Рішення № 81038018, 27.03.2019, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

27.03.2019Справа № 910/1005/19

Господарський суд міста Києва у складі: головуючого судді - Князькова В. В.,

за участю секретаря судового засідання Скокіна О. Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Приватного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь», Донецька обл., м. Маріуполь

до відповідача: Акціонерного товариства «Українська залізниця», м. Київ в особі регіональної філії «Донецька залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця», Донецька обл., м. Лиман

про стягнення штрафу в розмірі 555 915,80 грн, -

За участю представників:

від позивача: не з'явився

від відповідача: Баранов А. С.

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «Металургійний комбінат «Азовсталь» (далі - ПрАТ «МК «Азовсталь») звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Донецька залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» (далі - АТ «Укрзалізниця») про стягнення штрафу в розмірі 555 915,80 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем у період з червня по липень 2018 року термінів доставки вантажу, які визначені Правилами обчислення термінів доставки вантажу, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644, що стало підставою для нарахування позивачем, який є одержувачем вантажу, штрафу в розмірі 555 915,80 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.02.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, призначено підготовче судове засідання на 27.02.2019.

26.02.2019 на адресу Господарського суду міста Києва надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти позову заперечує частково, посилаючись на відсутність вини в діях перевізника. За твердженнями відповідача, через невиконання ПрАТ «МК «Азовсталь» норм користування вагонами АТ «Укрзалізниця» не має можливості в повному обсязі використовувати ресурси для навантаження вантажу та його відправки на адресу ПрАТ «МК «Азовсталь». При цьому, відповідачем заявлено про застосування шестимісячного строку позовної давності, встановленого пунктом 136 Статуту залізниць України, до вимог про стягнення штрафу в розмірі 398 183,90 грн.

Також 26.02.2019 до суду надійшла заява відповідача про зменшення розміру штрафу за несвоєчасну доставку вантажу до 5 % від ціни позову. Дана заява обґрунтована тими обставинами, що частина залізничної мережі регіональної філії «Донецька залізниця» знаходиться в зоні проведення АТО, що спричиняє знаходження частини залізничних колій на непідконтрольній Україні території та використання лише одного залізничного сполучення з міста Маріуполь між станцією Волноваха та станцією Камиш-Зоря, яке забезпечує обслуговування значної кількості підприємств, у зв'язку з чим має місце затримка доставки вантажу; Товариством не надано доказів понесення ним будь-яких майнових втрат внаслідок прострочення боржника, і при цьому причини прострочення виконання зобов'язання Залізницею перебувають поза його волею, а тому застосування до Залізниці штрафних санкцій у розмірі, заявленому Товариством, не може відповідати критеріям розумності та справедливості.

27.02.2019 судом, у зв'язку з неявкою представника позивача, відкладено підготовче судове засідання на 27.03.2019. В порядку статей 120-121 Господарського процесуального кодексу України направлено позивачу ухвалу про виклик в наступне судове засідання.

15.03.2019 судом отримано відповідь позивача на відзив, згідною з якою АТ «Укразалізниця» заперечує проти пропуску строку позовної давності, посилаючись на положення ч. ч. 2-3 ст. 315 Господарського кодексу України, а також проти відсутності вини в діях перевідника. На думку позивача, відповідачем не доведено поважності та винятковості причин порушення перевізником встановлених термінів доставки, у зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення заяви відповідача про зменшення неустойки.

25.03.2019 на адресу Господарського суду міста Києва надійшла заява представника позивача про розгляд справи без його участі. Вказаною заявою повідомлено суд, що через віддаленість місцезнаходження ПрАТ «МК «Азовсталь», а також через зайнятість представника в іншому судовому процесі забезпечення явки останнього в судове засідання є ускладненим,у зв'язку з чим позивач просив суд розглянути справу за наявними в матеріалах справи документами та задовольнити позовні вимоги.

У підготовче судове засідання 27.03.2019 представник позивача не з'явився.

Представник відповідача у судове засідання з'явився, надав суду письмову заяву про відсутність заперечень проти закінчення підготовчого судового засідання та переходу до розгляду справи по суті у той самий день.

Частиною 6 статті 183 Господарського процесуального кодексу України визначено, що якщо під час підготовчого судового засідання вирішені питання, зазначені у частині другій статті 182 цього Кодексу, за письмовою згодою всіх учасників справи, розгляд справи по суті може бути розпочатий у той самий день після закінчення підготовчого судового засідання.

