Рішення № 81037500, 27.03.2019, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 18/128/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.03.2019 справа № 908/2567/18

м.Запоріжжя Запорізької області

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ПЖК-Запоріжжя" (01034, м. Київ, провулок Георгіївський, буд. 2, кімн. 12)

до відповідача фізичної особи-підприємця Алдошиної Ганни Василівни (АДРЕСА_1

про розірвання договору оренди нерухомого майна та зобов'язання укласти акт приймання-передачі нежитлового приміщення

господарський суд Запорізької області у складі судді Носівець В.В.

при секретарі судового засідання Чубар М.В.

учасники справи:

від позивача: Смирний О.С., ордер ДП № 1782/000035 від 21.02.2019

від відповідача: Орел Н.Г., довіреність № 8 від 21.01.2019

Розглядаються позовні вимоги про розірвання договору оренди нерухомого майна від 30.08.2018, посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Горловою Ю.М. та зареєстрованого у реєстрі за № 3338, та зобов'язання фізичної особи-підприємця Алдошиної Ганни Василівни укласти з товариством з обмеженою відповідальністю "ПЖК-Запоріжжя" акт приймання-передачі нежитлового приміщення, ХХVІІІ підвалу та першого поверху літ. А-5, що розташоване за адресою: АДРЕСА_2

Ухвалою суду від 30.11.2018 відкрито загальне позовне провадження у справі № 908/2567/18, присвоєно справі номер провадження 18/128/18, призначено підготовче судове засідання на 12.12.2018; підготовче засідання відкладалося на 22.01.2019; за клопотанням учасників справи строк підготовчого провадження продовжено на тридцять днів; оголошувались перерви у підготовчому засіданні до 13.02.2019, 27.02.2019; ухвалою суду від 27.02.2019 підготовче провадження закрито, розгляд справи по суті призначено на 27.03.2019.

У судовому засіданні 27.03.2019 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що у відповідно до умов укладеного сторонами договору оренди нерухомого майна від 30.08.2018 відповідачем передано, а позивачем прийнято за відповідним актом приймання-передачі в оренду нежиле приміщення, XXVIII підвалу та першого поверху літ. А-5, що розташоване за адресою: АДРЕСА_2. За умовами договору та договору № 1 від 05.09.2018 про внесення змін до Договору оренди нерухомого майна (п. 5.3) передбачено внесення орендної плати на картковий рахунок орендодавця № НОМЕР_2 у АТ «Приватбанк» рахунок НОМЕР_1, МФО 305299, проте, рахунки на оплату виставляються відповідачем з відмінними від наведених у договорі даними, у зв'язку з чим, відповідно до ст. 188 ГК України, відповідачу направлено лист № 289 від 25.09.2018 з пропозицією припинення договору. За доводами позивача, наведений у договорі оренди та договорі № 1 про внесення змін до договору оренди картковий рахунок відповідача є особистим і не може використовуватися фізичною особою-підприємцем для розрахунку за договором між контрагентами, оскільки це є порушенням Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою Правління НБУ від 12.11.2003 № 492, що є підставою для розірвання договору.

У зв'язку з тим, що підписання акту приймання-передачі орендованого майна є обов'язковим при розірванні або припиненні договору оренди нерухомого майна та ці вимоги викладені у договорі оренди та договорі № 1 про внесення змін до договору оренди, позивач просить суд зобов'язати відповідача укласти з позивачем акт приймання передачі спірного приміщення. Посилаючись на приписи на ст.ст. 16, 653 ЦК України та на ст.ст. 12, 19, 20, 27, 123, 124, 161-164 ГК України, позивач просив позов задовольнити.

Представник відповідача проти заявлених позовних вимог заперечив.

У відзиві на позов відповідач вказав, що строк дії договору становить п'ять років, перебіг якого розпочинається з 30.08.2018, і може бути скорочений лише за згодою сторін або у разі настання певних обставин. Право орендаря вимагати розірвання договору оренди в односторонньому порядку умовами договору не передбачено. Вважає, що підстави для розірвання договору, встановлені ст. 291 ЦК України та ст.ст. 784, 651 ЦК України, відсутні, оскільки така підстава розірвання договору оренди, як невідповідність наведеного у договорі рахунку, не передбачена ані договором, ані законом. Зазначення в договорі не того рахунку, який може бути застосований при підприємницькій діяльності, не є істотним порушенням стороною договору і ні як не позбавляє позивача того, на що він розраховував при укладенні договору. Щодо направленого на його адресу листа щодо розірвання договору, відповідач зазначив, що не вважає його пропозицією про розірвання договору з огляду на підписання цього листа неналежною, на його думку, особою, що позбавляє цей документ статусу належного доказу. Просить в позові відмовити.

