Рішення № 81037842, 05.04.2019, Господарський суд Івано-Франківської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.04.2019 м. Івано-ФранківськСправа № 909/33/19

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Малєєвої О. В., секретар судового засідання Конашенко О. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "ГЕОКС"

до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВА АГРАРНА КОМПАНІЯ"

про стягнення 8 019 055, 37 грн, з яких 6 610 667, 90 грн - інфляційні втрати, 1 408 387, 47 грн - 3% річних,

за участю:

представника позивача ОСОБА_2,

представник відповідача в судове засідання не з'явився,

ухвалив таке рішення.

1. Предмет позову.

1.1 ТОВ "Торговий дім "ГЕОКС" звернулося з позовом до ТОВ "ТОРГОВА АГРАРНА КОМПАНІЯ" про стягнення 8 019 055, 37 грн, з яких 6 610 667, 90 грн - інфляційні втрати, 1 408 387, 47 грн - 3% річних.

2. Вирішення процесуальних питань під час розгляду справи.

2.1 Суд відповідно до ухвали від 04.02.2019 задовольнив клопотання відповідача та витребував у приватного виконавця виконавчого округу міста Києва ОСОБА_3 та Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України інформацію про погашення заборгованості ТОВ "ТОРГОВА АГРАРНА КОМПАНІЯ" на користь ТОВ "Торговий дім "ГЕОКС" у виконавчому провадженні № 57953242 на виконання наказу Господарського суду міста Києва від 16.03.2016 у справі № 910/13508/15.

2.2 Відповідач в судове засідання щодо розгляду справи по суті не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення (ухвали суду від 22.03.2019) №7601861278343.

3. Зміст позовних вимог та заперечень на позов, пояснення учасників справи.

3.1 Позовна заява (вх.№263/19 від 03.01.2019).

Заявлені позовні вимоги мотивовані порушенням грошового зобов'язання за договором поставки нафтопродуктів від 22.05.2012 №22/05/12. Вказує на те, що Господарський суд м. Києва стягнув заборгованість за договором у розмірі 28 484 429, 73 грн, 7 397 121 грн інфляційних втрат та 73 080 грн судового збору (рішення від 10.09.2015 у справі №910/13508/15). Проте відповідач рішення суду не виконав. Тому просить стягнути з нього інфляційні втрати та 3% річних за період, що минув з часу ухвалення вказаного рішення суду. Позовні вимоги обґрунтовує приписами ст. 509, 526, 625 ЦК України.

3.2 Відповідач відзиву на позов не подав, проти позову не заперечив.

4. Обставини справи, оцінка доказів.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши зібрані у справі докази, оцінивши їх відповідно до приписів ст. 86 ГПК України, суд встановив таке.

4.1 Обставини справи, які встановлені рішенням Господарського суду м. Києва від 10.09.2015 у справі №910/13508/15 (надалі “рішення суду від 10.09.2015”) за позовом ТОВ "Торговий дім "ГЕОКС" до ТОВ "ТОРГОВА АГРАРНА КОМПАНІЯ" про стягнення 47 946 584, 63 грн.

- Між позивачем, як постачальником, та відповідачем, як покупцем, було укладено договір поставки нафтопродуктів від 22.05.2012 № 22/05/12.

- Позивач свої зобов'язання виконав належним чином, відповідач свої зобов'язання щодо оплати отриманого товару виконав частково.

- Станом на дату винесення рішення основний борг за договором становив 28 484 429, 73 грн. Крім того, суд стягнув збитки від інфляції у розмірі 7 397 121,15 грн та судовий збір у розмірі 73 080 грн. Суд відмовив в частині стягнення 3,5% річних у зв'язку із пропуском позовної давності.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України вказані обставини не підлягають доказуванню.

4.1.1 Рішення суду від 10.09.2015 набрало законної сили 29.02.2016. На його примусове виконання видано наказ від 16.03.2016.

4.2 Щодо виконання рішення суду від 10.09.2015.

4.2.1 Державний виконавець відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України відкрив виконавче провадження з виконання наказу від 16.03.2016 у справі №910/13508/15 (постанова від 18.11.2016 ВП №12596529).

Відповідно до відповіді старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 18.03.2019 №4180-22-19/20.1/20 в процесі здійснення заходів примусового виконання рішення суду від 10.09.2015 стягувачу перераховано кошти у розмірі 767 930, 40 грн (платіжне доручення від 23.03.2017 №1445, кошти проведені Державною казначейською службою України 10.04.2017).

Надходження вказаних коштів в процесі виконання рішення також підтверджується розпорядженням головного державного виконавця від 06.03.2017, згідно з яким кошти в розмірі 767 930, 40 грн перераховано стягувачу в рахунок погашення боргу згідно з наказом від 16.03.2016 у справі №910/13508/15.

Виконавчий документ повернуто стягувачу у зв'язку з відстрочкою виконання рішення суду від 10.09.2015 на 1 рік та 6 місяців (постанова державного виконавця від 27.07.2017 ).

4.2.2 Надалі позивач звернувся із заявою від 18.12.2018 про відкриття виконавчого провадження до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва ОСОБА_3

На виконання ухвали Господарського суду Івано-Франківської області від 04.02.2019 приватний виконавець виконавчого округу міста Києва ОСОБА_3 надав відповідь від 22.02.2019 (вх.№3587/19 від 28.02.2019), що останнім 20.12.2018 відкрито виконавче провадження №57953242 щодо примусового виконання рішення суду від 10.09.2019.

