_3 від 20.03.2019, ОСОБА_4 від 21.03.2019 та фотофіксацією здійснення відбору проб стічних вод (а.с.210-217).

Відповідно до ст.ст. 87, 88 ГПК України показання свідка - це повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи. Не є доказом показання свідка, який не може назвати джерела своєї обізнаності щодо певної обставини, або які ґрунтуються на повідомленнях інших осіб. Показання свідка викладаються ним письмово у заяві свідка. Підпис свідка на заяві посвідчується нотаріусом.

Враховуючи те, що пояснення вказаних осіб не посвідчені нотаріально, то такі пояснення не беруться судом до уваги, а тому позивачем не спростовані доводи відповідача стосовно порушень, які мали місце при відборі проб стічних вод.

19.06.2017 набрала чинності прийнята 18 травня 2017 року нова редакція Закону України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення» новим абзацем 4, ч.1 ст.11 якого було встановлено, що затвердження правил приймання стічних вод до систем централізованого водовідведення та порядку визначення розміру плати, що справляється за понаднормативні скиди стічних вод до систем ценралізованого водовідведення віднесено до повноваження центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства, інших державних органів у сфері питної води, питного волопостачання та водовідведення (надалі – центральний орган).

Абз. 5 ст. 13 Закону України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення» було віднесено до компетенції місцевих органів влади затвердження місцевих правил приймання стічних вод до систем централізованого водовідведення відповідних населених пунктів.

Статтею 13-1 Закону України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення» було визачено, що місцеві правила мають розроблятись на підставі та з урахуванням вимог правил приймання стічних вод та порядку визначення розміру плати, що справляється за понаднормативні скиди стічних вод до систем централізованого водовідведення, затверджених центральним органом, і затверджуються відповідними органами місцевого самоврядувння.

У разі якщо відповідний орган місцевого самоврядування не прийняв рішення про затвердження місцевих правил, застосовуються правила приймання стічних вод затверджені центральним органом.

19.06.2017 втратили свою чинність, на підставі розпорядження Кабінету міністрів України від 10 березня 2017 року №166—р «Про скасування деяких наказів міністерств та інших центральних органів виконавчої влади», затверджені Наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 19.02.2002 року N 37 Інструкція про встановлення та стягнення плати за скид промислових та інших стічних вод у системи каналізації населених пунктів та Правила приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України.

Позивач продовжував використовувати вказану Інструкцію мотивуючи це тим, що існуючий порядок встановлений також в місцевих «Правилах приймання стічних вод у систему каналізації м. Суми», затвердженими рішенням виконкому Сумської міської ради 6 вересня 2011 року №539.

Суд дійшов висновку, що існуючий порядок визначення розміру плати, що справляється за понаднормативні скиди стічних вод до систем централізованого водовідведення, затверджений центральним органом, на який посилається позивач, було скасовано, а тому використання такого порядку є протиправними, оскільки відповідно до чинного на той час законодавства порядку визначення розміру плати, що справляється за понаднормативні скиди стічних вод до систем ценралізованого водовідведення, віднесено до повноваження центрального органу виконавчої влади, а не місцевого.

Тому, застосування позивачем порядку визначення розміру плати, що справляється за понаднормативні скиди стічних вод до систем централізованого водовідведення до відібраних проб 30.06.2017, 19.07.2017, 28.08.2017, 19.10.2017, 29.11.2017 є такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства і грунтуються на нормативно-правовому акті, який на той час вже було скасовано.

02.02.2018 набув чинності наказ Міністерства регіонального розвитку та житлово-комунального господарства України № 316 від 1 грудня 2017 року «Про затвердження Правил приймання стічних вод до систем централізованого водовідведення та Порядок визначення розміру плати, що справляється за понаднормативні скиди стічних вод до систем централізованого водовідведення», яким було встановлено новий порядок визначення розміру плати, що справляється за понаднормативні скиди стічних вод до систем централізованого водовідведення (надалі – Наказ № 316).

