Рішення № 81037720, 28.03.2019, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" березня 2019 р. м. Житомир Справа № 906/64/18

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Кудряшової Ю.В.

секретар судового засідання: Голюк Л.А.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - директор наказ №133к від 05.11.2014;

від відповідача: не прибув.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Екогран"

до "Odessa Group" LTD

про стягнення 1680,00 євро (еквівалентно 59645,21 грн.)

В судовому засіданні 12.03.2019 оголошувалась перерва до 28.03.2019 о 10:00 год.

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 1680,00 євро (еквівалентно 59645,21 грн.).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідача неналежним чином виконував зобов'язання щодо оплати поставленого товару.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив задовольнити в повному обсязі.

Відповідач в даній справі є нерезидентом.

У справах за участю нерезидентів для передачі судових та позасудових документів для вручення за кордоном господарськими судами застосовується Конвенція про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах від 15.11.1965, яка була імплементована в національне законодавство Законом України від 19.10.2000р. №2052-III і набрала чинності для України з 26.11.2000.

На сьогоднішній день одним з учасників вказаної конвенції є і Болгарія.

Відповідно до Закону України „Про приєднання України до Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах" №2052-III від 19 жовтня 2000 року Верховна Рада України постановила приєднатися від імені України до Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах, укладеної 15 листопада 1965 року в м.Гаага.

Отже відповідач повідомлявся про дату розгляду справи саме з урахуванням вищенаведених нормативно-правових актів.

20.02.2019 на адресу суду надійшли документи з Республіки Болгарія.

28.03.2019 позивачем до суду подано протокол Пловдивського районного суду від 25.01.2019, з якого вбачається, що в ході ділового звіту згідно даних з Торгового реєстру стало відомо, що головний офіс та адреса керівництва компанії знаходяться за різними адресами, а саме місто Пловдив, вул. "Свобода" № 9, перший поверх. Саме на цю адресу було надіслано повістку, яка була повернена цілісною, із зауваженням посадової особи, яка повідомляє, що на цю адресу не було відкрито жодного офісу компанії. З зазначеною адресою знаходиться бухгалтерія, яка обслуговувала компанію, але вже багато років не працює з нею і не має повноважень отримувати цінні папери. Суд у цьому відношенні наказав подати судові документи шляхом вручення повідомлення на підставі ст. 50 п. 4 ТПК за адресою головного офісу та за адресою підприємства, внесеного до Торгівельного реєстру - місто Пловдив, вул. "Свобода" № 9, перший поверх. 28.12.2018 повідомлення було розміщено на видному місці біля входу за вказаною адресою, але протягом зазначеного двотижневого періоду представник адресату не з'явився до суду для отримання документів і не з'явився на визначеному Пловдивським районним судом судовому засіданні.

Разом з тим, в протоколі Пловдивського районного суду від 25.01.2019 відзначено, що згідно ст. 50 п. 2 ТПК, місцем вручення повідомлень продавцю, внесеному до Торгового реєстру, є адреса зазначена в цьому реєстрі. Якщо юридична особа змінила адресу, а нова адреса не внесена до реєстру, повідомлення додаються до справи і вважаються належним чином врученими.

Після офіційного запиту до Торгівельного реєстру з'ясовано, що в нього внесено адресу компанії, до якої було направлено повідомлення. У зв'язку з цим, Пловдивський районний суд вважає належним вручення судових документів.

Господарський суд Житомирської області вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача своєчасно та належним чином про час і місце розгляду справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

Відповідач в свою чергу не скористався своїм правом надання письмового відзиву на позовну заяву та правом на участь в судовому засіданні: повноважного представника в судові засідання не направляв, про причини неявки суд не повідомляв, хоча про місце, дату та час судового засідання повідомлявся належним чином, що вбачається з матеріалів справи.

Оскільки явка представника відповідача в судове засідання не визнана обов'язковою, а надання письмового відзиву є правом відповідача, а не його обов'язком, суд вважає, що неявка представника відповідача та неподання відзиву не перешкоджатиме розгляду справи за наявними в ній матеріалами, відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 19.07.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Екогран" (продавець/позивач) та "Odessa Group" LTD (покупець/відповідач) укладено контракт №19/07/2016 на поставку продукції, відповідно до якого продавець зобов'язується поставити дерев'яні гранули (пелети) виготовлені з натурального дерев'яного вугілля без додавання будь-яких хімічних речовин, в подальшому товар, а покупець прийняти та оплатити його, на умовах , визначених в зазначеному контракті (п.п. 1.1. договору).

Поставлений товар має бути виготовлений та поставлений партіями в повній відповідності, на умовах та за цінами, зазначеними в додатках та специфікаціях до даного контракту, які є невід'ємною частиною (п.п. 1.2. договору).

Згідно п.п. 2.3. договору найменування, ціна та кількість поставленого товару узгоджується сторонами в специфікаціях, які підписуються на кожну окрему поставку і є невід'ємною частиною даного контракту.

Також п.п. 3.1. договору оплата товару здійснюється в валюті євро код валюти 978, в формі банківського переказу на рахунок продавця шляхом попередньої оплати в розмірі 100%.

На виконання умов контракту продавець на умовах FCA м. Малин передав у власність продавця 23.08.2017 по CMR №0028319, ВМД № UA 101030/2017/002947 у відповідності з Правилами Інкотермс-2010 товар на суму 1680 євро.

Відповідач свої зобов'язання по оплаті поставленої йому продукції не виконав.

Внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань утворилась заборгованість перед позивачем, яка становить 1680,00 євро (еквівалентно 59645,21 грн.).

30.11.2017 на адресу відповідача позивач направив претензію (а.с. 22) з вимогою сплатити заборгованість, яка була залишена без належного реагування.

Оцінивши в сукупності матеріали справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, врахувавши пояснення учасників процесу, господарський суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, враховуючи наступне.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст. 509 ЦК України).

Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ст. 173 ГК України).

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Так, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч.1 ст.692 ЦК України).

Враховуючи вищевикладене, господарський суд приходить до висновку про задоволення позову 1680,00 євро (еквівалентно 59645,21 грн.).

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідач не подав до суду жодного доказу на спростування позовних вимог, в тому числі доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів, тощо).

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, заявлені у відповідності до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, які є в матеріалах справи, та підлягають задоволенню.

Судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з "Odessa Group" LTD (Болгарія, місто Пловдив, вул. "Свобода" №9, перший поверх)

- на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Екогран" (11603, Житомирська область, м. Малин, вул. Танкістів-Кантемирівців, 1, ід. код 35313244) 1680 Євро (що еквівалентно 59645,21 грн.), а також 1762,00 грн. сплаченого судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 08.04.19

Суддя Кудряшова Ю.В.

Віддрукувати:

1 - в справу;

2, 3 - сторонам (рек. з повід.)