За час примусового виконання рішення будь-яких коштів з ТОВ "ТОРГОВА АГРАРНА КОМПАНІЯ" не було стягнуто.

4.2.3 Будь-яких інших доказів, які б підтверджували виконання рішення суду від 10.09.2015, сторони не надали.

5. Норми права та мотиви, якими суд керувався при ухваленні рішення.

5.1 Статтею 174 ГК України визначено підстави виникнення господарських зобов'язань. Зокрема, останні можуть виникати безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частиною 1 ст. 193 ГК України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 2 ст. 193 ГК України).

Статтею 598 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Згідно вимог ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідач належним чином не виконав свого зобов'язання по оплаті поставленого товару, що встановлено рішенням суду від 10.09.2015. Після винесення рішення заборгованість за договором в повному обсязі не погашена.

5.2 Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, законом встановлено обов'язок боржника у разі прострочення виконання грошового зобов'язання сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення виконання зобов'язання.

Згідно з приписами ст. 625 ЦК України, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. При цьому зазначена норма не обмежує права кредитора звернутися до суду за захистом свого права, якщо грошове зобов'язання не виконується й після вирішення судом питання про стягнення основного боргу.

Отже, у розумінні наведених приписів, позивач, як кредитор, вправі вимагати стягнення в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов'язання. При цьому, базою (основою) для нарахування 3% річних та інфляційних втрат, згідно з положеннями наведеної норми, є сума основного боргу, не обтяжена іншими нарахуваннями.

Відповідна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.03.2018 у справі №914/712/16.

За приписами ч. 4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

5.3 Позивач здійснив нарахування 3% річних та інфляції на загальну суму, яка була стягнута за рішенням суду від 10.09.2015, включаючи основний борг, інфляційні втрати та судовий збір.

Суд здійснив перерахунок інфляційних втрат та 3% річних за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи "Законодавство", застосовуючи такі дані.

5.3.1 Щодо нарахування інфляційних втрат. База нарахування: основна сума заборгованості за договором 28 484 429, 73 грн; період нарахування, визначений позивачем: березень 2016 року — травень 2017 року. Розмір інфляційних втрат становить 5 352 836, 93 грн. А тому в частині стягнення інфляційних втрат в розмірі 1 257 830, 97 грн слід відмовити.

5.3.2 Щодо нарахування 3% річних. Суд здійснив нарахування 3% на суму основної заборгованості — 28 484 429, 73 грн за періоди, які визначені позивачем у розрахунку. Водночас були враховані вимоги ч. 3 ст. 254 ЦК України, згідно з якою строк, що визначений місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку. Якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день (ч. 5 ст. 254 ЦК України).

Суд визначив такі періоди: 01.03.2016-09.04.2017; 11.04.2017-07.06.2017; 11.12.2018-24.12.2018. Загальний розмір 3% річних складає 1 114 788, 34 грн. А тому в частині стягнення 3% річних у розмірі 293 599, 13 належить відмовити.

При визначенні розміру основної заборгованості за договором і зарахування суми, яка була сплачена при виконанні рішення суду від 10.09.2015 на погашення інфляційних втрат, суд виходить із логіки приписів ст. 534 ЦК України. Спочатку належить погашати витрати кредитора, які носять компенсаційний характер, а основний борг - в останню чергу.

6. Висновки суду.

6.1 Позов слід задовольнити частково — стягнути з ТОВ "ТОРГОВА АГРАРНА КОМПАНІЯ" в користь ТОВ "Торговий дім "ГЕОКС" 6 467 625, 27 грн, з яких 5 352 836, 93 грн - інфляційні втрати, 1 114 788, 34 грн - 3% річних; відмовити в частині позовних вимог про стягнення інфляційних втрат у розмірі 1 257 830, 97 грн та 3% річних у розмірі 293 599, 13 грн.

7. Судові витрати.

7.1 Склад та порядок розподілу судових витрат визначено главою 8 ГПК України.

Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

При зверненні з позовом позивач сплатив судовий збір в розмірі 120 285, 84 грн, що підтверджується квитанцією від 28.12.2018 №0.0.1225634204.1.

7.2 Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України на відповідача покладається судовий збір в розмірі 97 014, 38 грн, який визначено пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 2, 86, 129, 145, 233, 236-238, 240, 241, 256, п. 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Частково задовольнити позов ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "ГЕОКС" до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВА АГРАРНА КОМПАНІЯ" про стягнення 8 019 055, 37 грн, з яких 6 610 667, 90 грн - інфляційні втрати, 1 408 387, 47 грн - 3% річних.

Стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВА АГРАРНА КОМПАНІЯ" (вул. Підвальна, будинок 9, кімната 79, м. Калуш, Івано-Франківська обл., 77300, ідентифікаційний код 37469662) в користь ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "ГЕОКС" (вул. Крутий Узвіз, 6/2-А, Печерський район, м. Київ, 01004, ідентифікаційний код 37265947) 6 467 625, 27 грн (шість мільйонів чотириста шістдесят сім тисяч шістсот двадцять п'ять гривень двадцять сім копійок), з яких 5 352 836, 93 грн - інфляційні втрати, 1 114 788, 34 грн - 3% річних, а також 97 014, 38 грн (дев'яносто сім тисяч чотирнадцять гривень тридцять вісім копійок) судового збору.

Відмовити в частині позовних вимог про стягнення інфляційних втрат у розмірі 1 257 830, 97 грн, 3% річних у розмірі 293 599, 13 грн.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 09.04.2019.

Суддя О. В. Малєєва