Згідно з частиною 1 статті 195 Господарського процесуального кодексу України суд має розпочати розгляд справи по суті не пізніше ніж через шістдесят днів з дня відкриття провадження у справі, а у випадку продовження строку підготовчого провадження - не пізніше наступного дня з дня закінчення такого строку.

Відповідно до частини 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Судом враховано, що справа № 910/1005/16 перебуває у провадженні суду з 24.01.2019, а тому подальше відкладення підготовчого судового засідання може призвести до порушення встановленого законом строк розгляду справи. Також судом прийнято до уваги, що позивач, який ініціював дане судове провадження, до суду двічі не з'явився, натомість подав заяву про розгляд справи за наявними матеріалами справи без участі його представника.

Ураховуючи вищевикладене, з метою недопущення безпідставного затягування розгляду справу, ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.03.2019 закрито підготовче судове засідання та призначено справу до судового розгляду по суті на той самий день.

Представник відповідача у судовому засіданні просив суд позовні вимоги задовольнити частково, а саме зменшити заявлену до стягнення неустойку до 5 %.

З огляду на неявку представника позивача, зважаючи на заяву останнього про розгляд справи без його участі та ураховуючи подані ним письмові пояснення, господарський суд дійшов висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами, а неявка вказаного учасника справи не перешкоджає розгляду справи по суті.

Відповідно до вимог статті 222 Господарського процесуального кодексу України судом під час розгляду справи здійснювалось фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального пристрою.

У судовому засіданні судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для вирішення спору по суті, враховуючи пояснення сторін, Господарський суд міста Києва встановив наступні фактичні обставини справи.

У період з червня 2018 року по липень 2018 року Публічним акціонерним товариством «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Донецька залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» до станції призначення Сартана Донецької залізниці здійснено перевезення вантажів, одержувачем яких є Приватне акціонерне товариство «Металургійний комбінат «Азовсталь», що підтверджується залізничними накладними в кількості 66 штук, а саме: № 38493326 від 14.06.2018, № 38503496 від 15.06.2018, № 38511101 від 15.06.2018, № 38511141 від 16.06.2018, № 38573507 від 19.06.2018, № 38621355 від 22.06.2018, № 38621702 від 22.06.2018, № 38623948 від 22.06.2018, № 38623955 від 22.06.2018, № 38624425 від 22.06.2018, № 38624680 від 22.06.2018, № 38637815 від 23.06.2018, № 38638896 від 23.06.2018, № 38639670 від 23.06.2018, № 38647103 від 24.06.2018, № 38663761 від 25.06.2018, № 38668836 від 25.06.2018, № 38679353 від 26.06.2018, № 38680153 від 26.06.2018, № 38680690 від 26.06.2018, № 38682951 від 26.06.2018, № 38682969 від 26.06.2018, № 38684296 від 26.06.2018, № 38687091 від 26.06.2018, № 38687661 від 26.06.2018, № 38688677 від 26.06.2018, № 38689089 від 26.06.2018, № 38689832 від 26.06.2018, № 38698353 від 27.06.2018, № 38698486 від 27.06.2018, № 38702049 від 27.06.2018, № 38702098 від 27.06.2018, № 38703492 від 27.06.2018, № 38704227 від 27.06.2018, № 38718979 від 28.06.2018, № 38721056 від 28.06.2018, № 38726097 від 29.06.2018, № 38730107 від 29.06.2018, № 38732632 від 29.06.2018, № 38732731 від 29.06.2018, № 38732780 від 29.06.2018, № 38733812 від 29.06.2018, № 38733838 від 29.06.2018, № 38741849 від 30.06.2018, № 38741856 від 30.06.2018, № 38741864 від 30.06.2018, № 38742797 від 30.06.2018, № 38745600 від 30.06.2018, № 38747481 від 30.06.2018, № 38747499 від 30.06.2018, № 38748257 від 30.06.2018, № 38772802 від 02.07.2018, № 38797106 від 04.07.2018, № 38797155 від 04.07.2018, № 38797171 від 04.07.2018, № 38832861 від 06.07.2018, № 38847836 від 07.07.2018, № 38847901 від 07.07.2018, № 38875308 від 09.07.2018, № 38925780 від 12.07.2018, № 38928248 від 12.07.2018, № 38929816 від 12.07.2018, № 38931994 від 12.07.2018, № 38945903 від 13.07.2018, № 38962981 від 14.07.2018, № 38972741 від 15.07.2018.

