Рішення № 81038542, 27.03.2019, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2019 року м. Черкаси справа № 925/1247/18

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Кучеренко О.І. із секретарем судового засідання Юхименко О.В. за участю представника позивача - Бас В.М., адвокат, від відповідача - Курас С.А, за довіреністю, розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду справу за позовом фізичної особи-підприємця Кириленка Миколи Михайловича до Державного підприємства «Черкаське будівельно-монтажне управління» про стягнення 51780 грн 96 коп,

ВСТАНОВИВ:

фізична особа - підприємець Кириленко Микола Михайлович звернувся до суду з позовом, у якому просить сягнути з Державного підприємства «Черкаське будівельно-монтажне управління» 51780 грн 96 коп іх яких: 49530,00 грн основного боргу, 1799 грн 08 коп інфляційних та 451 грн 88 коп 3% річних за договорами №0000012 від 10.01.2013 та №2 від 20.07.2012. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між позивачем та Державним підприємством «Черкаське будівельно-монтажне управління» були укладені договори, відповідно до яких позивач надавав відповідачу автомобільний транспорт для перевезення будівельних матеріалів з заводів постачальників на будівельний майданчик по вул.Котовського, 97/3. Відповідно до укладених договорів позивач свої зобов'язання виконав, проте відповідач за надані послуги розрахувався лише частково, заборгувавши позивачу 49530 грн.

31.01.2019 через канцелярію суду від відповідача надійшов відзив на позов, у якому ліквідатор Державного підприємства «Черкаське будівельно-монтажне управління» проти позову заперечив, оскільки постановою господарського суду Черкаської області від 16.10.2018 відповідача визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру. Ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Звєздічева М.О. Повідомлення про визнання банкрутом відповідача та призначення арбітражного керуючого було опубліковане 17.10.2018 за N54858 на офіційному сайті ВГСУ (http://vgsu.arbitr. gov.ua/pages/158/?d=54858&v=a8bf0003d8&t=5). Також, вiдповiдна інформація була внесена 02.11.2018 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осiб-пiдприємцiв та громадських формувань. Оскільки позивачем при подачі позову до суду порушено вимоги ч.3 ст. 17 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», якою визначено, що усі грошові вимоги до боржника після визнання його банкрутом, розглядаються виключно у межах справи про банкрутство, то у позові слід відмовити.

27.02.2019 від позивача надійшли заперечення на відзив, у яких останній зазначив, що позивач уже звертався з позовом до боржника в межах справи про банкрутство, однак ухвалою суду від 03.09.2018 позивачу відмовлено у відкритті провадження в межах справи про банкрутство в ухвалі зазначено, що поточні вимоги до боржника повинні розглядатися в загальному позовному провадженні. Послуги з перевезення вантажів та послуги автокрану надавалися позивачем після порушення справи про банкрутство, тому позивач не є конкурсним кредитором, а отже і не повинен був заявляти свої вимоги протягом місячного строку, як вважає відповідач. Акти виконаних робіт підписані без заперечень, що підтверджує прийняття наданих послуг, а отже такі роботи повинні бути оплачені.

04.03.2019 від відповідача надійшли заперечення, у яких представник посилаючись на Інформаційний лист ВГСУ від 28.03.2013 №01-06/606/2013 наголошує, що після визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури кредитори з поточними вимогами до боржника повинні звертатися з такими вимогами до останнього в межах провадження у справі про банкрутство незалежно від того, чи розглянуті відповідні вимоги у позовному провадженні. Крім того, позивачем не враховано те, що 02.07.2015 відповідачем сплачено 10000 грн за надані послуги, що підтверджується випискою банку.

05.03.2019 від представника позивача надійшла відповідь на заперечення відповідача, у якій позивач не підтвердив сплату відповідачем коштів у сумі 10000 грн, оскільки документи за цей період передані на зберігання та позивач не має можливості їх підняти, проте вказав, що у 2015 ним надавалися послуги бульдозера році, а тому ці кошти були сплачені саме за надання цих послуг, а не заявленого у позові боргу. Усі оригінали документів знаходяться у позивача та на вимогу суму будуть надані у судовому засіданні. Позивач вважає, що у суду відсутні підстави залишення позову без розгляду, саме винесення рішення у справі дозволить прискорити підтвердження вимог до відповідача та не позбавляє поточного кредитора права звернутися про визнання вказаних вимог до ліквідатора в процесі ліквідаційної процедури.