В період з 21 червня 2017 року по 14 січня 2019 року місцевими органами влади м. Суми не було розроблено та прийнято в установленому порядку місцеві правила приймання стічних вод. Нові місцеві «Правила приймання стічних вод до систем централізованого водовідведення м. Суми» було затверджено лише 15 січня 2019 року Рішенням виконкому Сумської міської ради № 4.

Оскільки на час відібрання проб 21.03.2018 вже набув чинності Наказ № 316, а місцевих правил, які б були прийняті на підставі та з урахуванням вимог зазначеного Наказу № 316, як це вимагає ст.13-1 нової редакції Закону України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення», розроблено та прийнято уповноваженим органом місцевого самоврядування м. Сум ще не було, то відповідно до вимог абзацу 5 ст.13-1 Закону України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення» до відносин сторін пов'язаних з відбором проб 21.03.2018 застосовуються правила приймання стічних вод затверджені центральним органом.

В той же час, позивач застосував Правила № 316 виключно в частині визначення порядку нарахування плати за скид понадноративних забруднень та не застосував у частині норм гранично допустимих скидів, які встановлені у додатку 4 до Правил № 316. Так при розрахунку плати за понаднормативних забруднення стічних вод, які було виявлено в пробах 21 березня 2018 року, позивач для визначення гранично допустимих концентрацій забруднюючих речовин використовує норми встановлені місцевими Правилами №539.

Гранично допустимі концентрації встановленні зазначеним додатком 4 перевищують концентрації забруднюючих речовин у пробах 21 березня 2018 року, які зафіксовані позивачем у протоколі дослідження якості стічних вод №4020 від 21 березня 2018 року. Такі дії позивача свідчить про те, що розрахунок плати за перевищення допустимих концентрації забруднюючих речовин у стічних водах за березень 2017 року є таким, що не відповідає вимогам діючого на той час законодавства.

Законом України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення» зазначено, що місцеві правила повинні відповідати центральним.

В той же час, на момент спірних правовідносин правила, які приймаються центральним органом були відсутні, а місцеві правила були прийняті лише в 2019 році, оскільки лише в 2018 році були затверджені правила центральним органом виконавчої влади.

Згідно з ст. 6, ст. 19 Конституції України органи законодавчої та виконавчої влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Крім того, відповідно до ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Отже, саме на центральний орган покладено обов’язок прийняття правил, відповідно до Закону України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення».

На думку суду, наслідки відсутності відповідних дій центрального органу та відсутність затверджених центральним органом правил, на момент наявних договірних правовідносин між сторонами, не можна покладати на споживача (відповідача).

Крім того, позивач не був позбавлений права звернутись до суду стосовно відсутності затверджених центральним органом виконавчої влади правил приймання стічних вод до систем централізованого водовідведення та порядку визначення розміру плати, що справляється за понаднормативні скиди стічних вод до систем ценралізованого водовідведення.

Згідно з ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до ст. 79 ГПК України докази повинні бути достатніми. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Враховуючи всі докази в сукупності, а саме, що по частині заявлених періодів нарахування був відсутній договір між сторонами, що суперечить нормам чинного законодавства, при відборі всіх проб, на які посилається позивач, не були дотримані вимоги чинного законодавства, позивачем невірно визначено для обґрунтування своїх позовних вимог нормативно-правові акти, а тому суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача є неправомірними, необґрунтованими достатніми доказами та задоволенню не підлягають.

Згідно до вимог п. 2ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При звернення з позовною заявою позивачем було сплачено 1921 грн судового збору. Вищезазначений факт підтверджується платіжним дорученням № 458 від 31.01.2019 (а.с.13).

Враховуючи те, що в задоволенні позовних вимог відмовлено, то витрати позивача зі сплати судового збору в розмірі 1921 грн покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст.123, 124, 129, 130,185, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241ГПК України, суд

В И Р І Ш И В :

1. В задоволенні позову Комунального підприємства “Міськводоканал” Сумської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю “Міолан” про стягнення 6154 грн 50 коп. – відмовити.

2. Витрати по сплаті судового збору в розмірі 1921 грн покласти на Комунальне підприємство “Міськводоканал” Сумської міської ради.

3. Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

4. Згідно з ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 09.04.2019.

Суддя ОСОБА_5