Відповідно до графи 52 залізничних накладних вантаж, що прямував за залізничними накладними, АТ «Укрзалізниця» було доставлено ПрАТ «МК «Азовсталь» після закінчення встановленого строку доставки, про що свідчать відповідні календарні штемпелі видачі вантажу.

У залізничних накладних, за якими АТ «Укрзалізниця» допущено прострочення доставки вантажу, відмітки про причини затримки вантажу, які дають право залізниці на збільшення терміну доставки, та тривалість цієї затримки не проставлені, що вказує на відсутність поважних причин прострочення термінів доставки вантажу.

Тобто, у червні-липні 2018 року мало місце порушення відповідачем вимог статті 41 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 457 від 06.04.1998 (далі - Статут), щодо прострочення доставки вантажу позивачу.

Строки доставки вантажу, встановлені пунктом 1.1 Правил обчислення термінів доставки вантажів, є граничними, за порушення яких законодавством України передбачені штрафи.

У зв'язку з простроченням АТ «Укрзалізниця» строків доставки вантажів, визначених Правилами обчислення термінів доставки вантажів, ПрАТ «МК «Азовсталь» нарахувало залізниці штраф на загальну суму 555 915,80 грн.

Причиною виникнення спору в даній справі стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для стягнення штрафу за несвоєчасну доставку вантажу у сумі 555 915,80 грн.

Розглянувши доводи позивача, на яких ґрунтується позовна заява, та відповідні заперечення відповідача, господарський суд виходить з наступного.

Статтею 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 193 Господарського кодексу України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Відповідно до частин першої, другої статті 307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу перевізник зобов'язується доставити ввірений йому вантажовідправником вантаж до пункту призначення в установлений строк та видати його вантажоодержувачу, а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов'язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.

Статтями 22, 23 Статуту передбачено, що за договором залізничного перевезення вантажу залізниця зобов'язується доставити ввірений їй вантажовідправником вантаж у пункт призначення в зазначений термін і видати його одержувачу, а відправник зобов'язується сплатити за перевезення встановлену плату. Відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). Станція призначення видає накладну одержувачу разом з вантажем.

Відповідно до статті 41 Статуту зобов'язані доставити вантажі за призначенням в установлені терміни. Терміни доставки вантажів і правила обчислення термінів доставки вантажів встановлюються Правилами, виходячи з технічних можливостей залізниць. Обчислення терміну доставки починається з 24-ої години дати приймання вантажу до перевезення. Вантаж вважається доставленим вчасно, якщо на станції призначення він вивантажений засобами залізниці, про що повідомлено одержувача, або якщо вагон (контейнер) з вантажем подано під вивантаження засобами одержувача до закінчення встановленого терміну доставки.

Згідно зі статтею 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини першої статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 1.1 Правил обчислення термінів доставки вантажу (далі - Правила) передбачено, що терміни, в які залізниці зобов'язані доставляти вантажі за призначенням, зокрема, відповідно до підпункту 1.1.1 Правил у разі перевезення вантажною швидкістю: маршрутними відправками; вагонними відправками та відправками у великотоннажних контейнерах; дрібними відправками та відправками в середньотонажних контейнерах, терміни доставки вантажу обчислюються виходячи з 1 (однієї) доби на кожні повні та неповні 320, 200 та 150 км відповідно.

Відповідно до пункту 1.2 Правил термін доставки вантажу визначається, виходячи з відстані, за яку обчислюється провізна плата.

Згідно з пунктом 2.1 Правил обчислення терміну доставки починається з 24-ї години дати приймання вантажу до перевезення, зазначеної в перевізних документах.

Пунктом 2.4 Правил передбачено, що терміни доставки вантажів, які обчислюються згідно з пунктом 1, збільшуються на одну добу на операції, пов'язані з відправленням і прибуттям вантажу.

Відповідно до пункту 2.9 Правил про причини затримки вантажу, які дають право залізниці на збільшення терміну доставки, та тривалість цієї затримки повинна бути зроблена відмітка в перевізних документах, яка завіряється підписом працівника станції.

Згідно з пунктом 2.10 Правил вантаж вважається доставленим вчасно, якщо на станції призначення він вивантажений засобами залізниці, про що повідомлено одержувача, або якщо вагон (контейнер) з вантажем подано під вивантаження засобами одержувача до закінчення встановленого терміну доставки.