Позивач у відповіді на відзив наголосив на викладених у позові доводах та зазначив, що лист з пропозицією розірвання договору підписано заступником генерального директора по загальним питанням ОСОБА_5 на підставі протоколу-рішення № 11/09/2018 позачергових загальних зборів учасників товариства, відповідно до якого він виконував обов'язки генерального директора на час його відпустки.

Відповідач у письмових запереченнях вказав, що зміна рахунку, на який належить сплачувати орендну плату, не впливає на зобов'язання за договором і, окрім того, можливість зміни рахунку передбачено умовами договору (п. 5.3), про що позивача повідомлено у претензії № 1 від 27.11.2018. Сплата вже після подачі позову заборгованості в сумі 1041,63 грн. підтверджує, що нічого не заважає позивачу виконувати свої обов'язки за договором. Щодо підписання листа з пропозицією розірвання договору заступником генерального директора, відповідач вказав на приписи ч. 3 ст. 92 ЦК України та зазначив, що про виконання обов'язків генерального директора ОСОБА_5 йому було не відомо, тому наявні підстави не сприймати цей лист в якості офіційного документу. Крім того відповідач відзначив, що відповіді на направлену ним претензію № 2 від 10.02.2019 щодо розірвання договору від позивача не надходила, до теперішнього часу спірне приміщення використовується позивачем.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Громадянкою Алдошиною Ганною Василівною (орендодавцем) та товариством з обмеженою відповідальністю "ПЖК-Запоріжжя" (орендарем) 30.08.2018 укладено договір оренди нерухомого майна (надалі - Договір). Договір посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Горловою Ю.М. та зареєстрований у реєстрі за номером 3338.

Договором № 1 (надалі - Договір № 1) про внесення змін до договору оренди нерухомого майна пункти 1-10 Договору викладено у новій редакції.

Відповідно до п. 1.1 Договору № 1 у порядку та на умовах, визначених цим договором, орендодавець зобов'язався передати за плату орендареві у строкове та платне користування нежиле приміщення, ХХVІІІ підвалу та першого поверху літ. А-5, що розташоване за адресою: м. Запоріжжя, просп. Соборний (Леніна), буд 230, а орендар зобов'язався прийняти у строкове та платне користування приміщення, визначене у п. 1.2 Договору (надалі - об'єкт оренди), і зобов'язується виплачувати орендодавцю відповідну орендну плату.

Пунктом 3.2 Договору № 1 визначено, що передання об'єкту оренди оформлюється актом приймання-передачі, який підписується сторонами. Акт приймання-передачі підписується протягом 2-х (двох) днів з моменту укладення цього договору.

За визначенням п. 4.1 Договору № 1 строк оренди складає 5 (п'ять) років.

Перебіг строку дії оренди починається з моменту підписання акту приймання-передачі (п. 4.1.1 Договору № 1).

Строк оренди може бути скорочений при взаємній згоді сторін, що оформлюється у вигляді змін до цього договору (п. 4.2 Договору № 1).

Відповідно до п. 4.4 Договору цей договір може бути припинено за двостороннім погодженням сторін до закінчення дії цього договору.

У відповідності до п. 5.1 Договору № 1 розмір орендної плати за один місяць оренди встановлюється у розмірі 55000,00 грн. без ПДВ. Сума орендної плати сплачується у національній валюті України зі збільшенням на 2,5% від суми що належить сплаті.

Згідно із п. 5.3 Договору № 1 орендна плата сплачується у повному обсязі на картковий рахунок орендодавця № НОМЕР_2 у АТ КБ «Приватбанк», рахунок НОМЕР_1, МФО 305299, не пізніше 02 (другого) числа поточного місяця, за який проводиться сплата оренди за цим договором, але у будь якому випадку не пізніше протягом 5 (п'яти) банківських днів з моменту отримання рахунку. У випадку зміни в період дії цього договору будь-яких реквізитів указаного карткового рахунку орендодавець зобов'язаний письмово повідомити про це орендаря не пізніше як за три дні до сплати орендної плати.

Витрати, пов'язані з оплатою послуг за електро-, водо-, теплопостачання, інші витрати (інтернет, кабельне телебачення, охорона тощо) не включаються в орендну плату і сплачуються орендарем на підставі відповідних рахунків (квитанцій) за спожиті послуги шляхом перерахування коштів на картковий рахунок Орендодавця № НОМЕР_2 у АТ КБ «Приватбанк», рахунок НОМЕР_1, МФО 305299, до 10-го числа місяця, наступного за звітним, але у будь-якому випадку не пізніше ніж протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту отримання рахунку (п. 5.6 Договору № 1).

На виконання умов договору сторонами 30.08.2018 підписано акт прийому-передачі приміщення, згідно з яким орендодавець передав, а орендар прийняв приміщення, що є предметом оренди. В акті зазначено, що недоліків, які перешкоджають використанню приміщення за цільовим призначення не виявлено, претензій до орендодавця щодо стану приміщення немає.