У судовому засіданні представник відповідача подав заяву, у якій просить відмовити позивачу у задоволенні позову у зв'язку із пропуском строків позовної давності. Заява обґрунтована тим, що рахунок №56 на оплату послуг позивач направив відповідачу 02.07.2015, а відтак саме з цієї дати почав обчислюватися трьохрічний строк позовної давності.

У судовому засіданні 27.03.2019 оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Розглянувши матеріали справи заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши докази, судом встановлено, що ухвалою господарського суду Черкаської області від 21.02.2011 порушено провадження у справі №01/5026/333/2011 про банкрутство Державного підприємства «Черкаське будівельно-монтажне управління». Постановою господарського суду Черкаської області від 16.10.2018 Державне підприємство «Черкаське будівельно-монтажне управління» визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру та припинено процедуру санації (відновлення платоспроможності) Державного підприємства «Черкаське будівельно-монтажне управління», яка введена ухвалою суду від 24.10.2017.

20 липня 2012 року між фізичною особою-підприємцем Кириленком Миколою Михайловичем (виконавець-позивач у справі) та Державним підприємством «Черкаське будівельно-монтажне управління» (замовник - відповідач у справі), було укладено договір перевезення №2 (далі - договір№2), за умовами якого виконавець зобов'язувався надати замовнику послуги по перевезенню вантажу (будівельних матеріалів) з заводів постачальників на будівельний майданчик вул.Котовського, 97/3. Порядок розрахунків сторонами встановлений розділом 2 договору №2, за яким оплата вартості перевезення проводиться за домовленістю з урахуванням чинних планово-розрахункових цін виконавця на момент укладення договору. Розрахунок за виділену техніку проводиться замовником шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок виконавця на підставі пред'явленого виконавцем рахунку. Термін оплати за виконані роботи по перевезенню вантажів - не пізніше п'яти банківських днів з моменту отримання рахунку. Відповідно до пункту 6.1 договору №2 він набуває чинності з моменту підписання сторона і діє до 31.12.2012.

На підтвердження виконання договору №2 позивач надав суду десять актів виконаних робіт від 29.09.2012, від 29.10.2012, від 30.11.2012, від 29.12.2012 (а.с. 19-28), відповідно до яких позивачем були надані транспортні послуги по перевезенню, які підписані представниками сторін та скріплені печатками підприємств. За доводами позивача, несплаченими залишилися послуги що надавалися відповідачу у грудні 2012 року, сума боргу складає 1690,00 грн.

10 січня 2013 року між тими ж сторонами було укладено договір перевезення №ДГ-0000012 (далі - договір №0000012), за умовами якого виконавець зобов'язувався надати замовнику послуги по перевезенню вантажу (будівельних матеріалів) з заводів постачальників на будівельний майданчик вул.Котовського, 97/3. Порядок розрахунків сторонами встановлений розділом 2 договору №0000012, за яким оплата вартості перевезення з урахуванням чинних планово-розрахункових цін виконавця на момент укладення складає 150,00 грн без ПДВ за машино-годину. Розрахунок за виділену техніку проводиться замовником шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок виконавця на підставі рахунку наданого виконавцем. Відповідно до пункту 5.1 договору №0000012 він набуває чинності з моменту підписання сторона і діє до 31.12.2013.

За доводами позивача, на підставі укладеного договору №0000012 позивач надав відповідачу транспортні послуги по чотирьох актах виконаних робіт на загальну суму 49530,00 грн.

Між позивачем та відповідачем 28.12.2012 складено акт звірки розрахунків за яким станом на 31.12.2012 заборгованість відповідача становить 1690,00 грн, а також акт звірки від 19.08.2013, за яким станом на 19.08.2013 заборгованість відповідача становить 49530,00 грн. Обидва акти підписані уповноваженим представниками та скріплені печатками сторін справи.