Статтею 116 Статуту передбачено, що за несвоєчасну доставку вантажів і порожніх вагонів, що належать підприємствам, організаціям, установам, громадянам-суб'єктам підприємницької діяльності або орендовані ними, залізниця сплачує одержувачу штраф (якщо не доведе, що прострочення сталося не з її вини) у розмірі: 1) 10 відсотків провізної плати - за прострочення на дві доби; 2) 20 відсотків провізної плати - за прострочення на три доби; 3) 30 відсотків провізної плати - за прострочення на чотири і більше діб.

Тобто, встановлений статтею 116 Статуту штраф застосовується у разі прострочення доставки вантажу на дві доби (більше ніж на 48 годин), на три доби (більше ніж на 72 години) і на чотири доби (більше ніж на 96 годин). Якщо прострочення доставки вантажу допущено залізницею менш як на дві доби (не більше 48 годин), що обчислюється з 24-ої години дати приймання вантажу до перевезення, то підстави для нарахування передбаченого статтею 116 Статуту штрафу відсутні.

Судом встановлено, що відповідно до календарних штемпелів на залізничних накладних (графа 52) відповідачем доставлено позивачу вантаж з порушенням встановленого терміну доставки, визначеного статтею 41 Статуту та Правилами, що згідно із статтею 116 Статуту та пункту 1.1 Правил є підставою для застосування до залізниці як перевізника відповідальності у вигляді штрафу.

При цьому, відповідачем не було висловлено заперечень щодо правильності розрахунку позивачем розміру заявленого до стягнення штрафу на суму 555 915,80 грн. Фактично відповідач заперечує проти позовних вимог з підстав пропуску позивачем строку позовної давності за частиною накладних, а також посилається на наявність підстав для зменшення судом суми неустойки.

Щодо заяви відповідача про застосування строку позовної давності господарський суд зазначає наступне.

Пунктом 136 Статуту залізниць України встановлено, що позови до залізниць можуть бути подані у шестимісячний термін, який обчислюється відповідно до вимог пункту 134 цього Статуту.

Підпунктом «д» частини 2 пункту 134 Статуту залізниць України передбачено, що претензії до залізниць можуть бути заявлені протягом шести місяців від дня видачі вантажу, багажу або вантажобагажу - для претензій з приводу прострочення доставки вантажу, багажу або вантажобагажу.

Пункти 134, 136 Статуту залізниць України, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457, є спеціальними нормами, які регулюють питання перебігу строку позовної давності за позовами до залізниці.

Разом з тим, частинами 4 статті 315 Господарського кодексу України передбачено, що до пред'явлення перевізникові позову, що випливає з договору перевезення вантажу, можливим є пред'явлення йому претензії. Претензії можуть пред'являтися протягом шести місяців, а претензії щодо сплати штрафів і премій - протягом сорока п'яти днів. Перевізник розглядає заявлену претензію і повідомляє заявника про задоволення чи відхилення її протягом трьох місяців, а щодо претензії з перевезення у прямому змішаному сполученні - протягом шести місяців. Претензії щодо сплати штрафу або премії розглядаються протягом сорока п'яти днів.

Згідно з ч. 4 ст. 315 Господарського кодексу України якщо претензію відхилено або відповідь на неї не одержано в строк, зазначений у частині третій цієї статті, заявник має право звернутися до суду протягом шести місяців з дня одержання відповіді або закінчення строку, встановленого для відповіді.

Відтак, положення пункти 134, 136 Статуту залізниць України слід застосовувати у системному зв'язку з положенням частини 4 статті 315 ГК України таким чином, що строк позовної давності починає свій перебіг з дня одержання відповіді на претензію позивача або з дня закінчення строку, встановленого частиною 3 статті 315 ГК України для відповіді на претензію (див. постанову Верховного Суду від 22.12.2018 у справі № 910/4408/18).

Як було роз'яснено у пункті 4.7 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 10 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів», у визначенні перебігу позовної давності за позовами до перевізників, що випливають з договорів перевезення вантажів, слід враховувати таке. Якщо до подання позову позивач скористався своїм правом на пред'явлення перевізникові претензії, шестимісячний строк позовної давності починається з дня одержання відповіді на претензію або закінчення строку, встановленого для такої відповіді (частина четверта статті 315 Господарського кодексу України). Оскільки дотримання претензійного порядку не є обов'язковим, то у вирішенні питання про початок перебігу строку позовної давності в розумінні цієї норми Господарського кодексу України слід виходити з того, що такий перебіг починається після закінчення строку пред'явлення претензії і строку її розгляду (частини друга і третя статті 315 Господарського кодексу України), незалежно від того, чи пред'являлася відповідна претензія до перевізника.