На оплату орендарю орендодавцем виставлено рахунки-фактури № С-0000001 від 04.09.2018, № С-0000002 від 25.09.2018, № С-0000004 від 24.10.2018 щодо сплати орендної плати за відповідні місяці в сумі 56375,00 грн., № С-0000005 від 24.10.2018 щодо сплати 5637,50 грн. штрафу за несплачену орендну плату, 1472,75 грн. штрафу за несплачені комунальні послуги, 6201,36 грн. пені за несплачену орендну плату та С-0000006 від 25.10.2018 щодо сплати 1041,63 грн. за водопостачання та водовідведення.

У наведених рахунках-фактури зазначено реквізити орендодавця, зокрема, розрахунковий рахунок НОМЕР_3 в Запорізькому регіональному управлінні АТ КБ «Приватбанк», МФО 313399, що відрізняється від відомостей, вказаних у Договорі та Договорі № 1.

Листом від 25.09.2018 № 289 позивач висловив пропозицію про припинення договору оренди нерухомого майна за двостороннім погодженням сторін. Лист отримано особисто Алдошиною Г.В. 01.10.2018, про що свідчить поштове повідомлення про вручення поштової кореспонденції.

Відсутність відповіді орендодавця на вказану пропозицію стала підставою для звернення з даним позовом про розірвання договору оренди нерухомого майна та зобов'язання укласти акт приймання-передачі нежитлового приміщення.

Щодо розгляду даного спору господарським судом, слід зазначити наступне.

Підвідомчість господарських справ установлена статтею 20 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній на момент подання позову), згідно з пунктом 1 частини першої якої господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці.

Суд приймає до уваги, що договір укладений фізичною особою гр. Алдошиною Г.В.

Разом з тим, в Договорі та Договорі № 1 міститься вказівка на наявність статусу фізичної особи-підприємця у відповідача (свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серії НОМЕР_4, видане виконавчим комітетом Запорізької міської ради 19.10.1999). Крім того, Договір № 1 містить печатку ФОП Алдошиної Г.В., акт прийому-передачі в оренду нежитлового приміщення від 30.08.2018 складено та підписано Алдошиною Г.В. в якості фізичної особи-підприємця, підпис засвідчено печаткою. Також, виставлені позивачу на оплату рахунки за Договором складені ФОП Алдошиною В.Г. та скріплені її печаткою.

Відповідно до статті 3 Господарського кодексу України як господарську діяльність у цьому Кодексі розуміють діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямовану на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

У частині другій статті 3 цього Кодексу зазначено, що господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).

Згідно з частиною першою статті 128 Господарського кодексу України громадянин визнається суб'єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього Кодексу.

Судом встановлено, що відповідач, як на момент укладення договору, так і на час подання позову зареєстрований як фізична особа-підприємець, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Крім того, предметом спору є припинення правовідносин оренди щодо нежитлового приміщення, яке використовується для підприємницької діяльності як відповідачем (вид діяльності: 68.20 - надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна), так і позивачем (вид діяльності, зокрема: 10.11 - виробництво м'яса, 10.13 - виробництво м'ясних продуктів, 10.51 - перероблення молока, виробництво масла та сиру, 46.17 - діяльність посередників у торгівлі продуктами харчування, напоями, тютюновими виробами, 46.39 - неспеціалізована оптова торгівля продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами, 47.11 - роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями, тютюновими виробами).

Відповідно до п. 2.1 Договору та Договору № 1 об'єкт оренди передається орендареві для використання його у господарській діяльності для розташування закладу громадського харчування.

Отже, фактично відносини виникли між суб'єктами господарської діяльності. У відповідності до ст.ст. 42-51, 128, 133 ГК України зміст правовідносин сторін вказує на їх господарський комерційних характер, оскільки це приміщення використовувалось для підприємницької діяльності як відповідачем, так і позивачем.

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що спір у цій справі за характером правовідносин підлягає вирішенню в господарських судах.

Проаналізувавши норми чинного законодавства, оцінивши надані докази, суд визнав позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини… Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. Аналогічні положення містить ст. 174 Господарського кодексу України (далі - ГК України), згідно з якою господарські зобов'язання між суб'єктами господарювання виникають, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до частини першої ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

За своєю правовою природою Договір, про розірвання якого просить позивач, є договором найму.

Відповідно до ч. 1 ст. 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно ч. 1 ст. 283 ГК України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ч. 6 ст. 283 ГК України, до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно статті 793 ЦК України (в редакції на момент укладення Договору оренди), договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) укладається у письмовій формі. Договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) строком на три роки і більше підлягає нотаріальному посвідченню.

Статтею 794 ЦК України (в редакції на момент укладення Договору оренди) визначено, що договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), укладений на строк не менше ніж на три роки, підлягає державній реєстрації.