04.08.2018 на адресу відповідача була направлена вимога, у якій позивач вимагав терміново оплатити залишкову вартість наданих транспортних послуг у грудні 2012 року та послуги, що надавались в 2013 році, а всього в сумі 51220,00 грн. На вимогу відповідач не відповів, заборгованості не сплатив.

Предметом спору у даній справі є вимога про стягнення заборгованості за укладеними між позивачем та відповідачем договорами. Послуги надавались позивачем Державному підприємству «Черкаське будівельно-монтажне управління» протягом 2012-2013 років, після порушення провадження у справі про банкрутство №01/5026/333/2011. Умови та порядок відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом та застосування ліквідаційної процедури з метою повного або часткового задоволення вимог кредиторів, урегульовано Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (далі - Закон). Відповідно до частини 1 статті Закону, кредитор це юридична або фізична особа, а також органи доходів і зборів та інші державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника; конкурсні кредитори це кредитори за вимогами до боржника, які виникли до відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника (майнового поручителя). Отже, вимоги позивача є поточними вимогами до боржника, якби вони розглядалися у справі про банкрутство.

Відповідно до частини 8 статті 23 Закону, поточні кредитори з вимогами до боржника, які виникли після відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство, можуть пред'явити такі вимоги після прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури. До визнання боржника банкрутом спори боржника з кредиторами, які мають поточні вимоги до боржника, вирішуються шляхом їх розгляду у позовному провадженні господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство. Оскільки наведена норма не містить обов'язкової умови щодо пред'явлення вимог до боржника виключно тільки у справі про його банкрутство, суд вважає, що вимоги позивача можуть бути розглянуті у позовному провадженні.

Укладені між позивачем та відповідачем договори №2 від 20.007.2012 та №ДГ-0000012 від 10.01.2013 складаються з умов, які регулюють правовідносини щодо переміщення вантажів відповідача, які за своєю правовою природою відповідають визначенню договору з перевезення автомобільним транспортом. Правове регулювання перевезення вантажів унормоване у Главі 32 Господарського кодексу України (далі - ГК України). Як вид господарської діяльності, перевезенням вантажів, згідно з умовами статті 306 цього Кодексу, визнається господарська діяльність, пов'язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами. Суб'єктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі. В силу статті 307 ГК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Аналогічні положення містяться у статті 909 Цивільного кодексу України, за якою договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами). На автомобільному транспорті основним документом, який визначає взаємовідносини між вантажовідправниками, вантажоодержувачами та автотранспортними підприємствами і організаціями є товарно-транспортна накладна. Вона є єдиним для всіх учасників перевізного процесу юридичним документом, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи. Облік транспортної роботи і розрахунки за перевезення провадяться виключно на підставі дорожніх листів та прикладених до них товарно-транспортних накладних або актів заміру (зважування) (п. 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні). До інших перевізних документів відносять дорожній лист, подорожній лист, передавальну відомість у разі перевезення у прямому змішаному сполученні та інші. Усі ці документи є документами первинної звітності і мають доказове значення. При цьому, дорожній лист вантажного автомобіля (документ установленого законодавством зразка для визначення та обліку роботи автомобільного транспортного засобу) є документом, без якого перевезення не допускається.

Надані позивачем акти виконання робіт (надання послуг) не відносяться до наведених вище документів, якими позивач може довести надання транспортних послуг відповідачу, отже є неналежними доказами та не доводять виконання позивачем перевезень товару відповідача. Відповідно до частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Отже, суд відмовляє позивачу у задоволенні позовних вимог у сумі 26720,00 грн.