Таким чином, з урахувань положень частин 1-4 статті 315 Господарського кодексу України, строк позовної давності щодо вимог до залізниці з приводу прострочення доставки вантажу розраховується від дня видачі вантажу та закінчується зі спливом 45 днів для пред'явлення претензії, 45 днів для розгляду претензії та 6 місяців з дня одержання відповіді або закінчення строку, встановленого для відповіді.

Приймаючи до уваги, що порушення відповідачем строку доставки вантажу вчинено у червні-липні 2018 року, позивач звернувся до суду з даним позовом у січні 2019 року без пропуску позовної давності, у зв'язку з чим судом залишено без задоволення заяву відповідача про застосування строку позовної давності.

Також відповідачем було подано до суду заяву про зменшення розміру неустойки на підставі частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України до 5%, а саме до 7 886,60 грн.

Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно з частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Вирішуючи питання про зменшення нарахованого залізниці штрафу, судом враховано доводи відповідача про те, що:

- частина залізничної мережі Регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Укрзалізниця» знаходиться в зоні проведення АТО, що спричиняє знаходження частини залізничних колій на непідконтрольній Україні території та використання лише одного залізничного сполучення з міста Маріуполь між станцією Волноваха та станцією Камиш-Зоря, яке забезпечує обслуговування значної кількості підприємств, у зв'язку з чим має місце затримка доставки вантажу, що підтверджується схемою Донецької залізничної дороги та не заперечується позивачем;

- за підсумками роботи за перше півріччя 2018 року Регіональна філія «Донецька залізниця» ПАТ «Укрзалізниця» отримала збиток у сумі 295 676,00 тис. грн., що підтверджується звітом про фінансові результати за перше півріччя 2018 року;

- ПрАТ «МК «Азовсталь» не надано судам доказів понесення ним збитків або невиконання ним своїх зобов'язань перед іншими особами внаслідок несвоєчасної доставки Залізницею вантажів.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За приписами частин 1, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з частиною 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами, за визначенням частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Господарський суд звертає увагу учасників справи, що до найбільш важливих загальних принципів права віднесено принцип справедливості, добросовісності і розумності, який згідно зі статтею 3 Цивільного кодексу України визнається загальною засадою цивільного законодавства.

У рішенні Конституційного суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013 у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» визначено, що зобов'язання повинні ґрунтуватись на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Приймаючи до уваги вищевикладене, керуючись власним переконанням та спираючись на принцип справедливості, добросовісності і розумності, за висновками суду, відповідачем було доведено за допомогою належних та достатніх доказів наявність виняткових обставин, які є підставою для зменшення нарахованої позивачем неустойки до 90 000,00 грн.

Висновки суду у даній справі підтверджуються правовою позицією Верховного Суду, викладеною, зокрема, у постановах від 11.09.2018 у справі № 905/64/18, від 13.03.2018 у справі № 905/1243/17.

Ураховуючи наведене, господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог Приватного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь» та стягнення з Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Донецька залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» штрафу в розмірі 90 000,00 грн. Інша частина позовних вимог не підлягає задоволенню з викладених вище підстав.

Розподіл судових витрат.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як було роз'яснено у пункті 3.17.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.

За таких обставин, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір за розгляд даної справи в сумі 8 338,74 грн.

Керуючись ст. ст. 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь» до Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Донецька залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення штрафу в розмірі 555 915,80 грн - задовольнити частково.

2. Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03680, м. Київ, вул. Тверська, буд. 5; ідентифікаційний код 40075815) в особі регіональної філії «Донецька залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» (84400, Донецька обл., м. Лиман, вул. Привокзальна, буд. 22; ідентифікаційний код відокремленого підрозділу 40150216) на користь Приватного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь» (87500, Донецька обл., м. Маріуполь, вул. Лепорського, буд. 1; ідентифікаційний код 00191158) штраф за несвоєчасну доставку вантажу в розмірі 90 000 (дев'яносто) грн 00 коп. та судовий збір в розмірі 8 338 (вісім тисяч триста тридцять вісім) грн 74 коп.

3. У задоволенні позовних вимог про стягнення штрафу в розмірі 465 915,80 грн - відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 08.04.2019.

Суддя В. В. Князьков