Договір оренди нерухомого майна від 30.08.2018 та договір № 1 від 05.09.2018 про внесення змін до договору оренди нерухомого майна посвідчені приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Горловою Ю.М. та зареєстровані у реєстрі за номерами 3338 та 3361.

Отже, таких обов'язкових вимог, визначених законодавством відносно зазначеного виду договору, як нотаріальне посвідчення договору так його державна реєстрація, сторонами дотримано. Також, у спірному договорі містяться всі відомості, які необхідні для укладення договору оренди (найму).

Згідно з частиною третьою статті 291 ГК України договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених ЦК України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.

Частинами 1-4 ст. 188 ГК України визначено, що зміна та розірвання, господарських договорів в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі, якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неотримання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона, має право передати спір на вирішення суду.

При цьому повинні враховуватися приписи частини другої статті 651 ЦК України, які є загальними для розірвання договору та які передбачають можливість розірвання договору за рішенням суду на вимогу однієї з сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, установлених договором або законом.

Підставою розірвання договору позивач вказує порушення Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою Правління НБУ від 12.11.2003 № 492, а саме: визначення у Договорі порядку розрахунку між сторонами шляхом перерахування коштів на картковий рахунок відповідача, який є особистим і не може використовуватися фізичною особою-підприємцем для розрахунку за договором між контрагентами.

Проте, така підстава розірвання Договору оренди ст. 291 ГК України та ст. 784 ЦК України не передбачена. Не підпадає така підстава і під загальні правила для розірвання договору за вимогою однієї із сторін, що визначені ч. 2 ст. 651 ЦК України, так як зазначення в договорі не того рахунку, який може бути застосований при підприємницькій діяльності, не є істотним порушенням стороною договору і ніяк не позбавляє позивача того, на що він розраховував при укладенні договору.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для розірвання договору оренди від 30.08.2018, оскільки наведені позивачем порушення Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою Правління НБУ від 12.11.2003 № 492, не є тим істотним порушенням, що може бути підставою для розірвання договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін.

Крім того знайшли свої підтвердження заперечення відповідача щодо неповідомлення статусу особи, яка підписала листа - пропозицію про розірвання договору. Позивачем не заперечується, що зазначений лист підписано заступником генерального директора по загальним питанням ОСОБА_5, який виконував обов'язки генерального директора товариства на період його відпустки, тобто, не особою,зазначеною в листі.

Відповідно до ч. 4, 5 ст. 89 ЦК України до єдиного державного реєстру вносяться відомості про організаційно-правову форму юридичної особи, її найменування, місцезнаходження, органи управління. Відповідно до ч. 3 ст. 92 ЦК України орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження. Оскільки в листі-пропозиції про розірвання договору у розділі визначення підписанту зазначено Генерального директора О.А. Унчур, а підпис зроблено іншою особою, без повідомлення статусу цієї особи та визначення його повноважень, відповідач мав законні підстави не сприймати лист, що надійшов від позивача, в якості пропозиції про розірвання договору.

Наведене свідчить про недотримання позивачем передбаченого ст. 188 ГК України порядку розірвання договору.

Відносно заявленої позивачем вимоги про зобов'язання ФОП Алдошиної Ганни Василівни укласти з ТОВ "ПЖК-Запоріжжя" акт приймання-передачі спірного приміщення суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. За пунктом 5 частини другої зазначеної статті одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є примусове виконання обов'язку в натурі.

Відповідно до ч. 1 ст. 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Згідно з частиною другою статті 795 Цивільного кодексу України повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

Отже, орендар на підтвердження виконання зобов'язання за договором оренди (найму) вправі в судовому порядку вимагати від орендодавця прийняття майна, яке було предметом договору, та документального оформлення такого повернення згідно з частиною другою статті 795 ЦК України. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 20 березня 2012 року у справі № 3-19гс12.

Разом з тим, зазначене право може реалізовуватися за наявності порушеного права позивача. Відсутність порушеного права є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

Оскільки укладений сторонами договір оренди від 30.08.2018 строком на п'ять років є чинним і, як встановлено судом, підстави для його розірвання у судовому порядку відсутні, вимоги про зобов'язання орендодавця прийняти майно (укласти з ТОВ "ПЖК-Запоріжжя" акт приймання-передачі спірного приміщення) є безпідставними.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку про відсутність підстав для розірвання договору оренди нерухомого майна від 30.08.2018 та повернення майна орендодавцю, а відтак, позовні вимоги є необґрунтованими.

З урахуванням викладеного суд відмовляє в задоволенні позову.

Відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 129 ГПК України судові витрати покладаються на позивача.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 46, 74, 76-80, 129, 233, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. В позові відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до п. 17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст.ст. 240, 241 ГПК України 08.04.2019.

Суддя В.В. Носівець