Водночас, судом встановлено, що позивачем надавалися також послуги автокрану. У наданих позивачем актах виконаних робіт від 24.01.2013 на суму 12600,00 грн та від 28.02.2013 на суму 8520,00 грн визначено, що виконавець - приватний підприємець Кириленко М.М. з одного боку та замовник - Державне підприємство «Черкаське будівельно-монтажне управління» склали акти про те, що виконавцем були надані послуги автокрану по тарифу 225,00 грн за год. та 230,00 грн за год. відповідно. Підтверджено надання цих послуг протягом 56 год та 37 годин на загальну суму 21120,00 грн, про що свідчать підписи та печатки замовника та виконавця. У вказаних актах відсутні будь-які посилання на укладені відповідачем договори №2 від 20.007.2012 та №ДГ-0000012 від 10.01.2013, у зв'язку з чим суд приходить до висновку, що ці договори не охоплюються наведеними вище.

За змістом статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Відповідно до частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Суд встановив, що сторони визначили умови своїх зобов'язань, виконання яких підтвердили підписаними актами виконаних робіт.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

04.08.2018 позивачем на адресу відповідача була направлена вимога з вимогою сплатити заборгованість в сумі 51220,00 грн. Як вбачається з матеріалів справи, акт звірки від 19.08.2013 містить суми, які підтверджені актами виконаних робіт за послуги автокрану від 24.01.2013 на суму 12600,00 грн та від 28.02.2013 на суму 8520,00 грн (всього 21120,00 грн). За правилами статті 530 ЦК України, строк виконання зобов'язання відповідача щодо оплати позивачу за поставлений товар настав через 7 днів з моменту направлення цієї претензії, тобто у позивача виникло право вимагати виконання відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати наданих послуг. Оскільки у добровільному порядку відповідач вартість виконаних робі не оплатив, суд вважає, що вимога про їх примусове стягнення є обґрунтованою та підлягає до задоволення.

Відповідно статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. На підставі вказаних вимог закону за прострочення оплати наданих послуг позивачем нараховано відповідачу 1799 грн 08 коп інфляційних та 451 грн 88 коп 3% річних із суми заборгованості 49530,00 грн. Оскільки судом встановлено, що сума яка є обґрунтованою та з якої слід обчислювати передбачені статтею 625 ЦК України інфляційні та річні є сума 21120,00 грн, то при розрахунку суми інфляційних втрат за період визначений позивачем у позові з 17.08.2018 до 28.11.2018 сума інфляційних становить 1073 грн 56 коп сума трьох відсотків річних - 180 грн 53 коп. В іншій частині позовних вимог про стягнення інфляційних та річних суд відмовляє, у зв'язку із їх необґрунтованістю.

Щодо застосування до позовних вимог наслідків пропуску позивачем позовної давності, суд вважає дане клопотання відповідача необґрунтованими. Згідно з положеннями статей 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Відповідно до частини 5 статті 261 ЦК України за зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Як встановлено судом строк виконання зобов'язання по оплаті послуг автокрану не визначений, тому суд приходить до висновку, що перебіг позовної давності за цими зобов'язаннями виникає у кредитора з дня направлення на адресу відповідача вимоги від 04.08.2018. У зв'язку з викладеним судом відмовляє у задоволенні заяви відповідача про застосування строків позовної давності. Щодо доводів відповідача про часткову оплату наданих позивачем послуг та виставлений позивачем у 2015 році рахунок, то суд не приймає їх до розгляду, оскільки наведені докази не містять будь-яких посилань на те, що вони пов'язані з наданням позивачем послуг автокрану, отже не можуть вважатися належними.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається, зокрема, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки сплачена позивачем сума судового збору є мінімальною до відшкодування за рахунок відповідача підлягає 1762,00 грн судового збору.

Керуючись статтями 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства «Черкаське будівельно-монтажне управління» (вул. Одеська, 1, м.Черкаси, 18000, код ЄДРПУ 07848615) на користь фізичної особи-підприємця Кириленка Миколи Михайловича (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) 21120,00 грн заборгованості 1073 грн 56 коп інфляційних, 180 грн 53 коп три відсотки річних та 1762,00 грн судового збору.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, у разі подання апеляційної скарги рішення набирає законної сили після прийняття судом апеляційної інстанції судового рішення. Рішення може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Північного апеляційного господарського суду.

Повне рішення складене та підписане 09.04.2018

Суддя О.І.Кучеренко